Постанова

від 30.01.2024 по справі 755/15668/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження: Доповідач - Кулікова С.В.

№ 22-ц/824/1795/2024

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 755/15668/23

30 січня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кулікової С.В.

суддів - Музичко С.Г.

- Болотова Є.В.

розглянувши в порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 27 жовтня 2023 року, постановлену під головуванням судді Савлук Т.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції м. Київ, про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, переведення прав та обов`язків покупця за договором купівлі-продажу квартири, здійснення перерахування коштів внесених на депозитний рахунок на користь одного із відповідачів, визнання нікчемним договору дарування частини квартири, відшкодування моральної шкоди,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_5 звернулась до Дніпровського районного суду м. Києва із позовною заявою до відповідачів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , з вимогами:

«Визнати Договір купівлі-продажу частин квартири від 05 липня 2006 року недійсним в частині покупця, зокрема визнати, що у договорі купівлі-продажу, укладеного та посвідченого 05 липня 2006 року, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Телегою Т.М. (реєстровий номер 1058), удавано зазначена ОСОБА_3 покупцем 19/100 частин квартири АДРЕСА_1 та визнати, що дійсним покупцем 19/100 частин квартири АДРЕСА_2 , є ОСОБА_4 .

Визнати Договір купівлі-продажу частин квартири від 05 липня 2006 року недійсним в частині ціни, зокрема визнати, що у договорі купівлі-продажу, укладеного та посвідченого 05 липня 2006 року, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Телегою Т.М. (реєстровий номер 1058), зазначена ціна у розмірі 60000,00 гривень є удаваним та визнати, що продаж 19/100 частин квартири АДРЕСА_1 за домовленістю сторін вчинено за 4936,00 гривень.

Перевести на позивача права та обов`язки покупця за Договором купівлі-продажу 19/100 частин НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_3 , укладеного та посвідченого 05 липня 2006 року, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Телегою Т.М. (реєстровий номер 1058).

Перерахувати на користь Відповідача -3 ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 4936,00 гривень, внесені ОСОБА_5 на депозитний рахунок суду призначенням платежу «Оплата за переведення прав і обов`язків покупця за договором купівлі-продажу частини квартири від 05 липня 2006 року.

Визнати нікчемним Договір дарування частини квартири АДРЕСА_2 , який укладено 06 вересня 2006 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округуТелегою Т.М. та зареєстрований в реєстрі за 31242, який не був спрямований на реальне настання наслідків обумовлених договором.

Стягнути з Відповідача-3 ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 моральну шкоду у розмірі 800000,00 гривень завдану позивачу ОСОБА_5 »

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 27 жовтня 2023 року позовну заяву повернуто особі, що її подала, на підставі п. 2 ч. 4 ст. 185 ЦПК України.

Не погоджуючись з ухвалою суду, позивач подав на неї апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи скаргу, позивач посилався на те, що у позовній заяві ним об`єднані вимоги, пов`язані між собою підставою виникнення та поданими доказами, які підлягають сумісному розгляду, на що суд першої інстанції не звернув належної уваги, дійшовши помилкового висновку про те, що сумісний розгляд об`єднаних позивачем вимог суперечитиме приписам ст. 188 ЦПК України і значно утруднить та сприятиме затягуванню учасниками судового процесу вирішення спору по суті, так як подані в обґрунтування позовних вимог докази, в тому числі ті, на які посилається в позовній заяві позивач, є окремими по договорам, кожен із яких, незважаючи на однаковий суб`єктний склад та правову природу, породжує різні взаємні права та обов`язки, які хоч і є подібними, але стосуються окремих предметів, врегульованих сторонами окремими договорами.

Вказує, що суд не мав права повертати позовну заяву, а в разі необхідності мав вирішити питання роз`єднання позовних вимог після відкриття провадження по справі. Зазначає, що суд не навів жодних аргументів негативних наслідків для розгляду позовних вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_4 просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, як законну та обґрунтовану посилаючись на порушення позивачем правил об`єднання позовних вимог згідно ст.188 ЦПК України, що є підставою для повернення позовної заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про задоволення скарги та скасування ухвали, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 4 ст. 185 ЦПК України позовна заява повертається у випадку, коли порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 188 цього Кодексу).

Відповідно до ч. 1 ст. 188 ЦПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Навіть у випадку, коли позивач правомірно об`єднав вимоги, пов`язані між собою, суд вправі повернути позовну заяву, якщо вважатиме, що сумісний розгляд об`єднаних вимог перешкоджатиме з`ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво утруднить вирішення спору.

Під вимогою слід розуміти матеріально-правову вимогу позову, яка складає його предмет.

Підставою позову є фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.

Предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку.

Отже, об`єднані вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких ґрунтується позов в цілому.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Таким чином, допускається можливість об`єднати в одній позовній заяві кілька вимог, якщо обставини, на яких вони ґрунтуються, підтверджуються тими самими доказами.

Позивач має право об`єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Однорідними можуть вважатися позовні заяви, пов`язані однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим самим позивачем до одного і того самого відповідача (чи відповідачів), або хоча й різними позивачами, але до одного і того самого відповідача.

Однорідними позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.

Наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 року у справі № 911/414/18, постанові Верховного Суду від 22.04.2019 року у справі №914/2191/18.

За змістом ч. 1 ст. 188 Цивільного процесуального кодексу України, правила об`єднання позовних вимог не дотримано, якщо заявлені в одній позовній заяві вимоги: 1) не пов`язані підставою виникнення або поданими доказами (не є однорідними); 2) не співвідносяться між собою як основна та похідна.

Крім того, не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які можуть і відповідати критеріям, наведеним у ч. 1 ст. 188 Цивільного процесуального кодексу України, проте на них поширюється дія заборон, прямо визначених у частинах 4, 5 цієї статті.

Саме встановлення судом наведених обставин, які свідчать про порушення позивачем правил об`єднання позовних вимог, є підставою для повернення позовної заяви з посиланням на положення п. 2 ч. 4 ст. 185 Цивільного процесуального кодексу України.

Водночас, аналіз змісту п. 2 ч. 4 ст. 185 Цивільного процесуального кодексу України у системному зв`язку з положеннями ст. 188 цього Кодексу свідчить про те, що у разі порушення правил об`єднання позовних вимог суд, з метою виконання завдання цивільного судочинства, може не повертати позовну заяву, а за клопотанням учасника справи або за власною ініціативою самостійно роз`єднати позовні вимоги за правилами ч. 6 ст. 188 Цивільного процесуального кодексу України та розглянути кожну із заявлених вимог окремо.

Отже, суд з урахуванням конкретних обставин має право застосувати положення ч. 6 ст. 188 Цивільного процесуального кодексу України, як у разі дотримання правил об`єднання позовних вимог, так і у випадку порушення цих правил.

Однак вчинення відповідної процесуальної дії є дискрецією суду, яку він застосовує (або не застосовує) за власним переконанням та з урахуванням конкретних обставин справи.

Проте, у будь-якому випадку, коли заявлені в одному позові вимоги є однорідними або співвідносяться як основна та похідна та на них не поширюється дія заборон, визначених у частинах 4, 5 ст.188 Цивільного процесуального кодексу України, суд не має підстав для повернення позовної заяви, незалежно від того, чи заявляє позивач клопотання про об`єднання позовних вимог.

У цьому разі суд має керуватися змістом самої позовної заяви, обставинами та доказами, якими обґрунтовано позов.

Зазначена позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.12.2020 року у справі №908/420/20; подібні висновки містить і постанова Верховного Суду від 23.10.2019 року у справі № 902/434/19.

З поданої позивачем ОСОБА_5 позовної заяви вбачається, що її предметом є визнання недійсним договору купівлі-продажу від 05.07.2006 року та визнання нікчемним договору дарування від 06.09.2006 року які стосуються спірної квартири АДРЕСА_2 .

Суд першої інстанції, повертаючи заяву позивачу, виходив з того, що сумісний розгляд об`єднаних позивачем вимог суперечитиме приписам ст. 188 ЦПК України і значно утруднить та сприятиме затягуванню учасниками судового процесу вирішення спору по суті.

Однак з вищенаведеними висновками суду погодитись не можна, оскільки предметом вказаної справи є визнання недійсним договору купівлі-продажу від 05.07.2006 року та визнання нікчемним договору дарування від 06.09.2006 року які стосуються спірної квартири АДРЕСА_2 .

Посилання суду на те, що сумісний розгляд об`єднаних позивачем вимог суперечитиме приписам ст. 188 ЦПК України і значно утруднить та сприятиме затягуванню учасниками судового процесу вирішення спору по суті, ґрунтується на припущеннях, оскільки спірні правовідносини, які підлягають встановленню судом, права та обов`язки сторін, обсяг яких підлягає визначенню у судовому порядку, виникли на підставі аналогічних за змістом укладених між сторонами договорів оренди землі, які є однотипними за своїм змістом та умовами, за виключенням характеристик земельних ділянок (кадастрових номерів та розмірів).

При цьому, колегія суддів зауважує, що, всупереч висновків місцевого суду, об`єднання позивачем його позовних вимог у одній позовній заяві дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права позивача, а також запобігти можливості ухвалення різних рішень за однакових обставин. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.10.2020 року у справі №922/1359/19.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Оскільки Дніпровським районним судом міста Києва ухвалу від 27 жовтня 2023 року постановлено з порушенням норм процесуального права, ухвала підлягає скасуванню в порядку, визначеному ст. 379 ЦПК України, з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 382, 383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 27 жовтня 2023 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: Судді: