Ухвала

від 30.01.2024 по справі 823/1438/16

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2024 року

м. Київ

справа № 823/1438/16

провадження № 61-17995ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Гудими Д. А., Русинчука М. М., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Гордіченком Олексієм Вікторовичем, на постанову Черкаського апеляційного суду від 24 жовтня 2023 року у складі колегії суддів: Новікова О. М., Гончар Н. І., Сіренка Ю. В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Золотоніської районної державної адміністрації Черкаської області, треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кристал-05», Новодмитрівська сільська рада Золотоніського району Черкаської області, Селянське (фермерське) господарство «Настасія», про часткове скасування розпорядження Золотоніської районної державної адміністрації Черкаської області,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Золотоніської районної державної адміністрації Черкаської області (далі - Золотоніської РДА), треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області (далі - ГУ Держгеокадастру), Товариство з обмеженою відповідальністю «Кристал-05» (далі - ТОВ «Кристал-05»), Новодмитрівська сільська рада Золотоніського району Черкаської області (далі - Новодмитрівська сільська рада), Селянське (фермерське) господарство «Настасія» (далі - СФГ «Настасія»), про часткове скасування розпорядження Золотоніської районної державної адміністрації Черкаської області.

Позов мотивовано тим, що 16 січня 2001 року йому на підставі рішення Золотоніської районної ради народних депутатів Золотоніського району Черкаської області від 16 лютого 2000 року № 13 видано державний акт серії ЧР 8-98 на право постійного користування земельною ділянкою для ведення селянського (фермерського) господарства, площею 22,9 га, що розташована в адміністративних межах Ковтунівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, зареєстрований у книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №36.

29 січня 2001 року зареєстровано СФГ «Настасія», головою якого і став ОСОБА_1 .

Розпорядженням Золотоніської РДА від 27 жовтня 2005 року № 409 «Про добровільну відмову від користування земельними ділянками СФГ «Настасія», з посиланням на пункт 2 статті 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», статтю 140 ЗК України, вилучено вказану земельну ділянку, надану СФГ «Настасія» у постійне користування рішенням Золотоніської районної ради від 16 лютого 2000 року № 13 та передано її до земель запасу в межах Ковтунівської сільської ради (пункт 1). На підставі пункту 3 зазначеного розпорядження вирішено вважати таким, що втратив чинність, згаданий державний акт на право постійного користування земельною ділянкою.

Золотоніська РДА не ініціювала переоформлення права постійного користування земельною ділянкою з ОСОБА_1 на довгостроковий договір оренди землі відповідно до вимог закону, а вилучила земельну ділянку з постійного користування СФГ «Настасія», яке такого права ніколи не мало.

У зв`язку з викладеним, позивач просив суд скасувати пункт 1 розпорядження відповідача від 27 жовтня 2005 року № 409 у частині вилучення з його постійного користування земельної ділянки, площею 22,9 га ріллі, наданої у постійне користування рішенням від 16 лютого 2000 року № 13 в адміністративних межах Ковтунівської сільської ради та пункт 3 наведеного розпорядження щодо втрати чинності державним актом від 16 січня 2001 року серії ЧР 8-98 на право постійного користування земельною ділянкою.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2016 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2018 року, позовні вимоги задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано пункт 1 розпорядження Золотоніської РДА від 27 жовтня 2005 року № 409 у частині вилучення з постійного користування СФГ «Настасія» вказаної земельної ділянки, а також пункт 3 наведеного розпорядження щодо втрати чинності державним актом від 16 січня 2001 року серії ЧР 8-98 на право постійного користування земельною ділянкою.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16 червня 2021 року касаційну скаргу Ковтунівської сільської ради задоволено частково. Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2016 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2018 року скасовано та закрито провадження у справі.

Роз`яснено голові СФГ «Настасія» ОСОБА_1 , що розгляд цієї справи віднесено до компетенції суду цивільної юрисдикції і що позивач має право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Ухвалою Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 серпня 2021 року заяву голови СФГ «Настасія» ОСОБА_1 про направлення справи за встановленою юрисдикцією задоволено. Справу № 823/1438/16 за позовом голови СФГ «Настасія» ОСОБА_1 до Золотоніської РДА, третя особа - Управління Держгеокадастру, про часткове скасування рішення передано до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області.

Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 26 липня 2023 року, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 24 жовтня 2023 року, у задоволенні позову голови селянського (фермерського) господарства «Настасія» ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, мотивоване тим, що після заснування фермерського господарства ОСОБА_1 передав зазначені 22,9 га землі до СФГ «Настасія», яке з моменту заснування й набуло прав та обов`язків землекористувача вказаною земельною ділянкою. ОСОБА_1 , як голова СФГ «Настасія», лише мав і має право діяти від імені СФГ. Тому, внаслідок прийняття пункту 1 розпорядження Золотоніської РДА від 27 жовтня 2005 року № 409 у частині вилучення з постійного користування СФГ «Настасія» спірної земельної ділянки, а також пункту 3 щодо втрати чинності державним актом від 16 січня 2001 року серії ЧР 8-98 на право постійного користування земельною ділянкою, права ОСОБА_1 , як фізичної особи, які б підлягали захисту, не були порушені.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції, що з моменту створення ФГ «Настасія» відбулася фактична заміна постійного землекористувача і права та обов`язки ОСОБА_1 щодо використання земельної ділянки перейшли до фермерського господарства з дня його державної реєстрації, тому права позивача як фізичної особи у цій справі не порушені.

Також апеляційний суд зазначив, що якщо ФГ «Настасія» вважає порушеними свої права землекористувача, то воно не позбавлене права звернення до суду із відповідним позовом.

18 грудня 2023 року адвокат ОСОБА_1 - Гордіченко О. В. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Черкаського апеляційного суду від 24 жовтня 2023 року, з пропуском строку на касаційне оскарження, у якій просив скасувати оскаржену постанову апеляційного суду та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

У заяві про поновлення строку на касаційне оскарження вказує, що вперше до касаційного суду було подано касаційну скаргу на оскаржену постанову в межах строку встановленого статтею 390 ЦПК України, однак ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2023 року його касаційну скаргу було повернуто, у зв`язку з тим , що вона підписана особою, яка не має права підписувати. Зокрема, заявником до касаційної скарги поданої вперше помилково було додано ордер на представництво його інтересів у Черкаському апеляційному суді, замість у Верховному Суді. Після усунення недоліків ним відразу було подано повторно касаційну скаргу з долученням належного ордеру на представництво інтересів адвокатом Гордіченком О. В.

Згідно з частинами першою, третьою статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу

Згідно з частиною першою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Ураховуючи те, що касаційну скаргу вперше подано 29 листопада2023 року, тобто в межах строку на касаційне оскарження встановленого частиною першою статті 390 ЦПК України, а повторно касаційну скаргу подано через 8 днів з моменту отримання ухвали Верховного Суду від 30 листопада 2023 року, заява про поновлення строку на касаційне оскарження підлягає задоволенню, а строк на касаційне оскарження поновленню.

Підставою, на якій подається касаційна скарга, скаржник зазначив, що суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду: від 18 березня 2019 року у справі № 922/3312/17, від 19 листопада 2019 року у справі № 908/232/18, від 24 січня 2018 року у справі № 908/799/17, від 13 серпня 2019 року у справі №908/1393/18, від 15 жовтня 2019 року у справі № 920/840/17, від 03 вересня 2019 року у справі № 922/1224/18, від 24 вересня 2019 року у справі № 922/266/19, від 23 червня 2020 року у справі № 922/989/18, від 20 березня 2019 року у справі № 615/2197/15-ц, від 16 червня 2021 року у справі № 823/1438/16.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржена постанова є незаконною та необґрунтованою, оскільки суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що його права оспорюваним розпорядженням Золотоніської РДА не порушені.

На підставі рішення Золотоніської районної ради від 16 лютого 2000 року №13-16 «Про затвердження проекту відводу землі гр. ОСОБА_1 для ведення селянського (фермерського) господарства та державного акта на право постійного користування землею серії ЧР 8-98 від 16 січня 2001 року саме йому, як громадянину, а не СФГ «Настасія», було передано у користування спірну земельну ділянку для ведення фермерського господарства загальною площею 23,4 га (ріллі). Тому висновок суду апеляційної інстанції про те, що його права не порушені, є помилковим, лише він є користувачем земельної ділянки, переданої йому для ведення фермерського господарства і оспорюваним розпорядженням порушені саме його права. Він здійснює захист прав та інтересів як своїх (фізичної особи), так і СФГ «Настасія», яке використовує земельну ділянку.

Обов'язковою умовою вилучення земельної ділянки з постійного користування у разі добровільної відмови є відповідна заява користувача, подана власнику такої земельної ділянки, однак відповідач не надав доказів подання ним такої заяви, тому оскаржені в частині розпорядження є незаконним.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.

Суди встановили, що 16 січня 2001 року ОСОБА_1 на підставі рішення Золотоніської районної ради народних депутатів Золотоніського району Черкаської області від 16 лютого 2000 року № 13 видано державний акт серії ЧР 8-98 на право постійного користування земельною ділянкою для ведення селянського (фермерського) господарства, площею 22,9 га, що розташована в адміністративних межах Ковтунівської сільради, зареєстрований у книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 36.

29 січня 2001 року зареєстровано СФГ «Настасія», головою якого є ОСОБА_1 .

Розпорядженням Золотоніської РДА від 27 жовтня 2005 року № 409 «Про добровільну відмову від користування земельними ділянками СФГ «Настасія» в межах Ковтунівської сільської ради», відповідно до пункту 2 статті 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», статті 140 ЗК України, вилучено вказану земельну ділянку з постійного користування СФГ «Настасія» та передано її до земель запасу в межах Ковтунівської сільської ради (пункт 1). На підставі пункту 3 зазначеного розпорядження вирішено вважати таким, що втратив чинність, згаданий державний акт на право постійного користування земельною ділянкою.

Відповідно до листа ГУ Держгекокадастру від 15 лютого 2022 року та Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 09 вересня 2021 року, станом на 31 грудня 2012 року вказана земельна ділянка перебувала в оренді ТОВ «Кристал-05» відповідно до укладених договорів оренди земельних ділянок площею 53,4186 га на підставі розпорядження Золотоніської РДА від 01 лютого 2007 року № 47 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо передачі в оренду земельних ділянок ТОВ «Кристал-05» в адміністративних межах Вознесенської та Ковтунівської сільських рад» та від 20 грудня 2011 року № 522 «Про надання дозволу на поновлення договорів оренди землі». Відповідно до відомостей, внесених до Державного земельного кадастру, земельна ділянка з кадастровим номером 7121585800:05:002:0501 загальною площею 22,8994 га рахується комунальною власністю Новодмитрівської сільської ради та перебуває в оренді ТОВ «Кристал-05». Дата реєстрації речового права - 15 грудня 2016 року, строк дії речового права до 01 грудня 2023 року.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справа № 582/18/21 (провадження

№ 61-20968 сво 21).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження

№ 61-2417сво19).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23).

Відповідно до частин другої та третьої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 вересня 2023 року у справі № 388/1201/22 (провадження № 61-3318св23) вказано, що «нормами Закону України «Про фермерське господарство» запроваджений механізм, за яким земельна ділянка спочатку надається в користування чи в оренду громадянину з метою здійснення підприємницької діяльності (для ведення фермерського господарства), проте останній може використовувати її лише шляхом створення фермерського господарства як форми здійснення своєї підприємницької діяльності. Після отримання громадянином державного акта на земельну ділянку для ведення фермерського господарства і створення цим громадянином фермерського господарства та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки з дня проведення його державної реєстрації. Подібні висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16 (провадження № 14-5цс18), від 22 серпня 2018 року у справі № 606/2032/16 (провадження № 14-262цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 677/1865/16 (провадження № 14-407цс18), від 27 березня 2019 року у справі № 574/381/17 (провадження № 14-51цс19), від 26 червня 2019 року у справі № 628/778/18 (провадження № 14-235цс19), від 02 жовтня 2019 року у справі № 922/538/19 (провадження № 12-131гс19). Зазначені висновки також підтримала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 червня 2023 року в справі № 633/408/18 (провадження № 14-86цс22). Отже, з моменту реєстрації фермерського господарства та набуття статусу юридичної особи обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства. Аналогічний висновок викладено й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року в справі № 922/989/18 (провадження № 12-205гс19). Крім того, Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа (голова чи керівник фермерського господарства), а фермерське господарство як юридична особа (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року в справі № 615/2197/15-ц (провадження № 14-533цс18) та від 30 червня 2020 року в справі № 927/79/19 (провадження № 12-21гс20))».

Отже, після отримання громадянином державного акта на земельну ділянку для ведення фермерського господарства та створення ним фермерського господарства права й обов`язки користувача такої земельної ділянки переходять від громадянина до фермерського господарства з дня проведення його державної реєстрації. З моменту реєстрації фермерського господарства та набуття статусу юридичної особи обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

У відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа (голова чи керівник фермерського господарства), а фермерське господарство як юридична особа.

Подібні висновки неодноразово викладались Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц (провадження № 14-5цс18), від 22 серпня 2018 року у справі № 606/2032/16-ц (провадження № 14-262цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 677/1865/16-ц (провадження № 14-407цс18), від 20 березня 2019 року у справі № 615/2197/15-ц (провадження № 14-533цс18), від 27 березня 2019 року у справі № 574/381/17-ц (провадження № 14-51цс19), від 26 червня 2019 року у справі № 628/778/18 (провадження № 14-235цс19), від 02 жовтня 2019 року у справі № 922/538/19 (провадження № 12-131гс19), від 30 червня 2020 року у справі № 927/79/19 (провадження № 12-21гс20), від 13 вересня 2023 року у справі № 554/5210/21 (провадження № 61-2189св23), від 20 червня 2023 року у справі № 633/408/18 (провадження № 14-86цс22), від 23 червня 2020 року у справі № 922/989/18 (провадження № 12-205гс19). Тобто, така судова практика є усталеною.

Тому правильними є висновки судів щодо відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 за необґрунтованістю позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивачана момент прийняття відповідачем оспорюваного розпорядження), оскільки з моменту створення СФГ «Настасія», тобто з 29 січня 2001 року, відбулася фактична заміна постійного землекористувача і права та обов`язки ОСОБА_1 щодо спірної земельної ділянки перейшли до фермерського господарства з дня його державної реєстрації.

Посилання у касаційній скарзі на висновки, зроблені у постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду: від 18 березня 2019 року у справі № 922/3312/17, від 19 листопада 2019 року у справі № 908/232/18, від 24 січня 2018 року у справі № 908/799/17, від 13 серпня 2019 року у справі №908/1393/18, від 15 жовтня 2019 року у справі № 920/840/17, від 03 вересня 2019 року у справі № 922/1224/18, від 24 вересня 2019 року у справі № 922/266/19, , від 16 червня 2021 року у справі № 823/1438/16 є необґрунтованими, оскільки вони зроблені за інших фактичних обставин.

Посилання у касаційній скарзі на висновки, зроблені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від23 червня 2020 року у справі № 922/989/18, від 20 березня 2019 року у справі № 615/2197/15-ц є необґрунтовані, оскільки не свідчить про те, що апеляційний суд застосував норму права без урахування указаних висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Колегія суддів враховує, що у постанові від 5 жовтня 2022 року у справі № 922/1830/19 (провадження № 12-91гс20, пункти 6.65, 6.67) Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків стосовно належності до цивільної юрисдикції спорів про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства та зазначила, що спори щодо користування землями фермерського господарства, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, з іншими юридичними особами, мають розглядатися господарськими судами незалежно від того, чи отримувала фізична особа раніше земельну ділянку для створення фермерського господарства і того, чи створила вона це фермерське господарство.

Разом з тим, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16 червня 2021 року в цій справі враховано мету звернення до суду, яким є захист цивільних прав позивача, як користувача спірної земельної ділянки, який наголошував, що спірна земельна ділянка надавалась у користування позивачу як фізичній особі, а не СФГ «Настасія» і добровільної відмови від права користування цією земельною ділянкою позивач не надавав. Тому Верховний Суд при закритті провадження в адміністративній справі визначив цивільну юрисдикцію цієї справи.

У разі надходження до суду справи, що підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства, після закриття провадження Верховним Судом чи судом апеляційної інстанції в порядку господарського чи адміністративного судочинства, провадження у справі не може бути закрите з підстави, встановленої пунктом 1частини першої статті 255 цього Кодексу (абзац другий частини першої статті 256 ЦПК України).

Враховуючи викладене, суди правильно розглянули цей спір в порядку цивільного судочинства.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, №21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Аналіз змісту касаційної скарги та оскарженого судового рішення свідчить, що касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки Верховний Суд уже викладав у своїх постановах висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Керуючись статтями 260, 390, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Черкаського апеляційного суду від 24 жовтня 2023 року.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Черкаського апеляційного суду від 24 жовтня 2023 року у справі № 823/1438/16.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Краснощоков

Д. А. Гудима

М. М. Русинчук