Постанова

від 24.01.2024 по справі 401/2975/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2024 року

м. Київ

справа № 401/2975/20

провадження № 61-6435св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , державний реєстратор виконавчого комітету Світловодської міської ради Кіровоградської області Долгий В`ячеслав Олегович, ОСОБА_3 , приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Прокоп Олександр Едуардович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Гармаш Андрій Віталійович, на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області, у складі судді Андріянова С. М., від 21 вересня

2022 року та постанову Кропивницького апеляційного суду, у складі колегії суддів: Мурашка С. І., Єгорової С. М., Чельник О. І., від 28 березня 2023 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , державного реєстратора виконавчого комітету Світловодської міської ради Кіровоградської області Долгого В. О., приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу

Прокопа О. Е. про визнання права власності, визнання незаконними дій державного реєстратора, скасування рішення державного реєстратора, визнання недійсним договору дарування, витребування майна із незаконного володіння, визнання незаконними дії приватного нотаріуса та скасування рішення про державну реєстрацію речових прав.

2. Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 14 березня 2001 року ним та його рідною сестрою ОСОБА_2 в рівних частках придбано приміщення складу-магазину та побутове приміщення по

АДРЕСА_1 .

3. Рішенням Світловодської міської ради від 21 червня 2001 року за № 502 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надано у спільне користування строком на 5 років земельну ділянку, площею 0,03892 га, для обслуговування зазначених складу-магазину та побутового приміщення.

4. Протягом 2002-2004 років вони з ОСОБА_2 за спільні кошти збудували на зазначеній земельній ділянці закриту трансформаторну підстанцію для обслуговування виробничої бази.

5. Договором оренди земельної ділянки № 374 від 16 серпня 2006 року продовжено строкове платне спільне користування вказаною земельною ділянкою (кадастровий номер 3510900000:50:231:0008), без виділення в окреме платне користування землі ОСОБА_2 під закриту трансформаторну підстанцію.

6. 18 вересня 2008 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у рівних частинах придбали вказану земельну ділянку по АДРЕСА_1 , у тому числі і землю під закритою трансформаторною підстанцією. Жодних зауважень у

ОСОБА_2 з цього приводу не було.

7. Трансформаторна підстанція і комплекс інших будівель та споруд мають однакову юридичну адресу, окремо під будівництво підстанції земельна ділянка не надавалася, поштова адреса новозбудованому об`єкту як окремому об`єкту архітектури не присвоювалася, оплату будівельної техніки та робіт будівельників позивач здійснював за власні кошти.

8. Натомість, 27 грудня 2017 року ОСОБА_2 безпідставно зареєструвала за собою право власності на закриту трансформаторну підстанцію, як нібито окремий об`єкт нерухомого майна за адресою:

АДРЕСА_1 , за якою розташований комплекс будівель та споруд, що перебуває у їх спільній частковій власності.

9. Державний реєстратор вніс зміни до вже відкритого розділу реєстру за адресою розташування об`єктів нерухомого майна, не перевіривши у

ОСОБА_2 виключного права власності на земельну ділянку та наявності технічного паспорту на новозбудований об`єкт.

10. Заперечуючи право власності позивача на частину трансформаторної підстанції, ОСОБА_2 подарувала її своєму чоловікові ОСОБА_3 в цілому, а також 1/2 частину земельної ділянки, на якій розташована підстанція.

11. Приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Прокоп О. Е., посвідчивши договір дарування, надав можливість ОСОБА_3 незаконно користуватися 1/2 часткою земельної ділянки.

12. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд:

- визнати за ним право власності на 1/2 частку закритої трансформаторної підстанції, що розташована в складі комплексу будівель по АДРЕСА_1 ;

- визнати незаконними дії державного реєстратора виконавчого комітету Світловодської міської ради Кіровоградської області Довгого В. О. щодо реєстрації цілої одиниці закритої трансформаторної підстанції, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 та скасувати відповідне рішення державного реєстратора за № 39036585 від 28 грудня 2017 року (номер запису про право власності 24228159);

- визнати недійсним договір дарування ОСОБА_2 ОСОБА_3

1/2 частки земельної ділянки та розташованої на ній трансформаторної підстанції за № 609 від 01 липня 2020 року, що посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Прокопом О. Е., та витребувати на свою користь із незаконного володіння ОСОБА_3

