Ухвала

від 11.04.2024 по справі 463/10203/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 463/10203/23 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/811/458/24 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дрезден, Німеччина, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 25 березня 2024 року, якою продовжено застосування щодо останнього запобіжного заходу у виді домашнього арешту в певний період доби,

з участю прокурора ОСОБА_8 ,

підозрюваного ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_6 ,

в с т а н о в и л а:

вищевказаною ухвалоюзадоволено клопотанняпрокурора тапродовжено застосуваннящодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжногозаходу увиді домашньогоарешту,заборонивши йомузалишати місцепостійного проживанняза адресою: АДРЕСА_1 ,без дозволуслідчого,прокурора абосуду вперіод добиз 22:00год.по 07:00год.до 26квітня 2024року ізпокладенням напідозрюваного ОСОБА_7 обов`язків:

-за першою вимогою прибувати до слідчих групи слідчих у вказаному кримінальному провадженні, в т.ч. до старшого слідчого в ОВС Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_9 , прокурорів групи прокурорів Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону, суду, у провадженні яких перебуватиме дане кримінальне провадження;

-не відлучатися з міста Львова без дозволу уповноважених слідчого, прокурора чи суду, у провадженні яких перебуватиме дане кримінальне провадження;

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд і в`їзд в Україну;

-носити електронний засіб контролю.

Не погоджуючись із рішенням слідчого судді, адвокат ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 25 березня 2024 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати до ОСОБА_7 більш м`який запобіжний захід у виді особистого зобов`язання, із встановленням процесуальних обов`язків, без застосування електронного засобу контролю.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог адвокат покликається на те, що оскаржена ухвала є незаконною, необґрунтованою та такою, що не ґрунтується на обставинах справи. Вказує, що така підстава застосування будь-якого запобіжного заходу як обґрунтована підозра, її формулювання і кваліфікація правопорушення матеріалами справи не підтверджується. Зокрема, 23 березня 2023 року ОСОБА_7 відчужив корпоративні права ТОВ «Фарт Плюс Компані» на користь третьої особи. В момент підписання угоди було передано також ноутбук, на якому були ліцензії, програмне забезпечення та флеш-носії із ключами доступу до них, зокрема, до системи «Шлях». Фактично з 23 березня 2023 року ОСОБА_7 позбавлений можливості здійснювати будь-які реєстраційні дії, вчиняти правочини, виступати представником згаданого підприємства, оскільки фізично передав необхідну для цього техніку та ключі третім особам.

Захисник зазначає, що володіючи цією інформацією понад три місяці, орган досудового розслідування відверто її ігнорує і замовчує у підозрі та поданому клопотанні.

Звертає увагу, що ні в підозрі, ні в матеріалах клопотання на підтвердження кваліфікуючих ознак інкримінованого правопорушення не наведено жодного переконливого доказу. Зазначаючи таку кваліфікуючу ознаку злочину «як вчинений за попередньою змовою групою осіб», в тексті підозри розподіляючи певні ролі між ними, сторона обвинувачення не наводить жодного доказу про те, що взагалі існували ще якісь особи і яка була їх роль, обмежуючись калькою «невстановлені на даний час особи».

Як вказує апелянт, у поданому клопотанні немає жодного вагомого доказу того, що до ОСОБА_7 слід застосувати запобіжний захід саме у виді домашнього арешту, який по своїй тяжкості поступається лише триманню під вартою. При цьому наведені прокурором ризики є абстрактними, не ґрунтуються на доказах і по своїй суті є припущеннями.

Наголошує, що слідчим суддею не приділено належну увагу обов`язковому обґрунтуванню того, чому більш м`які запобіжні заходи не можуть забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

У судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_7 , та його захисник ОСОБА_6 подану апеляційну скаргу підтримали та просили таку задовольнити.

Прокурор заперечив проти задоволення апеляційних вимог.

Заслухавши доповідача, позицію учасників процесу, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

В силу ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його проживання, в тому числі наявність в нього родини й утриманців; репутацію підозрюваного.

У відповідності до положень ч.ч.1-2 ст.181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Згідно з ч.6 ст.181 КПК України, строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу, за обставин не зменшення заявлених ризиків та обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу.

Так, розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо підозрюваного ОСОБА_7 , слідчий суддя заслухав доводи сторін кримінального провадження і дійшов висновку про необхідність продовження такого строком у межах строку досудового розслідування, з покладенням обов`язків у відповідності до вимог ст.194 КПК України, посилаючись на наявність обставин, передбачених ст. 178 КПК України.

Крім цього, продовжуючи строк дії до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, слідчий суддя врахував, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що йому загрожує, даних про особу ОСОБА_7 , а також продовження існування визначених ст. 177 КПК України ризиків.

З огляду на наведене, слідчий суддя прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність продовження до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України і колегія судді погоджуюється з ним, оскільки такий запобіжний захід в повній мірі відповідає вказаним вище нормам кримінального процесуального закону та фактичним обставинам кримінального провадження.

Крім того, встановлено, що з часу обрання запобіжного заходу ОСОБА_7 у вигляді домашнього арешту для закінчення досудового розслідування кримінального провадження не допитано усіх свідків, не вилучено усіх документів. Вказані обставини у своїй сукупності об`єктивно перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Також, продовження існування зазначених вище обставин у їх сукупності, виправдовують подальше перебування підозрюваного ОСОБА_7 під домашнім арештом, та більш м`які запобіжні заходи, як на це вказує захисник, не забезпечать належної процесуальної його поведінки, а тому продовження строку запобіжного заходу у виді домашнього арешту є найбільш прийнятним за наявних умов.

Колегія суддів вважає, що застосований слідчим суддею запобіжний захід у вигляді домашнього арешту співмірний з особою підозрюваного та обставинами пред`явленої йому підозри, і забезпечить як право підозрюваного на свободу, так і повністю буде запобігати ризикам, доведеним прокурором.

Апеляційна скарга не містить правових підстав для скасування судового рішення.

Доводи апеляційної скарги захисника щодо недоведеності фактичних обставин вчинення підозрюваним інкримінованого йому кримінального правопорушення, то вони фактично зводяться до оцінки доказів та вирішення питань доведеності чи недоведеності вини підозрюваного в інкримінованому злочині, які вирішуються судом першої інстанції при ухваленні вироку, і на даному етапі кримінального провадження ці питання не розглядаються.

Таким чином, порушень вимог кримінального процесуального закону, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, не вбачається, продовження обраного судом запобіжного заходу щодо підозрюваного відповідає вимогам ст.ст. 177, 178, 181 КПК України.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, апеляційним переглядом не встановлено.

Ураховуючи вищенаведене, на переконання колегії суддів апеляційного суду, оскаржувана ухвала слідчого судді є обґрунтованою, вмотивованою й підстав для її скасування та задоволення апеляційних вимог немає.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 25 березня 2024 року, якою підозрюваному ОСОБА_7 продовжено застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту у певний період доби, залишити без змін, апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в його інтересах без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4