Рішення

від 24.01.2024 по справі 917/1498/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.01.2024 Справа № 917/1498/23

Суддя Мацко О.С. , розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Міністерства оборони України, 03168, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп Євротрейд», 39600, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Університетська (колишня назва - Першотравнева), 20-А, код ЄДРПОУ 44757703,

про стягнення 4 096 185,00 грн.

Секретар судового засідання: Токар А.В.

Представники сторін: згідно протоколу судового засідання

Ухвалою від 28.08.2023р. відкрито провадження у справі в загальному позовному провадженні з викликом сторін, встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті справи, призначено підготовче засідання. 28.09.2023р. відкладено підготовче засідання на 31.10.23р та задоволено клопотання представника позивача про участь у засіданні в режимі відео конференції. У зв`язку з перебуванням судді Мацко О.С. у відпустці, засідання в цей день не відбулося та ухвалою від 06.11.23р. призначено на 23.11.23р. У засіданні 23.11.23р. протокольною ухвалою закрито підготовче провадження, призначено розгляд справи по суті на 13.12.2023р.

06.12.2023р. від відповідача на адресу суду надійшли відзив на позов та клопотання про зменшення штрафних санкцій. Обгрунтовуючи клопотання про поновлення строку на надання відзиву на позов, відповідач посилається на те, що ні позовної заяви від позивача, ухвал, які надходили на його адресу від суду, він не отримував з невідомих причин, про існування справи у провадженні суду дізнався лише після того, як на його офіційну електронну адресу надійшло повідомлення про призначення справи на 13.12.2023р. Відповідач наполягає на тому, що ним строк на подання відзиву не пропущено, однак просить суд, у разі якщо суд вважає, що строк все ж пропущено визнати його пропущеним з поважних причин та поновити його в порядку ст.119 ГПК України.

Зважаючи на викладені обставини, враховуючи, що розгляд справи по суті ще не розпочався, суд протокольною ухвалою від 13.12.2023р. задовольнив клопотання відповідача, поновив строк на подання відзиву на позов та оголосив перерву в засіданні для надання можливості позивачу відреагувати на відзив на позов.

У судовому засіданні 23.01.24р. взяли участь представники обох сторін (позивача в режимі відео конференції). Суд розпочав розгляд справи по суті, заслухав представників сторін, дослідив наявні у справі докази та протокольною ухвалою оголосив перерву.

За відсутності представників сторін у засіданні 24.01.2024р. прийнято рішення у справі.

Судом встановлено наступне:

Між сторонами по справі 23.09.2022р. було укладено договір №286/3/22/361 про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти державного бюджету України). За умовами договору постачальник (відповідач) зобов`язався у 2022 р. поставити Замовнику товар в асортименті, комплектності, у строки (терміни), вказані в цьому договорі, а замовник забезпечити приймання та оплату товару (сумки транспортні індивідуальні, тип 2 кольору «Olive green»). Номенклатура товару та вимоги до нього встановлюються Специфікацією. Ціна договору становить 77 500 000,00 грн. та може змінюватися у порядку, визначеному ст.41 ЗУ «Про публічні закупівлі». Строк поставки визначається у специфікації до Договору.

Відповідальність сторін передбачена розд.7 договору. Так, серед іншого, сторони передбачили, що за порушення строків виконання зобов`язання Постачальник сплачує пеню в розмірі 0.1% від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 30 днів з Постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної ціни договору (п.2.1).

Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31.12.2022р.

Як вбачається з п.1.3 Договору (Специфікація) та Додатку №1 до Договору Рознарядка Міністерства Оборони України за Специфікацією, товар мав бути поставлений у такі строки: 25 000 сумок до 15.11.2022р. включно; 25 000 сумок до 30.11.2022р. включно. Додатковою угодою №2 до договору сторони внесли зміни до Специфікації в частині «Нормативні та / або технічні документи (Технічні умови), що встановлюють основні вимоги до товару та контрольний зразок; додатковою угодою №3 внесено зміни до п.1.3 договору та додатку №1 до договору, передбачено поставку 25 000 сумок до 15.11.2022р. на загальну суму 38 750 000,00 грн. Відповідно, внесено зміни до п.2.1 Договору та встановлено ціну договору 38 750 000,00 грн. (а.с.20,22).

Як вказує позивач, товар обумовлений товар було поставлено належної якості та у обумовленій кількості, але з порушенням встановлених строків. Так, позивачем надано до справи Акти приймання-передачі військового майна №177 від 02.12.2022р., №185 від 09.12.2022р., №200 від 16.12.2022р., №230 від 23.12.2022р., №234 від 26.12.2022р., №241 від 28.12.2022р., №251 від 31.12.2022р. (арк.справи 24-37). Вказані Акти оформлені належним чином і приймаються судом в якості допустимих і належних доказів поставки обумовленого договором товару.

27.02.2023р. позивач звернувся до відповідача з претензією (арк..справи 38-40, докази направлення відповідачу відсутні), у якій просив сплатити 4 096 185,00 грн. пені та штрафу за порушення термінів поставки товару, нарахованих на підставі п.7.3.2 договору. У зв`язку з незадоволенням претензії, позивач звернувся до суду зданим позовом.

Відповідач, визнаючи факт укладення договору (зі змінами) та поставки товару з затримкою, заперечує проти стягнення з нього заявленої суми. При цьому посилається на неправильність розрахунків позивача та просить зменшити розмір визнаних судом обґрунтованими штрафних санкцій на 90%.

При вирішенні спору суд виходить з наступного:

Між сторонами у справі виникли правовідносини за договором поставки, до яких, в силу ЦК України, застосовуються положення про купівлю-продаж. Відповідно до ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець - прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому (ст.656 ЦК України).

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом (ст.633 ЦК України). Згідно ст.691 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар (ст.534 ЦК України).

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, що відповідає умові договору купівлі-продажу щодо комплектності.

Якщо договором купівлі-продажу не встановлено умов щодо комплектності товару, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, комплектність якого визначається звичаями ділового обороту або іншими вимогами, що звичайно ставляться.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, зокрема - сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У даній справі позивачем доведено, а відповідачем фактично визнано факт прострочення поставки товарів, передбачених умовами договору. Відтак, позивач правомірно стверджує про можливість нарахування санкцій, передбачених п. 7.3.2 договору. Відхиляючи заперечення відповідача стосовно неправильності обрахування 7% штрафу (позивач за базу нарахування бере суму договору в ред.додаткової угоди №3 38 750 000,00 грн., відповідач наполягає на тому, що 7% слід обраховувати тільки від тієї суми поставки, яка була здійснена з прострочкою понад 30 днів, посилаючись на ч.1,2 ст.231 ГК України), суд звертається до приписів ст. 231 ГК України та п.7.3.2 Договоору та аналізує їх.

Так, дійсно, згідно ч.1 ст..231 ГК України встановлено, що законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Водночас, до спірних правовідносин підлягає застосуванню ч.2 даної норми : У разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. Дану норму слід розуміти так, що базою для нарахування штрафу є вартість товару, з якої прострочено виконання (як наполягає відповідач), але тільки у разі, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Однак, як було цитовано вище, п.7.3.2 договору сторони передбачили стягнення штрафу за прострочення понад 30 днів 7 % вказаної у п.2.1 ціни договору.

Отже, суд вважає обґрунтованим нарахування, проведені позивачем, виходячи саме з ціни договору 38 750 000,00 грн.

При цьому суд зазначає, що відповідно до статей 6, 627 Цивільного Кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Суд враховує правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 року у справі №904/4156/18, де, зокрема, вказано на те, господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов`язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.

Господарським кодексом України закріплено право сторін на власний розсуд формулювати умову договору про штрафні санкції (з дотриманням правил ч.1 ст. 231 ГК України), їх розмір, спосіб обчислення, підстави застосування, співвідношення із збитками.

Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно ст. 546, ст. 549 ЦК України та ст. 199 ГК України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Пунктом 4 ст. 231 ГК України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від вчинення) таких дій.

Якщо обидві сторони правочину є суб`єктами господарської діяльності (професійними комерсантами, підприємцями), стандарти усвідомлення ризиків при вчиненні відповідного правочину є іншими, ніж у випадку, якщо б стороною правочину були дві фізичні особи, або суб`єкт господарювання та пересічний громадянин. Стандарт розумної та обачливої поведінки комерсанта набагато вищий, порівняно зі стандартом пересічної розумної людини.

Подібна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.01.2021 у справі №910/17876/19.

Отже, невиконання стороною прийнятих на себе зобов`язань має наслідком визначену відповідальність, яку сторони мали передбачити при укладенні Договору за загальними засадами справедливості, добросовісності, розумності, а тому наслідки невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором покладаються на нього в тому розмірі, який було добровільно та заздалегідь погоджено ним при укладенні договору.

Відповідач просить суд зменшити розмір штрафних санкцій на 90%. Позивач усно просив відмовити у задоволенні цього клопотання та задовольнити позов у повному обсязі. З цього приводу суд зазначає наступне:

У статті 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому, повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Таким чином, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Дана позиція викладена в постанові Верховного суду від 16.10.2019 р. у справі № 910/1828/19.

У обґрунтування клопотання відповідач посилається на те, що неможливість вчасно виконати зобов`язання спричинена поважними причинами. Так, ракетні обстріли, які велися по території України восени 2022р. , спричинили перебої в електропостачанні, в т.ч. в Полтавській області, що є загальновідомим фактом (позивач надає численні роздруківки зі ЗМІ та інтернет ресурсів). Зокрема, масований ракетний обстріл енергетичної структури відбувся 10.10.2022р. З 11.10.2022р. за рішенням НЕК «Укренерго» на Полтавщині були введені та застосовані графіки аварійного відключення споживачів електроенергії. У період з 11.10.2022р. (якраз під час виконання умов договору) за місцезнаходженням виробничих потужностей відповідача проводилися відключення (аварійні та погодинні) електроенергії, що неминуче призводили до збоїв у роботі швейного обладнання відповідача через відсутність у електромережі потрібного навантаження та періодичні зупинки швейного виробництва. Листом від 17.01.2023р. №118/01-33 Кременчуцька районна військова адміністрація Полтавської області повідомила, що внаслідок ракетних атак на об`єкти енергетичної інфраструктури за період з 12.10.2022р. по 31.12.2022р. відбувалося зниження потужності в електромережі та застосовувалися графіки погодинного відключення споживачів,с спеціальні графіки аварійного відключення та графіки аварійних відключень на досить тривалий час, тому відповідач не мав можливості використовувати виробниче швейне обладнання за адресою: вул..Строни,3, м.Горішні Плавні.

Кременчуцьке відділення Полтавської торгово-промислової палати надало висновок №01/02-03 від 20.01.2023р. щодо унеможливлення виконання зобов`язань за Договором №286/3/22/361 про закупівлю для державних потреб товарів речової служби від 23.09.2022р., спричиненого істотною зміною обставин, яку сторони не могли передбачити.

Відповідач зазначає, що він неодноразово звертався до позивача та повідомляв про неможливість виконати умови договору у встановлений строк, просив внести зміни до Договору в частині зміни термінів поставки, однак дані звернення залишені без реагування.

Заслуговує на увагу також надана відповідачем Доповідна записка інформація щодо втрат робочого часу у зв`язку з оголошенням повітряних тривог в процесі виробництва партії швейного виробу по договору №286/3/22/361 від 23.09.2022р., згідно якої, у зв`язку з оголошенням у регіоні повітряної тривоги з 11.10.2022р. по 14.12.2022р. втрати робочого часу становлять 65 год.10 хв. (без врахування часу, який працівники витрачають на шлях до укриття та повернення на робоче місце). У підтвердження даних, використаних у довідці, відповідач надає розгорнуту інформацію про час та тривалість оголошених у Полтавській області повітряних тривог у вказаний період, Накази від 28.06.2022р. та від 01.11.2022р. «Про дії працівників ТОВ «Олімп Євротрейд» під час повітряної тривоги», Наказ №4 від 07.11.2022р. «Про внесення змін у Правила внутрішнього трудового розпорядку 2 у зв`язку із аварійними і плановими відключеннями електроенергії в Україні, що є наслідком масованих ракетних атак на об`єкти інфраструктури з боку Російської Федерації та вимушеними перервами в роботі, зумовленими повітряними тривогами, з метою невідкладного виконання замовлення згідно договорів №286/3/22/361 від 23.09.2022р. та №286/3/22/377 від 25.10.2022р з Міністерством оборони України (а.с.142-206).

Крім того, відповідач стверджує про свій незадовільний фінансовий стан та надає відповідні підтверджуючі документи (фінансова звітність станом на 30.06.2023р.).

На переконання суду, вказані обставини не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, однак повинні бути враховані судом при вирішенні клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

Враховуючи всі обставини справи у сукупності, повне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань та поставку позивачу товарів належної якості, незначний період прострочення виконання зобов`язань, значну суму нарахованих санкцій, вид господарської діяльності відповідача та статус позивача, стимулюючий, а не каральний характер штрафних санкцій, суд приходить до висновку про необхідність і доцільність зменшення заявлених до стягнення санкцій на 50%. Відмовляючи у зменшенні їх розміру до 90%, як про це просить відповідач, суд враховує також і інтереси позивача та необхідність дотримання балансу інтересів сторін, виходячи з принципів справедливості, добросовісності та розумності.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Господарський суд, дослідивши та оцінивши подані сторонами докази дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог. При цьому інші доводи та заперечення сторін судом почуті, проте не оцінюються як обґрунтовані та правомірні, оскільки не впливають на зроблені судом висновки.

Згідно з положеннями 13 Господарського процесуального кодексу України. судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010р. №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч.23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

При цьому суд зазначає, що згідно вимог ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стосовно розподілу судових витрат.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі ст. 233 ГК та ч. 3 ст. 551 ЦК України покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судами свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами.

Дана позиція викладена у постанові Верховного суду від 04.05.2018 р. у справі № 917/1068/17.

З огляду на викладене, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в сумі 61 442.77 грн.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст..ст.129,233-234,238-240 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп Євротрейд» (м.Кременчук, Полтавська обл., 39600, вул.Університетська, 20А, код ЄДРПОУ 44757703) на користь Міністерства оборони України (пр.-т Повітрофлотський,6, м.Київ, 03168, ЄДРПОУ 00034022) 691 842,50 грн. пені, 1 356 250,00 грн. штрафу, 61 442.77 грн судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили та може бути оскаржено до Східного апеляційного господарського суду в порядку і строки, встановлені ГПК України.

Повне рішення складено 05.02.2024р.

Суддя О.С.Мацко