Постанова

від 21.11.2007 по справі 15/463/06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

15/463/06

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 21 листопада 2007 р.                                                                                    № 15/463/06  

 Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого судді      Шаргала В.І.

суддів :Данилової Т.Б.

Мачульського Г.М.

за участю представників сторін:

позивачаНе з'явився

відповідачаБойченка В.Г. дов. №2 від 02.01.2007 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю фірми "Альянс"

на постановуОдеського  апеляційного господарського суду від 07.06.2007 р.

у справі№15/463/06 господарського суду Миколаївської області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю фірми "Альянс"

доВідкритого акціонерного товариства "Племзавод ім. Шмідта"

простягнення 559 017,64 грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма (надалі ТОВ) "Альянс" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом (з урахуванням уточнень) до Відкритого акціонерного товариства (надалі ВАТ)  "Племзавод ім. Шмідта" про стягнення 2 821,73 грн. основного боргу за поставлені паливно-мастильні матеріали, 423 603,59 грн. пені, 23 211,16 грн.  річних, 76 756,16 грн. збитків від інфляції.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 01.03.2007 року (суддя Василяка К.Л.) позов задоволений частково, з ВАТ  "Племзавод ім. Шмідта" на користь ТОВ "Альянс" стягнуто 2 821,73 грн. основного боргу, 131 546,19 грн. пені, 23 211,16 грн.  річних, 76 756,16 грн. збитків від інфляції. В решті позову відмовлено.

Доповідач: Шаргало В.І.

Судове рішення мотивоване тим, що матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості відповідача перед  позивачем у вказаному розмірі; при розрахунку пені, яка передбачена договором, позивач припустився помилки, тому за розрахунками суду  пеня становить 131 546,19 грн.; разом з тим відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України позивач має право на стягнення річних та втрат від інфляції.

За апеляційною скаргою ВАТ  "Племзавод ім. Шмідта" судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою Одеського  апеляційного господарського суду від 07.06.2007 року (судді: Андрєєва Е.І., Мацюра П.Ф., Ліпчанська Н.В.) скасоване в частині стягнення пені, річних та інфляційних, в цій частині в позові відмовлено. В частині стягнення суми основного боргу рішення залишене без змін. Постанова мотивована посиланням на те, що між сторонами у справі мали місце взаємні поставки як на підставі зазначених позивачем договорів  так і на підставі інших договорів, а також  позадоговірні, якими вони розраховувались одне з одним, сторони періодично здійснювали  взаємозвірку розрахунків, тому відсутні підстави вважати, що отриманий позивачем товар  покривав якийсь конкретний борг відповідача, крім того, позивач не виставляв племзаводу рахунків, як-то передбачено договорами, а відтак, вимога про стягнення пені, інфляційних та річних є необґрунтованою.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, ТОВ "Альянс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій ст.ст. 525, 551, 598, 604, 610-612 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог повністю. В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач наводить ряд фактів, які, на його думку, не були враховані судами попередніх інстанцій.

У відзиві на касаційну скаргу ВАТ  "Племзавод ім. Шмідта" вважає оскаржену постанову законною та обґрунтованою, а касаційну скаргу –безпідставною.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення представника відповідача, розглянувши  матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду вважає, що касаційна скарга не   підлягає задоволенню з таких підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 05.07.2002 року між ТОВ „Альянс” (Продавець) та ВАТ „Племзавод ім. Шмідта” (Покупець) укладений договір купівлі-продажу №5/Ш, за  умовами  якого Продавець поставив, а Покупець прийняв дизельне пальне та бензин А-76 на загальну суму 367 323,43 грн.

В подальшому, 09.01.2003 року  сторони уклали угоду про заміну зобов'язання (новацію), якою припинили всі правовідношення, що існували між ними по договору  №5/Ш від 05.07.2002 року. Пунктом 6 угоди сторони за порушення виконання зобов'язань погодили розмір пені, яка становить 0,15% від простроченої суми за кожен день прострочення за увесь час прострочення.

Згодом, 09.01.2005 року сторони уклали додаткову угоду до  угоди від 09.01.2003 року, якою збільшили строк позовної давності для вимоги про стягнення пені до трьох років.

Звертаючись 05.09.2006 року до суду з позовом,  ТОВ „Альянс", пославшись на невиконання відповідачем умов угоди про новацію, просило стягнути  з племзаводу 35 446,73 грн. основного боргу, 423 603,59 грн. пені, 23 211,16 грн. 3% річних, 76 756,16 грн. збитків від інфляції.

Однак, суд апеляційної інстанції додатково встановив, що  окрім договору №5/Ш від 05.07.2002 року між сторонами існували господарські взаємовідносини за іншими договорами, а також поставлялись одне одному товари в рахунок  погашення заборгованостей, що не основані на якомусь конкретному договорі.

Наприклад, на підставі витребуваного апеляційним судом у позивача договору купівлі-продажу за №25/12 від 25.12.2002 року, останній зобов'язався поставляти відповідачу те саме дизельне паливо А-76 і на тих самих умовах що і за договором, на якій ТОВ „Альянс" послався у своєму позові.

Як за договором №25/12, як і за договором, на підставі якого заявлено позов, пунктом 1.2 передбачено, що товар поставляється партіями за цінами, діючими на момент відвантаження відповідно Додатку № 1.

Проте, як за першим так і за другим договором позивач не надав додатків №1, як не надав доказів виставлення відповідачеві рахунків, що є обов'язковою умовою договорів.

Оцінюючи подані позивачем  на підтвердження поставок накладні, суд апеляційної інстанції встановив, що лише на одній з них за №022 від 17.07.2002 р. на суму 103 282,70 грн. підставою поставки товару вказано на договір №5/Ш від 05.07.2002 р. На інших накладних не зазначено на підставі якої угоди поставлявся товар. При цьому, накладна за №101 від 26.12.2002р., в якій також не зазначено на підставі якої угоди поставлено товар, при зазначених обставинах ніяк не може свідчити, що дизельне паливо поставлено за договором №5/Ш від 05.07.2002 р., а не за договором №25/12 від 25.12.2002р., або за якимось іншим не наданим до суду договором. В накладній за №075 від 14.10.2002 р. відсутній підпис особи, яка прийняла товар та  жодна з зазначених накладних не завірена печаткою відповідача.

Разом з тим, в рахунок погашення боргу з оплати за дизельне пальне відповідач здійснював поставки пшениці, зернових та м'ясних товарів. Оскільки в накладних, згідно з якими поставлявся цей товар, не вказано конкретного договору, в погашення заборгованості за яким проводилися  поставки відповідача, позивач направив на адресу останнього заяву від 22.08.2006 року, якою припинив зобов'язання заліком.

З огляду на викладене, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного господарського суду про те, що всупереч приписам ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, ТОВ „Альянс" не довів належними та допустимими доказами, що мало місце прострочення платежів (з урахуванням обставин стосовно взаємних поставок), за що законодавством передбачено  стягнення пені, втрат від інфляції та 3% річних, тому суд апеляційної інстанції правомірно відмовив в цій частині позову.

В силу вимог ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або  постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи вищевикладене, колегія   суддів   вважає, що під   час розгляду справи  апеляційним господарським судом фактичні обставини справи встановлено на основі повного і об'єктивного дослідження матеріалів справи, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а  тому у касаційної інстанції відсутні підстави для скасування прийнятої у справі постанови.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

 ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Альянс" залишити без задоволення.

       Постанову Одеського  апеляційного господарського суду від 07.06.2007р. у справі №15/463/06 залишити без зміни.

Головуючий  суддя

Шаргало В.І.

Суддя

Данилова Т.Б.

Суддя

Мачульський Г.М.