Постанова

від 29.01.2024 по справі 912/1296/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.01.2024 року м. Дніпро Справа № 912/1296/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Мороза В.Ф., Паруснікова Ю.Б.

при секретарі судового засідання: Ліпинському М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційно-торговий дім-ЛС"

на рішення Господарського суду Кіровоградської області (суддя Коваленко Н.М.) від 31.07.2023 р. та додаткове рішення від 05.09.2023 р. у справі № 912/1296/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компас Кіровоград", код ЄДР 33083377, вул. Бережинська, 20, м. Кропивницький, 27630, фактична адреса (для направлення кореспонденції): вул. Чміленка, 82/40, м. Кропивницький, 25006

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційно-торговий дім-ЛС", код ЄДР 24709890, вул. Шахтарська, буд. 5, с. Неопалимівка(пн), Кропивницький р-н, Кіровоградська обл., 27652

про стягнення збитку у розмірі 422 920,00 грн, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2022 р. до Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява ТОВ "Компас Кіровоград" до ТОВ "ІТД-ЛС" про стягнення 422 920,00 грн збитків.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до даних податкового та бухгалтерського обліку станом на 27.08.2022 у ТОВ "ІТД-ЛС" знаходиться на відповідальному зберіганні 7,216 тн. дизельного пального, що належить ТОВ "Компас Кіровоград", вимогу про повернення зі зберігання дизельного пального відповідач не виконав. Тому, відповідач повинен відшкодувати позивачу заподіяні збитки у розмірі 422 920,00 грн, що відповідають вартості втраченого дизельного пального у кількості 7,216 тн.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 31.07.2023 р. у справі № 912/1296/22:

-позов задоволено частково;

-стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційно-торговий дім-ЛС" (код ЄДР 24709890, вул. Шахтарська, буд. 5, с. Неопалимівка(пн), Кропивницький р-н, Кіровоградська обл., 27652) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компас Кіровоград" (код ЄДР 33083377, вул. Бережинська, 20, м. Кропивницький, 27630) 322 555,20 грн збитків, а також судовий збір у розмірі 4 838,33 грн;

-в решті позову відмовлено.

Додатковим рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 05.09.2023 р. у справі № 912/1296/22 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційно-торговий дім-ЛС" (код ЄДР 24709890, вул. Шахтарська, буд. 5, с. Неопалимівка(пн), Кропивницький р-н, Кіровоградська обл., 27652) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компас Кіровоград" (код ЄДР 33083377, вул. Бережинська, 20, м. Кропивницький, 27630) 39 660,40 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 3 823,68 грн витрат, пов`язаних із проведенням експертизи.

Не погодившись із зазначеними рішеннями господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інформаційно-торговий дім-ЛС" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просить скасувати рішення Господарського суду Кіровоградської області від 31.07.2023р. у справі № 912/1296/22 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Компас Кіровоград", скасувати додаткове рішення Господарського суду Кіровоградської області від 05.09.2023р. у справі № 912/1296/22 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Компас Кіровоград" про стягнення з відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування апеляційної скарги на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 31.07.2023 р. у справі № 912/1296/22 апелянт, зокрема вказує наступне:

-позивачем обрано неналежний спосіб захисту. Так, апелянт вважає, що належним способом захисту прав позивача у спірних правовідносинах є вимога про виконання зобов`язання в натурі повернення поклажодавцеві речі, яка була передана на зберігання. Натомість позивачем заявлена вимога про відшкодування збитків, яка заявлена неправомірно, оскільки у спірних правовідносинах не відбулося втрати (нестачі) речі, яка була передана на зберігання;

-позивачем не доведений розмір збитків. Апелянт стверджує, що позивачем не надано доказів документального підтвердження втрати палива та нарахування зобов`язань з ПДВ від собівартості втраченого пального, що свідчить про те, що збитків позивачем не виявлено. Також апелянт вважає, що висновок експерта у цій справі з визначення ринкової вартості стосується лише одного сорту дизельного палива, в той час, як позивачем на зберігання передавалося два різних сорту дизельного палива. Крім цього апелянт вважає, що судом першої інстанції при визначенні розміру збитків мало бути досліджено питання розрахунків за зберігання спірного майна, а також норми втрат нафтопродуктів під час зберігання;

-позивачем не доведено, що його право порушено. Так, апелянт вважає безпідставним встановлення факту передачі палива на зберігання у визначеному позивачем обсягу на підставі акцизних накладних. На переконання відповідача такий факт має бути встановлений тільки на підставі актів приймання-передачі майна на зберігання, яких позивачем надано не на повну кількість нафтопродуктів, яку заявлено у позові.

В обґрунтування апеляційної скарги на додаткове рішення Господарського суду Кіровоградської області від 05.09.2023 р. у справі № 912/1296/22 апелянт стверджує, що єдиними доказами, які потребували вивчення та певної оцінки учасниками справи, є лише договір зберігання і документи, пов`язані з виконанням цього договору. На думку апелянта справа розглядалася без первинних документів, якими б мали обґрунтовуватися позовні вимоги, що значно зменшило реальний обсяг правничої допомоги та її відповідну складність. Таким чином, апелянт вважає, що заявлені вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу не співмірні зі складністю виконаної роботи.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Компас Кіровоград" подано до Центрального апеляційного господарського суду відзиви на апеляційні скарги відповідача, у відповідності до яких позивач заперечує проти їх задоволення та просить рішення Господарського суду Кіровоградської області від 31.07.2023 р. у справі № 912/1296/22 та додаткове Господарського суду Кіровоградської області від 05.09.2023 р. у справі № 912/1296/22 залишити без змін.

В обґрунтування заперечень проти доводів апеляційної скарги відповідача на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 31.07.2023 р. у справі № 912/1296/22 позивач, зокрема зазначає наступне:

-в обґрунтування належності обраного способу захисту позивач вказує на те, що наявні у справі докази доводять обставини, які дають підстави позивачу реалізовувати такий спосіб захисту порушеного права, як стягнення збитків, оскільки однією з підстав для відмови у поверненні майна позивача відповідач у своїх листах посилається на виявлену ним нестачу. Також позивач вказує на те, що ним у відповідності до умов договору була складена та направлена відповідачу вимога на видачу дизельного палива з орієнтовним обсягом, оскільки точний об`єм пального можливо дізнатися тільки в момент відпуску палива зі зберігання. Доводи апелянта про обов`язок позивача здійснювати зачистку резервуару № 4 позивач вважає безпідставними, оскільки договором такий обов`язок чітко не визначений;

-щодо доводів апелянта про недоведеність розміру збитків позивач зазначає, що в межах розгляду даної справи вартість дизельного палива у літрах визначено експертним шляхом, виходячи з чого й визначено розмір збитків на момент прийняття судом рішення;

-щодо доводів апелянта про недоведеність порушеного права позивача, останній вказує на те, що на підтвердження обсягів переданого на зберігання та отриманого зі зберігання дизельного палива до матеріалів справи долучені первинні бухгалтерські та податкові документи, які підписані відповідачем, та які у своїй сукупності доводять обставини, на які посилається позивач в обґрунтування позовних вимог.

В обґрунтування заперечень проти доводів апеляційної скарги відповідача на додаткове рішення Господарського суду Кіровоградської області від 05.09.2023 р. у справі № 912/1296/22 позивач стверджує, що твердження відповідача про завищення розміру гонорару адвоката спростовуються матеріалами справи. Так, за твердженнями позивача, при розгляді справи судом першої інстанції відповідач постійно змінював свою позицію зі спору, що змушувало адвоката позивача вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні відносини у справі, збирати нові докази та спростовувати доводи, якими відповідач обґрунтовував свою позицію. На підтвердження зазначеного позивач посилається на кількість складених процесуальних документів, участь в судових засіданнях тощо, а також вказує на те, що позивачем підтверджено фактичний обсяг наданої правової допомоги та проведення оплати шляхом перерахування позивачем коштів на рахунок адвоката.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.10.2023 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційно-торговий дім-ЛС" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 31.07.2023 р. у справі № 912/1296/22, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 12.12.2023 р.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.10.2023 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційно-торговий дім-ЛС" на додаткове рішення Господарського суду Кіровоградської області від 05.09.2023 р. у справі № 912/1296/22 та приєднано її до спільного розгляду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 31.07.2023 р. у даній справі.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.12.2023 р. оголошено перерву в судовому засіданні до 19.01.2024 р.

