Постанова

від 19.03.2024 по справі 473/2913/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

19.03.24

22-ц/812/449/24

Провадження №22-ц/812/449/24

П О С Т А Н О В А

Іменем України

19 березня 2024 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого: Базовкіної Т.М.,

суддів: Царюк Л.М., Яворської Ж.М.

із секретарем судового засідання: Ковальським Є.В.

за участю представників: позивача Буняка Ю.І., відповідачки ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції цивільну справу №473/2913/23 заапеляційною скаргою ОСОБА_2 , яку підписав її представник адвокат Усіков Олексій Віталійович, на рішення,яке постановивВознесенський міськрайоннийсуд Миколаївськоїобласті підголовуванням суддіВуїва ОлегаВасильовича уприміщенні цьогосуду 10січня 2024року,повний текст якого складений 15 січня 2024 року, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія Д ЕНД Д» до ОСОБА_2 про стягнення вартості транспортного засобу та безпідставно збережених коштів внаслідок користування транспортним засобом без правової підстави,

у с т а н о в и в :

У червні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія Д ЕНД Д» (далі ТОВ «Лізингова компанія Д ЕНД Д», Товариство) звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення вартості транспортного засобу та безпідставно збережених коштів внаслідок користування транспортним засобом без правової підстави.

Позов мотивовано тим, що 13 травня 2021 року сторони уклали договір фінансового лізингу №000013, відповідно до якого ТОВ «Лізингова компанія «Д ЕНД Д» (лізингодавець) зобов`язалося набути у власність транспортний засіб з метою передачі його відповідачці (лізингоодержувачу) в користування протягом 24 місяців на умовах лізингу. Зі свого боку ОСОБА_2 зобов`язалася протягом строку користування предметом лізингу (до 13 травня 2023 року) щомісячно сплачувати на користь позивача лізингові платежі, що складаються з відшкодування вартості об`єкта лізингу та комісії за обслуговування лізингу, відповідно до узгодженого сторонами графіку, а після закінчення строку дії договору лізингу - повернути автомобіль лізингодавцю, а в разі порушення умов договору - сплатити передбачену договором неустойку. Сторони також домовились, що після закінчення строку дії договору лізингу ОСОБА_2 за умови належного виконання умов договору набуває право викупу транспортного засобу за 1 грн. На виконання умов договору лізингу ТОВ «Лізингова компанія «Д ЕНД Д» придбало автомобіль «Land Rover Range Rover», 2008 року випуску, що отримав реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , вартістю 232680 грн., що станом на 13 травня 2021 року складало 8400 дол. США та передало його відповідачці в користування на умовах лізингу. Проте ОСОБА_2 належним чином умови договору лізингу не виконувала, оскільки з січня 2022 року перестала сплачувати лізингові платежі.

У грудні 2022 року ТОВ «Лізингова компанія «Д ЕНД Д» звернулося до Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення з відповідачки заборгованості за договором лізингу у розмірі 189519 грн., 37903 грн. 86 коп. штрафу за порушення умов договору, 33171 грн. 52 коп. пені за порушення умов договору, а також 3% річних за порушення грошового зобов`язання за період прострочення у розмірі 2124 грн. 28 коп., інфляційних втрат за порушення грошового зобов`язання за період прострочення у розмірі 14423 грн. 91 коп. Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області у справі №473/3573/22 від 05 травня 2023 року у задоволенні позовних вимог ТОВ «Лізингова компанія «Д ЕНД Д» було відмовлено у зв`язку із встановленням судом нікчемності договору фінансового лізингу №000013 від 13 травня 2021 року. Незважаючи на вказану обставину, зокрема відсутність у відповідачки правових підстав для користування предметом договору лізингу, ОСОБА_2 в порушення вимог статті 809-1 ЦК України не повернула позивачу транспортний засіб та не відшкодувала лізингові платежі за весь період безпідставного користування цим майном.

Посилаючись на вказане, з урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Лізингова компанія «Д ЕНД Д» вартість транспортного засобу «Land Rover Range Rover», 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , у розмірі 562500 грн., стягнути з відповідачки на користь позивача 76797 грн. 54 коп. безпідставно збережених коштів внаслідок користування транспортним засобом без достатньої правової підстави, а також, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, стягнути з неї на користь позивача 3 % річних за період невиконання грошового зобов`язання, що полягає у невідшкодуванні лізингових платежів у розмірі 1654 грн. 90 коп.

Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 10 січня 2024 року позовні вимоги Товариства задоволені в повному обсязі.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Лізингова компанія «Д ЕНД Д» 562500 грн. в порядку відшкодування вартості автомобіля «Land Rover», 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 .

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Лізингова компанія «Д ЕНД Д» 76797 грн. 54 коп. лізингових платежів (безпідставно збережених коштів) та 1654 грн. 90 коп. в якості трьох процентів річних від простроченої суми за період прострочення виконання грошового зобов`язання, а всього в загальному розмірі 78452 грн. 44 коп.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Лізингова компанія «Д ЕНД Д» 10956 грн. 29 коп. судового збору.

Рішення суду мотивовано тим, що незважаючи на встановлення рішенням суду нікчемності укладеного між сторонами договору лізингу та відсутність у відповідачки правових підстав для користування предметом договору лізингу, ОСОБА_2 в порушення вимог статей 809-1, 1212 ЦК України не повернула позивачу транспортний засіб та не відшкодувала лізингові платежі за весь період безпідставного користування цим майном. В судовому засіданні представник відповідачки не зміг надати суду інформацію про місце знаходження об`єкта лізингу, зокрема щодо його наявності та перебування на території України на момент розгляду справи, що ставить під сумнів можливість застосування та ефективність такого способу захисту порушеного права позивача, як витребування цього майна на користь потерпілого. За таких встановлених обставин, як вважав суд, позивач має право на відшкодування вартості безпідставно отриманого ОСОБА_2 майна. Згідно долученої до позову копії висновку з експертної оцінки транспортного засобу від 02 червня 2023 року вартість автомобіля «Land Rover Range Rover», 2008 року випуску, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , на час проведення оцінки становить 562500 грн., з яким суд погодився. Щодо наданої представником відповідачки товарознавчої експертизи (оцінки) по визначенню вартості колісного транспортного засобу від 29 вересня 2023 р., згідно якої вартість автомобіля «Land Rover Range Rover», 2008 року випуску, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , на час проведення оцінки становить 202118 грн., то суд погодився з рецензією на вказану експертизу від 12 жовтня 2023 року, відповідно до якої ця оцінка не відповідає вимогам закону, оскільки наведена у ній вартість майна суттєво занижена, розрахунки недостатньо обґрунтовані та мають суттєві недоліки.

Також суд стягнув з відповідачки на користь позивача лізингові платежі за весь період користування предметом лізингу (за винятком періоду, протягом якого відбувалася сплата).

Вказана заборгованість (в межах вимог позивача комісія за обслуговування лізингу) за період безпідставного неоплачуваного користування предметом лізингу (за період з лютого 2022 року по травень 2023 року включно) згідно п. 5 Додатку №1 (Лізинговий протокол до Договору фінансового лізингу №000013 від 13 травня 2021 року), який є частиною лізингового договору та встановлює розмір лізингових платежів, становить в узгодженій сторонами валюті 2278,46 доларів США. Натомість з урахуванням підпункту 5.1.1 п. 5 Додатку №1 до договору (Лізинговий протокол до Договору фінансового лізингу №000013 від 13 травня 2021 року) сторони узгодили, що лізинговий платіж сплачується лізингоодержувачем в національній валюті (гривні) за офіційним курсом відповідної валюти на день нарахування платежу, збільшеним на 2 %. За встановленого, з урахуванням офіційного курсу долара США до національної валюти України, збільшеного на 2 %, така заборгованість становить 76797,54 грн. Також суд вважав доведеними позовні вимоги про стягнення на підставі положень статті 625 ЦК України та стягнув три проценти річних від простроченої суми за період прострочення виконання грошового зобов`язання, що становить 1654,90 грн.

Додатковим рішенням того ж суду від 02 лютого 2024 року стягнуто з ОСОБА_2 на користьТОВ «Лізинговакомпанія «ДЕНД Д»20000грн.витрат напрофесійну правничудопомогу.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - адвокат Усіков О.В. вказує, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_2 вартості автомобіля «Land Rover» є незаконним та необґрунтованим, ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить його у вказаній частині змінити, стягнувши з ОСОБА_2 202118 грн. вартості автомобіля «Land Rover».

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не був взятий до уваги та не вмотивовано відхилений в якості доказу договір фінансового лізингу №000013 від 13 травня 2021 року, відповідно до якого ТОВ «Лізингова компанія «Д ЕНД Д» зобов`язалося набути у власність транспортний засіб «Land Rover Range Rover», 2008 року випуску, що отримав реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , вартістю 232680 грн., що станом на 13 травня 2021 року складало 8400 доларів США. Таким чином курс долара США на момент укладання договору фінансового лізингу становив 27,7 грн. за 1 долар США. Згідно із долученою до позову копії висновку з експертної оцінки транспортного засобу від 02 червня 2023 року вартість автомобіля «Land Rover Range Rover», 2008 року випуску, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , на час проведення оцінки, становить 562500 грн. Згідно з даними з відкритих джерел (офіційний вебпортал Національного банку України) курс долара станом на 02 червня 2023 року становив 36,56 грн. за 1 долар США. Таким чином, вартість автомобіля станом на 02 червня 2023 року виявилась 15385,66 доларів США. Враховуючи вищевикладене, автомобіль подорожчав майже у два рази за два роки. Крім того, судом першої інстанції не взято до уваги, що у висновку з експертної оцінки транспортного засобу від 02 червня 2023 року, наданої позивачем, зазначено, що автомобіль має несправний двигун, КПП, ходову. При цьому, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції погодився з вказаним висновком, оскільки, на думку суду, він не спростований іншою стороною, а зазначена у ньому вартість в цілому узгоджується з ринковою вартістю аналогічних транспортних засобів з подібними характеристиками, що підтверджується відкритими джерелами інформації, що знаходяться у загальному доступі (інтернетресурси з продажу вживаних автомобілів). Також представник ОСОБА_2 звертає увагу, що інформація з відкритих джерел, в тому числі щодо стану транспортних засобів і їх ринкової вартості в матеріалах справи відсутні. Крім того, суд першої інстанції необґрунтовано відхилив товарознавчу експертизу (оцінку) по визначенню вартості колісного транспортного засобу від 29 вересня 2023 року, згідно якої вартість автомобіля «Land Rover Range Rover», 2008 року випуску, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , на час проведення оцінки становить 202118 грн., зазначивши, що вона не відповідає вимогам закону, оскільки наведена у ній вартість майна суттєво занижена, розрахунки недостатньо обґрунтовані та мають суттєві недоліки. Представник відповідачки зазначив, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, так як відповідно до частини сьомої статті 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета доказування, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених законом.

У відзивіна апеляційнускаргу ТОВ «Лізингова компанія «Д ЕНД Д» просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, посилаючись на недоведеність доводів апеляційної скарги.

Щодо меж апеляційного оскарження.

Відповідачка ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просить про перегляд рішення суду лише в частині визначення судом стягнутої вартості спірного автомобілю, тому в іншій частині рішення суду першої інстанції не переглядається.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 ЦПК України).

Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині відповідає таким вимогам закону.

Як вбачається з матеріалів справи і таке встановив суд першої інстанції, 13 травня 2021 року сторони в простій письмовій формі уклали договір фінансового лізингу №000013, відповідно до якого ТОВ «Лізингова компанія «Д ЕНД Д» (лізингодавець) зобов`язалося набути у власність транспортний засіб відповідно до протоколу та акту приймання передачі з метою передачі його ОСОБА_3 (лізингоодержувачу) в користування протягом 24 місяців на умовах лізингу (а.с. 20).

Зі свого боку ОСОБА_2 зобов`язалася протягом строку користування предметом лізингу (до 13 травня 2023 року) щомісячно сплачувати на користь позивача лізингові платежі (що складаються з відшкодування вартості об`єкта лізингу та комісії за обслуговування лізингу) відповідно до узгодженого сторонами графіку, після закінчення строку дії договору лізингу повернути автомобіль лізингодавцю, а в разі порушення умов договору - сплатити передбачену договором неустойку.

Також після закінчення строку дії договору лізингу ОСОБА_2 за умови належного виконання умов договору набуває право викупу транспортного засобу за 1 грн.

