Постанова

від 17.04.2024 по справі 640/14353/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 640/14353/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Рогач Л. І. - головуюча, Краснов Є. В., Мачульський Г. М.,

за участю секретаря судового засідання - Салівонського С. П.,

представників учасників справи:

Державного підприємства "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" - Мороз Н. В.,

Міністерства юстиції України - Хоменко А. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Національного антикорупційного бюро України

на рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2023

(суддя Селівон А. М.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2023

(судді Тищенко А. І., Михальська Ю. Б., Скрипка І. М.)

у справі за позовом Державного підприємства "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця"

до Міністерства юстиції України,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Національне антикорупційне бюро України,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління Держгеокадастру у Київській області,

про визнання наказу протиправним та його скасування.

ВСТАНОВИВ:

1. Історія справи

1.1. Державне підприємство "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" (далі - ДП "НДВА "Пуща-Водиця", позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України (далі - Мін`юст, відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу Мінюсту від 14.06.2019 № 1803/5 "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень", яким скасовано 39 рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, припинено право постійного користування позивачем земельними ділянками загальною площею 638,1122 га, які знаходяться в межах Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області та Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

1.2. Позивач зазначав, що всупереч вимогам пунктів 9, 10, 11 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128 (далі - Порядок № 1128), та пункту 3 Положення про Комісію з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого наказом Мін`юсту від 12.01.2016 № 37/5, Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Мін`юсту надіслала позивачу скаргу з додатками лише 14.06.2019, а копія доповнень до скарги від 13.06.2019 взагалі не направлялася. Це позбавило позивача можливості своєчасно дізнатися про дату, час та місце розгляду скарги, а також бути присутнім під час її розгляду та надавати відповідні письмові пояснення.

1.3. Разом з тим, скарга, за результатами розгляду якої відповідач прийняв оскаржуваний наказ, була подана з пропуском встановленого частиною третьою статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" 60-денного строку на її подання, що у відповідності до статті 37 вказаного Закону є однією з підстав для відмови у задоволенні скарги у зв`язку із закінченням встановленого строку для її подання.

1.4. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.08.2019 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Держгеокадастру у Київській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Київській області, третя особа-2).

1.5. Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 16.10.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.01.2020, відмовив у задоволенні адміністративного позову. Верховний Суд постановою від 24.09.2020 скасував зазначені судові рішення та закрив провадження у справі. Ухвалою від 19.10.2020 Верховний Суд задовольнив заяву позивача про направлення справи за встановленою юрисдикцією та передав справу до Києво-Святошинського районного суду Київської області.

1.6. Києво-Святошинський районний суд Київської області рішенням від 04.06.2021 відмовив у задоволенні позову. Київський апеляційний суд постановою від 07.12.2021 скасував зазначене рішення суду та закрив провадження у справі, роз`яснивши позивачу, що цей спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Ухвалою від 29.12.2021 Київський апеляційний суд задовольнив заяву позивача про передачу справи за встановленою юрисдикцією та передав цю справу до Господарського суду Київської області.

1.7. Господарський суд Київської області ухвалою від 14.01.2022 передав справу згідно із частиною п`ятою статті 30 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) за територіальною юрисдикцією (підсудністю) на розгляд Господарському суду міста Києва.

1.8. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2023 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Національне антикорупційне бюро України (далі - НАБУ, третя особа-1).

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Софійсько-Борщагівської сільської ради народних депутатів від 17.03.1995 було надано в постійне користування радгоспу "Совки" 1569,3 га земель та затверджено матеріали по виготовленню Державного акту на право постійного користування землею радгоспу "Совки", а також рішенням Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради народних депутатів від 09.06.1995 було надано в постійне користування радгоспу "Совки" 458,1 га земель та затверджено матеріали по виготовленню Державного акту на право постійного користування землею радгоспу "Совки".

2.2. Софіївсько-Борщагівська сільська рада Київської області 03.08.1995 видала Державний акт на право постійного користування землею Серія КВ, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право користування землею за № 35, за яким радгоспу "Совки" надано у постійне користування 1580,5 га землі в межах згідно з планом землекористування.

2.3. Відповідно до пункту 1 наказу Міністерства агропромислового комплексу України від 13.05.1999 №193 "Про реорганізацію Радгоспів "Совки" та "Музичанський" Києво-Святошинського району Київської області" реорганізовано державні підприємства - радгоспи "Совки" та "Музичанський" Києво-Святошинського району Київської області шляхом об`єднання їх на правах структурних підрозділів до Державного підприємства-Агрокомбінату "Пуща-Водиця".

2.4. Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України (далі - Мінагрополітики) від 25.04.2002 № 120 Державне підприємство-Агрокомбінат "Пуща-Водиця" перейменовано на ДП "НДВА "Пуща-Водиця".

2.5. На підставі розпорядження від 11.11.2002 № 427 Києво-Святошинської районної державної адміністрації "Про складання Державного акта на право постійного користування землею" науково-дослідному виробничому Агрокомбінату "Пуща-Водиця" для сільськогосподарського комплексу "Совки" в межах Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області на земельні ділянки площею 1448,60 га" 11.11.2002 було видано Державний акт на право постійного користування землею Серія II-КВ №003658, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право користування землею за № 549, за яким ДП "НДВА "Пуща-Водиця" надано у постійне користування 1448,5994 га землі згідно з планом землекористування в межах Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

2.6. Розпорядженням від 15.11.2002 № 434 Києво-Святошинською райдержадміністрацією Київської області ДП "НДВА "Пуща-Водиця" також надано у постійне користування 421,4907 га землі в межах Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області згідно з планом землекористування відповідно до Державного акта на право постійного користування землею Серія ІІ-КВ №003662 від 15.11.2002 (зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 550).

2.7. Статутом ДП "НДВА "Пуща-Водиця", затвердженим наказом Мінагрополітики від 26.11.2013 № 687, передбачено, що підприємство створене на основі державної власності, входить до сфери управління Мінагрополітики і є підзвітним йому. ДП "НДВА "Пуща-Водиця" є правонаступником всіх прав і обов`язків Державного підприємства-Агрокомбінату "Пуща-Водиця", до якого приєднані на правах структурних підрозділів у зв`язку з реорганізацією Радгоспи "Совки" та "Музичанський", а також Мале державне підприємство "Каркініт" (відповідно до наказу Мінагрополітики від 16.03.2001 № 71) (пункт 1.2 статуту).

2.8. Оскільки межі земельних ділянок (в межах землі, наданої позивачу у постійне користування) не було встановлено в натурі на місцевості, у 2016 році "Інститут незалежної експертної оцінки" на замовлення ДП "НДВА "Пуща-Водиця" згідно договору від 24.05.2016 № 24/05-1 розробив технічну документацію щодо інвентаризації земельної ділянки загальною площею 376,6357 га в межах Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області та земельної ділянки загальною площею 94,6443 га в межах Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, що знаходяться у постійному користуванні ДП "НДВА "Пуща-Водиця" на підставі Державного акта про право постійного користування землею Серія ІІ-КВ №003662 від 15.11.2002.

2.9. В результаті проведеної інвентаризації земель на підставі вказаної технічної документації сформовано та зареєстровано в Державному земельному кадастрі земельні ділянки з кадастровими номерами: 3222486200:03:006:5122, 3222486200:04:001:5190, 3222486200:03:007:5289, 3222486200:04:001:5193, 3222486200:04:001:5192, 3222486200:04:001:5191, 3222486200:04:001:5203, 3222486200:04:001:5202, 3222486200:03:001:5200, 3222486200:03:001:5199, 3222486200:03:001:5199, 3222486200:03:001:5198, 3222486200:02:002:5196, 3222486200:04:001:5195, 3222486200:04:001:5194, 3222485901:01:010:5227, 3222485903:02:007:5229, 3222485900:03:006:5226, 3222485901:01:010:5228, 3222486200:02:002:5224, 3222486200:03:003:5225, 3222486200:02:001:5201, 3222486200:02:002:5197.

2.10. Державний реєстратор Комунального підприємства "Благоустрій Крюківщини" Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області Богорад Н. О. з 02.08.2016 по 04.08.2016 за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію права власності (далі - Заяви-1) прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (далі - спірні рішення-1) від 04.08.2016 №№ 30788951, 30788401, 30786713, 30784357, 30783439, 30782469, від 03.08.2016 № № 30759215, 30758555, 30755745, 30755212, 30754414, 30753593, від 02.08.2016 №№ 30745639, 30744896, 30743607, 30742152, 30741562, 30740603, 30738908, від 04.03.2016 №№ 30785031, 30782010, від 03.08.2016 № 30756274, на підставі яких до Державного реєстру прав внесені записи про право державної власності, інше речове право (право постійного користування земельною ділянкою) за ДП "НДВА "Пуща-Водиця" на земельні ділянки з кадастровими номерами 3222486200:03:006:5122, 3222486200:04:001:5190, 3222486200:03:007:5289, 3222486200:04:001:5193, 3222486200:04:001:5192, 3222486200:04:001:5191, 3222486200:04:001:5203, 3222486200:04:001:5202, 3222486200:03:001:5200, 3222486200:03:001:5199, 3222486200:03:001:5198, 3222486200:02:002:5196, 3222486200:04:001:5195, 3222486200:04:001:5194, 3222485901:01:010:5227, 3222485903:02:007:5229, 3222485900:03:006:5226, 3222485901:01:010:5228, 3222486200:02:002:5224, 3222486200:03:003:5225, 3222486200:02:001:5201, 3222486200:02:002:5197.

2.11. До Заяв-1 додані витяги з Державного земельного кадастру стосовно земельних ділянок, які не містили інформацію про право постійного користування земельними ділянками ДП "НДВА "Пуща-Водиця", та Державний акт на право постійного користування землею Серії ІІ-КВ № 003658 від 11.11.2022.

2.12. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26.04.2019 у справі № 320/1419/19, яке постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2020 залишено без змін, частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до ГУ Держгеокадастру у Київській області, третя особа ДП "НДВА "Пуща-Водиця" про визнання протиправними відмов та скасування державних актів. Визнано протиправним та скасовано Державний акт на право постійного користування землею Серії ІІ-КВ № 003658 від 11.11.2002 та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 549 та Державний акт на право постійного користування землею Серії ІІ-КВ № 003662 від 15.11.2002 та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 550. В іншій частині позову відмовлено.

