Рішення

від 01.02.2024 по справі 363/3143/22

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 363/3143/22

Провадження №2/367/1203/2024

РІШЕННЯ

Іменем України

31 січня 2024 року м. Ірпінь

Ірпінський міський суд Київської області

у складі: головуючого - судді Одарюка М.П.,

за участю: секретаря судового засідання Довгополої І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ірпені цивільну справу № 367/3143/23 за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та поділ спільного майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя та визнання особистою приватною власністю майна,

В С Т А Н О В И В :

В листопаді 2022 року позивачка звернулась до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просила суд:

1) встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу її з відповідачем в період з березня 2006 року по 23 січня 2013 року

2) в порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя

визнати за нею право власності на 1/2 частину земельної ділянки, загальна площа 0,25 га, кадастровий номером 3221883201:10:166:0103, із цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку,господарських будівель і споруд, яка знаходяться в АДРЕСА_1 .

3) в порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя визнати за відповідачем, право власності на 1/2 частину земельної ділянки, загальна площа 0,25 га, кадастровий номером 3221883201:10:166:0103, із цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходяться в

АДРЕСА_2 ) в порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя визнати за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку, загальною площею 134,7 кв.м., житлова площа 55.9 кв.м,, який знаходиться на земельній ділянці, кадастровий номером 3221883201:10:166:0103 за адресою в АДРЕСА_1 .

5) в порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя визнати за відповідачем, право власності на 1/2частину житлового будинку, загальною площею 134,7 кв.м., житлова площа 55.9 кв.м., який знаходиться на земельній ділянці, кадастровий номером 3221883201:10:166:0103 за адресою в АДРЕСА_1 .

6) визнати спільним майном подружжя майнові права на квартиру АДРЕСА_3 .

7) в порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя визнати за нею право власності на 1/2 частку майнових прав на квартиру АДРЕСА_3 , що придбана за Договором про спільну діяльність у будівництві багатоповерхових житлових будинків від 28 квітня 2016 року, що укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

8) в порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя визнати за відповідачем, право власності на 1/2 частку майнових прав на квартиру АДРЕСА_3 , що придбана за Договором про спільну діяльність у будівництві багатоповерхових житлових будинків від 28 квітня 2016 року, що укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

9) визнати спільним майном подружжя майнові права на квартиру АДРЕСА_4 .

10) в порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя визнати за нею право власності на 1/2 частку майнових прав на квартиру АДРЕСА_4 , житлових будинків від 28 квітня 2016 року, що укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

11) в порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя визнати за відповідачем, право власності на частку майнових прав на квартиру АДРЕСА_4 , що придбана за Договором про спільну діяльність у будівництві багатоповерхових житлових будинків від 28 квітня 2016 року, що укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

12) в порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю визнати спільним майном подружжя квартиру за адресою: АДРЕСА_5 .

13) в порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя визнатиза нею правовласності на частину квартири за адресою: АДРЕСА_5 .

14) в порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя визнати за відповідачем право власності на частину квартири за адресою: АДРЕСА_5 .

15) в порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю визнати спільним майном подружжя квартиру за адресою: АДРЕСА_6 .

16) в порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири за адресою:

АДРЕСА_7 ) в порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя визнати за відповідачем право власності 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_6 .

В обґрунтування позову позивачка вказує, що познайомилась з відповідачем в березні 2005 року, однак, почали спільно проживати з березня 2006 року та лише 23 січня 2013 року уклала шлюб з відповідачем. Наголошує на тому, що шлюбні стосунки з відповідачем підтримували з 2006 року. Від шлюбу мають неповнолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З березня 2006 року до серпня 2013 року сторони проживали за адресою в АДРЕСА_8 . Дана квартира була у неї в оренді. Під час спільного сумісного проживання без реєстрації шлюбу, були придбані дві квартири, а саме: однокімнатна квартира за адресою АДРЕСА_5 та однокімнатна квартира за адресою АДРЕСА_6 , які були придбані за спільні кошти сторін. Також, як доказ того, що вона проживала разом з відповідачем, позивачка просить суд взяти до уваги той факт, що вона була вагітна в червні 2012 року, а дві квартири були придбані сторонами 25 квітня 2012 року, однак, дата прийняття рішення про державну реєстрацію від 18 липня 2012 року. З кінця 2008 року по кінець 2013 рік сторони мали спільний бізнес, ігрові автомати, мали у користуванні кафе, всі кошти були відкладені на придбання двох квартир. На підставі рішення Вишгородського районного суду Київської області від 04 листопада 2021 року шлюб між нею та відповідачем був розірваний. В період шлюбу за спільні кошти сім`ї було придбане наступне майно, земельна ділянка, яка знаходяться в АДРЕСА_1 кадастровий номером 3221883201:10:166:0103, загальною площею 0,2500 га.

Договір купівлі продажу укладений 27 серпня 2013 року та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тасуном Ю.К., зареєстрований в реєстрі за № 756. Також за спільні кошти на вищевказаній земельні ділянці був побудований будинок, загальною площею 134,7 кв.м., житлова площа 55.9 кв.м., однак всі документи зберігаються у відповідача, ОСОБА_2 . Також між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 був укладений Договір про спільну діяльність у будівництва багатоповерхових житлових будинків від 28 квітня 2016 року, відповідно до якого ОСОБА_2 залучив заощадження з сімейного бюджету для будівництва житлового будинку на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_9 , відповідно до якого сторони придбали однокімнатну квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 47.4 кв.м. Загальна вартість квартири становить 660 000 грн. 00 коп. Також між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 був укладений Договір про спільну діяльність у будівництва багатоповерхових житлових будинків від 28 квітня 2016 року, відповідно до якого ОСОБА_2 залучив заощадження з сімейного бюджету для будівництва житлового будинку на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_9 , відповідно до якого сторони придбали однокімнатну квартира АДРЕСА_4 , загальною площею 47 кв.м. Загальна вартість квартири становить 655 000 грн. 00 коп. Майно, яке було придбано сторонами під час шлюбу придбано за спільні кошти так як вона та відповідач займались спільним бізнесом.

У зв`язку з тим, що між нею та відповідачем виникли непорозуміння з приводу поділу майна подружжя, виникла необхідність звернутися до суду з відповідним позовом (а.с.108-116).

01 лютого 2023 року відповідач звернувся до суду з зустрічною позовною заявою, в якій просить суд:

1)в порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя визнати за

ним право власності на частини квартири АДРЕСА_10 .

2)в порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя визнати за

ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_10 .

3)визнати майнові права на квартиру АДРЕСА_11 його особистою приватною власністю.

4)визнати майнові права на квартиру

АДРЕСА_12 його особистою приватною власністю.

В обґрунтування позову зазначає, що 23.01.2013 між ним та відповідачкою за зустрічним позовом зареєстровано шлюб. Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 01.11.2021 у справі шлюб між ним та відповідачкою було розірвано. В період шлюбу ними було набуто майно: квартир а АДРЕСА_10 , земельна ділянка, яка знаходяться в АДРЕСА_1 кадастровий номером 3221883201:10:166:0103, загальною площею 0,2500 га., житловий будинок, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1537811332218, на підставі рішення про державну реєстрації прав та їх обтяжень №46412882 від 11.04.2019.

За кошти, які належали йому особисто, в період шлюбу ним були придбані: майнові права на квартиру АДРЕСА_11 належать відповідачу на підставі додаткової угоди від 31.01,2020 № 398 до договору від 28.04.2016 про спільну діяльність у будівництві багатоповерхових будинків, укладеного між ОСОБА_2 та громадянином ОСОБА_3 про спільну діяльність у будівництві багатоповерхових будинків, а саме участь у будівництві відокремлене приміщення загальною площею 47 кв.м., що знаходиться в багатоповерховому житловому будинку АДРЕСА_13 , а саме: однокімнатна квартира загальною площею 47 кв.м,, номер під`їзду - 1, номер поверху - 9, номер квартири АДРЕСА_14 ; майнові права на квартиру АДРЕСА_12 належать відповідачу на підставі додаткової угоди від 31.01.2020 № 400 до договору від 28.04.2016 про спільну діяльність у будівництві багатоповерхових будинків, укладеного між ОСОБА_2 та громадянином ОСОБА_3 про участь у будівництві відокремленого приміщення загальною площею 47 кв.м., що знаходиться в багатоповерховому житловому будинку АДРЕСА_13 , а саме: однокімнатна квартира загальною площею 47,4 кв.м., що знаходиться в багатоповерховому житловому будинку АДРЕСА_13 , а саме: однокімнатна квартира загальною площею 47,4 кв.м., номер під`їзду - 1, номер поверху - 12, номер квартири - 116. Позивач за зустрічним позовом не заперечує, що нерухоме майно, а саме: квартира АДРЕСА_10 , земельна ділянка 3221883201:10:166:0103 була придбана 22.04.2013, тобто під час шлюбу, отже підлягає поділу між сторонами у рівних частках. Стосовно визнання спільною сумісною власністю майнових прав на квартиру АДРЕСА_14 та квартиру АДРЕСА_12 вказує, що рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 04.11.2021 шлюб між ним та відповідачкою розірвано. Судом встановлено, що спільне подружнє життя у сторін не склалося,оскільки у них різні погляди на життя, ведення домашнього господарства. Між ними втрачено почуття і любові та поваги один до одного. Шлюбно-сімейні відносини припинені, близько двох років вони проживають разом, спільного господарства не ведуть, у кожного свій бюджет. Відповідач не заперечувала проти позову, позовні вимоги визнала і просила розглядати справу без ЇЇ участі. Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. До Вишгородського районного суду Київської області він звернувся 25.08.2021. Отже, вважає, що з кінця серпня 2019 року 2019 року сторони фактично припинили шлюбні стосунки, не вели спільного господарства, мали "окремі бюджети. Кошти, за які були ним придбані майнові права отримав в борг від ОСОБА_5 , що підтверджується розпискою від 20.01,2020, тобто в той період, коли сторони припинили шлюбні стосунки, не вели спільного господарства, мали окремі бюджети. Доводи відповідача за зустрічним позовом, викладені у первісному позові, про придбання майнових прав за спільні кошти сторін, які Вони отримували від ведення спільного бізнесу, не підтверджуються належними та допустимими доказами ( а.с.72-75).

У відзиві на уточнену позовну заяву відповідач вказує, що згідно нової редакції позову, первісний позивач серед іншого просить суд встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з березня 2006 року по 23 січня 2013 року, визнати спільним майном подружжя квартиру АДРЕСА_15 та квартиру АДРЕСА_16 . Відповідач заперечує проти позову в цій частині з огляду на те, що він до 23.07.2008 року перебував у шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу, виданим 11.01.2013 року та позивачка не надала на підтвердження факту проживання з ним однією сім`єю без реєстрації шлюбу достатніх та допустимих доказів, а покази свідків не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу( а.с.125-128).

В судовому засіданні представник позивача та позивач за первісним позовом позовні вимоги уточненої позовної заяви підтримали в повному обсязі та просили суд їх задовольнити. В задоволенні зустрічної позовної заяви просили відмовити в повному обсязі.

Представник відповідача за первісним позовом зустрічну позовну заяву підтримала в повному обсязі та просила суд її задовольнити. Позовні вимоги за первісним позовом визнала частково в частині визнання спільним майном подружжя та поділу квартири квартир а АДРЕСА_10 , земельна ділянка, яка знаходяться в АДРЕСА_1 кадастровий номером 3221883201:10:166:0103, загальною площею 0,2500 га., житловий будинок, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1537811332218, на підставі рішення про державну реєстрації прав та їх обтяжень №46412882 від 11.04.2019, в іншій частині позову просила відмовити.

Заслухавши пояснення позивача, представників сторін, показання свідків, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного.

Судом встановлено, що 23 січня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який було розірвано 04.11.2021 року на підставі рішення Вишгородського районного суду Київської області, що не заперечувалось сторонами в судовому засіданні.

22 квітня 2013 року ОСОБА_1 придбала квартиру АДРЕСА_10 , що підтверджується договором купівлі продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Біляєвим В.О. та зареєстрованого в реєстрі за № 315 (а.с.79-80). Згідно абз. 2 п.18 вказаного договору договір посвідчено за згодою чоловіка покупця ОСОБА_2 ( а.с.79 оборот).

27 серпня 2013 року ОСОБА_2 придбав земельну ділянку кадастровий номер 3221883201:10:166:0103, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.26-30). На вказаній земельній ділянці було побудовано житловий будинок з надвірними будівлями, який належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 24.11.2021 року (а.с.20-25).

Також, ОСОБА_2 на праві приватної власності належить: квартира АДРЕСА_17 та квартира АДРЕСА_18 ( а.с.24).

Згідно п. 1 копії додаткової угоди № 400 від 31.01.2020 року до договору про спільну діяльність у будівництві багатоповерхових житлових будинків від 28 квітня 2016 року преамбулу договору про спільну діяльність у будівництві багатоповерхових житлових будинків від 28 квітня 2016 року, доповнено новим учасником спільної діяльності стороною 402, а саме: ОСОБА_2 та у відповідності до п. 2 вказаної додаткової угоди вклад сторони 402 є грошові кошти у національній валюті( гривнях), що становить суму 660000,00 грн ( а.с.31).

Згідно п. 1 копії додаткової угоди № 398 від 31.01.2020 року до договору про спільну діяльність у будівництві багатоповерхових житлових будинків від 28 квітня 2016 року преамбулу договору про спільну діяльність у будівництві багатоповерхових житлових будинків від 28 квітня 2016 року, доповнено новим учасником спільної діяльності стороною 400, а саме: ОСОБА_2 та у відповідності до п. 2 вказаної додаткової угоди вклад сторони 400 є грошові кошти у національній валюті (гривнях), що становить суму 655000,00 грн ( а.с.36).

В судовому засіданні сторони підтвердили, той факт, що квартира АДРЕСА_10 , земельна ділянка кадастровий номер 3221883201:10:166:0103, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та житловий будинок з надвірними будівлями, який побудований на вказаній вищи земельній ділянці придбані за спільні кошти в період шлюбу.

Частиною 1 статті 82 ЦПК України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Вирішуючи вимоги позивача про встановлення факту проживання однією сім`єюбез реєстрації шлюбу з відповідачем ОСОБА_2 в період з березня 2006 року по 23 січня 2013 року суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст.315 ЦПК України судам підвідомчі справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу (п.5 ч.1 ст.315 ЦПК України).

За положеннями ст.74 СК України, яка набула чинності 01 січня 2004 року, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На дане майно, яке є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц зазначено, що вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки. Обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Таке узгоджується з правовим висновком, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц, та Верховним Судом у постановах від 09 січня 2020 року у справі № 186/421/17; від 09 червня 2021 року у справі № 346/5702/18 та від 01 вересня 2021 року у справі № 523/9720/17.

У постанові Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 712/7830/16-ц зазначено,що факт реєстрації (проживання) жінки та чоловіка за однією адресоюне є ні головною, ні обов`язковою ознакою наявності фактичного шлюбу.

Згідно ч.1 ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до ч.1 ст.57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним, до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним, за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Аналіз змісту даних норм дає підстави для висновку, що майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об`єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб, як сім`ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об`єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними.

У зв`язку із цим суду під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого сім`єю, слід установити не лише обставини щодо факту спільного проживання сторін у справі, а й ті обставини, що спірне майно було придбане сторонами внаслідок спільної праці.

Сам факт перебування у фактичних шлюбних відносинах без установлення ведення спільного господарства, побуту та бюджету не є підставою для визнання права спільної сумісної власності майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою.

Тобто, частка в такому майні визначається відповідно до розміру фактичного внеску кожного зі сторін, у тому числі за рахунок майна, набутого одним із подружжя до шлюбу, яке є його особистою приватною власністю, у придбання (набуття) майна. Якщо в придбання майна вкладені, крім спільних коштів, кошти, що належали одній зі сторін, то частка в цьому майні, відповідно до розміру внеску, є її власністю.

Оцінюючи покази допитаних в якості свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , суд вбачає, що пояснення останніх носять загальний характер та не містять будь-яких конкретних обставин спільного життя позивача та відповідача. З показів цих свідків неможливо встановити достовірно проживання позивача та відповідача однією сім`єю, зокрема спільність побуту, наявність взаємних прав і обов`язків, спільність бюджету та ведення спільного господарства, що є обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї. З показів вказаних свідків не вбачається, що в спірних правовідносинах мало місце постійне ведення спільного побуту, бюджету, взаємне матеріальне забезпечення, що саме внаслідок спільної праці відбулося придбання квартир, які є предметом спору.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15серпня 2019 року у справі №588/350/15-ц, де Верховний Суд зазначив, що факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні святсамі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних праві обов`язків, притаманних подружжю, не вказують на те, що між сторонами склались та мали місце, протягом вказаного періоду часу, усталені відносини, які притаманні подружжю.

Посилання сторони позивача в судовому засіданні на доведеність факту участі позивача коштами у придбанні спірних квартир АДРЕСА_17 та АДРЕСА_19 не обґрунтовані і не доводяться матеріалами справи. На підтвердження своїх доходів позивач вказує, що в період з 2008 року по кінець 2013 року мала спільний бізнес від відповідачем, а саме ігрові автомати та кафе. При цьому суд враховує, що позивачем не надано суду жодних доказів про розмір отриманих доходів за період з березня 2006 року по кінець 2013 року. На переконання суду, позивачем не надано належних доказів на підтвердження факту наявності у неї необхідної суми коштів для купівлі квартир, які є предметом спору, як і не підтверджено відсутності можливості у відповідача придбати зазначену нерухомість.

Відхиляючи дані доводи, суд враховує, що з огляду на твердження позивача про її участь коштами у купівлі квартир, остання мала право бути стороною (покупцем) договору купівлі-продажу, чого судом не встановлено.

Позивачем за первісним позовом не надано достатніх доказів на підтвердження проживання з відповідачем ОСОБА_2 в період з березня 2006 року по 23 січня 2013 року однією сім`єю, ведення ними спільного господарства, придбання спірних квартир, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_20 внаслідок спільної праці. Матеріалами справи не підтверджується в спірних правовідносинах постійне ведення спільного побуту, бюджету, взаємне матеріальне забезпечення. Посилання на регулярне спільне проживання без наявності інших ознак сім`ї не є достатнім для визнання факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу у розумінні статті 74 СК України та суперечить висновку у Постанові Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 712/7830/16-ц, де зазначено,що факт реєстрації (проживання) жінки та чоловіка за однією адресоюне є ні головною, ні обов`язковою ознакою наявності фактичного шлюбу.

Сім`я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, що й є ознаками сім`ї.

З огляду на викладене та на те, що позивачем не доведено факту її проживання з відповідачем ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з березня 2006 року по 23 січня 2013 року та не ґрунтується на доказах, а тому в цій частині позов задоволенню не підлягає.

Оскільки спірне майно: АДРЕСА_20 було придбано відповідачем Б, а позивач не довела, що ця нерухомість була придбана в результаті його та відповідача спільної праці та за спільні грошові кошти, тому спірне майно не є об`єктом спільної сумісної власності , тобто відсутні підстави для задоволення позову в частині визнання права спільної сумісної власності на вказані вище квартири.

Стосовно позовних вимог про визнання спільною сумісною власністю подружжя та поділу майнових прав на квартири АДРЕСА_14 та АДРЕСА_3 суд зазначає наступне.

Судом встановлено та не заперечується сторонами у справі, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 23.01.2013 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 04.11.2021 року.

Судом також встановлено, що ОСОБА_2 належать майнові права на квартиру АДРЕСА_14 та АДРЕСА_3 ( а.с.31-40).

Встановлено, що зазначені майнові права є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , оскільки придбана в період перебування у зареєстрованому шлюбі та за їхні спільні кошти.

Доказів протилежного сторонами у справі суду не надано.

Суд критично ставиться до копії розписки від 20 січня 2020 року про отримання в борг від ОСОБА_5 55000,00 доларів США, оскільки в розписці не зазначено на які саме цілі ОСОБА_2 брав зазначені кошти у борг.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 повідомила суду, що на її думку вказані грошові кошти ОСОБА_2 брав у неї в борг для покупки квартир.

Домовленість щодо поділу вказаного майна в позасудовому порядку між сторонами відсутня, шлюбний договір не укладався, що стало підставою для звернення із позовами до суду.

Відповідно достатті 60 СК Українимайно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Згідно зі статтями69,70 СК Українидружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно частини першоїстатті 57 СК Україниособистою приватною власністю дружини, чоловіка, зокрема, є майно: набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Частиною шостоюстатті 57 СК Українивизначено, що суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

Відповідно до частини другоїстатті 70 СК Українипри вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четвертастатті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18) зроблено висновок, що «устатті 60 СК Українизакріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить істаття 368 ЦК України. Частиною першоюстатті 70 СК Українивстановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує».

Аналогічні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2021 року у справі № 203/284/17 (провадження № 61-7751св19) та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 серпня 2021 року у справі № 553/2152/19 (провадження № 61-6722св21).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 червня 2018 року у справі № 711/5108/17 (провадження № 61-1935св18) зроблено висновок по застосуванню пункту 3 частини першоїстатті 57 СК Українита вказано, що «у випадку набуття одним із подружжя за час шлюбу майна за власні кошти, таке майно є особистою приватною власністю».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 березня 2019 року у справі № 362/2567/17-ц (провадження № 61-28795св18) зроблено такий висновок: «Згідно частини шостої статті 57 СК України суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин. Це пов`язано з тим, що для сімейних відносин важливе значення має не лише державна реєстрація шлюбу, а й дійсні відносини чоловіка та дружини. Якщо ж цього немає і чоловік та дружина фактично не складають однієї сім`ї, то на такі відносини не може поширюватися режим спільності майна подружжя. У разі спору заінтересована особа повинна довести в суді факт окремого проживання подружжя у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин до розірвання шлюбу».

Аналогічний висновок також було зроблено і в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 серпня 2018 року у справі № 313/403/14-ц (провадження № 61-13868св18).

Вказаний висновок доповнено в постанові Верховного Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 вересня 2018 року у справі № 750/9806/16-ц (провадження № 61-16800св18): «Згідно зазначених норм (частина шостастатті 57 СК України) при вирішенні питання про правовий режим майна подружжя з`ясуванню підлягають як підстави й час набуття такого майна, так і обставини, що свідчать про окреме проживання подружжя у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин до розірвання шлюбу».

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті12, частини першої статті81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81ЦПК України встановлено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з частиною першою статті 76ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина першастатті 80 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд не вважає, що висновки викладені в рішенні суду від 04.11.2021 по справі № 363/360/21 щодо припинення шлюбно сімейних відносин, не ведення спільного господарства та ведення окремого бюджету протягом останніх двох років до звернення позивача з позовної заявою про розірвання шлюбу до суду є преюдиційними обставинами для дійсної справи.

За змістом частини другої статті 82ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили.

Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішення у такій справі правовідносини.

Суб`єктивними межами є те, що у двох справах беруть участь одні й ті самі особи чи їх правонаступники, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Об`єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням суду.

Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішення; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті самі особи, які брали участь у попередній справі, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Не потребують доказування обставини, встановлені рішення суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Не має преюдиційного значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин. Преюдиційне значення можуть мати ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які, зокрема зазначені у резолютивній частині рішення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/14 (провадження № 12-144гс18) зазначила, що преюдиційне значення у справі надається обставинам, встановленим судовим рішенням, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиційне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особи, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключено ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

При цьому на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі № 662/397/15-ц, провадження № 14-20цс21).

З урахуванням наведеного вище, обставини, встановлені у справі № 363/3601/21 є нічим іншим, як оцінкою судом наявних у матеріалах справ доказів щодо наявності підстав для розірвання шлюбу,оскільки ці обставини не встановлені судом, а так зазначав позивач, про що вказано в судовому рішенні, а тому вони не мають преюдиційного значення при вирішенні даної справи.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що припиненням між сторонами сімейних відносин та ведення спільного господарства мало місце у 2021 року.

Отже, ОСОБА_2 не надав суду належних, допустимих та достовірних доказів того, що майнові права на квартиру АДРЕСА_11 належать відповідачу на підставі додаткової угоди від 31.01,2020 № 398 до договору від 28.04.2016 про спільну діяльність у будівництві багатоповерхових будинків, укладеного між ОСОБА_2 та громадянином ОСОБА_3 про спільну діяльність у будівництві багатоповерхових будинків, а саме участь у будівництві відокремлене приміщення загальною площею 47 кв.м., що знаходиться в багатоповерховому житловому будинку АДРЕСА_13 , а саме: однокімнатна квартира загальною площею 47 кв.м,, номер під`їзду - 1, номер поверху - 9, номер квартири АДРЕСА_14 ; майнові права на квартиру АДРЕСА_12 належать відповідачу на підставі додаткової угоди від 31.01.2020 № 400 до договору від 28.04.2016 про спільну діяльність у будівництві багатоповерхових будинків, укладеного між ОСОБА_2 та громадянином ОСОБА_3 про участь у будівництві відокремленого приміщення загальною площею 47 кв.м., що знаходиться в багатоповерховому житловому будинку АДРЕСА_13 , а саме: однокімнатна квартира загальною площею 47,4 кв.м., що знаходиться в багатоповерховому житловому будинку АДРЕСА_13 , а саме: однокімнатна квартира загальною площею 47,4 кв.м., номер під`їзду - 1, номер поверху - 12, номер квартири 116 ним були придбані за його особисті кошти та в період коли шлюбно сімейні відносини з ОСОБА_1 були вже припинені, а навпаки в зустрічній позовній заяві ОСОБА_2 зазначає, що вказані договори були ним укладені в період шлюбу ( а.с.73).

Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 4, 7, 10, 12, 76, 77, 258, 259, 263, 265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та поділ спільного майна подружжя - задовольнити частково.

В порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя

визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки, загальна площа 0,25 га, кадастровий номером 3221883201:10:166:0103, із цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку,господарських будівель і споруд, яка знаходяться в АДРЕСА_1 .

В порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя визнати за ОСОБА_2 , право власності на 1/2 частину земельної ділянки, загальна площа 0,25 га, кадастровий номером 3221883201:10:166:0103, із цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходяться в АДРЕСА_1 ,

В порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку, загальною площею 134,7 кв.м., житлова площа 55.9 кв.м,, який знаходиться на земельній ділянці, кадастровий номером 3221883201:10:166:0103 за адресою в АДРЕСА_1 .

В порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину житлового будинку, загальною площею 134,7 кв.м., житлова площа 55.9 кв.м., який знаходиться на земельній ділянці, кадастровий номером 3221883201:10:166:0103 за адресою в АДРЕСА_1 .

Визнати спільним майном подружжя майнові права на квартиру АДРЕСА_3 .

В порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку майнових прав на квартиру АДРЕСА_3 .

В порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку майнових прав на квартиру АДРЕСА_3 .

Визнати спільним майном подружжя майнові права на квартиру АДРЕСА_4 .

В порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку майнових прав на квартиру АДРЕСА_4 .

В порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності на частку майнових прав на квартиру АДРЕСА_4 .

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 10567 (десять тисяч п`ятсот шістдесят сім) гривень 40 копійок.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя та визнання особистою приватною власністю майна - задовольнити частково.

В порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя визнати за

ОСОБА_2 право власності на частини квартири АДРЕСА_10 .

В порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя визнати за

ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_10 .

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 8213 (вісім тисяч двісті тринадцять) гривень 04 копійки.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5ст.265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_21 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_21 .

Повний текст рішення виготовлено 05 лютого 2024 року.

Суддя М.П. Одарюк