На виконання умов договору лізингу ТОВ «Лізингова компанія «Д ЕНД Д» придбало автомобіль «Land Rover Range Rover», 2008 року випуску, що отримав в Україні реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , вартістю 232680 грн (що станом на 13 травня 2021 року складало 8400 доларів США), та передало його відповідачці в користування на умовах лізингу (а.с. 21-23, 26).

Проте ОСОБА_2 належним чином умови договору лізингу не виконувала, оскільки з січня 2022 року перестала сплачувати визначені договором лізингові платежі.

У грудні 2022 року ТОВ «Лізингова компанія «Д ЕНД Д» звернулося до Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення з відповідачки заборгованості за договором лізингу у розмірі 189519 грн, 37903,86 грн штрафу за порушення умов договору, 33171,52 грн пені за порушення умов договору, а також 3 % річних за порушення грошового зобов`язання за період прострочення у розмірі 2124,28 грн., інфляційних втрат за порушення грошового зобов`язання за період прострочення у розмірі 14423,91 грн.

Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 05 травня 2023 року (справа № 473/3573/22), яке набрало законної сили 09 червня 2023 року, у задоволенні позовних вимог ТОВ «Лізингова компанія «Д ЕНД Д» відмовлено у зв`язку із встановленням судом нікчемності договору фінансового лізингу №000013 від 13 травня 2021 року (а.с. 29-31).

Згідно частини 1, пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судом встановлено і не спростовується сторонами, що ними був укладений договір фінансового лізингу, на підставі якого відповідачка отримала від позивача в користування транспортний засіб - автомобіль «Land Rover Range Rover», 2008 року випуску. Рішенням суду від 05 травня 2023 року встановлена нікчемність цього договору.

Відносини, що виникають у зв`язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України «Про фінансовий лізинг».

Згідно із частиною 2 статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до частини 1 статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до частин 1, 3, 4 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.

Судом встановлено, що незважаючи на встановлення нікчемності договору лізингу, який був підставою набуття у користування автомобілю, ОСОБА_2 продовжує ним користуватися, тоді як правові підстави для цього відсутні.

Таке вказує на виникнення між сторонами у вказаних правовідносинах кондикційних зобов`язань.

Зокрема, кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (див. висновок, сформульований Верховним Судом України у постанові від 02 березня 2016 року у справі № 6-3090цс15).

За змістом глави 83 ЦК України для кондикційних зобов`язань, які виникають із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави, характерним є, зокрема, приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (частина перша статті 1212 ЦК України).

Правовідносини за нікчемним договором фінансового лізингу, на підставі якого відбулося фактичне користування лізингоодержувачем транспортним засобом лізингодавця, за своїм змістом є кондикційними.

Відповідно до статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно із статті 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна (ст. 1213 ЦК України).

Водночас Цивільний кодекс України визначає особливі наслідки нікчемності договору лізингу.

Зокрема, згідно статті 809-1 ЦК України у разі визнання договору лізингу недійсним або віднесення до нікчемного лізингоодержувач зобов`язаний негайно повернути лізингодавцю предмет договору лізингу у стані, в якому він був одержаний, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. При цьому лізингові платежі, сплачені на момент визнання договору лізингу недійсним або віднесення до нікчемного, поверненню не підлягають.

Суд, визнаючи договір лізингу недійсним або встановлюючи його нікчемність, за заявою лізингодавця накладає арешт на предмет такого договору.

Якщо лізингоодержувач користувався або продовжує користуватися предметом договору лізингу до та/або після дати визнання договору лізингу недійсним, лізингоодержувач зобов`язаний відшкодувати лізингодавцю суми лізингових платежів за весь відповідний період користування.

Фактично у справі, яка розглядається, спір виник щодо застосування наслідків нікчемного правочину договору фінансового лізингу, зокрема, про стягнення вартості переданого за цим договором транспортного засобу.

Оскільки відповідачка після встановлення судом нікчемності договору фінансового лізингу не повернула позивачеві переданий за цим договором фінансового лізингу автомобіль «Land Rover Range Rover», 2008 року випуску, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , місце знаходження цього майна позивачеві не відомо, суд обґрунтовано дійшов висновку про стягнення на користь позивача його вартості.

Правильність таких висновків суду сторонами не спростовується.

За встановленого позивач має право на відшкодування вартості безпідставно отриманого ОСОБА_2 майна.