2.13. Встановлено, що ДП "НДВА "Пуща-Водиця" передало до місцевого фонду документації із землеустрою для подальшого постійного зберігання Державні акти на право постійного користування землею Серії ІІ-КВ №003658 від 11.11.2002 та Серії ІІ-КВ №003662 від 15.11.2002, що підтверджується актами прийому-передачі від 08.08.2016, підписаними ДП "НДВА "Пуща-Водиця" та управління ГУ Держгеокадастру у Київській області.

2.14. Зі змісту актів прийому-передачі вбачається, що підставою передачі ДП "НДВА "Пуща-Водиця" Державних актів на право постійного користування землею на постійне зберігання є те, що у зв`язку з розробленням технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації ДП "НДВА "Пуща-Водиця" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області та в межах Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, були зареєстровані документи, що посвідчують право користування ДП "НДВА "Пуща-Водиця" новосформованих земельних ділянок у кількості 18 (на території Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області) та 4 (на території Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області).

2.15. Вказане свідчить, що внаслідок проведення технічної інвентаризації земель ДП "НДВА "Пуща-Водиця" здійснило державну реєстрацію земельних ділянок з присвоєнням кожній із них окремого кадастрового номеру та провело державну реєстрацію права постійного користування на вищевказані земельні ділянки, відтак станом на 01.04.2019 за ДП "НДВА "Пуща-Водиця" на території Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області обліковувалось 45 земельних ділянок загальною площею 351,0913 га, та на території Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області 4 земельні ділянки загальною площею 94,6444 га.

2.16. 05.04.2019 щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 3222486200:02:002:5224, 3222486200:03:003:5225, 3222486200:03:001:5201 на підставі рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (далі - спірні рішення-2) від 05.04.2019 №№ 46331974, 46334451, 46333277, прийнятих державним реєстратором Святопетрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області Тютюном Д.С. за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію права власності (далі - Заяви-2), було здійснено поділ, погашено записи про право власності, про інше речове право та закрито розділи на земельні ділянки з кадастровими номерами 3222486200:02:002:5224, 3222486200:03:003:5225, 3222486200:03:001:5201, в результаті чого утворені земельні ділянки з кадастровими номерами 3222486200:02:002:5651, 3222486200:02:002:5650, 3222486200:03:003:5659, 3222486200:03:002:5661, 3222486200:03:003:5663, 3222486200:03:001:5657, 3222486201:01:035:5658, 3222486200:03:002:5662, 3222486200:03:001:5660, 3222486201:01:016:5652, 3222486200:03:001:5653, 3222486200:03:001:5655, 3222486200:03:001:5656, 3222486200:03:001:5654.

2.17. До Заяв-2 державний реєстратор Тютюн Д.С. додав витяги з Державного земельного кадастру про земельні ділянки, сформовані відомості з Державного земельного кадастру про земельні ділянки, заяву ДП "НДВА "Пуща-Водиця" від 13.02.2019 № 126/1.01-13 про поділ земельних ділянок з кадастровими номерами 3222486200:02:002:5224, 3222486200:03:003:5225, 3222486200:03:001:5201.

2.18. 05.04.2019 державний реєстратор Тютюн Д.С. за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію права власності (далі - Заяви-3) прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (далі - спірні рішення-3) від 05.04.2019 № № 46331516, 46331786, 46334280, 46333973, 46334115, 46333681, 46333817, 46333389, 46332541, 46332239, 46333122, 46332773, 46332088, 46333524, на підставі яких вніс записи про право державної власності, інше речове право (право постійного користування земельною ділянкою) за ДП "НДВА "Пуща-Водиця" на земельні ділянки з кадастровими номерами 3222486200:02:002:5651, 3222486200:02:002:5650, 3222486200:03:003:5659, 3222486200:03:002:5661, 3222486200:03:003:5663, 3222486200:03:001:5657, 3222486201:01:035:5658, 3222486200:03:002:5662, 3222486200:03:001:5660, 3222486201:01:016:5652, 3222486200:03:001:5653, 3222486200:03:001:5655, 3222486200:03:001:5656, 3222486200:03:001:5654.

2.19. 30.05.2019 ГУ Держгеокадастру у Київській області звернулося до Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Мін`юсту зі скаргою від 30.05.2019 № 5-10-0.62-7317/2-19 (з доповненнями від 05.06.2019 № 5-10-0.61-7317/1/2-19, від 07.06.2019 № 5-10-0.62-7317/2/2-19, від 13.06.2019 № 5-10-0.62-7317/3/2-19), в якій просило скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04.08.2016 №№ 30788951, 30788401, 30786713, 30784357, 30783439, 30782469, від 03.08.2016 №№ 30759215, 30758555, 30755745, 30755212, 30754414, 30753593, від 02.08.2016 №№ 30745639, 30744896, 30743607, 30742152, 30741562, 30740603, 30738908, від 04.03.2016 №№ 30785031, 30782010, від 03.08.2016 № 30756274, прийняті державним реєстратором комунального підприємства "Благоустрій Крюківщини" Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області Богорад Н. О., та від 05.04.2019 № № 46331516, 46331786, 46334280, 46333973, 46334115, 46333681, 46333817, 46333389, 46332541, 46332239,46333122, 46332773, 46332088, 46331974, 46334451, 46333277, 46333524, прийняті державним реєстратором Святопетрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області Тютюном Д. С.

2.20. Скарга мотивована тим, що при реєстрації на підставі спірних рішень-1, 2, 3 за ДП "НДВА "Пуща-Водиця" права постійного користування земельними ділянками, не перевірено наявності згоди ГУ Держгеокадастру у Київській області на поділ земельних ділянок, на підтвердження чого скаржником до скарги доданий лист Міськрайонного управління у Києво-Святошинському районі та м. Ірпені Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 29.05.2019 № 1179/424-19-0.19, у якому зазначено, що згідно з інформацією, яка міститься у системі електронного документообігу ДОК ПРОФ, інформація стосовно надання згоди на формування земельних ділянок їх власником не обліковується. Скаржник вважав, що оскаржувані рішення прийняті з порушенням вимог законодавства у сфері державної реєстрації прав, тому підлягають скасуванню.

2.21. За результатами розгляду скарги ГУ Держгеокадастру у Київській області, 13.06.2019 Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Мін`юсту складено висновок, відповідно до якого, рекомендовано задовольнити скаргу ГУ Держгеокадастру у Київській області від 30.05.2019 № 5-10-0.62-7317/2-19 (з доповненнями) та скасувати оскаржувані рішення державних реєстраторів.

2.22. На підставі висновку Мін`юст 14.06.2019 прийняв рішення № 1803/5, яким скаргу ГУ Держгеокадастру у Київській області від 30.05.2019 № 5-10-0.62-7317/2-19 (з доповненнями) задоволено у повному обсязі. Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04.08.2016 №№ 30788951, 30788401, 30786713, 30784357, 30783439, 30782469, від 03.08.2016 №№ 30759215, 30758555, 30755745, 30755212, 30754414, 30753593, від 02.08.2016 №№30745639, 30744896, 30743607, 30742152, 30741562, 30740603, 30738908, від 04.03.2016 №№ 30785031, 30782010, від 03.08.2016 № 30756274, а також рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05.04.2019 №№ 46331516, 46331786, 46334280, 46333973, 46334115, 46333681, 46333817, 46333389, 46332541, 46332239, 46333122, 46332773, 46332088, 46331974, 46334451, 46333277, 46333524.

2.23. Досліджуючи порядок повідомлення позивача про розгляд скарги, суди зазначили, що з матеріалів справи вбачається, що відповідач на виконання вимог підпункту 2 пункту 10 Порядку № 1128, 10.06.2019 о 19 год 00 хв на офіційному веб-сайті Мін`юсту розмістив оголошення про розгляд скарги ГУ Держгеокадастру у Київській області на засіданні Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації 13.06.2019 о 14 год 30 хв.

3. Короткий зміст судових рішень

3.1. Господарський суд міста Києва рішенням від 27.04.2023 відмовив у задоволенні позову.

3.2. Зазначив, що:

- оскаржувані рішення державних реєстраторів щодо державної реєстрації права постійного користування земельними ділянками за позивачем прийняті з порушенням вимог статей 10, 18, 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", пункту 12 Порядку № 1128, статей 791, 186 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та статті 56 Закону України "Про землеустрій";

- Мін`юст належним чином повідомив позивача про розгляд скарги ГУ Держгеокадастру у Київській області, а тому рішення, яким було рекомендовано задовольнити скаргу, прийнято Комісією з розгляду скарги за відсутності представника позивача;

- положеннями пункту 11 Порядку № 1128 передбачено саме надання копії скарги та доданих до неї документів особам, запрошеним до розгляду скарги по суті, а не обов`язок суб`єкта розгляду скарги направити вказані документи таким особам. Водночас надання відповідачем таких документів зацікавленим особам можливе за умови наявності відповідного звернення вказаних осіб до суб`єкта розгляду скарги.

- позивач належними та допустимими доказами не довів незаконність спірного наказу Мін`юсту.

3.3. Північний апеляційний господарський суд постановою від 24.10.2023 залишив рішення суду першої інстанції без змін.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування

4.1. 08.01.2024 НАБУ подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2023, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

4.2. Підставою касаційного оскарження скаржник зазначив порушення судами попередніх інстанцій статей 73, 76-79, 86 ГПК України. На думку скаржника, суди не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 16.04.2019 у справі № 910/416/18, від 23.04.2019 у справі № 910/21046/17, від 27.01.2022 у справі № 910/16243/20, від 08.06.2023 у справі № 910/4032/22 щодо допустимості використання матеріалів досудового розслідування як доказів за умови відсутності вироку суду, що набрав законної сили.

4.3. Скаржник також посилається на неправильне застосування судами пунктів 9-11 Порядку № 1128 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). На думку скаржника, суди не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 03.07.2018 у справі № 802/1421/17-а, від 28.05.2020 у справі № 822/1874/17, від 13.01.2022 у справі № 910/3599/20, від 01.09.2022 у справі № 910/14346/21, від 16.03.2023 у справі № 910/574/22 щодо належного повідомлення заінтересованої особи про дату, час та місце розгляду скарги, а також вручення їй копії скарги та доданих до неї документів.

