Ухвала

від 22.02.2024 по справі 753/2080/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

апеляційне провадження №22-з/824/98/2024 (22-ц/824/6968/2023)

справа №753/2080/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(додаткова)

22 лютого 2024 року м.Київ

Київський апеляційний суду в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Поліщук Н.В.

суддів Нежури В.А., Соколової В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження справу за заявою адвоката Кувшинової Валерії Петрівни, яка діє в інтересах Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Південний", про ухвалення додаткового рішення за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 та апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі - ОСОБА_2 , на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 17 січня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Маркєлової В.М.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Південний» про захист прав споживача та відшкодування моральної шкоди, -

встановив:

У лютому 2022 року до суду звернувся ОСОБА_1 з позовом про захист прав споживачів та відшкодування моральної шкоди, у якому просив суд стягнути з ПАТ "Акціонерний банк "Південний" кошти на відшкодування моральної шкоди, завданої ОСОБА_1 протиправними діями ПАТ "Акціонерний банк "Південний" у розмірі 76 606,20 гривень.

Дарницький районний суд міста Києва рішенням від 17 січня 2023 року у задоволенні позову відмовив.

Не погодившись з ухваленим рішенням, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу.

Не погодившись з ухваленим рішенням, особою, яка не брала участі у справі ОСОБА_2 , подано апеляційну скаргу.

Постановою Київського апеляційного суду від 18 грудня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_2 , задоволено частково. Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 17 січня 2023 року змінено, викладено мотивувальну частину судового рішення в редакції постанови. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

25 грудня 2023 року на адресу Київського апеляційного суду надійшла заява адвоката Кувшинової В.П., яка діє в інтересах ПАТ "АБ "Південний", про ухвалення додаткового рішення.

В обґрунтування поданої заяви вказує, що у зв`язку із розглядом справи у суді апеляційної інстанції відповідач поніс судові витрати у розмірі 15 170,06 гривень.

Просить ухвалити додаткове рішення, яким стягнути із ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ "Південний" судові витрати, понесені Акціонерним банком "Південний" у зв`язку з розглядом справи №753/2080/22 в суді апеляційної інстанції, а саме витрати на професійну правничу допомогу у сумі 15 170,06 гривень.

03 січня 2024 року на адресу Київського апеляційного суду надійшло клопотання ОСОБА_1 , у якому просить суд у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення відмовити.

В обґрунтування поданого клопотання вказує, що відповідачем в порушення норм процесуального права не направлено копії заяви про ухвалення додаткового рішення у справі.

Посилається на завищену вартість робіт, виконаних адвокатом.

Уважає завищеною заявлену суму 5000,00 гривень за складання відзивів на апеляційні скарги. Вказує, що розгляд скарг на дії банку як суб`єкта первнинного фінансового моніторингу є звичайною частиною роботи. Уважає справедливою вартість цієї роботи є 500,00 гривень.

Окрім цього, звертає увагу, що відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 та відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2 є ідентичними.

Вказує, що вимога відповідача про стягнення 2 500,00 гривень за заяву про прискорення розгляду справи є безпідставною, оскільки складання такого документу не відноситься до видів адвокатської діяльності. Звертає увагу, що клопотання розміром у дві сторінки тотожне вартості складання відзиву на апеляційну скаргу.

Вказує, що вимагання гонорару успіху не відповідає критерію дійсності, не є необхідним, і очевидно не є розумним з урахуванням обставин справи. Звертає увагу, що відповідачем вже заявлялась вимога про стягнення з позивача гонорару успіху у розмірі 7 670,06 гривень, суд першої інстанції стягнув 5 800,00 гривень. Вказує, що бажання відповідача в кожній інстанції отримувати гонорар успіху не має нічого спільного із правовими висновками викладеними Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 ркоу №755/9215/15-ц.

Мотивуючи наведеним, просить суд у задоволенні заяви відмовити.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до частини 3 вказаної статті суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Дослідивши подану заяву та додані до неї документи, колегія суддів робить такий висновок.

Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 2-4 статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При цьому частиною 9 статті 83 ЦПК України визначено, що копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини 3 статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Надаючи оцінку доводам позивача в тій частині, що в порушення вимог ЦПК України позивачу не направлена заява про стягнення судових витрат, колегія суддів вказує про таке.

З матеріалів справи убачається, що постанова Київського апеляційного суду від 18 грудня 2023 року направлена учасникам справи 20 грудня 2023 року, що підтверджується даними звітів про доставку вихідної кореспонденції (а.с. 144 зворот -146 зворот).

25 грудня 2023 року відповідачем засобами електронної пошти подано заяву про ухвалення додаткового рішення (а.с. 147-148).

Згідно даних протоколу про отримання на електронну адресу Київського апеляційного суду копію заяви про ухвалення додаткового рішення направлено відповідачем на електронні адреси ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно відомостей, наданих позивачем, електронним засобами зв`язку є ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Аналіз наведених даних, дозволяє зробити висновок, що відповідачем не направлено позивачу заяву про ухвалення додаткового рішення, оскільки матеріали справи не містять відомостей про те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 належить позивачу.

Разом з тим, із наведеного убачається, що відповідачем допущено помилку у зазначенні електронної адреси позивача, а саме невірно вказано домен сайту.

Згідно даних заяви від 27 грудня 2023 року ОСОБА_1 ознаймомився з матеріалами справи (а.с. 161).

Аналіз наведеного, дозволяє констатувати, що позивач ознаймоився із змістом заяви про ухвалення додаткового рішення та доданих до неї доказів на підтвердження їх розміру. Окрім цього, надав суду свої заперечення на заяву.

За установлених обставин суд робить висновок, що у цьому випадку відсутні підстави для повернення заяви без розгляду, оскільки це свідчитиме про надмірний формалізм суду, ураховуючи те, що позивач ознаймлювався із матеріалами справи та виклав свої заперечення у відповідній заяві, тобто скористався правом надати доводи на спростування ймовірної не співмірності витрат на професійну правничу допомогу.

Разом з цим, колегія суддів звертає увагу на таке.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За змістом частини третьої статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг та на нього поширює своє регулювання Глава 63 Цивільного кодексу України. Так, згідно зі статтею 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 Цивільного кодексу України передбачає загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договору про надання послуг. Відповідно до статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Водночас, згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, системний аналіз наведених вище норм чинного законодавства дозволяє зробити наступні висновки:

1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині другій статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність";

2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім того, на такий договір поширюється дія загальних норм та принципів договірного права, включаючи, але не обмежуючись визначені главою 52 Цивільного кодексу України;

3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Указані форми відрізняються порядком обчислення: при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Указане передбачено як положеннями цивільного права, так і нормами Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність";

6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Отже, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з нормами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Аналогічну правову позицію наведено в постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 922/1163/18, від 07 вересня 2020 року у справі № 910/4201/19.

Установлено, що 18 червня 2018 року між АО "ЮРПРАЙМ" та АБ "Південний" укладено договір про надання правової допомоги №1/6-18 (том 2 а.с. 151-152).

Відповідно до пункту 4.1 договору за послуги, що надаються виконавцем у відповідності до умов даного договору замовник сплачує виконавцю гонорар (винагороду) у розмірі та у порядку передбаченому у Додатку №1 до цього договору, що є невід`ємною частиною даного договору. На вимогу виконавця гонорар може сплачуватись і до моменту надання послуг замовнику, а у разі відмови останнього від їх оплати, виконавець має право припинити надання послуг до моменту їх оплати.

На підтвердження розміру заявлених судових витрат відповідачем надано акт прийому-передачі виконаних робіт №315 від 21 грудня 2023 року та копію меморіального ордеру №4086 від 25 грудня 2023 року, згідно якого сплачено 15 170,06 гривень (а.с. 150-151).

Відповідно до даних акту прийому-передачі виконаних послуг, виконавець надав, а замовник прийняв такі послуги:

- складання відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 / 2500,00 гривень;

- складання відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_2 / 2500,00 гривень;

- складання заяви про прискорення розгляду справи / 2500,00 гривень;

- гонорар за прийняття рішення на користь замовника 10% від суми вимог 7 670,06 гривень.

Разом 15 170,06 гривень.

Разом з цим, матеріали справи не містять додатку №1 до договору про надання правової допомоги №1/6-18, згідно якого АО "ЮРПРАЙМ" та АБ "Південний" погодили вартість тих чи інших послуг.

Доданий до договору про надання правової допомоги протокол засідання ради адвокатського об`єднання "ЮРПРАЙМ" колегія суддів відхиляє, оскільки таким Радою адвокатського об`єднання "ЮРПРАЙМ" затверджено мінімальні ставки адвокатської винагороди (гонорару) АО "ЮРПРАЙМ", проте цей документ не свідчить про погодження вартості послуг між сторонами договору про надання правової допомоги №1/6-18 та не містить даних про те, що він є додатком №1 до договору про надання правової допомоги №1/6-18 та є його невід`ємною частиною.

Відтак, апеляційний суд констатує, що матеріали справи не містять додатку №1, яким згідно пункту 4.1 договору про надання правової допомоги №1/6-18, сторони визначили б вартість послуг.

Окрім цього, згідно пункту 8.1 вказаного протоколу в залежності від конкретних обставин судової справи, АО "ЮРПРАЙМ" може встановлювати гонорар успіху в договорах на правову допомогу з клієнтом, що буде складовою істотних умов такого договору (ціна).

Разом з цим, у договорі на підставі якого здійснюється представництво інтересів відповідача, відсутня домовленість про застосування гонорару успіху.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу, що представництво інтересів відповідача здійснюється на підставі довіреності, згідно якої ПАТ АБ "Південний" уповноважив адвоката Кувшинову В.П. представляти інтереси Банку.

Договір про надання правової допомоги №1/6-18 укладено між АО "ЮРПРАЙМ" та АБ "Південний". Разом з цим, матеріали цивільної справи не містять доказів на підтвердження того, що на час вирішення цієї справи адвокат Кувшинова В.П. здійснює адвокатську діяльність у складі Адвокатського Об`єднання "ЮРПРАЙМ".

За установлених обставин, колегія суддів уважає, що заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 133, 141, 270, 381-384, 390 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви адвоката Кувшинової Валерії Петрівни, яка діє в інтересах Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Південний", про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач Н.В. Поліщук

Судді В.А. Нежура

В.В. Соколова