Постанова

від 05.11.2008 по справі 21/505

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

21/505

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 05 листопада 2008 р.                                                                                    № 21/505  

Вищий  господарський суд України у складі колегії суддів:          

головуючогоГубенко Н.М.

суддівБарицької Т.Л.  Грека Б.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Закритого акціонерного товариства "Бориспільській автозавод"

на постанову відКиївського апеляційного господарського суду19.06.2008

у справі№ 21/505

за позовомЗакритого акціонерного товариства "Бориспільській автозавод"

до1. Акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія";2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний Дім Україна-Мерседес Бенц"

простягнення 395 766,22 грн.

у судовому засіданні взяли участь представники:

- позивачаАндишула А.М.;

- відповідачів:1. Кісельова Л.В.;2. повідомлений, але не з'явився

Відповідно до розпорядження Заступника Голови Вищого господарського суду України Осетинського А.Й. від 04.11.2008 № 02-12/475, розгляд справи № 21/505 господарського суду м. Києва здійснюється у складі колегії суддів: Губенко Н.М. –головуючий суддя, судді Барицька Т.Л., Грек Б.М.

ВСТАНОВИВ:

ЗАТ "Бориспільській автозавод" звернулось до господарського суду м. Києва із позовом про стягнення з АТ "Українська пожежно-страхова компанія" заборгованості за договором страхування у розмірі 153 982,45 грн., 2 662,06 грн. пені, 228,43 грн. річних, 30 000,00 грн. шкоди, всього 186 872,94 грн.

Під час розгляду справи місцевим господарським судом позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з АТ "Українська пожежно-страхова компанія" страхове відшкодування в сумі 189 379,90 грн., збитків у сумі 71 470,00 грн., пені –21 833,17 грн., 109 082,82 грн. інфляційних нарахувань та 4 000,33 грн. річних, всього 395 766,22 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва від 15.05.2008 у справі № 21/505 (суддя Шевченко Е.О.) позов задоволено частково, стягнуто з АТ "Українська пожежно-страхова компанія" на користь ЗАТ "Бориспільській автозавод" 189 379,90 грн. страхового відшкодування, 50 000,00 грн. збитків, 15 503,21 грн. пені, 27 089,82 грн. інфляційних нарахувань, 4 000,33 грн. 3% річних, 2 859,73 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2008 у справі № 21/505 (колегія суддів у складі: Андрієнко В.В. –головуючий суддя, судді Малетич М.М., Студенець В.І.) рішення господарського суду м. Києва від 15.05.2008 скасовано повністю та прийнято нове рішення про відмову у позові повністю; припинено провадження у справі по відношенню до ТОВ "Автомобільний Дім Україна-Мерседес Бенц"; стягнуто з ЗАТ "Бориспільській автозавод" на користь АТ "Українська пожежно-страхова компанія" 1 429,87 грн. державного мита за перегляд рішення в апеляційному порядку.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, ЗАТ "Бориспільській автозавод" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову від 19.06.2008 та залишити в силі рішення господарського суду м. Києва від 15.05.2008 у справі № 21/505.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права (ст. ст. 3, 526, 989, 991 Цивільного кодексу України; ст. ст. 4-7, 32, 34, 38, 41, 43, 105 Господарського процесуального кодексу України).

Відзив на касаційну скаргу від АТ "Українська пожежно-страхова компанія" не надходив, що відповідно до ч. 2 ст. 1112 ГПК України не перешкоджає перегляду судового рішення, що оскаржується.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із статтею 108 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до роз'яснень, викладених у пунктах 1, 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.

Вищий господарський суд України прийшов до висновку, що оскаржувана постанова є такою, що відповідає даним вимогам, враховуючи таке.

Господарськими судами встановлено, що:

04.12.2006 між АТ "Українська пожежно-страхова компанія" та ЗАТ "Бориспільський автозавод" було укладено договір страхування наземних транспортних засобів (автокаско) № 0035239, відповідно до якого об'єктом страхування є автомобіль Мерседес-Бенц Е280, реєстраційний номер АІ 1115 АР;

- відповідно до умов договору страхування № 0035239 страхування здійснювалось на підставі заяви на страхування згідно з Правилами добровільного страхування засобів наземного транспорту (крім залізничного транспорту), затверджених рішенням Правління АТ "Українська пожежно-страхова компанія" протокол № 01 від 19.01.2004 та обраної страхувальником програми від можливих страхових випадків, зокрема, ІВП –пошкодження (знищення) транспортних засобів та/або його додаткового обладнання внаслідок стихійного лиха (повінь, буря, ураган, смерч, цунамі, шторм, злива, град, обвал, лавина, оповзень, вихід ґрунтових вод, паводок, сель, удар блискавки, осідання ґрунту), падіння дерев та інших предметів, зіткнення з тваринами, пожежі або вибуху у цьому ТЗ внаслідок причин внутрішнього характеру;

- ЗАТ "Бориспільський автозавод" повідомив АТ "Українська пожежно-страхова компанія" письмовою заявою № 780 від 04.06.2007 про пошкодження автомобіля Мерседес-Бенц Е280 реєстраційний номер АІ 1115 АР внаслідок стихійного лиха та водій страхувальника надав письмові пояснення про обставини ДТП;

- заявами № 545 від 08.06.2007 та № 612 від 19.06.2007 ЗАТ "Бориспільський автозавод" просило виплатити йому страхове відшкодування;

- листом № 2027 від 09.07.2008 АТ "Українська пожежно-страхова компанія" відмовило ЗАТ "Бориспільський автозавод" у виплаті страхового відшкодування, посилаючись при цьому на п. 3 ст. 26 Закону України "Про страхування".

Причиною виникнення даного спору є питання щодо наявності підстав для стягнення з відповідачів боргу, шкоди та пені.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Частиною 2 статті 8 Закону України “Про страхування” визначено, що страховий випадок –подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася із настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Статтею  990 Цивільного кодексу України, ст. 25 Закону України “Про страхування” встановлено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Стаття 26 Закону України “Про страхування” та ст. 991 Цивільного кодексу України передбачають підстави за яких страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати, зокрема, у разі подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку та несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків.  

Вказаними статтями також передбачено, що договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови у виплаті.

Відповідно до статті 16 Закону України „Про страхування" договори страхування укладаються відповідно до правил страхування.

Правилами добровільного страхування засобів наземного транспорту (крім залізничного транспорту), які затверджені рішенням Правління АТ "УПСК"  протокол  № 1 від 09 січня 2004 ( далі по тексту –Правила)  та відповідно до яких укладався договір № 0035239 від 04.12.2006, встановлено виключення зі страхових випадків і обмеження страхування.

Згідно із пунктом 6.3.19 Правил до страхових випадків не відносяться пошкодження ТЗ внаслідок попадання в нього води (в тому числі гідроудар) при наявності об'єктивних умов цього запобігти.

На підставі пояснень водія позивача судами попередніх судових інстанцій встановлено, що при постановці на стоянку в поганих метеоумовах в ніч з 01.06.2007 на 02.06.2007 автомобіль Мерседес-Бенц Е280 реєстраційний номер АІ 1115 АР був у справному стані; під час слідування автомобіля до місця стоянки йшов сильний дощ із градом та великим водним потоком на дорогах; 02.06.2008 приблизно о 9 год. –10 год. 20 хв. водій намагався завести автомобіль природнім шляхом, однак, двигун та електрообладнання не реагували на систему запалювання; після нетривалого пробного запуску водій припинив свої дії та викликав евакуатор для транспортування на сервісну станцію та  повідомив страхову компанію.

Відповідно до статті 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору  і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Проведення судової експертизи має бути доручено компетентним організаціям чи безпосередньо спеціалістам, які володіють необхідними для цього знаннями, а висновок експерта відповідно частини 5 статті 42 Господарського процесуального кодексу України не є обов'язковим для господарського суду і оцінюється судом за правилами статті 43 цього Кодексу.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 19.09.2007 у даній справі було призначено судову автотехнічну експертизу.

З урахуванням положень статей 42, 43 ГПК України суд  апеляційної інстанції, надаючи оцінку висновку експерта судової автотехнічної експертизи № 10765 від 14.12.2007, обґрунтовано дійшов вірного висновку, що пошкодження двигуна автомобіля настали під час його пересування по дорожньому полотну з великою кількістю води, недопустимою для даного автомобіля.

Пунктом 5.2.3 договору страхування № 0035239 передбачено перелік документів, які страхувальник повинен надати при настанні події, яка в подальшому може бути визнана страховою та перелік документів, які страхувальник повинен надати  у відповідності до ризику, по якому настала подія, так, за ризиком ІВП страхувальник зобов'язаний надати страховику: довідку дорожньої служби, органів пожежного нагляду, іншої компетентної організації –відповідно до характеру страхового випадку, із зазначенням повного імені (назви) власника (користувача) ТЗ та його реквізити, місця та часу пошкодження ТЗ, причин заподіяння шкоди, перелік пошкоджень, завданих ТЗ; довідку метеорологічної служби та/або сейсмологічної служби про стихійне лихо в місці настання страхового випадку (при заподіянні шкоди внаслідок стихійного лиха).

Дані офіційні документи є підтвердженням ймовірності події та обставин їх настання та є документами, що свідчать про настання страхового випадку.

Апеляційним господарським судом встановлено, що позивач надав відповідачу 1 довідку з гідрометеорологічного центру про кількість опадів, що випали в районах м. Києва в ніч з 01 на 02 червня 2007, які за кількістю можна віднести до стихійного лиха, однак в порушення приписів ст. 33 ГПК України страхувальником не надано доказів отримання ним довідки будь-якої компетентної організації відповідно до характеру випадку, що стався із автомобілем Мерседес-Бенц Е280 реєстраційний номер АІ 1115 АР, із зазначенням повного імені  (назви) власника (користувача) ТЗ та його реквізитів, місця та часу пошкодження ТЗ, причин заподіяння шкоди, перелік пошкоджень, завданих ТЗ.

При цьому судом апеляційної інстанції вірно зазначено у постанові  те, що оскільки автомобіль під час постановки на автостоянку знаходився у справному стані, то надана позивачем довідка метеослужби підтверджує лише ту обставину, що  у ніч з 01 на 02 червня відбулось випадання надзвичайно великої кількості опадів у вигляді дощу, проте дана довідка не може підтверджувати, що саме на автостоянці внаслідок зливи відбулося затоплення застрахованого автомобіля, що призвело  його до виходу із ладу.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновком апеляційного господарського суду, що з наявних матеріалів справи неможливо встановити час настання гідроудару, місце його настання та обставини за яких він відбувся, тобто позивачем не доведено пошкодження автомобіля внаслідок стихійного лиха (залиття дощем) під час його знаходження на автостоянці.      

За таких обставин апеляційний господарський суд цілком обґрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову до Акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія", оскільки позивач не виконав умов  договору страхування, не підтвердив документально настання події, яка в подальшому могла кваліфікуватися як страхова.

Враховуючи те, що позивачем у тексті позовної заяви та у заяві про уточнення позовних вимог не було зазначено вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний Дім Україна-Мерседес Бенц" апеляційний господарський суд вірно припинив провадження у справі по відношенню до відповідача 2 на підставі пункту 1-1 ст. 80 ГПК України.

Таким чином, застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим ним обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваної постанови.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2008 у справі № 21/505 залишити без змін, а касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Бориспільській автозавод" –без задоволення.

Головуючий суддя                                                                                       Н.М. ГУБЕНКО

Судді                                                                                                      Т.Л. БАРИЦЬКА

                                                                                                                        Б.М. ГРЕК