Рішення

від 15.02.2023 по справі 376/1610/17

СКВИРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/1610/17

Провадження № 2/376/1/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" лютого 2023 р. Сквирськийрайонний суд Київськоїобласті в складі:

Головуючогосудді- Коваленка О.М.,

за участі секретаря - Щур Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сквира Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Тхорівський спиртовий завод", Публічного акціонерного товариства Компанії "Ельба", Державного підприємства "Укрспирт", треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "СКН "Сучасна комерційна нерухомість", Регіональне відділення фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях про стягнення коштів,

Встановив:

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 14.02.2014 року були задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 за яким стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на йго користь суму боргу в розмірі 744750, 40 грн. Судом також було встановлено, що 12.06.2004 року між позивачем та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 було укладено договір позики, відповідно до умов якого останні отримали від позивача в борг 40000 доларів США, 28.06.2004 26000 доларів США, а 04.07.2007 року 27800 доларів США для закупівлі сировини для виготовлення спирту. Всього було отримано 92800 доларів США, про що було складено розписку. У вказаній розписці було погоджено, що відповідачі зобов`язуються сплачувати позивачу 33% від прибутку, який вони отримали від своєї діяльності у зв`язку з використанням позичених у позивача коштів. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 не було виконано належним чином взяті на себе зобов`язання за борговою розпискою, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 744750, 40 грн.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 28.05.2015 року, яке залишено в силі ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 21.10.2015 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Підставами для відмови в вимогах позивача щодо стягнення заборгованості за розписками послугували наступні факти, встановлені судами вищих інстанцій, з позицією яких погодився і Верховний Суд України, який в ухвалі від 09.03.2016 року по справі № 6-136ц16 встановив: «Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції, з висновком якого погодився і суд касаційної інстанції, виходив з того, що відсутні передбачені законом підстави вважати, що спірні правовідносини за договором, укладеним у формі розписки від 03 серпня 2004 року, виникли між позивачем та фізичними особами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Так, розписка фактично містила умови про спільну діяльність, за якою кошти у розмірі 92800 доларів США передавалися відповідачам для закупівлі зерна, меласси, ферментів та іншого для поточних витрат і виробничих потреб Тхорівськогоспиртзаводу сезону 2004 2005 років з випуску продукції через Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Ельба» та на реконструкцію Тхорівського спиртзаводу з випуску побутової хімії, миючих та чистячих засобів на патоці. Позивач гроші передав не фізичним особам, а посадовим особам Тхорівського спиртзаводу, без зобов`язання повернути гроші в тій же кількості, а з умовою отримання прибутку від діяльності цих підприємств щорічно в розмірі 33% на користь інвестора - позивача».

Згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набралро законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Таким чином, обставини щодо укладання сторонами саме договору про спільну діяльність, не підлягають новому встановленню та доказуванню.

Правовідносини між позивачем та відповідачами регулюються нормами цивільного законодавства, а саме: ст. ст. 1130,1131,1132,1133,1139 ЦК України.

Відповідно до адвокатського запиту № 23/01/17аз від 23.01.2017 року щодо надання інформації про отриманий прибуток від діяльності ТОВ Компанія «Ельба» за період з 2004 по 2010 рік та ПАТ Компанія «Ельба», яка є правонаступником ТОВ Компанія «Ельба», з 2010 по 2016 від Васильківського відділення Києво Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області була отримана відповідь про відмову в представленні даних про прибуток ТОВ Компанія «Ельба» та ПАТ Компанія «Ельба».

Згідно адвокатського запиту № 23/01/17аз від 23.01.2017 року до Тетіївського відділеня Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області щодо надання інформації про отримання інформації про отриманий прибуток від діяльності ДП «Тхорівськийспиртзавод» за період з 2004 по 2016 рік була отримана відповідь від Сквирського відділення ГУ ДФС у Київській області від 16.02.2017 року з даними декларації на прибуток (прибуток, що підлягає оподаткуванню) ДП «Тхорівськийспиртзавод» за період з 2004 по 2016 рік, який становить у загальному розмірі 2,704 500 грн. таким чином 33% складатимуть 892485,00 грн.

Так, 20.03.2017 року позивачем направлено до відповідачів вимога про виплату першому 33% прибутку від діяльності цих підприємств з 2004 року (за кожен рік окремо) до 2016 року включно. Але відповіді на заявлені вимоги позивача не надійшла, зобов`язання відповідачами в обумовлені строки не виконані та підлягають захисту в судовому порядку.

За таких обставин позивач ОСОБА_1 просив суд:

Стягнути з Державного підприємства «Тхорівський спиртовий завод» 892485,00 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Компанія «Ельба» 33% прибутку від діяльності з 2004 року по 2016 рік включно.

З урахуванням викладеного, а також поданої 09.01.2018 року заяви про збільшення позовних вимог(т. 1 а.с. 80-83) та 10.03.2020 року заяви про уточнення позовних вимог (т. 1 а.с. 230-234), позивач остаточно просить суд:

-Стягнути з ДП "Тхорівський спиртовий завод"(код ЄДРПОУ 00374947) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 2759127,00 гривень, із яких: 892485,00 гривень 33 % прибутку від діяльності за період з 2004 року по 2016 рік; 1658448,51 гривень інфляційні втрати; 208193,90 гривень 3% річних.

-стягнути з ПАТ Компанії "Ельба" (код ЄДРПОУ 31826636) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 1809175,38 гривень 33 % прибутку від діяльності за період з 2004 року по 2016 рік; 851224,88 гривень інфляційні втрати; 138705,60 гривень 3% річних;

-стягнути у солідарному порядку з ДП "Тхорівський спиртовий завод", ПАТ Компанії "Ельба" на користь ОСОБА_1 92800 доларів США з визначенням гривневого еквіваленту суми за курсом НБУ на день ухвалення судового рішення відповідно до вимог ст. 533 ЦК України.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, надав до суду декілька письмових клопотань, у яких просить суд розглянути справу у його відсутністі на підставі вимог ст. 211 ЦПК України за наявними матеріалами у справі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

В судове засідання представник відповідача ДП "Укрспирт", не з`явився, про день, час і місце судового засідання повідомлений належним чином. Надав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказав, що ДП «Укрспирт» не визнає позов ОСОБА_1 , вважає його таким, що є безпідставним та поданим з порушенням строку позовної давності з наступних підстав.

Позовні вимоги грунтуються на розписці від 03.08.2004 року за підписом директора ДП «Тхорівський спиртовий завод» Гулеватого Анатолія Івановича та заступника директора Дмишука Руслана Миколайовича про отримання від ОСОБА_1 92800 доларів США на виробничі потреби ТОВ Компанія «Ельба» та ДП «Тхорівський спиртовий завод» за умови отримання ОСОБА_1 частки від прибутку даних підприємств в розмірі 33% за вирахуванням витрат, обгрунтованих документально погоджених з інвестором.

Позивач стверджує, що за змістом дана розписка від 03.08.2004 року є договором про спільну діяльність. Виходячи зі змісту позовної заяви та наданих доказів розрахунки між сторонами за твердженням позивача проведені в готівковій формі.

Згідно ст. 1131 ЦК України договір про спільнудіяльністьукладається у письмовійформі. Умови договору про спільнудіяльність, у тому числікоординаціяспільнихдійучасниківабоведенняїхніхспільних справ, правовий статус виділеного для спільноїдіяльності майна, покриттявитрат та збитківучасників, їх участь у результатах спільнихдій та іншіумовивизначаються за домовленістюсторін, якщоінше не встановлено законом про окремівидиспільноїдіяльності.

Згідно ч. 2 ст. 207 ЦК України Правочинвважається таким, щовчинений у письмовійформі, якщовінпідписаниййого стороною (сторонами).

Отже, відповідно до положень ст. ст. 207,1131 ЦК України ДП «Тхорівський спиртовий завод» та ОСОБА_1 не дотримано письмову форму договору про спільну діяльність оскільки спірна розписка не містить підпису ОСОБА_1 , реквізити іншої сторони не містять інформацію про адресу, коду ЄДРПОУ, підпису ОСОБА_2 не посвідчений печаткою підприємства.

Розписка не є формою договору, а може лише підтверджувати укладання договору. Спірна розписка від 03.08.2004 року не є договором про спільну діяльність або іншим правочином.

Слід зазначити, що сторонами не досягнуто всіх істотних умов договору про спільну діяльність.

ДП «Укрспирт» вважає, що ДП «Тхорівський спиртовий завод» та позивач не мали права визначати долар США валютою спірної розписки та договору про спільну діяльність.

Грошові зобов`язання можуть бути виражені в іноземній валюті у випадках, коли суб`єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства.

ДП «Тхорівський спиртовий завод» та ОСОБА_1 не мали права здійснювати між собою готівкові розрахунки в іноземній валюті.

Підприємства повинні здійснювати розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами виключно через касу. Надходження готівки до каси оформляється (оприбутковується) на підставі прибуткового касового ордеру.

ОСОБА_1 не надано до суду належні та достатні докази на підтвердження факту здійснення розрахунків між ДП «Тхорівський спиртовий завод» та позивачем яким в даному випадку є прибутковий касовий ордер.

ДП «Укрспирт» заперечує факт укладання ДП «Тхорівський спиртовий завод» розписки від 03.08.2004 року та договору про спільну діяльність та заперечує факт отримання заводом будь яких коштів від позивача.

Спірні кошти в розмірі 40000 доларів, 26000 доларів, 27000 доларів або їх гривневий еквівалент в касу ДП «Тхорівський спиртовий завод» не вносились, на рахунок заводу не зараховувались, в бухгалтерський та фінансовій документації підприємства не відображені.

ДП «Укрспирт» ставить під сумнів достовірність спірної розписки та вважає її сфальсифікованою. ДП «Укрспирт» вважає за доцільне та необхідне встановити наявність у ОСОБА_1 оригіналу спірної розписки та вважає за необхідне проведення почеркознавчої експертизи.

Згідно статті 192 ЦК України законним законнимплатіжнимзасобом, обов`язковим до приймання за номінальноювартістю на всійтериторіїУкраїни, є грошоваодиницяУкраїни - гривня.

Згідно ч. 3 ст. 533 ЦК України використанняіноземноївалюти, а також платіжнихдокументів в іноземнійвалюті при здійсненнірозрахунків на територіїУкраїни за зобов`язаннямидопускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до вимог ст. 524 ЦК України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Згідно ст. 7 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» у розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту викорстовується як засіб платежу іноземна валюта. Такі розрахунки здійснюються лише через уповноважені банки.

Згідно п. 2 Постанови Правління Національного банку України від 26.03.1998 року № 119 «Про затвердження Правил використання готівкової іноземної валюти на території України» використання на території України готівкової іноземної валюти як засобу платежу або як застави дозволяється у разі відсутності в фізичних осіб нерезидентів чи резидентів, а також повноважних представників юридичної особи нерезидента суб`єкта підприємницької діяльності коштів у грошовій одиниці України і неможливості здійснення валютнообмінної операції через пункт обміну іноземної в таких випадках.

Відповідно до п. 2.3 Постанови Правління НБУ від 19.02.2001 року № 72 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті України» сума готівкового розрахунку одного підприємства з іншим підприємством через їх каси, каси банків, інших фінансових установ, які надають послуги з переказу грошей та підприємств поштового зв`язку не має перевищувати десяти тисяч гривень протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами. Платежі понад установлену суму проводяться виключно в безготівковому порядку.

Розрахунки готівкою підприємств (підприємців) між собою та з фізичними особами проводяться із застосуванням прибуткових та видаткових касових ордерів, касових і товарних чеків, розрахункових квитанцій, проїзних документів тощо, які підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, а також рахунків фактур, договорів, угод, контрактів, актів закупівлі товарів тощо.

Згідно п. 2.9 Постанови Правління НБУ від 19.02.2001 року № 72 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті України» підприємства зобов`язані здавати готівку виручки понад установлений ліміт каси в порядку і строки, визначені установою банку для зарахування на їх поточні рахунки. Якщо ліміт каси підприємству взагалі не встановлено, то вся наявна готівка в його касі на кінець дня має здаватися до банку (незалежно від причин унаслідок яких ліміт каси не встановлено).

Згідно змісту розписки від 03.08.2004 року директором ДП «Тхорівський спиртовий завод» Гулеватим А.І. та заступник директора Дмищуком Р.М. отримано від ОСОБА_1 грошові кошти на виробничі цілі:

16.06.2004 року згідно договору про спільну діяльність готівкою 40000 доларів США;

28.06.2004 року від виручки від реалізації продукції 26000 доларів США;

04.07.2004 року від виручки від реалізації продукції 27000 доларів США.

ОСОБА_1 вимагає стягнути з ДП «Тхорівський спиртовий завод» 892485 грн. 33% від прибутку підприємства за період з 2004 по 2016 роки.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Отже, даний позов поданий ОСОБА_1 після закінчення строку позовної давності.

Враховуючи викладене, представник просить суд:

1.Застосувати позовну давність до позову ОСОБА_1 .

2.Витребувати у ОСОБА_1 оригінал розписки від 03.08.2004 року та оригінали інших документів на підтвердження факту укладання договору між сторонами та отримання коштів ДП «Тхорівський спиртовий завод».

3.Призначити почеркознавчу експертизу. На вирішення експертизи поставити питання: Чи виконано рукописний підпис на розписці від 03.08.2004 року ОСОБА_2 . (Том 2 а. с. 243 - 248).

Представник відповідача ДП «Тхорівський спиртовий завод » в судове засідання не з`явився, представник ОСОБА_4 надав суду відзив на позовну заяву, в якому вказав наступне.

Сквирським районним судом Київської області розглядається справа № 376/1610/17 за позовом ОСОБА_1 до ДП «Тхорівський спиртовий завод», ТОВ Компанія «Ельба» про стягнення 33% прибутку від діяльності підприємства за період 2004 по 2016 рік в розмірі 892485, 1658448,51 інфляційних витрат, 208193, 90 3% річних.

ДП «Тхорівський спиртовий завод» не визнає позов ОСОБА_1 , вважає його таким, що є безпідставним та поданим з порушенням строку позовної давності з наступних підстав.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 надано до Сквирського районного суду копії наступних документів:

Договір про спільну діяльність від 12.06.2004 б/н за підписом в.о. директора ДП «Тхорівський спиртовий завод» Дмишука P.M. та ОСОБА_1 ;

розписка від 03.08.2004 за підписом директора ДП «Тхорівський спиртовий завод» Гулеватого А.І., заступника директора ДП «Тхорівський спиртовий завод» Дмишука P.M. ОСОБА_1 ;

договір про спільну діяльність (основний уточнений варіант) від 03.08.2004 б/н за підписом уповноваженого ТОВ Компанія «Ельба» ОСОБА_5 , директора ДП «Тхорівський спиртовий завод» ОСОБА_2 , ОСОБА_1

ДП «Тхорівський спиртовий завод» стверджує, що дані документи (договори та розписка) не підписувались зі сторони ДП «Тхорівський спиртовий завод».

Також, ДП «Тхорівський спиртовий завод» ставить під сумнів достовірність вищевказаних договорів та розписки та заперечує факт отримання коштів від ОСОБА_1 .

У зв`язку з відсутністю оригіналів даних документів, як у ОСОБА_1 так і у ДП «Тхорівський спиртовий завод» та ПАТ «Компанія «Ельба», ДП «Тхорівський спиртовий завод» просить Сквирський районний суд виключити з числа доказів копію договору про спільну діяльність від 12.06.2004, копію розписки від 03.08.2004, копію договору про спільну діяльність (основний уточнений варіант) від 03.08.2004.

З приводу змісту спірних договорів та розписки ДП «Тхорівський спиртовий завод» пояснює наступне.

Згідно вступної частини Договору від 12.06.2004 про спільну діяльність директор ОСОБА_2 та заступник директора ОСОБА_6 запросили для спільної діяльності на постійній основі ОСОБА_1 в якості інвестора ДП «Тхорівський спиртовий завод» з метою недопущення простою заводу та в подальшому його переформатування на випуск миючих, чистящих засобів та інших засобів побутової хімії.

Директором ДП «Тхорівський спиртовий завод» ОСОБА_2 , заступником директора ДП «Тхорівський спиртовий завод» Дмишуком P.M. 12.06.2004 отримано 40 000 доларів США для закупки зерна, меласи, розрахунків за електроенергію, воду, газ та інші поточні витрати заводу з метою запуску сезону 2004-2005 років та реалізаціїготовоїпродукції.

Прибуток від діяльності заводу та реалізації готової продукції (сировини) розподіляється та безумовно виплачується на постійній основі в рівних долях наступнимчином: директору ОСОБА_2 - 33 %; заступнику директора ОСОБА_7 - 33 %; інвестору ОСОБА_1 - 33 %.

