Постанова

від 31.10.2024 по справі 363/3143/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2024 року м. Київ

Унікальний номер справи № 363/3143/22

Апеляційне провадження № 22-ц/824/9243/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,

суддів - Борисової О.В., Ратнікової В.М.,

за участю секретаря судового засідання - Дячук І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 31 січня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Одарюк М.П., у справі за первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та поділ спільного майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та визнання особистою приватною власністю майна, -

в с т а н о в и в :

В вересні 2022 року представник позивачки ОСОБА_2 - адвокат Решнюк А.В. звернувся до суду з вказаним позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, позивачка просила:

- встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу позивача з відповідачем в період з березня 2006 року по 23 січня 2013 року;

- в порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя

визнати за позивачем право власності на 1/2 частину земельної ділянки, загальна площа 0,25 га, кадастровий номером 3221883201:10:166:0103, із цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходяться в АДРЕСА_1 ;

- в порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя визнати за відповідачем, право власності на 1/2 частину земельної ділянки, загальна площа 0,25 га, кадастровий номером 3221883201:10:166:0103, із цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходяться в АДРЕСА_1 ;

- в порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя визнати за позивачем право власності на 1/2 частину житлового будинку, загальною площею 134,7 кв.м., житлова площа 55.9 кв.м, який знаходиться на земельній ділянці, кадастровий номером 3221883201:10:166:0103 за адресою в АДРЕСА_1 ;

- в порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя визнати за відповідачем, право власності на 1/2 частину житлового будинку, загальною площею 134,7 кв.м., житлова площа 55.9 кв.м., який знаходиться на земельній ділянці, кадастровий номером 3221883201:10:166:0103 за адресою в АДРЕСА_1 ;

- визнати спільним майном подружжя майнові права на квартиру АДРЕСА_2 ;

- в порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя визнати за позивачем право власності на 1/2 частку майнових прав на квартиру АДРЕСА_2 , що придбана за Договором про спільну діяльність у будівництві багатоповерхових житлових будинків від 28 квітня 2016 року, що укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ;

- в порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя визнати за відповідачем, право власності на 1/2 частку майнових прав на квартиру АДРЕСА_2 , що придбана за Договором про спільну діяльність у будівництві багатоповерхових житлових будинків від 28 квітня 2016 року, що укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ;

- визнати спільним майном подружжя майнові права на квартиру АДРЕСА_3 ;

- в порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя визнати за позивачем право власності на 1/2 частку майнових прав на квартиру АДРЕСА_3 , житлових будинків від 28 квітня 2016 року, що укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ;

- в порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя визнати за відповідачем, право власності на частку майнових прав на квартиру АДРЕСА_3 , що придбана за Договором про спільну діяльність у будівництві багатоповерхових житлових будинків від 28 квітня 2016 року, що укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ;

- в порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю визнати спільним майном подружжя квартиру за адресою: АДРЕСА_4 ;

- в порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя визнати за позивачем право власності на частину квартири за адресою: АДРЕСА_4 ;

- в порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя визнати за відповідачем право власності на частину квартири за адресою: АДРЕСА_4 ;

- в порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю визнати спільним майном подружжя квартиру за адресою: АДРЕСА_5 ;

- в порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя визнати за позивачем право власності на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_5 ;

- в порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя визнати за відповідачем право власності 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_5 ( а.с. 1-8, 108-116).

На обґрунтування первісного позову зазначено, що позивачка познайомилась із відповідачем в березні 2005 року, однак, почали спільно проживати з березня 2006 року та лише 23 січня 2013 року уклала шлюб з відповідачем. Наголошувала на тому, що шлюбні стосунки з відповідачем підтримували з 2006 року. Від шлюбу мають неповнолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З березня 2006 року до серпня 2013 року сторони проживали за адресою в АДРЕСА_6 , дана квартира була у позивача в оренді.

Зазначала, що під час спільного сумісного проживання без реєстрації шлюбу, були придбані дві квартири, а саме: однокімнатна квартира за адресою АДРЕСА_4 та однокімнатна квартира за адресою АДРЕСА_5 , які були придбані за спільні кошти сторін.

Також, як доказ того, що вона проживала разом з відповідачем, позивачка просила суд взяти до уваги той факт, що вона була вагітна в червні 2012 року, а дві квартири були придбані сторонами 25 квітня 2012 року, однак, дата прийняття рішення про державну реєстрацію від 18 липня 2012 року. З кінця 2008 року по кінець 2013 рік сторони мали спільний бізнес, ігрові автомати, мали у користуванні кафе, всі кошти були відкладені на придбання двох квартир. Вказував, що па підставі рішення Вишгородського районного суду Київської області від 04 листопада 2021 року шлюб між нею та відповідачем був розірваний.

В період шлюбу за спільні кошти сім`ї було придбано також земельну ділянку, яка знаходяться в АДРЕСА_1 кадастровий номером 3221883201:10:166:0103, загальною площею 0,2500 га. Договір купівлі-продажу укладений 27 серпня 2013 року та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тасуном Ю.К., зареєстрований в реєстрі за № 756.

Також, за спільні кошти на вищевказаній земельні ділянці був побудований будинок, загальною площею 134,7 кв.м., житлова площа 55.9 кв.м. Крім того, між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 був укладений договір про спільну діяльність у будівництва багатоповерхових житлових будинків від 28 квітня 2016 року, відповідно до якого ОСОБА_1 залучив заощадження з сімейного бюджету для будівництва житлового будинку на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_7 , відповідно до якого сторони придбали однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 47.4 кв.м. Загальна вартість квартири становить 660 000 грн. 00 коп.

Також, між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 був укладений договір про спільну діяльність у будівництва багатоповерхових житлових будинків від 28 квітня 2016 року, відповідно до якого ОСОБА_1 залучив заощадження з сімейного бюджету для будівництва житлового будинку на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_7 , відповідно до якого сторони придбали однокімнатну квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 47 кв.м. Загальна вартість квартири становить 655 000 грн. 00 коп.

Зауважувала, що майно, яке було придбано сторонами під час шлюбу придбано за спільні кошти подружжя, оскільки позивач та відповідач займались спільним бізнесом (а.с. 1-8, 108-116)

У лютому 2023 року представник ОСОБА_1 адвокат Чиляєва І.А. звернулась до суду з зустрічною позовною заявою, в якій позивач просив: в порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя визнати за ОСОБА_5 право власності на частини квартири АДРЕСА_8 ; в порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_8 ; визнати майнові права на квартиру АДРЕСА_9 особистою приватною власністю ОСОБА_1 ; визнати майнові права на квартиру АДРЕСА_10 особистою приватною власністю ОСОБА_1 (а.с. 72-75).

В обґрунтування зустрічного позову зазначено, що 23 січня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб. Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 01 листопада 2021 року шлюб було розірвано. Зазначав, що в період шлюбу сторонами було набуто майно: квартира АДРЕСА_8 , земельна ділянка, яка знаходяться в АДРЕСА_1 кадастровий номером 3221883201:10:166:0103, загальною площею 0,2500 га., житловий будинок, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1537811332218, на підставі рішення про державну реєстрації прав та їх обтяжень №46412882 від 11.04.2019.

Наголошував, що за кошти, які належали ОСОБА_1 особисто, в період шлюбу ним були придбані: майнові права на квартиру АДРЕСА_9 належать відповідачу на підставі додаткової угоди від 31.01,2020 № 398 до договору від 28.04.2016 про спільну діяльність у будівництві багатоповерхових будинків, укладеного між ОСОБА_1 та громадянином ОСОБА_3 про спільну діяльність у будівництві багатоповерхових будинків, а саме участь у будівництві відокремлене приміщення загальною площею 47 кв.м., що знаходиться в багатоповерховому житловому будинку АДРЕСА_11 , а саме: однокімнатна квартира загальною площею 47 кв.м,, номер під`їзду - 1, номер поверху - 9, номер квартири

АДРЕСА_12 належать відповідачу на підставі додаткової угоди від 31 січня 2020 року № 400 до договору від 28 квітня 2016 року про спільну діяльність у будівництві багатоповерхових будинків, укладеного між ОСОБА_1 та громадянином ОСОБА_3 про участь у будівництві відокремленого приміщення загальною площею 47 кв.м., що знаходиться в багатоповерховому житловому будинку АДРЕСА_11 , а саме: однокімнатна квартира загальною площею 47,4 кв.м., що знаходиться в багатоповерховому житловому будинку АДРЕСА_18, а саме: однокімнатна квартира загальною площею 47,4 кв.м., номер під`їзду - 1, номер поверху - 12, номер квартири - 116.

ОСОБА_1 не заперечував, що нерухоме майно, а саме: квартира АДРЕСА_8 , земельна ділянка 3221883201:10:166:0103 була придбана 22.04.2013, тобто під час шлюбу, отже підлягає поділу між сторонами у рівних частках. Стосовно визнання спільною сумісною власністю майнових прав на квартиру АДРЕСА_13 та квартиру АДРЕСА_10 вказувала, що рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 04 листопада 2021 року шлюб між подружжям розірвано. Судом встановлено, що спільне подружнє життя у сторін не склалося, оскільки у них різні погляди на життя, ведення домашнього господарства. Між ними втрачено почуття і любові та поваги один до одного. Шлюбно-сімейні відносини припинені, близько двох років вони проживають разом, спільного господарства не ведуть, у кожного свій бюджет. Відповідач не заперечувала проти позову, позовні вимоги визнала і просила розглядати справу без її участі.

Окрім того, до Вишгородського районного суду Київської області ОСОБА_1 звернувся 25 липня 2021 року. Отже, вважав, що з кінця серпня 2019 року сторони фактично припинили шлюбні стосунки, не вели спільного господарства, мали окремі бюджети. Кошти, за які були відповідачем придбані майнові права отримав в борг від ОСОБА_6 , що підтверджується розпискою від 20 січня 2020 року, тобто в той період, коли сторони припинили шлюбні стосунки, не вели спільного господарства, мали окремі бюджети. Доводи відповідача за зустрічним позовом, викладені у первісному позові, про придбання майнових прав за спільні кошти сторін, які вони отримували від ведення спільного бізнесу, не підтверджуються належними та допустимими доказами ( а.с.72-75).

23 червня 2023 року до суду надійшов відзив на первісний позов від представника ОСОБА_1 - адвоката Чиляєвої І.А., в якому зазначено, що відповідач заперечує проти позову в частині встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з березня 2006 року по 23 січня 2013 року, визнання спільним майном подружжя квартиру АДРЕСА_14 та квартиру АДРЕСА_15 . Посилався на те, що відповідач до 23 липня 2008 року перебував у іншому зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу, виданим 11 січня 2013 року та позивачка не надала на підтвердження факту проживання з ним однією сім`єю без реєстрації шлюбу достатніх та допустимих доказів, а покази свідків не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу (а.с. 125-128).

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 31 січня 2024 рокупозовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та поділ спільного майна подружжя - задоволено частково.

В порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя

визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину земельної ділянки, загальна площа 0,25 га, кадастровий номером 3221883201:10:166:0103, із цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходяться в АДРЕСА_1 .

В порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя визнано за ОСОБА_1 , право власності на 1/2 частину земельної ділянки, загальна площа 0,25 га, кадастровий номером 3221883201:10:166:0103, із цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходяться в АДРЕСА_1 ,

В порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину житлового будинку, загальною площею 134,7 кв.м., житлова площа 55.9 кв.м,, який знаходиться на земельній ділянці, кадастровий номером 3221883201:10:166:0103 за адресою в АДРЕСА_1 .

В порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку, загальною площею 134,7 кв.м., житлова площа 55.9 кв.м., який знаходиться на земельній ділянці, кадастровий номером 3221883201:10:166:0103 за адресою в АДРЕСА_1 .

Визнано спільним майном подружжя майнові права на квартиру АДРЕСА_2 .

В порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку майнових прав на квартиру АДРЕСА_2 .

В порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку майнових прав на квартиру АДРЕСА_2 .

Визнано спільним майном подружжя майнові права на квартиру АДРЕСА_3 .

В порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку майнових прав на квартиру АДРЕСА_3 .

В порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на частку майнових прав на квартиру АДРЕСА_3 .

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у сумі 10 567 гривень 40 копійок.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та визнання особистою приватною власністю майна - задоволено частково.

В порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на частини квартири АДРЕСА_8 .

В порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_8 .

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 8 213 гривень 04 копійки (а.с. 169-175).

Не погодившись з рішенням районного суду, 07 березня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Чиляєва І.А. звернулась до суду з апеляційною скаргою, у якій просила скасувати рішення районного суду в частині визнання спільним майном подружжя майнових прав на квартиру АДРЕСА_2 , майнових прав на квартиру АДРЕСА_3 , їх поділ, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні первісного позову в частині визнання спільним майном подружжя майнових прав на квартиру АДРЕСА_2 , майнових прав на квартиру АДРЕСА_3 , їх поділу - відмовити, а зустрічний позов в частині визнання особистою приватною власністю ОСОБА_1 майнових прав на квартиру АДРЕСА_2 , майнових прав на квартиру АДРЕСА_3 - задовольнити (а.с. 181-183, 207-213).

На обґрунтування скарги апелянт зазначав, що на спростування презумпції спільності права власності подружжя на майнові права відповідачем було надано розписку, згідно з якої ОСОБА_1 отримав борг у ОСОБА_6 кошти в розмірі 55 000 доларів США. Допитана у якості свідка ОСОБА_6 підтвердила факт надання відповідачу у борг вказаних коштів. Дані кошти отримані ОСОБА_1 20 січня 2020 року, коли сторони припинили шлюбні відносини та не вели спільного бюджету, хоча й проживали в одному будинку.

Зазначав, що у первісному позові позивач наголошувала, що майнові права на квартиру були придбані за спільні кошти подружжя, які сторони отримали від ведення бізнесу. Разом з тим, жодних доказів, які б підтвердили ці обставини позивачем не надано. За таких обставин, висновки суду першої інстанції в цій частині не відповідають обставинам справи.

Вказувала, що придбання майна, хоча у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, не може віджатись об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане. Тому, сам собою факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для надання такому майну статусу спільної власності подружжя, що узгоджується з висновками Верховного Суду в постанові від 22 січня 2020 року у справі № 711/2302/18.

В судовому засіданні представник відповідача та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 - адвокат Чиляєва І.А. підтримала апеляційну скаргу і просила її задовольнити.

Позивачка ОСОБА_2 , її представник - адвокат Решнюк А.В. заперечували проти задоволення апеляційної скарги і просили її відхилити.

Інші особи, які берутьучасть усправі досуду неприбули, прочас тамісце розгляду справи були сповіщені повідомленнями на зазначені ними адреси та телефонограмами із забезпеченням технічної фіксації таких повідомлень, про що у справі є докази. Відповідач та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 був сповіщений врученням повідомлення його представнику - адвокату Чиляєвій І.А. про що є письмова розписка в матеріалах справи. Факт належного повідомлення ОСОБА_1 його представник - адвокат Чиляєва І.А. підтвердила в суді, про що свідчить протокол та звукозапис судового засідання (а.с. 218-225, 230-246, 249).

При цьому, суд апеляційної інстанції відкладав розгляд справи призначеної на 16 травня 2024 року за клопотанням представника ОСОБА_1 - адвоката Чиляєвої І.І. (а.с. 226-229).

Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні. Явка до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою.

Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 759/14068/19 (провадження № 61-8505св22).

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі «Шульга проти України», № 16652/04).

Зважаючи на вимоги п. 2 ч. 8 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З огляду на положення ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

ОСОБА_1 оскаржував рішення районного суду лише в частині визнання спільним майном подружжя майнових прав на квартиру АДРЕСА_2 , майнових прав на квартиру АДРЕСА_3 , їх поділу.

В іншій частині рішення Ірпінського міського суду Київської області від 31 січня 2024 року сторони не оскаржували, тому колегія суддів перевірила законність оскаржуваної частини рішення суду першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 в частині визнання майнових прав на квартиру АДРЕСА_9 та на квартиру АДРЕСА_10 особистою приватною власністю ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не доведено придбання таких прав за особисті кошти, проте майнові права на вказані квартири набуті подружжям за спільні кошти під час зареєстрованого шлюбу, відхиливши посилання відповідача на показання свідка.

Колегія суддів погодилася з таким висновком суду виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 23 січня 2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено шлюб, який було розірвано 04 листопада 2021 року на підставі рішення Вишгородського районного суду Київської області, що підтверджується наданою до суду роздруківкою судового рішення з ЄДРСР та не заперечувалось сторонами в судовому засіданні (а.с. 17-19).

22 квітня 2013 року ОСОБА_2 придбала квартиру АДРЕСА_8 , що підтверджується договором купівлі - продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Біляєвим В.О. та зареєстрованого в реєстрі за № 315 (а.с.79-80). Згідно абз. 2 п.18 вказаного договору - договір посвідчено за згодою чоловіка покупця ОСОБА_1 ( а.с.79 оборот).

27 серпня 2013 року ОСОБА_1 придбав земельну ділянку кадастровий номер 3221883201:10:166:0103, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.26-30). На вказаній земельній ділянці було побудовано житловий будинок з надвірними будівлями, який належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 24.11.2021 року (а.с.20-25).

Також, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить: квартира АДРЕСА_16 та квартира АДРЕСА_17 ( а.с.24).

Згідно п. 1 копії додаткової угоди № 400 від 31.01.2020 року до договору про спільну діяльність у будівництві багатоповерхових житлових будинків від 28 квітня 2016 року преамбулу договору про спільну діяльність у будівництві багатоповерхових житлових будинків від 28 квітня 2016 року, доповнено новим учасником спільної діяльності - стороною 402, а саме: ОСОБА_1 та у відповідності до п. 2 вказаної додаткової угоди вклад сторони 402 є грошові кошти у національній валюті( гривнях), що становить суму 660 000,00 грн ( а.с.31).

Згідно п. 1 копії додаткової угоди № 398 від 31.01.2020 року до договору про спільну діяльність у будівництві багатоповерхових житлових будинків від 28 квітня 2016 року преамбулу договору про спільну діяльність у будівництві багатоповерхових житлових будинків від 28 квітня 2016 року, доповнено новим учасником спільної діяльності - стороною 400, а саме: ОСОБА_1 та у відповідності до п. 2 вказаної додаткової угоди вклад сторони 400 є грошові кошти у національній валюті (гривнях), що становить суму 655 000,00 грн ( а.с.36).

В судовому засіданні сторони підтвердили, той факт, що квартира АДРЕСА_8 , земельна ділянка кадастровий номер 3221883201:10:166:0103, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та житловий будинок з надвірними будівлями, який побудований на вказаній вищи земельній ділянці придбані за спільні кошти в період шлюбу.

Судом також встановлено, що ОСОБА_1 набуті майнові права на квартиру АДРЕСА_13 та АДРЕСА_2 (а.с.31-40).

Вищевказані майнові права на квартиру АДРЕСА_9 набуті відповідачем ОСОБА_1 на підставі додаткової угоди від 31.01.2020 року № 398 до договору від 28.04.2016 року про спільну діяльність у будівництві багатоповерхових будинків, укладеного між ОСОБА_1 та громадянином ОСОБА_3 про спільну діяльність у будівництві багатоповерхових будинків, а саме: участь у будівництві відокремлене приміщення загальною площею 47 кв.м., що знаходиться в багатоповерховому житловому будинку АДРЕСА_7 , 1-ч, а саме: однокімнатна квартира загальною площею 47 кв.м,, номер під`їзду - 1, номер поверху - 9, номер квартири - 87 (а.с. 36-40).

Майнові права на квартиру АДРЕСА_10 належать відповідачу на підставі додаткової угоди від 31.01.2020 року № 400 до договору від 28.04.2016 про спільну діяльність у будівництві багатоповерхових будинків, укладеного між ОСОБА_1 та громадянином ОСОБА_3 про участь у будівництві відокремленого приміщення загальною площею 47 кв.м., що знаходиться в багатоповерховому житловому будинку АДРЕСА_11 , а саме: однокімнатна квартира загальною площею 47,4 кв.м., що знаходиться в багатоповерховому житловому будинку АДРЕСА_7 ,1-ч, а саме: однокімнатна квартира загальною площею 47,4 кв.м., номер під`їзду - 1, номер поверху - 12, номер квартири - 116 (а.с. 31-35).

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (ст. 63 СК України).

За змістом статей 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу такого майна частки майна дружини та чоловіка є рівними.

Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Отже, новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього. Однак до цього, не будучи житловим будинком з юридичного погляду, об`єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов`язки, тому такий об`єкт є майном, яке за передбачених законом умов може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм і правил підлягати поділу між ними.

За позовом дружини, членів сім`ї забудовника, які спільно будували будинок суд має право здійснити поділ об`єкта незавершеного будівництва, якщо, враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами.

Правовий аналіз наведених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що об`єкт незавершеного будівництва, зведений за час шлюбу, може бути визнаний об`єктом права спільної сумісної власності подружжя із визначенням часток.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 07 вересня 2016 року у справі № 6-47цс16, Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2020 року у справі № 496/6067/15-ц, від 16 вересня 2020 року у справі № 468/935/18-ц та від 09 грудня 2020 року у справі № 359/2582/17.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Тлумачення статті 61 СК України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті.

Майном як особливим об`єктом вважаються окремі речі, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (частина перша статті 190 ЦК України).

Майнові права є неспоживною річчю та визнаються речовими правами.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.

Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.

Згідно з частиною третьою статті 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї (частина четверта статті 65 СК України).

У випадку коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

У випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на спільне майно.

Відповідний правовий висновок висловлений Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц та Верховним Судом у постанові від 15 жовтня 2020 року у справі № 483/812/19 від 14 квітня 2021 року у справі № 2-2974/12 (провадження № 61-12781св20), від 11 червня 2020 року у справі № 686/21732/17 (провадження № 61-42855св18).

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя є як предмети матеріального світу, так і майнові права та обов`язки. До складу майна, що підлягає поділу, входить загальне майно, наявне у подружжя на час розгляду справи, а також те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18) зроблено висновок, що «у статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України. Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує».

Апелянтом ОСОБА_1 не доведено і в матеріалах справи відсутні об`єктивні докази, що майнові права на квартиру АДРЕСА_9 та на квартиру АДРЕСА_10 , апелянтом були придбані за його особисті кошти та в період коли шлюбно - сімейні відносини між сторонами були припинені.

Поряд з цим, в зустрічній позовній заяві ОСОБА_1 не заперечував та зазначав, що вказані договори набуття майнових прав на спірні квартири були ним укладені в період шлюбу ( а.с.73).

Суд першої інстанції обґрунтовано відхилив посилання ОСОБА_1 на копію розписки від 20 січня 2020 року про отримання в борг від ОСОБА_6 55 000,00 доларів США та показання свідка ОСОБА_6 , оскільки в розписці не зазначено на які саме цілі ОСОБА_1 брав зазначені кошти у борг та до суду не надано об`єктивних доказів використання запозичених грошей саме для здійснення оплати за вищенаведеними договорами набуття майнових прав на спірні квартири.

Показання допитаної в суді першої інстанції свідка ОСОБА_6 цих висновків суду не спростовують.

Отже, суд першої інстанції підставно виходив з того, що майнові права на вказані квартири набуті подружжям під час зареєстрованого шлюбута дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 в частині визнання майнових прав на квартиру АДРЕСА_9 та на квартиру АДРЕСА_10 особистою приватною власністю ОСОБА_1 .

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому колегія суддів їх відхилила.

На підставі ст. 141 ЦПК України, понесені апелянтом судові витрати мають бути віднесені на його рахунок.

Керуючись ст. 367, ст. 374, ст. 375, ст.ст. 381-384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -залишити без задоволення.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 31 січня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення - 31 жовтня 2024 року.

Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець

О.В. Борисова

В.М. Ратнікова