Ухвала

від 07.06.2024 по справі 916/4397/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

07 червня 2024 року

м. Київ

cправа № 916/4397/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратової І.Д. - головуючої, суддів - Баранця О.М., Губенко Н.М.,

розглянув касаційну скаргу Централізованої бухгалтерії по обслуговуванню закладів освіти Генічеської міської ради

на рішення Господарського суду Одеської області

(суддя - Гут С.Ф.)

від 01.02.2024

та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду

(головуючий - Колоколов С.І., судді - Діброва Г.І., Савицький Я.Ф.)

від 25.04.2024

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"

до Централізованої бухгалтерії по обслуговуванню закладів освіти Генічеської міської ради

про стягнення 879 756, 81 грн заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

1. У жовтні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Централізованої бухгалтерії по обслуговуванню закладів освіти Генічеської міської ради (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 879 756, 81 грн, з яких: 661 067,19 грн основного боргу, 79 553,12 грн пені, 24 887,58 грн 3% річних та 114 248,92 грн інфляційних нарахувань.

2. Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору постачання природного газу № 20-1006/21-БО-Т від 02.12.2021 (далі - договір) у частині повної та своєчасної оплати за спожитий природний газ за період лютий - березень 2022 року, у зв`язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість у спірній сумі, на яку позивачем нараховано пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

3. Рішенням Господарського суду Одеської області від 01.02.2024, яке залишено без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.04.2024, позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 661 067,19 грн основного боргу, 25 000,00 грн пені, 24 887,58 грн 3% річних, 114 248,92 грн інфляційних нарахувань та 13 196,35 грн витрат зі сплати судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

4. Суд першої інстанції, проаналізувавши встановлені обставини справи, а також врахувавши визнання відповідачем позовних вимог в частині основного боргу за договором, дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про правомірність доводів позивача щодо існування у відповідача невиконаного зобов`язання з оплати за поставлений позивачем природний газ у заявленій ним сумі та правомірність нарахування пені, інфляційних втрат та відсотків річних.

5. Водночас місцевий господарський суд, врахувавши відсутність в матеріалах справи доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану та господарської діяльності позивача, та/або доказів настання негативних наслідків та понесення ним збитків саме в результаті порушення відповідачем умов договору, з метою дотримання принципів справедливість, добросовісність та розумність, керуючись частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України та статтею 233 Господарського кодексу України, дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, стосовно зменшення розміру пені до суми 25 000,00 грн.\

6. 17.05.2024 відповідач подав до Верховного Суду через систему "Електронний суд" касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій в частині стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат і направити справу на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

7. Верховний Суд перевірив матеріали касаційної скарги та виходить з наступного.

8. Предметом позову у цій справі є стягнення 879 756,81 грн, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (500 х 2 684,00 грн = 1 342 000, 00 грн) станом на час звернення з позовною заявою.

9. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

10. Забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках є однією з основних засад (принципів) господарського судочинства (пункт 9 частини третьої статті 2 ГПК України).

11. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України, учасники справи мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

12. Зокрема, пунктом 2 частини третьої цієї статті визначено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

13. З огляду на те, що предметом спору є стягнення, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, скаржник вказує, що питання застосування до суб`єктів господарювання, зокрема, бюджетних установ та підприємств, що, згідно положень Бюджетного кодексу України, фінансуються в частині оплати енергоносіїв за рахунок бюджетних коштів місцевих рад, території яких перебувають під тимчасовою окупацією, положень статей 13 та 131 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", в умовах відсутності у законних власників та балансоутримувачів доступу до об`єктів енергоспоживання, об`єктивної неможливості експлуатації цих об`єктів за законодавством України, використання цих об`єктів окупаційними військами та колабораціоністською псевдовладою, з урахуванням тотального скорочення грошових надходжень до місцевих бюджетів тимчасово окупованих територій, а, отже, неможливості профінансувати відповідні видатки, має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики (підпункту "а" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України) з аналогічних спорів (стосовно тимчасово окупованих територій Херсонської, Запорізької, Донецької та Луганської областей), а також має виняткове значення для учасника справи (підпункту "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України), оскільки стосується регулювання відносин на ринку природного газу, електроенергії в умовах широкомасштабної агресії держави-окупанта та прямо впливає на фінансовий стан як відповідача так і його засновника Генічеської міської ради (повноваження якої виконує начальник Генічеської міської військової адміністрації).

14. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що апеляційний господарський суд встановивши, що місце знаходження відповідача та його об`єктів енергоспоживання на момент виникнення спірних взаємовідносин перебувають на тимчасово окупованій території, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат, 3 % річних та частково пені, неправильно застосував норми статей 664, 610, 611 Цивільного кодексу України, і не врахував висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 07.03.2024 у справі № 910/9680/23 щодо застосування статей 13 та 131 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", про неможливість проведення оплат за спожитий газ з території Генічеської громади за лютий та березень 2022 року, а також про відсутність у позивача правових підстав для поставки природного газу відповідачу з 24 лютого 2022 року (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України).

15. Скаржник також зазначає, що суд апеляційної інстанції, встановивши, що відповідач не отримував товаросупровідні документи (акти приймання передачі газу за лютий та березень 2022 року), зробив висновок щодо наявності факту прострочення оплати поставленого у лютому та березні 2022 року природного газу та дійшов хибного висновку, що неотримання акту приймання-передачі не впливає на обов`язок відповідача своєчасно оплатити товар та не є простроченням позивача у розумінні статті 613 Цивільного кодексу України та статті 221 Господарського кодексу України, помилково посилаючись на висновки Верховного Суду щодо застосування зазначених норм права, викладених у постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 910/32579/15, від 22.05.2018 у справі № 923/712/17, від 21.01.2019 у справі № 925/2028/15, від 02.07.2019 у справі № 918/537/18, від 29.08.2019 у справі № 905/2245/17, від 26.02.2020 у справі № 915/400/18, від 29.04.2020 у справі № 915/641/19, від 27.03.2023 у справі № 920/1343/21, від 04.04.2023 у справі № 44/258-б (910/15426/20), правовідносини у яких не є подібними у справі, яка переглядається.

16. Скаржник зазначає, що подібні правовідносини та обставини є поширеними, мають виключне фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики у взаємовідносинах із бюджетними установами та підприємствами, що фінансуються за рахунок бюджетних коштів, обслуговування яких віднесено до виключної компетенції органів ДКСУ, тому потребують висновку Верховного Суду щодо застосування норм статей 613, 664, 692 Цивільного кодексу України, статті 221 Господарського кодексу України, статей 43, 78 та 89 Бюджетного кодексу України, статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" у їх сукупності з урахуванням положень Порядку казначейського обслуговування місцевих бюджетів, затвердженого Міністерством фінансів України від 23.08.2012 № 938 та наказу Державної казначейської служби України від 29.04.2013 № 68 в редакції наказу від 15.04.2016 № 116 (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України).

17. Відповідач також вважає, що суди першої та апеляційної інстанції порушили норми процесуального права, оскільки не в повній мірі дослідили зібрані у справі докази та не надали їм правову оцінку, зокрема, лист ТПП від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, в сукупності з іншими доказами відповідача, які підтверджують виняткові форс-мажорні обставини та прямо вплинули на можливість оплати за договором після 24.02.2022 року у поєднанні з положеннями статтей 13 та 131 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" (пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України, пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України).

18. З огляду на зазначене обґрунтування підстав касаційного оскарження, Верховний Суд дійшов висновку, що наявні підстави для відкриття касаційного провадження у цій справі, передбачені пунктами 1, 3 та 4 частини другої статті 287 ГПК України з урахуванням підпунктів "а" та "в" пункту 2 частини третьої статті 287 цього Кодексу.

19. Відповідно до частини четвертої статті 301 ГПК України перегляд рішень суду першої інстанції та постанов апеляційної інстанції у справах, ціна позову в яких не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, здійснюється без повідомлення учасників справи, крім справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження.

20. Відповідно до частини тринадцятої статті 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

21. Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження за поданою касаційною скаргою у цій справі Суд з`ясував, що ухвалою Верховного Суду від 27.03.2024 вирішено передати справу № 908/1162/23 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, яка мотивована тим, що колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.03.2024 у справі № 910/9680/23 щодо того, що достатнім для застосування частини другої статті 13 та частини другої статті 131 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" є розповсюдження дії цього Закону на спірні правовідносини з огляду на приписи статті 2 Закону. Колегія суддів вважає, що положення статей 13 та 131 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" можуть бути поширені на тимчасово окуповані території з урахування частини першої цих статей, а саме за рішенням Кабінету Міністрів України.

22. Ухвалою Верховного Суду від 19.04.2024 справу № 908/1162/23 прийнято до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

23. Відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

24. Ураховуючи викладене, з метою дотримання єдності судової практики та зважаючи на предмет та підстави позову (стягнення заборгованості за споживання газу, який за період лютий та березень 2022 року постачався на тимчасово окуповану територію), колегія суддів дійшла висновку про зупинення касаційного провадження у справі до закінчення перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 908/1162/23.

Керуючись частиною тринадцятою статті 8, пунктами 1, 3, 4 частини другої, підпунктами "а", "в" пункту 2 частини третьої статті 287, статтями 228, 234, 288, 290, 294, частиною четвертою статті 301 ГПК України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Відкрити касаційне провадження у справі № 916/4397/23 за касаційною скаргою Централізованої бухгалтерії по обслуговуванню закладів освіти Генічеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 01.02.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.04.2024.

2. Призначити до розгляду касаційну скаргу Централізованої бухгалтерії по обслуговуванню закладів освіти Генічеської міської ради в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

3. Надати позивачу строк для подання відзиву на касаційну скаргу з доказами надсилання копій відзиву та доданих до нього документів відповідачу з урахуванням положень статті 42 ГПК України до 05 липня 2024 року.

4. Зупинити касаційне провадження у справі № 916/4397/23 за касаційною скаргою Централізованої бухгалтерії по обслуговуванню закладів освіти Генічеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 01.02.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.04.2024 до закінчення перегляду судового рішення об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 908/1162/22 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення, ухваленого за результатом такого розгляду.

5. Інформацію у справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: https://supreme.court.gov.ua/supreme/.

6. Витребувати з Господарського суду Одеської області або Південно-західного апеляційного господарського суду матеріали справи № 916/4397/23.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуюча І. Кондратова

Судді О. Баранець

Н. Губенко