Ухвала

від 18.03.2024 по справі 685/147/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

18 березня 2024 року

м. Київ

справа № 685/147/23

провадження № 61-3398ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,

розглянув касаційну скаргу Теофіпольської селищної ради, в інтересах якої

діє Семченко Галина Сергіївна , на рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 17 жовтня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 30 січня 2024 року у справі за позовом Теофіпольської селищної ради до ОСОБА_2 , Приватного підприємства «Редакція газети «ІНФОРМАЦІЯ_4», ОСОБА_3

про захист ділової репутації,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2023 року Теофіпольська селищна рада звернулася до суду з позовом

до ОСОБА_2 , Приватного підприємства «Редакція газети «ІНФОРМАЦІЯ_4» (далі - ПП «РГ «ІНФОРМАЦІЯ_4»), ОСОБА_3 про захист ділової репутації.

Позов мотивовано тим, що 27 сесія Теофіпольської селищної ради була скликана відповідно до вимог Регламенту ради на 09 грудня 2022 року. Перед пленарним засіданням постійною комісією з питань земельних відносин, архітектури, будівництва, інвестицій, перспективного планування та екології селищної ради було розглянуто депутатський запит депутата селищної ради, голови фракції

Політичної партії «За конкретні справи» (далі - ПП «За конкретні справи»)

ОСОБА_3 щодо зауважень до проекту рішення «Про надання дозволу

на розроблення документації із землеустрою», на якому був присутній ОСОБА_3 та виступив на підтримку свого запиту. Начальником відділу земельних відносин та екологічних питань Теофіпольської селищної ради ОСОБА_5 надала ґрунтовні роз`яснення на викладені доводи в запиті, посилаючись на те, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель»

від 19 жовтня 2022 року обмеження щодо формування земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності знято,

та з 19 листопада 2022 року немає заборони для передачі таких земель у постійне користування, тому депутат ОСОБА_3 у своєму депутатському запиті керується нормою законодавства, яка втратила чинність.

09 грудня 2022 року відбулася 27 сесія Теофіпольської селищної ради, на якій було прийнято, серед інших, рішення «Про надання дозволу на розроблення документацій із землеустрою» № 25-27/2022. Позивач зазначав, що це рішення

є законним, так як знято обмеження щодо формування земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності внаслідок виключення пункту 27 з Прикінцевих та перехідних положень Закону України

«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель»

від 19 жовтня 2022 року, а громадське обговорення такого рішення чинним законодавством не вимагається.

13 грудня 2022 року селищною радою листом була направлена відповідь депутату ОСОБА_3 на його депутатський запит, в якому повторно було роз`яснено,

що в своєму запиті він посилається на норми законодавства, які втратили чинність, проте спірна стаття була опублікована.

Позасудові методи врегулювання спору були неефективними, оскільки відповідачі, ознайомившись із обґрунтованою відповіддю Теофіпольської селищної ради, замість того, щоб опублікувати своє спростування, і надалі публікують статті

про порушення Теофіпольською селищною радою Регламенту та в цілому Закону України «Про місцеве самоврядування».

Негативна недостовірна інформація, поширена відповідачами про діяльність органів місцевого самоврядування, порушила право на недоторканність ділової репутації, оскільки спотворила та принизила оцінку діяльності Теофіпольської селищної ради з боку громадськості та суспільства. Поширена інформація містить неправдиві факти, а не оціночні судження, про умисне порушення селищною радою норм чинного законодавства та формує серед населення громади думку

про вчинення позивачем протиправних дій, спрямованих на незаконну передачу земельних ділянок.

Із урахуванням викладеного, Теофіпольська селищна рада просила суд визнати недостовірною та такою, що принижує репутацію Теофіпольської селищної ради інформацію, яка була поширена на офіційному сайті ІНФОРМАЦІЯ_2

в розділі «ІНФОРМАЦІЯ_3» та на 2 сторінці інформаційного тижневика

«ІНФОРМАЦІЯ_4» від ІНФОРМАЦІЯ_5 НОМЕР_1 в статті, опублікованої з інтерв`ю, наданого ОСОБА_3 , депутатом Теофіпольської селищної ради, голови фракції політичної партії «За конкретні справи», під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 », автором якої є ОСОБА_4 (псевдонім), у трьох фрагментах.

Такою інформацією позивач вважає висловлене у статті твердження ОСОБА_3 , який дає інтерв`ю ОСОБА_4 , про значні недоліки у підготовці рішення ради, а саме відсутність пояснювальної записки, не конкретизована адреса розміщення земельних ділянок, а також допущення порушення норм чинного законодавства України, подібні недоліки і під час підготовки інших проектів рішень.

Позивач також вважав недостовірними та такими, що принижують його репутацію твердження ОСОБА_3 про те, що на день виходу статті закон забороняє формування земельних ділянок державної, комунальної власності, невитребуваних, нерозподілених земельних ділянок, а також земельних ділянок, що залишилися у колективній власності і були передані в оренду органам місцевого самоврядування, окрім тих, що передаються в оренду. Таку заборону ОСОБА_3 обґрунтовує Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану», яким було внесено зміни до розділу

Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України та доповнено пунктами

27 та 28, а саме згідно з підпунктом 6 пункту 27 Перехідних положень Земельного кодексу України передбачено, що формування земельних ділянок зазначених

в пункті «а» підпункту 1 цього пункту, крім тих, що передаються в оренду відповідно до підпункту 2 цього пункту, забороняється. ОСОБА_3 у статті висловив твердження про те, що він вважає, що проект рішення містить порушення чинного законодавства України, а тому потребує подальшого доопрацювання,

а питання, передбачені ним, додаткового вивчення, зазначивши, що прийняття завідомо незаконного рішення може спричинити порушення прав та законних інтересів невизначеного кола осіб.

Третім фрагментом позивач вважав вислів депутата Теофіпольської селищної ради, голови фракції ПП «За конкретні справи» ОСОБА_3 у статті про те, що їх фракція підготувала цей запит, посилаючись на норми чинного законодавства…».

Також позивач просив зобов`язати усіх відповідачів у строк, не пізніше

10 календарних днів з моменту набрання рішенням суду законної сили, спростувати поширену недостовірну інформацію шляхом публікації під заголовком «Спростування до статті «ІНФОРМАЦІЯ_1» на тому ж місці шпальти газети інформаційний тижневик «ІНФОРМАЦІЯ_4» де містилася інформація, яка спростовується, набраного тим же шрифтом, та на офіційному сайті тижневика в розділі «ІНФОРМАЦІЯ_3» повідомлення визначеного позивачем змісту.

Зокрема, повідомлення має містити посилання, що згідно з рішенням Теофіпольського районного суду визнана недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію Теофіпольської селищної ради наведена вище інформація, поширена у статті « ІНФОРМАЦІЯ_1 », опублікована в інформаційному тижневику «ІНФОРМАЦІЯ_4» від ІНФОРМАЦІЯ_5НОМЕР_1.

Повідомлення має містити твердження, що під час підготовки проекту рішення Теофіпольською селищною радою недоліки не допущені, пояснювальна записка була наявна, однак не направлялася на електронну адресу депутатів,

оскільки не є складовою частиною проекту рішення, що повністю відповідає вимогам статті 34 Регламенту Теофіпольської селищної ради 8-го скликання.

Також позивач просив вказати, що опубліковане повідомлення має містити твердження, висловлене особисто ОСОБА_3 , депутатом селищної ради

та головою фракції ПП «За конкретні справи», де він повідомляє,

що у депутатському запиті від 08 грудня 2022 року № 6 депутатська фракція

ПП «За конкретні справи» керувалася нормами законодавства, які на момент прийняття рішення Теофіпольською селищною радою втратили чинність, у зв`язку з чим, надавши відповідний депутатський запит на публікування в тижневику, ним була поширена завідомо неправдива інформація щодо того, що Теофіпольська селищна рада приймає завідомо незаконні рішення.

У спростуванні ОСОБА_3 також повинно вказуватися, що рішення Теофіпольської селищної ради «Про надання дозволу на розроблення документацій із землеустрою» від 09 грудня 2022 року № 25-27/2022 є законним. Теофіпольська селищна рада, приймаючи рішення, керувалася чинним законодавством, а саме Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель» від 19 жовтня 2022 року № 2698-ІХ, який набрав чинності з 19 листопада 2022 року, за яким обмеження щодо формування земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності знято, а підпункт шостий пункту 27 Перехідних положень Земельного кодексу України, яким керувався у депутатському запиті депутат ОСОБА_3 , виключено, також із 19 листопада 2022 року не має заборони для передання таких земель

у користування за зверненням зацікавлених осіб. Громадське обговорення такого рішення чинним законодавством не вимагається.

Рішенням Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 17 жовтня 2023 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду

від 30 січня 2024 року, відмовлено Теофіпольській селищній раді у задоволенні позову.

08 березня 2024 року Теофіпольська селищна рада, в інтересах якої

діє Семченко Г. С., через систему «Електронний Суд» подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 17 жовтня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду

від 30 січня 2024 року у вказаній справі, в якій представник заявника, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 17 жовтня 2023 року

та постанову Хмельницького апеляційного суду від 30 січня 2024 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у справі незначної складності, що не підлягають касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 8 частини статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи

та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини,

яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень

та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури

у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи

те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі

№ 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини

і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень

res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації,

що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.

Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах

з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом касаційного оскарження є судові рішення, ухвалені у справі

про захист ділової репутації.

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим,

що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено,

що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі «Зубац проти Хорватії», заява № 40160/1, від 05 квітня 2018 року).

Зазначена справа є справою незначної складності, не є справою, яка підлягає розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справою, ціна позову в якій перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму

для працездатних осіб.

З урахуванням предмету позову, характеру правовідносин, складності справи,

а також значення справи для сторін, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано

на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R(95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи

від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно

до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах,

де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Зазначення у постанові Хмельницького апеляційного суду від 30 січня 2024 року

про можливість її оскарження в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки такий перегляд не відповідатиме положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у частині права особи на розгляд справи судом, встановленим законом.

З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення

у справі незначної складності, що не підлягають касаційному оскарженню,

у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Разом із тим не потребують окремого розгляду питання дотримання особою,

яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Теофіпольської селищної ради, в інтересах якої діє Семченко Галина Сергіївна, на рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 17 жовтня 2023 року

та постанову Хмельницького апеляційного суду від 30 січня 2024 року у справі

за позовом Теофіпольської селищної ради до ОСОБА_2 , Приватного підприємства «Редакція газети «ІНФОРМАЦІЯ_4», ОСОБА_3 про захист ділової репутації відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Сердюк

С. О. Карпенко

І. М. Фаловська