Постанова

від 30.10.2007 по справі 21/505

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

21/505

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 30 жовтня 2007 р.                                                                                    № 21/505  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Панової І.Ю.–головуючого

Продаєвич Л.В.,

Ткаченко Н.Г.

розглянувши касаційну скаргуВідділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Микитівському районі м. Горлівки Донецької області

на рішеннятана постанову

господарського суду Донецької області від          15 грудня 2005 рокуДонецького апеляційного господарського суду від 7 лютого 2006 року

у справігосподарського суду № 21/505господарського суду Донецької області

за позовом

Управління Пенсійного фонду України в Микитівському районі м. Горлівки Донецької області

до

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Микитівському районі м. Горлівки Донецької області

про зобов'язання прийняти до заліку витрати на виплату пенсії (узгодити акт звірки)

за участю представників сторін:

не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 15.12.2005 року у справі №21/505 (суддя Матюхін В.І.) задоволено позов Управління Пенсійного фонду України в  Микитівському районі м. Горлівки до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Микитівському районі м. Горлівки про зобов'язання відповідача прийняти до заліку витрати на виплату та доставку пенсії по пенсійній справі пенсіонерки Камінської Н.О.  

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від                   07.02.2006 року у справі № 21/505 (Колегія суддів у складі: Калантай  М.В., Кондратьєвої  С.І.  , Старовойтової  Г.Я.) рішення господарського суду Донецької області від 15.12.2005 року залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішеннями, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 15.12.2005 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 07.02.2006 року, а позивачу відмовити у задоволенні позовних вимог. При цьому відповідач посилається на неправильне застосування  судами норм матеріального і процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 03 квітня               2006 року касаційну скаргу відповідача разом з матеріалами справи                   № 21/505 передано для розгляду до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06 липня               2007 року у відкритті касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою відповідача відмовлено, справу повернуто до Вищого господарського суду України. В обґрунтування своєї ухвали, Вищий адміністративний суд України зазначив, що оскільки справа розглянута судами першої та апеляційної інстанцій після набрання чинності КАС України, але за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України, компетенція Вищого адміністративного суду України не поширюється на перегляд у касаційному порядку рішень, винесених не за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 12 вересня 2007 року  у справі № 21/505  касаційна скарга відповідача прийнята до провадження.

Колегія суддів Вищого господарського суду України , обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та правову оцінку встановлених обставин, дослідивши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції –переданий на  вирішення адміністративного суду публічно - правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, зокрема на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 1 березня 2001 року                № 121/2001, Пенсійний фонд України (далі –ПФУ) є центральним органом виконавчої влади, що, зокрема, здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків.

Управління Пенсійного фонду, згідно з п. 1.1. Положення про управління  Пенсійного  фонду  України  у  районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою Правління ПФУ № 8-2 від                  30.04.2002 року, є органами Фонду підвідомчими відповідно головним управлінням Фонду в  Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями  утворюють систему органів фонду, які здійснюють владні управлінські функції.

Пункт 4 ст. 17 КАС України визначає, що до компетенції адміністративних судів відносяться спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.  

Визначення суб'єкта владних повноважень наведено в п. 7 ст. 3 КАС України: це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, звертаючись до суду із даним позовом, діяв як орган державної влади при здійсненні ним владних управлінських функцій і як суб'єкт владних повноважень, тому, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 17 КАС України, його позов про зобов'язання відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України  в Микитівському районі м. Горлівки вчинити дії по підписанню акта звірки та прийняти до заліку зазначену вище суму, підвідомчий адміністративному суду.

Відповідно до п.п. "г", "д" ч. 1 ст. 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, а також інші платежі.

За таких обставин, спір за участю управління Пенсійного фонду та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України про зобов'язання вчинити дії по підписанню акта звірки та прийняти до заліку зазначену вище суму є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб'єкта владних повноважень, а саме –органу виконавчої влади, що реалізував у цих відносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції щодо контролю надходження страхових внесків та інших платежів до фонду та відповідає вищенаведеному нормативному визначенню адміністративної справи.

У зв'язку з набранням чинності КАС України з 1 вересня 2005 року до компетенції адміністративних судів віднесено усі публічно-правові спори, позивачами в яких є особи, на захист прав, свобод та інтересів яких подано адміністративний позов до суб'єкта владних повноважень (ст.ст. 2, 3, 17, 50 і 104 названого Кодексу).

Вказані обставини залишились поза увагою господарського суду першої та апеляційної інстанцій.

Дана справа розглянута судом першої інстанції  у порушення вимог статей 1, 12 ГПК України, після набрання чинності КАС України, але за правилами, встановленими ГПК України, тоді як  спірні  правовідносини є публічно-правовими і розглядатися повинні  за нормами КАС України.

Апеляційний господарський  суд наведеного не врахував, хоча, виходячи з положень п. 6 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" КАС України, повинен був вирішити питання про законність прийнятого у справі рішення та передачу справи до місцевого  господарського суду на розгляд в порядку, встановленому КАС України.  

Згідно ст. 11110 ГПК України, порушення норм процесуального права є  в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або  постанови  апеляційного господарського суду, якщо, зокрема рішення прийнято господарським судом з порушенням правил предметної або територіальної підсудності, крім випадків, передбачених у ч. 4 ст. 17 цього Кодексу .

Оскільки судом першої інстанції та апеляційним  господарським судом рішення прийняті з порушенням правил предметної підсудності, - вони підлягають скасуванню, а справа –передачі на новий  розгляд до суду першої інстанції з урахуванням вимог п. 6 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" КАС України.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Микитівському районі м. Горлівки задовольнити частково.

          Постанову Донецького апеляційного господарського суду від                      07.02.2006 року та рішення господарського суду Донецької області від 15.12. 2005 року у справі № 21/505 скасувати.

Справу передати до господарського суду Донецької області на новий розгляд.

Головуючий                                                                           І.Ю. Панова

Судді                                                                                                   Л.В. Продаєвич

          Н.Г. Ткаченко