Постанова

від 21.08.2024 по справі 190/1152/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 190/1152/21

провадження № 61-2842св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - керівник Жовтоводської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Державного підприємства «Верхньодніпровське лісове господарство», правонаступником якого є Державне підприємство «Петриківське лісове господарство», правонаступником якого є Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України»,

відповідачі: Вишнівська селищна рада, ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом керівника Жовтоводської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Державного підприємства «Верхньодніпровське лісове господарство», правонаступником якого є Державне підприємство «Петриківське лісове господарство», правонаступником якого є Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», до Вишнівської селищної ради, ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування та скасування державної реєстрації прав на земельну ділянку

за касаційною скаргою заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 січня 2024 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року про виправлення описки у складі колегії суддів: Барильської А. П., Демченко Е. Л., Макарова М. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2021 року керівник Жовтоводської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Державного підприємства «Верхньодніпровське лісове господарство» (далі - ДП «Верхньодніпровське лісове господарство») звернувся до суду з позовом, у якому просив усунути перешкоди власнику - державі в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації - у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 0,2248 га з кадастровим номером 1224587000:01:001:0328, яка розташована на території П`ятихатського району Дніпропетровської області, шляхом визнання недійсним та скасування рішення Вишнівської селищної ради від 11 вересня 2018 року № 676-37/VІІ «Про передачу гр. ОСОБА_1 земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на території Вишнівської селищної ради»; шляхом скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку площею 0,2248 га, кадастровий номер 1224587000:01:001:0328, що розташована на території П`ятихатського району Дніпропетровської області, проведену за ОСОБА_1 на підставі рішення державного реєстратора П`ятихатської районної державної адміністрації Плахотні О. В. від 26 листопада 2018 року № 44253376 з одночасним припиненням речових прав на вказану земельну ділянку ОСОБА_1 (номер запису про право власності 29165992); шляхом її повернення у власність держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації з правом постійного користування ДП «Верхньодніпровське лісове господарство» з незаконного володіння ОСОБА_1 .

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор посилався на те, що результатом моніторингу інформації, яка міститься у Публічній кадастровій карті України, з урахуванням інформації з Державного кадастру територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлено, що на території лісового заказника загальнодержавного значення «Грушеватський» на підставі рішення Вишнівської селищної ради від 11 вересня 2018 року № 676-37/VІІ передано ОСОБА_1 у приватну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд земельну ділянку площею 0,2248 га та проведено державну реєстрацію права власності на неї.

Водночас відповідно до інформації ДП «Верхньодніпровське лісове господарство» спірна земельна ділянка з кадастровим номером 1224587000:01:001:0328, що передана у приватну власність, розташована у 90-му кварталі П`ятихатського лісництва Верхньодніпровського лісового господарства та розташована у виділі 3.

Спірна земельна ділянка на час передачі її у приватну власність і на теперішній час належить до земель державного лісового фонду, входить в межі об`єкта природно-заповідного фонду, та не вилучалась з постійного користування ДП «Верхньодніпровське лісове господарство».

Фактичне розташування лісового заказника «Грушеватський» встановлено згідно з даними Публічної кадастрової карти України з урахуванням Природно-заповідного кадастру та картографічних матеріалів, наданих Департаментом екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації. Крім того, місцезнаходження і межі заказника підтверджуються інформацією від 29 грудня 2020 року № 01-03/227, наданою Інститутом географії НАН України, додатком до якої є картографічні матеріали із графічним зображенням меж лісового заказника. Заказник загальнодержавного значення «Грушеватський» є складовою світової системи природоохоронних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною.

Відповідно до інформації Департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 15 жовтня 2020 року № 5048/0/260-20 проект землеустрою або інша землевпорядна документація стосовно лісового заказника загальнодержавного значення «Грушеватський» не розроблялася.

Згідно з висновком Інституту географії НАН України від 29 грудня 2020 року № 01-03/227 та картографічними матеріалами, наданими на запит Дніпропетровської обласної прокуратури від 09 грудня 2020 року № 15/3-20 вих20, земельна ділянка з кадастровим номером 1224587000:01:001:0328, що перебуває у приватній власності ОСОБА_1 , розташована в межах східної частини лісового заказника загальнодержавного значення «Грушеватський», створеного відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР від 28 жовтня 1974 року № 500 «Про створення заказників загальнодержавного значення в Українській РСР» зі змінами від 07 січня 1985 року № 5.

Вилучення земель державного лісового фонду для нелісогосподарських потреб, а також земель природно-заповідного фонду належить до виключних повноважень Кабінету Міністрів України. Водночас, за інформацією Кабінету Міністрів України від 16 березня 2021 року № 8220/0/2-21, він не володіє інформацією про зміну цільового призначення та передачу з державної у приватну власність земельних ділянок, що перебували у користуванні ДП «Верхньодніпровське лісове господарство» на території П`ятихатського району Дніпропетровської області.

Таким чином, Вишнівська селищна рада в односторонньому та позасудовому порядку, з перевищенням наданих законом повноважень, незаконно вилучила поза волею належного розпорядника відповідно до положень земельного законодавства, що діяли станом на час виникнення спірних правовідносин - держави в особі Кабінету Міністрів України, та постійного землекористувача - ДП «Верхньодніпровське лісове господарство» спірну земельну ділянку із земель лісогосподарського призначення і природно-заповідного фонду та передала її у приватну власність ОСОБА_1 .

Також зазначав, що законодавство встановлює особливий порядок втрати територіями статусу об`єкта природно-заповідного фонду. Так, для зміни меж, категорії та скасування статусу територій природно-заповідного фонду потребується дотримання такої ж процедури, яка встановлена статтями 51-53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» для створення цих об`єктів, а також погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, та наявність відповідного експертного висновку, який би засвідчив втрату територією тієї природоохоронної, наукової, естетичної чи іншої цінності, яка стала підставою для її створення.

Проте відомості про дотримання Вишнівською селищною радою такого порядку при передачі приватним власникам земель лісового заказника, що призвело до фактичного зменшення його території, відсутні.

Враховуючи викладене, прокурор вважає, що Вишнівська селищна рада прийняла оскаржуване рішення за відсутності погодження Департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської облдержадміністрації, з порушення норм статей 20, 118, 186-1 ЗК України, статей 51-54 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» та всупереч встановленому мораторію на вилучення земель, які перебувають у постійному користуванні державних підприємств.

Крім того, відповідно до статті 150 Земельного кодексу України землі природно-заповідного фонду відносяться до особливо-цінних земель, припинення права постійного користування на які з підстави добровільної відмови від користування ними або шляхом їх вилучення здійснюється за погодженням з Верховною Радою України.

Водночас у технічній документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), копія якої надана ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, такого погодження немає.

Посилаючись на те, що спірна ділянка належить до земель державного лісового та природно-заповідного фонду, які перебувають під особливою охороною держави, невжиття Дніпропетровською обласною державною адміністрацією та ДП «Верхньодніпровське лісове господарство» протягом розумного строку після отримання повідомлення про наявність порушень інтересів держави заходів для їх поновлення, є підставою до звернення прокурора до суду, відповідачка отримала земельну ділянку у приватну власність з земель лісогосподарського призначення і природно-заповідного фонду з численними порушеннями.

У зв`язку з цим прокурор просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області рішенням від 28 липня 2023 року позов задовольнив. Усунув перешкоди власнику - державі в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації - у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, площею 0,2248 га з кадастровим номером 1224587000:01:001:0328, яка розташована на території П`ятихатського району Дніпропетровської області, шляхом визнання недійсним та скасування рішення Вишнівської селищної ради від 11 вересня 2018 року № 676-37/VІІ «Про передачу гр. ОСОБА_1 земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на території Вишнівської селищної ради». Усунув перешкоди власнику - державі в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації - у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 0,2248 га з кадастровим номером 1224587000:01:001:0328, яка розташована на території П`ятихатського району Дніпропетровської області, шляхом скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, площею 0,2248 га, кадастровий номер 1224587000:01:001:0328, що розташована на території П`ятихатського району Дніпропетровської області, проведену за ОСОБА_1 на підставі рішення державного реєстратора П`ятихатської районної державної адміністрації Плахотні О. В. від 26 листопада 2018 року № 44253376 з одночасним припиненням речових прав на вказану земельну ділянку ОСОБА_1 (номер запису про право власності 29165992). Усунув перешкоди власнику - державі в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації - у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 0,2248 га з кадастровим номером 1224587000:01:001:0328, яка розташована на території П`ятихатського району Дніпропетровської області, шляхом її повернення у власність держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації з правом постійного користування Державним підприємством «Петріківське лісове господарство» (далі - ДП «Петріківське лісове господарство») з незаконного володіння ОСОБА_1 . Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що спірна ділянка наледить до земель державного лісового та природно-заповідного фонду, які перебувають під особливою охороною держави, невжиття Дніпропетровською обласною державною адміністрацією та ДП «Верхньодніпровське лісове господарство», протягом розумного строку, після отримання повідомлення про наявність порушень інтересів держави, заходів для їх поновлення є підставою звернення прокурора до суду. Також суд зазначив, що землі лісового фонду за особливостями свого цільового призначення і правового режиму не можуть використовуватися для громадської і житлової забудови, в тому числі будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд. За встановлених обставин вважав, що «суспільним», «публічним» інтересом звернення прокурора до суду з вимогою про повернення спірної земельної ділянки із власності ОСОБА_1 є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - зміни цільового призначення земель лісового фонду та передання у власність громадянину земель лісового фонду, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу. Суспільний, публічний інтерес полягає у відновленні правового порядку в частині визначення меж компетенції органів державної влади, відновленні становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю, захист такого права шляхом повернення в державну власність землі, що незаконно вибула з такої власності.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Дніпровський апеляційний суд постановою від 30 січня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 28 липня 2023 року скасував та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.

Апеляційний суд мотивував судове рішення тим, що у спірному випадку фактично відбулося вилучення земель державного лісового фонду, а також зміна цільового призначення спірної земельної ділянки. У зв`язку з цим апеляційний суд вважав, заявлені вимоги є неефективним способом захисту прав позивача у цій справі, оскільки для відновлення права власності держави на незаконно вилучені землі лісового фонду ефективним способом захисту є віндикаційний позов.

Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 06 лютого 2024 року виправив описки, допущені в електронному і паперовому варіантах тексту вступної та резолютивної частин постанови Дніпровського апеляційного суду від 30 січня 2024 року, вказав правильно в електронному варіанті вступної та резолютивної частин постанови сторону «Державне підприємство «Верхньодніпровське лісове господарство», правонаступником якого є Державне підприємство «Петриківське лісове господарство», правонаступником якого є Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» замість зазначеної «Державне підприємство «Петриківське лісове господарство» і вказав правильно в паперовому варіанті вступної та резолютивної частини постанови сторону «Державне підприємство «Верхньодніпровське лісове господарство», правонаступником якого є Державне підприємство «Петриківське лісове господарство», правонаступником якого є Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» замість зазначеної «Державне підприємство «Верхньодніпровське лісове господарство».

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи

У лютому 2024 року заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 січня 2024 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року про виправлення описки і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження вказував те, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справах № 911/3311/17, 911/3574/17, 911/3897/17, від 03 вересня 2020 року у справі № 911/3449/17, від 16 лютого 2022 року у справі № 363/669/17, від 12 травня 2022 року у справі № 372/4154/18, від 08 червня 2022 року у справі № 307/3155/19, від 27 травня 2020 року у справі № 368/290/17, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16, від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17.

Касаційна скарга мотивована тим, що, приймаючи оскаржуване рішення, апеляційний суд не дослідив та не перевірив докази щодо місця розташування, складу угідь та належності спірної земельної ділянки до земель природоохоронного призначення та лісового фонду, без надання правової оцінки позовній вимозі прокурора про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження спірною земельною ділянкою, вважаючи одну із позовних вимог прокурора неефективним способом захисту, ухвалено рішення про відмову у позові у повному обсязі.

У березні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Денисенко М. М. подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, оскільки це судове рішення є законним і обґрунтованим, суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам. При цьому зазначив, що спірна земельна ділянка ніколи не перебувала в межах природньо-заповітного фонду України.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 березня 2024 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

13 березня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 14 серпня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що рішенням Вишнівської селищної ради П`ятихатського району Дніпропетровської області від 11 вересня 2018 року № 676-37/VII ОСОБА_1 було передано у власність земельну ділянку, код КВЦНЗ 02.01. - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,2248 га, кадастровий номер 1224587000:01:001:0328 за адресою: АДРЕСА_1 на території Вишнівської селищної ради

Згідно зі свідоцтвом про право власності від 24 червня 2014 року ОСОБА_1 належить будинок зазначеною адресою.

Згідно з інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 02 березня 2021 року, цільове призначення зазначеної земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

На підставі рішення Вишнівської селищної ради від 11 вересня 2018 року № 676-37/VII державний реєстратор П`ятихатської районної державної адміністрації Плахотня О. В. прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) та провів державну реєстрацію права власності на зазначену земельну ділянку від 26 листопада 2018 року, індексний номер 44253376, запис про право власності ОСОБА_1 внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 21 листопада 2018 року (номер запису 29165992).

Згідно з проектом організації та розвитку лісового господарства П`ятихатського лісництва ДП «Верхньодніпровське лісове господарство», спірна земельна ділянка з кадастровим номером 1224587000:01:001:0328, що передана у приватну власність ОСОБА_1 , розташована у 90-му кварталі П`ятихатського лісництва Верхньодніпровського лісового господарства, у виділі 3.

У вказаному проекті визначено категорію лісів, що знаходяться у кожному кварталі лісництва, площу лісових ділянок та характеристика об`єктів.

Так, виділ 3 кварталу 90, де знаходиться спірна земельна ділянка, має площу 3,1 га, належить до категорії лісів, на ньому розташовані об`єкти «Будівлі господарські та адміністративні» і його включено до загальної площі ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Грушеватський».

Згідно з інформацією Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання«Укрдержліспроект» (далі - ВО «Укрдержліспроект») від 10 лютого 2022 року, виділ 3 кварталу 90 віднесено до категорії лісу - протиерозійні ліси.

Відповідно до Положення про лісовий заказник загальнодержавного значення «Грушеватський», затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 06 червня 2012 року № 303 (далі - Положення), лісовий заказник загальнодержавного значення «Грушеватський» оголошений (створений) постановою Ради Міністрів Української РСР від 28 жовтня 1974 року № 500, розташований на території П`ятихатського району Дніпропетровської області і перебуває у віданні П`ятихатського лісництва ДП «Верхньодніпровське лісове господарство», квартали 58-90.

Згідно з пунктом 2.1 Положення заказник створено з метою охорони та збереження лісового масиву штучного походження, закладеного у 1881 році на плато, порізаному балками.

Пунктом 1.2 Положення визначено, що заказник входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення й використання.

Згідно з пунктом 1.5 Положення територія, якій надано статус заказника, не вилучається з користування землекористувача, який здійснює в його межах свою діяльність згідно з цим положенням.

У вказаному Положенні визначено, що основними завданнями заказника є: створення умов для збереження і відтворення лісового масиву штучного походження; збереження і підтримання біорізноманіття флори та фауни заказника, в тому числі видів, занесених до Червоної книги України; вивчення ходу природних процесів і закономірностей розвитку лісової рослинності в умовах степу; збереження цінної пам`ятки дослідного лісівництва; підтримка загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища у регіоні.

Відповідно до охоронного зобов`язання, зареєстрованого в Держуправлінні охорони навколишнього природного середовища в Дніпропетровській області за № 8, Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Дніпропетровській області у 2012 році передало лісовий заказник «Грушуватський» під охорону ДП «Верхньодніпровське лісове господарство».

Місцезнаходження і межі лісового заказника «Грушуватський» підтверджуються інформацією від 29 грудня 2020 року № 01-03/227, наданою Інститутом географії НАН України, додатком до якої є картографічні матеріали із графічним зображенням меж лісового заказника.

З цього листа також відомо, що заказник входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення й використання. Територія заказника розташована на правому березі р. Лозуватка у 4 км. північніше гирла (впадіння в р. Саксагань), західніше с. Іванівка П`ятихатського району Дніпропетровської області. Відповідно до геоморфологічного районування заказник розміщений у межах Дніпропетровсько-П`ятихатської акумулятивно-денудаційної хвилястої розчленованої рівнини, сформованої на міоценових відкладах. Рельєф території представлений переважно субгоризонтальними та пологонахиленими рівнинами правобережної заплави, денудаційно-ерозійних схилів р. Лозуватка та вододілу р. Лозуватка - р. Жовта (притока Інгульця).

Заказник загальнодержавного значення «Грушеватський» є складовою світової системи природоохоронних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною.

Згідно з листом Інституту географії НАН України від 29 грудня 2020 року № 01-03/227 та картографічними матеріалами земельна ділянка з кадастровим номером 1224587000:01:001:0328, що перебуває у приватній власності ОСОБА_1 , розташована в межах східної частини лісового заказника загальнодержавного значення «Грушеватський», створеного відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР від 28 жовтня 1974 року № 500 «Про створення заказників загальнодержавного значення в Українській РСР» зі змінами від 07 січня 1985 року № 5.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши аргументи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

До земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим (стаття 18 ЗК України).

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення (частина перша статті 19 ЗК України).

Статтею 43 ЗК України встановлено, що землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Згідно зі статтею 44 ЗК України до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва).

Землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом (стаття 45 ЗК України).

Відповідно до статті 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» № 2456-XII (далі - Закон № 2456-XII) до природно-заповідного фонду України належать природні території та об`єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища; штучно створені об`єкти - ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, пам`ятки природи, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва. Заказники, пам`ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки та парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва залежно від їх екологічної і наукової, історико-культурної цінності можуть бути загальнодержавного або місцевого значення. Залежно від походження, інших особливостей природних комплексів та об`єктів, що оголошуються заказниками чи пам`ятками природи, мети і необхідного режиму охорони: заказники поділяються на ландшафтні, лісові, ботанічні, загальнозоологічні, орнітологічні, ентомологічні, іхтіологічні, гідрологічні, загальногеологічні, палеонтологічні та карстово-спелеологічні; пам`ятки природи поділяються на комплексні, пралісові, ботанічні, зоологічні, гідрологічні та геологічні. Пам`ятки природи можуть розташовуватися на території інших об`єктів природно-заповідного фонду.

Згідно зі статтею 7 Закону № 2456-XII на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням. Межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Відповідно до статті 9 Закону № 2456-XII території та об`єкти природно-заповідного фонду з додержанням вимог, встановлених цим Законом та іншими актами законодавства України, можуть використовуватися: у природоохоронних цілях; у науково-дослідних цілях; в оздоровчих та інших рекреаційних цілях; в освітньо-виховних цілях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища.

Відповідно до частини п`ятої статті 53 Закону № 2456-XII території та об`єкти природно-заповідного фонду або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов`язання.

У статті 81 ЗК України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Згідно з пунктами «а», «в» частини третьої статті 83 ЗК України до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо); землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до частини першої статті 150 ЗК України до особливо цінних земель належать, зокрема, землі природно-заповідного фонду.

Відповідно до частини другої статті 150 ЗК України земельні ділянки особливо цінних земель, що перебувають у державній або комунальній власності, можуть вилучатися (викуплятися) для будівництва об`єктів загальнодержавного значення, доріг, ліній електропередачі та зв`язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів, геодезичних пунктів, житла, об`єктів соціально-культурного призначення, нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, пов`язаних з їх експлуатацією, за постановою Кабінету Міністрів України або за рішенням відповідної місцевої ради, якщо питання про вилучення (викуп) земельної ділянки погоджується Верховною Радою України.

Погодження питань, пов`язаних з вилученням особливо цінних земель, відповідно до статті 6 ЗК України належить до повноважень Верховної Ради України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 червня 2023 року у справі № 554/10517/16-ц (провадження № 14-76цс22) дійшла висновку, що зайняття земельної ділянки природно-заповідного фонду з порушенням ЗК України та Закону № 2456-XII потрібно розглядати як порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, що не пов`язане з позбавленням власника володіння відповідною земельною ділянкою, навіть якщо інша особа зареєструвала її право приватної власності на цю ділянку. За таких умов, ефективним способом судового захисту щодо повернення земельної ділянки природно-заповідного фонду власнику є негаторний, а не віндикаційний позов.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Розглядаючи позов по суті, апеляційний суд на підставі належних доказів не встановив, чи є в цьому випадку накладення спірної земельної ділянки на землі природно-заповідного фонду, на чому, зокрема, наголошував прокурор у позовній заяві, а лише констатував факт того, що земельна ділянка належить до земель лісогосподарського призначення.

При цьому, визначаючи правовий статус спірної земельної ділянки, апеляційний суд, хоч і посилався на лист Інституту географії НАН України від 29 грудня 2020 року № 01-03/227 та картографічні матеріали, згідно з якими спірна земельна ділянка знаходиться в межах східної частини лісового заказника загальнодержавного значення «Грушеватський», проте не встановив, чи перебуває ця земельна ділянка в межах заказника загальнодержавного значення.

Від встановлення цих обставин залежить кваліфікація спірних правовідносин та визначення належного способу захисту.

Таким чином, суд апеляційної інстанції зробив передчасний висновок про відмову в задоволенні позову через обрання позивачем неефективного способу захисту.

Згідно зі статтею 400 ЦПК України касаційний суд не має процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, та давати оцінку доказам, які суди не дослідили, а отже, не може вирішити спір по суті за результатами касаційного перегляду.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

Враховуючи зазначене, оскаржувані постанова та ухвала про виправлення описки підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду апеляційному суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального і процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін, та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури задовольнити частково.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 січня 2024 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року про виправлення описки скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов