Ухвала

від 30.01.2024 по справі 463/10203/23

ЛИЧАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №463/10203/23

Провадження №1-кс/463/986/24

У Х В А Л А

30 січня 2024 року слідчий суддя Личаківського районного суду м. Львова ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши клопотання слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові ОСОБА_6 , що погоджено прокурором Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_7 , у кримінальному провадженні, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42023142410000084 від 03.10.2023 про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту щодо ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

в с т а н о в и в :

слідчий звернувся з клопотанням до слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді домашнього арешту.

Клопотання мотивує тим, що в провадженні Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, перебуває кримінальне провадження №42023142410000084 від 03.10.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.332 КК України. 26.01.2023 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.332 КК України, а саме в організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб.

Підставами для застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту є обставини, які свідчать про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме, що в ході застосування більш м`якого запобіжного заходу підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, а тому, з метою забезпечення кримінального провадження та виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків.

Отримані на даному етапі досудового розслідування відомості задокументовані у відповідний процесуальний спосіб передбачений КПК України і вказують на причетність ОСОБА_8 до вчинення зазначених злочинів, при цьому таке цілком узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що наявність «обґрунтованої підозри» у вчинені правопорушення передбачає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що зазначена особа могла вчинити правопорушення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Влох проти Польщі»).

Ураховуючи характер вчиненого підозрюваним злочину та тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_8 у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованого злочину, є всі підстави вважати, що підозрюваний може полишити місце свого постійного проживання та виїхати з території України, де буде переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконними засобами, зокрема шляхом підкупу, впливати на свідків у кримінальному провадженні, які володіють інформацією щодо обставин вчинення ним зазначеного злочину, а також знищити, сховати або спотворити будь-які із речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, продовжуватиме вчиняти злочин у сфері службової діяльності, та може вчинити інші злочини

Ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України (переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду) підтверджується тим, що підозрюваний ОСОБА_8 може ухилятися від органу досудового розслідування та суду оскільки злочин, який інкримінується ОСОБА_8 , є тяжким, у разі доведення вини ОСОБА_8 , йому може бути призначено покарання у виді позбавлення волі терміном до семи років, без альтернативи призначення більш м`якого покарання, та останній, будучи обізнаним про покарання, що йому загрожує за інкримінований йому злочин для уникнення покарання може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, оскільки здобув навичок роботи працівника правоохоронного органу.

Окрім цього, ОСОБА_8 , володіючи документами для виїзду за кордон, а також методів та способів виїзду за межі України, може змінити місце свого проживання, у тому числі шляхом виїзду за кордон, або на тимчасово непідконтрольну територію України.

Ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України (знищити, сховати документи, речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення), обґрунтовується тим, що на даний час у рамках досудового розслідування зазначеного кримінального провадження не встановлено усі обставини, що мають значення для досудового розслідування (не встановлені всі причетні особи до вчинення кримінального правопорушень, перевіряється можлива причетність ОСОБА_8 до інших епізодів протиправної діяльності щодо організації незаконного перетину за межі державного кордону України особам чоловічої статі призивного віку.

Ураховуючи вищевикладене, у випадку обрання стосовно ОСОБА_8 більш м`яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою, останній достовірно знаючи про місце перебування документів або речей, за допомогою яких було реалізовано злочинний намір, може їх знищити, спотворити, приховати, не надавши органам досудового розслідування можливості встановити місце їх перебування та вилучити у встановленому законом порядку. Крім того, перебуваючи на волі, ОСОБА_8 може спілкуватися з невстановленими зазначеними вище особами з приводу планів укриття злочинної діяльності, знищення, приховання та спотворення речових доказів, що негативно вплине на подальше здійснення досудового розслідування та притягнення винних до кримінальної відповідальності та зможе надавати останньому допомогу у переховуванні від органу досудового розслідування.

Ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України (незаконно впливати на потерпілих, свідків, інших підозрюваних, у цьому ж кримінальному провадженні) виражається у тому, що отримавши матеріали клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, ОСОБА_8 володітиме інформацією стосовно характеризуючих, в тому числі біографічних, даних свідків, які надали та можуть у подальшому надати органу досудового розслідування викривальні покази стосовно нього та інших осіб, у зв`язку з чим останній, перебуваючи на волі, матиме можливість безперешкодно впливати на вказаних учасників процесу шляхом підкупу, примусу, погроз, у тому числі із застосуванням насильства, з метою зміни або відмови їх від показів.

Відтак, обрання ОСОБА_8 запобіжного заходу, не пов`язаного з домашнім арештом, призведе до забезпечення, в тому числі ОСОБА_8 , конспірації злочинної діяльності шляхом надання порад та вказівок стосовно завуальованого спілкування в телефонних розмовах з використанням маршрутизаторів (інтернет роутерів) та месенджерів на базі соціальних мереж, які неможливо відслідкувати гласними засобами контролю.

Зухвалість вищевказаного кримінального правопорушення свідчить про відсутність у підозрюваного будь-яких моральних принципів та дає підстави вважати, що ОСОБА_8 , розуміючи невідворотність покарання за вчинене ним діяння, обставини вчинення якого на даний час встановлюються органом досудового розслідування, намагатиметься у будь-який спосіб уникнути відповідальності, що вказує на наявність ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України (перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином), зокрема шляхом погодження показань з особами, причетними до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення).

Ризик, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України (вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення в якому підозрюється), полягає в тому, що ОСОБА_8 може вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, в тому числі з метою прикриття своєї злочинної діяльності, та досягнення мети вчинення злочину, у якому підозрюється задля організації свого незаконного перетину за межі України, підроблення документів, введення в оману державні органи та органи місцевого самоврядування, слід прийти до висновку, що обрання ОСОБА_8 запобіжного заходу більш м`якого ніж тримання під вартою, призведе до вчинення останнім інших кримінальних правопорушень, пов`язаних із організацією незаконного перетину державного кордону України.

А тому, з метою забезпечення кримінального провадження та виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, є необхідність обрання до ОСОБА_8 , запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав. Пояснив, що на його думку необхідність обрання домашнього арешту є обґрунтованою та підтверджується зібраними у справі доказами.

Підозрюваний та його захисник у судовому засіданні проти клопотання заперечили, вважають підозру необґрунтованою.

Так адвокат зазначає, що до матеріалів клопотання долучено ряд документів, якими сторона обвинувачення обґрунтовує свою підозру та заявлені ризики. Серед таких - оперативні матеріали (рапорти та довідки оперативного підрозділу), які відображають звичайну службову діяльність та не можуть бути доказами в порядку ст.99 КПК України; статусу у провадженні не мають, їх пояснення з приводу обставин, які підлягають встановленню, відсутні; протокол обшуку від 13 грудня 2023 року. 13 грудня 2023 року за місцем фактичного проживання ОСОБА_8 проведено обшук, в ході якого вилучено мобільний телефон, ноутбук, флеш носій, документи щодо діяльності БФ «Вікторіус», договір купівлі - продажу корпоративних прав від 23 березня 2023 року з додатками, акти приймання - передачі благодійної допомоги, квитанції.

З 13 грудня 2023 року органу досудового розслідування відомо про те, що 23 березня 2023 року ОСОБА_8 відчужив корпоративні права ТОВ «ФАРТ ПЛЮС КОМПАНІ» на користь третьої особи. В момент підписання угоди було передано також ноутбук, на якому були ліцензії, програмне забезпечення та флеш - носії із ключами доступу до них, зокрема, до системи «Шлях». Фактично, з 23 березня 2023 року ОСОБА_8 позбавлений можливості здійснювати будь - які реєстраційні дії, вчиняти правочини і виступати представником згаданого підприємства, оскільки фізично передав необхідну для цього техніку та ключі третім особам. Маючи інформацію про вказані обставини, маючи півтора місяці для перевірки вказаних обставин, орган досудового розслідування відверто це ігнорує і замовчує у підозрі та у поданому клопотанні. Більше того, зрозумілим для захисту є те, що інформація, яка міститься на мобільному телефоні і ноутбуці, який був вилучений вдома у ОСОБА_8 ніякого відношення до справи не має, ніяким чином не стосується обґрунтованості підозри. інакше, відповідні протоколи огляду вже були би долучені до клопотання.

Також ні в підозрі, ні в матеріалах клопотання на підтвердження кваліфікуючих ознак інкримінованого правопорушення не наведено жодного переконливого доказу. Сторона обвинувачення інкримінуючи таку кваліфікуючу ознаку як «вчинений за попередньою змовою групою осіб», в тексті підозри розподіляючи певні ролі між ними, не наводить жодного доказу про те, що взагалі існували ще якісь особи і яка була їх роль, обмежуючись калькою «невстановлені на даний час особи».

Разом з тим, на даний час не розкритим як у підозрі, так і в тексті самого клопотання залишається питання того, в чому ж все таки полягала незаконність перетину кордону цими п`ятьма особами, які описані в тексті підозри, адже незаконний перетин кордону має місце, зокрема, у випадках його перетину поза пунктами пропуску, у пунктах пропуску, але без відповідних документів, з використанням (поданням) підроблених документів, або без відповідного дозволу органу влади тощо.

Окреслені вище обставини у своїй сукупності впливають на таку підставу застосування будь - якого запобіжного заходу як обґрунтована підозра і свідчать про те, що на даний час така підозра, її формулювання і кваліфікація правопорушення не підтверджуються. При обранні та продовженні запобіжного заходу в порядку ч.2 ст.177 КПК

Також просить врахувати, що підозрюваний має зареєстроване місце проживання, перебуває у зареєстрованому шлюбі, виховує трьох дітей. Разом з тим, на його утриманні перебувають і непрацездатні батьки, які потребують допомоги у вирішенні побутових питань та відповідного лікування, що надається ОСОБА_8 . Молодша донька підозрюваного на даний час проходить обстеження і цілком імовірно, потребуватиме подальшого лікування.

В поданому клопотанні не міститься жодного вагомого доказу того, що до ОСОБА_8 слід застосувати запобіжний засіб у вигляді цілодобового домашнього арешту, який по своїй тяжкості поступається лише триманню під вартою. Наведені ризики є абстрактними, не ґрунтуються на доказах і по своїй суті є припущеннями.

Разом із тим, слід мати на увазі, що про фабулу даного кримінального провадження ОСОБА_8 стало відомо ще з ухвали про надання дозволу на проведення обшуку 13 грудня 2023 року, однак, процесуальна поведінка його з того часу не змінилася. В ході обшуку він добровільно видав відшукувані предмети, надавав пояснення тощо.

Окремо стороною обвинувачення виділено ризик переховування підозрюваного від органу досудового розслідування і суду через тяжкість покарання за інкримінованим правопорушенням. Однак, оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна, і необхідність в утриманні під вартою відсутня. («Панченко проти Росії» (Panchenko v.Russia), §106, «Летельє проти Франції», п. 43). Таким чином, сама по собі тяжкість покарання, що може бути застосоване до особи за умови визнання її винуватості, не є самостійною і достатньою підставою для встановлення ризику втечі. Така обставина має значення лише у сукупності з іншими релевантними факторами.

Також не приділено належну увагу обов`язковому обґрунтуванню того, чому м`якші запобіжні заходи не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

На думку захисту, інтересам досудового розслідування даного кримінального провадження не буде суперечити обрання відносно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання із встановленням процесуальних обов`язків.

Заслухавши пояснення прокурора, підозрюваного та його захисника, оглянувши та перевіривши надані матеріали клопотання, вважаю, що клопотання підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів клопотання, у провадженні Державного бюро розслідувань перебуває кримінальне провадження за №42023142410000084 від 03 жовтня 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.332 КК України, в ході якого слідство перевіряє дані щодо того, що співробітник УСБУ у Львівській області ОСОБА_8 , будучи засновником та керівником ТОВ «Фарт плюс компані» (код ЄДРПОУ 43349411), отримавши ліцензію на перевезення вантажів згідно наказу Державної служби України з безпеки на транспорті від 21.03.2023 №176, за попередньою змовою групою осіб з своєю дружиною ОСОБА_9 та ОСОБА_10 організували незаконне переправлення осіб чоловічої статі призивного віку через державний кордон України в умовах дії воєнного стану.

Як вбачається із копії повідомлення про підозру, 26.01.2023 ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , письмово повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, а саме в організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб.

У відповідності до положень ч.1 ст.194 КПК України визначено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Як бачимо, одною з підстав правомірного обмеження права на свободу й особисту недоторканність у кримінальному провадженні є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово тлумачив термін «обґрунтована підозра» і робив висновки про наявність чи відсутність такої у конкретних справах. Так, у п. 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», ЄСПЛ вказує: Суд повторює, що термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчините правопорушення (див. рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom) від 30 серпня 1990 року, п.32, Series A, № 182). Мета затримання для допиту полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання (див. рішення у справі "Мюррей проти Сполученого Королівства" (Murray v. the United Kingdom) від 28 жовтня 1994 року, п.55, Series A, №300-A). Однак, вимога, що підозра має ґрунтуватись на обґрунтованих підставах, є значною частиною гарантії недопущення свавільного затримання і тримання під вартою.

При розгляді даного клопотання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя вважає, що слідчий та прокурор довели обґрунтованість підозри висунутої підозрюваному, яка підтверджується долученими до матеріалів клопотання доказами, зокрема: матеріалами ПВБ у Львівській області 2 управління ГУ ВБ УСБ України, відповіддю з Державної служби України з безпеки на транспорті; листом Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України; листом ПП «Астра-нет»; листом Головного управління ДПС у Львівській області; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 ; іншими матеріалами кримінального провадження №42023142410000084 від 03.10.2023.

При цьому доводи сторони захисту про те, в ході обшуку 13 грудня 2023 року за місцем фактичного проживання ОСОБА_8 було вилучено договір купівлі - продажу корпоративних прав від 23 березня 2023 року , а отже 13 грудня 2023 року органу досудового розслідування відомо про те, що 23 березня 2023 року ОСОБА_8 відчужив корпоративні права ТОВ «ФАРТ ПЛЮС КОМПАНІ» на користь третьої особи не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до офіційних даних по суб`єкту господарської діяльності ТОВ «ФАРТ ПЛЮС КОМПАНІ» до 11.01.2024 року директором і власником товариства був ОСОБА_8 (а.с.43).

Окрім цього, з листа Державної служби України з безпеки на транспорті «УКРТРАНСБЕЗПЕКА) (а.с.44) вбачається, що ТОВ «ФАРТ ПЛЮС КОМПАНІ» має чинну ліцензію на міжнародні перевезення яка видана 21.03.2023 року. Документи на оформлення ліцензії подавалися у електронній формі з накладенням кваліфікованого електронного підпису директора ОСОБА_8 .

Також з матеріалів клопотання вбачається, що з використанням цього кваліфікованого електронного підпису директора ОСОБА_8 ТОВ «ФАРТ ПЛЮС КОМПАНІ» подавалися до Державної служби України з безпеки на транспорті «УКРТРАНСБЕЗПЕКА) заявку про перетин кордону гр. ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 як водіїв товариства і їх було включено у умовну систему «Шлях». За даними Головного Центру Обробки спеціальної інформації ДПСУ (а.с.32) вказані особи з 01.06.2023 по 14.11.2023 року виїхали за межі України і в країну не повернулися.

Таким чином, слідчий суддя вважає, що підозра є обґрунтованою.

Згідно положень ст.177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно ч.2 ст.181 КПК України, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

При вирішенні питання обрання запобіжного заходу підозрюваній слідчий суддя погоджується із доводами слідчого та прокурора про те, що існують ризики, передбачені ст.177 КПК України, оскільки ОСОБА_8 на даному етапі слідства обґрунтовано підозрюється у вчинені тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до семи років. Враховуючи обставини справи, слідчий суддя погоджується із доводами слідства, що є підстави вважати, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Слідчий суддя погоджується з доводами слідства щодо того, що ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України (переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду) підтверджується тим, що підозрюваний ОСОБА_8 може ухилятися від органу досудового розслідування та суду оскільки злочин, який інкримінується ОСОБА_8 , є тяжким, у разі доведення вини ОСОБА_8 , йому може бути призначено покарання у виді позбавлення волі терміном до семи років, без альтернативи призначення більш м`якого покарання, та останній, будучи обізнаним про покарання, що йому загрожує за інкримінований йому злочин для уникнення покарання може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, оскільки здобув навичок роботи працівника правоохоронного органу. ОСОБА_8 , володіючи документами для виїзду за кордон, а також методів та способів виїзду за межі України, може змінити місце свого проживання, у тому числі шляхом виїзду за кордон, або на тимчасово непідконтрольну територію України.

Ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України (знищити, сховати документи, речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення), обґрунтовується тим, що на даний час у рамках досудового розслідування зазначеного кримінального провадження не встановлено усі обставини, що мають значення для досудового розслідування (не встановлені всі причетні особи до вчинення кримінального правопорушень, перевіряється можлива причетність ОСОБА_8 до інших епізодів протиправної діяльності щодо організації незаконного перетину за межі державного кордону України особам чоловічої статі призивного віку. ОСОБА_8 , достовірно знаючи про місце перебування документів або речей, за допомогою яких було реалізовано злочинний намір, може їх знищити, спотворити, приховати, не надавши органам досудового розслідування можливості встановити місце їх перебування та вилучити у встановленому законом порядку. Крім того, перебуваючи на волі, ОСОБА_8 може спілкуватися з невстановленими зазначеними вище особами з приводу планів укриття злочинної діяльності, знищення, приховання та спотворення речових доказів, що негативно вплине на подальше здійснення досудового розслідування та притягнення винних до кримінальної відповідальності та зможе надавати останньому допомогу у переховуванні від органу досудового розслідування.

Слідчий суддя також погоджується, що ризик передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України (незаконно впливати на потерпілих, свідків, інших підозрюваних, у цьому ж кримінальному провадженні) виражається у тому, що отримавши матеріали клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, ОСОБА_8 володітиме інформацією стосовно характеризуючих, в тому числі біографічних, даних свідків, які надали та можуть у подальшому надати органу досудового розслідування викривальні покази стосовно нього та інших осіб, у зв`язку з чим останній, перебуваючи на волі, матиме можливість безперешкодно впливати на вказаних учасників процесу шляхом підкупу, примусу, погроз, у тому числі із застосуванням насильства, з метою зміни або відмови їх від показів.

Ризик, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України (вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення в якому підозрюється), полягає в тому, що ОСОБА_8 може вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, в тому числі з метою прикриття своєї злочинної діяльності, та досягнення мети вчинення злочину, у якому підозрюється задля організації свого незаконного перетину за межі України, підроблення документів, введення в оману державні органи та органи місцевого самоврядування, слід прийти до висновку, що обрання ОСОБА_8 запобіжного заходу більш м`якого ніж тримання під вартою, призведе до вчинення останнім інших кримінальних правопорушень, пов`язаних із організацією незаконного перетину державного кордону України.

Окрім цього, при обранні запобіжного заходу, слідчий суддя погоджується із доводами слідчого та прокурора про те, що підозрюваний, будучи працівником СБУ вчиняв усвідомлені дії направлені на підшукання і незаконний перетин кордону ухилянтами під час дії воєнного стану, що дає підстави вважати, що ОСОБА_8 , розуміючи невідворотність покарання за вчинене ним діяння, обставини вчинення якого на даний час встановлюються органом досудового розслідування, намагатиметься у будь-який спосіб уникнути відповідальності, що вказує на наявність ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України (перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином), зокрема шляхом погодження показань з особами, причетними до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення).

У справі «Бузаджі проти Республіки Молдова» [ВП] (Buzadji v. the Republic of Moldova) [GC], пункти 86-91 ЄСПЛ вказав, що домашній арешт з огляду на його рівень і напруженість вважається позбавленням свободи у розумінні статті 5 Конвенції. Суд постановив, що цей спосіб позбавлення свободи вимагає існування відповідних і належних підстав, як і тримання під вартою під час досудового слідства. Він уточнив, що поняття «рівень» і «напруженість» у його практиці, як критерії застосовності статті 5 Конвенції, стосується тільки рівня обмеження свободи пересування, а не відмінностей за рівнем комфорту або у внутрішньому режимі у різних місцях позбавлення волі. Тому Суд застосовує ті самі критерії щодо позбавлення свободи незалежно від місця тримання заявника під вартою (там само, пункти 104 і 113-114).

Таким чином, враховуючи вищенаведені обставини, а також те, що на даний момент досудове розслідування триває, з метою виконання підозрюваним процесуальних обов`язків визначених ст.177 КПК України, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, прихожу до переконання, що застосування більш м`якого запобіжного заходу є недостатнім, а тому щодо підозрюваного слід застосувати запобіжний захід у виді домашнього арешту із покладенням відповідних обов`язків.

При цьому слідчий суддя вважає, що враховуючи те, що підозрюваний є працівником СБУ, має спеціальну підготовку, зв`язки та певне коло знайомств у правоохоронних органах, інші більш м`які запобіжні заходи не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання ним обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, а також що саме запобіжний захід у виді домашнього арешту дозволить виконати завдання і досягти мети кримінального провадження, відповідатиме обставинам кримінального провадження та не буде непропорційним порушенням прав підозрюваного.

Керуючись вимогами статей 176-179, 194, 196, 197, 395 КПК України, -

у х в а л и в :

клопотання слідчого задоволити.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, заборонивши йому залишати місце проживання: АДРЕСА_1 .

Покласти на підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов`язки:

- за першою вимогою прибувати до слідчих групи слідчих у вказаному кримінальному провадженні, в т.ч. до старшого слідчого в ОВС Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_6 , прокурорів групи прокурорів Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону, суду, у провадженні яких перебуватиме дане кримінальне провадження;

- не відлучатися з міста Львова без дозволу уповноважених слідчого, прокурора чи суду, у провадженні яких перебуватиме дане кримінальне провадження;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд і в`їзд в Україну.

- носити електронний засіб контролю.

Строк дії ухвали становить два місяці з часу проголошення ухвали 13 години 00 хвилин 30 січня 2024 року до 29 березня 2024 року включно.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складено 02 лютого 2024 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1