Рішення

від 01.02.2024 по справі 916/4397/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" лютого 2024 р.м. Одеса Справа № 916/4397/23Господарський суд Одеської області у складі судді Гута С.Ф.,

секретар судового засідання Борисова Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Пронюк В.Я.,

від відповідача: Станчук А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ „НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ до відповідача: Централізованої бухгалтерії по обслуговуванню закладів освіти Генічеської міської ради про стягнення 879756,81 грн заборгованості,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ „НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ (далі ТОВ ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ „НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ, Відповідач) звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою про стягнення з Централізованої бухгалтерії по обслуговуванню закладів освіти Генічеської міської ради (далі Бухгалтерія, Відповідач) 879756,81 грн заборгованості, з яких 661067,19 грн основного боргу, 79553,12 грн пені, 24887,58 грн 3% річних та 114248,92 грн інфляційних нарахувань, у зв`язку із неналежним виконанням взятих на себе за умовами укладеного 02.11.2021 р. договору постачання природного газу № 20-1006/21-БО-Т зобов`язань в частині своєчасної та остаточної оплати вартості спожитого протягом січня-березня 2022 р. природного газу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Одеської області від 09.10.2023 р. позовній заяві ТОВ ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ „НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 916/4397/23 та визначено суддю Гута С.Ф. для її розгляду.

Розпорядженням Верховного Суду від 18.03.2022 р. № 11/0/9-22 відповідно до частини 7 статті 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів, враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Херсонської області на Господарський суд Одеської області.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.10.2023 р. позовну заяву ТОВ ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ „НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ залишено без руху та запропоновано надати суду опис вкладення у цінний лист або роздруківку з електронного листування, з якої можливо встановити надсилання копії позовної заяви з додатками на наявну в укладеному між сторонами у справі договорі постачання природного газу від 02.11.2021 р. № 20-1006/21-БО-Т адресу електронної пошти Бухгалтерії.

17.10.2023 р. до Господарського суду Одеської області від ТОВ ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ „НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ надійшли відповідні докази на виконання ухвали від 16.10.2023 р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.10.2023 р. прийнято позовну заяву ТОВ ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ „НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/4397/23, ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 16.11.2023 р.

Ухвалу про відкриття провадження у справі надіслано Бухгалтерії на адресу електронної пошти, зазначену в укладеному із Позивачем договорі.

Господарським судом розміщено оголошення на офіційному сайті судової влади України з метою повідомлення Відповідача про судове провадження.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.11.2023 р. відкладено розгляд справи на 14.12.2023 р.

Ухвалу від 16.11.2023 р. надіслано Бухгалтерії на адресу електронної пошти, зазначену в укладеному із Позивачем договорі.

Господарським судом розміщено оголошення на офіційному сайті судової влади України з метою повідомлення Відповідача про судове провадження.

Однак у період з 30.11.2023 р. по 07.12.2023 р. у зв`язку із несанкціонованим втручанням в роботу інформаційних (автоматизованих) комунікаційних мереж та ресурсів суду призупинено роботу автоматизованої системи діловодства Господарського суду Одеської області, внаслідок чого до 15.12.2023 р. тривали відновлювальні роботи та судові засідання не проводились.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.12.2023 р. призначено розгляд справи на 28.12.2023 р.

14.12.2023 р. Відповідач звернувся до господарського суду із клопотанням про відкладення судового засідання.

19.12.2023 р. Відповідачем реалізовано право на подачу відзиву на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні вимог про стягнення 79553,12 грн пені, 24887,58 грн 3% річних та 114248,92 грн інфляційних нарахувань. Обґрунтовуючи позицію посилається на те, що після повномасштабного вторгнення російської федерації Генічеська міська рада опинились у тимчасовій окупації з 24.02.2022 р., розпорядженням начальника Генічеської міської військової адміністрації від 16.08.2022 р. змінено місцерозташування Відповідача (без зміни юридичної адреси), однак у зв`язку із неможливістю перевезення документації відсутні документи із господарських взаємовідносин із Позивачем; на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 р. № 2024/02.0-7.1 в підтвердження настання форс-мажорних обставин.

Доводить до відома суду неотримання належним чином оформлених Позивачем актів приймання-передачі природного газу, що позбавило Відповідача можливості здійснити своєчасну оплату, у той же час не заперечує проти компенсації вартості спожитого природного газу загальною вартістю 661067,19 грн.

Повідомляє про недотримання Позивачем належних та допустимих заходів досудового врегулювання спору.

Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.12.2023 р. оголошено перерву в судовому засіданні до 16.01.2024 р.

02.01.2024 р. ТОВ ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ „НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ реалізовано право на подачу відповіді на відзив, в якій зазначає про надання належних та допустимих доказів в підтвердження споживання Відповідачем природного газу, у той же час умовами укладеного договору передбачено, що у випадку відсутності підписаного акту приймання-передачі Оператор ГТС має можливість підтвердити обсяги спожитого природного газу; про те, що лист Торгово-промислової палати України не є доказом, який підтверджує факт настання форс-мажору; те, що досудове врегулювання спорту є правом, а не обов`язком сторони.

05.01.2024 р. Відповідачем реалізовано право на подачу заперечень на відповідь на відзив, в яких зазначає, що початковою датою, з якої починається початок перебігу строку на оплату вартості спожитого газу, є дата надсилання та отримання Відповідачем актів приймання-передачі природного газу, у той же час із представленої Позивачем роздруківки електронного листування не вбачається надсилання актів, скріплених електронним підписом; заперечує проти позиції Позивача стосовно того, що лист Торгово-промислової палати України не є доказом настання форс-мажору; те, що Позивачем не дотримано порядку досудового врегулювання спору, що в сукупності з іншими обставинами, наведеними Відповідачем, є підставою для відмови у задоволенні позову в повному обсязі.

Призначене на 16.01.2024 р. судове засідання не відбулось у зв`язку із перебуванням судді на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.01.2024 р. призначено розгляд справи на 01.02.2024 р.

Ухвалами Господарського суду Одеської області забезпечено участь представника Позивача в судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду після звернення із відповідним клопотанням.

Частинами 1 та 2 статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

В свою чергу, частиною 3 статті 2 ГПК України встановлено, що одним із основних засад (принципів) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Відповідно до положень статті 114 ГПК України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Згідно із приписами статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Європейський суд щодо тлумачення положення розумний строк в рішенні у справі Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що „стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Кузнецов та інші проти Російської Федерації зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи Серявін та інші проти України, Проніна проти України), з якої випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи вищенаведене, з метою дотримання принципів диспозитивності, змагальності сторін, рівності сторін перед законом та судом, а також з метою надання можливості сторонам реалізувати права на викладення позиції у справі та на участь в судовому засіданні, господарським судом здійснювався розгляд справи в межах розумного строку.

В процесі розгляду справи представник Позивача підтримував заявлені позовні вимоги, представник Відповідача натомість заперечував проти заявлених позовних вимог.

01.02.2024 р. судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку статті 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Приписами статті 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, суд встановив:

02.11.2021 р. між ТОВ ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ „НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ (Постачальник) та Бухгалтерією (Споживач із EIC-кодом 56XS000125WGG00E) укладено договір № 20-1006/21-БО-Т постачання природного газу (Договір), відповідно до пункту 1.1 якого Постачальник зобов`язується поставити Споживачеві природний газ, а Споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.

Природний газ, що постачається за цим Договором, використовується Споживачем для своїх власних потреб (пункт 1.2 Договору).

Постачальник передає Споживачу на умовах цього Договору замовлений Споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період з листопада 2021 р. по грудень 2022 р. (включно), в кількості 168 тис.куб.метрів, в тому числі по місяцях: листопад 2021 р. 21,00; грудень 2021 р. 24,00; січень 2022 р. 29,00; лютий 2022 р. 30,00; березень 2022 р. 16,00; квітень 2022 р. 5,00; жовтень 2022 р. 5,00; листопад 2022 р. 17,00; грудень 2022 р. 21,00 (пункт 2.1 Договору).

Підписанням цього Договору Споживач дає згоду Постачальнику на включення його до Реєстру споживачів Постачальника (Реєстр або Реєстр споживачів), розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС відповідно до вимог Кодексу ГТС (пункт 2.3 Договору).

