Рішення

від 02.02.2024 по справі 473/2913/23

ВОЗНЕСЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 473/2913/23

РІШЕННЯ

іменем України

(ДОДАТКОВЕ)

"02" лютого 2024 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючого судді Вуїва О.В.,

за участю секретаря судового засідання Ціліциної О.В.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні ум.Вознесенську цивільнусправу запозовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія Д ЕНД Д» до ОСОБА_1 про стягнення вартості транспортного засобу та безпідставно збережених коштів внаслідок користування транспортним засобом без правової підстави,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2023 року ТОВ «Лізингова компанія «Д ЕНД Д» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про витребування транспортного засобу та стягнення безпідставно збережених коштів внаслідок користування транспортним засобом без правової підстави, у якому вказувало, що 13 травня 2021 року сторони уклали договір фінансового лізингу №000013, відповідно до якого ТОВ «Лізингова компанія «Д ЕНД Д» (як лізингодавець) зобов`язалося набути у власність транспортний засіб з метою передачі його відповідачці (як лізингоодержувачу) в користування протягом 24 місяців на умовах лізингу.

Зі свого боку ОСОБА_1 зобов`язалася протягом строку користування предметом лізингу (до 13 травня 2023 року) щомісячно сплачувати на користь позивача лізингові платежі (що складаються з відшкодування вартості об`єкта лізингу та комісії за обслуговування лізингу) відповідно до узгодженого сторонами графіку, після закінчення строку дії договору лізингу повернути автомобіль лізингодавцю, а в разі порушення умов договору - сплатити передбачену договором неустойку.

Також після закінчення строку дії договору лізингу ОСОБА_1 , за умови належного виконання умов договору, набуває право викупу транспортного засобу за 1 грн.

На виконання умов договору лізингу ТОВ «Лізингова компанія «Д ЕНД Д» придбало автомобіль «Land Rover Range Rover», 2008 року випуску, що отримав реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , вартістю 232680 грн (що станом на 13 травня 2021 року складало 8400 доларів США) та передало його відповідачці в користування на умовах лізингу.

Проте ОСОБА_1 належним чином умови договору лізингу не виконувала, оскільки з січня 2022 року перестала сплачувати лізингові платежі.

У грудні 2022 року ТОВ «Лізингова компанія «Д ЕНД Д» звернулося до Вознесенського міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення з відповідачки заборгованості за договором лізингу у розмірі 189 519 грн, 37 903,86 грн штрафу за порушення умов договору, 33 171,52 грн пені за порушення умов договору, а також 3 % річних за порушення грошового зобов`язання за період прострочення у розмірі 2 124,28 грн, інфляційних втрат за порушення грошового зобов`язання за період прострочення у розмірі 14 423,91 грн.

Однак рішенням Вознесенського міськрайонного суду від 05 травня 2023 року у задоволенні позовних вимог ТОВ «Лізингова компанія «Д ЕНД Д» було відмовлено у зв`язку з встановленням судом нікчемності договору фінансового лізингу №000013 від 13 травня 2021 року.

Незважаючи на вказану обставину, зокрема відсутність у відповідачки правових підстав для користування предметом договору лізингу, ОСОБА_1 в порушення вимогст. 809-1 ЦК Українине повернула позивачу транспортний засіб та не відшкодувала лізингові платежі за весь період безпідставного користування цим майном.

Тому ТОВ «Лізингова компанія «Д ЕНД Д» просило витребувати у ОСОБА_1 автомобіль «Land Rover Range Rover», 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , а в разі неможливості- стягнути його вартість у розмірі 562 500 грн, стягнути з відповідачки на свою користь 76 797,54 грн безпідставно збережених коштів внаслідок користування транспортним засобом без достатньої правової підстави, а також, відповідно до ч. 2ст. 625 ЦК України, стягнути з неї на свою користь 3 % річних за період невиконання грошового зобов`язання, що полягає у не відшкодуванні лізингових платежів, у розмірі 1 654,90 грн.

05 січня 2024 року представник позивача ОСОБА_2 надіслав на електронну адресу суду заяву про уточнення позовних вимог, у якій просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Лізингова компанія «Д ЕНД Д» вартість транспортного засобу «Land Rover Range Rover», 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , у розмірі 562 500 грн, стягнути з відповідачки на користь позивача 76 797,54 грн безпідставно збережених коштів внаслідок користування транспортним засобом без достатньої правової підстави, а також, відповідно до ч. 2ст. 625 ЦК України, стягнути з неї на користь позивача 3 % річних за період невиконання грошового зобов`язання, що полягає у не відшкодуванні лізингових платежів, у розмірі 1 654,90 грн.

10 січня 2024 року Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області ухвалив рішення (повний текст якого було складено 15 січня 2024 року) про повне задоволення позовних вимог.

12 січня 2024 року представник позивача ОСОБА_2 подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення у справі в частині стягнення понесених позивачем судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн.

В судове засідання представник позивача ОСОБА_2 не з`явився, проте в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи без його участі.