Натомість в суді першої інстанції та в апеляційній скарзі відповідачка не погоджувалась із розміром вартості автомобілю, який був їй переданий позивачем.

Згідно долученої до позову копії висновку (акту) з експертної оцінки від 02 червня 2023 року (а.с. 28) вартість автомобіля «Land Rover Range Rover», 2008 року випуску, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , на час проведення оцінки становить 562500 грн.

Суд першої інстанції вважав таку оцінку спірного автомобілю прийнятною при вирішенні спору та не взяв до уваги оцінку, надану представником відповідачки.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та відхиляє доводи апеляційної скарги про їх помилковість із таких підстав.

Відповідно до частини 4 статті 216 ЦК України, якою врегульовано правові наслідки недійсності правочину, передбачено, що в разі неможливості повернення в натурі одержаного за недійсним правочину відшкодовується вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Аргумент апеляційної скарги про те, що на момент передання автомобілю відповідачці його вартість складала 8400 доларів США, тоді як позивач натепер просить стягнути вартість автомобілю, що еквівалентна 15385,66 доларів США, тобто вдвічі дорожче за початкову ціну, не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до наведеного положення закону отримане за недійсним правочином має бути повернуто в натурі, а у разі неможливості цього за ціною на момент відшкодування вартості, але не за початковою ціною, про яку зазначено у договорі (договірна ціна). Позивач надав доказ того, що на момент звернення із позовом у цій справі вартість спірного автомобілю була саме 562500 грн., а відповідачка належними та допустимими доказами цього не спростовувала. До того ж апеляційний суд звертає увагу на таке. Відповідно до договору фінансового лізингу від 13 травня 2021 року (пункти 1.1, 1.2) лізингодавець передає на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування лізингоодержувача транспортний засіб, який останній самостійно та на власний ризик обрав, а тому позивач не визначав початкову вартість предмету лізингу. Крім того відповідачка не виконала свого обов`язку щодо повернення предмету лізингу після встановлення його нікчемності та не скористалася такою можливістю під час розгляду в суді справи № 473/2913/23.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відхилення як неналежного доказу наданого представником відповідачки до суду висновку товарознавчої експертизи (оцінки) по визначенню вартості колісного транспортного засобу від 29 вересня 2023 року (а.с. 115-120), згідно якого вартість автомобіля «Land Rover Range Rover», 2008 року випуску, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , на час проведення оцінки становить 202118 грн.

Так, згідно змісту цього висновку, оцінювач надав відповідь на питання визначення оцінки спірного автомобілю на підставі аналізу ринку за допомогою мережі Інтернет, але для порівняння ним були взяти відомості щодо оцінки автомобілів, які мають бензиновий двигун, (за посиланнями: ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2 ), тоді як переданий позивачем ОСОБА_2 автомобіль має дизельний двигун, тобто для порівняння цін були взяти об`єкти, які не є аналогічними до об`єкту, що оцінювався. Тому наданий відповідачкою висновок щодо ціни автомобілю є неналежним доказом.

Апеляційний суд частково погоджується із доводом апеляційної скарги про те, що при дослідженні судом першої інстанції наданих сторонами оцінок вартості автомобілю було порушено вимоги частини 7 статті 81 ЦПК України щодо заборони суду збирати докази, оскільки суд послався на дослідження ним даних із відкритих джерел, які в матеріалах справи відсутні, але таке порушення не вплинуло на правильність висновку суду про неприйнятність оцінки автомобілю, яка надавалась представником позивачки з підстав, зазначених вище.

За такого доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Оскільки рішення суду першої інстанції постановлено на підставі повно та всебічно встановлених обставин після оцінки відповідно до положень статті 89 ЦПК України доказів, а також належної правової оцінки правовідносин сторін, з правильним застосуванням положень матеріального права та вимог процесуального закону, колегія суддів в силу статті 375 ЦПК України не вбачає підстав для його скасування.

Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

В силу частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що апеляційним судом рішення суду залишено без змін, відсутні підстави для розподілу судових витрат, які у цій справі покладаються на відповідачку.

Керуючись статтями 367,368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яку підписав її представник адвокат Усіков Олексій Віталійович, залишити без задоволення.

Рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 10 січня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий Т.М. Базовкіна

Судді: Л.М. Царюк

Ж.М. Яворська

Повний текст постанови складений 19 березня 2024 року