Постачальник передає Споживачу у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від Постачальника до Споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ Споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ (пункт 3.1 Договору).

Постачальник із застосуванням ресурсів Інформаційної платформи Оператора ГТС та Споживач здійснюють щоденний моніторинг фактично відібраного Споживачем обсягу природного газу (пункт 3.4 Договору).

Приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу (пункт 3.5 Договору).

Споживач зобов`язується надати Постачальнику не пізніше 5-го (п`ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором(ами) ГРМ та/або Оператором ГТС та Споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку Споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ (пункт 3.5.1 Договору).

На підставі отриманих від Споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС Постачальник готує та надає Споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (акт), підписані уповноваженим представником Постачальника (пункт 3.5.2 Договору).

Споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов`язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання (пункт 3.5.3 Договору).

У випадку неповернення Споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го (п`ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від Споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність Споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього Договору (пункт 3.5.4 Договору).

Звірка фактично використаного обсягу газу за цим Договором на певну дату чи протягом відповідного розрахункового періоду ведеться Сторонами на підставі даних комерційних вузлів обліку газу та інформації про фактично поставлений Споживачу обсяг газу згідно зданими Інформаційної платформи Оператора ГТС (пункт 3.6 Договору).

Ціна та порядок зміни ціни на природний газ. який постачається за цим Договором, встановлюється наступним чином: Ціна природного газу за 1000 куб. м газу без ПДВ - 13658,42 грн. Всього ціна газу за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу, за цим Договором становить 16554,00 грн (пункт 4.1 Договору).

Загальна вартість цього Договору на дату укладання становить 2317560,00 грн, крім того ПДВ 463512,00 грн, разом 2781072,00 грн (пункт 4.3 Договору).

Оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється Споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому Споживач повинен був сплатити 70 % грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного Споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього Договору (пункт 5.1 Договору).

За невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим Договором (пункт 7.1 Договору).

У разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього Договору, Споживач зобов`язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (пункт 7.2 Договору).

Компенсація Постачальнику вартості послуг з припинення (обмеження) газопостачання здійснюється Споживачем в такому порядку: Споживач компенсує Постачальнику вартість наданих Оператором ГРМ/ГТС послуг з припинення (обмеження) газопостачання на об`єкти Споживача на підставі отриманого від Постачальника рахунка-фактури; компенсація вартості послуг з припинення (обмеження) газопостачання здійснюється Споживачем до 22-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому Постачальником було надано Повідомлення про припинення (обмеження) газопостачання, на розрахунковий рахунок Постачальника, який зазначається в надісланому Споживачеві рахунку-фактурі із призначенням платежу; якщо протягом зазначеною періоду Споживач не компенсував (не повністю компенсував) Постачальнику вартість послуг з припинення (обмеження) газопостачання, Споживач несе відповідальність на загальних умовах, визначених цим Договором та чинним законодавством України (пункт 8.4 Договору).

Сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов`язків згідно з цим Договором внаслідок настання форс-мажорних обставин, що виникли після укладення Договору, і Сторони не могли передбачити їх (пункт 10.1 Договору).

Строк виконання зобов`язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин (пункт 10.2 Договору).

Сторони зобов`язані негайно повідомити про виникнення форс-мажорних обставин та протягом 14 днів з дати їх виникнення подати підтвердні документи відповідно до законодавства (пункт 10.3 Договору).

Настання форс-мажорних обставин підтверджується в порядку, встановленому чинним законодавством України (пункт 10.4 Договору).

Виникнення форс-мажорних обставин не є підставою для відмови Споживача від сплати Постачальнику вартості природного газу, поставленого до їх настання (пункт 10.5 Договору).

Даний Договір набирає чинності з дати його укладання і діє в частині поставки газу до 31 грудня 2022 р. включно, а в частині розрахунків до повного їх виконання. Продовження або припинення Договору можливе за взаємною згодою Сторін шляхом підписання додаткової угоди до Договору (пункт 13.1 Договору).

Сторони зобов`язуються повідомляти одна одну рекомендованим листом з повідомленням про зміни власних платіжних реквізитів, ЕІС-коду, адреси, номерів телефонів, факсів у п`ятиденний строк з дня виникнення відповідних змін (пункт 13.5 Договору).

Договір підписано представниками сторін та скріплено печатками контрагентів, окрім того Постачальником та Споживачем залишено адреси електронної пошти.

30.11.2021 р. між ТОВ ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ „НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ як Постачальником та Бухгалтерією як Споживачем підписано акт приймання-передачі природного газу в листопаді 2021 р. загальною вартістю 103276,39 грн з ПДВ.

31.12.2021 р. між ТОВ ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ „НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ як Постачальником та Бухгалтерією як Споживачем підписано акт приймання-передачі природного газу в грудні 2021 р. загальною вартістю 512544,30 грн з ПДВ.

31.01.2022 р. ТОВ ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ „НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ як Постачальником підписано акт приймання-передачі природного газу в січні 2022 р. загальною вартістю 626108,86 грн з ПДВ та обсягом 37,82222 тис. куб м.

28.02.2022 р. ТОВ ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ „НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ як Постачальником підписано акт приймання-передачі природного газу в лютому 2022 р. загальною вартістю 363490,64 грн з ПДВ та обсягом 21,95788 тис. куб м.

31.03.2022 р. ТОВ ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ „НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ як Постачальником підписано акт приймання-передачі природного газу в березні 2022 р. загальною вартістю 297844,62 грн з ПДВ та обсягом 17,99231 тис. куб м.

25.04.2022 р. ТОВ ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ „НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ як Постачальником підписано коригуючий акт приймання-передачі природного газу в березні 2022 р. загальною вартістю 297576,55 грн з ПДВ та обсягом 17,99231 тис. куб м.

Відповідно до наказу Генічеської міської військової адміністрації Генічеського району Херсонської області від 24.08.2022 р. № 15-0 розпорядженням начальника Генічеської міської військової адміністрації від 16.08.2022 р. № 15 на період дії воєнного стану визначено тимчасове місце перебування (дислокації) Відповідача за юридичною адресою: м. Івана-Франка, вул. Тичини, 8а, та зобов`язано в.о. директора забезпечити переміщення комп`ютерної техніки та документації, однак станом на 24.08.2022 р. відповідні вимоги не виконано, у зв`язку із чим призупинено дію трудових договорів із колективом Відповідача; доручено надіслати зазначений наказ на офіційну електронну пошту закладу (адреса електронної пошти є ідентичній адресі, залишеної Відповідачем у Договорі).

09.08.2023 р. ТОВ ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ „НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ надіслано на зазначену в Договору електронну пошту Споживача акт приймання приймання-передачі природного газу за січень 2022 р.

09.08.2023 р. ТОВ ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ „НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ надіслано на зазначену в Договору електронну пошту Споживача вимогу про сплату 661067,19 грн вартості спожитого, проте не сплаченого природного газу.

22.09.2023 р. ТОВ ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ „НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ звернулось до ТОВ ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ із адвокатським запитом про надання інформації з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо остаточної алокації відборів Відповідача (EIC-кодом 56XS000125WGG00E) природного газу з ресурсу Позивача за період з 01.11.2021 р. по 31.03.2022 р.

28.09.2023 р. ТОВ ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ представлено відповідь на адвокатський запит Позивача, відповідно до якої споживачем із EIC-кодом 56XS000125WGG00E спожито протягом січня 2022 р. 37822,22 м.куб, лютого 2022 р. 21957,88 м.куб, березня 2022 р. 17992,31 м.куб. Також представлено інформацію про щоденний відбір природного газу Споживачем.

Відповідно до представленої ТОВ ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ „НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ інформації про надходження коштів протягом 02.11.2021 р. 31.07.2023 р., Відповідачем сплачено вартість спожитого природного газу у листопаді та грудні 2021 р. разом із січнем 2022 р. Аналогічне викладено у розрахунку штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних нарахувань.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків:

У відповідності до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Правочин, різновидом якого є договори основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому стаття 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Частиною 1 статті 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно із частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Поряд із цим статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно із приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Приписами статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

У відповідності до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В свою чергу, частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в частинах 1 та 7 статті 193 ГК України, в яких визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частинами 1 та 2 статті 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Частинами 1 та 2 статті 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 714 ЦК України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до частини 1 статті 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Частиною 1 статті 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

В свою чергу частини 1-3 статті 692 ЦК України передбачають, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 24.12.2019 р. № 3010 прийнято остаточне рішення про сертифікацію Товариства з обмеженою відповідальністю ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ (код ЄДРПОУ 42795490) як сертифікованого оператора газотранспортної системи України.

Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, зазначає, що між сторонами виникли господарські зобов`язання, підставою яких є Договір постачання природного газу.

Умовами укладеного між сторонами Договору передбачено можливість встановлення обсягу спожитого Споживачем природного газу відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС у випадку відсутності між Постачальником та Споживачем комунікації та можливості встановлення відповідного обсягу.

У той же час, із дослідженої в описовій частині рішення відповіді ТОВ ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ вбачається споживання Бухгалтерією природного газу в обсягах, аналогічним наведеним в актах приймання-передачі природного газу за лютий-березень 2022 р.

Враховуючи викладене, господарський суд доходить до висновку, що ТОВ ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ „НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ як Постачальником доведено виконання належим чином взятих на себе обов`язків за Договором та поставку Відповідачу природного газу протягом лютого-березня 2022 р. обсягом 21957,88 м.куб та 17992,31 м.куб відповідно, що підтверджується дослідженою в описові частині рішення відповіддю ТОВ ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ як сертифікованого оператора газотранспортної системи України від 28.09.2023 р. на адвокатський запит Позивача та не спростовано Відповідачем в процесі розгляду справи.

В свою чергу, Бухгалтерією як Споживачем в порушення приписів статей 525,526,610,629,692,712,714 ЦК України, статей 193,265 ГК України та умов Договору постачання вартість отриманого природного газу своєчасно не сплачено, не дивлячись на те, що з урахуванням частини 1 статті 530, частини1 статті 692, частини 1 статті 712, частини 1 статті 714 ЦК України, пункту 5.1 Договору строк виконання зобов`язання на суму 661067,19 грн настав.

Відтак, господарський суд доходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з Бухгалтерії на користь ТОВ ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ „НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ 661067,19 грн основного боргу.

У зв`язку із порушенням Бухгалтерією умов Договору в частині своєчасної та остаточної оплати вартості спожитого природного газу, ТОВ ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ „НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ, окрім заявлених до стягнення 661067,19 грн основного боргу, просить стягнути 79553,12 грн пені, 24887,58 грн 3% річних та 114248,92 грн інфляційних нарахувань.

У відповідності до частини 1 статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Як зазначено, відповідно до відповіді оператора ГТС від 28.09.2023 р. на виконання умов Договору ТОВ ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ „НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ поставлено Бухгалтерії у лютому 2022 р. 21957,88 м.куб та у березні 2022 р. 17992,31 м.куб природного газу, проти чого Відповідач не заперечував в процесі розгляду справи, та, окрім того, не заперечував проти стягнення вартості спожитого природного газу.

За положеннями статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною ж 1 статті 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Поряд з цим, пункт 5.1 укладеного Договору передбачає, що оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється Споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому Споживач повинен був сплатити 70 % грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного Споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього Договору.

В свою чергу, пункт 3.5.4 Договору передбачає, що у випадку неповернення Споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го (п`ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від Споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність Споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього Договору

Суд зауважує, хоча в договорі й зазначено, що оплата за природний газ за відповідний період здійснюється в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу; остаточний розрахунок до 15 числа місяця, наступного за місяцем, в якому Споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий рахунок, однак за змістом статті 692 ЦК України та пункту 5.1 Договору така умова договору не змінює строк виконання грошового зобов`язання, який обраховується до 15 числа місяця наступного за місяцем, в якому Споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів, які в свою чергу передбачають оплату до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу, відтак отримання акту приймання-передачі не впливає на обумовлений умовами Договору строк оплату.

Ненадання акту приймання-передачі не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України, а тому не звільняє Відповідача від обов`язку оплатити товар. Така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена в постановах Верховного Суду від 28.03.2018 р. у справі № 910/32579/15, від 22.05.2018 р. у справі № 923/712/17, від 21.01.2019 р. у справі № 925/2028/15, від 02.07.2019 р. у справі № 918/537/18, від 29.08.2019 р. у справі № 905/2245/17, від 26.02.2020 р. у справі № 915/400/18, від 29.04.2020 р. у справі № 915/641/19, від 27.03.2023 р. у справі № 920/1343/21 р., від 04.04.2023 р. у справі № 44/258-б (910/15426/20).

Частиною 3 статті 14 ЦК України встановлено, що виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із частиною 1 статті 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

В силу частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

В статті 549 ЦК України надано визначення неустойки (штрафу, пені), під якою слід розуміти грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами частини 2 статті 343 ГК України встановлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При цьому умовами пункту 7.2 Договору передбачено, що у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього Договору, Споживач зобов`язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення

Згідно частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши представлені ТОВ ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ „НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ розрахунки пені, інфляційних нарахувань та 3% річних, господарський суд погоджується із ними, оскільки останні виконано у відповідності до методології та приписів чинного законодавства України. У той же час, на переконання господарського суду стягнення пені у розмірі 79553,12 грн унеможливлюється наступним.

Частиною 1 статті 230 ГК України унормовано, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у виді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно із частиною 4 статті 231 зазначеного Кодексу розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Водночас за змістом частини 3 статті 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статті 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.

Так, зокрема, неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Частина 2 статті 216 ГК України передбачає, що застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 р. у справі № 902/417/18 та постанові Верховного Суду від 26.01.2021 р. у справі № 922/4294/19.

Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 р. № 7-рп/2013.

Поряд з цим, відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно із частиною 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Приймаючи до уваги те, що матеріали даної справи не містять жодних доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану та господарської діяльності ТОВ ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ „НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ, та/або доказів настання негативних наслідків та понесення ним збитків саме в результаті порушення Бухгалтерією умов договору, з метою дотримання принципів справедливість, добросовісність та розумність господарський суд зменшує належну до стягнення суму неустойки до 25000,00 грн.

Враховуючи відсутність факту заперечень Відповідача проти обсягів спожитого протягом лютого-березня 2022 р. природного газу організаційні відносини підприємства позбавляють господарський суд можливість встановлення факту настання форс-мажорних обставин.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Приписи статті 79 ГПК України встановлюють, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1-3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005 р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

У рішенні від 03.01.2018 р. Віктор Назаренко проти України (Заява № 18656/13) ЄСПЛ наголосив, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції справедливого судового розгляду у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. Вони вимагають справедливого балансу між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони матимуть змогу висловити свої думки щодо кожного документа в матеріалах справи (рішення у справі Беер проти Австрії (Beer v. Austria), заява № 30428/96, пункти 17,18, від 06 лютого 2001 року).

Пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, без урахування зменшення розміру неустойки.

Керуючись ст.ст.13,20,73,74,76,86,129,165,232,233,237,238,240,241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ „НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ до відповідача: Централізованої бухгалтерії по обслуговуванню закладів освіти Генічеської міської ради про стягнення 879756,81 грн заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з Централізованої бухгалтерії по обслуговуванню закладів освіти Генічеської міської ради (75500, Херсонська обл., Генічеський р-н, м. Генічеськ, вул. Вокзальна, буд. 15, Код ЄДРПОУ 38212592) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ „НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, Код ЄДРПОУ 42399676) 661067/шістсот шістдесят одну тисячу шістдесят сім/грн 19 коп. основного боргу, 25000/двадцять п`ять тисяч/грн 00 коп. пені, 24887/двадцять чотири тисячі вісімсот вісімдесят сім/грн 58 коп. 3% річних, 114248/сто чотирнадцять тисяч двісті сорок вісім/грн 92 коп. інфляційних нарахувань та 13196/тринадцять тисяч сто дев`яносто шість/грн 35 коп. витрат зі сплати судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Наказ видати в порядку статті 327 ГПК України.

Повний текст складено 06 лютого 2024 р.

Суддя С.Ф. Гут