1/2 частку спірної закритої трансформаторної підстанції;

- визнати незаконними дії приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Прокопа О. Е. щодо посвідчення договору дарування ОСОБА_2 ОСОБА_3 1/2 частки земельної ділянки та розташованої на ній трансформаторної підстанції за № 609 від 01 липня

2020 року та щодо проведення ним державної реєстрації права власності на цілу одиницю трансформаторної підстанції за ОСОБА_3 і скасувати рішення про державну реєстрацію речових прав за № 52913955 від 01 липня 2020 року (номери записів про право власності: 37120781 та 37120840).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

13. Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21 вересня 2022 року позов задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку закритої трансформаторної підстанції, що розташована в складі комплексу будівель, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнано незаконними дії державного реєстратора виконавчого комітету Світловодської міської ради Кіровоградської області Долгого В. О. щодо реєстрації цілої одиниці закритої трансформаторної підстанції, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 та скасовано відповідне рішення державного реєстратора за № 39036585 від 28 грудня 2017 року (номер запису про право власності 24228159).

Визнано недійсним договір дарування ОСОБА_2 ОСОБА_3

1/2 частки земельної ділянки та розташованої на ній трансформаторної підстанції за № 609 від 01 липня 2020 року, що посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Прокопом О. Е., та витребувано на користь ОСОБА_1 із незаконного володіння ОСОБА_3 1/2 частку вказаної закритої трансформаторної підстанції.

Визнано незаконними дії приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Прокопа О. Е. щодо посвідчення договору дарування ОСОБА_2 ОСОБА_3 1/2 частки земельної ділянки та розташованої на ній трансформаторної підстанції за № 609 від 01 липня 2020 року та щодо проведення ним державної реєстрації права власності на цілу одиницю трансформаторної підстанції за ОСОБА_3 і скасовано рішення про державну реєстрацію речових прав за № 52913955 від 01 липня 2020 року (номери записів про право власності: 37120781 та 37120840).

Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Прокопа О. Е. на користь ОСОБА_1 судовий збір по 1 507,46 грн. В решті вимог щодо стягнення з відповідачів судових витрат за подання заяви про забезпечення позову відмовлено.

14. Суд першої інстанції виходив із доведеності факту спільного господарювання ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на належній їм земельній ділянці та факту спільного будівництва закритої трансформаторної підстанції для обслуговування належної їм виробничої бази. Увесь об`єкт нерухомого майна: комплекс будівель, до якого входить і будівля закритої трансформаторної підстанції, має єдину ідентифікуючу ознаку - юридичну (поштову) адресу об`єкта нерухомості: АДРЕСА_1 . При цьому комплекс будівель є головною річчю, а трансформаторна підстанція, що зведена для його забезпечення електроенергією, є приналежністю головної речі, а отже не може бути зареєстрована окремо від головної речі.

15. Державний реєстратор повинен був відмовити ОСОБА_2 у державній реєстрації, оскільки приналежність до головної речі самостійно не реєструється, а з поданих документів неможливо було встановити, що право власності на новозбудований об`єкт належить виключно ОСОБА_2 . Земельна ділянка, на якій збудований новий об`єкт, знаходиться у спільній частковій власності та належна ОСОБА_2 частка в натурі не виділялася.

16. Дарування ОСОБА_2 - ОСОБА_3 майна, що є приналежністю головної речі, яка не може бути зареєстрована самостійно та без виділення окремої земельної ділянки, суперечить нормам статей 186, 358 ЦК України, статті 120 ЗК України, статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

17. Крім того, договір дарування між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вчинено фіктивно.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

18. Постановою Кропивницького апеляційного суду від 28 березня

2023 року апеляційні скарги приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Прокопа О. Е. та ОСОБА_2 задоволено частково.

19. Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21 вересня 2022 року в частині задоволених вимог ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Кременчуцького міського округу Прокопа О. Е. про визнання незаконними дій щодо посвідчення договору дарування та щодо проведення державної реєстрації скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким в задоволенні вказаних позовних вимог відмовлено. Рішення суду в частині стягнення з приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Прокопа О. Е. на користь ОСОБА_1 судового збору скасовано. В іншій частині рішення суду залишено без змін. Вирішено питання розподілу судового збору.

20. Колегія суддів, переглядаючи рішення суду першої інстанції, погодилась з висновками міськрайонного суду щодо обґрунтованості позовних вимог, проте вказала, що приватний нотаріус не є належним відповідачем у цій справі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

21. У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - адвокат Гармаш А. В. просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухваливши нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

22. 28 квітня 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат Гармаш А. В. подав касаційну скаргу на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21 вересня 2022 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 28 березня 2023 року у цивільній справі № 401/2975/20.

23. Ухвалою Верховного Суду від 18 травня 2023 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи з районного суду. У червні

2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

24. Ухвалою Верховного Суду від 11 січня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

25. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389

ЦПК України).

26. Вказує, що судами попередніх інстанцій безпідставно визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину закритої трансформаторної підстанції.

27. Наголошує, що ОСОБА_2 є одноособовим власником закритої трансформаторної підстанції, оскільки цей об`єкт був збудований нею з матеріалів, придбаних за власний рахунок в ході її підприємницької діяльності. При цьому акт державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об`єкта в експлуатацію № 04-05 від 10 лютого

2004 року є правовстановлюючим документом та підставою для оформлення права власності.

28. На момент надання ОСОБА_2 дозволу на будівництво підстанції земельна ділянка, в межах якої надано дозвіл на будівництво, перебувала у комунальній власності, а позивачем вказаний дозвіл не оспорювався.

29. Після введення підстанції в експлуатацію, приватний підприємець ОСОБА_2 почала використовувати її у своїй підприємницькій діяльності.

30. Твердження позивача про те, що він приймав участь в будівництві спірного об`єкту не підтверджені належними та допустимими доказами. Також позивач не надав доказів на підтвердження того, що оспорюваним правочином (договором дарування) порушуються його права.

31. Вважає, що суди попередніх інстанцій безпідставно та необґрунтовано віднесли до складу комплексу будівель новостворену у 2004 році підстанцію.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

32. 07 червня 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на обґрунтованість та законність оскаржуваних судових рішень, просить касаційну скаргу залишити без задоволення. Вказує, щоним та ОСОБА_2 спільно було збудовано закриту трансформаторну підстанцію для забезпечення функціонування і розвитку виробничої бази на земельній ділянці, яка на той час була надана їм у спільне користування, а у подальшому передана у власність.

33. 22 червня 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат Гармаш А. В. подав до Верховного Суду заперечення проти відзиву, в яких наполягав на доводах касаційної скарги.

34. Фактичні обставини справи встановлені судами

35. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які є рідними братом та сестрою, 14 березня 2001 року в рівних частках (по 1/2 частці кожен) придбали приміщення складу-магазину та побутове приміщення, що розташовані по

АДРЕСА_1 . Рішенням Світловодської міської ради від 21 червня 2001 року за № 502 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надано у спільне сумісне користування строком на 5 років земельну ділянку, площею 0,03892 га, для обслуговування

складу-магазину та побутового приміщення по АДРЕСА_1 .

37. Упродовж 2002-2004 років ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спільно збудували на цій земельній ділянці закриту трансформаторну підстанцію для обслуговування їх виробничої бази, що підтверджується наступним.

38. Згідно з копією завдання на проектування, акту здачі-прийомки проектно-кошторисної та інженерно-вишукувальної продукції від 02 жовтня 2002 року, зобов`язання представника авторського нагляду від 15 квітня

2003 року та робочого проекту будівництва закритої трансформаторної підстанції Р=250 кВа на виробничій базі по АДРЕСА_1 за 2002 рік, вбачається, що замовниками вказано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та відповідно містяться їх підписи.

39. Копією експертного висновку територіального управління Державної інспекції енергозбереження по Кіровоградській області № 02-В-18-11.123П

від 09 грудня 2002 року, де замовником є приватний підприємець ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , на підставі договору від 16 серпня 2001 року № 3/2001, підтверджується, що проектна документація РП «Будівництво закритої ТП

250 кВа на продбазі АДРЕСА_1» відповідає вимогам нормативних актів з питань енергозбереження при умові усунення зауважень. Дія експертного висновку до 09 грудня 2004 року.