ДП «Тхорівський спиртовий завод» звертає увагу суду, що за результати даного розподілу в розпорядженні підприємства залишився лише 1 % від прибутку.

За статутом ДП «Тхорівський спиртовий завод» директор та заступник директора мають право на отримання заробітної плати у визначених розмірах, але немають на отримання винагороди в певній частині від доходу підприємства.

Згідно п. 4.2 Статуту ДП «Тхорівський спиртовий завод» форми та системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій винагород та інших заохочувальних, компенсаційних виплат встановлюється Підприємством самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, Генеральною угодою та Галузевою угодами.

Згідно статті 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно статті 228 ЦК України, в редакції станом на 12.06.2004, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

ДП «Тхорівський спиртовий завод» вважає, що такі дії ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_1 з розподілу прибутку підприємства спрямовані на незаконне заволодіння майном ДП «Тхорівський спиртовий завод» та мають ознаки кримінального правопорушення, а отже договір від 12.06.2004 про спільну діяльність відповідно до положеньстатті 228 ЦК України, в редакції станом на 12.06.2004 є нікчемним.

За статутом ДП «Тхорівський спиртовий завод» заступник директора не має повноважень на підписання договорів, оскільки дане питання віднесено до компетенції директора.

Документи підтверджуючі наявність у ОСОБА_3 підстав виконувати обов`язки директора ДП «Тхорівськийспиртовий завод» відсутні.

Документи підтверджуюч ізайняття ОСОБА_9 посади заступника директора ДП «Тхорівський спиртовий завод» відсутні.

ДП «Тхорівський спиртовий завод» стверджує про відсутність наказу про покладення на заступника директора ОСОБА_8 виконання обов`язків директора та не має можливості підтвердити факт перебування ОСОБА_8 на посаді заступника директора ДП «Тхорівський спиртовий завод».

Отже, договір від 12.06.2004 про спільну діяльність не був підписаний уповноваженою особою ДП «Тхорівський спиртовий завод», є не укладеним та нікчемним. Зміст договору суперечить чинному законодавству України.

В підтвердження викладених обставин ДП «Тхорівський спиртовий завод» надає копію статуту ДП «Тхорівський спиртовий завод» в редакціївід 21.01.2002.

Згідно п. 4. п. 6 договору від 03.08.2004 про спільну діяльність (основнийуточнений варіант) ОСОБА_1 забезпечує наявність розробника ТУ.У напобутову хімію на протязі червня 2004 року та надає обігових коштів до 100 000 доларів США. Щорічно за підсумками виробничої та підприємницької діяльності кожній стороні забезпечено отримання прибутків долі по 33 % грошима (або продукцією).

ОСОБА_1 вимагає сплатити 33 % від 2 704 500 грн. прибутку віддіяльності підприємства за період 2004 по 2011 рік в розмірі 892 485,00 грн.

Згідно п. 3.3 Статуту ДП «Тхорівський спиртовий завод» прибуток підприємства, який залишається після сплати обов`язкових, передбачених законодавством податків та інших платежів до бюджету, відрахувань у галузеві інвестиційні фонди, залишається у повному його розпорядженні.

Вимоги ОСОБА_1 сплатити 33 % відприбутку підприємства суперечать положенням законодавства та статуту ДП «Тхорівський спиртовий завод» оскільки прибуток підприємства залишається у розпорядженні підприємства та з прибутку мають бути сплачені передбачені законодавством податки та збори.

При цьому ОСОБА_1 не надано до суду докази виконання своїх зобов`язань за договором, а саме: не забезпечено наявність розробника ТУ.У на побутову хімію та не сплачено ДП «Тхорівський спиртовий завод» визначені договором обігові кошти.

ДП «Тхорівський спиртовий завод» вважає, що таі дії ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ТОВ «Компанія «Ельба» з розподілу прибутку підприємства спрямовані на незаконне заволодіння майном ДП «Тхорівський спиртовий завод» та маютьознаки кримінального правопорушення, а отже договір від 03.08.2004 про спільну діяльність (основний уточнений варіант) відповідно до положеньстатті 228 ЦК України, в редакції станом на 12.06.2004 є нікчемним.

Згідно змісту розписки від 03.08.2004 директором ДП «Тхорівський спиртовий завод» Гулеватим А.І. та заступник директора Дмишуком P.M. отримано від ОСОБА_1 грошові кошти на виробничі цілі:16.06.2004 згідно договору про спільну діяльність готівкою 40 000 доларів США; 28.06.2004 від виручки від реалізації продукції 26 000 доларів США; 04.07.2004 від виручки від реалізації продукції 27 000 доларів США.

ДП «Тхорівський спиртовий завод» звертає увагу Сквирського районного суду, що кошти в сумі 26 000 доларів США та 27 000 доларів США отримано від виручки від реалізації продукції, а не на виконання договору про спільну діяльність.

ДП «Тхорівський спиртовий завод» наголошує, що відповідно до положень законодавства станом на 03.08.2004 використання в даному випадку ОСОБА_1 та ДП «Тхорівський спиртовий завод» готівкової іноземної валюти заборонено, платежі понад 10 000 грн. протягом одного дня повинні проводиться виключно в безготівковому розрахунку. Розрахунки готівкою підприємств (підприємців) між собою та з фізичними особами проводяться із застосуванням прибуткових та видаткових касових ордерів, касових та товарних чеків, розрахункових квитанцій, які підтверджували б факт отримання коштів.

ДП «Тхорівський спиртовий завод» стверджує, що кошти в сумі 40 000 доларів, 26 000 доларів, 27 000 доларів США або їх гривневий еквівалент а касу ДП «Тхорівський спиртовий завод» не вносились, на рахунки ДП «Тхорівський завод» не зараховувались, в бухгалтерській та фінансовій документації підприємства не відображені.

Отже, спірна розписка від 03.08.2004 не є належним та достатнім доказом отримання ДП «Тхорівським спиртовим заводом» кошті ввід ОСОБА_1 .

Згідностатті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Крім цього, ДП «Тхорівський спиртовий завод» просить суд застосувати позовну давність до позову виходячи з наступного.

Позов про стягнення з ДП «Тхорівськийспиртовий завод» на користь ОСОБА_10 33 % прибутку поданий 23.06.2017.

Враховуючи, що спірні 33 % прибутку від діяльності ДП «Тхорівський спиртовий завод» повинні сплачуватись щорічно позовні вимоги про стягнення з ДП «Тхорівськийспиртовий завод» 33 % прибутку діяльності підприємства, інфляційні втрати, 3 % річних за перед з 2004 - 2014 є такими, що подані після закінчення 3 річного строку позовної давності.

Відповідно до ч. 3, ч. 4 ст. 267 ЦК України, суд застосовує позовнудавніст ьлише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позову.

Враховуючи викладене, представник відповідача ОСОБА_4 просить суд:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ДП «Тхорівський спиртовий завод. ( т. 2 а.с.154-160).

В судове засідання представник відповідача ПАТ Компанії "Ельба" не з`явився, про день, час і місце судового засідання повідомлений належним чином. Представник ОСОБА_11 надав до суду заперечення проти позову, в якому вказав, що вважає позовні вимоги Позивача до Відповідача Публічного акціонерного товариства Компанія «Ельба» (Відповідач 2) повністю необгрунтованими та заперечує проти позову з наступних підстав.

Позивач надав розписку від 03 серпня 2004 року щодо укладення договору про спільну діяльність з Відповідачем 1 та Відповідачем 2, відповідно до якої директор Державного підприємства «Тхорівського спиртзаводу» ОСОБА_2 та заступник директора Дмишук Руслан Миколайович отримали від ОСОБА_1 для закупівлі зерна, меласси, ферментів та ін. для поточних витрат і виробничих потреб Тхорівського спиртзаводу сезону 2004-2005 років з випуску продукції через ТОВ «Компанія Ельба» та на реконструкцію Тхорівського спиртзаводу з випуску побутової хімії, миючих та чистячих засобів на патоці грошові кошти в загальній сумі 92 800 доларів США.

Згідно змісту визначеної розписки та положення норм Цивільного кодексу України, які регулюють правовідносини сторін договору про спільну діяльність, представник вважає, що розписка від 03 серпня 2004 року не є належним доказом укладення сторонами договору про спільну діяльність (в тому числі договору простого товариства) між ТОВ Компанія «Ельба» та ОСОБА_1 та передання ОСОБА_1 грошових коштів (вкладу) ТОВ Компанія «Ельба», адже відсутні основні ознаки та істотні умови договору спільної діяльності (в тому числі договору простого товариства), а саме: зобов`язання сторін об`єднати вклади та спільно діяти для досягнення певної мети, що не суперечить закону.

Також, як розуміється зі змісту вище вказаної розписки. ОСОБА_1 передав посадовим особам Тхорівського спиртзаводу, а саме: директору ОСОБА_2 та його заступнику ОСОБА_3 , грошові кошти в сумі 92 800 доларів США не у якості вкладу сторони (учасника) ОСОБА_1 з ТОВ Компанія «Ельба» та не на основіоб`єднання вкладів учасників (просте товариство), а для закупівлі зерна, меласси, ферментів та ін. для поточних витрат і виробничих потреб Тхорівського спиртзаводу сезону 2004-2005 років з випуску продукції через ТОВ «КомпаніяЕльба» та на реконструкцію Тхорівського спиртзаводу з випуску побутової хімії, миючих та чистячих засобів на патоці. Грошові кошти передав не ТОВ Компанія «Ельба» для досягнення мети об`єднання вкладів та виникнення відповідних зобов`язань спільно діяти з ТОВ Компанія «Ельба» для досягнення певної мети (отримання прибутку та відповідно його розподілу між учасниками), а посадовим особам Тхорівського спиртзаводу, з умовою отримання прибутку від діяльності Тхорівського спиртзаводу та з необгрунтованих підстав з ТОВ Компанія «Ельба» щорічно в розмірі 33% на власну користь.

Відповідно до ст. 1131 ЦК України договір про спільну діяльність має вчинятися у письмовій формі.

Відповідно до ст. 207 ЦК України до цього договору застосовуються вимоги до письмової форми правочину

Згідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду. Тому можнадійти до висновку, що суттєвими умовами цього договору є всі умови, які на думку сторін мають відношення до регламентації стосунків під час здійснення сторонами договору спільної діяльності, можуть бути визнані як суттєві і мають бути включені до тексту цього договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

ТОВ Компанія «Ельба» не отримува ловід ОСОБА_1 пропозиції укласти договір (оферти) і відповідно не приймало пропозицію (акцепт), таким чином сторони не досягли згоди в належній формі з усіх істотних умов договору, тому договір між ТОВ Компанія «Ельба» з ОСОБА_1 відповідно до законодавства є фактично не укладеним.

Таким чином, за таких обставин відсутні передбачені законодавством підстави вважати, що між ОСОБА_1 виникли договірні правовідносини як сторін за договором про спільну діяльність (договору простого товариства), укладеним у формі розписки від 03 серпня 2004 року, та ТОВ Компанія «Ельба» (ПАТ Компанія «Ельба»).

ТОВ Компанія «Ельба», не укладало договору про сумісну діяльність (договору простого товариства) з ОСОБА_1 та Державним підприємством «Тхорівський спиртовий завод» (директором Гулеватим Анатолієм Івановичем та його заступником ОСОБА_3 ), грошовихкоштів (інвестицій) не отримувало, не використовувало їх для виробничих потреб ТОВ Компанія «Ельба» тощо.

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з 2004 року та до цього часу, станом на 24 листопада 2017 року не перебували в трудових відносинах з ТОВ Компанія «Ельба» (та його правонаступником ПАТ «Компанія «Ельба»), не є посадовими особами товариства, що відповідно до Статуту мають право приймати відповідні рішення та вчиняти правочини (укладати договори про сумісну діяльність (просте товариство), приймати рішення щодо виробництва (випуску продукції) та її продажу, щодо розподілу частки прибутку від діяльності товариства, не є акціонерами товариства, не являються членами Наглядової ради ПАТ «Компанія «Ельба» тощо.

Окрім того, відповідно до законодавства України рішення щодо здійснення грошового внеску та залучення інвестицій до товариства з обмеженою відповідальністю (в тому числі ТОВ Компанія «Ельба») має бути прийнято Вищим органом управління товариства (Загальними зборами учасників товариства), шляхом скликання Загальних зборів учасників товариства зі складанням відповідного протоколу Загальних зборів учасників товариства, внесенням змін до Статуту товариства, державної реєстрації Нової редакції Статуту товариства та визначення перерозподілу часток учасників товариства з урахуванням грошового внеску нового учасника товариства. Підтвердженням внесення грошових коштів (грошового внеску) має бути касовий ордер, або відповідне платіжне доручення про зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ Компанія «Ельба» від ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 30 Цивільного процесуального кодексу України сторонами в цивільному процесі є позивач та відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні та юридичні особи, а також держава.

Згідно статті 32 позов може бути пред`явлений до кількох відповідачів, кожен з яких діє самостійно. Участь у справі кількох відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: предметом спору є спільні права та обов`язки кількох відповідачів; права та обов`язки кількох відповідачів виникли з однієї підстави; предметом спору є однорідні права та обов`язки.

ПАТ Компанія «Ельба» не укладало з позивачем договору про спільнудіяльність (договір простого товариства), не отримувало грошових коштів - від ОСОБА_1 , таким чином у товариства: не виникли договірні відносини з Позивачем і відповідно відсутні підстави щодо виникнення прав та обов`язків перед Позивачем, відсутній предмет спору та відповідно відсутні однорідні права та обов`язки щодо предмету спору.

Згідно рішення Апеляційного суду м. Києва від 28.05.2015 року, яке залишено в силі за ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 21.10.2015 року по справі 755/31453/13-ц визначено: «Тобто, у разі, якщо норма матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, вказує на те, що відповідальність повинна нести інша особа, а не та, до якої пред`явлено позов, суд відмовляє в позові до неналежного відповідача з цієї підстави і не робить інших висновків щодо обставин справи, не пов`язаних зі встановленням належності відповідача».

Відповідно до викладеного представник вважає, що ПАТ Компанія «Ельба» є неналежним Відповідачем у відкритому провадженні у справі та відповідальність повинна нести інша особа - належний Відповідач.

Згідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, щовизначені законом як істотні або є необхідними для договорівданого виду. Тому можна дійти до висновку, що суттєвими умовами цього договору є всіу мови, які на думку сторін мають відношення до регламентації стосунків під час здійснення сторонами договору спільної діяльності, можуть бути визнані як суттєві і мають бути включені до тексту цього договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно ч. 1 ст. 98 Цивільного кодексу України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі із тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу.

Згідно ч. 1, 3 ст. 144 Цивільного кодексу України статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю складається із вкладів його учасників. Розмір статутного капіталу дорівнює сумі вартості цих вкладів. Зміни до статуту, пов`язані зі зміною складу учасників, підлягають державній реєстрації в установленому законом порядку.

Відповідно до ст. 1131 ЦК України договір про спільну діяльність має вчинятися у письмовій формі.

Враховуючи викладене представник присить суд:

Визнати неналежним відповідачем ПАТ Компанія «Ельба» у справі. Відмовити ОСОБА_1 у позові до ПАТ Компанія «Ельба`про стягнення заборгованості 33% прибутку від діяльності з 2004 року по 2016 року включно ( т. 1 а.с.70-72).

Ухвалою Сквирського районного суду Київської області від 28 квітня 2021 року (том 2 а. с. 225,226) задоволено клопотання позивача ОСОБА_1 про залучення співвідповідача та третіх осіб, а саме залучено до участі у справі співвідповідача ДП «Укрспирт» та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях; Товариство з обмеженою відповідальністю «СКН» Сучасна Комерційна Нерухомість».

Представник третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «СКН» Сучасна Комерційна Нерухомість» в судове засідання жодного разу не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи належним чином повідомлений, що підтверджується поштовими повідомленнями (том 2 а. с. 234 та інш. ), будь яких пояснень, заяв та клопотань суду не надав.

Представник третьої особи Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях Вадим Курило в судове засідання не з`явився, надав до суду пояснення та просив врахувати їх при розгляді даної справи, а саме.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Фонд державного майна України» Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, щореалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

Регіональним відділенням здійснювалась приватизація окремого майна Тхорівського місця провадження діяльності та зберігання спирту ДП «Укрспирт» про що було складено договір купівлі-продажу №7/21.

Регіональним відділення було направлено лист до ДП «Укрспирт» від 24.12.2020 №50-03.01-5122 щодо надання інформації про правовий статус окремого майна Тхорівського місця провадження діяльності та зберігання спирту.

Листом від13.01.2021вих.№1.1.-2-1.9.3/45ДП «Укрспирт»повідомив Регіональневідділення провідсутність обтяженьта судовихспорів стосовновідповідних речовихправ намайно ДП«Укрспирт»(т. 3 а.с. 43-44).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо ухвалити при проведенні судового засідання на підставі вимог ст. ст.223,247 ЦПК України.

Суд, враховуючи позицію позивача, думку відповідачів викладену у запереченні та відзивах, пояснення представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК Українипередбачено, щокожна особа має право в порядку, встановленомуцим Кодексом, звернутися до суду за захистомсвоїхпорушених, невизнанихабооспорюваних прав, свобод чизаконнихінтересів.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, якімаютьзначення для справи і на які вона посилається як на підставусвоїхвимогабозаперечень, крімвипадків, встановленихцим Кодексом.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядаєсправи не інакше як за зверненням особи, поданимвідповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставідоказів, поданихучасникамисправиабовитребуваних судом у передбаченихцим Кодексом випадках.

Відповідно дост.76ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогамист. 81 ЦПК Україникожна сторона зобов`язана довести тіобставини на які вона посилається як на підставусвоїхвимог та заперечень, крімвипадків, встановленихст. 82 ЦПК України.

Судом встановлено, що згідно розписки від 03 серпня 2004 року директор Тхорівського спиртзаводу ОСОБА_2 та заступник директор Тхорівсько госпирт заводу Дмишук Р.М. особисто отримали від ОСОБА_1 на закупку зерна, меласси, ферментів та ін. для поточних витрат і виробничих потреб Тхорівського спиртзаводу сезону 2004-2005 років з випуску продукції через ТОВ «Компанія Ельба» та на реконструкцію Тхорівського спиртзаводу з випуску побутової хімії, миючих та чистячих засобів на патоці грошові кошти в загальній сумі 92800 доларів США. 12 червня 2004 року вказані посадові особи отримали в борг спочатку 40 000 доларів США, а 28 червня 2004 року - 26 000 доларів США. Крім того, 04.07.2004 року отримали від ОСОБА_1 27 800 доларів США, які були їм потрібні для закупівлі сировини на виготовлення спирту та супутні поточні витрати і витрати з приводу реалізації продукції.

Відповідно до умов угоди представники відповідачів зобов`язалися сплачувати щорічно у розмірі 33 % від прибутку, який вони отримали від своєї діяльності у зв`язку з використанням запозичених коштів, на користь інвестора ОСОБА_1 .

Частинами 4, 5 ст. 82 ЦПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Не підлягає доказуванню встановлений рішенням Апеляційного суду міста Києва від 28.05.2015 року (том 1 а. с. 10,11) та ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21.10.2015 року (том 1 а. с. 12,13), а також Ухвалою Верховного Суду України від 09 березня 2016 року (том 1 а. с. 14 - 16) той факт, що спірні правовідносини за договором, укладеним у формі розписки від 03.08.2004 року, виникли між посадовими особами Тхорівського спиртзаводу та ОСОБА_1 .

Розписка фактично містить умови про спільну діяльність, за якою ОСОБА_1 передав посадовим особам відповідачів гроші в сумі 92800 дол. США не у борг, а для закупівлі зерна, меласси, ферментів та ін. для поточнихвитрат і виробничих потреб Тхорівського спиртзаводу сезону 2004-2005 років з випуску продукції через ТОВ «Компанія Ельба» та на реконструкцію Тхорівського спиртзаводу з випуску побутової хімії, миючих та чистячих засобів на патоці.

Позивач передав грошові коштибез зобов`язання повернути гроші у тій же кількості, а з умовою отримання прибутку від діяльності цих підприємств щорічно в розмірі 33% на користь інвестора ОСОБА_1 .

Відповідно до вимог ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 1 ст.1047 ЦК України визначено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмірне оподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно відсуми.

Частиною 2 ст.1047 ЦК України визначено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно ч.1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України у справі №6-63цс13 від 18 вересня 2013 року, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Аналізуючи зміст вказаної розписки та положення норм ЦК України, що регулюють правовідносини позикодавця і позичальника, суд дійшов висновку, що розписка від 03.08.2004 не є належним доказом укладення сторонами договору позики та передання грошових коштів у борг, адже відсутні основні ознаки та істотні умови договору позики, а саме обов`язок позичальників повернути таку ж суму грошових коштів (суму позики).

Ураховуючи викладене, суд дійшоввисновку, що матеріалами справи не доведений фактнаявностіміж сторонами справиборговихзобов`язаньв розмірі 92800 дол. США.

Враховуючи викладене, суд вважає, що у задоволенні позовної вимоги щодо стягнення боргу у загальному розмірі 92800 доларів США слід відмовити.

Відповідно до вимог ч. ч. 1,2 ст. 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників.

Згідно з вимогами ст. 1131 ЦК України договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі.Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Статтею 1132 ЦК України передбачено, що за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов`язання об`єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.

Відповідно до вимог ст. 1133 ЦК України вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв`язки. Вклади учасників вважаються рівними за вартістю, якщо інше не випливає із договору простого товариства або фактичних обставин. Грошова оцінка вкладу учасника провадиться за погодженням між учасниками.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1139 ЦК України прибуток, одержаний учасниками договору простого товариства в результаті їх спільної діяльності, розподіляється пропорційно вартості вкладів учасників у спільне майно, якщо інше не встановлено договором простого товариства або іншою домовленістю учасників.

Внеском учасника фізичної особи в спільній діяльності можуть бути як грошові кошти, так і майно, майнові права, а в окремих випадках професійні знання, навички, вміння (у т. ч. трудова участь), ділова репутація та ділові зв`язки.

Якщо учасник робитьгрошовий внесок, то, по суті, він стає інвестором. При цьому його функції зводяться, як правило, виключно до фінансування спільної діяльності. У договорі визначається розмір внеску данного учасника та розмір йогоприбутку у відсотках.

Законодавство не містить будь-яких заборон чи обмежень відносно учасників договору спільної діяльності. Тому фізичні особи цілком можуть виступати сторонами такого договору або однією із сторін.

Незважаючи на участь у договорі про спільну діяльність фізичної особи, завіряти такий договір нотаріально не потрібно, достатньо простої письмової форми (ч.1 ст.1131 ЦК України).

Відповідно до умов розписки від 03.08.2004 посадові особи відповідачів ДП "Тхорівський спиртовий завод",ТОВ Компанія"Ельба" зобов`язалися сплачувати щорічно у розмірі 33 % від прибутку, який вони отримали від своєї діяльності у зв`язку з використанням переданих ОСОБА_1 коштів, на користь інвестора ОСОБА_1 .

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суд дійшов висновку, що сторонами були дотримані вимоги щодо письмової форми договору,укладеного у формі розписки від 03.08.2004 року. Тобто, розписка, яка міститься в матеріалах справи, підтверджує факт передачі позивачем та отримання відповідачами грошових коштів у розмірі 92800 дол. США і факт наявності обов`язку відповідачів сплачувати щорічно у розмірі 33 % від прибутку (дивіденди), який вони отримали від своєї діяльності у зв`язку з використанням запозичених коштів, на користь інвестора ОСОБА_1 .

Доказів належного виконання зобов`язання відповідачами ДП "Тхорівський спиртовий завод", ТОВ Компанія "Ельба"надано не було.

Згідно Довідки Сквирського відділення Білоцерківської ОДПІ Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області без дати та номера, станом на 16.02.2017 року ДП "Тхорівськийспиртовий завод" (код 00374947) за 2004-2016 роки отримано прибуток 2704500,00 гривень (т. 1 а.с. 18).

Отже, з відповідача ДП "Тхорівський спиртовий завод" на користь позивача підлягає стягненню 33 % від прибутку у розмірі 892 485,00 гривень.

Згідно Довідки Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 23.11.2017 року №5145/9/10-36-12-16,відповідно до інформаційної системи обласного рівня «Податковий блок» задекларований прибуток від діяльності ПАТ «Ельба»(код 31826636) за 2010-25016 роки в сумі 2179530,00 гривень (т. 1 а.с. 75).

Отже, з відповідача ПАТ «Ельба» на користь позивача підлягає стягненню 33 % від прибутку у розмірі 719244,90 гривень.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченоїсуми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином з відповідача ДП "Тхорівський спиртовий завод" на користь позивача підлягає стягненню 1658448,51 гривень інфляційних втрат та 208193,90 гривень 3% річних; з відповідача ПАТ «Ельба» на користь позивача підлягає стягненню 851224,88 гривень інфляційних втрат та 138705,60 гривень 3% річних, згідно наданих розрахунків (т.1 а.с.80-83).

З урахуванням наведеного, суд вважає що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Щодо заяви представника відповідача ДП «Укрспирт» та представника відповідача ДП «Тхорівський спиртовий завод» про застосування позовної давності до позову ОСОБА_1 про стягнення з відповідачів коштів на користь позивача суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 звернувся до Сквирського районного суду Київської області з позовом до відповідачів 07.07.2017 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції суду (том. 1 а. с. 1).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з вимогами ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст. 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушеннясвого права або про особу, яка його порушила.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 дізнався про порушення своїх прав після ухвалення рішення Верховним Судом України від 09 березня 2016 року, який встановив, що «позивач гроші передав не фізичним особам, а посадовим особам Тхорівського спиртзаводу, без зобов`язання повернути гроші в тій же кількості….» (том 1 а.с. 15).

За таких обставин та відповідно до вимог ст. 261 ЦК України, суд вважає, що позивач ОСОБА_1 про порушення своїх прав дізнався 09 березня 2016 року, а тому строк позовної давності відповідно до вимог ст. 257 ЦК України спливав 09 березня 2018 року, який позивачем при зверненні до Сквирського районного суду Київської області порушено не було, а тому суд вважає, що клопотання представнака відповідачів задоволенню не підлягає.

На підставівикладеного та керуючись ст. ст. 2,4, 5, 12, 13, 76-82, 223,247,258, 259, 263-265, 268, 273, 351,352,354 ЦПК України, ст.ст. 256,257,261,526, 625, 1046, 1047, 1049, 1130,1131,1132,1133,1139ЦК України, суд

Вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства "Тхорівський спиртовий завод", Публічного акціонерного товариства Компанії "Ельба", Державного підприємства "Укрспирт", треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "СКН "Сучасна комерційна нерухомість", Регіональне відділення фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях про стягнення коштів задовольнити частково.

Стягнути з ДП "Тхорівськийспиртовий завод" (код ЄДРПОУ 00374947) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 2759127,00 гривень, із яких: 892485,00 гривень 33 % прибутку від діяльності за період з 2004 року по 2016 рік; 1658448,51 гривень інфляційні втрати; 208193,90 гривень 3% річних.

Стягнути з ПАТ Компанії "Ельба" (код ЄДРПОУ 31826636) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 1809175,38 гривень 33 % прибутку від діяльності за період з 2004 року по 2016 рік; 851224,88 гривень інфляційні втрати; 138705,60 гривень 3% річних;

В інший частині позовних вимог відмовити.

В задоволенні клопотання представника відповідача Державного підприємства «Укрспирт» Власюка Дмитра Васильовича та клопотання представника відповідача Державного підприємства «Тхорівський спиртовий завод» Власюка Дмитра Васильовича про застосування позовної давності до позову ОСОБА_1 відмовити.

З текстом рішенняможливоознайомитися за адресою: court.gov.ua

Рішення може бути оскаржене до Київськогоа пеляційного суду через суд першоїі нстанціїпротягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення справи) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя О.М. Коваленко