4.4. Зазначає про неправильне застосування судами частини п`ятої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", пунктів 3, 7 Порядку № 1128. На думку скаржника, суди не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 01.09.2022 у справі № 910/14346/21, від 14.06.2023 у справі № 910/5635/22 щодо дотримання встановлених законом вимог до оформлення скарги та доданих до неї документів.

4.5. Крім того стверджує про неправильне застосування судами частин третьої, п`ятої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". На думку скаржника, суди не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 06.07.2018 у справі № 826/3442/17, від 17.07.2018 у справі № 911/4006/16, від 30.03.2021 у справі № 400/1825/20 щодо дотримання строку подання скарги, а також відсутності обставин, які б підтверджували порушення права особи, яка звернулася зі скаргою, як підстави для відмови у її задоволенні.

5. Позиція інших учасників справи, заяви, клопотання

5.1. Відповідач та третя особа-2 у відзивах на касаційну скаргу просять відмовити в її задоволенні, а оскаржувані судові рішення попередніх інстанцій залишити без змін.

5.2. Позивач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.

5.3. До Верховного Суду 10.04.2024 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з підстав неможливості представника бути присутнім в судовому засіданні 10.04.2024 у зв`язку із зайнятістю 10.04.2024 усіх представників відповідача в інших судових засіданнях у інших судах. Колегія суддів відхиляє зазначене клопотання з огляду на те, що ухвалами Верховного Суду від 05.02.2024 та 26.03.2024 явка учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалася. Крім того, відповідач скористався правом на подання відзиву на касаційну скаргу, в якому виклав свою позицію щодо суті спору на доводів касаційної скарги.

5.4. Разом з тим Верховний Суд оголосив перерву в судовому засіданні від 10.04.2024, про що повідомив учасників справи.

6. Позиція Верховного Суду

6.1. Заслухавши суддю-доповідачку, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає таке.

Щодо належного повідомлення зацікавлених осіб про розгляд скарги Мін`юстом

6.2. Під час розгляду справи суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивач був належним чином повідомлений про розгляд скарги Мін`юстом, оскільки на виконання вимог підпункту 2 пункту 10 Порядку № 1128, 10.06.2019 о 19 год 00 хв на офіційному веб-сайті Мін`юсту було розміщено оголошення про розгляд скарги ГУ Держгеокадастру у Київській області на засіданні Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації 13.06.2019 о 14 год 30 хв.

6.3. Згідно з пунктом 10 Порядку № 1128 суб`єкт розгляду скарги своєчасно, але не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги по суті, повідомляє особам, запрошеним до розгляду скарги по суті, про час і місце розгляду скарги в один з таких способів:

1) телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі);

2) шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін`юсту;

3) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі та/або інших документах, що додаються до скарги).

6.4. Відповідно до пункту 11 Порядку № 1128 копії скарги та доданих до неї документів надаються особам, запрошеним до розгляду скарги по суті (крім скаржника), не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги по суті. Суб`єкт оскарження та інші заінтересовані особи, зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів, мають право подавати письмові пояснення по суті скарги, які обов`язково приймаються комісією до розгляду.

6.5. Верховний Суд у постановах від 12.12.2018 у справі № 826/8976/17, від 25.07.2018 у справі № 822/1763/16, від 05.08.2020 у справі № 807/2270/16, від 18.12.2020 у справі № 807/203/16 зробив висновок про істотність вимоги про запрошення скаржника, суб`єкта оскарження та інших заінтересованих осіб для розгляду скарги по суті; у постанові від 05.08.2020 у справі № 807/2270/16 Верховний Суд зазначав, що повідомлення про розгляд скарги шляхом публічного повідомлення на сайті Мін`юсту було недостатнім та прогнозовано не надавало можливості Комісії пересвідчитись у його отриманні всіма зацікавленими особами (пункт 60).

6.6. Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантоване право мирно володіти своїм майном. Обов`язок особи здійснювати моніторинг сайту Мін`юсту під страхом пропустити оголошення про розгляд скарги на дії чи рішення державного реєстратора, за наслідками якого особа може бути позбавлена свого володіння, не є сумісним з правом мирно володіти своїм майном, а тому не може бути покладений на особу. Натомість Мін`юст повинен подбати про фактичне повідомлення всіх заінтересованих осіб про майбутній розгляд скарги і пересвідчитись у тому, що всі особи заздалегідь одержали чи мали одержати відповідне повідомлення разом зі скаргою та всіма додатками до неї (за наявності). Заінтересованим особам має бути наданий достатній час для підготовки та надання заперечень, відповідних документів, а за необхідності - для звернення по професійну правову допомогу і одержання її.

6.7. Саме такий підхід відповідає принципу належного урядування у світлі практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). За цим принципом, зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див. зокрема рішення ЄСПЛ "Рисовський проти України" від 20.10.2011 (пункт 70)). Завчасне повідомлення всіх осіб, яких стосується призначена до розгляду скарга, завчасне забезпечення їх всіма матеріалами, які будуть розглядатись, є необхідною умовою як прозорості і ясності дій державного органу, так і мінімізації ризику помилок, яких цей орган може припуститись.

6.8. У справі, що переглядається, суди попередніх інстанцій наведеного вище не врахували та не взяли до уваги, що за встановленими обставинами справи Мін`юст обмежився розміщенням оголошення на власному сайті та спробами повідомити позивача по телефону про майбутній розгляд скарги. Мін`юст не надіслав позивачу ані скарги, ані додатків до неї. Колегія суддів вважає, що за таких умов Мін`юст не мав повноважень ані розглядати скаргу, ані ухвалювати рішення за наслідками її розгляду.

Щодо належного способу захисту та питання належності відповідача

6.9. Колегія суддів звертає увагу на висновки, сформульовані у постанові Верховного Суду від 09.08.2023 у cправі № 910/18929/21 (пункти 4.23-4.32):

- в результаті державної реєстрації права власності за особою така особа стає володільцем нерухомого майна, а особа, за якою право власності було зареєстроване раніше, втрачає володіння нерухомим майном;

- у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі рішення Мін`юсту проводиться державна реєстрація набуття, зміни чи припинення речових прав;

- у разі визнання прийнятим з порушенням закону та анулювання рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав Мін`юст забезпечує відновлення попереднього становища, яке існувало до прийняття такого рішення, шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру прав;

- таким чином, в разі скасування (анулювання) Мін`юстом рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності за певною особою, до Державного реєстру вноситься новий запис про реєстрацію права власності за тією особою, за якою воно було зареєстроване раніше (до державної реєстрації на підставі анульованого рішення державного реєстратора). Внаслідок цього особа, яка стала володільцем нерухомого майна в результаті державної реєстрації за нею права власності на підставі анульованого рішення державного реєстратора, втрачає володіння, а таке володіння повертається особі, за якою право власності було зареєстроване раніше;

- відповідно до частини першої статті 6, частини першої статті 124 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову; делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Відповідно до частини другої статті 124 Конституції України вирішення юридичних спорів належить виключно до компетенції судової гілки влади;

- отже, при розгляді скарги на рішення державного реєстратора Мін`юст не вправі вирішувати спір між сторонами, зокрема робити висновки про права сторін на майно. Натомість до повноважень Мін`юсту належить повернення майна у володіння скаржника (особи, за якою було зареєстроване право власності до оскаржуваної реєстрації), якщо майно вибуло з володіння скаржника за відсутності його волевиявлення, а державна реєстрація вчинена з порушенням закону, внаслідок чого інша особа за посередництва державного реєстратора самоправно заволоділа майном скаржника (тобто Мін`юст здійснює посесорний захист володіння скаржника). Повернення майна у володіння скаржника на підставі наказу Мін`юсту можливе лише в тому випадку, якщо право власності на майно досі зареєстроване за тією особою, за якою воно було зареєстроване на підставі оскаржуваного рішення державного реєстратора. При цьому розгляд скарги має відбуватися у відповідності до законодавства, зокрема з додержанням прав заінтересованих осіб;

- якщо ж позивач (особа, яку було позбавлено володіння майном на користь попереднього володільця на підставі наказу Мін`юсту) вважає такий наказ незаконним, то інтерес позивача полягає у поверненні володіння майном шляхом державної реєстрації права власності на це майно за позивачем. Судове рішення про визнання наказу Мін`юсту незаконним чи про скасування наказу саме по собі не може бути підставою для такої реєстрації, оскільки вона (реєстрація) має наслідком не тільки введення позивача у володіння майном, а й одночасно позбавлення володіння актуального володільця;

- отже, для ухвалення судового рішення, яке є підставою для державної реєстрації права власності за позивачем, необхідно принаймні встановити, що право власності і досі зареєстроване за скаржником, чия скарга була задоволена наказом Мін`юсту. Цю обставину суд встановлює під час розгляду справи за позовною вимогою до такого скаржника про витребування майна з його володіння;

- саме така вимога і відповідає належному способу захисту прав позивача, причому відповідачем за цією вимогою є не Мін`юст, а скаржник.

6.10. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що саме рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого володіння є підставою для внесення запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (пункти 98, 123), від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункти 115, 116), від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18 (пункт 80), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункти 63, 74), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 146)) незалежно від того, чи таке витребування відбувається у порядку віндикації (статті 387-388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)), чи у порядку, визначеному для повернення майна від особи, яка набула його за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (статті 1212-1215 ЦК України), чи у порядку примусового виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16 (пункт 38)), чи у порядку відновлення становища, яке існувало до порушення (пункт 4 частини першої статті 16 ЦК України);

- отже, позовна вимога про оскарження наказу Мін`юсту в разі її задоволення не призводить до повного захисту прав позивача, а зумовлює необхідність звернення до суду з новим позовом.

6.11. Колегія суддів звертає увагу, що зазначені висновки щодо способів захисту прав сформульовані для випадку, коли наказом Мін`юсту скасована державна реєстрація права власності позивача, причому до такої реєстрації право власності було зареєстроване за особою, яка звернулась до Мін`юсту зі скаргою; внаслідок виконання наказу Мін`юсту за цією особою знов було зареєстроване право власності, у зв`язку з чим така особа є належним відповідачем за позовом про витребування нерухомого майна.

6.12. Справа, що переглядається, відрізняється тим, що внаслідок виконання наказу Мін`юсту мала бути скасована реєстрація права постійного користування позивача, внаслідок чого право власності держави не буде обтяжене зареєстрованим правом позивача, тобто він не володітиме правом постійного користування.

6.13. З цього приводу колегія суддів звертає увагу на висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані у постанові від 18.04.2023 у справі № 357/8277/19 щодо володіння орендарем нерухомим майном: тимчасове володіння нерухомими речами може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації такого права на це майно у встановленому порядку, тобто суб`єкт, за яким зареєстроване право тимчасового володіння, визнається тимчасовим фактичним володільцем нерухомого майна; судове рішення про задоволення позовних вимог про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння є підставою для внесення відповідних змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

6.14. Отже, специфіка книжкового володіння полягає, серед іншого, в тому, що нерухомістю можуть володіти одночасно кілька осіб, але щодо різних речових прав. Зокрема, якщо зареєстровані право власності і право оренди нерухомого майна, то і особа, зареєстрована як власник, і особа, зареєстрована як орендар, визнаються фактичними володільцями нерухомої речі щодо права власності і права оренди відповідно (постанови Верховного Суду від 02.08.2023 у справі № 911/665/22 (пункт 6.28), від 20.09.2023 у справі № 910/3453/22 (пункт 51)).

6.15. Аналогічно і особа, зареєстрована як власник земельної ділянки, і особа, зареєстрована як постійний користувач, визнаються фактичними володільцями земельної ділянки щодо права власності і права постійного користування відповідно.

6.16. Таким чином, у справі, що переглядається, позивач був самоправно позбавлений володіння правом постійного користування. Таке позбавлення відбулося внаслідок прийняття спірного наказу Мін`юсту, але на користь власника земельної ділянки - держави в особі ГУ Держгеокадастру у Київській області.

6.17. Отже, саме держава в особі ГУ Держгеокадастру у Київській області є фактичним відповідачем у цій справі.

6.18. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (стаття 14 ГПК України).

6.19. Сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу (частина перша статті 45 ГПК України).

6.20. Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача як сторони у справі, а також зміст позовних вимог (пункти 2, 4 частини третьої статті 162 ГПК України).

6.21. Отже, визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41).

6.22. Звернення з позовом до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у позові. Аналогічна правова позиція Верховного Суду наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 року у справі № 910/15792/20 (пункт 8.18).

6.23. З огляду на зазначене вище, враховуючи те, що у цих спірних правовідносинах, які пов`язані із захистом права на володіння та користування земельними ділянками фактичним відповідачем є держава в особі ГУ Держгеокадастру у Київській області, колегія суддів дійшла висновку про те, що даний позов заявлений до неналежного відповідача, що є самостійною підставою для відмови в позові.

6.24. Належний спосіб захисту має визначатися, виходячи з правової природи спірних відносин.

6.25. Якщо наказом Мін`юсту скасоване рішення про державну реєстрацію речового права (відмінного від права власності) за особою, а внаслідок виконання такого наказу таке право на нерухомість більше за позивачем не зареєстроване, то це має наслідком позбавлення позивача книжкового володіння таким правом. Тому належному способу захисту прав та інтересів такої особи відповідає позовна вимога про введення позивача у володіння нерухомістю щодо відповідного права.

6.26. Пунктом 6 статті 3 ЦК України до загальних засад цивільного законодавства віднесено справедливість, добросовісність та розумність. Водночас самоправну поведінку не можна вважати добросовісною. В контексті заволодіння майном самоправною може бути поведінка, яка або спрямована на порушення чужих прав, або на самозахист своїх чи чужих прав (дійсно існуючих або уявних).

6.27. Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 19 ЦК України самозахистом є застосування особою засобів протидії, які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства. Отже, самозахистом може бути лише така поведінка, яка є засобом протидії, тобто яка здійснюється на противагу діям іншої сторони, є відповіддю на них. Якщо ж майном уже володіє інша особа, то дії по заволодінню ним не є засобами протидії, а тому вчинення таких дій є неправомірним (навіть якщо особа вважає себе такою, що має право власності чи інше право на майно).

6.28. Тому слід зробити висновок, що самоправне (без згоди володільця) заволодіння майном (навіть своїм) заборонене законом, тобто є порушенням. Воно порушує принаймні інтерес володільця (в тому числі і незаконного) в збереженні фактичного стану доти, доки доля володіння не буде вирішена судом чи в інший спосіб, встановлений законом. Виходячи з цього, підлягає застосуванню пункт 4 частини другої статті 16 ЦК України, відповідно до якого одним із способів захисту цивільного інтересу є відновлення становища, яке існувало до порушення.

6.29. При цьому питання про права сторін на майно не розглядаються. Тому посесорний позов може бути задоволений і проти власника майна чи іншого правоволодільця. Якщо відповідач вважає себе власником майна чи іншим правоволодільцем, а позивача - незаконним володільцем, то відповідач після повернення майна вправі звернутися до володільця з петиторним позовом, під час розгляду якого судом встановлюються права сторін на майно.

6.30. Колегія суддів звертає увагу, що в разі незаконного скасування (анулювання) Мін`юстом рішення про державну реєстрацію речового права за особою Мін`юст сам вчиняє самоправне позбавлення такої особи її володіння. В такому випадку розгляд позову до Мінюсту здійснюється судом у порядку посесорного захисту, тобто без встановлення прав позивача чи інших осіб на нерухоме майно. Судове рішення про задоволення позову за належною вимогою спрямоване на відновлення попереднього фактичного стану з метою подолання наслідків самоправства. Тому особа, яка вважає себе власником нерухомого майна, вправі звернутися до особи, за якою на підставі судового рішення відновлена реєстрація речового права (шляхом вчинення нового запису про державну реєстрацію такого права), з відповідною позовною вимогою в порядку петиторного позову в загальному порядку.

