Постанова

від 30.01.2024 по справі 190/1152/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/419/24 Справа № 190/1152/21 Суддя у 1-й інстанції - Крамар О. М. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2024 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Барильської А.П.,

суддів: Демченко Е.Л., Макарова М.О.,

за участю секретаря судового засідання: Кругман А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 28 липня 2023 року у цивільній справі за позовом керівника Жовтоводської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Державного підприємства Верхньодніпровське лісове господарство, правонаступником якого є Державне підприємство «Петриківське лісове господарство», правонаступником якого є Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» до Вишнівської селищної ради, ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування та скасування державної реєстрації прав на земельну ділянку, -

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2021 року керівник Жовтоводської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Державного підприємства «Верхньодніпровське лісове господарство» звернувся до суду з позовом до Вишнівської селищної ради, ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування та скасування державної реєстрації прав на земельну ділянку.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що моніторингом інформації, що міститься у Публічній кадастровій карті України, з урахуванням даних Державного кадастру територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлено, що на території лісового заказника загальнодержавного значення «Грушеватський» у приватну власність для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд передано ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 0,2248 га., на підставі рішення Вишнівської селищної ради № 676-37/УІІ від 11 вересня 2018 року. Крім того, на підставі зазначеного рішення селищної ради була проведена державна реєстрація права власності на земельну ділянку відповідно до рішення державного реєстратора П`ятихатської районної державної адміністрації Плахотня О.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 26 листопада 2018 року, індексний номер 44253376. Запис про право власності внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 21 листопада 2018 року за ОСОБА_1 (номер запису про право власності 29165992).

Водночас відповідно до інформації ДП «Верхньодніпровське лісове господарство» спірна земельна ділянка з кадастровим номером 1224587000:01:001:0328, що передана у приватну власність, знаходиться у 90 кварталі П`ятихатського лісництва Верхньодніпровського лісового господарства та розташована у виділі 3.

Пунктом 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України передбачено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування. Таким чином, спірна земельна ділянка на час передачі її у приватну власність і на теперішній час належить до земель державного лісового фонду, входить в межі об`єкту природно-заповідного фонду, та не вилучалась з постійного користування ДП «Верхньодніпровське лісове господарство».

Лісовий заказник загальнодержавного значення «Грушеватський» оголошений (створений) постановою Ради Міністрів Української РСР №500 від 28 жовтня 1974 року, а його місцезнаходженням визначено П`ятихатське лісництво ДП «Верхньодніпровський лісгосп», квартали 58-90. Заказник створено з метою охорони та збереження лісового масиву штучного походження, закладеного у 1881 році на вододілі та схилах долини р.Лозоватка, розчленованого балками, складеного дубово-ясеневими (переважно вододільними) та білоакацієвими (на схилах долини Лозуватки, схилах і днищах прилеглих балок) насадженнями. Пунктом 1.2 Положення про лісовий заказник загальнодержавного значення «Грушеватський», затвердженого наказом Міністра охорони навколишнього природного середовища України №303 від 06 червня 2012 року визначено, що Заказник входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення й використання. Згідно з пунктом 1.5 Положення територія, якій надано статус Заказника, не вилучається з користування Землекористувача, який здійснює в його межах свою діяльність згідно з цим Положенням. Вказаним Положенням визначено, що основними завданнями Заказника є: створення умов для збереження і відтворення лісового масиву штучного походження; збереження і підтримання біорізноманіття флори та фауни Заказника, в тому числі видів, занесених до Червоної книги України; вивчення ходу природних процесів і закономірностей розвитку лісової рослинності в умовах степу; збереження цінної пам`ятки дослідного лісівництва; підтримка загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища у регіоні.

Відповідно до охоронного зобов`язання №8, у 2012 році лісовий заказник Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Дніпропетровській області передано під охорону Державному підприємству «Верхньодніпровське лісове господарство».

Фактичне розташування лісового заказника «Грушеватський» встановлено згідно з даними Публічної кадастрової карти України з урахуванням Природно-заповідного кадастру та картографічних матеріалів, наданих Департаментом екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації. Крім того, місцезнаходження і межі заказника підтверджуються інформацією від 29 грудня 2020 року №01-03/227, наданою Інститутом географії НАН України, додатком до якої є картографічні матеріали із графічним зображенням меж лісового заказника. Заказник загальнодержавного значення «Грушеватський» є складовою світової системи природоохоронних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною.

Відповідно до інформації Департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 15 жовтня 2020 року №5048/0/260-20, проект землеустрою або інша землевпорядна документація стосовно лісового заказника загальнодержавного значення «Грушеватський» не розроблялася.

За висновком Інституту географії НАН України від 29 грудня 2020 року №01-03/227 та картографічними матеріалами, наданими на запит Дніпропетровської обласної прокуратури від 09 грудня 2020 року №15/3-20 вих20, земельна ділянка із кадастровим номером 1224587000:01:001:0328, що перебуває у приватній власності ОСОБА_1 , знаходиться в межах східної частини лісового заказника загальнодержавного значення «Грушеватський», створеного відповідно до Постанови Ради Міністрів УРСР № 500 від 28 жовтня 1974 року «Про створення заказників загальнодержавного значення в Українській РСР» зі змінами від 07 січня 1985 року №5.

Вказував на те, що законодавцем визначено, що вилучення земель державного лісового фонду для нелісогосподарських потреб, а також земель природно-заповідного фонду, належить до виключних повноважень Кабінету Міністрів України. Водночас, за інформацією Кабінету Міністрів України від 16 березня 2021 року №8220/0/2-21 він не володіє інформацією про зміну цільового призначення та передачу з державної у приватну власність земельних ділянок, що перебували у користуванні Державного підприємства «Верхньодніпровське лісове господарство» на території П`ятихатського району Дніпропетровської області. Таким чином, Вишнівською селищною радою в односторонньому та позасудовому порядку, з перевищенням наданих законом повноважень, незаконно вилучено поза волею належного розпорядника, відповідно до положень земельного законодавства, що діяли станом на час виникнення спірних правовідносин - держави в особі Кабінету Міністрів України, та постійного землекористувача - ДП «Верхньодніпровське лісове господарство» спірну земельну ділянку з земель лісогосподарського призначення і природно-заповідного фонду та передано її у приватну власність ОСОБА_1 .

Також зазначав, що законодавство встановлює особливий порядок втрати територіями статусу об`єкта природно-заповідного фонду. Так, для зміни меж, категорії та скасування статусу територій природно-заповідного фонду потребується дотримання такої ж процедури, яка встановлена статтями 51-53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» для створення цих об`єктів, а також погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, та наявність відповідного експертного висновку, який би засвідчив втрату територією тієї природоохоронної, наукової, естетичної чи іншої цінності, яка стала підставою для її заповідання.

Проте відомості про дотримання Вишнівською селищною радою такого порядку при передачі приватним власникам земель лісового заказника, що призвело до фактичного зменшення його території, відсутні.

Враховуючи вищевикладене, позивач вважає, що Вишнівською селищною радою прийнято оскаржуване рішення за відсутності погодження Департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської облдержадміністрації, з порушення вимог ст.ст. 20, 118, 186-1 ЗК України, ст.ст. 51-54 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» та всупереч встановленого мораторію на вилучення земель, які перебувають у постійному користуванні державних підприємств.

Окрім того, відповідно до ст. 150 Земельного кодексу України землі природно-заповідного фонду відносяться до особливо-цінних земель, припинення права постійного користування на які з підстави добровільної відмови від користування ними або шляхом їх вилучення здійснюється за погодженням з Верховною Радою України.

Водночас, в технічній документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), копія якої надана ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, таке погодження відсутнє.

Дніпропетровська обласна прокуратура 26 жовтня 2020 року за № 15/3-45 вих 20 звернулася з листом до Дніпропетровської обласної державної адміністрації, у якому вказала встановлені порушення земельного та природоохоронного законодавства, а саме про вибуття у приватну власність земель лісогосподарського призначення та природно-заповідного фонду. Водночас, Дніпропетровська обласна державна адміністрація, як орган, уповноважений розпоряджатися спірною земельною ділянкою, будучи належним чином обізнаним про існуюче порушення, протягом 4 місяців не вжила жодних заходів представницького характеру щодо захисту інтересів держави у сфері земельних відносин та повернення незаконно переданої земельної ділянки, у зв`язку з чим вказане порушення законодавства на даний час залишається не усунутим.

Жовтоводською місцевою прокуратурою 19 жовтня 2020 року скеровано лист до ДП «Верхньодніпровський лісгосп» про надання інформації про вжиті заходи щодо усунення вказаних порушень законодавства. Відповідно до інформації ДП «Верхньодніпровське лісове господарство» від 23 жовтня 2020 року, вказана земельна ділянка входить до кварталу 90 П`ятихатського лісництва ДП «Верхньодніпровське лісове господарство», проте, на думку підприємства, при її передачі порушень вимог земельного та природоохоронного законодавства допущено не було.

Посилаючись на те, що що спірна ділянка відноситься до земель державного лісового та природно-заповідного фонду, які перебувають під особливою охороною держави, невжиття Дніпропетровською обласною державною адміністрацією та ДП «Верхньодніпровське лісове господарство» протягом розумного строку, після отримання повідомлення про наявність порушень інтересів держави, заходів до їх поновлення, є підставою звернення прокурора до суду, відповідачка отримала земельну ділянку у приватну власність з земель лісогосподарського призначення і природно-заповідного фонду з численними вказаними вище порушеннями, тому просив суд ухвалити рішення, яким усунути перешкоди власнику - державі в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації - у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, площею 0,2248 га. із кадастровим номером 1224587000:01:001:0328, яка розташована на території П`ятихатського району Дніпропетровської області: шляхом визнання недійсним та скасування рішення Вишнівської селищної ради №676-37/VІІ від 11 вересня 2018 року «Про передачу гр. ОСОБА_1 земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на території Вишнівської селищної ради»; шляхом скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, площею 0,2248 га., кадастровий номер 1224587000:01:001:0328, що розташована на території П`ятихатського району Дніпропетровської області, проведену за ОСОБА_1 , на підставі рішення державного реєстратора П`ятихатської районної державної адміністрації Плахотні О.В. №44253376 від 26 листопада 2018 року з одночасним припиненням речових прав на вказану земельну ділянку ОСОБА_1 (номер запису про право власності 29165992); шляхом її повернення у власність держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації з правом постійного користування Державного підприємства «Верхньодніпровське лісове господарство» з незаконного володіння ОСОБА_1

Рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 28 липня 2023 року позов керівника Жовтоводської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Державного підприємства «Петріківське лісове господарство» задоволено. Вирішено питання стосовно судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що вул.Лісництво, на якій розташована земельна ділянка, що передана Вишнівською селищною радою у її приватну власність, входить в межі с.Іванівка, П`ятихатського району Дніпропетровської області та ніколи не була в межах земель природно-заповідного фонду України. Вказувала, що земельна ділянка надавалась із земель житлової та громадської забудови, що підтверджується Інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 02 березня 2021 року, яку надавала сама прокуратура. Зазначала, що будівлі та споруди, які розташовані на вказаній земельній ділянці, яка передана у її приватну власність, були побудовані ще в 1974 році, тобто до створення заказника, що підтверджується технічним паспортом на будинок. Звертала увагу, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що спірна земельна ділянка будь коли відносилась до земель природно-заповідного фонду. Вказувала, що ТОВ "Геоленд 2000" на замовлення Департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації встановлено межі територій природно-заповідного фонду та іншого природного призначення Дніпропетровської області, зокрема лісового заказника загального значення "Грушеватський", площею 598 га. З даного проекту вбачається, що "Лісовий заказник загальнодержавного значення "Грушеватський" знаходиться на території Саксаганської сільської територіальної громади Кам`янського району Дніпропетровської області, та згідно цього ж проекту землеустрою спірна ділянка не входить в межі заказника "Грушеватський".

17 жовтня 2023 року керівник Жовтоводської окружної прокуратури надав відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення першої інстанції, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення. Вказував, що оскільки станом на час виникнення спірних правовідносин (дата ухвалення рішення Вишнівською сільською радою 11 вересня 2018 року) межі лісового заказника Грушеватський не визначено в натурі, то його межі визначаються відповідно до проекту створення території та об`єктів природно-заповідного фонду (Проект організації та розвитку лісового господарства П`ятихатське лісництво ДП Верхньодніпровське лісове господарство виготовлений ДП Харківська державна лісовпорядна експедиція Українське державне проектне лісовпорядне виробниче об`єднання за 2013 рік). Зазначав, що в апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на докази, що не були надані до суду першої інстанції і при цьому не наводить будь-яких причин, з яких доказ не міг бути поданий у встановлений законом строк. Звертав увагу, що відведення за рахунок державного лісового фонду земельної ділянки у власність ОСОБА_1 супроводжувалось фактично незаконною зміною цільового призначення цієї ділянки всупереч ч.1 ст.20 ЗК України та ст.57 ЛК України без необхідних погоджень органів контролю. Зазначав, що у даному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, а тому є підстави для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом пред`явлення цього позову в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації та ДП Верхньодніпровське лісове госоподарство.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 05 грудня 2023 року замінено позивача Державне підприємство «Петриківське лісове господарство», який є правонаступником Державного підприємства Верхньодніпровське лісове господарство, на його правонаступника Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України»

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що рішення підлягає скасуванню, з огляду на наступне.

Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається із матеріалів справи, що рішенням Вишнівської селищної ради П`ятихатського району Дніпропетровської області №676-37/VII від 11 вересня 2018 року ОСОБА_1 було передано у власність земельну ділянку код КВЦНЗ 02.01. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 1224587000-01-001-0328 площею 0,2248 га. на підставі свідоцтва про право власності від 24 червня 2014 року за адресою: АДРЕСА_1 , на території Вишнівської селищної ради (т.1, а.с.27).

Згідно Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 02 березня 2021 року, цільове призначення вищезазначеної земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (т.1, а.с. 28-29).

На підставі рішення Вишнівської селищної ради №676-37/VII від 11 вересня 2018 року проведена державна реєстрація права власності на зазначену земельну ділянку відповідно до рішення державного реєстратора П`ятихатської районної державної адміністрації Плахотньої О.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 26 листопада 2018 року, індексний номер 44253376, запис про право власності внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 21 листопада 2018 року за ОСОБА_1 (номер запису 29165992) (т.1, а.с.30-31).

Відповідно до Проекту організації та розвитку лісового господарства П`ятихатського лісництва ДП «Верхньодніпровське лісове господарство», спірна земельна ділянка з кадастровим номером 1224587000:01:001:0328, що передана у приватну власність ОСОБА_1 , знаходиться у 90 кварталі П`ятихатського лісництва Верхньодніпровського лісового господарства та розташована у виділі 3 (т.2, а.с.12-47).

Вказаним проектом визначено категорію лісів, що знаходяться у кожному кварталі лісництва, площу лісових ділянок та характеристика об`єктів.Так, виділ 3 кварталу 90, де знаходиться спірна земельна ділянка, має площу 3,1 га., відноситься до категорії лісів, на ній розташовані об`єкти «Будівлі господарські та адміністративні» і включено до загальної площі ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Грушеватський».

Згідно з інформацією, наданою ВО «Укрдержліспроект» від 10 лютого 2022 року, виділ 3 кварталу 90 віднесено до категорії лісу Протиерозійні ліси (т.3, а.с.53-54).

Відповідно до Положення про лісовий заказник загальнодержавного значення «Грушеватський», затвердженого Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України №303 від 06 червня 2012 року, лісовий заказник загальнодержавного значення «Грушеватський» оголошений (створений) постановою Ради Міністрів Української РСР №500 від 28 жовтня 1974 року, розташований на території П`ятихатського району Дніпропетровської області у віданні П`ятихатського лісництва ДП «Верхньодніпровське лісове господарство», квартали 58-90 (т.1, а.с.52-64).

Згідно п. 2.1 Положення про лісовий заказник загальнодержавного значення «Грушеватський», Заказник створено з метою охорони та збереження лісового масиву штучного походження, закладеного у 1881 році на плато, порізаному балками.

Пунктом 1.2 Положення про лісовий заказник загальнодержавного значення «Грушеватський» визначено, що Заказник входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення й використання.

Згідно з пунктом 1.5 Положення територія, якій надано статус Заказника, не вилучається з користування Землекористувача, який здійснює в його межах свою діяльність згідно з цим Положенням.

Вказаним Положенням визначено, що основними завданнями Заказника є: створення умов для збереження і відтворення лісового масиву штучного походження; збереження і підтримання біорізноманіття флори та фауни Заказника, в тому числі видів, занесених до Червоної книги України; вивчення ходу природних процесів і закономірностей розвитку лісової рослинності в умовах степу; збереження цінної пам`ятки дослідного лісівництва; підтримка загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища у регіоні.

Відповідно до охоронного зобов`язання, зареєстрованого в Держуправлінні охорони навколишнього природного середовища в Дніпропетровській області за №8, Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Дніпропетровській області у 2012 році передало лісовий заказник «Грушуватський» під охорону Державному підприємству «Верхньодніпровське лісове господарство» (т.1, а.с.51).

Місцезнаходження і межі лісового заказника «Грушуватський» підтверджуються інформацією від 29 грудня 2020 року №01-03/227, наданою Інститутом географії НАН України, додатком до якої є картографічні матеріали із графічним зображенням меж лісового заказника.

З листа № 01-03/227 від 29 грудня 2020 року Інституту географії НАН України вбачається, що заказник входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення й використання. Територія Заказника розташована на правому березі р.Лозуватка у 4 км. північніше гирла (впадіння в р.Саксагань), західніше с.Іванівка П`ятихатського району Дніпропетровської області. Відповідно до геоморфологічного районування заказник розміщений у межах Дніпропетровсько-П`ятихатської акумулятивно-денудаційної хвилястої розчленованої рівнини, сформованої на міоценових відкладах. Рельєф території представлений переважно субгоризонтальними та пологонахиленими рівнинами правобережної заплави, денудаційно-ерозійних схилів р.Лозуватка та вододілу р.Лозуватка - р.Жовта (притока Інгульця) (т.1, а.с.40-44).

Заказник загальнодержавного значення «Грушеватський» є складовою світової системи природоохоронних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною.

За висновком Інституту географії НАН України від 29 грудня 2020 року №01-03/227 та картографічними матеріалами, земельна ділянка із кадастровим номером 1224587000:01:001:0328, що перебуває у приватній власності ОСОБА_1 , знаходиться в межах східної частини лісового заказника загальнодержавного значення «Грушеватський», створеного відповідно до Постанови Ради Міністрів УРСР № 500 від 28 жовтня 1974 року «Про створення заказників загальнодержавного значення в Українській РСР» зі змінами від 07 січня 1985 року №5 (т.1, а.с.41-44).

Задовольняючи позовні вимоги керівника Жовтоводської окружної прокуратури, в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Державного підприємства «Верхньодніпровське лісове господарство», правонаступником якого є Державне підприємство «Петриківське лісове господарство», правонаступником якого є Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», суд першої інстанції виходив з того, що спірна ділянка відноситься до земель державного лісового та природно-заповідного фонду, які перебувають під особливою охороною держави, невжиття Дніпропетровською обласною державною адміністрацією та ДП «Верхньодніпровське лісове господарство», протягом розумного строку, після отримання повідомлення про наявність порушень інтересів держави, заходів до їх поновлення, є підставою звернення прокурора до суду. Дійшов висновку, що землі лісового фонду за особливостями свого цільового призначення і правового режиму не можуть використовуватися для громадської і житлової забудови, в тому числі будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд. За встановлених обставин вважав, що «суспільним», «публічним» інтересом звернення прокурора до суду з вимогою про повернення спірної земельної ділянки із власності ОСОБА_1 є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - зміни цільового призначення земель лісового фонду та передачі у власність громадянину земель лісового фонду, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу. «Суспільний», «публічний» інтерес полягає у відновленні правового порядку в частині визначення меж компетенції органів державної влади, відновленні становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю, захист такого права шляхом повернення в державну власність землі, що незаконно вибула з такої власності. У зв`язку з чим вважав вимоги законним обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Однак, колегія суддів не може в повній мірі погодитись з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно достатті 7 ЛКУкраїни (уредакції,чинній начас прийняттярішення пропередачу увласність відповідачкиспірної земельноїділянки тареєстрації нанеї прававласності)ліси,які знаходятьсяв межахтериторії України,є об`єктамиправа власностіУкраїнського народу. Відімені Українськогонароду прававласника наліси здійснюютьоргани державноївлади таоргани місцевогосамоврядування вмежах,визначених КонституцієюУкраїни. Лісиможуть перебуватив державній,комунальній таприватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

У державнійвласності перебуваютьусі лісиУкраїни,крім лісів,що перебуваютьу комунальнійабо приватнійвласності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону (стаття 8 ЛК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 9, 10, 11 ЛК України у комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності. Ліси в Україні можуть перебувати у приватній власності. Суб`єктами права приватної власності на ліси є громадяни та юридичні особи України.

Право комунальної власності на ліси набувається при розмежуванні в установленому законом порядку земель державної і комунальної власності, а також шляхом передачі земельних ділянок з державної власності в комунальну та з інших підстав, не заборонених законом.

Згідно зі статтею 44 ЗК України до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва).

Згідно із частинами першою, другою статті 56, частиною першою статті 57 ЗК України землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств.

Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

У пункті 5 Прикінцевих положень ЛК України (у редакції, яка була чинною з 29 березня 2006 року до 16 січня 2020 року) вказано, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

У чинній редакції вищевказаного пункту зазначено, що до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 01 січня 2027 року, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Згідно із частинами третьою, четвертою статті 142 ЗК України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.

Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Відповідно до частини восьмої статті 122 ЗК України (у редакції, станом на час передачі спірної земельної ділянки у приватну власність) Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої, дев`ятої статті 149 ЗК України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та суб`єктів господарювання залізничного транспорту загального користування у зв`язку з їх реорганізацією шляхом злиття під час утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", крім випадків, визначених частинами п`ятою-восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно із частинами першою, другою статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до статті 387, частини третьої статті 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

З матеріалів даної справи встановлено, що фактично відбулося вилучення земель державного лісового фонду, а також зміна цільового призначення спірної земельної ділянки та наразі спірна земельна ділянка перебуває у приватній власності фізичної особи (відповідачки).

При цьому прокурор, стверджуючи, що спірна земельна ділянка є землями лісового фонду (лісовий заказник), яка перебувала у постійному користуванні Державного підприємства «Верхньодніпровське лісове господарство» та належить до земель державного лісового фонду, входить в межі об`єкту природно-заповідного фонду, та не вилучалась з постійного користування ДП «Верхньодніпровське лісове господарство» вважав, що передача останньої у приватну власність фізичній особі здійснена з порушенням вимог земельного та лісового законодавства, а тому порушене право держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Державного підприємства Верхньодніпровське лісове господарство підлягає відновленню шляхом усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою; визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування та скасування державної реєстрації прав на земельну ділянку, тобто заявив негаторний позов.

Для відновлення права власності держави на незаконно вилучені землі лісового фонду ефективним способом захисту є віндикаційний позов.

Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у складі колегій суддів Першої, Другої та Третьої судових палат Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 183/1615/16 (провадження № 61-14809св19), від 25 листопада 2020 року у справі № 363/1266/18 (провадження № 61-6405св20), від 18 листопада 2020 року у справі № 67/3529/15-ц (провадження № 61-3082св19), від 04 листопада 2020 року у справі № 372/1884/17 (провадження № 61-6079св19), від 11 грудня 2019 року у справі № 367/3487/15-ц (провадження № 61-18599св18), від 29 квітня 2020 року у справі № 372/3917/15 (провадження № 61-42954св18).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 травня 2018 року, у справі №368/1158/16-ц, зазначила, що вимога про витребування земельної ділянки лісового фонду з незаконного володіння приватної особи в порядку статті 388 ЦК України є ефективним способом захисту права власності держави на землі цієї категорії.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19) та багатьох інших.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19, пункт 63), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 98).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 листопада 2021 року

по справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) виклала правовий висновок, «що можливість віндикації майна, його витребування від особи, яка незаконно або свавільно заволоділа ним, має нормативну основу в національному законодавстві. Зокрема, пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України передбачений такий спосіб захисту, як відновлення становища, яке існувало до порушення, а статтею 387 ЦК України передбачено право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння. Зазначені положення є доступними для заінтересованих осіб, чіткими, а наслідки їх застосування передбачуваними.

Віндикація майна, його витребування в особи, яка незаконно або свавільно порушила чуже володіння, має легітимну мету, яка полягає в забезпеченні права інших осіб мирно володіти своїм майном. Така мета відповідає загальним інтересам суспільства.

Повернення державі земельної ділянки, незаконно відчуженої фізичній особі органом місцевого самоврядування, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоб таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом земельної ділянки належністю її до земель лісогосподарського призначення.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові».

З врахуванням встановлених у даній справі обставин колегія суддів доходить висновку про відмову у задоволенні позову через обрання прокурором неналежного способу захисту прав, оскільки такий не відповідає характеру порушеного права та спричиненим цими діями наслідкам. У даному випадку ефективним способом захисту права може бути звернення до суду з позовом про витребування земельної ділянки у власність держави.

При цьому, доводи апеляційної скарги стосовно того, що спірна земельна ділянка не входить до земель Лісового Фонду, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки у задоволені позову відмовлено з підстав обрання прокурором неналежного способу захисту прав.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду- скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Зважаючи на результат розгляду справи, в порядку ст.141 ЦПК України з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 підлягає до стягнення судовий збір в розмірі 10 215 грн.

Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 28 липня 2023 року скасувати та ухвалити нове .

В задоволенні позову керівника Жовтоводської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Державного підприємства Верхньодніпровське лісове господарство, правонаступником якого є Державне підприємство «Петриківське лісове господарство», правонаступником якого є Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» до Вишнівської селищної ради, ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування та скасування державної реєстрації прав на земельну ділянку відмовити.

Стягнути з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 10 215 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 06 лютого 2024 року.

Головуючий: А.П. Барильська

Судді: Е.Л. Демченко

М.О. Макаров