Рішення

від 16.01.2024 по справі 910/16968/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.01.2024Справа № 910/16968/23

За позовом Приватного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія

«Надра України»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оіліндустрія ЛТД»

про стягнення 72.238,56 грн

Суддя Сівакова В.В.

секретар судового засідання Ключерова В.С.

за участю представників сторін

від позивача Герасько О.А., ордер серії АІ № 1487167 від 01.11.2023

від відповідача Кушнаренко Д.В., самопредставництво

Суть спору :

01.11.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Національна компанія «Надра України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оіліндустрія ЛТД» про стягнення 72.238,56 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі укладеного між сторонами договору оренди № 478/22 транспортного засобу від 30.12.2022, відповідачу передано у строкове платне користування транспортний засіб марки КАМАЗ модель 4310, 1991 року випуску, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_1 , тип: вантажний фургон, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 . Транспортний засіб було передано відповідачу 01.01.2023, що підтверджується актом прийняття-передачі майна. Відповідно до умов договору нарахування орендної плати починається з моменту підписання акту приймання-передачі приміщення; розмір орендної плати за користування транспортним засобом за місяць складає з ПДВ 20% 6.840,00 грн; орендна плата за кожний наступний місяць здійснюється шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за місяць оренди. Станом на 24.10.2023 відповідач заборгував перед позивачем сплату орендної плати на загальну суму 50.524,52 грн, що підтверджується довідкою ПрАТ «НАК «Надра України» від 30.10.2023 № 688/2/06 та карткою рахунку 361. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 72.238,56 грн, з яких 50.524,52 грн основного боргу, 17.449,65 грн пені, 1.107,77 грн інфляційних втрат, 1.104,62 грн 3% річних та 2.052,00 грн неустойки за несвоєчасне повернення майна.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/16968/23 від 07.11.2023 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.

13.11.2023 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду відповідних документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2023 відкрито провадження у справі № 910/16968/23 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Даною ухвалою суду встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 16.11.2023 було надіслано відповідачу в його електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд», яка отримана останнім 16.11.2023 о 14:07 год. що підтверджується наявним у справі відповідним повідомленням про доставку електронного листа, а отже відповідач мав подати відзив на позов у строк до 01.12.2023 включно.

01.12.2023 від відповідача до суду надійшло клопотання про витребування доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/16968/23 від 04.12.2023 в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Оіліндустрія ЛТД» про витребування доказів відмовлено повністю.

01.12.2023 відповідачем в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд» сформовано відзив на позовну заяву, який зареєстровано судом 04.12.2023, відповідно до якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує посилаючись на наступне. Відповідач підтверджує укладення з позивачем договору найму (оренди) транспортного засобу № 3478/22 від 30.12.2022. З метою отримання транспортного засобу представник відповідача прибув за адресою його місцезнаходження: Чернігівська обл., м. Ніжин, вул. Носівський шлях, 56 та здійснив його огляд за яким визначено, що транспортний засіб перебуває у технічному стані, який потребує ремонту та не може бути використаний в діяльності відповідача без проведення ремонтних робіт. У зв`язку з чим транспортний засіб не був прийнятий у користування та жодного дня не перебував у користуванні відповідача. Проте, через недоліки комунікації акт приймання-передачі (повернення) майна так і не був підписаний сторонами договору. Про не підписання акту приймання-передачі (повернення) майна відповідач дізнався лише у кінці серпня 2023 року. Відповідач звертався до позивача (лист № 11/09/23-2 від 11.09.2023) з проханням припинити нарахування необґрунтованої плати та запропонував підписати акт приймання-передачі (повернення) майна 01.02.2023, тобто в той же день коли був підписаний акт передачі майна в оренду, з метою встановлення справедливості. Позивач відмовився підписати такий акт. Зазначає, що відповідач не приймав транспортний засіб в оренду, позивач не передавав відповідачеві ключі та документи на транспортний засіб, відповідно відповідач не мав змоги повернути транспортний засіб, оскільки він вже знаходився у позивача. Транспортний засіб весь час перебував у володінні позивача.

07.12.2023 позивачем через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» подано клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/16968/23 від 11.12.2023 судове засідання призначено на 09.01.2024.

Позивач в судовому засіданні 09.01.2024 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судовому засіданні 09.01.2024 проти задоволення позовних вимог заперечував повністю.

09.01.2024 у судовому засіданні відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 16.01.2024.

В судовому засіданні 16.01.2024 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

30.12.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Оіліндустрія ЛТД» (далі - наймач, відповідач) та Приватним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Надра України» (наймодавець, позивач) було укладено договір найму (оренди) транспортного засобу № 478/22 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, наймодавець зобов`язується передати наймачеві, а наймач зобов`язується прийняти у строкове користування належний наймодавцеві на праві власності транспортний засіб марки КАМАЗ модель 4310, 1991 року випуску, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_1 , тип: вантажний фургон, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , зеленого кольору, об`єм двигуна 10850 (інвентарний № 1242) (далі - транспортний засіб) та зобов`язується сплачувати наймодавцеві плату за найм.

Спір виник в зв`язку з тим, що відповідачем в порушення умов договору не сплачено орендну плату у повному обсязі, у зв`язку з чим виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 50.524,52 грн. У зв`язку з порушенням умов договору та простроченням відповідачем грошового зобов`язання позивачем нараховано 17.449/,65 грн пені, 1.107,77 грн інфляційних втрат, 1.104,62 грн 3% річних. У зв`язку з порушенням умов договору щодо повернення транспортного засобу позивачем нараховано 2.2052,00 грн неустойки.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 798 Цивільного кодексу України предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо.

Договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 799 Цивільного кодексу України).

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Згідно з п. 3.1 договору транспортний засіб передається в оренду на термін 2 (два) роки 11 (одинадцять) місяців.

Відповідно до п. 7.1 договору транспортний засіб вважається переданим в найм і поверненим з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майна.

Як свідчать матеріали справи 01.02.2023 сторонами складено (підписано та скріплено печатками обох сторін) акт приймання-передачі майна, відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування транспортний засіб марки КАМАЗ модель 4310, 1991 року випуску, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_1 , тип: вантажний фургон, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , зеленого кольору, об`єм двигуна 10850, що є власністю наймодавця.

Посилання відповідача на те, що транспортний засіб не був прийнятий відповідачем у зв`язку з його незадовільним станом, який потребував виконання ремонтних робіт не приймаються судом до уваги, оскільки

Відповідно до ч. 3 ст. 767 Цивільного кодексу України наймач зобов`язаний у присутності наймодавця перевірити справність речі. Якщо наймач у момент передання речі в його володіння не переконається у її справності, річ вважається такою, що передана йому в належному стані.

У акті приймання-передачі майна від 01.02.2023 зазначено, що транспортний засіб переданий наймодавцем наймачу в належному стані. Разом з автомобілем передається: оригінал свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 .

Тобто, підписуючи відповідний акт відповідач підтвердив факт обізнаності щодо того у якому стані він отримує орендоване за договором майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно з п. 10.1 договору він набуває юридичної сили після його підписання сторонами і діє 2 (два) роки 11 (одинадцять) місяців з дати підписання сторонами акта приймання-передачі майна, а в часині оплати - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

У відповідності до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Згідно з п. 4.1 договору сума плати за найм визначається за домовленістю сторін та становить за один календарний місяць оренди 5.700,00 грн, крім того ПДВ 20%, що становить 1.140,00 грн, що разом з ПДВ 6.840,00 грн.

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку визначеному чинним законодавством.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за місяць оренди. В разі дефляції (індекс інфляції не перевищує одиниці) індексація за даний місяць не проводиться.

Базовий місяць - місяць, в якому сторонами підписано акт прийому-передачі майна.

Відповідно до п. 4.2 договору нарахування плати за найм починається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі майна.

Частина 5 статті 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Підставою звільнення від зобов`язання сплачувати орендну плату ця норма визначає об`єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до об`єкту оренди, знаходитись у ньому тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

Для застосування ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном (орендної плати) визначальною умовою є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане наймачем і він не відповідає за це, мають бути доведені.

При цьому незалежними від волі орендаря обставинами є, зокрема, незаконне захоплення майна іншою особою, неповідомлення орендодавцем орендаря про права третіх осіб на майно (наприклад, право застави, при реалізації якого може накладатися арешт на майно, що унеможливлює доступ орендаря до нього), аварійний чи незадовільний технічний стан майна, правомірне зайняття об`єкту оренди третьою особою на підставі договору оренди, раніше укладеного з орендодавцем.

При настанні таких обставин вже після укладення договору оренди доказами на підтвердження неможливості використання майна можуть бути, зокрема, сертифікат торгово-промислової палати щодо форс-мажорних обставин, документально оформлені результати розгляду заяв та скарг до правоохоронних органів, акт державного виконавця про арешт майна та його передачу третій особі на відповідальне зберігання, судове рішення у справі за позовом про усунення перешкод у користуванні майном, висновок судової експертизи про аварійний стан об`єкта оренди, рішення компетентного державного органу про початок його реконструкції, реставрації чи капітального ремонту тощо.

Відповідну позицію викладено у постанові Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 915/1046/19.

Проте, відповідачем не доведено належними засобами доказування неможливість використання прийнятого за актом транспортного засобу за цільовим призначенням.

Пунктом 4.3. договору сторони погодили, що наймач щомісячно до 20-го числа наступного за звітним сплачує наймодавцеві плату в розмірі, вказаному в п. 4.1 договору шляхом перерахування коштів на рахунок наймодавця, вказаний в розділі 11 цього договору.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 6.1 договору наймач зобов`язався своєчасно здійснювати платежі на найм транспортного засобу.

Проте, матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати орендної плати за договором у період з лютого по вересень 2023 року, в результаті чого виникла заборгованість, яка становить 50.524,52 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно з п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів того, що відповідачем виконано зобов`язання по сплаті орендної плати не подано.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача 50.524,52 грн боргу по сплаті орендної плати.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується що відповідач, в порушення умов договору, у визначений строк зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати орендної плати не здійснив, та є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі ст.ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Так, розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 8.3 договору передбачено, що наймач, який прострочив виконання грошових зобов`язань, передбачених умовами цього договору, на вимогу наймодавця зобов`язаний сплатити йому пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення вказаних платежів, включаючи день оплати, а також сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми за кожен день прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов`язання щодо оплати за надані послуги оренди та передбачили інший період нарахування ніж встановлений законом.

Враховуючи, що в силу умов п. 4.3 договору відповідач зобов`язаний був вносити платежі до 20-го числа наступного місяця, то момент прострочення виконання зобов`язання слід встановлювати щодо кожного місяця наданих послуг оренди, і, в залежності від встановленого, нараховувати пеню, за кожний місяць наданих послуг за кожним платежем окремо.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

У зв`язку з тим, що взяті на себе зобов`язання по сплаті наданих послуг відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу пеню розмір якої, за розрахунками суду (знаходиться в матеріалах справи) становить 7.552,99 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 7.552,99 грн обґрунтовані і підлягають задоволенню, та в іншій частині позовних вимог про стягнення пені в позові слід відмовити, оскільки розрахунок здійснений з порушенням чинного законодавства України, а саме не щодо кожного періоду надання послуг та без врахування положень ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України.

В зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті за надані послуги, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 1.107,77 грн інфляційних втрат та 1.104,62 грн 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Умовами договору не визначено інший розмір процентів.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.

Якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Такий висновок викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.

Суд приходить до висновку про обґрунтованість нарахування 247,76 грн інфляційних втрат та 530,20 грн 3% річних, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню (розрахунок суду знаходиться в матеріалах справи).

В іншій частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних в позові слід відмовити, оскільки розрахунок здійснений з порушенням чинного законодавства України.

Згідно з ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України розірвання господарських договорів односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 651 Цивільного кодексу України розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до п. 10.6 договору наймодавець має право достроково в односторонньому порядку відмовитись від цього договору у разі а) несплати наймачем орендної плати, що в сумі становить розмір двохмісячної орендної плати за базовий місяць оренди; б) у разі несплати наймачем орендної плати протягом трьох місяців.

Згідно з п. 10.7 договору при односторонній відмові від договору, у випадках передбачених п. 10.6 цього договору, дія останнього припиняється з моменту одержання іншою стороною повідомлення про відмову від даного договору. У разі відправлення стороною, за допомогою поштового зв`язку на адресу, зазначену в розділі 11 цього договору повідомлення, яке оформлене у вигляді рекомендованої письмової кореспонденції, таке повідомлення вважається отриманим стороною, якій адресовано повідомлення, на десятий день від дати здачі поштового відправлення в поштове відділення.

В матеріалах справи наявний лист позивача № 530/2/01/10 від 21.08.2023, в якому позивач зазначає про наявність заборгованості за договором, у зв`язку з чим на підставі п. 10.6 договору повідомляє відповідача про відмову від договору та необхідність повернення майна у строк, визначений п. 7.3 договору.

Позивач зазначає, що дане повідомлення направлено відповідачу рекомендованим повідомленням № 0600043171914.

З поданої роздруківки з сайту АТ «Укрпошта» в мережі Інтернет вбачається, що відправлення за № 0600043171914 вручено адресату 07.09.2023.

Відповідачем заперечень щодо отримання повідомлення позивача № 530/2/01/10 від 21.08.2023 про відмову від договору у відзиві не наведено.

Враховуючи викладене та приймаючи до уваги умови п. 7.3 договору, суд приходить до висновку, що договір найму (оренди) транспортного засобу № 478/22 від 30.12.2022 достроково розірваний в односторонньому порядку з 07.09.2023.

Згідно з ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до п. 7.3 договору у разі припинення дії цього договору майно повертається наймачем наймодавцю протягом 30 (тридцяти) робочих днів з моменту припинення дії цього договору шляхом підписання акту приймання-передачі майна між сторонами.

Згідно з п. 7.4 договору обов`язок по складанню акта приймання-передачі майна покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні договору.

З огляду на викладене, відповідач мав повернути транспортний засіб позивачу за актом приймання-передачі майна у строк до 19.10.2023 включно.

Матеріали справи не містять та сторонами не подано доказів повернення майна відповідачем позивачу.

Пунктом 8.4 договору передбачено, що за недотримання строків повернення майна, встановлених п. 7.3 договору, наймач сплачує наймодавцю неустойку в трьохкратному розмірі добової орендної плати за кожний день неправомірного користування майном.

Позивачем в поданій до суду позовній заяві здійснено наступний розрахунок суми неустойки, який підлягає стягненню з відповідача за прострочення повернення транспортного засобу: 6.840,00 грн (орендна плата за місяць): 30 календарних днів = 228,00 грн х 3 дні прострочення = 684,00 грн х 3 (трьохкратний розмір) = 2.052,00 грн.

Суд погоджується з розрахунками позивача та приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 2.052,00 грн неустойки.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Національна компанія «Надра України» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оіліндустрія ЛТД» (03057, м. Київ, вул. Дегтярівська, 1, корпус Б, поверх 1, код ЄДРПОУ 42137747) на користь Приватного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Надра України» (03057, м. Київ, вул. Є.Мірошніченко, 10, код ЄДРПОУ 31169745) 50.524 (п`ятдесят тисяч п`ятсот двадцять чотири) грн. 52 коп. основного боргу, 7.552 (сім тисяч п`ятсот п`ятдесят дві) грн. 99 коп. пені, 2.052 (дві тисячі п`ятдесят дві) грн. 00 коп. неустойки за прострочення повернення майна, 247 (двісті сорок сім) грн. 76 коп. інфляційних втрат, 530 (п`ятсот тридцять) грн. 20 коп. 3% річних, 2.263 (дві тисячі двісті шістдесят три) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 02.02.2024.

СуддяВ.В.Сівакова