40. Відповідно до копії експертного висновку відділу пожежної безпеки від грудня 2002 року у робочому проекті «Будівництво закритої трансформаторної підстанції Р=250 кВа на виробничій базі по АДРЕСА_1 » (замовник ОСОБА_2 , ОСОБА_1 ) порушень вимог пожежної безпеки не виявлено.

41. Згідно з рішенням виконавчого комітету Світловодської міської ради

№ 282 від 13 березня 2003 року, дозволено підприємцеві ОСОБА_2 будівництво закритої трансформаторної підстанції Р=250 кВА на виробничій базі по АДРЕСА_1 . Підставами вказано рішення зазначено: заява від 14 лютого 2003 року ОСОБА_2 , позитивний висновок державної інвестиційної експертизи на проект будівництва, рішення сесії Світловодської міської ради від 21 червня 2001 року № 502 «Про надання земельної ділянки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ».

42. Згідно з копією дозволу на виконання будівельних робіт № 8

від 15 квітня 2003 року виданого приватному підприємцю ОСОБА_2 , зі строком дії дозволу - ІІІ квартал 2004 року, ОСОБА_2 надано дозвіл на виконання будівельних робіт з будівництва закритої трансформаторної підстанції ЗТП-250-10/0.4 кВ.

43. Згідно з копією акту державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об`єкта в експлуатацію № 04-05 від 10 лютого

2004 року, встановлено, що закриту трансформаторну підстанцію ЗТП-250-10/0.4 кВ по АДРЕСА_1 підприємця ОСОБА_2 та комірку типу К-47 № 15 на ПС-35/10 кВ «Таборище» прийнято в експлуатацію.

44. Згідно з накладних, платіжних доручень та квитанцій за період 2003-2004 років вбачається, що приватний підприємець ОСОБА_2 проводила оплату за монтажні роботи, трансформатор, кирпи, комплектуючі матеріали.

45. Згідно з копією договору оренди земельної ділянки № 374 від 16 серпня 2006 року, укладеного між Світловодською міською радою та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , орендарі прийняли в строкове платне користування земельну ділянку, загальною площею 3 892,3 кв. м, на якій знаходяться об`єкти нерухомого майна - виробнича база. Земельна ділянка передана в оренду для обслуговування виробничої бази.

46. Згідно з копією технічного паспорту комплексу будівель, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є співвласниками по 1/2 частині кожен.

47. Інформацією Світловодського КМ БТІ від 19 листопада 2018 року № 103 підтверджено, що окремий технічний паспорт на трансформаторну підстанцію по АДРЕСА_1 в БТІ не виготовлявся.

48. Згідно з інформацією Світловодської міської ради від 16 листопада 2017 року, робочий проект будівництва закритої трансформаторної підстанції розроблявся на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Надаючи дозвіл на будівництво, міська рада виходила з наведених документів та того, що ОСОБА_2 діяла в інтересах обох співвласників, в результаті чого збудоване майно буде спільною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

49. Відповідно до довідки Світловодської міської ради від 12 листопада 2018 року, трансформаторній підстанції за адресою: АДРЕСА_1 , окрема поштова адреса не присвоювалася.

50. У подальшому, 18 вересня 2008 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спільно, у рівних частинах, придбали земельну ділянку, площею 3 892,27 кв. м, по АДРЕСА_1 , в тому числі і землю під закритою трансформаторною підстанцією.

51. 11 березня 2009 року ОСОБА_2 отримала державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЯЗ №423202, у якому зазначено, що і ОСОБА_2 , і ОСОБА_1 володіють земельною ділянкою, площею

3 892 кв. м, яка розташована по АДРЕСА_1 . Цільовим призначенням земельної ділянки є розміщення виробничої бази.

52. Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 28 грудня 2017 року, трансформаторна підстанція, загальною площею 20,6 кв. м, розташована за адресою:

АДРЕСА_1 , в цілому належить ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, акту комісії про прийняття закінченого будівництвом об`єкта в експлуатацію від 10 лютого 2004 року.

53. Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 17 квітня 2018 року, комплекс будівель розташований за адресою: АДРЕСА_1 , складовими частинами об`єкта нерухомого майна є: склад, побутове приміщення, вбиральня, ганок, трансформаторна підстанція, навіс, ганок, вимощення, огорожа, належить з 26 грудня 2017 року ОСОБА_2 в розмірі 1/2 частки.

54. 01 липня 2020 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладеного договір дарування, за яким останній набув право власності на 1/2 частку земельної ділянки, площею 0,3892 га, кадастровий номер 3510900000:50:231:0008, цільове призначення - для розміщення виробничої бази, та розташовану на ній трансформаторну підстанцію, загальною площею 20,6 кв. м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

55. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

56. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

57. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

58. Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

59. Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

60. Відповідно до статті 331 ЦК України (в редакції, чинній на дату введення в експлуатацію спірного нерухомого майна) право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

61. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

62. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

63. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

64. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

65. Статтею 3 Закону України «Про планування і забудову територій»

(в редакції, чинній на час здійснення будівництва закритої трансформаторної підстанції) визначено, що планування та забудова окремих земельних ділянок, що належать на праві власності чи праві користування, здійснюється їх власниками чи користувачами у встановленому законодавством порядку.

66. Згідно з частиною першою статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

67. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом (частина друга статті 369 ЦК України).

68. За змістом статті 186 ЦК України річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов`язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю.

69. Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.

70. Відповідно до частини четвертої статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі.

71. Частиною шостою статті 120 ЗК України (в редакції, чинній на час укладення договору дарування) передбачено, що укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов`язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера.

72. За правилом частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

73. Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

74. Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

75. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третя статті 388 ЦК України).

76. Згідно з приписати статті 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

77. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

78. У розглядуваній справі судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 здійснили спільне будівництво закритої трансформаторної підстанції для обслуговування належної їм виробничої бази на земельній ділянці, що була передана їм у спільне користування, а у подальшому у власність.

79. Спільне майно не було поділено в натурі між співвласниками.

80. Увесь об`єкт нерухомого майна: комплекс будівель, до якого входить і будівля закритої трансформаторної підстанції, розташований за адресою:

АДРЕСА_1 .

81. При цьому комплекс будівель є головною річчю, а трансформаторна підстанція, що зведена для його забезпечення електроенергією, є приналежністю головної речі.

82. За таких обставин суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, дійшли обґрунтованого висновку про те, що державний реєстратор повинен був відмовити ОСОБА_2 у державній реєстрації права власності на спірну трансформаторну підстанцію, оскільки приналежність до головної речі самостійно не реєструється, як окремий об`єкт нерухомого майна, а з поданих документів неможливо було встановити, що право власності на новозбудований об`єкт належить виключно ОСОБА_2 . При цьому земельна ділянка, на якій збудований новий об`єкт нерухомості, знаходиться у спільній частковій власності та її частина не виділялась ОСОБА_2 в натурі.

83. Також суди попередніх інстанцій правильно вказали, що дарування ОСОБА_2 - ОСОБА_3 майна, що є приналежністю головної речі, яка не може бути зареєстрована самостійно та без виділення земельної ділянки, суперечить статтям 186, 358 ЦК України, статті 120 ЗК України, статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

84. Доводи касаційної скарги про те, що судами попередніх інстанцій безпідставно визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину закритої трансформаторної підстанції, є необґрунтованими, оскільки у справі встановлено, що вказаний об`єкт збудований спільно ОСОБА_1 та

ОСОБА_2 , яка не визнає участі позивача у здійснені будівництва та належності йому частини майна.

85. За змістом статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

86. Частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом (частина перша статті 357 ЦК України).

87. Відповідно до частини другої статті 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

88. Судами була надана оцінка акту державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об`єкта в експлуатацію № 04-05

від 10 лютого 2004 року, в сукупності з іншими доками у відповідності до статті 89 ЦПК України.

89. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

90. Інші доводи касаційної скарги переважно аналогічні доводам апеляційної скарги, яким надано оцінку апеляційним судом, та спрямовані на необхідність переоцінки доказів у справі Верховним Судом, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 400 ЦПК України.

91. Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення ЄСПЛ у справі Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

92. Згідно із статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

93. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції у нескасованій частині та постанову апеляційного суду - без змін.

94. Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 415, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Гармаш Андрій Віталійович, залишити без задоволення.

2. Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21 вересня 2022 року та постанову Кропивницького апеляційного суду

від 28 березня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович