Постанова

від 30.01.2024 по справі 685/147/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2024 року

м. Хмельницький

Справа № 685/147/23

Провадження № 22-ц/4820/266/24

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Янчук Т.О. (суддя-доповідач),

Грох Л.М., П`єнти І.В.,

секретаря: Шевчук Ю.Г.,

учасники справи: представник апелянта адвокат Семченко Г.С.,

представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Гільовський О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Теофіпольської селищної ради на рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 17 жовтня 2023 року (суддя Самойлович А.П.) за позовом Теофіпольської селищної ради до ОСОБА_2 , Приватного підприємства «Редакція газети «Життя Теофіпольщини», ОСОБА_1 про захист ділової репутації,

в с т а н о в и в :

У лютому 2023 року Теофіпольська селищна рада звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 , Приватного підприємства «Редакція газети «Життя Теофіпольщини», ОСОБА_1 про захист ділової репутації.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 27 сесія Теофіпольської селищної ради була скликана відповідно до вимог Регламенту ради на 09 грудня 2022 року.

Перед пленарним засіданням постійною комісією з питань земельних відносин, архітектури, будівництва, інвестицій, перспективного планування та екології селищної ради було розглянуто депутатський запит депутата селищної ради, голови фракції ПП «За конкретні справи» ОСОБА_1 щодо зауважень до проекту рішення «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою», на якому був присутній ОСОБА_1 та виступив на підтримку свого запиту. Начальником відділу земельних відносин та екологічних питань Теофіпольської селищної ради Рожко О.Є. надала ґрунтовні роз`яснення на викладені доводи в запиті, посилаючись на те, що Законом України від 19 жовтня 2022 року № 2698-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель» обмеження щодо формування земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності знято, та з 19 листопада 2022 року немає заборони для передачі таких земель в постійне користування, а сам депутат ОСОБА_1 у своєму депутатському запиті керується нормою законодавства, яка втратила чинність.

09 грудня 2022 року відбулася 27 сесія Теофіпольської селищної ради, на якій було прийнято, серед інших, і рішення № 25-27/2022 «Про надання дозволу на розроблення документацій із землеустрою». Позивач зазначає, що це рішення є законним, так як знято обмеження щодо формування земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності внаслідок виключення пункту 27 з Прикінцевих та перехідних положень ЗК України згідно Закону від 19 жовтня 2022 року № 2698-ІХ, а громадське обговорення такого рішення чинним законодавством не вимагається.

13 грудня 2022 року селищною радою листом була направлена відповідь депутату ОСОБА_1 на його депутатський запит, в якому повторно було роз`яснено, що в своєму запиті він посилається на норми законодавства, які втратили чинність, проте спірна стаття була опублікована.

Позасудові методи врегулювання спору були неефективними, оскільки відповідачі ознайомившись із обґрунтованою відповіддю Теофіпольської селищної ради, замість того щоб опублікувати своє спростування і надалі публікують статті про порушення Теофіпольською селищною радою Регламенту та в цілому ЗУ «Про місцеве самоврядування».

Негативна недостовірна інформація, поширена відповідачами про діяльність органів місцевого самоврядування, порушила право на недоторканність ділової репутації, оскільки спотворила та принизила оцінку діяльності Теофіпольської селищної ради з боку громадськості та суспільства. Поширена інформація містить неправдиві факти, а не оціночні судження, про умисне порушення селищною радою норм чинного законодавства та формує серед населення громади думку про вчинення позивачем протиправних дій, спрямованих на незаконну передачу земельних ділянок.

Із урахуванням викладеного, Теофіпольська селищна рада просила суд визнати недостовірною та такою, що принижує репутацію Теофіпольської селищної ради, інформацію, яка була поширена на офіційному сайті http://teoredak.com/index.php в розділі «Архів випусків газет» та на 2 сторінці інформаційного тижневика «Життя Теофіпольщини» № 51 (10599) від 22 грудня 2022 року в статті, опублікованої з інтерв`ю, наданого ОСОБА_1 , депутатом Теофіпольської селищної ради, голови фракції політичної партії «За конкретні справи», під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 », автором якої є А. Джус (псевдонім), у трьох фрагментах.

Такою інформацією позивач вважає висловлене у статті твердження ОСОБА_1 , який дає інтерв`ю ОСОБА_3 , про значні недоліки у підготовці даного рішення, а саме, відсутність пояснювальної записки, не конкретизована адреса розміщення земельних ділянок, а також допущення порушення норм чинного законодавства України, досить часта наявність подібних недоліків і при підготовці інших проектів рішень.

Позивач також вважає недостовірною та принижуючою його репутацію твердження ОСОБА_1 у тому, що на сьогодні (мається на увазі день виходу статті) закон забороняє формування земельних ділянок державної, комунальної власності, невитребуваних, нерозподілених земельних ділянок, а також земельних ділянок, що залишилися у колективній власності і були передані в оренду органам місцевого самоврядування, окрім тих, що передаються в оренду. Таку заборону ОСОБА_1 обґрунтовує Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану», яким було внесено зміни до розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України та доповнено пунктами 27 і 28, а саме, згідно підпункту 6 пункту 27 Перехідних положень Земельного кодексу України передбачено, що формування земельних ділянок зазначених в пункті «а» підпункту 1 цього пункту, крім тих, що передаються в оренду відповідно до підпункту 2 цього пункту, забороняється. ОСОБА_1 у статті висловив твердження, що вважає, що проект рішення містить грубі порушення чинного законодавства України, а тому потребує подальшого доопрацювання, а питання, передбачені ним, - додаткового вивчення, зазначивши, що прийняття завідомо незаконного рішення може спричинити порушення прав та законних інтересів невизначеного кола осіб.

Третім фрагментом позивач вважає вислів депутата Теофіпольської селищної ради, голови фракції Політичної партії «За конкретні справ» СапугиО.А. у статті про те, що їх фракція підготувала цей запит, посилаючись на норми чинного законодавства…».

Також позивач просить зобов`язати усіх відповідачів в строк, не пізніше 10 календарних днів з моменту набрання рішенням суду законної сили, спростувати поширену недостовірну інформацію шляхом публікації під заголовком «Спростування до статті «А варто ж було прислухатися» на тому ж місці шпальти газети інформаційний тижневик «Життя Теофіпольщини», де містилася інформація, яка спростовується, набраного тим же шрифтом, та на офіційному сайті тижневика в розділі «Архів випусків газет» повідомлення визначеного позивачем змісту.

Зокрема, повідомлення має містити посилання, що згідно рішення Теофіпольського районного суду визнана недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію Теофіпольської селищної ради вищезазначена інформація, поширена у статті «А варто було ж прислухатися», опублікована в інформаційному тижневику «Життя Теофіпольщини» № 51 від 22 грудня 2022 року.

Повідомлення має містити твердження, що при підготовці проекту рішення Теофіпольською селищною радою недоліки не допущені, пояснювальна записка була наявна, однак не направлялася на електронну адресу депутатів так як не є складовою частиною проекту рішення, що повністю відповідає вимогам статті 34 Регламенту Теофіпольської селищної ради 8-го скликання.

Також позивач просить, що опубліковане повідомлення має містити твердження, висловлене особисто ОСОБА_1 , депутатом селищної ради та головою фракції ПП «За конкретні справи», де він повідомляє, що у депутатському запиті від 08 грудня 2022 року № 6 депутатська фракція ПП «За конкретні справи» керувалася нормами законодавства, які на момент прийняття рішення Теофіпольською селищною радою втратили чинність, у зв`язку з чим, надавши відповідний депутатський запит на публікування в тижневику ним була поширена завідомо неправдива інформація щодо того, що Теофіпольська селищна рада приймає завідомо незаконні рішення.

В твердженні ОСОБА_1 також повинно вказуватися, що рішення Теофіпольської селищної ради від 09 грудня 2022 року № 25-27/2022 «Про надання дозволу на розроблення документацій із землеустрою», є законним. Теофіпольська селищна рада, приймаючи рішення, керувалася чинним законодавством, а саме Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель» від 19 жовтня 2022 року № 2698-ІХ, який набрав чинності з 19 листопада 2022 року, згідно якого обмеження щодо формування земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності знято, а підпункт шостий пункту 27 Перехідних положень Земельного кодексу України, яким керувався у депутатському запиті депутат ОСОБА_4 , виключено, також з 19 листопада 2022 року не має заборони для передачі таких земель в користування за зверненням зацікавлених осіб. Громадське обговорення такого рішення чинним законодавством не вимагається.

Рішенням Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 17 жовтня 2023 року у задоволенні позову Теофіпольської селищної ради відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що під час розгляду справи сторони не заперечували факт поширення вказаної інформації відповідачами, а відтак за правилами частини першої статті 82 ЦПК України ця обставина не підлягає доказуванню. Позивач, враховуючи матеріали справи, зміст публікації, інформацію яку намагається оскаржити, - є публічною особою, органом місцевого самоврядування. Оскільки позивач є публічною особою, то межа допустимої критики по відношенню до позивача, як до публічної особи, може бути висловлена в значно гострішій формі ніж по відношенню до звичайного громадянина, а застосування певних словосполучень в контексті розповсюдженої інформації не можна сприймати як твердження про вчинення конкретної дії.

Автор висловив лише власні переконання та погляди щодо політичних процесів, які відбуваються в органі місцевого самоврядуванні, та надано критичну оцінку діяльності такого органу. Не може бути визнаним недостовірним твердження особи щодо тлумачення норм законодавства цією особою, яке відрізняється від тлумачення норм законодавства його опонентом. Суд дійшов висновку, це є оціночним судженням відповідача, яке не може бути визнане недостовірною інформацією.

В апеляційній скарзі Теофіпольська селищна рада, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалили нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

В обґрунтування скарги зазначено, що предметом позовних вимог було визнання інформації недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію Теофіпольської селищної ради. Натомість, суд першої інстанції при розгляді справи по суті, не вирішував питання саме ділової репутації Теофіпольської селищної ради, щодо якої поширена недостовірна інформація про те, що вона приймає незаконні рішення всупереч чинному законодавству, а досліджувались питання, які є предметом іншого спору. Наведене апелянтом підтверджується мотивувальною частиною рішення. Суд не врахував, що це не ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання незаконним рішення Теофіпольської селищної ради, а звернулась до суду саме Теофіпольська селищна рада за захистом ділової репутації про визнання недостовірною поширеної щодо неї інформації. Крім того, ОСОБА_1 , маючи повноваження депутата та конкретні факти про те, що прийняте рішення є незаконним, так як приймалось всупереч (на думку депутата) чинного законодавства, депутат міг діяти іншими правовими шляхами, наприклад, скасувати дане рішення. Перед виборцями це було б ефективнішим способом звітування, як просто заявляти, що - прийнято незаконне рішення і не вживати ніяких дій, окрім поширення такої неправдивої інформації. Позивач обґрунтував юридичний склад правопорушення предмету спору, так як наявність його може бути підставою для задоволення позову про захист ділової репутації. Однак, судом не зроблено жодних висновків щодо питання юридичного складу правопорушення, проте зроблено висновки з інших питань, які не стосуються предмету спору.

Також судом першої інстанції не враховано, що посилання на те, чи є норми законодавства чинними чи ні, не може бути оціночним судженням в розумінні частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію», оскільки не є вираженням суб`єктивної думки та не містить у собі винятково оціночні судження, не є таким, де використовуються мовні засоби, зокрема гіперболи, алегорії, сатири, а навпаки містить фактичні твердження про порушення законодавства та прийняття завідомо незаконних рішень, які можуть бути предметом для перевірки будь якими органами в т.ч. правоохоронними та судом. У даному випадку є конкретні обставини, які склались в певному місці та часі і за певних умов, тобто не є оціночними судженнями, які неможливо перевірити. Якщо депутат вказує на порушення норм конкретного законодавства, це є констатуванням фактів, а не оціночні судження.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 адвокат Гільовський О.І. вважає, що доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі не заслуговують на увагу і не можуть бути підставою для скасування обґрунтованого і законного рішення суду. Судом вірно було зазначено, що позивачем не обґрунтовано, в чому полягає недостовірність поширеного ОСОБА_1 твердження про те що його фракція підготувала спірний запит, посилаючись на норми чинного законодавства, оскільки не може бути визнаним недостовірним твердження особи щодо тлумачення норм законодавства цією особою, яке відрізняється від тлумачення норм законодавства його опонентом. У зв`язку із чим у даному спорі це є оціночним судженням відповідача, яке не може бути визнане недостовірною інформацією. Крім того, і на момент публікації інтерв`ю ОСОБА_1 , і на даний час процитований ним закон є чинним. Також вважає, що суд першої інстанції під час з`ясування змісту спірних правовідносин дійшов правильного висновку про те, що цей спір по своїй суті є політичним спором селищної ради з одним із опозиційних депутатів ради, що слідує з неодноразового здійсненні наголосу на назву фракції селищної ради. Враховуючи те, що вказані правовідносини склалися між Теофіпольською селищною радою та її депутатом з приводу діяльності селищної ради та прийнятих нею рішень, вказані судження були висловлені ОСОБА_1 , як депутатом місцевої ради, в межах свободи політичної дискусії.

В судовому засіданні представник Теофіпольської селищної ради адвокат Семченко Г.С. підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Гільовський О.І. в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив її відхилити.

Інші учасники по справі в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення судових повісток.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового засідання, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно вимог частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що Розпорядженням селищного голови від 24 листопада 2022 року була скликана 27-ма сесія селищної ради на 09 грудня 2022 року, додатком до нього був орієнтовний перелік питань, які пропонуються для розгляду на сесії (а.с. 41-45).

Напередодні дня сесії голові селищної ради та постійній комісії з питань земельних відносин, архітектури, будівництва, інвестицій, перспективного планування та екології селищної ради надійшов депутатський запит депутата селищної ради, голови фракції ПП «За конкретні справи» ОСОБА_1 , в якому він зазначив про суттєві зауваження та пропозиції щодо проєкту рішення «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою», та значні недоліки. Такими недоліками вбачав у відсутності пояснювальної записки, не конкретизовані адреси розміщення земельних ділянок та допущені порушення норм чинного законодавства України. Порушення земельного законодавства обґрунтував тим, що підпунктом 6 пункту 27 Перехідних положень Земельного кодексу України передбачена заборона формування земельних ділянок державної, комунальної власності, невитребуваних, нерозподілених земельних ділянок, а також земельних ділянок, що залишилися у колективній власності і були передані в оренду органам місцевого самоврядування, окрім тих, що передаються в оренду. Вказана заборона введена Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки у умовах воєнного стану».

Депутат ОСОБА_1 зазначив, що подібні недоліки досить часто мають місце і при підготовці інших проєктів рішень.

В своєму запиті він запропонував відкласти до закінчення воєнного стану в країні розгляд проекту рішення щодо трьох земельних ділянок, а саме, в частині надання КП «Теофіпольлісвод» дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва орієнтовною площею 65га, яка розташована в смт Теофіполь; в частині надання КП «Теофіпольлісвод» дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 15га з кадастровим номером 6824785000:04:018:0001, яка розташована в с. Новоставці, у постійне користування зі зміною цільового призначення з сінокосіння та випасання худоби на ведення товарного сільськогосподарського виробництва; надання Теофіпольській селищній раді дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 21 га, яка розташована в смт Теофіполь, з цільовим призначенням для городництва.

Також депутат ОСОБА_1 проект рішення «Про надання дозволу на розроблення документацій із землеустрою» просив винести на громадське обговорення мешканців громади через засоби масової інформації (газета «Життя Теофіпольщини») та соціальні мережі.

Депутатський запит депутата ОСОБА_1 був предметом обговорення на спільному засіданні постійних комісій Теофіпольської селищної ради, які проводилися перед пленарним засіданням 27-ї сесії. Як вбачається з протоколу засідання, до членів комісій було доведено про факт звернення депутата ОСОБА_1 з запитом про відкладення на період до закінчення дії воєнного стану розгляду окремих пунктів проєкту, так як, на його думку, це може суперечити чинному законодавству. Також виступила начальник відділу земельних відносин та екологічних питань Теофіпольської селищної ради Рожко О.Є., яка надала роз`яснення про зняття обмежень на формування земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності, посилаючись на вищезазначений Закон від 19 жовтня 2022 року № 2698-ІХ, та відсутність заборон для передачі таких земель в постійне користування за зверненням зацікавлених осіб. Також вона зазначила, що рішення пройшло юридичну експертизу без зауважень, а громадське обговорення такого рішення чинним законодавством не вимагається (а.с. 47-52).

09 грудня 2022 року Теофіпольською селищною радою було прийняте рішення № 25-27/2022 «Про надання дозволу на розроблення документацій із землеустрою», згідно якого, зокрема, надано дозвіл КП «Теофіпольлісвод» Теофіпольської селищної ради на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування з цільовим призначенням «01.01 Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» орієнтовною площею 65,0000 га, яка розташована в смт Теофіполь (п. 3 рішення); надано дозвіл цьому ж КП «Теофіпольлісвод» на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 6824785000:04:018:0001 площею 15,0000 га, яка розташована в с. Носоставці, у постійне користування зі зміною цільового призначення з «01.08 Для сінокосіння та випасання худоби» на «01.01 Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» (п. 4 рішення); надано дозвіл Теофіпольській селищній раді на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у комунальну власність з цільовим призначенням «01.07 Для городництва» орієнтовною площею 21,0000 га, яка розташована в смт Теофіполь (п. 5 рішення) (а.с. 54-55).

13 грудня 2022 року, тобто уже після прийняття рішення, про яке зазначав у своєму депутатському запиті депутат ОСОБА_1 , від виконавчого комітету Теофіпольської селищної ради Сапузі О.А. надійшла відповідь на його запит від 08 грудня 2022 року, в якій також, як і під час засідання комісій, було посилання на відсутність заборон для передачі земель сільськогосподарського призначення комунальної власності після прийняття Закону України від 19 жовтня 2022 року № 2698-ІХ, проходження спірним проєктом рішення юридичної експертизи без зауважень, відсутність вимоги законодавства на громадське обговорення такого рішення. Додатково, про що не обговорювалося під час спільного засідання депутатських комісій, було надано роз`яснення щодо відсутності пояснювальної записки в додатках до проєкту рішення пояснювальна записка не є складовою проєкту рішення, тому вона депутатам селищної ради в електронному вигляді не надсилається (а.с. 56).

22 грудня 2022 року в № 51 інформаційного тижневика «Життя Теофіпольщини» на другій сторінці була опублікована стаття А. Джус під назвою «А варто ж було прислухатися». В статті було повністю надруковано вищезазначений депутатський запит депутата селищної ради ОСОБА_1 від 08 грудня 2022 року. Після тексту запиту, посилаючись на його відхилення на комісії та не включення в порядок денний сесії, прийняття згаданого в запиті проєкту рішення, було надруковано коментар ОСОБА_1 , який полягав у тому, що його фракція підготувала цей запит, посилаючись на чинне законодавство, зазначив необхідність створення запасу земель для подальшої їх передачі ветеранам війни. Також ставить риторичне питання, що «в людей городи позабирали, і на 80 гектарах Теофіпольлісвод буде вирощувати малину?», після чого робить припущення, що буде засіватися соя (а.с. 57, 97).

У тексті пояснювальної записки Теофіпольської селищної ради із земельних питань, які вирішувалися на сесії 09 грудня 2022 року, вказано більш конкретне місцезнаходження двох земельних ділянок площею 65га та 21га, про які йшла мова у проєкті рішення, - район хімії в смт Теофіполь (а.с.53), у проєкті спірного рішення місцезнаходження цих ділянок внесено узагальнено смт Теофіполь без зазначення точної адреси

Газета «Життя Теофіпольщини» є засобом масової інформації, в якій була поширена спірна стаття шляхом опублікування її у 51-му номері газети за 2022 рік, дана обставина встановлена судом та не заперечувалась сторонами.

У статті 34 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Разом із тим, відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб.

Відповідно до статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Беручи до уваги зазначені конституційні положення, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

У статті 201 ЦК України встановлено, що, зокрема, честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, а статтями 297, 299 ЦК України передбачено право на повагу до гідності та честі, а також право на недоторканість ділової репутації.

Відповідно до частини першої статті 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Згідно з частиною першою статті 94 ЦК України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу.

Ділову репутацію юридичної особи становить престиж її фірмового (комерційного) найменування, та інших належних їй нематеріальних активів, серед кола споживачів її товарів та послуг.

Частиною другою статті 34 ГК України передбачено, що дискредитацією суб`єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов`язаних з особою чи діяльністю суб`єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб`єкта господарювання.

Право на недоторканість своєї ділової репутації відноситься до особистих немайнових прав фізичної особи, що забезпечують соціальне буття фізичної особи. Це право за своєю природою може належати не лише фізичній, але й юридичній особі, оскільки воно може бути використано суб`єктом господарювання як спосіб судового захисту щодо поширення інформації, яка шкодить його діловій репутації.

При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Аналогічні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року в справі № 904/4494/18 (провадження № 12-110гс19).

Інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді (частина перша статті 200 ЦК України).

Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з`ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, встановити факт поширення недостовірної інформації та факт того, що поширена інформація стосується саме особи позивача і що поширена інформація порушує особисті немайнові права особи позивача або перешкоджає повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право, при цьому саме позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем.

Повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку, що є базовою частиною права.

Відповідно до частини першої статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Частиною другою вказаної статті Закону визначено, що оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Спростованою може бути інформація, яка містить відомості про події та явища (факти), яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). В будь-якому випадку це має бути інформація, істинність якої можливо перевірити, існування таких фактів не залежить від їх суб`єктивного сприйняття чи заперечення через думки і погляди особи.

Вільне вираження поглядів є істотним чинником повноцінного розвитку особистості в суспільстві, як і здатність особи сприймати заперечення, спонукання, заохочення через думки, ідеї, висловлені іншими людьми.

Суди повинні враховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи (далі - Декларація), а також рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи (далі - Резолюція). Зокрема, у названій Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі). У статтях 3, 4, 6 Декларації зазначено, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи.

У рішенні від 08 липня 1986 року у справі Lingens v. Austria (заява № 12/1984/84/131) ЄСПЛ розрізнив факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції. У цій справі ЄСПЛ зазначив, що: «Суд повинен нагадати, що свобода вираження поглядів гарантована пунктом 1 статті 10 Конвенції, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов самореалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» або тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості і широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе».

У постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 757/22307/17 (провадження № 61-48302св18) зазначено, що: «Свобода дотримуватися своїх поглядів є основною передумовою інших свобод, гарантованих статтею 10 Конвенції, і вона користується майже абсолютним захистом у тому сенсі, що можливі обмеження, закладені в пункті 2 цієї статті. Поряд з інформацією чи даними, що підлягають перевірці, стаття 10 захищає і погляди, критичні зауваження або припущення, правдивість яких не може бути піддана перевірці на правдивість. Оціночні судження також користуються захистом - це передумова плюралізму поглядів».

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 (провадження № 14-400цс19) зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доводити так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

У справі, що переглядається, Теофіпольська селищна рада визначила підставою позову, спрямованою на захист ділової репутації, факт поширення відповідачами на офіційному сайті http://teoredak.com/index.php в розділі «Архів випусків газет» та на 2 сторінці інформаційного тижневика «Життя Теофіпольщини» № 51 (10599) від 22 грудня 2022 року в статті, опублікованій з інтерв`ю, наданого ОСОБА_1 , депутатом Теофіпольської селищної ради, голови фракції політичної партії «За конкретні справи», під назвою «А варто ж було прислухатися», автором якої є А. Джус (псевдонім), у трьох фрагментах: - інтерв`ю ОСОБА_1 автор статті ОСОБА_3 про значні недоліки у підготовці рішення Теофіпольської селищної ради (відсутність пояснювальної записки, не конкретизована адреса розміщення земельних ділянок, а також допущення позивачем порушення норм чинного законодавства України); - на день виходу статті закон забороняє формування земельних ділянок державної, комунальної власності, невитребуваних, нерозподілених земельних ділянок, а також земельних ділянок, що залишилися у колективній власності і були передані в оренду органам місцевого самоврядування, окрім тих, що передаються в оренду; - вислів ОСОБА_1 як депутата селищної ради в статті про те, що їх фракція підготувала запит, посилаючись на норми чинного законодавства, як негативної, недостовірної та такої, що не відповідає дійсності, інформації, опублікавоної у наведеній позивачем газеті.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов переконання, що висловлення відповідача, відсутність пояснювальної записки, неконкретизована адреса розміщення земельних ділянок, відповідає дійсносності, крім того, таке висловлювання та інші, які позивач просив визнати недостовірними та спростувати є оціночними судженнями, які відображали ОСОБА_1 як депутата місцевої ради, його власні думки, засновані на його баченні певних подій, особисте сприйняття діяльності позивача, як органу місцевого самоврядування, тобто його суб`єктивна думка.

З огляду на зазначене, судом першої інстанції взято до уваги обставини справи і загальний тон зауважень, у звязку з чим правильно встановлено, що твердження про питання, що становить суспільний інтерес, є оціночними судженнями.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції, вважає, що висловлення відповідача у публікації є оціночними судженнями, правдивість яких не можна перевірити на предмет їх дійсності.

Такі висловлювання у публікації, є вираженням суб`єктивної думки і поглядів ОСОБА_1 , є оціночними судженнями відповідача, які є його особистою думкою та критикою, яка ґрунтується на особистих припущеннях, а тому не свідчать про приниження ділової репутації позивача.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції зробив правильний висновок, що поширена інформація є оціночними судженнями ОСОБА_1 , а тому відповідачі не можуть бути притягнуті до відповідальності за їх висловлення.

Доводи позивача, що вказані висловлювання порушують його особисті немайнові права та суттєво впливають на ділову репутацію, є безпідставними, оскільки вказані висловлювання не місять фактичних даних, а є критичними висловлюваннями по відношенню до ситуації, яка сталася, та є вираженням погляду ОСОБА_1 на вказані події.

Доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, не спростовують висновків суду першої інстанції, фактично апелянт наводить ті ж аргументи, що є підставою позову та яким дана оцінка судом в мотивувальній частині рішення, а тому такі доводи апелянта слід відхилити.

Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.

Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Теофіпольської селищної ради залишити без задоволення.

Рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 17 жовтня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 05 лютого 2024 року.

Судді Т.О. Янчук

Л.М. Грох

І.В. П`єнта