Ухвала

від 05.02.2024 по справі 640/14353/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

05 лютого 2024 року

м. Київ

cправа № 640/14353/19

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Рогач Л. І.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Державного підприємства "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця"

на рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2023 та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2023

у справі за позовом Державного підприємства "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця"

до Міністерства юстиції України,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Національне антикорупційне бюро України,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління Держгеокадастру у Київській області,

про визнання наказу протиправним та його скасування,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до відповідача про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 14.06.2019 № 1803/5 "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень", яким скасовано 39 рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, припинено право постійного користування позивачем земельними ділянками загальною площею 638, 1122 га, які знаходяться в межах Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області та Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч вимогам пунктів 9, 10, 11 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128, та пункту 3 Положення про Комісію з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2016 № 37/5, Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України надіслано позивачу скаргу з додатками лише 14.06.2019, а копія доповнень до скарги від 13.06.2019 взагалі не направлялася, що позбавило позивача можливості своєчасно дізнатися про дату, час та місце розгляду скарги, а також бути присутнім під час її розгляду та надавати відповідні письмові пояснення.

Крім того, позбавлення заінтересованої особи, яка є постійним землекористувачем земельних ділянок, можливості брати участь у розгляді скарги, яка стосується його безпосередньо, на думку позивача, є істотним порушенням процедури розгляду скарги, яке ставить під сумнів безсторонність (неупередженість), повноту перевірки та обґрунтованість висновку комісії та спірного наказу, прийнятого на підставі такого висновку.

Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 16.10.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2020 року, відмовив у задоволенні адміністративного позову.

Верховний Суд постановою від 24.09.2020 скасував вищезазначені судові рішення та закрив провадження у справі.

Ухвалою від 19.10.2020 Верховний Суд задовольнив заяву позивача про направлення справи за встановленою юрисдикцією та передав справу до Києво-Святошинського районного суду Київської області.

Києво-Святошинський районний суд Київської області рішенням від 04.06.2021 відмовив у задоволенні позову.

Київський апеляційний суд постановою від 07.12.2021 скасував зазначене рішення суду та закрив провадження у справі, роз`яснивши позивачу, що цей спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Ухвалою від 29.12.2021 Київський апеляційний суд задовольнив заяву позивача про передачу справи за встановленою юрисдикцією та передав цю справу до Господарського суду Київської області.

Господарський суд Київської області ухвалою від 14.01.2022 передав цю справу згідно із частиною п`ятою статті 30 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) за територіальною юрисдикцією (підсудністю) на розгляд Господарському суду міста Києва.

Господарський суд міста Києва рішенням від 27.04.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2023, відмовив у задоволенні позову.

Зазначив, що позивач не довів протиправність спірного наказу, права постійного користування земельними ділянками та законність такої реєстрації права за позивачем.

12.01.2024 Державне підприємство "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2023 (повний текст складений та підписаний 22.12.2023), в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 12.01.2024 касаційну скаргу у цій справі передано колегії суддів у складі: Рогач Л. І. - головуючої, Краснова Є. В., Мачульського Г. М.

Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.

Щодо виключних випадків, які є підставою для подання касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно із частиною другою статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Отже, з огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень у випадках, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу, касаційна скарга має містити:

пункт 1 - формулювання висновку щодо застосування норми права із зазначенням цієї норми права з викладенням правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також покликання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких правовідносинах;

пункт 2 - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та мотивів такого обґрунтування відступлення;

пункт 3 - зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок про її застосування, із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній.

Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, необхідно зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення. При цьому необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження у випадках, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік випадків, за наявності яких подається касаційна скарга, наведений у частині другій статті 287 ГПК України, є вичерпним.

Водночас Верховний Суд зазначає, що скаржник не виконав вимог частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України.

При цьому Верховний Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у її тексті, або самостійно визначати конкретний випадок, передбачений частиною другою статті 287 ГПК України.

Щодо доказів про сплату судового збору

Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".

Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За положеннями підпункту 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2019 року встановлений у розмірі 1921,00 грн.

Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Враховуючи викладене, розмір судового збору, що підлягає сплаті за подання касаційної скарги у цій справі, складає 3842,00 грн (1921,00 грн х 200 %).

До касаційної скарги скаржник додав платіжну інструкцію від 10.01.2024 № 5097 про сплату судового збору у сумі 3842,00 грн.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України "Про судовий збір" судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Верховний Суд, перевіряючи зарахування судового збору відповідно до платіжної інструкції від 10.01.2024 № 5097, встановив, що позивач перерахував 3842,00 грн на неправильні реквізити. Отже, судовий збір за подання касаційної скарги не зарахований до спеціального фонду Державного бюджету України.

Щодо обов?язку адвоката реєструвати електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі (далі - ЄСІТС)

Згідно із абзацом першим частини шостої статті 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

При цьому реєстрація в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі.

Верховний Суд з?ясував, що у позивача наявний зареєстрований Електронний кабінет в ЄСІТС, що підтверджується відповіддю № 415113, сформованою 12.01.2024 засобами підсистеми ЄСІТС "Електронний суд".

Водночас касаційну скаргу в паперовому вигляді подала та підписала адвокат позивача - Мороз Наталія Василівна на підставі ордера від 11.01.2024 серії АІ № 1526285. Однак касаційна скарга не містить відповідних відомостей про наявність електронного кабінету у Мороз Наталії Василівни, яка представляє інтереси позивача у цій справі як адвокат.

При цьому у Верховного Суду немає можливості перевірити факт наявності в адвоката Мороз Наталії Василівни зареєстрованого електронного кабінету через відсутність відомостей щодо її реєстраційного номера облікової картки платника податків.

Згідно із частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Отже, для усунення недоліків касаційної скарги позивачу необхідно виконати вимоги частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України з урахуванням вимог цієї ухвали, надати відомості щодо наявності електронного кабінету в адвоката, а також надати до Верховного Суду доказ про сплату судового збору в сумі 3842,00 грн за подання касаційної скарги, який має бути перерахований за такими реквізитами:

- Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102;

- Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783;

- Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);

- Код банку отримувача (МФО): 899998;

- Рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007;

- Код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)".

Суд звертає увагу скаржника на те, що необхідними реквізитами для ідентифікації скарги є, зокрема, номер справи, в межах якої подається відповідна скарга, та судове рішення (з датою), що оскаржується.

Реквізити рахунків для зарахування судового збору за подання касаційної скарги розміщено також на офіційному вебсайті Верховного Суду.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2023 у справі № 640/14353/19 залишити без руху.

2. Встановити скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

3. Заяву про усунення недоліків касаційної скарги з доданими документами направити іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 42 Господарського процесуального кодексу України та надати до Верховного Суду докази про таке направлення.

4. Роз`яснити скаржнику, що у разі невиконання вимог суду касаційна скарга у справі № 640/14353/19 вважатиметься неподаною та буде повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Л. Рогач