Представник апелянта в судовому засіданні доводи апеляційних скарг підтримав у повному обсягу та просив їх задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційних скарг заперечив, вважає оскаржуване рішення та додаткове рішення законними та обґрунтованими, прийнятими з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а апеляційні скарги безпідставними.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення Господарського суду Кіровоградської області від 31.07.2023 р. у справі № 912/1296/22 в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 01.02.2021 ТОВ "Компас Кіровоград" (Поклажодавець) та ТОВ "ІТД-ЛС" (Зберігач) уклали договір зберігання №6хр (далі Договір), відповідно до п. 1.1. якого за цим договором Зберігач зобов`язується прийняти на зберігання нафтопродукти в подальшому іменовані "дизельне паливо", "Майно" або "паливо", зберігати Майно, передане йому Поклажодавцем, і повернути це Майно в цілості та у схоронності на умовах, визначених даним договором.

Згідно з п. 1.2. Договору в асортимент нафтопродуктів, які зберігаються на умовах цього договору входить: виключно Дизельне паливо екологічного класу Євро5 (К5), в розумінні "ТЕХНІЧНОГО РЕГЛАМЕНТУ щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив", затвердженого Постановою КМ України №927 від 01.08.2013 року.

Асортимент та кількість Майна, що передається на зберігання, вказується Сторонами в Актах приймання-передачі на кожну окрему товарну партію Майна, що передається Зберігачу на Зберігання. Загальна кількість Майна, що може бути передана протягом 12 місяців на зберігання на складі, вказаному в п. 2.2. даного Договору, встановлюється в розмірі не більше 10000 (десяти тисяч) тон. (п. 2.1. Договору)

Тарифи на послуги Зберігача, в т.ч. ПДВ: Приймання, зберігання і відвантаження, за 1 тону 66,67 грн, ПДВ 13,334 грн, ціна з ПДВ 80,004 грн.

Відповідно до п. 3.1.-3.2. Договору Майно передається на відповідальне зберігання Зберігачу без переходу права власності. Майно вважається переданим на зберігання з моменту підписання керівниками товариств Поклажодавця та Зберігача (або представниками цих товариств, належним чином уповноваженими на здійснення таких дій) відповідних Актів приймання-передачі нафтопродукту на зберігання, та посвідчення даних актів печатками товариств. Поставка Майна на зберігання і вивезення зі зберігання допускається виключно автотранспортом для перевезення палива з дійсним документом на повірку автоцистерни.

Пунктами 3.3-3.4. Договору визначено, що зберігання Майна здійснюється Зберігачем на власному акцизному паливному складі (нафтобазі), розташованому за адресою: Кіровоградська область Кіровоградський район село Неопалимівка вул. Шахтарська, 5, Склад нафтопродуктів ТОВ "ІТД-ЛС" (територія промплощадки ДП Інгульска шахта Східного Гірничо-Збагачувального Комбіната). Дизельне паливо Поклажодавця зберігається в окремому резервуарі РВС №4 обсягом 400 000 літрів, а при перевищенні обсягів 400 тисяч літрів допускається зберігання в інших резервуарах спільно з аналогічним паливом інших власників.

Відповідно до п. 3.5.-3.6 Договору якість майна, що передається на зберігання, повинна відповідати технічним умовам та вимогам стандартів України, що повинно підтверджуватись сертифікатом відповідності та паспортом якості. Приймання Майна здійснюється тільки в присутності уповноваженого представника Поклажодавця (за довіреністю), та Представника Зберігача (за довіреністю) і відповідно до вимог Інструкції "Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України" (затверджена Наказом від 20.05.2008 року № 281/321/578/155) (надалі Інструкція), "Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України" (затверджена Наказом від 4.06.2007р. №271/121), а також інших норм діючого законодавства України, що регулюють ці правовідносини. По факту Приймання та Повернення Майна сторони складають та підписують Акти приймання-передачі майна.

По факту Приймання Майна на зберігання та Повернення Майна зі зберігання сторони складають та підписують Акти приймання-передачі майна. (п. 3.10. Договору)

Згідно з п. 4.1.6. Договору Зберігач зобов`язується повернути Поклажодавцю на його першу вимогу, отримане від нього на зберігання Майно того ж самого роду та якості.

Пунктом 4.4. Договору визначено, що Поклажодавець має право: 4.4.1. - в будь-який час заявити вимогу про повернення Майна. Заявка (вимога) встановленої форми на повернення Майна зі зберігання направляється уповноваженими особами Поклажодавця на юридичну адресу Зберігача та/або на телефони-факси чи на електронну пошту, зазначені в Договорі; 4.4.2. - в будь-який робочий час складу Зберігача перевірити кількість і умови зберігання Майна, переданого Зберігачу.

Відповідно до п. 5.1.-5.2. Договору Зберігач зобов`язується повернути Майно зі зберігання за Заявками (вимогами) Поклажодавця, поданим відповідно до п. 4.4.1. та п. 9.13. по формі, затвердженій в Додатку до цього договору: - в разі отримання заявки (вимоги) Поклажодавця на повернення частини Майна і після оплати ним послуг Зберігача по замовленому відвантаженню Майна та його зберіганню до дати відвантаження, з врахуванням технологічних можливостей нафтобази та фактичного надання Поклажодавцем транспортних засобів під завантаження, відвантажити Майно; - протягом 5 (П`яти) наступних робочих днів після подання вимоги Поклажодавцем на повернення всієї кількості Майна, розірвання або припинення даного Договору, з врахуванням технологічних можливостей нафтобази та фактичного надання Поклажодавцем транспортних засобів під завантаження. Повернення Майна Поклажодавцю зі зберігання здійснюється через його довірену особу (водія або представника), вказану в Заявці (Вимозі) Поклажодавця. Товаро-транспортна накладна (далі по тексту ТТН) оформлена при відвантаженні зі зберігання Майна Поклажодавця, підписана вказаною в Заявці Поклажодавця довіреною особою, є первинним документом, підтверджуючим належне повернення зі зберігання Майна Поклажодавцю. На підставі Заявок (Вимог) та підписаних водіями ТТН сторони складають по денні Акти приймання-передачі Майна зі зберігання.

Згідно з п. 5.4. Договору відвантаження Майна зі зберігання проводиться за фактичною густиною, яка визначається відповідно до Інструкції, затвердженої Наказом від 20.05.2008 року №281/321/578/155, та показниками автоматичними приладами обліку і приладами, повіреними у встановленому порядку. В товаро-транспортній накладній зазначається об`єм та вага відвантаженого майна.

Відповідно до п. 5.9. Договору перед закінченням строку дії або при розірванні договору, Поклажодавець за власний рахунок залучає спеціалізовані організації для проведення зачистки резервуарів, вказаних п.1.3 договору та в яких до цього перебували нафтопродукти Поклажодавця. Отримані в результаті зачистки нафтопродукти Поклажодавець зобов`язаний вибрати зі зберігання, а в разі їх невідповідності по якості, списуються зі зберігання у Зберігача як разові втрати при зачистці за поданою Зберігачем формою №32-НП (Додаток №35 до Інструкції).

Сторони прийшли до згоди про те, що у випадку виникнення обставин непереборної сили, що не залежить від волевиявлення та дії Сторін, а саме: пожежа, повінь та інші стихійні лиха чи сезонні природні явища, військові дії, блокади, зміни національного законодавства, обмеження ведення органами державної виконавчої влади, дії державних органів, державних служб, які роблять неможливими виконання Сторонами своїх обов`язків, Сторони звільняються від виконання обов`язків на час дії вказаних обставин. У випадку, якщо дія вказаних обставин продовжується більш ніж 90 днів, кожна із Сторін має право на розірвання Договору і не несе відповідальності за це при умові, що вона сповістила про це іншу Сторону не пізніше ніж за 7 днів з дати виникнення відповідних обставин непереборної сили. Достатнім доказом дій форс-мажорних обставин є документ, виданий Торгово-промисловою палатою України. (п. 6.1. Договору)

Пунктом 8.1. Договору Сторони несуть повну матеріальну відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов даного Договору згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до п. 9.1. Договору цей договір діє з 01.02.2021 року по 31.01.2022 року включно, але може бути припинений достроково на умовах, визначених в цьому договорі.

Згідно з п. 9.13. Договору відповідальні особи сторін з приймання-передачі Майна на зберігання та при поверненні Майна зі зберігання, які мають право підпису на заявках (вимогах) та Актах приймання-передачі Майна:

9.13.1. Відповідальні особи Зберігача:

Комірник - Гріденко Юрій Олексійович телефон якого: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 .

Відповідальні особи Зберігача також визначаються в окремих довіреностях, виданих Зберігачем.

9.13.2. Відповідальні особи Поклажодавця:

Начальник відділу транспортування нафтопродуктів - Колос Григорій Валентинович, телефон якого НОМЕР_3 .

Відповідальні особи Поклажодавця також визначаються в окремих довіреностях, виданих Поклажодавцем.

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками.

Крім того, 30.12.2021 сторонами укладено Додаткову угоду до Договору зберігання №6хр від 01.02.2021 р., відповідно до якої сторони продовжили до 31.12.2022 року термін дії договору №6хр від 01.02.2021 р.

Додаткова угода підписана сторонами та скріплена печатками.

За свідченнями позивача відповідно до даних податкового та бухгалтерського обліку станом на 27.08.2022 на відповідальному зберіганні у ТОВ "ІТД-ЛС" знаходиться 7,216 т дизельного пального, що належить ТОВ "Компас Кіровоград".

Факт передачі відповідачу майна підтверджується Актами приймання-передачі товару та прибутковими накладними на склад, згідно яких за період дії Договору ТОВ "Компас Кіровоград" передав, а ТОВ "ІТД-ЛС" прийняв всього 3 196,016 т дизельного пального, із яких повернуто останнім 3 188,800 т.

Позивачем зазначено такі відомості щодо кількості дизельного палива, яке передавалось позивачем та поверталось відповідачем: лютий 2021 року: передано 99,819 т, повернуто 10,206 т; березень 2021 року: передано 61,917 т, повернуто 117,743 т; квітень 2021 року: передано 371,741 т, повернуто 306,07 т; травень 2021 року: передано 224,901 т, повернуто 227,659 т; червень 2021 року: 337,781 т, повернуто 186,682 т; липень 2021 року: передано 296,643 т, повернуто 376,485 т; серпень 2021 року: передано 520,181 т, повернуто 441,622 т; вересень 2021 року: передано 425,83 т, повернуто 416,866 т; жовтень 2021 року: передано 214,809 т, повернуто 395,868 т; листопад 2021 року: передано 128,841 т, повернуто 191,275 т; грудень 2021 року: передано 220,862 т, повернуто 206,722 т; січень 2022 року: передано 154,184 т, повернуто 47,057 т; лютий 2022 року передано 138,507 т, повернуто 195,624 т; березень 2022 року: передано 0 т, повернуто 68,921 т.

Позивач вказує, що після неодноразових усних відмов відповідача видати дизельне паливо та отримання надуманого безпідставного листа від 23.06.2022 р. №62 про недостачу палива, позивачем на адресу відповідача було направлено письмову вимогу від 27.06.2022 з прикладенням заявки (вимоги) по формі, що затверджена в Додатку до Договору про повернення зі зберігання дизельного пального. Зазначена вимога відповідачем не виконана, а 29.06.2022 була отримана відповідь листом за №65, що за своїм змістом є відмовою від виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо повернення майна з відповідального зберігання.

Відповідно до цінової довідки Торгово-промислової палати України №1276/08.1-7.3 від 09.09.2022 рівень середньозважених цін на дрібнооптові партії дизельного палива на ринку Центрального регіону станом на 09.09.2022 складає 48,50 грн./л з ПДВ, при 100 % передплаті, без урахування транспортування.

Згідно паспорту якості №186 від 15.02.2022 р., виданого Бориспільською філією ТОВ "НАФТАСІТІ" на паливо дизельне ДП-3-Євро5-ВО, за результатами випробовування густина палива становить 827,5 кг/м3. Таким чином, 7,216 т дизельного палива дорівнює 8720 л.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом, згідно з яким позивач стверджував, що відповідач повинен відшкодувати позивачу заподіяні збитки у розмірі 422 920,00 грн, що відповідають вартості втраченого дизельного пального у кількості 7,216 т, виходячи з такого розрахунку: 7216 кг : 0,8275 (густина пального згідно паспорту якості) = 8720 л. х 48,50 грн/л (вартість згідно довідки ТПП) = 422 920,00 грн.

Вирішуючи даний спір місцевий господарський суд встановив, що з боку відповідача має місце невиконання обов`язку з повернення майна, тобто порушення договірного зобов`язання, а отже, це свідчить про протиправність його поведінки. На момент розгляду справи відповідач не повернув передане на зберігання майно, належними та допустимими доказами не довів відсутність його вини у невиконанні такого обов`язку. За висновками суду першої інстанції неповернення майна з вини відповідача вказує на наявність причинно-наслідкового зв`язку між цим та збитками, у зв`язку з чим відповідач відповідає перед позивачем за спричинені збитки у відповідному розмірі. Розмір збитків встановлений судом першої інстанції на підставі висновку експерта за результатами проведення судової товарознавчої експертизи у цій господарській справі.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками місцевого господарського суду, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договору. За змістом положень статей 626, 627, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі ГК України) зобов`язання, що виникає між суб`єктами господарювання, визнається господарським зобов`язанням, а за змістом частини 2 цієї статті одним із видів господарського зобов`язання є майново-господарські зобов`язання.

Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку; майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зміст та умови договору, аналіз правовідносин та господарсько-договірних зобов`язань (майново-господарських зобов`язань у відповідності до ч. 1 ст. 179 ГК України), які виникли між сторонами, з огляду на вказані правові положення, свідчать, що за своєю юридичною природою між ними укладений договір зберігання.

Згідно з ч. 1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до ст. 938 ЦК України зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.

Частиною 1 ст. 942 ЦК України визначені безпосередні обов`язки зберігача щодо забезпечення схоронності речі: зберігач зобов`язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Згідно зі ст. 948 ЦК України зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей. Зберігач зобов`язаний передати плоди та доходи, які були ним одержані від речі. Тотожність речі, яка була прийнята на зберігання, і речі, яка була повернута поклажодавцеві, може підтверджуватися свідченням свідків.

Відповідно до ст. 953 ЦК України зберігач зобов`язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Отже, укладенням Договору відповідач зобов`язався зберігати майно, передане йому поклажодавцем і повернути це майно в цілості та у схоронності на умовах, визначених даним Договором.

Факт передачі відповідачу майна підтверджується Актами приймання-передачі товару та прибутковими накладними на склад, згідно яких за період дії Договору ТОВ "Компас Кіровоград" передав, а ТОВ "ІТД-ЛС" прийняв всього 3 196,016 т дизельного пального, із яких повернуто останнім 3 188,800 т.

Крім того, позивачем надано до суду додаткові докази на підтвердження факту передачі майна на зберігання у кількості, що заявлена у позовній заяві, 3 196,016 т, а саме зареєстровані податковим органом акцизні накладні, які підписані керівником відповідача.

При цьому судова колегія відхиляє доводи апелянта про те, що факт передачі палива на зберігання у визначеному позивачем обсягу має бути встановлений тільки на підставі актів приймання-передачі майна на зберігання і не може встановлюватися на підставі акцизних накладних, з огляду на таке.

Відповідно до п. 231.3 ст. 231 Податкового кодексу України, особа, яка реалізує пальне або спирт етиловий, зобов`язана скласти акцизну накладну в двох примірниках у разі реалізації пального або спирту етилового: а) з акцизного складу до іншого акцизного складу, в тому числі через трубопровід або з використанням акцизного складу пересувного, у разі якщо до реалізації пального або спирту етилового такий інший акцизний склад уже відомий; б) з акцизного складу до акцизного складу пересувного; в) з акцизного складу пересувного до іншого акцизного складу пересувного; г) з акцизного складу пересувного до акцизного складу.

Особа, яка склала акцизну накладну в двох примірниках, зобов`язана зареєструвати перший примірник такої акцизної накладної в Єдиному реєстрі акцизних накладних, а другий примірник такої акцизної накладної в день її складання надіслати розпоряднику акцизного складу отримувачу пального або спирту етилового.

Розпорядник акцизного складу/розпорядник акцизного складу пересувного отримувач пального або спирту етилового зобов`язаний зареєструвати другий примірник такої акцизної накладної в Єдиному реєстрі акцизних накладних після реєстрації першого примірника такої акцизної накладної в Єдиному реєстрі акцизних накладних та отримання пального або спирту етилового на акцизний склад/акцизний склад пересувний.

Судом першої інстанції встановлено, що у даному випадку відповідач, як розпорядник акцизного складу виконав вимоги ст. 231 Податкового кодексу України та зареєстрував другий примірник акцизної накладної в ЄРАН, про що свідчать акцизні накладні з квитанцією за електронним підписом директора відповідача.

Обов`язок з реєстрації акцизної накладної в отримувача пального виникає виключно при настанні двох подій: реєстрації першого примірника акцизної накладної особою, що реалізує пальне та отриманням такого пального на акцизний склад отримувача.

Таким чином відповідач, зареєструвавши другі примірники акцизних накладних, підтвердив отримання пального на свій акцизний склад.

Пунктом 230.1 ст. 230 Податкового кодексу України визначено, що акцизні склади та акцизні склади пересувні утворюються з метою підвищення ефективності роботи із запобігання та боротьби з незаконним виробництвом і обігом спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів, пального, посилення контролю за повнотою та своєчасністю надходження до бюджету акцизного податку.

Згідно з пп. 230.1.2., 230.1.3. Податкового кодексу України акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, а для скрапленого газу (пропану або суміші пропану з бутаном), інших газів, бутану, ізобутану за кодами згідно з УКТ ЗЕД 2711 12 11 00, 2711 12 19 00, 2711 12 91 00, 2711 12 93 00, 2711 12 94 00, 2711 12 97 00, 2711 13 10 00, 2711 13 30 00, 2711 13 91 00, 2711 13 97 00, 2711 14 00 00, 2711 19 00 00, 2901 10 00 10 також можуть бути обладнані пристроями для вимірювання рівня або відсотка пального у резервуарі (далі рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.

Платники податку розпорядники акцизних складів зобов`язані зареєструвати: а) усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі; б) усі акцизні склади в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Розпорядники акцизних складів зобов`язані на кожному акцизному складі щоденно (крім днів, в які акцизний склад не працює) формувати дані про фактичні залишки пального на початок та кінець звітної доби та про добові фактичні обсяги отриманого та реалізованого пального (далі у цьому розділі обсяг обігу пального) у розрізі кодів товарних підкатегорій згідно з УКТ ЗЕД у літрах, приведених до температури 15° С.

Дані про фактичні залишки пального та про обсяг обігу пального формуються після проведення останньої операції з обігу пального у звітній добі, але не пізніше 23 години 59 хвилин цієї доби, до початку здійснення операцій з обігу пального у добу, що настає за звітною добою, та подаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, не пізніше 23 години 59 хвилин доби, що настає за звітною добою.

Дані про фактичні залишки пального на перший та останній дні календарного місяця та про обсяг обігу пального за звітний календарний місяць формуються розпорядниками акцизних складів, що використовують пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснюють операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам, після проведення останньої операції з обігу пального у звітному календарному місяці, але не пізніше 23 години 59 хвилин останнього дня звітного календарного місяця, до початку здійснення операцій з обігу пального у день, що настає за таким останнім днем звітного календарного місяця, та подаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, не пізніше 15 календарних днів, що настають за останнім днем звітного календарного місяця.

На кожному акцизному складі за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД формуються показники про: обсяги залишків пального на початок та кінець звітної доби, що визначаються шляхом підсумовування обсягів залишків пального в кожному резервуарі на підставі показників рівнемірів-лічильників, встановлених на таких резервуарах, розташованих на такому акцизному складі; добовий обсяг реалізованого пального, що визначається шляхом підсумовування обсягів реалізованого за звітну добу пального через кожне місце відпуску пального наливом з акцизного складу на підставі показників витратомірів-лічильників, встановлених на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на такому акцизному складі; добовий обсяг отриманого пального, що визначається шляхом віднімання від обсягу залишків пального на кінець звітної доби обсягу залишків пального на початок звітної доби та додавання добового обсягу реалізованого пального з такого акцизного складу з додаванням обсягу втраченого пального, зазначеного в акцизних накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі акцизних накладних, та з відніманням додаткового обсягу пального, зазначеного в заявках на поповнення обсягу залишку пального або спирту етилового, зареєстрованих у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Фактичні показники витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників щодо обсягів залишків пального та добового обсягу реалізованого пального перераховуються у літри, приведені до температури 15°С, крім показників паливороздавальних колонок та/або паливороздавальних колонок, які виконують функції витратомірів-лічильників.

Відповідно до пп. 230.1.4. Податкового кодексу України порядок ведення Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі, передачі облікових даних з них електронними засобами зв`язку до контролюючих органів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У такому реєстрі міститься податкова інформація про розпорядників акцизних складів, наявні у них акцизні склади, розташовані на акцизних складах резервуари, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники, їх серійні (ідентифікаційні) номери, а також дані про фактичні залишки пального на початок та кінець звітної доби та про фактичний обсяг обігу пального у розрізі кодів товарних підкатегорій згідно з УКТ ЗЕД, акцизних складів та розпорядників акцизних складів.

Дані про фактичні залишки пального на початок та кінець доби та про фактичний обсяг обігу пального у розрізі кодів товарних підкатегорій згідно з УКТ ЗЕД, акцизних складів та розпорядників акцизних складів зіставляються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, з показниками системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Відповідач зареєстрував акцизні накладні належним чином, про що свідчать акцизні накладні з квитанцією за електронним підписом директора відповідача.

Таким чином, обсяги пального, які були передані зі складу позивача співпадають з обсягами, отриманими відповідачем на його акцизні склади, і ця інформація відповідає даним системі електронного адміністрування реалізації пального.

Отже, судом першої інстанції було встановлено, що з переданих на зберігання 3 196,016 т дизельного пального, відповідач повернув 3 188,800 т, що підтверджується актами приймання-передачі майна зі зберігання.

Судова колегія звертає увагу, що відповідач, як під час розгляду справи судом першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду, висловлював суперечливу позицію зі спору.

Так, відповідач у поданому до суду відзиві на позовну заяву зазначив, що сторони не мають спору стосовно того, що станом за даними відповідних обліків на 27.08.2022 на зберіганні в резервуарі РВС №4 обсягом 400 000 л. паливного складу ТОВ "ІТД-ЛС" залишок дизельного пального ТОВ "Компас Кіровоград" становив 7,216 тонн.

Таку саму кількість залишку палива вказує відповідач і своєму листі вих. № 65 від 29.06.2022 р., надісланого в адресу позивача.

При цьому, як в суді першої інстанції, так і в апеляційній скарзі, відповідач зазначає, що ним було видано зі зберігання позивачу 3 149,865 тонн, тобто на 488,360 тонн більше, ніж було передано не зберігання. Водночас в апеляційній скарзі відповідач зазначає, що 7,216 т палива, що належать ТОВ "Компас Кіровоград" та зберігаються у резервуарі РВС №4, знаходиться нижче рівня відмітки 22,7 см, тому не можуть бути викачані зберігачем звичайним способом.

Судова колегія враховує, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву ст. 79 кодексу з "Достатність доказів" на нову "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

З урахуванням викладеного та наданих сторонами доказів, судова колегія погоджується з доводами суду першої інстанції про те, що позивачем надано докази, які більш вірогідно свідчать про наявність у відповідача на зберіганні 7,216 тонн дизельного палива, переданого позивачем.

Факт розміщення для зберігання та видача зі зберігання палива з інших резервуарів, окрім резервуару РВС №4, доводиться товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів за формою №1-ТТН (нафтопродукт), за змістом яких вбачається, що паливо ТОВ "Компас-Кіровоград" видавалось ТОВ "ІТД-ЛС" і з резервуару РВС №6. Вказані документи підписані та скріплені печаткою відповідача.

Докази на підтвердження цих фактичних обставин справи спростовують твердження відповідача про зберігання палива виключно у резервуарі РВС №4.

Окрім цього, судова колегія погоджується з місцевим господарським судом, яким визнано безпідставним посилання відповідача на п. 5.9 Договору, згідно з яким перед закінченням строку дії або при розірванні договору, Поклажодавець за власний рахунок залучає спеціалізовані організації для проведення зачистки резервуарів, вказаних п. 1.3. договору та в яких до цього перебували нафтопродукти Поклажодавця. Отримані в результаті зачистки нафтопродукти Поклажодавець зобов`язаний вибрати зі зберігання, а в разі їх невідповідності по якості, списуються зі зберігання у Зберігача як разові витрати при зачистці за поданою Зберігачем формою №32-НП (Додаток №35 до Інструкції).

Отже, зміст п. 5.9 Договору у питанні визначення, яких саме резервуарів поклажодавець має провести зачистку, містить відсилку на пункт 1.3. Договору, при цьому ні зміст Договору, ані Додаткова угода до нього не містить зазначеної умови, що свідчить про недосягнення згоди сторонами з цього питання.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно зі ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Отже, за загальним правилом, встановленим як господарським, так і цивільним чинним законодавством, зміна та розірвання господарських та цивільних договорів допускається лише за згодою сторін або в судовому порядку (у разі відсутності згоди іншої сторони, яка отримала вимогу пропозицію про розірвання договору).

Пунктами 9.3-9.4 Договору сторони визначили, що зміни, доповнення до Договору, а так само дострокове розірвання Договору оформлюються в письмовій формі, як додаткові угоди та підписуються уповноваженими представниками обох Сторін. До додаткової угоди до Договору прирівнюються обмін Сторонами листами, телеграмами, факсимільними повідомленнями, телексами з послідуючим письмовим підтвердженням, завіреним підписом та печаткою Сторони, яка їх надіслала. Договір може бути припинений достроково за ініціативою кожної зі сторін, за умови отримання іншою стороною письмового попередження про таке припинення за 40 календарних днів.

Водночас договір не містить ані підстав розірвання договору чи припинення ним дії (за виключенням закінчення строку, на який він був укладений), ані посилання на можливість вчинення певних дій в односторонньому порядку, ані положень щодо можливості відхилення від загального порядку розірвання господарських договорів, встановленого ст. 188 ГК України.

Матеріали справи не містять відомостей щодо надання позивачем у відповідь на ініціативу відповідача щодо припинення дії договору згоди на це, а також доказів звернення відповідача з приводу розірвання договору (припинення ним дії) у визначеному законом порядку до суду.

ТОВ "ІТД-ЛС" листом за вих. №65 від 29.06.2022 у відповідності до п. 6.1 Договору повідомив позивача про розірвання договору через дію обставин непереборної сили (воєнний стан у країні).

Відповідно до п. 6.1. Договору сторони дійшли згоди про те, що у випадку виникнення обставин непереборної сили, що не залежить від волевиявлення та дії Сторін, а саме: пожежа, повінь та інші стихійні лиха чи сезонні природні явища, військові дії, блокади, зміни національного законодавства, обмеження ведення органами державної виконавчої влади, дії державних органів, державних служб, які роблять неможливими виконання Сторонами своїх обов`язків, Сторони звільняються від виконання обов`язків на час дії вказаних обставин. У випадку, якщо дія вказаних обставин продовжується більш ніж 90 днів, кожна із Сторін має право на розірвання Договору і не несе відповідальності за це при умові, що вона сповістила про це іншу Сторону не пізніше ніж за 7 днів з дати виникнення відповідних обставин непереборної сили. Достатнім доказом дій форс-мажорних обставин є документ, виданий Торгово-промисловою палатою України.

У даному випадку відповідач у визначений договором строк не повідомляв позивача про дію форс-мажорних обставин. А також не надав відповідного документу про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), отриманого у порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, за Договором зберігання №6хр від 01.02.2021 у підтвердження причинно-наслідкового зв`язку між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати своє зобов`язання щодо повернення майна позивача зі зберігання.

Посилання відповідача у відповіді на досудову вимогу позивача на форс-мажорні обставини є безпідставними, так як форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об`єктивної неможливості виконати зобов`язання. При цьому закон звільняє від відповідальності за порушення зобов`язань, якщо воно стало саме наслідком форс-мажору. Визначення форс-мажору передбачає, що сам по собі воєнний стан не може бути автоматично форс-мажором, для визнання його таким обов`язково, щоб він безпосередньо спричинив неможливість виконати те чи інше договірне зобов`язання.

Дійсно, до обставин непереборної сили (форс-мажору) законодавство України прирівнює, зокрема, і війну (оголошену та неоголошену), дії іноземного ворога, загальну мобілізацію, військові дії, збройний конфлікт. Тобто військова агресія з боку РФ може бути форс-мажором. Такий підхід висловила і Торгово-промислова палата (ТПП) України у листі від 28.02.2022. У ньому зазначено, що палата "...цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".

Втім, ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Іншими словами, сама по собі війна з РФ не може автоматично означати індульгенцію від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні.

Війна як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин особа не може виконати ті чи інші зобов`язання. У даному випадку у м. Кропивницькому, де розташовані акцизні склади, на яких було передане майно позивачем на зберігання, не відбувалися та не відбуваються бойові дії, внаслідок яких неможливе транспортування зі складу.

Крім того, конструкція форс-мажору передбачає не звільнення від зобов`язання як такого, а лише звільнення від відповідальності за його невиконання. Саме ж зобов`язання сторона зобов`язана виконати.

13 травня 2022 року ТПП України опублікувала на своєму сайті пояснення, що в період дії воєнного стану у разі порушення зобов`язань згаданий вище лист від 28.02.2022 можна роздрукувати із сайту ТПП України та долучати до повідомлення про форс-мажорні обставини, які унеможливили виконання договірних зобов`язань у встановлений термін, для спроможності обґрунтованого перенесення строків виконання зобов`язань та вирішення спірних питань мирним шляхом. Також вказується, що у разі необхідності сторона, яка порушила свої зобов`язання в період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, за кожним зобов`язанням окремо.

Вказане свідчить, що Договір як на момент пред`явлення вимоги позивача повернути майно, так і на момент порушення судом провадження у цій справі, є діючим.

Твердження відповідача, що жодної передбаченої умовами договору зберігання заявки (вимоги) про повернення зі зберігання 7,216 тон., за формою, узгодженою сторонам, зберігач не отримував від поклажодавця, спростовуються матеріалами справи, оскільки відповідач у відзиві вказує на отримання ним заявки разом з письмовою вимогою від 27.06.2022 на видачу 9000 л. дизельного палива.

Як слушно зазначено місцевим господарським судом, дизельне паливо є акцизним товаром.

Відповідно до абзацу третього п. 232.1 ст. 232 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI: "Одиницею обліку обсягів пального в системі електронного адміністрування реалізації пального є літри, приведені до температури +15 град.С".

Згідно пунктів 14.4, 14.5 Інструкції про порядок приймання, транспортування. зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, від 20.05.2008 N 281/171/578/155, матеріально відповідальні особи підприємств (за винятком НПЗ) ведуть кількісний облік нафти та нафтопродуктів у товарній книзі кількісного руху нафтопродуктів (нафти) за формою N 31-НП (додаток 34), у якій зазначаються надходження і відпуск нафтопродуктів за день, а також їх залишки на кінець дня. Для посилення контролю за станом приймання, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів матеріально відповідальні особи ведуть журнал обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою N 6-НП і журнал вимірювання нафти і нафтопродуктів у резервуарах за формою N 7-НП. Для підприємств, укомплектованих для зберігання світлих нафтопродуктів резервуарами місткістю до 100 куб.м, ведення обліку для кожного резервуара не є обов`язковим. Відображення технологічних операцій ведеться за марками нафтопродукту. Приймання нафти і нафтопродуктів, які не належать підприємству, також відображається в журналі обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою N 6-НП.

Оскільки облік та заміри здійснює зберігач, позивачем складена вимога на видачу дизельного палива обсягом у літрах, що є орієнтовним, так як точний об`єм пального можливо дізнатися виключно у момент відпуску палива зі зберігання.

Отже, місцевим господарським судом обґрунтовано встановлено, що відповідач не повернув позивачу на його першу вимогу 7,216 т дизельного палива, чим фактично порушив відповідні зобов`язання.

При цьому, як під час розгляду справи судом першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду, ТОВ "ІТД-ЛС" належними та допустимими доказами не доведено відсутність його вини у невиконанні обов`язку з повернення майна.

За ч. 1 ст. 950 ЦК України за втрату (нестачу) речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

У свою чергу, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 951 збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) речі, відшкодовуються зберігачем у разі втрати (нестачі) речі у розмірі її вартості.

У п. 5.6. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.12.2019 у справі №905/147/18 Суд вказав, що оскільки положення статті 951 ЦК України поширюються лише на відносини по відшкодуванню збитків, завданих внаслідок порушення зберігачем обов`язків по забезпеченню схоронності речі, то у разі порушення інших договірних зобов`язань (наприклад, прострочення повернення речі) такі збитки відшкодовуватимуться у повному розмірі, передбаченому статтею 22 ЦК України.

Отже, у межах відповідальності, яка визначена ст. 951 ЦК України зберігач відповідає за збитки у випадку втрати майна, тобто незабезпечення його схоронності, у розмірі вартості втраченого майна. Натомість збитки, які спричинені простроченням повернення майна, підлягають відшкодуванню у загальному порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (частина 1). При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов`язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків (частина 3). Виходячи з конкретних обставин, суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ціни на день стягнення збитків (частина 4).

Частина 1 ст. 226 ГК України встановлює загальні умови і порядок відшкодування збитків: учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов`язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб`єктам, - зобов`язаний відшкодувати на вимогу цих суб`єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

У постанові від 30.05.2022 у справі №922/2475/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вказав, що:

- для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, наявності збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вини; відсутність хоча б одного з вищевказаних елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє від відповідальності боржника за заподіяні збитки; тобто, для застосування відповідальності у вигляді стягнення збитків, позивач повинен довести наявність у нього збитків, протиправних дій відповідача та причинного зв`язку між збитками позивача та діями відповідача; з аналізу наведеного слідує, що вимога про відшкодування збитків (шкоди) може пред`являтися виключно у разі, якщо збитки є результатом порушення права і виключно до особи, яка це право порушила (пункт 57);

- протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків; під шкодою слід розуміти, зокрема, зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом; причинний зв`язок, як елемент складу цивільного правопорушення, виражає зв`язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода наслідком; також відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювача шкоди (пункт 58);

- суди, розглядаючи спори про стягнення збитків, мають встановлювати наявність усіх елементів складу правопорушення у їх сукупності (пункт 59).

У даному спорі суд встановив, що з боку відповідача має місце невиконання обов`язку з повернення майна, тобто порушення договірного зобов`язання, а отже, це свідчить про протиправність його поведінки. На момент розгляду справи відповідач не повернув передане на зберігання майно, належними та допустимими доказами не довів відсутність його вини у невиконанні такого обов`язку. Неповернення майна з вини відповідача вказує на наявність причинно-наслідкового зв`язку між цим та збитками.

За таких обставин при наявності наведених елементів складу цивільного правопорушення відповідач відповідає перед позивачем за спричинені збитки у відповідному розмірі.

При цьому судова колегія відхиляє доводи апелянта щодо неналежності обраного позивачем способу захисту, з огляду на таке.

Так, обраний позивачем спосіб захисту має правове значення при вирішенні спору між сторонами.

Частиною 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України).

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права. Під способами захисту права слід розуміти заходи, прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб`єктивних цивільних прав та усунення наслідків такого порушення. Після з`ясування фактичних обставин суд може зробити висновок про відповідність заявленої матеріально-правової вимоги способам захисту права і про порушення охоронюваного законом інтересу позивача. У разі встановлення, що заявлені вимоги за своїм змістом не відповідають матеріально-правовим способам захисту права суд приймає рішення про відмову у позові. Підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7)припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Стаття 20 Господарського кодексу України також передбачає відповідні способи захисту цивільних прав та інтересів шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Системний аналіз вказаних законодавчих норм у сукупності дозволяє дійти висновку про те, що господарюючий суб`єкт має право на судовий захист своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів у спосіб, визначений законом.

З аналізу норм ч. 1 ст. 15 та ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України вбачається, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Верховенство права, як основоположний принцип судочинства, визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та надання ефективного захисту.

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя.

Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення від 09.12.2010 у справі "Буланов та Купчик проти України", яке набуло статусу остаточного 09.03.2011, зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики Суду включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення у справі "Кутій проти Хорватії" (Kutit v Croatia), N 48778/99, пункт 25, ECHR 2002-II).Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення від 09.12.2010 у справі "Буланов та Купчик проти України", яке набуло статусу остаточного 09.03.2011, зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики Суду включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення у справі "Кутій проти Хорватії" (Kutit v Croatia), N 48778/99, пункт 25, ECHR 2002-II).

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.05.80 в справі "Артіко проти Італії" (пункт 35), рішення від 30.05.2013 в справі "Наталія Михайленко проти України" (пункт 32) визначає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.

Отже, надаючи оцінку ефективності обраного позивачем способу захисту, судова колегія враховує наступне:

-у даному спорі судом встановлено невиконання відповідачем його обов`язку з повернення майна, тобто порушення договірного зобов`язання, що свідчить про протиправність його поведінки;

-передане на зберігання майно знаходиться на території відповідача, що може ускладнити виконання рішення суду про зобов`язання відповідача виконання його обов`язку в натурі;

-однією з підстав для відмови у поверненні майна позивача відповідач у своєму листі посилався на виявлену ним нестачу, що може свідчити про втрату майна позивача та унеможливлення виконання рішення суду про зобов`язання відповідача виконання його обов`язку в натурі.

За таких обставин, судова колегія констатує, що позивачем обрано належний та ефективний спосіб захисту порушених прав на відшкодування збитків, що є вартістю неповернутого відповідачем палива.

Частиною 3 ст. 623 ЦК України передбачено, що збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. Аналогічну норму містить ч. 4 ст. 225 ГК України, виходячи з конкретних обставин, суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ціни на день винесення рішення суду.

Відповідно до висновку експерта № 1260/23-27 від 05.05.2023 за результатами проведення судової товарознавчої експертизи у господарській справі № 912/1296/22 Кропивницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, ринкова вартість (ціна) однієї тонни дизельного палива екологічного класу Євро5 (К), на внутрішньому ринку України, станом на дату оцінки, станом на 03.05.2023, складала 44 700,00 гривень (сорок чотири тисячі сімсот гривень 00 коп.).

Висновок експерта є одним із засобів доказування (ст. 74 ГПК України).

В ст. 98 ГПК України зазначено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Згідно ст. 104 ГПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

За результатами оцінки наданого висновку експерта № 1260/23-27 від 05.05.2023 щодо проведення судової товарознавчої експертизи у господарській справі № 912/1296/22, місцевим господарським судом зазначено, що такий висновок складено відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз, з чим погоджується і судова колегія.

У висновку міститься посилання про попередження експерта про кримінальну відповідальність передбачену статтями 384, 385 Кримінального кодексу України за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов`язків.

Як під час розгляду справи судова першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду, відповідачем не наведено жодних мотивів для відхилення вказаного висновку експерта.

З огляду на вищевикладене, місцевий господарський суд обґрунтовано прийняв такий висновок експерта, як належний, допустимий та достовірний доказ, в якому встановлено вартість однієї тонни дизельного палива.

На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про часткове задоволення позовних вимог про стягнення збитків у розмірі ринкової вартості неповернутого майна, яка визначена станом на день ухвалення рішення та складає 322 555,20 грн (7,216 т Ч 44 700,00 грн).

Перевіривши законність та обґрунтованість додаткового рішення Господарського суду Кіровоградської області від 05.09.2023 р. у справі № 912/1296/22 в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.08.2023 до місцевого господарського суду від позивача надійшла заява №б/н від 04.08.2023 про стягнення з відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу з проханням стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Судом першої інстанції в оскаржуваному додатковому рішення зазначено, що у судовому засіданні 31.07.2023 представник позивача заявила про намір подати докази про понесення позивачем витрат на правничу допомогу (в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Положеннями статті 123 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частини 1-4 статті 126 ГПК України).

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем до його заяви додано: копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №13, видане Радою адвокатів Кіровоградської області 26.07.2013; копію договору про надання правової допомоги від 17.02.2021; копію додаткової угоди №2 від 05.09.2022 до договору про надання правової допомоги від 17.02.2021; копію додаткової угоди №3 від 16.02.2023 до договору про надання правової допомоги від 17.02.2021; копію акту приймання-передачі наданої правової допомоги за договором про надання правової допомоги 17.02.2021 та додаткової угоди №2 від 05.09.2022; копію акту приймання-передачі наданої правової допомоги за договором про надання правової допомоги 17.02.2021 та додаткової угоди №3 від 16.02.2023; копію платіжної інструкції №470 від 04.08.2023 про оплату гонорару на суму 46 000,00 грн; копію платіжної інструкції №471 від 04.08.2023 про оплату гонорару на суму 6 000,00 грн; копію виписки по банківському рахунку за 04.08.2023 про надходження коштів на рахунок адвоката; докази про направлення заяви з додатками відповідачу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", котра зазначає, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

За змістом ч. 3 ст. 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро (організаційні форми адвокатської діяльності).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення. (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

-надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

-складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

-представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

У ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:

- фіксованого розміру,

- погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається ч. 1 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" як "форма винагороди адвоката", але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зазначила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

17.02.2021 адвокат Антонова Світлана Юріївна (Адвокат) та ТОВ "Компас Кіровоград" (Клієнт) уклали Договір про надання правової допомоги (Договір), відповідно до п. 1.1. якого Адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а Клієнт зобов`язаний сплатити винагороду (гонорар) та витрати, необхідні для виконання його доручень, у порядку та строки обумовлені Сторонами у Договорі.

Відповідно до п. 1.2. Договору Адвокат відповідно до узгоджених Сторонами доручень:

-надає Клієнту консультаційні та юридичні послуги щодо захисту інтересів останнього перед фізичними особами, в органах державної влади, органах прокуратури, МВС, ДБР та СБУ, державної виконавчої служби, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також в загальних, адміністративних та господарських судах України усіх інстанцій, зокрема у цивільних, господарських та адміністративних справах, у справах про адміністративні правопорушення, у справах окремого та наказного провадження, в кримінальному провадженні, в тому числі при оскарженні дій та бездіяльності службових та посадових осіб.

-представляє інтереси Клієнта з усіма правами, які надано законом позивачу (цивільному позивачу та відповідачу), відповідачу, потерпілому, третій особі, свідку, заявнику, скаржнику, у тому числі з правом підписання та пред`явлення позову, зміни підстав або предмету позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, пред`явлення зустрічного позову, подання заяв та скарг, укладання мирової угоди на будь-якій стадії процесу, вимагати виконання судового рішення, оскарження рішення, постанов і ухвали суду, одержання, рішень, ухвал, виконавчого листа, наказу та пред`явлення його до виконання; з правом підписувати та подавати документи, зокрема заяви, клопотання, відводи, заперечення, скарги, уточнення, пояснення, запити, звернення, повідомлення, докази та інше; вести попередні переговори та узгоджувати процесуальні питання; отримувати документи, в тому числі відповіді, довідки, свідоцтва, витяги, виписки, рішення, ухвали, постанови, заочне рішення тощо, а також їх копії; сплачувати від імені Клієнта державне мито, судовий збір та інші необхідні платежі; вчиняти інші дії в інтересах клієнта.

-представляє інтереси Клієнта в судах, в органах прокуратури, МВС, ДБР та СБУ під час досудового та судового слідства, кримінального провадження, у справах про адміністративні правопорушення, подавати заяви, клопотання, пояснення, докази та вчиняти інші дії щодо захисту прав та інтересів Клієнта.

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2023 року, але в будь-якому випадку, до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань. (п. 3.1. Договору)

Відповідно до п. 3.3. Договору після закінчення строку дії Договору, якщо Сторони продовжують виконувати його умови, Договір вважається поновлений строком на один календарний рік на тих самих умовах. При цьому кожна Сторона має право його розірвати, попередивши про це іншу Сторону не менше як за два місяці.

Згідно з п. 4.1.-4.2. Договору гонорар є формою винагороди Адвоката за надання правової допомоги Клієнту. За правову допомогу, передбачену в п. 1.2. Договору Клієнт сплачує Адвокату винагороду (гонорар). Розмір винагороди Адвоката при наданні правової допомоги, а також умови та порядок розрахунків, визначаються Сторонами в додатках до цього Договору. Фактичні витрати щодо виконання Адвокатом зобов`язань за Договором, не включаються в розмір гонорару та оплачуються Клієнтом окремо, шляхом перерахування коштів в національній валюті України на розрахунковий рахунок Адвоката.

Зміни та доповнення до цього Договору оформлюються Сторонами шляхом підписання відповідної Додаткової угоди. (п. 6.3. Договору)

05.09.2022 адвокат Антонова Світлана Юріївна та ТОВ "Компас Кіровоград" уклали Додаткову угоду №2 до договору про надання правової допомоги від 17 лютого 2021 року. (далі Додаткова угода №2)

Відповідно до п. 1. Додаткової угоди №2 дана додаткова угода визначає порядок оплати правової допомоги (гонорару) за надання Клієнту правової допомоги по захисту порушеного права Клієнта у правовідносинах з ТОВ "Інформаційно-торговий дім - ЛС" за договором зберігання № 6хр від 01.02.2021 р. Адвокат зобов`язується здійснювати представництво та захист інтересів Клієнта у суді першої інстанції (Господарському суді Кіровоградської області).

Згідно з п. 2. Додаткової угоди №2 вартість послуг: ознайомлення з матеріалами справи, правовий аналіз наявних у клієнта документів, що відображають зміст правовідносин, формування правової позиції (консультування) фіксований розмір 1 000,00 грн; підготовка та подання претензії (за потреби) та позову фіксований розмір 10 000,00 грн; складення та подання відповіді на відзив, заяв, клопотань, заперечень, додаткових письмових пояснень, інших процесуальних документів за один поданий суду документ 4 000,00 грн; формування доказової бази, технічна робота з документами, відправлення кореспонденції суду та іншим учасникам справи фіксований розмір 1 000,00 грн; представництво інтересів у суді першої інстанції за участь у одному судовому засіданні 2 000,00 грн.

16.02.2023 адвокат Антонова Світлана Юріївна та ТОВ "Компас Кіровоград" уклали Додаткову угоду №3 до договору про надання правової допомоги від 17 лютого 2021 року. (далі Додаткова угода №3).

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди №3 дана додаткова угода визначає порядок оплати правової допомоги (гонорару) за надання Клієнту правової допомоги у захисті його порушеного права у правовідносинах з ТОВ "Інформаційно-торговий дім ЛС" за договором зберігання № 6хр від 01.02.2021 р. Адвокат зобов`язується здійснювати представництво та захист інтересів Клієнта у Центральному апеляційному господарському суді у справі № 912/1296/22 при перегляді ухвали Господарського суду Кіровоградської області від 13.12.2022 року.

Згідно з п. 2 Додаткової угоди №3 вартість послуг: підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу 4 000,00 грн; представництво інтересів у суді апеляційної інстанції шляхом безпосередньої участі адвоката у судових засіданнях за одне засідання 2 000,00 грн.

Відповідно до п. 2 Додаткових угод остаточний розмір та розрахунок гонорару визначається сторонами згідно Акту приймання-передачі наданої правової допомоги. На визначення розміру гонорару Адвоката впливають ступінь складності справи, обсяг часу і роботи для належного виконання доручення, ступінь складності правових питань, що стосуються доручення; кількість судових засідань; обсяг поданих іншою стороною документів; потреба у зборі додаткових доказів по справі; необхідність виїзду у відрядження та сума додаткових витрат в зв`язку з цим.

Оплата послуг (гонорару) здійснюється в наступному порядку протягом 5 календарних днів з моменту підписання Акту приймання-передачі наданої правової допомоги. (п. 3.1. Додаткових угод)

Відповідно до п. 7.1.-7.2. Додаткових угод правова допомога вважається наданою після підписання акту приймання-передачі наданої правової допомоги, який підписується Сторонами та скріплюється печатками (за наявності). Адвокат надає Клієнту акт приймання-передачі наданої правової допомоги, в якому зазначається зміст наданої правової допомоги, розмір гонорару, який підлягає сплаті відповідно до умов Договору, додаткові витрати, які були понесені Адвокатом понад узгоджену суму гонорару (якщо такі мали місце).

Договір та Додаткові угоди до нього підписано сторонами та скріплено печатками.

Згідно з Актом приймання-передачі наданої правової допомоги №б/н від 03.08.2023 наведено найменування документів/робіт, які виконано Адвокатом згідно з переліком. (т. 6 а.с. 14-15) Розмір гонорару (ціна наданої правової допомоги): 46 000,00 грн.

Адвокатом надано послуги такою вартістю: ознайомлення з матеріалами справи у досудовому порядку, правовий аналіз наявних у клієнта документів, що відображають зміст правовідносин, формування правової позиції (консультування) з 05.09.2022 по 19.09.2022 - 1 000,00 грн; підготовка та подання позову 21.09.2022 10 000,00 грн; складення та подання відповіді на відзив, заяв, клопотань, заперечень, додаткових письмових пояснень: відповідь на відзив з додатковими доказами 08.11.22 4 000,00 грн; клопотання про призначення судової експертизи 22.11.2022 4 000,00 грн, додаткові пояснення щодо первинних документів разом з узагальненими відомостями щодо передачі та повернення зі зберігання майна, з повним аналізом матеріалів справи та посиланням на відповідний аркуш справи 29.06.2023 4 000,00 грн, додаткові пояснення з клопотанням про долучення додаткових доказів (акцизних накладних) 06.07.2023 4 000,00 грн; формування доказової бази, технічна робота з документами, відправлення кореспонденції суду та іншим учасникам справи фіксований розмір 1 000,00 грн; представництво інтересів у суді першої інстанції (адвокатом прийнято участь у судових засідання) 01.11.2022, 22.11.2022, 29.11.2022, 06.06.2022, 20.06.2022, 06.07.2022, 13.07.2022, 27.07.2022, 31.07.2022 18 000,00 грн.

Згідно з Актом приймання-передачі наданої правової допомоги №б/н від 03.08.2023 наведено найменування документів/робіт, які виконано Адвокатом згідно з переліком. (т. 6 а.с. 16) Розмір гонорару (ціна наданої правової допомоги): 6 000,00 грн.

Адвокатом надано послуги такою вартістю: підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу 20.02.2023 4 000,00 грн; представництво інтересів у суді апеляційної інстанції шляхом безпосередньої участі адвоката у судових засіданнях 28.02.2022 2 000,00 грн.

Відповідно до платіжних інструкцій №470 від 04.08.2023 на суму 46 000,00 грн та №471 від 04.08.2023 на суму 6 000,00 грн ТОВ "Компас Кіровоград" сплатило вказані кошти.

Враховуючи викладене, загальна вартість виконаних послуг складає 52 000,00 грн.

Також у справу подано копію ордеру на ім`я адвоката Антонової С.Ю. серії серія КР №144915 від 24.02.2022.

Згідно з позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19, розмір гонорару адвоката, встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.

Поряд з цим, при вирішенні питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу судом враховано висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20, згідно з якими для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

Як встановлено матеріалами справи, адвокат Антонова С.Ю. брала безпосередню участь у розгляді справи, представляючи інтереси позивача ТОВ "Компас Кіровоград".

Вказаним адвокатом надано Акти приймання-передачі виконаних робіт, які відповідають фактично наданим послугам.

Матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката та понесення ним витрат в суді, а саме представником складені та підписані наступні документи: позовна заява, відповідь на відзив, клопотання про призначення судової експертизи, додаткові пояснення щодо первинних документів разом з узагальненими відомостями щодо передачі та повернення зі зберігання майна, додаткові пояснення з клопотанням про долучення додаткових доказів, відзив на апеляційну скаргу, також адвокат приймала участь в судових засіданнях по даній справі.

Враховуючи категорію спору та перелік і об`єм наданих послуг, суд першої інстанції дійшов висновку, що такі послуги є фактично наданими, а їх вартість відповідає критерію розумності, враховуючи справу, що розглянута, з чим погоджується і судова колегія.

З урахуванням того, що фактичне надання адвокатом Антоновою С.Ю. послуг є підтвердженим, а їх розмір є співмірним зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, підстав для зменшення розміру суми цих витрат суд першої інстанції обґрунтовано не встановив.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 ст. 129 ГПК України. За змістом п. 3 ч. 4 наведеної норм, в якій визначені правила розподілу судових витрат, витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог у справі № 912/1296/22, наявні підстави, передбачені нормою п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, для покладення на сторін судових витрат понесених на правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судова колегія звертає увагу, що при ухваленні оскаржуваного додаткового рішення місцевим господарським судом враховане часткове задоволення позову 76,27 % задоволених позовних вимог від загальної суми заявлених.

У зв`язку з чим, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що з відповідача підлягають до стягнення на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 39 660,40 грн, а решта витрат на правову допомогу позивача має бути покладена на останнього.

Водночас судова колегія відхиляє доводи апелянта про те, що заявлені вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу не співмірні зі складністю виконаної роботи.

Так, судова колегія вважає, що в даному випадку судом першої інстанції ретельно досліджені надані позивачем докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, що вбачається з оскаржуваного додаткового рішення, і про що описано вище в цій постанові.

Отже, проаналізувавши складність і тривалість цієї судової справи, обсяг матеріалів справи і поданих представником позивача процесуальних документів, а також кількість судових засідань, в яких взяв участь представник позивача, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що розмір заявлених витрат на професійну правничу допомогу є розумним і виправданим, а розмір гонорару не є завищеним щодо іншої сторони спору.

Крім зазначеного, в оскаржуваному рішенні судом першої інстанції вирішено питання про судові витрати на проведення експертизи.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Отже, місцевим господарським судом у судовому засіданні, на якому розглядалося питання про стягнення з відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу, вирішено також питання про інші судові витрати, а саме стосовно витрат, пов`язаних із проведенням експертизи.

Відповідно до ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати: пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Частиною 1 ст. 127 ГПК України передбачено, що експерт, спеціаліст чи перекладач отримують винагороду за виконану роботу, пов`язану із справою, якщо це не входить до їхніх службових обов`язків.

Відповідно до ч. 4 ст. 127 ГПК України, розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Ухвалою від 13.12.2022 місцевий господарський суд призначив судову товарознавчу експертизу у справі № 912/1296/22, проведення якої доручив Кропивницькому відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (адреса: 25031, м. Кропивницький, вулиця Героїв-рятувальників, 13Г). Витрати по проведенню експертизи поклав на позивача ТОВ "Компас Кіровоград".

05.05.2023 до господарського суду від Кропивницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок експерта № 1260/23-27 від 05.05.2023 за результатами проведення судової товарознавчої експертизи у господарській справі № 912/1296/22.

Зазначений висновок прийнято судом як належний доказ у справі, з чим погодилася і судова колегія апеляційного суду.

В якості доказу оплати витрат, пов`язаних із проведенням експертизи, позивачем до господарського суду надано копію платіжного доручення №119 від 23.01.2023 на суму 3 020,32 грн та платіжної інструкції №271 від 24.04.2023 на суму 803,36 грн.

Також в матеріалах справи містяться копії рахунків №2 від 02.01.2023 на суму 3 020,32 грн та №944 від 03.04.2023 Кропивницькому відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Отже, витрати, пов`язані із проведенням експертизи становлять 3 823,68 грн.

Пунктом 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України визначені правила розподілу судових витрат у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас місцевим господарським судова враховано, що згідно з ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

За обставин розгляду даної справи, враховуючи встановлений судом факт порушення відповідачем договірних зобов`язань, а також постійну суперечливу зміну відповідачем своєї позиції зі спору, що ускладнило та збільшило час розгляду даної справи, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що є справедливим, і таким, що відповідатиме обставинам справи, застосування при розподілі витрат, пов`язаних із проведенням експертизи, положень ч. 9 ст. 129 ГПК України та наявність підстав для покладення на відповідача 3 823,68 грн витрат, пов`язаних із проведенням експертизи, понесених позивачем, у повному обсязі.

З урахуванням усього вищенаведеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що доводи апеляційних скарг є безпідставними та не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції, оскаржувані рішення відповідають фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційних скарг та скасування рішення від 31.07.2023 р. та додаткового рішення від 05.09.2023 р. Господарського суду Кіровоградської області у даній справі відсутні.

Згідно з ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті апелянтом судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 9 515,71 грн слід покласти на останнього.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 123, 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційно-торговий дім-ЛС" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 31.07.2023 р. та додаткове рішення Господарського суду Кіровоградської області від 05.09.2023 р. у справі № 912/1296/22 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 31.07.2023 р. у справі № 912/1296/22 залишити без змін.

Додаткове рішення Господарського суду Кіровоградської області від 05.09.2023 р. у справі № 912/1296/22 залишити без змін.

Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Інформаційно-торговий дім-ЛС".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право на касаційне оскарження постанови та строк оскарження встановлені ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Повна постанова складена та підписана 06.02.2024 року.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя Ю.Б. Парусніков

Суддя В.Ф. Мороз