6.31. Відповідно до пункту 9 частини першої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема, судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості.

6.32. Колегія суддів звертає увагу, що зазначений вище пункт в частині набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно розрахований лише на випадки, коли судом застосовується такий спосіб захисту, як зміна правовідношення чи припинення правовідношення (пункти 6, 7 частини другої статті 16 ЦК України).

6.33. Натомість судові рішення про витребування майна з чужого володіння, введення у володіння нерухомістю є підставою для державної реєстрації права власності та інших речових прав державним реєстратором попри відсутність в них висновків про набуття, зміну або припинення права власності чи інших речових прав на нерухоме майно.

6.34. Такі висновки узгоджуються з практикою Верховного Суду, який неодноразово робив висновки про те, що судове рішення про витребування нерухомого майна із чужого володіння є підставою для внесення запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем незалежно від того, чи таке витребування відбувається у порядку віндикації (статті 387-388 ЦК України), чи у порядку, визначеному для повернення майна від особи, яка набула його за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (статті 1212-1215 ЦК України), чи у порядку примусового виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16 (пункт 38)), чи у порядку відновлення становища, яке існувало до порушення (пункт 4 частини першої статті 16 ЦК України) (постанова Верховного Суду від 09.08.2023 у справі № 910/18929/21, (пункт 4.31)).

6.35. Водночас слід мати на увазі, що здійснення державним реєстратором реєстраційних дій на підставі судових рішень не є виконанням цих судових рішень. Подання заявником судових рішень, як і подання інших документів, передбачених законом, є юридичним фактом, з яким закон пов`язує юридичні наслідки, а саме виникнення обов`язку державного реєстратора вчинити відповідну реєстраційну дію, якої вимагає заявник (див. mutatis mutandis постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 0840/3447/18 (пункт 49)).

6.36. Тому в державній реєстрації на підставі судового рішення може бути відмовлено за наявності підстав для цього, зокрема, якщо наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями (пункт 5 частини першої статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"). Така суперечність виникає, наприклад, якщо судове рішення ухвалене про витребування нерухомого майна від відповідача або про введення позивача у володіння речовим правом, але на момент державної реєстрації право власності вже зареєстроване за іншою особою.

6.37. З цієї причини, хоча рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна або про введення позивача у володіння речовим правом саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем відповідного права на нерухоме майно, але такий запис вноситься лише у разі, якщо право власності на нерухоме майно не зареєстроване за іншою особою. Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (пункт 98), від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункт 115), від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18 (пункт 80), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 74), від 03.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 146) та інших.

6.38. Отже, судове рішення про задоволення позовної вимоги про введення позивача у володіння речовим правом саме по собі є підставою для державної реєстрації такого права позивача на нерухоме майно, але за умови, що на час такої державної реєстрації відсутні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

6.39. Водночас позивач пред`явив вимогу про визнання протиправним та скасування наказу Мін`юсту і така вимога не відповідає належному (адекватному) способу захисту, оскільки, як зазначено вище, належною є вимога про введення позивача у володіння речовим правом.

6.40. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (аналогічні висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала, зокрема, у постановах від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (пункт 67), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22.06.2021 у справах № 334/3161/17 (пункт 55) і № 200/606/18 (пункт 73), від 29.06.2021 у справі № 916/964/19 (пункт 7.3), від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 26.10.2021 у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 143), від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 25.01.2022 у справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 21)).

6.41. У справі, що переглядається, позивач не заявляв вимог про введення позивача у володіння речовим правом, що свідчить про неналежність, зокрема про неефективність обраного ним способу захисту. Зазначене є самостійною підставою для відмови в позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц (пункт 127).

6.42. Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні позову, але з інших підстав, наведених у цій постанові.

6.43. Зважаючи на те, що обрання неналежного способу захисту, а також звернення з позовом до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в позові, колегія суддів не вважає за необхідне давати відповідь на кожен аргумент касаційної скарги з огляду на висновки ЄСПЛ у справах "Проніна проти України", "Руїз Торіха проти Іспанії" (хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент), оскільки неправильно обраний спосіб захисту та неналежність відповідача у справі зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.

7. Висновки Верховного Суду

7.1. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішенні у відповідній частині або змінити рішення у відповідній частині, не передаючи справу на новий розгляд.

7.2. Згідно зі статтею 311 ГПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

7.3. З огляду на зазначене колегія суддів дійшла висновку, що рішення та постанова судів попередніх інстанції (резолютивна частина) підлягає залишенню без змін з викладенням мотивувальної частини у редакції цієї постанови, а касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

8. Судові витрати

8.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина чотирнадцята статті 129 ГПК України).

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Національного антикорупційного бюро України задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2023 у справі № 640/14353/19 змінити в мотивувальній частині, виклавши її в редакції цієї постанови. В решті рішення та постанову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуюча Л. Рогач

Судді Є. Краснов

Г. Мачульський