Постанова

від 07.05.2024 по справі 910/16968/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" травня 2024 р. Справа№ 910/16968/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Барсук М.А.

при секретарі: Реуцька Т.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Герасько О.А. (ордер серія АІ№1578567 від 28.03.2024)

від відповідача: Шевченко А.В. (ордер серія АІ №1184504 від 07.05.2024)

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Оіліндустрія ЛТД"

на рішення господарського суду міста Києва від 16.01.2024

у справі №910/16968/23 (суддя Сівакова В.В.)

за позовом приватного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Надра України"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Оіліндустрія ЛТД"

про стягнення 72 238, 56 грн,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2023 позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення 72 238,56 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.01.2024 позов задоволено частково:

стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Оіліндустрія ЛТД" на користь приватного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Надра України" 50 524 (п`ятдесят тисяч п`ятсот двадцять чотири) грн 52 коп. основного боргу, 7 552 (сім тисяч п`ятсот п`ятдесят дві) грн 99 коп. пені, 2 052 (дві тисячі п`ятдесят дві) грн 00 коп. неустойки за прострочення повернення майна, 247 (двісті сорок сім) грн 76 коп. інфляційних втрат, 530 (п`ятсот тридцять) грн 20 коп. 3% річних, 2 263 (дві тисячі двісті шістдесят три) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору, в іншій частині в позові відмовлено повністю.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що матеріалами справи належним чином доведено, що відповідач в порушення умов договору найму транспортного засобу, взяті на себе зобов`язання по сплаті наданих послуг не виконав, в результаті чого у останнього утворилась заборгованість, та як наслідок позивачем було нарахована пеня, інфляційні, 3% річних та неустойка, у відповідності до умов договору.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Оіліндустрія ЛТД" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 16.01.2024 по справі №910/16968/23 скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ПрАТ "Національна акціонерна компанія "Надра України " до ТОВ "Оіліндустрія ЛТД" відмовити в повному обсязі.

Разом з апеляційною скаргою, відповідачем було подано клопотання про витребування доказів. В обґрунтування клопотання відповідач зазначив, що наведений транспортний засіб, який є предметом договору оренди знаходиться на зберіганні не у позивача, а у ДП ПрАТ «НАК «Надра України» «Чернігівнафтогазгеологія». З метою перевірки даної інформації було направлено до позивача та до ДП ПрАТ «НАК «Надра України» «Чернігівнафтогазгеологія» адвокатські запити, проте останнім відмовлено у наданні запитуваної інформації. Відповіді на поставленні питання дозволять повно та всебічно розглянути спір, оскільки щодо права власності на сам об`єкт оренди, його місце знаходження та зберігання, а також встановити факт прийняття чи неприйняття об`єкту у фактичне використання відповідачем.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав на те, що судом першої інстанції безпідставно не було взято до уваги, що відповідачу не було передано в оренду транспортний засіб, оскільки останній перебував у такому технічному стані, що потребував ремонту та не міг використовуватись в господарській діяльності відповідача без проведення ремонтних робіт. Проте, через недоліки комунікації акт приймання-передачі (повернення) майна так і не був підписаний сторонами договору. Про непідписання акту приймання-передачі (повернення) майна відповідач дізнався лише у кінці серпня 2023 року. Відповідач звертався до позивача (лист № 11/09/23-2 від 11.09.2023) з проханням припинити нарахування необґрунтованої плати та запропонував підписати акт приймання-передачі (повернення) майна 01.02.2023, тобто в той же день коли був підписаний акт передачі майна в оренду, з метою встановлення справедливості. Позивач відмовився підписати такий акт. Зазначає, що відповідач не приймав транспортний засіб в оренду, позивач не передавав відповідачеві ключі та документи на транспортний засіб, відповідно відповідач не мав змоги повернути транспортний засіб, оскільки він вже знаходився у позивача. Транспортний засіб весь час перебував у володінні позивача. Окрім того, судом першої інстанції безпідставно було відмовлено в задоволенні клопотання про витребування доказів.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Руденко М.А., судді Барсук М.А., Пономаренко Є.Ю.

З огляду на те, що вказана апеляційна скарга була подана 28.02.2024 безпосередньо до суду апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування у суду першої інстанції матеріалів справи №910/16968/23 та відкладення вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за вказаною апеляційною скаргою до надходження матеріалів даної справи з суду першої інстанції.

Листом Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2024 витребувано з господарського суду міста Києва матеріали справи №910/16968/23.

07.03.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/16968/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2024 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Оіліндустрія ЛТД" на рішення господарського суду міста Києва від 16.01.2024 у справі №910/16968/23 залишено без руху, надавши скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків подання доказів про сплату судового збору у розмірі 4026, 00 грн, подання до суду відповідної заяви про усунення недоліків. Роз`яснено скаржнику, що при невиконанні вимог даної ухвали апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.

25.03.2024 через систему "Електронний суд " Північного апеляційного господарського суду скаржником на виконання вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху було подано заяву про усунення недоліків.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 року було прийнято до розгляду апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Оіліндустрія ЛТД» та призначено справу до розгляду на 07.05.2024

28.03.2024 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

У судовому засіданні, колегія суддів заслухавши думку представників сторін стосовно клопотання про витребування доказів, ухвалила відмовити в його задоволенні, оскільки зазначене клопотання не відповідає вимогам статті 81 ГПК України, зокрема витребувана інформація не підтвердить або не спростує обставин викладених у позовній заяві та апеляційній скарзі.

В судовому засіданні 07.05.2024 року представник відповідача підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача вказав, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 30.12.2022 між ТОВ «Оіліндустрія ЛТД» (далі - наймач, відповідач) та ПАТ «Національна акціонерна компанія «Надра України» (наймодавець, позивач) було укладено договір найму (оренди) транспортного засобу № 478/22 (договір) (а.с.15-16).

За умовами вищевказаного договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, наймодавець зобов`язується передати наймачеві, а наймач зобов`язується прийняти у строкове користування належний наймодавцеві на праві власності транспортний засіб марки КАМАЗ модель 4310, 1991 року випуску, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_1 , тип: вантажний фургон, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , зеленого кольору, об`єм двигуна 10850 (інвентарний № 1242) (далі - транспортний засіб) та зобов`язується сплачувати наймодавцеві плату за найм.(п.1.1. договору).

Транспортний засіб було передано відповідачу 01.01.2023, що підтверджується актом прийняття-передачі майна, в якому зазначено, що транспортний засіб переданий наймодавцем наймачу в належному стані , разом з автомобілем передається: оригінал свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 . Претензій наймача щодо стану транспортного засобу відсутні. Зазначений акт підписаний та скріплений печатками обох сторін, без зауважень. (а.с.11)

Пунктами 4.1 та 4.2 договору сторони погодили, що нарахування орендної плати починається з моменту підписання акту приймання-передачі приміщення; розмір орендної плати за користування транспортним засобом за місяць складає з ПДВ 20% 6.840,00 грн; орендна плата за кожний наступний місяць здійснюється шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за місяць оренди.

Позивач звернувся з позовом на підставі того, що відповідачем в порушення умов договору не сплачено орендну плату у повному обсязі, у зв`язку з чим виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 50.524,52 грн (за період 01.02.2023 по 24.10.2023). У зв`язку з порушенням умов договору та простроченням відповідачем грошового зобов`язання позивачем нараховано 17 449,65 грн пені (період 01.02.2023 по 24.10.2023), 1 107,77 грн інфляційних втрат (період 21.03.2023 по 24.10.2023), 1 104,62 грн 3% річних (період 21.03.2023 по 24.10.2023). У зв`язку з порушенням умов договору щодо повернення транспортного засобу позивачем нараховано 2 052,00 грн неустойки (Період 08.09.2023 по 19.10.2023).

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що матеріалами справи належним чином доведено, що відповідач взяті на себе зобов`язання по сплаті наданих послуг не виконав, в результаті чого у останнього утворилась заборгованість, та як наслідок позивачем було нарахована пеня, інфляційні, 3% річних та неустойка, у відповідності до умов договору.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно з п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Вимогами ст. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 798 Цивільного кодексу України визначено, що предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо.

Договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 799 Цивільного кодексу України).

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Як вбачається з матеріалів справи, за умовами укладеного між сторонами договору найму (оренди) транспортного засобу № 478/22 від 30.12.2022, транспортний засіб передається в оренду на термін 2 (два) роки 11 (одинадцять) місяців. (п.3.1. договору ). Транспортний засіб вважається переданим в найм і поверненим з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майна.(п.7.1 договору ) (а.с.15,16)

01.02.2023 сторонами складено (підписано та скріплено печатками обох сторін) акт приймання-передачі майна, відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування транспортний засіб марки КАМАЗ модель 4310, 1991 року випуску, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_1 , тип: вантажний фургон, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 ,, зеленого кольору, об`єм двигуна 10850, що є власністю наймодавця.(а.с.11). Вищевказаний акт, як вже зазначалось вище підписаний уповноваженими представниками обох сторін, без зауважень з боку відповідача , та скріплений печаткою.

Доводи апеляційної скарги, що транспортний засіб не був прийнятий відповідачем у зв`язку з його незадовільним станом, який потребував виконання ремонтних робіт спростовуються наступним.

Відповідно до ч. 3 ст. 767 Цивільного кодексу України наймач зобов`язаний у присутності наймодавця перевірити справність речі. Якщо наймач у момент передання речі в його володіння не переконається у її справності, річ вважається такою, що передана йому в належному стані.

Так, у акті приймання-передачі майна від 01.02.2023 зазначено, що транспортний засіб переданий наймодавцем наймачу в належному стані. Разом з автомобілем передається: оригінал свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 . Отже, підписуючи зазначений акт відповідач підтвердив факт обізнаності щодо того у якому стані він отримує орендоване за договором майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Частиною 1 ст. 631 Цивільного кодексу України визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

За умовами п. 10.1 договору він набуває юридичної сили після його підписання сторонами і діє 2 (два) роки 11 (одинадцять) місяців з дати підписання сторонами акта приймання-передачі майна, а в часині оплати - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Згідно ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Пунктами 4.1 та 4.2 договору передбачено, сума плати за найм визначається за домовленістю сторін та становить за один календарний місяць оренди 5 700,00 грн, крім того ПДВ 20%, що становить 1 140,00 грн, що разом з ПДВ 6 840,00 грн.

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку визначеному чинним законодавством.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за місяць оренди. В разі дефляції (індекс інфляції не перевищує одиниці) індексація за даний місяць не проводиться.

Базовий місяць - місяць, в якому сторонами підписано акт прийому-передачі майна.

Нарахування плати за найм починається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі майна.

Частинами 5 та 6 статті 762 Цивільного кодексу України визначено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. Підставою звільнення від зобов`язання сплачувати орендну плату ця норма визначає об`єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до об`єкту оренди, знаходитись у ньому тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

Для застосування ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном (орендної плати) визначальною умовою є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане наймачем і він не відповідає за це, мають бути доведені.

При цьому незалежними від волі орендаря обставинами є, зокрема, незаконне захоплення майна іншою особою, неповідомлення орендодавцем орендаря про права третіх осіб на майно (наприклад, право застави, при реалізації якого може накладатися арешт на майно, що унеможливлює доступ орендаря до нього), аварійний чи незадовільний технічний стан майна, правомірне зайняття об`єкту оренди третьою особою на підставі договору оренди, раніше укладеного з орендодавцем.

При настанні таких обставин вже після укладення договору оренди доказами на підтвердження неможливості використання майна можуть бути, зокрема, сертифікат торгово-промислової палати щодо форс-мажорних обставин, документально оформлені результати розгляду заяв та скарг до правоохоронних органів, акт державного виконавця про арешт майна та його передачу третій особі на відповідальне зберігання, судове рішення у справі за позовом про усунення перешкод у користуванні майном, висновок судової експертизи про аварійний стан об`єкта оренди, рішення компетентного державного органу про початок його реконструкції, реставрації чи капітального ремонту тощо.

Відповідну позицію викладено у постанові Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 915/1046/19.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Пунктами 4.3. та 6.1 договору сторони погодили, що наймач щомісячно до 20-го числа наступного за звітним сплачує наймодавцеві плату в розмірі, вказаному в п. 4.1 договору шляхом перерахування коштів на рахунок наймодавця, вказаний в розділі 11 цього договору. Наймач зобов`язався своєчасно здійснювати платежі на найм транспортного засобу.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів зазначає, що апелянтом не доведено належними засобами доказування неможливість використання прийнятого за актом транспортного засобу за цільовим призначенням, водночас доказів того, що відповідачем виконано зобов`язання по сплаті орендної плати не подано. В той же час в матеріалах справи достатньо належних доказів що свідчать про порушення відповідачем зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати орендної плати за договором у період з лютого по вересень 2023 року, в результаті чого виникла заборгованість, яка становить 50.524,52 грн, та правомірно була задоволена судом першої інстанції.

Стосовно вимог щодо нарахування пені, колегія суддів зазначає наступне.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується що відповідач, в порушення умов договору, у визначений строк зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати орендної плати не здійснив, та є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі ст.ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Так, розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Разом з тим, за умовами п. 8.3 договору наймач, який прострочив виконання грошових зобов`язань, передбачених умовами цього договору, на вимогу наймодавця зобов`язаний сплатити йому пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення вказаних платежів, включаючи день оплати, а також сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми за кожен день прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов`язання щодо оплати за надані послуги оренди та передбачили інший період нарахування ніж встановлений законом.

Враховуючи, що за умовами п. 4.3 договору відповідач зобов`язаний був вносити платежі до 20-го числа наступного місяця, то момент прострочення виконання зобов`язання слід встановлювати щодо кожного місяця наданих послуг оренди, і, в залежності від встановленого, нараховувати пеню, за кожний місяць наданих послуг за кожним платежем окремо.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Враховуючи зазначене, матеріали справ належним чином доведено, що відповідач взяті на себе зобов`язання по сплаті наданих послуг не виконав, а тому позовні вимоги щодо стягнення пені, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення за кожним місяцем оренди, підлягають задоволенню за вірним розрахунком суду першої інстанції в розмірі 7 552,99 грн, в іншій частині позовних вимог про стягнення пені в позові правомірно було відмовлено, оскільки розрахунок здійснений з порушенням чинного законодавства України, а саме не щодо кожного періоду надання послуг та без врахування положень ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України.

Розрахунок пені в розмірі 7 552,99 грн розраховано за періодами:

21.03.2023 по 24.10.2023 на суму 6840,00 грн становить 1 912,57 грн,

21.04.2023 по 24.10.2023 на суму 6942,60 грн становить 1 646,44 грн,

23.05.2023 по 24.10.2023 на суму 6956,48 грн становить 1344,80 грн,

21.06.2023 по 24.10.2023 на суму 6991,27 грн становить 1 073,78 грн,

21.07.2023 по 24.10.2023 на суму 7 047,20 грн становить 792,77 грн,

22.08.2023 по 24.10.2023 на суму 7047,20 грн становить 512,81 грн,

21.09.2023 по 24.10.2023 на суму 7047,20 грн становить 262,58 грн,

21.10.2023 по 24.10.2023 на суму 1652,57 грн становить 7,24 грн.

Стосовно нарахування 1 107,77 грн інфляційних втрат та 1 104,62 грн 3% річних, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, в зв`язку з простроченням відповідачем по сплаті за надані послуги, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Умовами договору не визначено інший розмір процентів.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.

Якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Такий висновок викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.

Колегія суддів перевіривши розрахунки інфляційних та 3% річних перерахованих судом першої інстанції, погоджується що вони є арифметично вірними, а тому правомірно були задоволені судом першої інстанції, позовні вимоги в частині стягнення

інфляційних в розмірі 247,76 грн, за період:

01.04.2023 по 24.10.2023 на суму 6 840,00 грн становить 53,51 грн,

01.05.2023 по 24.10.2023 на суму 6 942,60 грн становить 40,35 грн,

01.06.2023 по 24.10.2023 на суму 6 956,48 грн становить 5,62 грн,

01.07.2023 по 24.10.2023 на суму 6 994,27 грн становить 0,00 грн,

01.08.2023 по 24.10.2023 на суму 7 047,20 грн становить 0,00 грн,

01.09.2023 по 24.10.2023 на суму 7 047,20 грн становить 91,90 грн,

01.10.2023 по 24.10.2023 на суму 7 103,58 грн становить 56,38 грн,

та 3% річних в розмірі 530,20 грн за періоди:

21.03.2023 по 24.10.2023 на суму 6840,00 грн становить 122,56 грн,

21.04.2023 по 24.10.2023 на суму 6 945,60 грн становить 106,71 грн,

23.05.2023 по 24.10.2023 на суму 6 956,48 грн становить 88,62 грн,

21.06.2023 по 24.10.2023 на суму 6 991,27 становить 72,40 грн,

21.07.2023 по 24.10.2023 на суму 7 047,20 становить 55,61 грн,

22.08.2023 по 24.10.2023 на суму 7 047,20 становить 37,07 грн,

21.09.2023 по 24.10.2023 на суму 7 047,20 становить 19,69 грн,

21.10.2023 по 24.10.2023 на суму 1 652,57 грн становить 0,54 грн,

в іншій частині вимог щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних в позові відмовлено, оскільки розрахунок здійснений позивачем з порушенням чинного законодавства України.

Стосовно вимог щодо стягнення неустойки в розмірі 2 052,00 грн, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України розірвання господарських договорів односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 651 Цивільного кодексу України розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

За умовами п. 10.6 договору наймодавець має право достроково в односторонньому порядку відмовитись від цього договору у разі а) несплати наймачем орендної плати, що в сумі становить розмір двохмісячної орендної плати за базовий місяць оренди; б) у разі несплати наймачем орендної плати протягом трьох місяців.

Пунктом 10.7 договору сторони погодили, що при односторонній відмові від договору, у випадках передбачених п. 10.6 цього договору, дія останнього припиняється з моменту одержання іншою стороною повідомлення про відмову від даного договору. У разі відправлення стороною, за допомогою поштового зв`язку на адресу, зазначену в розділі 11 цього договору повідомлення, яке оформлене у вигляді рекомендованої письмової кореспонденції, таке повідомлення вважається отриманим стороною, якій адресовано повідомлення, на десятий день від дати здачі поштового відправлення в поштове відділення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач направив на адресу відповідача лист № 530/2/01/10 від 21.08.2023 з рекомендованим повідомленням за № 0600043171914 про наявність заборгованості за договором, у зв`язку з чим на підставі п. 10.6 договору повідомив відповідача про відмову від договору та необхідність повернення майна у строк, визначений п. 7.3 договору.(а.с.27)

Зазначений лист був отриманий відповідачем 07.09.2023, що підтверджується роздруківкою з сайту АТ «Укрпошта» в мережі Інтернет (а.с.29) та рекомендованим повідомленням про вручення (а.с.24).

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що договір найму (оренди) транспортного засобу № 478/22 від 30.12.2022 достроково розірваний в односторонньому порядку з 07.09.2023, у відповідності до п.10.7 договору.

Згідно з ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Умовами пунктів 7.3 та 7.4 договору сторони визначили, що у разі припинення дії цього договору майно повертається наймачем наймодавцю протягом 30 (тридцяти) робочих днів з моменту припинення дії цього договору шляхом підписання акту приймання-передачі майна між сторонами. Обов`язок по складанню акта приймання-передачі майна покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні договору.

Отже, відповідач мав повернути транспортний засіб позивачу за актом приймання-передачі майна у строку до 19.10.2023 включно. Доказів повернення майна, матеріали справ не містять.

Пунктом 8.4 договору передбачено, що за недотримання строків повернення майна, встановлених п. 7.3 договору, наймач сплачує наймодавцю неустойку в трьохкратному розмірі добової орендної плати за кожний день неправомірного користування майном.

Перевіривши розрахунок неустойки, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що він є вірним, а тому вимоги в частині стягнення неустойки за прострочення повернення транспортного засобу правомірно були задоволенні в розмірі 2 052,00 грн. (розрахунок: 6.840,00 грн (орендна плата за місяць): 30 календарних днів = 228,00 грн х 3 дні прострочення = 684,00 грн х 3 (трьохкратний розмір) = 2.052,00 грн.)

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Відповідно до ст. ст. 73,74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 16.01.2024 року у справі № 910/16968/23, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Оіліндустрія ЛТД" на рішення господарського суду міста Києва від 16.01.2024 року у справі № 910/16968/23 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 16.01.2024 року у справі № 910/16968/23 залишити без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на відповідача (апелянта).

Матеріали справи № 910/16968/23 повернути до місцевого господарського суду .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287,288 ГПК України

Повний текст постанови складено 14.05.2024

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Барсук