Ухвала

від 01.02.2024 по справі 1-5/11

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

1Справа № 1-5/11 4-с/335/7/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2024 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі

головуючого - судді Мінаєва М.М.,

при секретарі - Печерей О.С.,

за участю

представника стягувача - адвоката Проходи І.В.,

представника боржника - адвоката Мідяного Є.О.,

приватного виконавця - Шавлукової З.А.,

розглянувши скаргу ОСОБА_1 , подану через представника адвоката Мідяного Єгора Олександровича, на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Шавлукової Заіри Арсенівни у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа, виданого Пологівським районним судом Запорізької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Запорізького обласного управління АТ «Ощадбанк» суми відшкодування майнової шкоди у розмірі 583991,26 грн.,

ВСТАНОВИВ:

12.01.2024 до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя надійшла скарга ОСОБА_1 на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Шавлукової З.А. у виконавчому провадженні № 65091107, з вимогою визнати неправомірною бездіяльність вказаного приватного виконавця щодо залишення арешту грошових коштів на рахунку НОМЕР_1 , відкритому в АТ КБ «Приватбанк», а також зобов`язати приватного виконавця зняти арешт з коштів, що належать скаржнику і знаходяться на вказаному рахунку.

В обґрунтування своїх вимог скаржник послався на те, що вказаний банківських рахунок використовується скаржником для отримання заробітної плати, що виключає можливість накладення на нього арешту, оскільки призведе до стягнення всієї заробітної плати всупереч вимогам ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» та, як наслідок, до порушення права скаржника на отримання винагороди за працю, і покладе на нього надмірний тягар, позбавивши фактично джерел для існування. Крім того, на думку скаржника, арешт на його рахунок був накладений в порушення вимог п. 10-2 Розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», яким передбачено, що тимчасово, до припинення або скасування воєнного стану на території України припиняється звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника.

Ухвалою від 12.01.2024 було відкрите провадження за скаргою, учасникам був наданий час для подання письмових заяв по суті скарги та доказів на їх обґрунтування.

22.01.2024 до суду надійшов відзив на скаргу від приватного виконавця Шавлукової З.А. із запереченнями проти її задоволення.

Зокрема, приватний виконавець послалась на таке.

На виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Шавлукової Заіри Арсенівни дійсно перебуває виконавче провадження № 65091107 з виконання виконавчого листа по справі № 1-5/11, виданого 06.02.2012 Пологівським районним судом Запорізької області, щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Державний ощадний банк України» заборгованості в сумі 583991,26 грн.

Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

З урахуванням вимог даної норми 05.01.2024 винесено постанову про арешт коштів боржника, якою передбачено накладення арешту на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, в межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження 642779,38 грн.

Зазначену постанову направлено для виконання в тому числі до АТ КБ «ПриватБанк». Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Однак від АТ КБ «Приватбанк» не надходило жодних повідомлень про те, що рахунок боржника має спеціальний режим використання.

11.01.2024 на електронну адресу приватного виконавця надійшла заява представника боржника адвоката Медяного Є.О. щодо зняття арешту з коштів на рахунку боржника № НОМЕР_1 у зв`язку з тим, що «на вказаний рахунок зараховується виключно заробітна плата боржника». Однак заявником не додано жодних доказів того, рахунок боржника ОСОБА_1 використовуються виключно для зарахування коштів, звернення стягнення на які заборонено законом.

До заяви було додано незасвідчену довідку АТ КБ «Приватбанк» від 10.01.2021 №GR68NQCKDGL8D4BD, в якій зазначено, що ОСОБА_1 має в банку рахунок № НОМЕР_1 , на який він отримує заробітні виплати, а також «на вказану картку (рахунок) може бути зарахована будь-яка виплата (переказ)». Окрім цього до заяви додано консолідовану виписку по рахунку № НОМЕР_1 за період з 01.10.2023 до 10.01.2024, яка підтверджує той факт, що на картку за цей період зараховувались й нецільові виплати (у жовтні 2023 року 760,00 грн, в листопаді 2023 року 1000,00 грн, в грудні 2023 року 5891,50 грн).

Таким чином, у приватного виконавця були відсутні законні підстави для зняття арешту з рахунку НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк», адже боржником не надано жодного документального підтвердження цільового використання даного рахунку та не доведено того факту, що розрахунковий рахунок боржника не може бути використаний для будь-яких інших (окрім зарплатних) зарахувань.

Окремо приватний виконавець підкреслила, що згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 24.06.2015 у справі №6-535цс15, кошти після зарахування на рахунок отримувача стали її власністю, втратили свій цільовий статус (заробітна плата, пенсія, соціальна виплата) та набули статусу вкладу. Тому кошти зараховані на рахунок, є вкладом, а не заробітною платою, пенсією, соціальною виплатою тощо…

Крім того, приватний виконавець повідомила, що заявнику було роз`яснено, що він має право звернутись до виконавця із заявою про визначення поточного рахунку для здійснення видаткових операцій в розмірі, що не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати протягом місяця (14200,00 грн), вказавши у заяві номер розрахункового рахунку та найменування банку, в якому цей рахунок відкрито, з урахуванням положенням чинного законодавства, однак заявник цим правом не скористався.

Згідно судового рішення, що підлягає примусовому виконанню, зобов`язання зі сплати боргу боржником не виконуються з серпня 2011 року (з дня набранням рішенням чинності пройшло більш ніж 12 років. Рішення суду станом на сьогоднішній день боржником ігнорується. В рамках виконавчого провадження №65091107, яке було відкрите у квітні 2021 року жодної копійки боржником сплачено не було.

25.01.2024 від приватного виконавця Шавлукової З.А. надійшли додаткові заперечення проти задоволення скарги щодо доводів скаржника про неможливість вчинення виконавчих дій щодо нього через те, що зареєстрованим місцем проживання скаржника, як боржника у виконавчому провадженні, є м. Оріхів, яке належить до територій, на яких відбуваються активні бойові дії. Зокрема, приватний виконавець зазначила, що у зв`язку із тим, що місцем вчинення виконавчої дії, що оскаржується (арешту рахунків боржника), є місто Запоріжжя, а не м. Оріхів, яке включене до переліку можливих бойових дій (а не активних бойових дій, і не окупованих територій), то відсутні були будь-які заборони для вчинення цієї виконавчої дії.

30.01.2024 від представника стягувача у виконавчому провадженні, АТ «Державний ощадний банк України», адвоката Проходи І.В., також надійшли письмові заперечення проти задоволення скарги, обґрунтовані посиланням на таке.

Вироком Пологівського районного суду Запорізької області від 16.03.2011 року по справі №1-5/2011 солідарно було стягнуто на користь АТ «Ощадбанк» з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 583 991,26 грн.

На виконання вироку суду, 06.02.2012 було видано виконавчий лист №1-5/11 щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в сумі 583 991,26 грн. Починаючи з 2012 року, АТ «Ощадбанк» неодноразово звертався до органів ВДВС із заявою про відкриття виконавчого провадження, але виконавчий лист кожного разу повертався без виконання, у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 1999 року), а з 2016 року на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 чинного Закону України «Про виконавче провадження». У березні 2021 року АТ «Ощадбанк» звернувся до приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Шавлукової Заіри Арсенівни з заявою про відкриття виконавчого провадження (надалі Приватний виконавець), яка була отримана 05.04.2021. Постановою приватного виконавця від 09.04.2021 відкрито виконавче провадження №65091107 та вжито заходів, направлених на виконання вироку суду.

Виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону N 1404-VIII повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону N 1404-VIII.

У відповідності до п. 10-2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX: фізичні особи - боржники, на кошти яких накладено арешт органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями, можуть здійснювати видаткові операції з поточного рахунку на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на 1 січня поточного календарного року, а також сплачувати податки, збори без урахування такого арешту, за умови що такий поточний рахунок визначений для здійснення видаткових операцій у порядку, встановленому цим підпунктом. Звернення стягнення у межах зазначеної суми на такому рахунку не здійснюється.

З огляду на викладене, Боржник має право здійснювати видаткові операції з поточного рахунку на суму, що не перевищує 14 200,00 грн (два розміри мінімальної заробітної плати, яка з 01.01.2024 року становить 7 100,00 грн).

Посилання представника Боржника у скарзі щодо проведення виконавчих дій на території, де ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Виконавче провадження було відкрито у м. Запоріжжі 09.04.2021 року. Будь які виконавчі дії на території Оріхова та Оріхівської громади не відбуваються. Арешт коштів боржника відбувся на рахунку, який відкритий АТ КБ «ПРИВАТБАНК», юридична адреса: вул. Грушевського, б. 1д, м. Київ, адреса для зав`язків та листування: вул. Набережна Перемоги, б 30, м. Дніпро, 49094. Фактичне місце проживання Боржника АДРЕСА_1 (адреса зазначена у контракті з працівником від 30.12.2022 року №30-2023-P4 Iv-F CCCM, що долучений до скарги).

Твердження представника Боржника стосовно того, що накладення арешту на кошти, які складають заробітну плату Боржника, є надмірним тягарем для нього та порушенням його прав на одержання винагороди за працю та достойні умови життя є перебільшенням, оскільки на протязі майже дванадцяти років Боржник не отримував жодних офіційних доходів для того, щоб мати достойні умови життя, що підтверджується записами на виконавчому листі, який неодноразово повертався без виконання, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону від 21.04.1999 року) та п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону від 02.06.2016 року), згідно яких зазначено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Таким чином, на теперішній час відсутні законні підстави для зняття арешту з коштів боржника.

В судовому засіданні з розгляду скарги представника скаржника, адвокат Мідяний Є.О., скаргу підтримав, пославшись на викладеній у ній факти і норми права.

Крім іншого, представник скаржника надав повну виписку про рух коштів по арештованому рахунку скаржника за 2023 рік, а також повідомив, що з 01.01.2024 і станом на день розгляду скарги ОСОБА_1 не є офіційно працевлаштованим у зв`язку з закінченням строку раніше укладеного трудового контракту і відсутністю нового, однак в будь-який час новий контракт може бути укладений, і в цьому випадку наявність арешту може призвести до порушення права скаржника на отримання заробітної плати. Представник скаржника наполягав на тому, що стягнення на заробітну плату може здійснюватися лише в порядку і в межах, визначених ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження», і тому накладений приватним виконавцем арешт на рахунок скаржника в будь-якому разі підлягає зняттю, що випливає, в тому числі, з правових висновків Великої Палати Верховного суду, викладених у постанові від 20.04.2022 у справі № 756/8815/20. Також представник скаржника підтвердив, що скаржник фактично проживає у Київській області, однак зареєстрованим місцем його проживання залишається м. Оріхів Запорізької області, який належить до зони активних бойових дій, що унеможливлює вчинення будь-яких виконавчих дій щодо скаржника до припинення або скасування воєнного стану. При цьому раніше на той самий рахунок вже накладався арешт державним виконавцем в іншому виконавчому провадженні, однак ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя у справі № 336/1298/23 такий арешт був скасований саме з тих підстав, що рахунок фактично є зарплатним.

Приватний виконавець Шавлукова З.А. та представник стягувача, адвокат Прохода І.В., в судовому засіданні заперечували проти задоволення скарги, пославшись на факти і доводи, викладені у відзивах на скаргу.

Заслухавши пояснення учасників провадження та дослідивши надані ними докази, суд встановив такі обставини.

Вироком Пологівськогорайонного судуЗапорізької областівід 16.03.2011 року по справі №1-5/2011 солідарно було стягнуто на користь АТ «Ощадбанк» з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 583 991,26 грн.

На виконання вироку суду, 06.02.2012 було видано виконавчий лист №1-5/11 щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в сумі 583 991,26 грн.

Починаючи з 2012 року, АТ «Ощадбанк» неодноразово звертався до органів ВДВС із заявою про відкриття виконавчого провадження, але виконавчий лист кожного разу повертався без виконання, у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 1999 року), а з 2016 року на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 чинного Закону України «Про виконавче провадження», що підтверджується відповідними відмітками на самому виконавчому листі.

У березні 2021 року АТ «Ощадбанк» звернувся до приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Шавлукової Заіри Арсенівни з заявою про відкриття виконавчого провадження.

Постановою приватного виконавця від 09.04.2021 відкрито виконавче провадження № 65091107.

Станом на час розгляду скарги виконавчий лист №1-5/11 щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в сумі 583 991,26 грн. не виконаний, виконавче провадження № 65091107 триває.

Скаржник ОСОБА_1 має зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2 , але фактично проживає у Київській області, що підтверджено його представником в судовому засіданні.

30.12.2022 ОСОБА_1 уклав трудовий контракт № 30-203-Р4 IvF CCCM з Міжнародним фондом охорони здоров`я та навколишнього середовища «Регіон Карпат», за умовами якого скаржник був прийнятий на роботу на посаду консультанта із супроводу притулків строком до 31.12.2023. При цьому місцем проживання скаржника у трудовому контракті зазначене АДРЕСА_1 .

Про факт укладення трудового контракту та отримання заробітної плати скаржник не повідомив ані стягувача, ані приватного виконавця. Крім того, скаржник не вжив заходів щодо добровільного виконання виконавчого листа шляхом подання заяви до свого роботодавця щодо здійснення відрахувань з його заробітної плати в порядку ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження».

Скаржнику належить банківський рахунок НОМЕР_1 , відкритий в АТ КБ «Приватбанк».

Протягом 2023 року на вказаний банківський рахунок скаржника надходили грошові кошти у виді заробітної плати та виплат на відрядження від МФОНЗС «Регіон Карпат», а також грошові перекази від фізичних осіб, що підтверджується випискою про рух коштів по вказаному рахунку від 30.01.2024 № 9MCEV54ALQJ5AL1A.

З 01.01.2024 скаржник не є працевлаштованим у зв`язку з припиненням трудового контракту від 30.12.2022.

05.01.2024 приватним виконавцем Шавлуковою З.А. у виконавчому провадженні № 65091107 винесено постанову про арешт коштів боржника, якою передбачено накладення арешту на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, в межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження - 642779,38 грн.

Отже, на підставі вказаної постанови приватного виконавця був накладений арешт на грошові кошти, в тому числі, на рахунку НОМЕР_1 , відкритому в АТ КБ «Приватбанк».

Від АТ КБ «Приватбанк» не надходило жодних повідомлень про те, що рахунок боржника має спеціальний режим використання.

11.01.2024 на електронну адресу приватного виконавця надійшла заява представника боржника адвоката Медяного Є.О. щодо зняття арешту з коштів на рахунку боржника № НОМЕР_1 у зв`язку з тим, що «на вказаний рахунок зараховується виключно заробітна плата боржника».

Листом від 11.01.2024 № 1110 приватний виконавець повідомила представнику скаржника про відсутність підстав для зняття арешту з коштів на вказаному рахунку з посиланням на те, що з наданої самим скаржником консолідованої виписки про рух коштів по рахунку, на нього надходили не лише зарплатні виплати. Крім того, заявнику було роз`яснено, що він має право звернутись до виконавця із заявою про визначення поточного рахунку для здійснення видаткових операцій в розмірі, що не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати протягом місяця (14200,00 грн), вказавши у заяві номер розрахункового рахунку та найменування банку, в якому цей рахунок відкрито, з урахуванням положенням чинного законодавства, однак заявник цим правом не скористався.

Норми матеріального права, що регулюють спірні відносини.

Щодо права виконавця на накладення арешту на кошти боржника на банківському рахунку та порядку його накладення.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статей 1, 5 Закону України «Про виконавче провадження» (надалі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до частин першої та другої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Зокрема виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Питання організації, порядку та умов виконання судових рішень і рішень інших органів, що підлягають примусовому виконанню, зокрема звернення стягнення на кошти боржника на рахунках в банках, передбачені як Законом № 1404-VIII, так і Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 року (далі - Інструкція).

Відповідно до частини 7 статті 26 Закону № 1404-VIII у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника. У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.

Якщо у заяві про відкриття виконавчого провадження не зазначено майно боржника та/або його кошти на рахунках у банківських установах, то у відповідності до статті 36 Закону № 1404-VIII розшук майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

Частиною першою статті 48 Закону № 1404-VIII визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Відповідно до частин першої та другої статті 56 Закону № 1404-VIIIарешт майна(коштів)боржника застосовуєтьсядля забезпеченняреального виконаннярішення.Арешт намайно (кошти)боржника накладаєтьсявиконавцем шляхомвинесення постановипро арештмайна (коштів)боржника абопро описта арештмайна (коштів)боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Відповідно до пункту 7 розділу VIII Інструкції, розпочинаючи виконання рішення про стягнення коштів, виконавець зобов`язаний винести постанову відповідно до частини першої статті 48 Закону № 1404-VIII про звернення стягнення на майно боржника, його арешті або вилучені вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення (частини третя та четверта статті 56 Закону № 1404-VIII).

Крім того, частина восьма розділу VIII Інструкції визначає, що на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові про накладення арешту зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.

При цьому частина перша та друга стаття 48 Закону № 1404-VIII чітко визначають порядок звернення стягнення на майно боржника та обмеження щодо накладення арешту на кошти, що знаходяться на банківських рахунках боржника, у випадках визначених Законами зазначеними у частині другій цієї статті та на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Законом № 1404-VIII також визначено, що виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника (частини восьмої статті 48).

У пункті 10 Розділу VIII Інструкції вказується також, що саме після виявлення майна (коштів) боржника виконавець проводить опис та арешт цього майна (коштів), про що виносить постанову.

При цьому пунктами 3, 14, 21 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні; отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком.

Отже,зі змістувищевказаних нормправа слідує,що арештє початковоюта окремоюстадією провадженнящодо зверненнястягнення намайно боржникаі являєсобою сукупністьзаходів,що передбачаютьяк наслідокобмеження вправі розпорядженнямайном,на якенакладається арешт.При цьомувиконавець завідсутності відомостейпро майно,повідомлених кредиторомповинен самостійноздійснити заходидля виявленнятакого майна,у томучислі грошовихкоштів,що знаходятьсяна банківськихрахунках,і переднакладенням арештуна майно(кошти)боржника повиненотримати відомостіпро наявністьу боржникавідповідного майната коштів,зокрема щодокоштів набанківських рахунках відомостіпро володільцярахунку,номеру,виду рахунку,суми коштів,що зберігаютьсяна ньому.Саме наявністьтаких данихдозволяє виконавцюздійснити арешткоштів,що знаходятьсяна банківськихрахунках увідповідності достатті 18Закону №1404-VIII та розділу VIII Інструкції.

Відповідно до пункту 8 розділу VIII Інструкції на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що державний та/або приватний виконавець перед накладанням арешту повинен з`ясувати суму та статус грошей, що знаходяться на рахунку боржника, і у постанові про накладання арешту серед інших відомостей вказати про суму коштів, на яку накладається арешт, або зазначити, що арешт поширюється на кошти на усіх рахунках, у тому числі, що будуть відкрити після накладення арешту. Накладання арешту на суми, що перевищують суми, визначені виконавчим документом, та перевищують суми витрат виконавчого провадження, що підлягають стягненню, є незаконним.

При цьому законом забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 261 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом (абзац другий частини другої статті 48 Закону № 1404-VIII).

Відтак, частиною другою статті 48 Закону № 1404-VIII встановлено невичерпний перелік рахунків, кошти на яких не підлягають арешту, оскільки передбачено, що законом можуть бути визначені й кошти на інших рахунках боржника, звернення стягнення та/або накладення арешту на які заборонено законом.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20) (пункт 7.13 постанови).

Щодо особливостей накладення арешти на кошти боржника на банківському рахунку, який використовується для отримання заробітної плати.

Частинами другою та третьою статті 70 Закону № 1404-VIII передбачено, що із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разістягнення аліментів,відшкодування шкоди,заподіяної каліцтвом,іншим ушкодженнямздоров`я абосмертю особи,у зв`язкуіз втратоюгодувальника,майнової та/абоморальної шкоди,завданої кримінальнимправопорушенням абоіншим суспільнонебезпечним діянням,-50відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків. Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами.

З наведених норм права вбачається, що виконавець має повноваження звернути стягнення на заробітну плату боржника лише за відсутності іншого майна, на яке можливо звернення стягнення та для виконання рішення про стягнення періодичних платежів, однак у розмірі не більше 20 відсотків за наявності одного виконавчого документа та 50 відсотків заробітної плати за наявності декількох виконавчих документів (зведене виконавче провадження). Таке стягнення здійснюється підприємстввами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Встановлення відрахувань у певному відсотковому визначенні від заробітної плати боржника покликане гарантувати людині право на своєчасне, у передбачені законом строки, одержання винагороди за працю, що становить одне з основних трудових прав людини, тому й законодавець обмежив розмір будь - яких утримань із заробітної плати, і таке обмеження є законодавчо встановленою забороною на накладення арешту на заробітну плату, що виплачена боржнику після таких утримань, або частину заробітної плати, що перевищує граничну межу таких відрахувань.

Накладення арешту на кошти, що складають заробітну плату боржника після здійснення утримань із неї за виконавчими документами та понад встановлений законом розмір для відрахувань із заробітної плати, є надмірним тягарем для боржника та порушенням його прав на одержання винагороди за працю та достойні умови життя.

Таким чином, не може бути накладений арешт на кошти що складають заробітну плату боржника після фактичного здійснення утримань із неї за виконавчими документами та на усі кошти заробітної плати боржника поза межами дозволених законом розмірів відрахувань із такої заробітної плати, а якщо такий арешт накладений, то він має бути знятий. При цьому на кошти, що знаходяться на рахунках та які не є коштами, що складають заробітну плату, таке обмеження не розповсюджується.

Зняття арешту з коштів, що складають заробітну плату, здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону № 1404-VIII на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих статус коштів виключно із заробітної плати, або на підставі повідомлення банку про заборону накладення арешту на такий рахунок відповідно до частини другої вищевказаної статті.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 59 Закону № 1404-VIII підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на кошти, що знаходяться на цьому рахунку, заборонено законом.

Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону (абзац другий частини другої статті 59 Закону № 1404-VIII).

Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

При цьому передбачене абзацом другим частини другої статті 59 Закону № 1404-VIII зобов`язання виконавця зняти арешт на підставі повідомлення банку не виключає зняття такого арешту на підставі повідомлення боржника, та за наслідками здійснення контролю за правильністю стягнення на підставі наданих звітів про стягнення, оскільки у відповідності до підпункту 1 частини четвертої статті 59 цього закону підставами для зняття виконавцем арешту з майна боржника або його частини є отримання ним документального підтвердження, що звернення стягнення на такі кошти боржника заборонено законом.

Для боржника надання вищевказаних підтверджуючих документів є процесуальною можливістю відновити свої права, порушені у зв`язку накладенням незаконного арешту, а для виконавця зняття такого арешту є здійсненням повноважень для усунення спричинених негативних наслідків. Однак це не виключає зобов`язання банку при виконанні приписів державного та/або приватного виконавця окремо від боржника повідомити виконавця про неможливість накладення арешту на грошові кошти боржника у зв`язку з забороною встановленою законом.

Одночасно слід звернути увагу, що наявність у виконавчому провадженні звітів підприємства, установи, організації, фізичної особи-підприємця, що здійснюють боржнику певні виплати про нарахування доходів та розмір утримань з цього доходу на погашення боргу, надає можливість виконавцю здійснювати не тільки контроль за правильністю такого утримання, а й можливість визначення розмір коштів, які складають дохід боржника, з якого здійснення стягнення неможливе.

Враховуючи вищевикладене,Велика ПалатаВерховного Судуу постановівід 20.04.2022у справі№ 756/8815/20вказала,що увипадку,коли настадії накладенняарешту нагрошові коштиборжника-фізичноїособи,що знаходятьсяна рахункуборжника тає заробітноюплатою боржника,виконавцю невдалось виявитиправову природу(статус)цих грошовихкоштів,як коштівна якінакладення арештузаборонено законом,то арештна такігрошові коштипідлягає зняттюна підставівідповідного повідомленнябанку абозаяви боржниказ наданнямним відповіднихдокументів напідтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів.

Водночас у тій же постанові ВП ВС зазначено, що, проаналізувавшивисновкиКасаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладені у постановахвід 10 червня 2021 року у справі № 520/4794/20 (провадження № К/9901/18373/20), від 22 липня 2021 року у справі № 280/3860/20 (провадження № К/9901/32604/20), Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступу від цих висновків, оскільки вони зроблені за інших фактичних обставин справи та не містять висновків, що суперечать висновкам Великої Палати Верховного Суду у справі що переглядається.

Так, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Судуу постанові від 10 червня 2021 року у справі № 520/4794/20 (провадження № К/9901/18373/20), про оскарження дій державного виконавця з арешту грошових коштів боржника - фізичної особи у виконавчому провадженні з виконання виконавчого напису нотаріуса, дійшов висновку що банк повинен повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунках боржника та повернути постанову про накладення арешту на грошові кошти, накладення арешту на які заборонено законом. Одночасно боржник, звертаючись до виконавця з заявою про неможливість накладення арешту на кошти на рахунку та/або про зняття арешту, повинен надати підтверджуючі документи.

У постанові від 22 липня 2021 року у справі № 280/3860/20 (провадження № К/9901/32604/20) про оскарження постанови державного виконавця про накладення арешту на грошові кошти боржника - фізичної особи Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, встановивши, що постанова про накладення арешту містить застереження для банку про неможливість накладення арешту на кошти, звернення стягнення на які заборонено законом, дійшов до висновку про законність такої постанови виконавця і переконливих підтверджень про спеціальний режим банківського рахунку виконавцю надано не було, оскільки на зазначений рахунок було перераховано також кошти, що не були заробітною платою позивачки.

Щодо особливостей вчинення виконавчих дій під час воєнного стану.

Відповідно до ч. першої статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною четвертою статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що знаходяться на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

Відповідно до підпункту 3 абзацу 3 пункту розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» в редакції Закону № 2468-IX від 28.07.2022 припиняється звернення стягнення на пенсію, стипендію (крім рішень про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю внаслідок кримінального правопорушення, та рішень, боржниками за якими є громадяни Російської Федерації).

Відповідно до абзацу 7 пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» в редакції Закону № 2468-IX від 28.07.2022 забороняється відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень на території територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають у тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованої Російською Федерацією території України, а також прилеглих до неї територій.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих території № 309 від 22.12.2022 (із змінами станом на 01.01.2024), м. Оріхів Запорізької області віднесено до територій активних бойових дій, а вся територія Запорізького району Запорізької області, тобто й м. Запоріжжя до територій можливих бойових дій.

Мотиви і висновки суду по суті скарги.

Правовий висновок ВП ВС у постанові від 20.04.2022 у справі № 756/8815/20, на який посилається скаржник, не може бути застосований до спірних правовідносин у цьому провадженні з огляду на таке.

У вказаній справі судами було встановлено, що виконавцем був накладений арешт на банківський рахунок боржника, який використовувався виключно для отримання заробітної плати, та ще й попри те, що за місцем роботи боржника вже здійснювались відрахування із заробітної плати боржника в порядку ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження», що в сукупності призвело до покладення на боржника дійсно надмірного тягаря звернення стягнення на заробітну плату в розмірі, що перевищував максимально допустимий.

Водночас під час розгляду скарги ОСОБА_1 судом було встановлено, що належний боржнику рахунок, відкритий в АТ КБ «Приватбанк», використовується боржником для отримання не лише заробітної плати, а й для отримання інших надходжень, в тому числі грошових переказів від фізичних осіб.

Вже самий цей факт означає, що висновки ВП ВС, викладені у постанові у справі № 756/8815/20, не можуть бути застосовані до спірних відносин у цьому провадженні, оскільки ґрунтувались на інших фактичних обставинах.

Більше того, в самій постанові у справі № 756/8815/20 ВП ВС фактично зазначила, що висновки КАС ВС у постановахвід 10 червня 2021 року у справі № 520/4794/20 (провадження № К/9901/18373/20), від 22 липня 2021 року у справі № 280/3860/20 (провадження № К/9901/32604/20), щодо правомірності накладення арешту на рахунки, які використовуються не лише для отримання заробітної плати, не суперечать висновкам ВП ВС у справі № 756/8815/20.

Як випливає з підпунктів 1 та 3 абзацу 3 пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» в редакції Закону № 2468-IX від 28.07.2022, під час воєнного стану припиняється звернення стягнення лише на пенсію і стипендію (щодо заробітної плати такого обмеження не встановлено), а також допускається накладення арешту на банківські рахунки боржників з наданням їм можливості використовувати частину арештованих коштів в межах двох мінімальних заробітних плат у відповідному порядку.

До того ж, судом встановлено, що станом на час накладення арешту на рахунок скаржника останній не перебував і не перебуває у трудових відносинах, і фактично спірний рахунок не використовується для отримання заробітної плати.

Так само суд не погоджується й з доводами скарги щодо поширення заборони на відкриття виконавчих проваджень і вчинення виконавчих дій щодо примусового виконання рішень, встановленої у п. 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» в редакції Закону № 2468-IX від 28.07.2022, на виконавче провадження, в якому скаржник є боржником.

Так, по-перше, виконавче провадження № 65091107 було відкрите до введення воєнного стану на території України.

По-друге, системний аналіз ст. ст. 13, 24 Закону України «Про виконавче провадження» дозволяє зробити висновок, що місцем вчинення конкретної виконавчої дії не обов`язково може бути місце відкриття виконавчого провадження та (або) зареєстроване місце проживання боржника.

Як свідчить зміст постанови приватного виконавця Шавлукової З.А. від 05.01.2024 та інші матеріали скарги, місцем винесення вказаної постанови є м. Запоріжжя, а місцем її виконання є місцезнаходження банківської установи АТ КБ «Приватбанк».

Жодних виконавчих дій у зв`язку з оскаржуваною постановою на території м. Оріхів чи іншої території активних бойових дій вчинено не було.

Отже самий факт реєстрації місця проживання боржника на території активних бойових дій не позбавляє державного або приватного виконавця права вчиняти виконавчі дії, якщо за такі дії за своїм змістом можуть бути вчинені поза зареєстрованим місцем проживання боржника.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, до відмова приватного виконавця боржнику у знятті арешту з коштів на вказаному рахунку не була неправомірною, а саме накладення арешту станом на час розгляду скарги не призвело до порушення будь-яких прав скаржника.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. ст. 259-261, 447-449 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 , поданої через представника адвоката Мідяного Єгора Олександровича, на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Шавлукової Заіри Арсенівни у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа, виданого Пологівським районним судом Запорізької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Запорізького обласного управління АТ «Ощадбанк» суми відшкодування майнової шкоди у розмірі 583991,26 грн., - відмовити.

Повний текст ухвали складений 05.02.2024.

Ухвала набирає законної сили з дня її оголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали, а у разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії повного тексту ухвали.

Суддя М.М. Мінаєв