Постанова

від 31.01.2024 по справі 160/3298/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

31 січня 2024 року м. Дніпросправа № 160/3298/23

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),

суддів: Прокопчук Т.С., Шлай А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпро апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.08.2023, (суддя суду першої інстанції Турлакова Н.В.), прийняте в порядку спрощеного провадження в місті Дніпро, в адміністративній справі №160/3298/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа: Новокадацький районний у м. Дніпро територіальний центр комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В :

16.02.2023 ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_2 № 339 від 10.12.2022 року про виключено із списку особового складу частини та всіх видів забезпечення, поновивши ОСОБА_1 у списках особового складу, всіх видах забезпечення та в списках особового складу НОМЕР_1 ;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) провести нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 всіх передбачених діючим законодавством виплат при припиненні військової служби до прийняття у подальшому рішення про виключення її зі списків особового складу військової частини;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) видати ОСОБА_1 грошовий атестат та розрахунок вислуги років у порядку, передбаченому діючим законодавством.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що про оскаржуваний наказ вона дізналась 07.01.2023р., до вказаної дати включно, вона перебувала у військовій частині. В оскаржуваному наказі № 339 від 10.12.2022 як підстава для винесення зазначено в тому числі обхідний лист, однак, останній запис в обхідному листі датований 07.01.2023, при цьому, він не підписаний командиром частини, який видав наказ про звільнення позивача, його заступником, начальником служби РАО, фінансової, служби, РХБЗ, інженерної та стройової служби. Згідно запису в військовому квітку позивача АКС-74 НОМЕР_4 зданий 03.01.2023, що підтверджує факт перебування позивача в розпорядженні відповідача на означену дату, та свідчить про незаконність винесення наказу № 339 10.12.2022. Станом на 10.12.2022 року, позивачем не було здано посаду, навіть обхідний лист не було підписано всіма уповноваженими посадовими особами відповідача, що могло б слугувати законною підставою для виключення позивача зі списків частини, а здача особової зброї позивача вже після дати зазначеної в наказі № 339, підтверджує, що позивач знаходився в розпорядженні військової частини та виконував свої службові обов`язки в січні 2023 року. 01.02.2023 року позивач звернулась до Новокадацького районного у м. Дніпро територіального центру комплектування та соціальної підтримки для зарахування на військовий облік, однак, документи, які б послугували підставою взяття її на облік там були відсутні. Вищевказане підтверджує, що відповідачем не було направлено документи персонального. обліку на виконання наказу № 339 від 10.12.2022. Позивач до 07.01.2023 проходив військову службу в Військовій частині НОМЕР_1 , та знаходився на території вищевказаної частини. В оскаржуваному наказі, як підставу звільнення, відповідачем було зазначено пп. б пункту 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ, яка є помилковою, з огляду на ту обставину, що позивач проходила службу за контрактом та підлягала звільненню згідно пп. б п.3 ч.5 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ. В оскаржуваному наказі відповідач зазначив посаду позивача, яку вона не обіймала на момент звільнення з військової служби. Відповідачем не надано позивачу грошового атестату та розрахунку вислуги років, не здійснено виплату належних позивачу при звільнені грошових коштів: грошового забезпечення, бойової винагороди, компенсацій за невикористані відпустки тощо.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 09.08.2023 задовольнив адміністративний позов ОСОБА_1 частково. Визнав протиправним та скасував наказ командира Військової частини НОМЕР_2 №339 від 10.12.2022 року про виключення ОСОБА_1 із списку особового складу частини та всіх видів забезпечення. Зобов`язав Військову частину НОМЕР_1 прийняти наказ про виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 , згідно п.3 ч.5 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" на підставі її рапорта від 05.12.2022р. (вх.№23433 від 06.12.2022р.) з 07.01.2023р. Зобов`язав Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 всіх передбачених діючим законодавством виплат при припиненні військової служби згідно п.3 ч.5 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" з 07.01.2023р., з урахуванням виплачених сум. Зобов`язав Військову частину НОМЕР_1 видати ОСОБА_1 грошовий атестат та розрахунок вислуги років у порядку, передбаченому діючим законодавством. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив. Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , рнокпп НОМЕР_5 ) судові витрати на правничу допомогу в сумі 10000грн. (десять тисяч гривень).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачем порушено строк звернення до суду з адміністративним позовом в цій справі, на що не звернув уваги суд першої інстанції, та безпідставно відмовив в клопотанні відповідача про залишення без розгляду позовних вимог ОСОБА_1 . Відповідач зазначає, що відповідно до запису в обхідному листі, який зроблено 07.12.2022 сержантом з матеріального забезпечення 2 ПТКР старшим Коробовим «зброя та боєприпаси в наявності та комплекті списані з військового квитка». Тобто, зброя позивача була здана ще 07.12.2022, той факт, що позивач надала військовий квиток для списання зброї лише після її звільнення не може бути підставою для скасування наказу про звільнення. Також, відповідач зазначає, що позивач пов`язує порушення своїх прав в частині звільнення з тим, що її звільнили до проведення всіх розрахунків, однак це також не може вказувати на протиправність наказу про звільнення, адже в разі порушення строків проведення розрахунку при звільненні позивач набуде право на середній заробіток. Також відповідач зазначає, що безпідставними є висновки суду про наявність підстав для зобов`язання відповідача виплатити ОСОБА_1 всі види грошового забезпечення з 07.01.2023, адже в позивачем проведені всі розрахунки. Крім того, на думку відповідача безпідставним є стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн, адже дана справа є незначною, а витрати значно завищені.

Від позивача на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому посилаючись на необґрунтованість доводів скарги, ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Також, позивач просить проводити розгляд справи у відкритому судовому за участі сторін.

Розглянувши клопотання позивача про розгляд справи у відкритому судовому засіданні колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на наступне.

У відповідності до ч. 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 12 КАС України, адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Для цілей цього кодексу, справами незначної складності є справи з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище. (п. 1 ч. 6 ст. 12 КАС України)

Як видно з матеріалів справи позивач, який є військовослужбовцем, що проходив службу, оскаржує наказ військової частини про звільнення, прийнятий у відношенні нього. Отже, з огляду на предмет позову, дана справа віднесена до категорії незначних справ, які розглядаються судом в порядку спрощеного позовного провадження, відтак, суд апеляційної інстанції, з урахуванням відсутності клопотань про розгляд справи за їх участі від усіх учасників справи, вважає за необхідне апеляційний розгляд даної справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 262 КАС України, суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

За викладених обставин, колегі суддів ухвалила відмовити в задоволенні клопотання позивача про розгляд справи у відкритому судовому засіданні, розгляд справи здійснити в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 15 лютого 1982 року проходила військову службу в Збройних Силах України, що підтверджується військовим квитком НОМЕР_6 .

04.05.2018 року ОСОБА_1 отримала статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_7 . А згідно Посвідчення НОМЕР_8 від 07.04.2023р. є особою з інвалідністю 2 групи.

Згідно Витягу з Наказу від 18.12.2020 р. № 592, сержант ОСОБА_1 призначена наказом командира військової частини НОМЕР_1 №227-РС від 18.12.2020р. на посаду начальника тренажера батареї протитанкових керованих ракет протитанкового артилерійського дивізіону, яка прибула для подальшого проходження військової служби з ІНФОРМАЦІЯ_1 з 18.12.2020 року, зараховано в списки особового складу.

01.04.2021 року ОСОБА_1 одержала травму: Перелом човникоподібної кістки з права зі зміщенням уламків, що підтверджується довідкою від 30.11.2021 року за №2896 про обставини травми сержанта.

14.11.2022 року госпітальною військово-лікарською комісією в/ч НОМЕР_9 , за розпорядженням командира в/ч НОМЕР_1 від 09.09.2022 року за №358 проведено медичний огляд ОСОБА_1 , з метою визначення ступеня придатності до військової служби.

За наслідками медичного огляду ОСОБА_1 , госпітальною військово-лікарською комісією в/ч НОМЕР_9 зроблено висновок, що на підставі статей 13-а, 66-а, 61-а графи ІІ Розкладу хвороб, ОСОБА_1 непридатна до військової служби з виключенням з військового обліку.

Рапортом від 05.12.2022 року (вх. №23433 від 06.12.2022) ОСОБА_1 звернулась до Командира військової частини НОМЕР_1 щодо звільнення у відставку за станом здоров`я у відповідності до п.п. б, п.3 ч.5 ст. 26 Закону України Про військовий обов`язок та військову службу на підставі висновку військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку.

06.12.2022 року Командиром військової частини НОМЕР_1 винесено наказ №204-РС про звільнення ОСОБА_1 з військової служби у відставку за підпунктом б п.3 ч.5 ст. 26 Закону України Про військовий обов`язок та військову службу.

10.12.2022 року Командиром військової частини НОМЕР_1 винесено наказ №339 згідно п.4.1. якого старшого сержанта ОСОБА_1 військовослужбовця, що знаходиться у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , колишню началь6ника тренажера батареї протитанкових керованих ракет протитанкового артилерійського дивізіону на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) № 204-РС від 06.12.2022р. та керуючись п.п. б (за станом здоров`я на підставі висновку військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку) пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу, звільнену з військової служби у відставку з 10.12.2022 року виключити із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Направити для зарахування на військовий облік до Новокодацького районного у м. Дніпро територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до наказу МОУ 260 від 07.06.2018 року, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197(зі змінами), та вимог Телеграми МОУ №248/612 від 27.01.2021 року виплатити щомісячну премію до посадового окладу по 10 грудня 2022 року.

Відповідно до наказу МОУ 260 від 07.06.2018 року, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за №745/32197 (Зі змінами), да вимог телеграми МОУ №248/612 від 27.01.2021 року, виплатити надбавку за особливості проходження військової служби в розмірі 65 відсотків по 10 грудня 2022 року.

Виплатити на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану додаткову винагороду з розрахунку 30 000 (тридцять тисяч) гривень на місяць за період з 01 грудня 2022 року по 10 грудня 2022 року включно).

Виплатити грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку за 2022 рік у кількості 45 діб.

Виплатити грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку за2021 рік у кількості 45 діб.

Грошову допомогу на оздоровлення за 2022 рік отримала.

Матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік отримала.

Вислуга років у календарному обчисленні становить 21 рік 1 місяць 21 день.

Підстава: обхідний лист, наказ командира військової частини НОМЕР_1 №204-РС від 06.12.2022 року, рапорт старшого сержанта ОСОБА_2 від 10 грудня 2022 року.

Згідно Припису в/ч НОМЕР_1 від 10.12.2023р., відносно старшого сержанта ОСОБА_1 , остання має 10.12.2022р. вибути у розпорядження начальника Новокодацького районного у м. Дніпро територіального центру комплектування та соціальної підтримки, строк прибуття 12.12..2022р, який вручений ОСОБА_1 також 07.01.2023р.

Відповідно до Довідки військової частини НОМЕР_1 від 17.06.2023р. № 805п сержант ОСОБА_1 перебувала на військовій службі за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 з 18.12.2020р. по 10.12.2022р.

Позивач не погоджуючись із такими діями відповідача щодо незаконного та протиправного виключення її із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, саме з 10 грудня 2022 року, звернулась до суду із даною позовною заявою.

Вирішуючи спір між сторонами та частково задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позивача звільнено зі служби до завершення всіх необхідних процедур, також, в оскаржуваному наказі наведено посилання не на ту правову норму, яка регулює таке звільнення. Таким чином, суд дійшов висновку про протиправність наказу про звільнення позивача зі служби, необхідність проведення їй виплат при звільненні з 07.01.2023, також суд вважав за необхідне стягнути на користь позивача судові витрати у розмірі 10 000 грн.

Суд апеляційної інстанції частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. Одним із видів такої служби є військова служба за контрактом.

Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу, закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Згідно з підпунктом б пункту 3 ч. 5 ст. 26 Закону №2232-XII, військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу, звільняються із служби за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність або обмежену придатність до військової служби.

Відповідно до ч. 9 ст. 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу, звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Згідно з абзацами 1, 3 пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008) після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов`язані у п`ятиденний строк прибути до районних (міських) військових комісаріатів для взяття на військовий облік.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Згідно з п.1.1 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10 квітня 2009 року №170, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19 травня 2009 року за №438/16454 (далі - Інструкція №170), Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Інструкція) визначає механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення), затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153.

Частиною 3 п.12.8 Інструкції № 170 встановлено, що командири військових частин зобов`язані забезпечити своєчасне здавання посади, проведення усіх необхідних розрахунків з військовослужбовцями, стосовно яких видано наказ по особовому складу про звільнення їх з військової служби.

Відповідно до пункту 15 розділу II Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 № 280, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.11.2022 за № 1407/38743 (далі - Інструкція № 333) виключення зі списків особового складу військової частини проводиться наказом по стройовій частині в такі строки: зокрема офіцерів, осіб рядового, сержантського і старшинського складу, яким при звільненні з військової служби надано відпустку, - з дня, наступного за днем закінчення відпустки.

Зі змісту пункту 242 Положення № 1153/2008 випливає, що військовослужбовець підлягає виключенню зі списків особового складу військової частини за наявності наступних умов: 1) надходження письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовця; 2) здавання військовослужбовцем посади; 3) проведення з військовослужбовцем усіх необхідних розрахунків, крім випадку наявності його згоди на виключення зі списків особового складу військової частини.

Як видно з матеріалів справи, оскаржуваний наказ командира військової частини НОМЕР_2 № 339 про виключення із списку особового складу частини та всіх видів забезпечення, поновивши ОСОБА_1 датовано 10.12.2022 року.

При цьому, однією з умов можливості виключення особи зі списків особового складу військової частини є здавання військовослужбовцем посади в тому числі зброї закріпленої на вказаним військовослужбовцем.

Так, в матеріалах справи міститься копія обхідного листа ст. сержанта ОСОБА_1 , відповідно до якого позивач здійснювала здавання своєї посади.

Судом встановлено, що вказаний обхідний лист не підписано всіма уповноваженими посадовими особами відповідача, що могло б слугувати законною підставою для виключення позивача зі списків частини. А один із записів обхідного листа ст. сержанта ОСОБА_1 датований 07.01.2023 року.

Згідно із записом в військовому квитку позивача, оригінал якого оглянутий в судовому засіданні, АКС-74 НОМЕР_4 зданий 03.01.2023, вказане підтверджує факт перебування позивача в розпорядженні відповідача на означену дату, та свідчить про незаконність винесення наказу № 339 10.12.2022 в частині дати його винесення.

Суд першої інстанції правильно звернув увагу на наявні в матеріалах справи пояснення військовослужбовців в/ч НОМЕР_1 капітан ОСОБА_3 , капітан ОСОБА_4 , старший сержант ОСОБА_5 , від 08.01.2023р., які засвідчують що ст.сержант ОСОБА_1 , з 01.12.2022р. по теперішній час знаходиться на ППД військової частини НОМЕР_1 .

Будь-яких доказів на підтвердження факту винесення чи ознайомлення позивача із оскаржуваним наказом в період до 07.01.2023р. матеріали справи не містять, а відповідачем у вказаній частині доводів позивача, лише зазначено про неналежний спосіб захисту порушеного права.

Отже, під час розгляду справи встановлено, що відповідачем винесено спірний наказ 10.12.2022 року, видання якого, окрім іншого, передбачає здавання військовослужбовцем (позивачем) посади (в тому числі зброї), в той час як запис у військовому квитку про здачу зброї датований 03.01.2023р., а запис у обхідному листі позивача датований 07.01.2023 року (тобто після винесення спірного наказу), а частково відсутні, що прямо вказує на протиправність винесення спірного наказу, оскільки останній прийнятий із порушенням пункту 242 Положення № 1153/2008.

Крім того, зі змісту спірного наказу від 10.12.2022 року №339 видно, що відповідно до наказу МОУ 260 від 07.06.2018 року, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197(зі змінами), та вимог Телеграми МОУ №248/612 від 27.01.2021 року вирішено виплатити щомісячну премію до посадового окладу по 10 грудня 2022 року.

Відповідно до наказу МОУ 260 від 07.06.2018 року, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за №745/32197 (Зі змінами), да вимог телеграми МОУ №248/612 від 27.01.2021 року, виплатити надбавку за особливості проходження військової служби в розмірі 65 відсотків по 10 грудня 2022 року.

Виплатити на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану додаткову винагороду з розрахунку 30 000 (тридцять тисяч) гривень на місяць за період з 01 грудня 2022 року по 10 грудня 2022 року включно).

Виплатити грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку за 2022 рік у кількості 45 діб.

Виплатити грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку за2021 рік у кількості 45 діб.

Грошову допомогу на оздоровлення за 2022 рік отримала.

Матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік отримала.

Вислуга років у календарному обчисленні становить 21 рік 1 місяць 21 день.

Тобто, спірним наказом встановлено, що станом на 10.12.2022 року ОСОБА_1 не було виплачено, зокрема: щомісячну премію до посадового окладу по 10 грудня 2022 року; надбавку за особливості проходження військової служби в розмірі 65 відсотків по 10 грудня 2022 року; додаткову винагороду з розрахунку 30 000 (тридцять тисяч) гривень на місяць за період з 01 грудня 2022 року по 10 грудня 2022 року включно); грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку за 2022 рік у кількості 45 діб; грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку за2021 рік у кількості 45 діб.

Згідно з абзацом 3 пункту 242 Положення №1153/2008, особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

На час винесення спірного наказу про виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини, із позивачем не було проведено усіх необхідних розрахунків, а тому, суд вказує, що відповідачем знов не дотримано вимог пункту 242 Положення №1153/2008.

В свою чергу, матеріали справи не містять доказів того, що позивачем було надано згоду на виключення його зі списків особового складу військової частини без проведення з нею усіх необхідних розрахунків.

Крім того, суд першої інстанції правильно вказав, що 06.12.2022 року Командиром військової частини НОМЕР_1 винесено наказ №204-РС про звільнення ОСОБА_1 з військової служби у відставку за підпунктом б п.3 ч.5 ст. 26 Закону України Про військовий обов`язок та військову службу№ 2232-ХІІ.

Проте оскаржуваний Наказ від 10.12.2022р. № 339 містить нормативне посилання на підставу звільнення позивачки підпункт б, пункт 2 частини 4 статті 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу, разом з тим судом встановлено та матеріалами справи підтверджено що позивач проходила службу за контрактом та підлягала звільненню згідно підпункту б, п.3 ч.5 ст. 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу № 2232-ХІІ. Вищевказане свідчить про його протиправність та є окремою додатковою підставою для його скасування.

Також з врахуванням листа начальника Новокодацького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 26.07.2023р. вих № 4/2748, згідно якого на заяву ОСОБА_1 від 26.07.2023р. повідомлено, що грошовий атестат в особовій справі відсутній, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що вказане свідчить про протиправну бездіяльність відповідача, а відповідно позовні вимоги в частині, зобов`язання його надання також підлягають задоволенню.

Отже, з урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновкаи суду першої інстанції про те, що з метою ефективного способу захисту порушених прав позивача зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти наказ про виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 , згідно п.3 ч.5 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" на підставі її рапорта від 05.12.2022р. (вх.№23433 від 06.12.2022р.) з 07.01.2023р., та зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 всіх передбачених діючим законодавством виплат при припиненні військової служби згідно п.3 ч.5 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" з 07.01.2023р., з урахуванням виплачених сум та зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 видати ОСОБА_1 грошовий атестат та розрахунок вислуги років у порядку, передбаченому діючим законодавством.

Стосовно розподілу судових витрат колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За змістом частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною п`ятою статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За положеннями статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України, від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України, від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.09.2019 року у справі № 810/3806/18, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Як встановлено судом між позивачем та Адвокатським об`єднанням Погосян і Партнери укладено договір про надання правової допомоги № 02 від 16.02.2023 року.

На виконання Договору № 02 від 16.02.2023 року, між позивачем та Адвокатським об`єднанням Погосян і Партнери укладено Додаткову угоду №1 до Договору № 02 від 16.02.2023 року.

Суд вказує, що пунктом 3.1 Додаткової угоди №1 до Договору № 02 від 16.02.2023 року встановлено, що підготовка позовної заяви, збір доказів, підготовка та направлення відповідачам відповіді на відзив тощо складає фіксовану суму в розмірі 10 000,00 грн.

На підтвердження виконання умов Додаткової угоди №1 до Договору № 02 від 16.02.2023 року до суду надано квитанцію від 16.02.2023 року, що сплачена ОСОБА_1 на користь Адвокатського об`єднання Погосян і Партнери в сумі 10 000,00 грн.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з правничою допомогою, суд враховує, що адміністративна дана справа в силу статті 12 КАС України є справою незначної складності, адже стосуєтся проходження публічної служби, що зумовилює її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Отже, з огляду на те, що предметом розглядуваного спору, є справа незначної складності, обсяг наданих послуг адвокатом, виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу та те, що заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною з вимогами, які заявлені у позовній заяві, також з огляду на те, що позовні вимоги задоволені частково, суд дійшов висновку, що розмір вказаних витрат має бути зменшений до 6000,00 гривень. При цьому, на думку суду, такий розмір є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами, часом, витраченим на виконання цих робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг, а також розміром вимог та (або) значенням справи для сторони.

Відтак колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення на користь позивача суми витрат на правничу допомогу у розмірі 4 000 грн., в іншій частині рішення суду слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 308, 311, 315, 321, 325 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.08.2023 в адміністративній справі № 160/3298/23 скасувати в частині стягнення на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 судових витрат на правничу допомогу у розмірі 4 000 грн.

В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.08.2023 в адміністративній справі № 160/3298/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий - суддяО.О. Круговий

суддяТ.С. Прокопчук

суддяА.В. Шлай