УХВАЛА
01 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 753/2080/22
провадження № 61-1029 ск24
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 17 січня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Південний» про захист прав споживача та відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просив стягнути з відповідача на свою користь кошти на відшкодування моральної шкоди у розмірі 76 606,20 грн, завданої протиправними діями відповідача. Позов обгрунтовував тим, що відповідачем в односторонньому порядку було розірвано договір банківського рахунку, на якому протиправними діями утримувалися належні йому кошти заробітної плати у розмірі 7 660,62 грн, що спричинило суттєві моральні переживання.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 17 січня 2023 рокуу задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 18 грудня 2023 року за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , особи, яка не брала участі у справі - ОСОБА_2 , змінено рішення Дарницького районного суду міста Києва від 17 січня 2023 року, викладено його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
У січні 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на вказані судові рішення, в якій заявники просили їх скасувати та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню, з урахуванням такого.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до вимог пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до пункту 5 частини четвертої статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом спору у цій справі є вимоги про захист прав споживача та відшкодування моральної шкодиу розмірі 76 606,20 грн, завданої внаслідок протиправних дій відповідача щодо одностороннього розірвання договору та подальшого протиправного утримання належних позивачу коштів.
Ця справа не є справою з ціною позову, яка перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028*250=757 000), і не є справою, яка підлягає розгляду лише за правилами загального позовного провадження, виключний перелік яких передбачений частиною четвертою статті 274 ЦПК України.
Отже, зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Ураховуючи предмет позову, складність правових питань, вирішених судами під час розгляду цієї справи, судові рішення, ухвалені у ній, не підлягають касаційному оскарженню відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для формування єдиної правозастосовної практики.
У касаційній скарзі заявники посилаються на випадки, передбачені підпунктами «а», «б» і «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у таких справах підлягають касаційному оскарженню.
Наведені заявниками обставини, передбачені підпунктом «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки заявники у касаційній скарзі не довели факт існування суперечності висновків суду першої та апеляційної інстанцій відносно судової практики Верховного Суду у справах з ідентичними фактичними обставинами. Доводи заявників полягають у їх незгоді з оцінкою судами зібраних у справі доказів та встановлених обставин, однак не обґрунтовують фундаментальність вирішених у справі правових питань.
Посилання заявників на те, що ОСОБА_2 буде позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді інших справ, які стосуватимуться питання належності її до національних публічних діячів і застосування відносно неї та членів її родини (позивача) відповідних фінансових обмеженьє безпідставними, оскільки касаційна скарга не містить інформації, при розгляді яких саме інших справ (№ справи), ОСОБА_2 позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням.
Також, заявники посилаються на те, що ця справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, оскільки на їх думку суди безпідставно позбавили можливості реалізувати свої права у взаємовідносинах з банківськими установами на одному рівні зі звичайними громадянами України.
Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, вважає, що наведені заявником обставини, передбачені підпунктом «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не дають підстав для висновку про наявність підстав для відкриття касаційного провадження. Зазначені заявниками доводи зводяться до незгоди особи, яка подала касаційну скаргу, з оскаржуваними судовими рішеннями та переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції (стаття 400 ЦПК України).
Інших належних та обґрунтованих доводів, які б свідчили про можливість відкриття касаційного провадження в цій справі, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі не наведено, а тому суд приходить до висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обгрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).
Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року
№ 10-р(II)/2023, зокрема, визнано таким, що відповідає Конституції України
(є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
У касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених Кодексом (абзац четвертий пункту 7.5. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду
в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок
і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв`язанні цивільних спорів (абзац п`ятий пункту 7.7. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України
від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що
є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв`язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики (абзац другий пункту 7.8. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Припис пункту 2 частини третьої статті 389 Кодексу, що встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності (пункт 7.9. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_2 , ОСОБА_1 подали касаційну скаргу на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню, увідкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 19, статтею 260, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 17 січня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Південний» про захист прав споживача та відшкодування моральної шкоди.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
Суд | Касаційний цивільний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 01.02.2024 |
Оприлюднено | 05.02.2024 |
Номер документу | 116731680 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів» |
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Білоконь Олена Валеріївна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні