Постанова

від 29.01.2024 по справі 910/10699/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2024 р. Справа№ 910/10699/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Євсікова О.О.

Алданової С.О.

за участю секретаря судового засідання: Заборовської А.О.,

за участю представників учасників справи:

від скаржника: Савченко Б.Г.

від позивача: не з`явився

від відповідача: Ремарчук В.В., Суплік М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Корвайт"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.12.2023

у справі №910/10699/21 (суддя Кирилюк Т.Ю.)

за позовом Приватного підприємства "Контейнерний термінал Іллічівськ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Крентон Україна"

про визнання недійсним договору купівлі-продажу рухомого майна від 06.02.2020

В С Т А Н О В И В :

Рух справи

У липні 2021 року Приватне підприємство «Контейнерний термінал Іллічівськ» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Крентон Україна» про визнання недійсним договору купівлі-продажу рухомого майна від 06.02.2020.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 12.08.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2021, у позові відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 21.12.2021 рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2021 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.10.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2023, у позові відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 26.09.2023 постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2022 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.2023 прийнято справу №910/10699/21 до провадження та призначено підготовче засідання на 07.11.2023.

06.11.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Корвайт» подало до Господарського суду міста Києва заяву про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2023 у задоволенні цієї заяви відмовлено.

04.12.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю «Корвайт» подано заяву про вступ у справу в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, з позовною заявою до позивача та відповідача у даній справі про визнання недійсним договору купівлі-продажу рухомого майна від 06.02.2020, укладеного Приватним підприємством "Контейнерний Термінал Іллічівськ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Крентон Україна"; визнання права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Корвайт" на рухоме майно та витребування з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Крентон Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Корвайт" рухомого майна.

Позовна заява обґрунтована тим, що з позивачем у даній справі укладено договори купівлі-продажу від 27.11.2020 №ВМ/001/20, №ВМ/002/20 та від 21.12.2020 № ВМ/003/20, відповідно до умов яких Товариство з обмеженою відповідальністю «Корвайт» набуло право власності на частину рухомого майна, яке, в свою чергу, є предметом оскаржуваного в даній справі договору купівлі-продажу від 06.02.2020.

Короткий зміст оскарженої ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2023 по справі №910/10699/21 повернуто позовну заяву про вступ у справу в якості третьої особи з самостійними вимогами на предмет позову Товариству з обмеженою відповідальністю «Корвайт» на підставі ст. 43 ГПК України.

Ухвала мотивована тим, що вимоги позову заявника не взаємопов`язані з первісним позовом, спільний їх розгляд є недоцільним, оскільки ці вимоги ґрунтуються на різних правовідносинах, врегульованих різними господарсько-правовими правочинами. Задоволення позову заявника ніяким чином не може вплинути на прийняття рішення за вимогами первісного позову. Вимогу немайнового характеру про визнання недійсним договору заявлено особою, яка не є його учасником. Наведені у позові заявника обставини прямо вказують на виникнення у нього прав значно пізніше (більш як на півроку) від дати укладення господарського договору, що є предметом даного судового дослідження, що унеможливлює порушення прав заявника укладенням сторонами у справі договору від 06.02.2020. Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що заявником продубльовано вимогу позову у даній справі з єдиною метою - набути процесуально-правовий статус учасника даного судового розгляду. Одночасне заявлення вимог, які знаходяться поза межами даного судового дослідження, є прямим свідченням наміру заявника ускладнити реалізацію прав позивача та відповідача у даній справі на доступ до правосуддя (розгляд спору у межах розумних строків).

За висновком суду ознаки процесуальної шикани в діях заявника мають очевидний характер, що є підставою для повернення заяви відповідно до вимог ст. 43 ГПК України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з цією ухвалою, апелянт звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апелянт посилається на те, що суд постановив ухвалу з порушенням вимог процесуального права.

А саме апелянт посилається на те, що:

- суд не врахував, що заявник придбав у ПП «КТІ» частину рухомого майна та набув на нього право власності, в свою чергу зазначене майно є предметом начебто купівлі-продажу за оскарженим в основному позові договором, таким чином існування оспорюваного договору становить пряму загрозу праву власності ТОВ "Корвайт" на зазначену частину рухомого майна;

- суд обмежив заявника у праві на доступ до правосуддя, оскільки він має намір захистити своє порушене право власності на частину рухомого майна шляхом витребування цього майна із незаконного володіння та визнання права власності на нього;

- заявник вважає, що не вчиняв порушень процесуального закону, а тому не погоджується з висновком суду про наявність в його діях ознак процесуальної шикани.

Доводи та заперечення учасників справи

У своєму відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Компанія Крентон Україна» з апеляційною скаргою не погодилось, просить залишити оскаржену ухвалу без змін, посилаючись на те, що:

- спір, який виник між позивачем та відповідачем у справі про визнання недійсним договору, укладеного між сторонами, є немайновим та не стосується прав та обов`язків ТОВ "Корвайт", яке не є стороною цього правочину та на момент його вчинення не мало жодних прав та обов`язків на предмет оспорюваного договору;

- заявлений апелянтом позов не взаємопов`язаний з первісним позовом, адже вимоги за цим позовом виникли з інших правовідносин, що унеможливлює його спільний розгляд з первісним позовом;

- позовна заява апелянта спрямована на безпідставне затягування та перешкоджання розгляду справи, створення відповідачу перешкод у реалізації належних йому прав на рухоме майно, а не захист своїх інтересів.

26.01.2024 апелянт подав свої заперечення на відзив, в яких зазначив, що доводи відповідача він вважає безпідставними та такими, що не спростовують доводів апеляційної скарги.

Позивач у справі не скористався своїм право на подання відзиву на апеляційну скаргу що не є перешкодою для апеляційного перегляду оскарженої ухвали.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.12.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді: Хрипун О.О., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/10699/21. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду першої інстанції.

28.12.2023 матеріали справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

10.01.2024 колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Скрипка І.М., судді: Хрипун О.О., Тищенко А.І. заявлено про самовідвід у справі №910/10699/21, обґрунтовуючи його тим, що під час автоматизованого розподілу справи №910/10699/21 не було враховано спеціалізацію суддів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.01.2024 задоволено заяву про самовідвід головуючого судді Скрипка І.М., судді Хрипун О.О., Тищенко А.І. матеріали справи передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою у відповідності до положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2024 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.01.2024 справу №910/10699/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Євсіков О.О., Алданова С.О.

Північний апеляційний господарський суд визнав подані матеріали достатніми для відкриття апеляційного провадження. Заперечень проти відкриття апеляційного провадження на час постановлення ухвали до суду не надійшло.

Суддя-доповідач доповів колегії суддів про закінчення проведення підготовчих дій та про необхідність призначення справи до розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Корвайт" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.12.2023 у справі № 910/10699/21 Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 29.01.2024. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 22.01.2024. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 22.01.2024. Явка учасників справи не визнана обов`язковою.

Розгляд клопотань та заяв учасників справи

Заяв та клопотань від учасників справи не надійшло.

Явка представників сторін.

В судовому засіданні 29.01.2024 представник скаржника вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні 29.01.2024 заперечили проти доводів апелянта з підстав, викладених у відзиві та просили відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а оскаржувану ухвалу залишити без змін.

Представник позивача не з`явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази. Зокрема, залучено судом до справи довідку про доставку електронного документа до його електронного кабінету.

Відповідно до частин 5, 7 статті 6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням ЄСІТС в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в ЄСІТС, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Абзацом 5 пункту 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС передбачено, що особам, які не мають зареєстрованих "Електронних кабінетів", документи у передбачених цим пунктом випадках можуть надсилатися засобами підсистем ЄСІТС на адресу електронної пошти, вказану такими особами під час подання документів до суду.

Згідно з частинами 5, 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня. Днем вручення судового рішення, зокрема, є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.

За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції з метою дотримання прав сторін на судовий розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи те, що явка представників сторін та третьої особи обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача, який належним чином повідомлений про судовий розгляд справи в апеляційному порядку.

Межі перегляду справи судом апеляційної інстанції

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін.

Мотиви і джерела права, з яких виходить апеляційний суд при ухваленні судового рішення

Відповідно до частини 1 статті 49 ГПК України, треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін.

Згідно з частиною 5 статті 49 ГПК України, до позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, в якій відкрито провадження, застосовуються положення статті 180 цього Кодексу.

Частиною другою статті 180 ГПК України встановлено, що зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Ознаками зустрічного позову є його взаємопов`язаність із первісним позовом і доцільність його спільного розгляду з первісним позовом, зокрема коли позови виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом можуть різнитися з вимогами первісного позову, але вони об`єднуються в одне провадження з первісним позовом ухвалою суду.

Взаємна пов`язаність зустрічного та первісного позовів може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах, вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись. Водночас подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом.

Таким чином, у процесі розгляду господарським судом спору між позивачем і відповідачем третя особа з метою захисту свого права може заявити самостійні вимоги саме щодо предмета спору, якщо вважає, що саме їй належить право на предмет спору чи його частину.

Отже позовна заява третьої особи відповідно до положень частини першої статті 49 ГПК України має містити самостійні вимоги саме на предмет спору у справі. При цьому як предмет спору слід розуміти матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем. Відтак вимога третьої особи, спрямована на будь-що поза предметом спору між позивачем та відповідачем, не може бути визнана вимогою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору. Водночас така позовна вимога може бути заявлена у самостійному позові.

За результатами апеляційного перегляду, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, суд обмежив заявника у праві на доступ до правосуддя, щодо захисту порушеного права власності на частину рухомого майна шляхом витребування цього майна із незаконного володіння та визнання права власності на це майно.

Вимоги позову заявника не взаємопов`язані з первісним позовом, спільний їх розгляд є недоцільним, оскільки ці вимоги ґрунтуються на різних правовідносинах, врегульованих різними господарсько-правовими правочинами.

Колегія суддів повністю погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що задоволення позову заявника ніяким чином не може вплинути на прийняття рішення за вимогами первісного позову.

Предметом спору, який виник між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Крентон Україна» та Приватним підприємством «Контейнерний термінал Іллічівськ» у справі №910/10699/21, є саме дійсність (чи недійсність) договору купівлі- продажу рухомого майна від 06.02.2020 року - тобто відповідність його умов вимогам чинного на момент укладення цього договору законодавства. Наслідком такої невідповідності є прийняття судом рішення при визнання договору недійсним, тобто про його анулювання як правочину, який мав наслідком виникнення зобов`язання, в свою чергу наслідком відповідності договору чинному законодавству є прийняття судом рішення про відмову у позові.

Отже вказаний спір є немайновим, не стосується прав та обов`язків Товариства з обмеженою відповідальністю «Корвайт», яке не є стороною оскаржуваного правочину та на момент його вчинення не мало жодних прав та обов`язків на предмет оспорюваного договору.

Майнові вимоги позову, заявленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Корвайт», обґрунтовуються виникненням у нього прав на підставі договорів купівлі-продажу від 27.11.2020 №ВМ/001/20, №ВМ/002/20 та від 21.12.2020 №ВМ/003/20, які не є предметом судового розгляду та дослідження у справі №910/10699/21, не є предметом спору у справі №910/10699/21 та які виникли із інших правовідносин.

Отже, в цій частині заявлений Товариством з обмеженою відповідальністю «Корвайт» позов не є взаємопов`язаний з первісним позовом, адже вимоги за цим позовом виникли з інших правовідносин, що унеможливлює його спільний розгляд з первісним позовом.

Водночас, вимога немайнового характеру про визнання недійсним договору купівлі-продажу рухомого майна від 06.02.2020, укладеного сторонами у даній справі, є повністю тотожною предмету даного судового дослідження і не є самостійною вимогою на предмет позову в розумінні ч. 1 ст. 49 ГПК України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в діях апелянта наявні ознаки процесуальної шикани.

Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що заявником раніше здійснювалась спроба без належних підстав отримати процесуально-правовий статус третьої особи у даному провадженні (ухвала Господарського суду міста Києва від 08.11.2023).

Також, з метою безпідставного набуття процесуально-правового статусу учасника справи заявником було продубльовано вимогу позову у даній справі. Одночасне з`явлення вимог, які знаходяться поза межами цього судового дослідження, є прямим свідченням наміру заявника ускладнити реалізацію прав позивача та відповідача у даній справі на доступ до правосуддя (розгляд спору у межах розумних строків).

Судова справа № 910/10699/21 розглядається тривалий час. Позов подано позивачем у липні 2021 року. Водночас Товариство з обмеженою відповідальністю «Корвайт» заяву про вступ у справу в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору подало до суду більше ніж через три роки після порушення провадження у цій справі, а саме- 04.12.2023. Ця процесуальна дія вчинена заявником з порушенням вимог частини 1 статті 49 ГПК України, відповідно до якої треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження.

Згідно ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів.

Завданням господарського судочинства є відновлення порушеного права, а не створення якихось нових прав чи привілеїв для будь-якої із сторін.

Частиною другою статті 43 ГПК України передбачено, що подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер та необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами.

Обов`язок добросовісного користування процесуальними правами передбачає їх використання не на шкоду іншим учасникам, а також не всупереч завданням господарського судочинства.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення Суду у справі Шульга проти України, по. 16652/04, від 02.12.2010 р.), і запобігання неналежній та такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі є завданням саме державних органів (рішення названого Суду у справі Мусієнко проти України, по. 26976/06, від 20.01.2011 р.).

Тому, правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом, направленим на недопущення (уникнення) задоволення вимог.

Отже, коли особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право, є зловживанням правом.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.05.2018 р. у справі № 910/1873/17 та від 09.02.2021 р. у справі № 910/5251/20.

Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом. (ч.4 ст.43 ГПК України).

Частиною третьою статті 43 ГПК України встановлено, що у випадку визнання судом подання скарги, клопотання чи заяви зловживанням процесуальними правами суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Враховуючи викладене, колегія суддів, за результатами апеляційного перегляду справи повністю погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для повернення його заяви про вступ у справу в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору.

Колегія суддів відхиляє як безпідставні посилання апелянта на те, що суд обмежив заявника у праві на доступ до правосуддя.

Відповідно до пунктів 5.24 та 5.25 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 916/542/18 передбачене статтею 49 Господарського процесуального кодексу України право особи вступити у справу шляхом подання позову до однієї або декількох сторін не є абсолютним. Таке право можна реалізувати лише за умови дотримання вимог процесуального законодавства.

У цій справі апелянт не дотримався вимог процесуального закону, про які зазначено в цій постанові, тому суд першої інстанції цілком обґрунтовано повернув його заву про вступ у справу в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору. До того ж, така позовна вимога може бути заявлена у самостійному позові. Отже, право апелянта на судовий захист судом першої інстанції не є обмеженим.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами апеляційного перегляду справи колегія суддів встановила, що оскаржене рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства, при повному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, підстави для його зміни чи скасування в розумінні приписів статті 277 ГПК України відсутні. Натомість викладені в апеляційні скарзі доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції, а тому в її задоволенні слід відмовити.

Судові витрати

Згідно вимог статті 129 ГПК України, у зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги судові витрати покладаються на апелянта.

Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.12.2023 у справі №910/10699/21 залишити без змін.

Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складно та підписано, - 02.02.2024.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді О.О. Євсіков

С.О. Алданова