Постанова

від 25.04.2024 по справі 916/4397/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2024 року м. ОдесаСправа № 916/4397/23

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Діброви Г.І., Савицького Я.Ф.

секретар судового засідання: Кратковський Р.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Єгоров В.С., довіреність №211 від 29.11.2023;

від відповідача: Станчук А.Ю., довіреність від 15.12.2023р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» та Централізованої бухгалтерії по обслуговуванню закладів освіти Генічеської міської ради

на рішення Господарського суду Одеської області від 01.02.2024, повний текст складено та підписано 06.02.2024

у справі №916/4397/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг»

до Централізованої бухгалтерії по обслуговуванню закладів освіти Генічеської міської ради

про стягнення 879 756, 81 грн заборгованості,-

головуючий суддя - Гут С.Ф.

місце прийняття рішення: Господарський суд Одеської області

В судовому засіданні 25.04.2024р. згідно ст.233 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до Централізованої бухгалтерії по обслуговуванню закладів освіти Генічеської міської ради про стягнення заборгованості у розмірі 879 756, 81 грн, з яких: 661067,19 грн основного боргу, 79553,12 грн пені, 24887,58 грн 3% річних та 114248,92 грн інфляційних нарахувань.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору №20-1006/21-БО-Т постачання природного газу від 02.12.2021 в частині повної та своєчасної оплати за спожитий природний газ, у зв`язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість у спірній сумі, на яку позивачем нараховано пеню, 3% річних та інфляційні втрати у зазначеному вище розмірі.

Рішенням Господарського суду Одеської області (суддя Гут С.Ф.) від 01.02.2024р. позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» до Централізованої бухгалтерії по обслуговуванню закладів освіти Генічеської міської ради про стягнення 879756,81 грн заборгованості задоволено частково. Стягнути з Централізованої бухгалтерії по обслуговуванню закладів освіти Генічеської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» 661067 грн 19 коп. основного боргу, 25000 грн 00 коп. пені, 24887грн 58 коп. 3% річних, 114248 грн 92 коп. інфляційних нарахувань та 13196 грн 35 коп. витрат зі сплати судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції, проаналізувавши встановлені обставини справи, а також врахувавши визнання відповідачем позовних вимог в частині основного боргу за договором №20-1006/21-БО-Т постачання природного газу від 02.12.2021 розмірі 661067,19 грн, дійшов висновку про правомірність доводів позивача щодо існування у відповідача невиконаного зобов`язання з оплати за поставлений позивачем природний газ у заявленій позивачем сумі та правомірність нарахування позивачем пені, інфляційних втрат та відсотків річних.

Водночас місцевий господарський суд, врахувавши відсутність в матеріалах справи доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану та господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», та/або доказів настання негативних наслідків та понесення ним збитків саме в результаті порушення Бухгалтерією умов договору, з метою дотримання принципів справедливість, добросовісність та розумність, керуючись частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України та статтею 233 Господарського кодексу України, зменшив розмір пені до суми 25000,00 грн.

Не погодившись з ухваленим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило рішення Господарського суду Одеської області від 01.2.2024 у даній справі скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 54 553,12 грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що: відповідач був обізнаний з тим, що за неналежне виконання умов договору на нього буде покладено відповідальність відповідно до умов договору; суд взагалі не досліджував майнові інтереси сторін, в тому числі і позивача; зменшуючи розмір пені до 25 000 грн від нарахованої суми, суд ототожнив зменшення розміру штрафних санкцій з повним звільненням боржника від відповідальності, зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки, як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання.

З урахуванням викладеного, на переконання скаржника, оскаржуване рішення суду прийняте при неправильному застосуванні норм матеріального права, зокрема, статей 551, 625 Цивільного кодексу України, та порушенні норм процесуального права, зокрема, статей 80, 236 та 238 Господарського процесуального кодексу України, без дослідження усіх істотних обставин справи.

Централізована бухгалтерія по обслуговуванню закладів освіти Генічеської міської ради також не погодилась з ухваленим рішенням суду, у зв`язку з чим подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення Господарського суду Одеської області від 01.02.2024 у даній справі скасувати в частині стягнення з відповідача 25000 грн 00 коп. пені, 24887грн 58 коп. 3% річних, 114248 грн 92 коп. інфляційних нарахувань та 13196 грн 35 коп. витрат зі сплати судового збору та постановити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, інфляційних втрат та індексу інфляції; вирішити питання щодо розподілу судових витрат в цій справі шляхом зменшення стягнення з відповідача на користь позивача витрат на оплату судового збору до 9916,01 грн. за розгляд справи у суді першої інстанції та стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати, пов`язані із оплатою судового збору при подані апеляційної скарги в сумі 4542 грн.

Апелянт вважає рішення суду в оскаржуваній частині незаконним та необґрунтованим внаслідок невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, а також допущеного неправильного застосування норм матеріального права при розгляді справи по суті, в т.ч. неправильного застосування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду.

Зокрема, скаржник зазначає, що відповідач не був належним чином, відповідно до умов Договору, повідомлений позивачем про виниклий обов`язок оплатити спожитий у лютому та березні 2022 року природний газ, не отримав належних документів, які б надавали йому підставу та можливість для виконання свого зобов`язання щодо оплати газу. Фактично відповідач дізнався про факт, обсяги та вартість спожитого газу з наявної судової справи.

Зазначений факт у поєднанні з умовами триваючої окупації об`єктів відповідача роблять позовні вимоги в частині стягнення суми штрафу, пені, 3% річних та інфляційних втрат безпідставними.

До того ж, апелянт вказує, що матеріали справи не містять будь-яких доказів направлення позивачем на адресу відповідача відповідних сканкопій актів приймання-передачі газу за лютий та березень 2022 року навіть засобами електронної пошти, а відповідно, й повідомлень від відповідача про отримання цих електронних листів.

Проте, суд першої інстанції дійшов хибного та безпідставного висновку, що отримання (неотримання) акту приймання-передачі не впливає на обумовлений умовами договору строк оплати.

Крім того, скаржник вважає, що суд першої інстанції помилкового послався на правові позиції, викладені в постановах Верховного Суду від 28.03.2018 р. у справі № 910/32579/15, від 22.05.2018 р. у справі № 923/712/17, від 21.01.2019 р. у справі № 925/2028/15, від 02.07.2019 р. у справі № 918/537/18, від 29.08.2019 р. у справі № 905/2245/17, від 26.02.2020 р. у справі № 915/400/18, від 29.04.2020 р. у справі № 915/641/19, від 27.03.2023 р. у справі № 920/1343/21 р., від 04.04.2023 р. у справі № 44/258-б (910/15426/20), оскільки судом не враховано, що зазначені правові позиції стосуються правовідносин, коли боржники за наявності у них документів, що підтверджують здійснення господарської операції (актів приймання-передачі, накладних, тощо) в якості відкладальної умови зазначали надання контрагентом рахунку-фактури на оплату відповідного товару чи послуги.

Таким чином, на думку апелянта, суд першої інстанції невірно розтлумачив вказані правові позиції та застосував д правовідносин, пов`язаних з обігом первинних документів, якими є акти приймання-передачі газу.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» та Централізованої бухгалтерії по обслуговуванню закладів освіти Генічеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 01.02.2024 у справі №916/4397/23; об`єднано розгляд апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» та Централізованої бухгалтерії по обслуговуванню закладів освіти Генічеської міської ради в одне апеляційне провадження; призначено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» до сумісного розгляду з апеляційною скаргою Централізованої бухгалтерії по обслуговуванню закладів освіти Генічеської міської ради на 25 квітня 2024 року о 10:00 год.

У відзиві на апеляційну скаргу (вх.№505/24/Д1 від 29.02.2024) позивач просив апеляційну скаргу Централізованої бухгалтерії по обслуговуванню закладів освіти Генічеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 01.02.2024 у справі №916/4397/23 в частині, що не оскаржується позивачем, залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 01.02.2024 у справі №916/4397/23 в частині, що не оскаржується позивачем - залишити без змін.

На думку позивача, апеляційна скарга відповідача жодним чином не спростовує обставин, доведених позивачем належними та допустимими доказами та які встановлені місцевим судом в оскаржуваному рішенні.

Аргументи відповідача, викладені за змістом апеляційної скарги, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають обставинам справи та доказам, наявним в матеріалах справи, та не спростовують висновків суду.

У відповідні на відзив (вх.№505/24/Д2 від 01.03.2024) відповідач просив апеляційну скаргу Централізованої бухгалтерії по обслуговуванню закладів освіти Генічеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 01.02.2024 у справі №916/4397/23 задовольнити.

Бухгалтерія зазначила, що позивачем у відзиві на апеляційну скаргу не спростовано жодного доводу апеляційної скарги щодо невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, а також допущеного неправильного застосування норм матеріального права при розгляді справи по суті , в т.ч. неправильного застосування висновків щодо застосування норм права, викладених в постановах Верховного суду.

У відзиві на апеляційну скаргу (вх.№505/24/Д3 від 01.03.2024) відповідач просив апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» на рішення Господарського суду Одеської області від 01.02.2024 у справі №916/4397/23 в частині, що не оскаржується Централізованою бухгалтерією по обслуговуванню закладів освіти Генічеської міської ради, залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 01.02.2024 у справі №916/4397/23 в частині, що не оскаржується Централізованою бухгалтерією по обслуговуванню закладів освіти Генічеської міської ради - залишити без змін.

Відповідач зазначив, що твердження апелянта про те, що суд першої інстанції не виконав свого обов`язку щодо об`єктивної оцінки винятковості цього випадку, причин невиконання зобов`язання, а також невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки сторін спору - не відповідають дійсності.

09.04.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява від представника Товариства з обмеженою відповідальністю ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ „НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ" - Єгорова Валерія Сергійовича про участь в судовому засіданні, яке призначене на 25 квітня 2024 року о 10:00 год., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи відеоконференцзв`язку „EASYCON" (e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_1).

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.04.2024 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ „НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ" - Єгорова Валерія Сергійовича про проведення судового засідання, призначеного на 25 квітня 2024 року о 10:00 год., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду - задоволено; судове засідання ухвалено провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення „EASYCON".

В судовому засіданні 25.04.2024, яке відбувалось в режимі відеоконференції, представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» підтримав власну апеляційну скаргу, представник відповідача висловив заперечення проти її задоволення.

Представник Централізованої бухгалтерії по обслуговуванню закладів освіти Генічеської міської ради підтримав власну апеляційну скаргу, представник позивача висловив заперечення проти її задоволення.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

02.11.2021 р. між Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (Постачальник) та Бухгалтерією (Споживач із EIC-кодом 56XS000125WGG00E) було укладено договір № 20-1006/21-БО-Т постачання природного газу (Договір), відповідно до пункту 1.1 якого Постачальник зобов`язується поставити Споживачеві природний газ, а Споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.

Природний газ, що постачається за цим Договором, використовується Споживачем для своїх власних потреб (пункт 1.2 Договору).

Постачальник передає Споживачу на умовах цього Договору замовлений Споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період з листопада 2021 р. по грудень 2022 р. (включно), в кількості 168 тис.куб.метрів, в тому числі по місяцях: листопад 2021 р. 21,00; грудень 2021 р. 24,00; січень 2022 р. 29,00; лютий 2022 р. 30,00; березень 2022 р. 16,00; квітень 2022 р. 5,00; жовтень 2022 р. 5,00; листопад 2022 р. 17,00; грудень 2022 р. 21,00 (пункт 2.1 Договору).

Підписанням цього Договору Споживач дає згоду Постачальнику на включення його до Реєстру споживачів Постачальника (Реєстр або Реєстр споживачів), розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС відповідно до вимог Кодексу ГТС (пункт 2.3 Договору).

Постачальник передає Споживачу у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від Постачальника до Споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ Споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ (пункт 3.1 Договору).

Постачальник із застосуванням ресурсів Інформаційної платформи Оператора ГТС та Споживач здійснюють щоденний моніторинг фактично відібраного Споживачем обсягу природного газу (пункт 3.4 Договору).

Приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу (пункт 3.5 Договору).

Споживач зобов`язується надати Постачальнику не пізніше 5-го (п`ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором(ами) ГРМ та/або Оператором ГТС та Споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку Споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ (пункт 3.5.1 Договору).

На підставі отриманих від Споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС Постачальник готує та надає Споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (акт), підписані уповноваженим представником Постачальника (пункт 3.5.2 Договору).

Споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов`язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання (пункт 3.5.3 Договору).

У випадку неповернення Споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го (п`ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від Споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність Споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього Договору (пункт 3.5.4 Договору).

Звірка фактично використаного обсягу газу за цим Договором на певну дату чи протягом відповідного розрахункового періоду ведеться Сторонами на підставі даних комерційних вузлів обліку газу та інформації про фактично поставлений Споживачу обсяг газу згідно зданими Інформаційної платформи Оператора ГТС (пункт 3.6 Договору).

Ціна та порядок зміни ціни на природний газ. який постачається за цим Договором, встановлюється наступним чином: Ціна природного газу за 1000 куб. м газу без ПДВ - 13658,42 грн. Всього ціна газу за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу, за цим Договором становить 16554,00 грн (пункт 4.1 Договору).

Загальна вартість цього Договору на дату укладання становить 2317560,00 грн, крім того ПДВ 463512,00 грн, разом 2781072,00 грн (пункт 4.3 Договору).

Оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється Споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому Споживач повинен був сплатити 70 % грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного Споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього Договору (пункт 5.1 Договору).

За невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим Договором (пункт 7.1 Договору).

У разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього Договору, Споживач зобов`язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (пункт 7.2 Договору).

Компенсація Постачальнику вартості послуг з припинення (обмеження) газопостачання здійснюється Споживачем в такому порядку: Споживач компенсує Постачальнику вартість наданих Оператором ГРМ/ГТС послуг з припинення (обмеження) газопостачання на об`єкти Споживача на підставі отриманого від Постачальника рахунка-фактури; компенсація вартості послуг з припинення (обмеження) газопостачання здійснюється Споживачем до 22-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому Постачальником було надано Повідомлення про припинення (обмеження) газопостачання, на розрахунковий рахунок Постачальника, який зазначається в надісланому Споживачеві рахунку-фактурі із призначенням платежу; якщо протягом зазначеною періоду Споживач не компенсував (не повністю компенсував) Постачальнику вартість послуг з припинення (обмеження) газопостачання, Споживач несе відповідальність на загальних умовах, визначених цим Договором та чинним законодавством України (пункт 8.4 Договору).

Сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов`язків згідно з цим Договором внаслідок настання форс-мажорних обставин, що виникли після укладення Договору, і Сторони не могли передбачити їх (пункт 10.1 Договору).

Строк виконання зобов`язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин (пункт 10.2 Договору).

Сторони зобов`язані негайно повідомити про виникнення форс-мажорних обставин та протягом 14 днів з дати їх виникнення подати підтвердні документи відповідно до законодавства (пункт 10.3 Договору).

Настання форс-мажорних обставин підтверджується в порядку, встановленому чинним законодавством України (пункт 10.4 Договору).

Виникнення форс-мажорних обставин не є підставою для відмови Споживача від сплати Постачальнику вартості природного газу, поставленого до їх настання (пункт 10.5 Договору).

Даний Договір набирає чинності з дати його укладання і діє в частині поставки газу до 31 грудня 2022 р. включно, а в частині розрахунків до повного їх виконання. Продовження або припинення Договору можливе за взаємною згодою Сторін шляхом підписання додаткової угоди до Договору (пункт 13.1 Договору).

Сторони зобов`язуються повідомляти одна одну рекомендованим листом з повідомленням про зміни власних платіжних реквізитів, ЕІС-коду, адреси, номерів телефонів, факсів у п`ятиденний строк з дня виникнення відповідних змін (пункт 13.5 Договору).

Договір підписано представниками сторін та скріплено печатками контрагентів, окрім того Постачальником та Споживачем залишено адреси електронної пошти.

30.11.2021 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» як Постачальником та Бухгалтерією як Споживачем підписано акт приймання-передачі природного газу в листопаді 2021 р. загальною вартістю 103276,39 грн з ПДВ.

31.12.2021 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» як Постачальником та Бухгалтерією як Споживачем підписано акт приймання-передачі природного газу в грудні 2021 р. загальною вартістю 512544,30 грн з ПДВ.

31.01.2022 р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» як Постачальником підписано акт приймання-передачі природного газу в січні 2022 р. загальною вартістю 626108,86 грн з ПДВ та обсягом 37,82222 тис. куб м.

28.02.2022 р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» як Постачальником підписано акт приймання-передачі природного газу в лютому 2022 р. загальною вартістю 363490,64 грн з ПДВ та обсягом 21,95788 тис. куб м.

31.03.2022 р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» як Постачальником підписано акт приймання-передачі природного газу в березні 2022 р. загальною вартістю 297844,62 грн з ПДВ та обсягом 17,99231 тис. куб м.

25.04.2022 р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» як Постачальником підписано коригуючий акт приймання-передачі природного газу в березні 2022 р. загальною вартістю 297576,55 грн з ПДВ та обсягом 17,99231 тис. куб м.

Відповідно до наказу Генічеської міської військової адміністрації Генічеського району Херсонської області від 24.08.2022 р. № 15-0 розпорядженням начальника Генічеської міської військової адміністрації від 16.08.2022 р. № 15 на період дії воєнного стану визначено тимчасове місце перебування (дислокації) відповідача за юридичною адресою: м. Івана-Франка, вул. Тичини, 8а, та зобов`язано в.о. директора забезпечити переміщення комп`ютерної техніки та документації, однак станом на 24.08.2022 р. відповідні вимоги не виконано, у зв`язку із чим призупинено дію трудових договорів із колективом відповідача; доручено надіслати зазначений наказ на офіційну електронну пошту закладу (адреса електронної пошти є ідентичній адресі, залишеної відповідачем у Договорі).

09.08.2023 р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» надіслано на зазначену в Договорі електронну пошту Споживача акт приймання приймання-передачі природного газу за січень 2022 р.

09.08.2023 р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» надіслано на зазначену в Договорі електронну пошту Споживача вимогу про сплату 661067,19 грн вартості спожитого, проте не сплаченого природного газу.

22.09.2023 р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» звернулось до ТОВ «Оператор газорозподільної системи України» із адвокатським запитом про надання інформації з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо остаточної алокації відборів відповідача (EIC-кодом 56XS000125WGG00E) природного газу з ресурсу позивача за період з 01.11.2021 р. по 31.03.2022 р.

28.09.2023 р. ТОВ «Оператор газорозподільної системи України» представлено відповідь на адвокатський запит позивача, відповідно до якої споживачем із EIC-кодом 56XS000125WGG00E спожито протягом січня 2022 р. 37822,22 м.куб, лютого 2022 р. 21957,88 м.куб, березня 2022 р. 17992,31 м.куб. Також представлено інформацію про щоденний відбір природного газу Споживачем.

Відповідно до представленої ТОВ «Оператор газорозподільної системи України» інформації про надходження коштів протягом 02.11.2021 р. 31.07.2023 р., відповідачем сплачено вартість спожитого природного газу у листопаді та грудні 2021 р. разом із січнем 2022 р. Аналогічне викладено у розрахунку штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних нарахувань.

Неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору 20-1006/21-БО-Т постачання природного газу від 02.11.2021 в частині повної та своєчасної оплати за спожитий природний газ стало підставою для звернення позивача до господарського суду про стягнення 661067,19 грн основного боргу за період січень 2022 по березень 2022, 79553,12 грн пені, 24887,58 грн 3% річних та 114248,92 грн інфляційних нарахувань.

Господарський суд Одеської області, встановивши наявність порушення зобов`язання відповідача щодо повної та своєчасної сплати поставленого природного газу, дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення основного боргу у заявленому позивачем розмірі та правомірність нарахування позивачем інфляційних втрат, процентів річних та пені.

Водночас місцевий господарський суд, керуючись частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України та статтею 233 Господарського кодексу України, зменшив розмір пені до 25 000,00 грн.

У зв`язку з наведеним, позов в частині стягнення основного боргу, інфляційних витрат та процентів річних Господарський суд Одеської області задовольнив у повному обсязі, а позовні вимоги в частині стягнення пені задовольнив частково.

Позивач, звертаючись із апеляційною скаргою, не погоджується з рішенням суду в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення пені у зв`язку із зменшенням її розміру.

А відповідач, звертаючись із апеляційною скаргою, не погоджується з рішенням суду в частині задоволення позовних про стягнення 25000 грн 00 коп. пені, 24887грн 58 коп. 3% річних, 114248 грн 92 коп. інфляційних нарахувань та 13196 грн 35 коп. витрат зі сплати судового збору.

Відповідно до частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Зважаючи на зміст апеляційних скарг, Південно-західний апеляційний господарський суд здійснює перегляд оскаржуваного рішення в частині зменшення судом першої інстанції розміру суми пені та нарахування пені, 3% та інфляційних втрат.

Щодо апеляційної скарги Централізованої бухгалтерії по обслуговуванню закладів освіти Генічеської міської ради в частині нарахування пені, 3% та інфляційних втрат, колегія суддів зазначає наступне.

Як зазначалось вище, у зв`язку із порушенням Бухгалтерією умов Договору в частині своєчасної та остаточної оплати вартості спожитого природного газу, Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», просило стягнути з відповідача 79553,12 грн пені, 24887,58 грн 3% річних та 114248,92 грн інфляційних нарахувань.

Відповідно до частини 1 статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до відповіді оператора ГТС від 28.09.2023 р. на виконання умов Договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» поставлено Бухгалтерії у лютому 2022 р. 21957,88 м.куб та у березні 2022 р. 17992,31 м.куб природного газу, проти чого Відповідач не заперечував в процесі розгляду справи, та, окрім того, не заперечував проти стягнення вартості спожитого природного газу.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до пункту 5.1 укладеного Договору передбачає, що оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється Споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому Споживач повинен був сплатити 70 % грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного Споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього Договору.

В свою чергу, пункт 3.5.4 Договору передбачає, що у випадку неповернення Споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го (п`ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від Споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність Споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього Договору.

Колегія суддів зауважує, хоча в договорі й зазначено, що оплата за природний газ за відповідний період здійснюється в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу; остаточний розрахунок до 15 числа місяця, наступного за місяцем, в якому Споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий рахунок, однак за змістом статті 692 ЦК України та пункту 5.1 Договору така умова договору не змінює строк виконання грошового зобов`язання, який обраховується до 15 числа місяця наступного за місяцем, в якому Споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів, які в свою чергу передбачають оплату до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу, відтак отримання акту приймання-передачі не впливає на обумовлений умовами Договору строк оплату.

За своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку оплатити товар. Така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена в постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №910/32579/15, від 22.05.2018 у справі №923/712/17, від 21.01.2019 у справі №925/2028/15, від 02.07.2019 у справі №918/537/18, від 29.08.2019 у справі №905/2245/17, від 26.02.2020 у справі №915/400/18, від 29.04.2020 у справі № 915/641/19, від 27.03.2023 у справі № 920/1343/21, від 04.04.2023 у справі № 44/258-б (910/15426/20).

Таким чином, неотримання акту приймання-передачі не впливає на обов`язок відповідача своєчасно оплатити товар та не є простроченням позивача у розумінні статті 613 Цивільного кодексу України та статті 221 Господарського кодексу України.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із частиною 1 статті 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

В силу частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

В статті 549 ЦК України надано визначення неустойки (штрафу, пені), під якою слід розуміти грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами частини 2 статті 343 ГК України встановлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При цьому умовами пункту 7.2 Договору передбачено, що у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього Договору, Споживач зобов`язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення

Згідно частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи викладені приписи чинного законодавства та умов договору, а також відсутність прострочення позивача та невиконання відповідачем умов договору щодо оплати отриманого природного газу у строк, визначений договором постачання природного газу, позивачем було правомірно здійснено нарахування пені, 3% річних та інфляційних нарахувань.

Здійснивши перевірку розрахунку розміру пені інфляційних нарахувань та 3% річних, судом апеляційної інстанції встановлено правильність вказаних розрахунків.

Водночас, главою 24 Господарського кодексу України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Тлумачення частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них. Таку правову позицію викладено у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 15.02.2018 у справі №467/1346/15-ц, від 04.04.2018 у справі №367/7401/14-ц та від 26.09.2018 у справі №752/15421/17.

Тобто, обидва кодекси містять норми, які дають право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій, але Господарський кодекс України вказує на неспівмірність розміру штрафних санкцій з розміром збитків кредитора як на обов`язкову умову, за наявності якої таке зменшення є можливим, тоді як Цивільний кодекс України виходить з того, що підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Наведені засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Аналогічна правова позиція наведена постанові Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 916/880/20.

Приймаючи до уваги те, що матеріали даної справи не містять жодних доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану та господарської діяльності позивача, та/або доказів настання негативних наслідків та понесення ним збитків саме в результаті порушення Бухгалтерією умов договору, суд апеляційної інстанції вважає справедливим та таким, що цілком відповідає принципу верховенства права, зменшення судом першої інстанції розміру неустойки до 25000,00 грн.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача на те, що останній не був належним чином, відповідно до умов Договору, повідомлений позивачем про виниклий обов`язок оплатити спожитий у лютому та березні 2022 року природний газ, не отримав належних документів, які б надавали йому підставу та можливість для виконання свого зобов`язання щодо оплати газу, оскільки умовами укладеного між сторонами Договору передбачено можливість встановлення обсягу спожитого Споживачем природного газу відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС у випадку відсутності між Постачальником та Споживачем комунікації та можливості встановлення відповідного обсягу.

У той же час, із наявної в матеріалах справи відповіді ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» вбачається споживання Бухгалтерією природного газу в обсягах, аналогічним наведеним в актах приймання-передачі природного газу за лютий-березень 2022 р.

Таким чином, у спірних правовідносинах відповідачем порушено умови договору про постачання природного газу та положення законодавства в частині повноти та своєчасності сплати за поставлений природний газ.

Наявність вказаної заборгованості відповідач не спростував, більш того останнім визнається основний борг за укладеним між сторонами договором про постачання природного газу.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає, що невиконання грошового зобов`язання за укладеним між сторонами договором є його порушенням у розумінні статті 610 Цивільного кодексу України, а сам відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання у розумінні частини першої статті 612 цього Кодексу, що є підставою для нарахування останньому пені, 3% річних та інфляційних нарахувань.

Щодо апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» в частині зменшення судом першої інстанції розміру суми пені, колегія суддів зазначає наступне.

Правовідносини із застосування неустойки (штрафних санкцій) за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, правила її застосування, умови зменшення її розміру врегульовані положеннями Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України.

Главою 24 Господарського кодексу України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання (частина друга статті 216 Господарського кодексу України).

Згідно із частинами першою та другою статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Тлумачення частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них. Таку правову позицію викладено у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 15.02.2018 у справі №467/1346/15-ц, від 04.04.2018 у справі №367/7401/14-ц та від 26.09.2018 у справі №752/15421/17.

Тобто, обидва кодекси містять норми, які дають право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій, але Господарський кодекс України вказує на неспівмірність розміру штрафних санкцій з розміром збитків кредитора як на обов`язкову умову, за наявності якої таке зменшення є можливим, тоді як Цивільний кодекс України виходить з того, що підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 вказано, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі. Тому, з метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному, порівняно зі стягненням збитків, порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків. Такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549 552 Цивільного кодексу України.

Тобто, при стягненні неустойки шкода кредитору, завдана порушенням зобов`язання презюмуються (її не треба доводити) і компенсується за рахунок неустойки.

Відтак, при вирішенні питання про зменшення неустойки суд бере до уваги співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру неустойки. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19).

Поняття «значно» та «надмірно», які використовуються статтею 551 Цивільного кодексу України та статтею 233 Господарського кодексу України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення.

Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно із статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій суди також беруть до уваги як обставини, прямо визначені у статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними. Найчастіше судами враховуються такі обставини (постанови Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №916/3211/16, від 26.01.2021 у справі №922/4294/19, від 24.02.2021 у справі №924/633/20, від 16.03.2021 у справі № 922/266/20):

-ступінь виконання зобов`язання боржником (співвідношення між сумою простроченого зобов`язання та загальною сумою зобов`язання);

-причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання;

-тривалість прострочення виконання;

-наслідки порушення зобов`язання для кредитора;

-поведінку боржника (системність порушення, чи навпаки - порушення з боку боржника мало винятковий характер; намагання/зусилля боржника погасити борг або погашення основної заборгованості на момент звернення до суду, намагання врегулювати спір в досудовому порядку, звернення з пропозиціями про реструктуризацію боргу до кредитора);

-поведінку кредитора;

-майновий стан кредитора та боржника (наявність збитків, заборгованості по виплаті заробітної плати);

-негативні наслідки стягнення неустойки з боржника, які можуть настати для нього та третіх осіб (трудового колективу, населення); ризики настання неплатоспроможності боржника;

-статус боржника, предмет діяльності боржника (забезпечення оборонних потреб, безпеки та здоров`я населення);

-майнові, а також інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Втім, закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд оцінити при ухваленні рішення.

Суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення штрафних санкцій.

Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналогічна правова позиція наведена постанові Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 916/880/20.

Верховний Суд неодноразово вказував, що принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об`єктивну істину. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону (правова позиція, викладена у постанові об`єднаної плати Верховного Суду Касаційного господарського суду від 06.12.2019 у справі №910/353/19).

За результатами надання оцінки наявним в матеріалах справи доказам, суд першої інстанції, врахувавши дискреційність наданих йому повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, перевіривши ступінь виконання зобов`язань, причини неналежного виконання зобов`язань, врахувавши баланс інтересів обох сторін, а також проаналізувавши всі фактичні обставини справи, а також врахувавши, що відповідач не ухиляється від виконання своїх зобов`язань та визнав основний борг в ході розгляду справи, дійшов висновку про зменшення пені до суми 25 000,00 грн.

Враховуючи, що головною метою неустойки є стимулювання боржника до належного виконання основного зобов`язання і не лише майновий стан боржника може бути підставою для зменшення штрафних санкцій, враховуючи кризову ситуацію, яка склалася в країні внаслідок військової агресії проти України, що призводить до фінансових труднощів усіх суб`єктів господарювання без виключення, а тим більше бюджетних установ, зважаючи на ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за спірним договором (часткового його виконання), беручи до уваги обставини ненадання позивачем доказів завдання йому збитків внаслідок порушення відповідачем грошових зобов`язань або погіршення матеріального стану товариства саме у зв`язку з порушенням відповідачем умов договору, а також беручи до уваги значний розмір пені, заявленого до стягнення позивачем, який є надмірною відповідальністю, що не відповідає правовому призначенню неустойки, та виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком Господарського суду Одеської області про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру пені до 25 000,00 грн.

Апеляційний суд вважає, що зменшивши розмір пені до 25 000,00 грн, суд першої інстанції дотримався балансу інтересів сторін та принципів розумності, справедливості та пропорційності, оскільки не позбавив кредитора можливості захистити власні інтереси шляхом стягнення суми інфляційних втрат та процентів річних у тому розмірі, який відповідно до обставин справи виконує компенсаційну функцію для кредитора, та, в той же час, деякою мірою відновив майнову сферу боржника,

Стягнення пені у розмірі 25 000,00 грн від заявленого позивачем розміру (79 553,12грн) є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань, проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, та є засобом недопущення використання неустойки ані як інструменту позивача для отримання безпідставних доходів, ані як способу відповідача уникнути відповідальності.

У зв`язку з наведеним, спростовуються доводи Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» про неврахування місцевим господарським судом інтересів позивача.

Визначення розміру, на який зменшуються нараховані штрафні санкції, є суб`єктивним правом суду, і в даному випадку ним було дотримано принцип розумного балансу між інтересами сторін та враховані обставини справи.

Висновок Господарського суду Одеської області про зменшення пені ґрунтується на правильному застосуванні норм чинного законодавства України (зокрема, статей 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України) та відповідає сформованій та сталій судовій практиці.

В силу приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи скаржників не спростовують висновків Господарського суду Одеської області про часткове задоволення позову, а тому підстав для зміни чи скасування рішення суду колегія суддів не вбачає, а в задоволенні апеляційних скарг слід відмовити.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційних скарг відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за її подання та розгляд покладаються на скаржників.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-286 ГПК України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» та Централізованої бухгалтерії по обслуговуванню закладів освіти Генічеської міської ради залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Одеської області від 01.02.2024р. у справі №916/4397/23 залишити без змін.

Відповідно до ст.284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, які обчислюються у відповідності до ст.288 ГПК України.

Повний текст постанови

складено та підписано

29.04.2024р.

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.І. Діброва

Суддя Я.Ф. Савицький