Відповідачка ОСОБА_1 , її представник ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилися, причини неявки суду не повідомили.

Суд відповідно до ч. 4 ст. 270 ЦПК України вважав можливим проводити розгляд справи без участі відповідачки та представників сторін.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом не вирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановленихстаттею 430цього Кодексу.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ч.ч. 1, 2, 3, 8 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч.ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що 01 грудня 2022 року між АО «БРАНТ» та ТОВ «Лізингова компанія «Д ЕНД Д» було укладено договір про надання правової допомоги №152/3/2022-ЦП (а.с. 172-174).

Відповідно до умов договору адвокатське об`єднання зобов`язалася надати ТОВ «Лізингова компанія «Д ЕНД Д» професійну правничу допомогу, пов`язану з підготовкою позову та розгляду справи про стягнення заборгованості на підставі договору фінансового лізингу №000013 від 13 травня 2021 року, перелік допомоги визначений у п. 1.3 договору.

Зі свого боку ТОВ «Лізингова компанія «Д ЕНД Д» зобов`язалося протягом 20 банківських днів з моменту ухвалення рішення у спорі або припинення судового розгляду справи сплатити на користь АО «БРАНТ» у фіксованому розмірі 50000 грн (п.п. 4.1, 4.2 договору).

09 травня 2023 року між АО «БРАНТ» та ТОВ «Лізингова компанія «Д ЕНД Д» була укладена додаткова угода до договору за №1 (а.с. 175), у якому сторони переглянули розмір гонорару у бік зменшення до 40000 грн, який сплачується наступним чином (п. 2 угоди): 20000 грн протягом 30 днів з моменту ухвалення рішення судом першої інстанції; 20000 грн протягом 50 днів з моменту набрання рішення законної сили (в тому числі після завершення апеляційного провадження у справі).

Згідно копії акту про надання правової допомоги від 12 січня 2024 року №152/3/2022-ЦП-02 (а.с. 176) вартість послуг з надання правничої допомоги склала 20 000 грн.

При цьому, згідно копії звіту про надану правову допомогу за договором від 12 січня 2024 року №152/3/2022-ЦП адвокатським об`єднанням надано наступні послуги: підготовка позовної заяви та заяви про забезпечення позову, збір доказів; виготовлення копій позовної заяви та заяви про забезпечення позову, подання заяв до суду; аналіз ухвал суду про відкриття провадження у справі та забезпечення позову, консультування клієнта; аналіз клопотань сторони відповідачки про допит свідка, долучення доказів, консультування клієнта; аналіз клопотання сторони відповідачки про долучення висновку (звіту) оцінщика, консультування клієнта; підготовка клопотання про залишення без розгляду документа відповідачки, заперечення з приводу наданого стороною відповідачки звіту, подання рецензії до суду; підготовка до участі, подання заяв про участь у режимі відеоконференції та участь у підготовчих засіданнях, які відбувалися 29 червня 2023 року, 19 липня 2023 року, 11 вересня 2023 року, 29 вересня 2023 року, 25 жовтня 2023 року, консультування клієнта; аналіз ухвали про закриття підготовчого засідання, інформування клієнта; підготовка заяви про відмову від частини позовних вимог, подання до суду; підготовка до участі, подання заяв про участь у режимі відеоконференції та участь у судових засіданнях, які відбувалися 27 листопада 2023 року, 10 січня 2023 року, консультування клієнта; підготовка заяви про ухвалення додаткового рішення. На виконання вказаних робіт було витрачено 19,5 год., вартість послуг становить 20000 грн.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому,що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому в ст.627 ЦК України.

Гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Ці форми відрізняються порядком обчислення при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту; і навпаки підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин, помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката залежно від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого в самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи, чи були вони фактично понесені, та оцінювати їх необхідність.

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися із суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18; від 16 листопада 2022 року

Водночас Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц зробила висновок про те, щоЦПК Українипередбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Аналогічно у своїх постановах (зокрема від 08 грудня 2021 року у справі №454/3919/18 та від 09 лютого 2022 року у справі № 523/3904/19 та інших) Верховний Суд неодноразово висловлювався, що суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу лише у разі наявності клопотання відповідної сторони про зменшення таких витрат. Відсутність такого клопотання відповідно до приписів ч. 5ст.137ЦПК України унеможливлює вирішення судом з власної ініціативи питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу.

Представник позивача до закінчення судових дебатів заявив про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, протягом п`яти днів з моменту проголошення рішення подав докази таких витрат, довів належними та допустимими доказами, те, що позивач має понести витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн, їх необхідність, співмірність та розумність їх розміру, стороною відповідачки не заявлено клопотання про зменшення їх розміру, а тому вказані витрати підлягають стягненню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 133, 137, 141, 258-259, 263-265, 270 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; ідент. номер: НОМЕР_2 ) на користь Товариства зобмеженою відповідальністю«Лізингова компанія«Д ЕНДД» (м. Київ, вул. Степана Бандери, 9; код ЄДРПОУ 37995534) 20 000 (двадцять тисяч) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя: О.В. Вуїв