Рішення
від 20.11.2023 по справі 758/14594/21
ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/14594/21

Категорія 9

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2023 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва

у складі головуючого судді Ковбасюк О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Макарчук І.В.,

представника позивача-відповідача ОСОБА_5,

представника відповідача-позивача Гончаренка С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження об`єднану цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДЕПТ ФІНАНС», третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рогач Вадим Вікторович, про визнання права власності, визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності, поновлення права власності, відновлення запису про державну реєстрацію права власності та за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДЕПТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Подільська районна в місті Києві державна адміністрація, про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні квартирою,-

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Подільського районного суду міста Києва з позовом до ТОВ «Фінансова компанія «ДЕПТ ФІНАНС», третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рогач В.В., у якому просить:

- визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського округу Сень-Силкою І.В. 28.12.2007, номер правочину 2619881, згідно витягу з Державного реєстру правочинів №5265551 від 28.12.2007 та реєстраційного посвідчення Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна №032231 від 11.01.2008;

- визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію права власності №54869374, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рогачем В.В. 30.10.2020;

- скасувати державну реєстрацію права власності від 27.10.2020, номер запису про право власності/довірчої власності: 38932713, яке зареєстровано за ТОВ «Фінансова компанія «ДЕПТ ФІНАНС» приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рогачем В.В.;

- поновити право власності, шляхом відновлення запису про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на єдине житло - квартиру АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського округу Сень-Силкою І.В. 28.12.2007, номер правочину 2619881, згідно витягу з Державного реєстру правочинів №5265551 від 28.12.2007 та реєстраційного посвідчення Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна №032231 від 11.01.2008.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач ОСОБА_1 та члени її сім`ї зареєстровані та проживають у єдиному житлі позивачки - квартирі АДРЕСА_1 , яка належить позивачці на підставі договору купівлі-продажу квартири від 28.12.2007, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського округу Сень-Силкою І.В., реєстраційний №5841, реєстраційне посвідчення Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна №032231 від 11.01.2008.

30.11.2020 позивачці стало відомо, що її право власності на вказану квартиру порушено у протиправний та незаконний спосіб. Так, згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна №274783905 від 14.09.2021 право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ТОВ «Фінансова компанія «ДЕПТ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 40254432) на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №54869374 від 30.10.2020, прийнятого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рогачем В.В., запис про право власності №38932713 від 27.10.2020.

Позивачка вважає перехід права власності на належну їй квартиру до ТОВ «Фінансова компанія «ДЕПТ ФІНАНС» протиправним та незаконним з огляду на наступне.

26.12.2007 між позивачкою та АБ «БРОКБІЗНЕСБАНК» було укладено кредитний договір №07Ф-296 для споживчих цілей, наданий в іноземній валюті.

З метою забезпечення виконання позичальником умов вказаного договору 28.12.2007 між ОСОБА_1 та АБ «БРОКБІЗНЕСБАНК» було також укладено іпотечний договір №5845, предметом іпотеки за яким стала належна ОСОБА_1 квартира АДРЕСА_1 .

Позивачка виконувала свої зобов`язання за кредитним договором у повному обсязі, у тому числі нею було достроково погашено тіло кредиту протягом 2008 року в сумі, передбаченій кредитним договором, щодо виплат станом на березень 2011 року. Проте у зв`язку з кризою та скрутним матеріальним становищем позивачка втратила можливість сплачувати щомісячні платежі, у зв`язку з чим банк звернувся до суду з вимогами про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки.

Заочним рішенням Подільського районного суду міста Києва від 18.03.2014, ухваленим у цивільній справі №758/9149/13-ц за позовом ПАТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» до ОСОБА_1 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором №07Ф-296 від 26.12.2007, позов задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» заборгованість в загальній сумі 648 913,62 доларів США, що по курсу НБУ станом на 21.03.2013 становило 5 186 766 грн. 56 коп.

Крім того, заочним рішенням Подільського районного суду міста Києва від 27.03.2014, ухваленим у цивільній справі №2607/15248/12 за позовом ПАТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» до ОСОБА_1 про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, позов задоволено та звернуто стягнення на предмет іпотеки, яким є квартира АДРЕСА_1 .

Як стало відомо позивачці, 15.04.2019 між ПАТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «ДЕПТ ФІНАНС» укладено договір про відступлення прав вимоги №308, за яким ПАТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» відступило право вимоги за кредитним договором №07Ф-296 від 27.12.2007 ТОВ «Фінансова компанія «ДЕПТ ФІНАНС».

В обґрунтування позову позивачка стверджує, що відповідачем ТОВ «Фінансова компанія «ДЕПТ ФІНАНС» їй не було надано жодних доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні згідно вимог ст. 517 ЦК України.

Крім того, оскільки згідно з постановою Правління Національного банку України №339 від 10.06.2014 було відкликано банківську ліцензію та генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій ПАТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» та прийнято рішення про його ліквідацію, а 15.10.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань внесено запис про припинення юридичної особи ПАТ «БРОКБІЗНЕСБАНК», позивачка звернулася із запитом щодо надання документів про відступлення права вимоги до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, на що їй було надано відповідь №49-036-7161/21 від 26.05.2021 про те, що у Фонді відсутні первинні документи ліквідованого AT «БРОКБІЗНЕСБАНК», оскільки на виконання вимог Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» такі документи Фонд здав до архіву НБУ. Також Фонд повідомив, що відповідно до електронних відомостей, наявних у Фонді, право вимоги за кредитним договором №07Ф-296 від 26.12.2007 відступлено ТОВ «Фінансова компанія «ДЕПТ ФІНАНС» згідно протоколу продажу, лот №F10GL41929, а всі документи по угоді та детальна інформація стосовно торгів доступні за відповідним посиланням на сайті «prоzorro».

Перевіривши вказане посилання, позивачкою було виявлено інформацію про те, що за результатами відкритих торгів (аукціону) власника активів (майна) ПАТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» щодо відступлення прав вимоги за грошовими зобов`язаннями, передбаченими одночасно кількома договорами, без зазначення при цьому суми плати за відступлення права вимоги щодо кожного з таких договорів окремо, оформлених протоколом №UA-EA-2019-02-27- 000125-b від 22.03.2019: визначено переможця - ТОВ «Фінансова компанія «ДЕПТ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 40254432) з ціною продажу 15 682 450,00 грн.; укладено договір №308 від 15.04.2019 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги банку до позичальників, заставодавців (іпотекодавців), поручителів, зазначених у додатку №1 до цього договору, між ПАТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «ДЕПТ ФІНАНС». Однак, стверджує позивачка, за цим посиланням відсутні відомості про відступлення права вимоги щодо її кредитних зобов`язань перед AT «БРОКБІЗНЕСБАНК».

Крім того, позивачка зазначила, що 24.07.2019 відповідач ТОВ «Фінансова компанія «ДЕПТ ФІНАНС» звертався до Подільського районного суду міста Києва із заявою про заміну сторони її правонаступником у справі №758/9149/13-ц та просив замінити сторону виконавчого провадження №46076262, що здійснюється на підставі виконавчого листа Подільського районного суду міста Києва №758/9149/13-ц від 10.12.2014 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» заборгованості в загальній сумі 648 913,62 доларів США, що по курсу НБУ станом на 21.03.2013 становило 5 186 766,56 грн. Разом із такою заявою ТОВ «Фінансова компанія «ДЕПТ СІНАНС» було подано в якості доказу копії трьох з сімнадцяти аркушів додатку №1 до договору №308 від 15.04.2019 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги. При цьому, на сторінці 16 додатку №1 було вказано право вимоги за кредитним договором №07Ф-296 від 26.12.2007, однак зазначено іншу суму розміру заборгованості. Проте ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 30.06.2021 у задоволенні заяви ТОВ «Фінансова компанія «ДЕПТ ФІНАНС» про заміну сторони її правонаступником було відмовлено.

Із урахуванням наведеного позивачка вважає, що договір про відступлення права вимоги №308 від 15.04.2021 укладений між ПАТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «ДЕПТ ФІНАНС» на недійсних правах вимоги, вчинений під впливом помилок (ст. 229 ЦК України) та під впливом обману (ст. 230 ЦК України).

Крім того, як вбачається із відповіді Національного банку України №27-0006/75677 від 17.08.2021, відповідачу ТОВ «Фінансова компанія «ДЕПТ ФІНАНС» не видавались генеральна ліцензія на здійснення валютних операцій/ліцензія на здійснення валютних операцій та індивідуальна ліцензії НБУ на право здійснення операцій з іноземною валютою. Отже, відповідач ТОВ «Фінансова компанія «ДЕПТ ФІНАНС» не мав права укладати договір про відступлення права вимоги №308 від 15.04.2019, оскільки на день укладення угоди не володів ліцензією на здійснення валютних операцій. Договір №308 від 15.04.2019 фактично є договором факторингу, зважаючи на те, що предметом договору є грошові вимоги до боржника, а сам по собі договір є платним.

У зв`язку з наведеним вище позивачка стверджує про те, що відповідач не міг набути право вимоги за валютним кредитним договором.

Щодо вимог про скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рогача В.В. про державну реєстрацію права власності №54869374 від 30.10.2020 позивачка зазначила, що таке рішення є протиправним, незаконним та підлягає скасуванню, оскільки прийняте за відсутності в повному обсязі документів, необхідних для проведення такої реєстрації.

Так, згідно з відомостями з Державного реєстру прав приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рогачем В.В. на підставі свого рішення відкрито розділ у Державному реєстрі прав №2208022680000 на квартиру АДРЕСА_1 та внесено запис №38932713 про право власності на неї за ТОВ «Фінансова компанія «ДЕПТ ФІНАНС».

Однак при розгляді нотаріусом Рогачем В.В. заяви ТОВ «Фінансова компанія «ДЕПТ ФІНАНС» про реєстрацію права власності було порушено пункт 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 12.2015 року (далі - Порядок №1127).

Так, з інформації, що міститься у Державному реєстрі, вбачається, що підставою для прийняття такого рішення нотаріуса зазначено: договір іпотеки, серія та номер: 5845, виданий 28.12.2007, видавник: ОСОБА_3 ; договір про відступлення прав вимоги за іпотечним договором, серія та номер: 732, виданий 18.04.2019, видавник: ПНКМНО ОСОБА_4 ; договір про відступлення прав вимоги, серія та номер: 308, виданий 15.04.2019, видавник: укладений між AT БРОКБІЗНЕСБАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «ДЕПТ ФІНАНС»; протокол електронного аукціону, серія та номер: UA-EA-2019-02-27-000125-b, виданий 22.03.2019, видавник: ТБ «ПОЛОНЕКС»; рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, серія та номер: 0317004694493, виданий 26.07.2019, видавник: Укрпошта; службовий чек, серія та номер: Е17004694493, виданий 20.07.2019, видавник: Укрпошта; опис, серія та номер: 0317004694493, виданий 19.07.2019, видавник: ТОВ «Фінансова компанія «ДЕПТ ФІНАНС»; вимога про усунення порушень за кредитним договором №07Ф- ВБ, серія та номер: 10/07-19, виданий 18.07.2019, видавник: ТОВ «Фінансова компанія «ДЕПТ ФІНАНС»; інформаційна довідка, серія та номер: КВ-2020№33293, виданий 23.10.2020, видавник: КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації»; реєстр договорів, серія та номер: б/н, видавник: укладений між АТ«БРОКБІЗНЕСБАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «ДЕПТ ФІНАНС»; звіт про оцінку предмета іпотеки, серія та номер: 18-201020-044, виданий 20.10.2020, видавник: ТОВ «Оцінка-24».

Разом із цим, серед переліку вищевказаних документів, які слугували підставою для реєстрації права власності ТОВ «Фінансова компанія «ДЕПТ ФІНАНС», відсутня довідка іпотекодержателя про суму боргу за основним зобов`язанням станом на дату не раніше трьох днів до дня подання документів і проведення відповідної державної реєстрації та відомості про вартість предмета іпотеки, визначену суб`єктом оціночної діяльності, станом на дату не раніше 90 днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації.

Таким чином, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рогач В.В. прийняв оскаржуване рішення за відсутності в повному обсязі документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав.

Крім того, позивачка стверджує, що нотаріус Рогач В.В. порушив вимоги Законів України №1952-IV від 01.07.2004 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно», №1304-VII від 03.06.2014 «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», а також Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015.

Окремо позивачка звертає увагу суду на те, що з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №274783905 від 14.09.2021 вбачається, що приватний нотаріус Рогач В.В. грубо проігнорував діючий арешт на квартиру та оголошення про заборону її відчуження в рамках виконавчого провадження №46076262.

З огляду на вищезазначене, позивачка вважає, що рішення приватного нотаріуса Рогача В.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №54869374 від 30.10.2020 є таким, що суперечить законодавству, а тому підлягає скасуванню, оскільки воно прийняте з порушенням статей 10, 18, 23, 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та пунктів 14, 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015.

Також позивачка зазначила, що 03.12.2020 вона зверталася до Міністерства юстиції зі скаргою на реєстраційні дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рогача В.В., однак наказом №2606/7 від 29.07.2021 у задоволенні такої її скарги було відмовлено.

Із наведених підстав вона звернулася до суду за захистом своїх порушених прав.

Одночасно із позовною заявою позивачкою було подано до суду заяву про забезпечення позову.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.10.2021 головуючим суддею у справі визначено Ковбасюк О.О.

Ухвалою суду від 22.10.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Крім того, ухвалою суду від 22.10.2021 задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову та вжито заходи забезпечення вказаного позову шляхом:

- накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстроване 27.10.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рогачем В.В. за ТОВ «Фінансова компанія «ДЕПТ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 40254432) на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 54869374 від 30.10.2020;

- встановлення заборони вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією виникнення, зміни, переходу, припинення прав на квартиру АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 17.11.2021 виправлено описки, допущені у вказаній ухвалі про забезпечення позову.

06.12.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву від ТОВ «Фінансова компанія «ДЕПТ ФІНАНС», у якому представник відповідача вказує на безпідставність та необґрунтованість позовних вимог з огляду на наступне.

26.12.2007 між АБ «БРОКБІЗНЕСБАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №07Ф-296, відповідно до умов якого банком було надано боржнику кредит в сумі 500 000,00 на умовах повного повернення кредиту в строк до 26.12.2017.

З метою забезпечення належного виконання зобов`язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір від 28.12.2007, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сень-Силкою І.В. та зареєстрований в реєстрі за №5845, згідно з умовами якого в іпотеку передано нерухоме майно (далі - предмет іпотеки), яким є квартира АДРЕСА_1 , яка складається з двох жилих кімнат житловою площею 38,00 кв.м., загальною площею 89,10 кв. м.

15.04.2019 між AT «БРОКБІЗНЕСБАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «ДЕПТ ФІНАНС» укладено договір №308 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги за кредитним портфелем у кількості 725 кредитних договорів, відповідно до п. 2.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, банк відступає шляхом продажу новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги банку до позичальників, заставодавців, поручителів, зазначених у додатках №1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки.

Відповідно до зазначеного договору ТОВ «Фінансова компанія «ДЕПТ ФІНАНС» набуло усіх прав кредитора та заставодержателя за вищевказаним кредитним договором та договором іпотеки.

20.07.2019 ТОВ «Фінансова компанія «ДЕПТ ФІНАНС» направило ОСОБА_1 вимогу про усунення порушень за кредитним договором №10/07-19 від 18.07.2019.

ОСОБА_1 не виконала вимоги про усунення порушень за кредитним договором.

27.10.2020 ТОВ «Фінансова компанія «ДЕПТ ФІНАНС» звернулося до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рогача В.В. із заявою про реєстрацію права власності на предмет іпотеки на підставі ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

27.10.2020 приватним нотаріусом Рогачем В.В. проведено державну реєстрацію права власності від 27.10.2020 16:34:52, номер запису про право власності/довірчої власності: 38932713.

30.10.2020 приватним нотаріусом Рогачем В.В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 54869374 від 30.10.2020 12:37:09.

Обґрунтовуючи позов, позивачка зазначає, що нотаріусом прийнято оскаржуване рішення за відсутності в повному обсязі документів, необхідних для проведення державної реєстрації, а саме: за відсутності довідки іпотекодержателя, що містить відомості про суму боргу за основним зобов`язанням станом на дату не раніше трьох днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації.

Зазначене не відповідає дійсності, адже відповідачем разом із заявою про проведення державної реєстрації прав було надано нотаріусу довідку іпотекодержателя вих. №01-02/481 від 27.10.2020.

Крім того, виходячи зі змісту статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», який містить вичерпний перелік підстав для відмови в державній реєстрації прав, та не містить такої підстави, як ненадання нотаріусу довідки іпотекодержателя, представник відповідача вказує на те, що доводи позивачки з цього приводу є безпідставними та необґрунтованими.

Щодо доводів позивачки про те, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рогачем В.В. порушено пункт 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки останній не перевірив наявність згоди іпотекодавця на набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, то такі її доводи теж є безпідставними та необґрунтованими.

Так, відповідно до пункту 6 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» дія цього Закону не поширюється на осіб, які є суб`єктами Закону України «Про запобігання корупції».

Відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 на день проведення реєстраційних дій займала посаду директора Громадської організації «ФОНД «ПОМОЖИ СОБІ САМ» (код ЄДРПОУ 22793627), а отже, в силу п. 3 ч. 1 ст. З Закону України «Про запобігання корупції», займала посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків у юридичній особі приватного права.

Враховуючи наведене, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рогач В.В. не повинен був перевіряти наявність згоди іпотекодавця на набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, а отже, ним не було порушено вимоги Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Стосовно доводів позивачки про те, що у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рогача В.В. були відсутні підстави для проведення реєстраційних дій у зв`язку з тим, що на момент їх проведення на предмет іпотеки було накладено арешт, представник відповідача зазначив, що оскільки державна реєстрація права власності на нерухоме майно проведена іпотекодержателем - фінансовою установою ТОВ «Фінансова компанія «ДЕПТ ФІНАНС» в порядку, передбаченому статтею 37 Закону України «Про іпотеку», то, виходячи із положень п. 7 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та абзацу 4 п. 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015, у нотаріуса були відсутні будь-які підстави для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.

Також представник просить врахувати, що 03.12.2020 позивачка зверталася до Міністерства юстиції України зі скаргою на рішення №54869374 від 30.10.2020, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рогачем В.В., та згідно з наказом Міністерства юстиції України №2606/7 від 29.07.2021 у задоволенні такої її скарги було відмовлено, оскільки було встановлено, що рішення нотаріусом прийняте відповідно до законодавства. При цьому представник звертає увагу на те, що підстави, викладені у вказаній скарзі, є аналогічними з підставами, викладеними у даній позовній заяві.

Із зазначених підстав представник відповідача у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 просить відмовити.

04.01.2022 позивачкою подано відповідь на відзив, у якій позовні вимоги підтримано у повному обсязі.

Ухвалою суду від 31.01.2022 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

21.01.2022 ТОВ «Фінансова компанія «ДЕПТ ФІНАНС» звернулося до Подільського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Подільська районна в місті Києві державна адміністрація, в якому просить усунути йому перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження квартирою АДРЕСА_1 , шляхом виселення із вказаної квартири ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , без надання їм іншого житлового приміщення.

В обґрунтування своїх позовних вимог ТОВ «Фінансова компанія «ДЕПТ ФІНАНС» посилається на те, що 26.12.2007 між АБ «БРОКБІЗНЕСБАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №07Ф-296, відповідно до умов якого банком було надано кредит в сумі 500 000,00 доларів США на умовах повного повернення кредиту в строк до 26.12.2017.

В забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором між АБ «БРОКБІЗНЕСБАНК» та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір від 28.12.2007, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сень-Силкою І.В. та зареєстрований в реєстрі за №5845.

Відповідно до умов вказаного договору предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме: квартира АДРЕСА_1 та складається з двох жилих кімнат житловою площею 38,00 кв.м., загальною площею 89,10 кв.м.

15.04.2019 банк відступив ТОВ «Фінансова компанія «ДЕПТ ФІНАНС» право вимоги за кредитним договором, укладеним між банком та ОСОБА_1 .

Також 18.04.2019 відбулося відступлення права вимоги за договором іпотеки, укладеним між банком та ОСОБА_1 .

На підставі договору №308 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 15.04.2019 та договору про відступлення прав вимоги за іпотечним договором від 18.04.2019 до ТОВ «Фінансова компанія «ДЕПТ ФІНАНС» перейшли як всі права кредитора за кредитним договором, так і всі права іпотекодержателя за договором іпотеки, в тому числі право на звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, в позасудовому порядку.

Таким чином, у відповідності до положень статей 512, 514 Цивільного кодексу України, ТОВ «Фінансова компанія «ДЕПТ ФІНАНС» є кредитором у зобов`язаннях, що виникли з кредитного договору та договору іпотеки та, відповідно, є іпотекодержателем предмету іпотеки.

При цьому, зі змісту положень пунктів 7.1., 7.4. договору іпотеки вбачається, що вищевказаний договір іпотеки містить відповідне застереження, яке прирівнюється до договору задоволення вимог іпотекодержателя.

В зв`язку з цим та наявністю значного боргу ОСОБА_1 за кредитним договором, 27.10.2020 ТОВ «Фінансова компанія «ДЕПТ ФІНАНС» звернулося до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рогача В.В. із заявою про реєстрацію права власності на предмет іпотеки, на підставі ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

27.10.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рогачем В.В. проведено державну реєстрацію права власності від 27.10.2020 16:34:52, номер запису про право власності/довірчої власності: 38932713.

30.10.2020 нотаріусом Рогачем В.В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 54869374 від 30.10.2020 12:37:09.

Таким чином, позивач в порядку ст.37 Закону України «Про іпотеку» став власником вищевказаного предмету іпотеки в позасудовому порядку.

Враховуючи викладене, право власності ОСОБА_1 на зазначену вище квартиру припинилося в результаті звернення стягнення на майно за зобов`язаннями власника, відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 346 ЦК України.

Враховуючи той факт, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані та фактично проживають в предметі іпотеки, позивач 12.11.2021 направив на їх адресу вимоги про виселення в порядку ст. 40 Закону України «Про іпотеку» за вих. №01-02/937 від 12.11.2021 та вих. №01-02/938 від 12.11.2021 відповідно.

04.12.2021 позивач повторно направив на адресу відповідачів аналогічні вимоги за вих. №01-02/68 та №01-02/68-1 від 01.12.2021.

Зазначені вимоги отримані відповідачами 17.12.2022.

Однак в подальшому відповідачі не звільнили квартиру АДРЕСА_1 , що є порушенням прав позивача, як власника такого нерухомого майна, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду із даним позовом та просить усунути йому перешкоди у розпорядженні та користуванні власністю, шляхом виселення відповідачів із вказаної квартири, без надання їм іншого житлового приміщення.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.01.2022 головуючим суддею у справі визначено Ковбасюк О.О.

Ухвалою суду від 01.02.2022 позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

09.02.2022 на виконання ухвали суду представником позивача надано до суду документ на підтвердження сплати судового збору.

Ухвалою суду від 14.02.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

04.10.2022 до суду надійшла заява від представника третьої особи - Подільської районної в місті Києві державної адміністрації про розгляд справи за відсутності представника третьої особи.

Ухвалою суду від 14.02.2023 відмовлено у задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі за позовом ТОВ «Фінансова компанія «ДЕПТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Подільська районна в місті Києві державна адміністрація, про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні квартирою.

Цією ж ухвалою задоволено клопотання представника позивача та об`єднано дві вказані справи в одне провадження.

20.06.2023 представником ОСОБА_1 - адвокатом Бойковим О.С. подано до суду клопотання про призначення по справі експертизи давності виконання документів.

Ухвалою суду від 07.08.2023 у задоволенні такого клопотання відмовлено.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Бойков О.С. підтримав позовні вимоги за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова компанія «ДЕПТ ФІНАНС» про визнання права власності, визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності, поновлення права власності, відновлення запису про державну реєстрацію права власності з підстав, наведених у позовній заяві та відповіді на відзив. У задоволенні позову ТОВ «Фінансова компанія «ДЕПТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні квартирою він просив відмовити.

Представник ТОВ «Фінансова компанія «ДЕПТ ФІНАНС» Гончаренко С.М., який приймав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів, позовні вимоги товариства до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтримав та просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві. У задоволенні позову ОСОБА_1 просив відмовити з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву.

Інші учасники в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

З огляду на наведене, із урахуванням думки представників сторін, суд ухвалив проводити судовий розгляд за відсутності учасників справи, які не з`явилися.

Заслухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (стаття 80 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як встановлено судом, 26.12.2007 між Акціонерним банком «БРОКБІЗНЕСБАНК», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «БРОКБІЗНЕСБАНК», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №07Ф-296, відповідно до якого банк надав ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 500 000 доларів США на строк з 26.12.2007 по 27.12.2017 зі сплатою за користування кредитом 12% річних для споживчих цілей.

28.12.2007 між АБ «БРОКБІЗНЕСБАНК» та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сень-Силкою І.В. та зареєстрований в реєстрі за №5845, відповідно до якого в забезпечення виконання кредитного договору №07Ф-296 від 26.12.2007 остання надала в іпотеку двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , жилою площею 38, 00 кв.м, загальною площею 89,10 кв.м, що належала іпотекодавцю на праві приватної праві власності, заставною вартістю, погодженою сторонами у іпотечному договорі, в розмірі 3 282 500 грн.

30.11.2009 між АБ «БРОКБІЗНЕСБАНК» та ОСОБА_1 була укладена додаткова угода №1 до кредитного договору №07Ф-296 від 26.12.2007, за умовами якої сторони погодили реструктуризацію кредитної заборгованості та погашення прострочених відсотків до 01.05.2010 без застосування штрафних санкцій, а також погодили та підписали графік погашення кредитної заборгованості в додатку №2.

06.01.2010 між АБ «БРОКБІЗНЕСБАНК», правонаступником якого є ПАТ «БРОКБІЗНЕСБАНК», та ОСОБА_1 була укладена додаткова угода №2 до кредитного договору №07Ф-296 від 26.12.2007, за умовами якої строк сплати заборгованості за кредитним договором продовжено до 15.01.2010.

Банк виконав свої зобов`язання в повному обсязі, на підставі заяви на видачу готівки №2 від 28.12. 2007 надавши позичальнику готівкою кредитні кошти в розмірі 500 000 доларів США, що в еквіваленті складало суму 2 525 000 грн.

Проте ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконувала, у зв`язку з чим банк звернувся до Подільського районного суду міста Києва з позовом про стягнення з неї заборгованості за кредитним договором.

Заочним рішенням Подільського районного суду міста Києва від 18.03.2014 у справі №758//9149/13-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» заборгованість в загальній сумі 648 913,62 доларів США, що по курсу НБУ станом на 21.03.2013 становило 5 186 766 грн. 56 коп.

Крім того, 27.03.2014 Подільським районним судом міста Києва ухвалено заочне рішення у цивільній справі №2607/15248/12 за позовом ПАТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» до ОСОБА_1 про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, яким звернуто стягнення в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ за кредитним договором № 07Ф-296 від 26.12.2007 в загальній сумі 625650 дол. 58 центів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 09.102012 еквівалентно сумі 5000825 грн. 09 коп., у тому числі: заборгованості за основним зобов`язанням - у сумі 353 102 дол. 42 центів США, що еквівалентно сумі 2822347 грн. 64 коп.; нарахованої пені за невиконання основного зобов`язання за період з 09.10.2011 до 08.10.2012 - у сумі 84797 дол. 86 центів США, що еквівалентно сумі 677789 грн. 29 коп.; заборгованості по несплачених процентах - у сумі 156081 дол. 65 центів США, що еквівалентно сумі 1247560 грн. 63 коп.; нарахованої пені за несплаченими процентами за період з 09.10.2011 по 08.10.2012 - у сумі 31668 дол. 65 центів США, що еквівалентно сумі 253127 грн. 52 коп., - на предмет іпотеки за іпотечним договором від 28.12.2007, а саме: квартиру АДРЕСА_2 , і належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 28.12.2007 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим № 5844, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, за початковою ціною, яка встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності /незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Встановлено також, що 15.04.2019 між AT «БРОКБІЗНЕСБАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «ДЕПТ ФІНАНС» укладено договір №308 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги за кредитним портфелем у кількості 725 кредитних договорів, відповідно до п. 2.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, банк відступає шляхом продажу новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги банку до позичальників, заставодавців, поручителів, зазначених у додатках №1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки.

Однак таку вимогу ОСОБА_1 не виконала.

Таким чином, право власності на квартиру АДРЕСА_1 перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «ДЕПТ ФІНАНС».

Вирішуючи вимоги за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова компанія «ДЕПТ ФІНАНС», третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рогач В.В., про визнання права власності, визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності, поновлення права власності, відновлення запису про державну реєстрацію права власності, суд зазначає наступне.

Обґрунтовуючи позов, позивачка ОСОБА_1 вказує, зокрема, на те, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рогачем В.В. оскаржуване рішення про реєстрацію права власності за відповідачем прийняте за відсутності в повному обсязі документів, необхідних для проведення державної реєстрації, а саме, за відсутності довідки іпотекодержателя, що містить відомості про суму боргу за основним зобов`язанням станом на дату не раніше трьох днів до дня подання документів і проведення відповідної державної реєстрації, та про вартість предмета іпотеки, визначену суб`єктом оціночної діяльності, станом на дату не раніше 90 днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (тут і далі - в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) підставами для відмови в державній реєстрації прав є:

1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону;

2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою;

3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом;

4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження;

5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями;

6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно;

7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;

8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав;

9) документи подано до неналежного суб`єкта державної реєстрації прав, нотаріуса;

10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі;

11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав;

12) заявник звернувся із заявою про державну реєстрацію права власності щодо майна, що відповідно до поданих для такої реєстрації документів відчужено особою, яка на момент проведення такої реєстрації внесена до Єдиного реєстру боржників, у тому числі за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці.

Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав. Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття.

Таким чином, перелік підстав для відмови в державній реєстрації прав, передбачений ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Такої підстави, як ненадання нотаріусу довідки іпотекодержателя, вказаний перелік не містить.

Як вбачається зі змісту інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна №274783905 від 14.09.2021, право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ТОВ «Фінансова компанія «ДЕПТ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 40254432) на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №54869374 від 30.10.2020, прийнятого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рогачем В.В., запис про право власності №38932713 від 27.10.2020.

Підставою для державної реєстрації зазначено: договір іпотеки, серія та номер: 5845, виданий 28.12.2007, видавник: ОСОБА_3 ; договір про відступлення прав вимоги за іпотечним договором, серія та номер: 732, виданий 18.04.2019, видавник: ПНКМНО ОСОБА_4 ; договір про відступлення прав вимоги, серія та номер: 308, виданий 15.04.2019, видавник: укладений між AT БРОКБІЗНЕСБАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «ДЕПТ ФІНАНС»; протокол електронного аукціону, серія та номер: UA-EA-2019-02-27-000125-b, виданий 22.03.2019, видавник: ТБ «ПОЛОНЕКС»; рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, серія та номер: 0317004694493, виданий 26.07.2019, видавник: Укрпошта; службовий чек, серія та номер: Е17004694493, виданий 20.07.2019, видавник: Укрпошта; опис, серія та номер: 0317004694493, виданий 19.07.2019, видавник: ТОВ «Фінансова компанія «ДЕПТ ФІНАНС»; вимога про усунення порушень за кредитним договором №07Ф- ВБ, серія та номер: 10/07-19, виданий 18.07.2019, видавник: ТОВ «Фінансова компанія «ДЕПТ ФІНАНС»; інформаційна довідка, серія та номер: КВ-2020№33293, виданий 23.10.2020, видавник: КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації»; реєстр договорів, серія та номер: б/н, видавник: укладений між АТ«БРОКБІЗНЕСБАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «ДЕПТ ФІНАНС»; звіт про оцінку предмета іпотеки, серія та номер: 18-201020-044, виданий 20.10.2020, видавник: ТОВ «Оцінка-24».

Вказаний вище перелік свідчить про те, що основним документом, на підставі якого нотаріусом було прийняте оскаржуване рішення, слугував договір іпотеки №5845 від 28.12.2007, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сень-Силкою І.В. та зареєстрований в реєстрі за №5845.

Крім того, як встановлено судом із доказів, доданих відповідачем ТОВ «Фінансова компанія «ДЕПТ ФІНАНС» до відзиву на позовну заяву, разом із заявою про проведення державної реєстрації прав банком також було надано нотаріусу довідку іпотекодержателя за вих. №01-02/481 від 27.10.2020, згідно з якою загальний розмір заборгованості за кредитним договором №07Ф-296 від 26.12.2007 станом на 27.10.2020 становив 11 920 731, 19 грн., а ринкова вартість предмета іпотеки, яким є квартира АДРЕСА_3 , становила 4 211 765,38 грн.

З огляду на наведене, суд доходить висновку про безпідставність та необґрунтованість доводів позивачки ОСОБА_1 у цій частині.

Вирішуючи обґрунтованість решти доводів позивачки ОСОБА_1 , суд враховує наступне.

Відповідно до п. 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України №553 від 23.08.2016) (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) протягом дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яким є нерухоме житлове майно загальною площею в межах, визначених зазначеним Законом, що виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, також подається заява, що підтверджує згоду іпотекодавця - громадянина України на набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, справжність підпису на якій засвідчується відповідно до Закону України «Про нотаріат», крім випадків встановлення державним реєстратором наявності зареєстрованого права власності іпотекодавця на інше нерухоме житлове майно (його частину) у Державному реєстрі прав чи в його невід`ємній архівній складовій частині або надання державному реєстратору документів, якими підтверджується, що відповідне нерухоме житлове майно не є місцем постійного проживання іпотекодавця.

Згідно з пунктом 6 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» дія цього Закону не поширюється на осіб, які є суб`єктами Закону України «Про запобігання корупції».

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є особи, які постійно або тимчасово обіймають посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, або спеціально уповноважені на виконання таких обов`язків у юридичних особах приватного права незалежно від організаційно-правової форми, а також інші особи, які не є службовими особами та які виконують роботу або надають послуги відповідно до договору з підприємством, установою, організацією, - у випадках, передбачених цим Законом.

Як встановлено судом, на момент прийняття оскаржуваного рішення нотаріуса Чебаненко Н.І. обіймала посаду директора Громадської організації «ФОНД «ПОМОЖИ СОБІ САМ» (код ЄДРПОУ 22793627), що підтверджується відомостями у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Таким чином, з огляду на положення п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» ОСОБА_1 на той час обіймала посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків у юридичній особі приватного права.

Із урахуванням наведеного, суд вважає обґрунтованими доводи відповідача про те, що приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рогач В.В. не повинен був перевіряти наявність згоди іпотекодавця на набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, оскільки дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не поширюється на дані правовідносини щодо державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, шо містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки за ТОВ «Фінансова компанія «ДЕПТ ФІНАНС».

Вирішуючи обґрунтованість доводів позивачки ОСОБА_1 про те, що у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рогача В.В. були відсутні підстави для проведення реєстраційних дій у зв`язку з тим, що на момент їх проведення на предмет іпотеки було накладено арешт, суд враховує наступне.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» підставою для відмови в державній реєстрації прав є наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно.

Згідно з п. 7 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відмова в державній реєстрації прав з підстави, зазначеної у пункті 6 частини першої цієї статті, не застосовується у разі державної реєстрації права власності на нерухоме майно іпотекодержателем - фінансовою установою в порядку, передбаченому статтями 33-38 Закону України «Про іпотеку». Наявність зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки обтяжень, інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.

Відповідно до абзацу 4 п. 61 Порядку №1127 наявність зареєстрованої заборони відчуження майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого набувається право власності на предмет іпотеки іпотекодержателем, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки інших речових прав, обтяжень речових прав на передане в іпотеку майно, у тому числі внесення після державної реєстрації іпотеки іпотекодавця до Єдиного реєстру боржників, не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.

Як встановлено судом, державна реєстрація права власності на нерухоме майно проведена іпотекодержателем - фінансовою установою ТОВ «Фінансова компанія «ДЕПТ ФІНАНС» в порядку, передбаченому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».

Положеннями статті 37 Закону «Про іпотеку» (тут і далі - в редакції, чинній на час укладення договору іпотеки) визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Таким чином, у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рогача В.В. були відсутні будь-які підстави для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем - ТОВ «Фінансова компанія «ДЕПТ ФІНАНС», у зв`язку з чим доводи позивачки у цій частині також є необґрунтованими та безпідставними.

Суд також приймає до уваги, що у 2020 році ОСОБА_1 зверталася до Міністерства юстиції України зі скаргою на рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рогача В.В. №54869374 від 30.10.2020.

Згідно з наказом Міністерства юстиції України №2606/7 від 29.07.2021 у задоволенні такої її скарги було відмовлено, оскільки було встановлено, що рішення нотаріусом прийняте відповідно до законодавства.

Зі змісту вказаного рішення, копія якого наявна в матеріалах справи, зокрема, вбачається, що Центральною Колегією Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції було встановлено, що приватним нотаріусом Рогачем В.В. відповідно до вимог статей 10, 18, 24, пункту 61 Порядку №1127 належним чином було перевірено документи, які подавалися для державної реєстрації прав, на відповідність вимогам, встановленим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Із урахуванням встановлених вище обставин справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність, переконливість, достатність і взаємний зв`язок усіх доказів у справі в їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова компанія «ДЕПТ ФІНАНС» про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, а тому такі вимоги не підлягають задоволенню.

Враховуючи те, що позовні вимоги про визнання права власності, поновлення права власності, відновлення запису про державну реєстрацію права власності є похідними від вимог про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності, суд дійшов висновку про повну відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Щодо вимог ТОВ «Фінансова компанія «ДЕПТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Подільська районна в місті Києві державна адміністрація, про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні квартирою суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено судом, 28.12.2007 між АБ «БРОКБІЗНЕСБАНК» та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сень-Силкою І.В. та зареєстрований в реєстрі за №5845, на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №07Ф-296 від 26.12.2007, укладеним між АБ «БРОКБІЗНЕСБАНК» та ОСОБА_1 , за яким остання отримала споживчий кредит у розмірі 500 000 доларів США.

Предметом договору іпотеки є передана іпотекодавцем ОСОБА_1 належна їй на праві власності двокімнатна квартира АДРЕСА_1 , жилою площею 38, 00 кв.м, загальною площею 89,10 кв.м.

Зазначена квартира придбана за кредитні кошти.

15.04.2019 ТОВ «Фінансова компанія «ДЕПТ ФІНАНС» на підставі договору №308 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, укладеного з AT «БРОКБІЗНЕСБАНК», набуло статусу нового кредитора, отримавши право вимоги за вказаними кредитним та іпотечним договорами.

Згідно з пунктом п. 7.1 договору іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником основного зобов`язання по кредитному договору в цілому або в його частині та/або невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем обов`язків, встановлених цим договором в цілому або в тій чи іншій їх частині, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з п. 7.4 договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється за підставі передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання по кредитному договору в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку» та умовами цього договору.

З наведеного вбачається, що вищевказаний договір іпотеки містить відповідне застереження, яке прирівнюється до договору задоволення вимог іпотекодержателя.

27.10.2020 в порядку позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рогачем В.В. прийнято рішення про державну реєстрацію за ТОВ «Фінансова компанія «ДЕПТ ФІНАНС» права власності на квартиру АДРЕСА_1 , номер запису про право власності/довірчої власності: 38932713.

Набувши право власності на предмет іпотеки, товариство дізналось про те, що у вказаному будинку після укладення договору іпотеки зареєстровані та продовжують проживати відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2

12.11.2021 ТОВ «Фінансова компанія «ДЕПТ ФІНАНС» надіслало на адресу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вимоги про виселення в порядку ст. 40 Закону України «Про іпотеку» за вих. №01-02/937 від 12.11.2021 та вих. №01-02/938 від 12.11.2021, відповідно.

04.12.2021 позивач повторно направив на адресу відповідачів аналогічні вимоги за вих. №01-02/68 та №01-02/68-1 від 01.12.2021, які були отримані відповідачами 17.12.2022, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Як проголошено у статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 10 ЦПК України.

Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.

На думку ЄСПЛ, поняття «якість закону» означає, що національне законодавство повинне бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (пункт 39 рішення у справі «C. G. та інші проти Болгарії» (C. G. and Others v. Bulgaria), заява №1365/07; пункт 170 рішення у справі «Олександр Волков проти України», заява №21722/11).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» (далі - Закон, Закон №898-IV ) іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною першою статті 3 Закону визначено, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із частиною першою статті 12 Закону у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до частини першої статті 33 Закону у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Згідно із частиною першою статті 35 Закону у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом установленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку (частина друга статті 35 зазначеного Закону).

У частині третій статті 33 Закону визначено, що існують такі способи звернення стягнення на предмет іпотеки:

- судовий (на підставі рішення суду);

- позасудовий (на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя).

Сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки (частина перша статті 36 Закону).

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина друга статті 36 Закону).

Згідно із частиною третьою статті 36 Закону договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати:

- передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього ж Закону;

- право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього ж Закону.

Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання (частина перша статті 37 Закону ).

Звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом (частина перша статті 40 Закону).

Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов`язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду (частина друга статті 40 Закону).

За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до статті 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого житла, а органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (рішення ЄСПЛ у справі «Маккенн проти Сполученого Королівства» від 13.05.2008, пункт 50, «Кривіцька та Кривіцький проти України» від 02.12.2010).

Концепція житла за змістом статті 8 Конвенції не обмежена житлом, яке зайняте на законних підставах або встановлених у законному порядку. «Житло» - це автономна концепція, що не залежить від класифікації у національному праві. Тому чи є «житлом» місце конкретного проживання, що б спричинило захист на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин справи, а саме від наявності достатніх триваючих зв`язків з конкретним місцем проживання (рішення ЄСПЛ у справі «Баклі проти Сполученого Королівства» від 11.01.1995, пункт 63).

Втручання держави є порушенням статті 8 Конвенції, якщо воно не переслідує законну мету, одну чи декілька, що перелічені у пункті 2 статті 8, не здійснюється «згідно із законом» та не може розглядатись як «необхідне в демократичному суспільстві».

Згідно з рішенням ЄСПЛ від 23.09.1982 у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» будь-яке втручання у права особи передбачає необхідність сукупності таких умов: втручання повинне здійснюватися «згідно із законом», воно повинне мати «легітимну мету» та бути «необхідним у демократичному суспільстві». Якраз «необхідність у демократичному суспільстві» і містить у собі конкуруючий приватний інтерес; зумовлюється причинами, що виправдовують втручання, які у свою чергу мають бути «відповідними і достатніми»; для такого втручання має бути «нагальна суспільна потреба», а втручання - пропорційним законній меті.

У своїй діяльності ЄСПЛ керується принципом пропорційності - дотримання «справедливого балансу» між потребами загальної суспільної ваги та потребами збереження фундаментальних прав особи, враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб`єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.

Поняття «майно» в першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві. Право на інтерес теж по суті захищається статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

У рішенні від 07.07.2011 у справі «Сєрков проти України» (заява № 39766/05), яке набуло статусу остаточного 07.10.2011, ЄСПЛ зазначив, що пункт 2 статті 1 Першого протоколу до Конвенції визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом уведення в дію «законів».

Відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої у постанові від 22.03.2023 у справі №361/4481/19, таким законом є стаття 109 ЖК УРСР, яка закріплює правило про неможливість виселення громадян без надання іншого житлового приміщення.

Відповідно до частини першої зазначеної статті виселення із займаного житлового приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.

Громадянам, яких виселяють із житлових приміщень, одночасно надається інше постійне житлове приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на житлові приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне житлове приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду (частина друга статті 109 ЖК УРСР).

Звернення стягнення на передане в іпотеку житлове приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов`язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду (частина третя статті 109 ЖК УРСР). Тобто починає діяти частина друга статті 109 ЖК УРСР щодо можливості виселення з одночасним наданням іншого постійного житлового приміщення.

В усталеній практиці Верховного Суду України при розгляді вказаної категорії справ, у тому числі й у постановах від 22.06.2016 у справі № 6-197цс16, від 21.12.2016 у справі № 6-1731цс16, було роз`яснено порядок застосування статті 40 Закону № 898-IV та статті 109 ЖК УРСР.

Зазначено, що частина друга статті 109 ЖК УРСР установлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Зроблено висновок, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців при зверненні стягнення на житлове приміщення застосовуються як положення статті 40 Закону № 898-IV, так і норма статті 109 ЖК УРСР.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 31.10.2018 у справі №753/12729/15-ц (провадження № 14-317цс18) погодилася з такими висновками.

У постановах від 13.03.2019 у справі № 520/7281/15-ц (провадження № 14-49цс19) та від 12.06.2019 у справі № 205/578/14-ц (провадження № 14-48цс19) Велика Палата Верховного Суду визначила, що в разі якщо сторони договору іпотеки передбачили в ньому іпотечне застереження про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі цього договору, виселення мешканців з відповідного об`єкта має відбуватися з дотриманням передбаченої у частині другій статті 40 Закону №898-IV та у частині третій статті 109 ЖК УРСР процедури.

Разом з тим, у вказаних справах звернення стягнення на нерухоме майно здійснювалося на підставі рішення суду, а не в порядку позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки. Тому Велика Палата Верховного Суду не конкретизувала порядок виселення з іпотечного майна при зверненні стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку, оскільки це не було предметом розгляду суду.

Аналізуючи статтю 109 ЖК УРСР, можна зробити висновок, що частина третя цієї статті деталізує порядок виселення осіб, які проживають у переданому в іпотеку житловому приміщенні після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на житло шляхом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін (у договірному порядку) без звернення до суду. У такому випадку після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передане в іпотеку житло всі мешканці зобов`язані на письмову вимогу іпотекодержателя добровільно звільнити приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк.

Якщо громадяни не звільняють житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

У цьому випадку частина третя статті 109 ЖК УРСР відсилає до частини другої цієї статті, у якій зазначається про необхідність надання громадянам, яких виселяють із житлових приміщень, іншого постійного житлового приміщення (за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на житлові приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку), із зазначенням такого постійного житлового приміщення в рішенні суду.

Тобто порядок звернення стягнення на предмет іпотеки (шляхом позасудового врегулювання чи в судовому порядку) не впливає на встановлені законом гарантії надання іншого житлового приміщення при вирішенні судом спору про виселення з іпотечного майна, передбачені частиною другою статті 109 ЖК УРСР. Визначальним у цьому випадку є встановлення, за які кошти придбано іпотечне майно - за рахунок чи не за рахунок кредитних коштів.

У постанові від 22.03.2023 у справі №361/4481/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого постійного житлового приміщення, передбачене частиною другою статті 109 ЖК УРСР, стосується не тільки випадків виселення мешканців при зверненні стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку, а й у разі виселення мешканців при зверненні стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку, коли мешканці відмовляються добровільно звільняти житлове приміщення, тобто не досягнуто згоди щодо виселення між новим власником і попереднім власником чи наймачами житлового приміщення.

Це передбачено і в частині першій статті 109 ЖК УРСР, у якій вказано, що виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.

Так званого адміністративного виселення на вимогу будь-яких осіб чи органів, наділених владними повноваженнями, ЖК УРСР не містить, що відображає ті зміни у законодавстві, які запроваджені в Україні у зв`язку з рухом держави до Європейського Союзу та необхідністю захисту основоположних прав людини.

А тому в разі якщо іпотечне майно було набуто не за кредитні кошти і на нього звертається стягнення в позасудовому порядку та якщо мешканці відмовляються добровільно звільняти житлове приміщення, то виселення цих осіб повинне відбуватися на підставі рішення суду в порядку статті 40 Закону № 898-IV та частин першої - третьої статті 109 ЖК УРСР, тобто з наданням іншого постійного житлового приміщення.

Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого постійного житлового приміщення при зверненні стягнення на житлове приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту (позики), повернення якого забезпечене іпотекою відповідного житлового приміщення. У цьому випадку виселення громадян проводиться у порядку, передбаченому частиною четвертою статті 109 ЖК УРСР, тобто з наданням цим громадянам житлових приміщень з фондів житла для тимчасового проживання відповідно до статті 132-2 цього Кодексу.

Як встановлено судом, відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 після укладення договору іпотеки зареєстровані та продовжують проживати у квартирі АДРЕСА_1 , яка є предметом іпотеки та була придбана за рахунок кредитних коштів.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що реєстрація та проживання відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у квартирі, яка належить ТОВ «Фінансова компанія «ДЕПТ ФІНАНС», порушує права останнього, а тому вимоги ТОВ «Фінансова компанія «ДЕПТ ФІНАНС» про усунення йому перешкод у розпорядженні та користуванні власністю, шляхом виселення відповідачів із вказаної квартири, без надання їм іншого житлового приміщення, є обґрунтованими та підлягаючими задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат по справі, суд враховує, що згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається із наявних в матеріалах справи платіжних доручень №9 від 19.01.2022 та №26 від 07.02.2022, при подачі позову до суду позивачем ТОВ «Фінансова компанія «ДЕПТ ФІНАНС» було сплачено судовий збір у загальному розмірі 4962,00 грн.

Таким чином, вказана сума судового збору підлягає стягненню на користь позивача з відповідачів, по 2481,00 грн. з кожного.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 , 355 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДЕПТ ФІНАНС», третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рогач Вадим Вікторович, про визнання права власності, визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності, поновлення права власності, відновлення запису про державну реєстрацію права власності відмовити.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДЕПТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Подільська районна в місті Києві державна адміністрація, про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні квартирою задовольнити.

Усунути Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДЕПТ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 40254432, перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження квартирою АДРЕСА_1 , шляхом виселення із вказаної квартири ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , без надання їм іншого житлового приміщення.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДЕПТ ФІНАНС» судовий збір у розмірі по 2481,00 грн. з кожного.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Повне найменування учасників справи:

- позивач-відповідач - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

- відповідач-позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДЕПТ ФІНАНС», місцезнаходження: м. Київ, вул. Дмитрівська, буд. 39, код ЄДРПОУ 40254432;

- відповідач - ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 РНОКПП НОМЕР_2 ;

- треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів:

- приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рогач Вадим Вікторович, місцезнаходження: м. Київ, вул. Червоноткацька, буд. 20;

- Подільська районна в місті Києві державна адміністрація, місцезнаходження: м. Київ, Контрактова площа, буд. 2, код ЄДРПОУ 37333608.

Повний текст рішення складено 30.11.2023.

Суддя Олена КОВБАСЮК


Суд	Подільський районний суд міста Києва
Дата ухвалення рішення	20.11.2023
Оприлюднено	05.02.2024
Номер документу	116743563
Судочинство	Цивільне
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них: про приватну власність, з них: визнання права власності

Ковбасюк О. О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 20.11.2023 по справі 758/14594/21ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Судовий реєстр по справі —758/14594/21

Рішення від 20.11.2023

Рішення
від 20.11.2023 по справі 758/14594/21
ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА