КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 лютого 2024 року Київ № 320/23655/23
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Шевченко А.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ендорфін.» до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві про визнання протиправною та скасування постанови,
в с т а н о в и в:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ендорфін.» (далі позивач, товариство) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві (далі відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови відповідача від 07.06.2023 про накладення стягнень, передбачених статтею 20 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення» у частині застосування до позивача фінансових санкцій у розмірі 180000,00 грн.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.08.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (у письмовому провадженні).
Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги зазначив, що 29.05.2023 Головне управління Держпродспоживслужби в м.Києві здійснило позапланову перевірку щодо дотримання ТОВ «Ендорфін.» вимог законодавства у сфері попередження щодо зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення. За результатами позапланової перевірки складено акт від 29.05.2023 №892-16 про наявність порушень вимог законодавства, а саме: пункту 5 частини другої статті 13, абзаців 1,3, 6, 9 частини першої статті 16 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення в вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення».
Зазначив, що 07.06.2023 відповідачем складено постанову №11 від 07.06.2023 про накладення стягнень передбачених статтею 20 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення в вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення», відповідно до якої до позивача застосовано фінансові санкції, зокрема у розмірі 181000,00 грн. за куріння кальянів у приміщенні закладу ресторанного господарства 1000,00 грн.; за використання чотирьох тютюнових виробів (тютюну для кальяну) з метою отримання послуг приготування кальяну 120000,00 грн.; за стимулювання продажу тютюнових виробів шляхом розміщення інформації в мережі Інтернет 30000,00 грн.; за розміщення табличок на столах, де серед інших товарів зазначена вартість кальяну 30000,00 грн.
Зауважив на тому, що товариство погодилось із виявленим порушенням пункту 5 частини другої статті 13 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення в вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення» щодо заборони куріння кальянів у приміщеннях закладів ресторанного господарства, у зв`язку з чим 05.07.2023 сплатив фінансову санкцію у розмірі 1000,00 грн.
Проте, наголосив на тому, що із застосуванням решти фінансових санкцій у розмірі 180000,00 грн не погоджується, оскільки в його закладі забороняється будь-яка реклама та стимулювання продажу тютюнових виробів та не вчинялись дії направлені на рекламу та стимулювання продажу тютюнових виробів, а посадові особи відповідача при винесенні оскаржуваної постановив частинні фінансової санкції у розмірі 180000,00 грн. не надали належних та достатніх доказів на підтвердження порушення позивачем норм Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення». Водночас зауважив, що надання послуги з організації паління кальяну не може вважатися способом стимулювання продажу тютюнових виробів споживачем.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечував та просив суд у задоволенні позову відмовити. Зазначив, що під час перевірки діяв в межах повноважень та у спосіб передбачений чинним законодавством України. Наголосив про встановлення порушень абзаців 1, 3, 6, 9 частини першої статті 16 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення», а саме: забороняється будь-яка реклама та стимулювання продажу тютюнових виробів, знаків для товарів і послуг, інших об`єктів права інтелектуальної власності під якими випускаються тютюнові вироби, в тому числі: використання тютюнових виробів з метою отримання товарів, робіт, послуг, пропонування або надання будь-якого прямого чи непрямого відшкодування придбання або використання тютюнових виробів.
Від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач проти доводів відповідача викладених у відзиві на позовну заяву заперечував. Також, наголошено про фіксування відповідачем саме куріння кальяну, а не продажу тютюнових виробів з подальшим їх використанням. Як і не зафіксовано жодних заходів з реклами чи стимулювання продажу тютюнових виробів.
Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
На підставі наказу ГУ Держпродспоживслужби в м.Києві «Про проведення позапланового заходу (перевірки)» від 25.05.2023 № 892 та направлення на проведення заходу від 25.05.2023 № 60-892 посадовими особами ГУ Держпродспоживслужби в м.Києві проведено перевірку позапланового заходу державного контролю щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров`я населення.
Позаплановий захід здійснений на підставі звернення гр. ОСОБА_1 щодо порушення вимог законодавства про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров`я населення в закладі ресторанного господарства «Endorphine» за адресою : м.Київ, просп. Володимира Івасюка, 12 Г, корп.2.
За наслідками проведення перевірки складено Акт за результатами проведення позапланового заходу державного контролю щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров`я населення від 29.05.2023 № 892-16 (далі Акт перевірки), відповідно до якого виявлені наступні порушення:
- пункт 5 частини другої статті 13 Закону України Про заходи щодо попередження та зменшення в вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення», а саме: забороняється куріння, вживання та використання тютюнових виробів, предметів, пов`язаних з їх вживанням, трав`яних виробів для куріння, електронних сигарет, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, кальянів у приміщеннях закладів ресторанного господарства;
- абзаців 1, 3, 6, 9 частини першої статті 16 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення в вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення», а саме: забороняється будь-яка реклама та стимулювання продажу тютюнових виробів, знаків для товарів і послуг, інших об`єктів права інтелектуальної власності під якими випускаються тютюнові вироби, в тому числі:
використання тютюнових виробів з метою отримання товарів, робіт, послуг;
пропонування або надання будь-якого прямого чи непрямого відшкодування придбання або використання тютюнових виробів;
розміщення інформації про виробника тютюнових виробів та/або тютюнові вироби у місцях, у яких такі вироби реалізуються чи надаються споживачеві, у тому числі на елементах обладнання та/або оформлення місць торгівлі, з використанням графічних зображень чи малюнків, кольорових елементів, фонових вставок, відмінних від кольору торговельного обладнання чи оформлення вітрини, рухомих світлових приладів, пристроїв для демонстрації відеороликів, крім одного плаката розміром не більше 40х30 см на одне місце торгівлі, в якому надається текстова інформація, надрукована шрифтом чорного кольору на білому фоні про наявні у продажу тютюнові вироби та ціни на них;
надсилання повідомлень поштою, електронною поштою, повідомлень на мобільні телефони, поширення відеодисків, відеоматеріалів, компакт-дисків, комп`ютерних та інших ігор, розміщення будь-якої інформації в мережі Інтернет, включаючи соціальні мережі чи інші цифрові мережі, з метою стимулювання продажу тютюнових виробів.
На останній сторінці вказаного Акта перевірки директор товариства у графі «Пояснення, зауваження або заперечення щодо проведеного заходу державного контролю та складеного акту перевірки» вказав про свою незгоду із висновками викладеними у даному акті. Примірник акта директор товариства отримав 29.05.2023, про що свідчить його особистий підпис.
На підставі Акта перевірки відповідач прийняв постанову про накладення стягнень, передбачених статтею 20 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення» від 07.06.2023 № 11 за куріння, вживання та використання тютюнових виробів, а саме кальянів, у приміщенні закладу ресторанного господарства та порушення заборони щодо стимулювання продажу тютюнових виробів, в тому числі використання чотирьох тютюнових виробів (тютюну для кальяну) з метою отримання послуг з приготування кальяну у приміщенні закладу ресторанного господарства «ENDORPHINE» ТОВ «Ендорфін.» за адресою: м. Київ, просп. Володимира Івасюка, 12Г, корпус 2, якою накладено фінансову санкцію у розмірі 181000,00 грн., а саме:
- за куріння кальянів у приміщенні закладу ресторанного господарства 1000,00 грн.;
- за використання чотирьох тютюнових виробів (тютюну для кальяну) з метою отримання послуг приготування кальяну 120000,00 грн.;
- за стимулювання продажу тютюнових виробів шляхом розміщення інформації в мережі Інтернет 30000,00 грн.;
- за розміщення табличок на столах, де серед інших товарів зазначена вартість кальяну 30000,00 грн.
Спірна постанова отримана позивачем 26.06.2023 засобами поштового зв`язку.
Оскільки позивач погодився із встановленим відповідачем порушенням пункту 5 частини другої статті 13 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення в вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення» щодо заборони куріння кальянів у приміщеннях закладів ресторанного господарства, 05.07.2023 ним було сплачено фінансову санкцію у вигляду штрафу у розмірі 1000,00 грн.
Не погоджуючись із постановою № 11 від 07.06.2023 в частині накладення на ТОВ «Ендорфін.» штрафних санкцій на суму 180000,00 грн. за порушення абзацу 1,3, 6, 9 частини першої статті 16 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення в вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення», позивач звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення» реклама й стимулювання продажу тютюну - будь-який вид передачі комерційної інформації, рекомендації або дії, метою чи результатом або ймовірним результатом якого є стимулювання продажу тютюнового виробу або вживання тютюну, прямо чи опосередковано.
Відповідно до статті 16 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення» забороняються будь-яка реклама та стимулювання продажу тютюнових виробів, знаків для товарів і послуг, інших об`єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються тютюнові вироби, в тому числі:
- проведення заходів з безоплатної роздачі, у тому числі для маркетингових досліджень та дегустації, обміну тютюнових виробів на тютюнові вироби чи будь-які інші товари, роботи, послуги;
- використання тютюнових виробів з метою отримання товарів, робіт, послуг; пропонування або надання будь-якого прямого чи непрямого відшкодування на придбання або використання тютюнових виробів;
- пропонування або надання бонусів, премій, повернення готівкових коштів, права на участь у будь-якій грі, лотереї, конкурсі, події, прямо або опосередковано пов`язаних з тютюновими виробами, або якщо умовою надання, або участі в яких, є придбання або вживання тютюнових виробів;
- продаж тютюнових виробів у наборі з будь-якими іншими товарами або послугами;
- розміщення інформації про виробника тютюнових виробів та/або тютюнові вироби у місцях, де ці вироби реалізуються чи надаються споживачеві, у тому числі на елементах обладнання та/або оформлення місць торгівлі, за виключенням одного плаката розміром не більше 40х30 см на одне місце торгівлі, в якому надається текстова інформація про наявні в продажу тютюнові вироби та ціни на них;
- розміщення інформації з метою стимулювання продажу тютюну безпосередньо на тютюнових виробах та/або їх упаковці, у тому числі: малюнків та інших зображень, які не є частиною захищеної торгової марки; адрес веб-сайтів, електронної пошти; вкладень до упаковки тютюнових виробів; текстової або графічної інформації на прозорій обгортці упаковки тютюнових виробів;
- розміщення інформації щодо тютюнових виробів, знаків для товарів і послуг, інших об`єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються тютюнові вироби, в місцях проведення розважальних заходів, в місцях роздрібної торгівлі, на автотранспортних засобах та обладнанні;
- надсилання повідомлень поштою, електронною поштою, повідомлень на мобільні телефони, поширення відеодисків, відеоматеріалів, компакт-дисків, комп`ютерних та інших ігор, розміщення інформації в мережі Інтернет з метою стимулювання продажу тютюнових виробів;
- продаж, пропонування для продажу, поставка чи реклама нетютюнових виробів, послуг, реклама або упаковка яких містить напис, малюнок чи будь-яке інше зображення, повідомлення, які повністю або в частині ідентифікуються чи асоціюються з тютюновим виробом, знаком для тютюнових товарів і послуг чи з виробником тютюнових виробів;
- інші заходи прямого та непрямого стимулювання продажу тютюнових виробів та вживання тютюну.
Як вбачається з матеріалів справи, перевіркою встановлено порушення позивачем вимоги абзаців 1, 3, 6, 9 частини першої статті 16 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів i їх шкідливого впливу на здоров`я населення», а саме: використання тютюнових виробів з метою отримання товарів, робіт, послуг; пропонування або надання будь-якого прямого чи непрямого відшкодування придбання або використання тютюнових виробів;розміщення інформації про виробника тютюнових виробів та/або тютюнові вироби у місцях, у яких такі вироби реалізуються чи надаються споживачеві, у тому числі на елементах обладнання та/або оформлення місць торгівлі, з використанням графічних зображень чи малюнків, кольорових елементів, фонових вставок, відмінних від кольору торговельного обладнання чи оформлення вітрини, рухомих світлових приладів, пристроїв для демонстрації відеороликів, крім одного плаката розміром не більше 40х30 см на одне місце торгівлі, в якому надається текстова інформація, надрукована шрифтом чорного кольору на білому фоні про наявні у продажу тютюнові вироби та ціни на них; надсилання повідомлень поштою, електронною поштою, повідомлень на мобільні телефони, поширення відеодисків, відеоматеріалів, компакт-дисків, комп`ютерних та інших ігор, розміщення будь-якої інформації в мережі Інтернет, включаючи соціальні мережі чи інші цифрові мережі, з метою стимулювання продажу тютюнових виробів.
Суд звертає увагу, що в описовій частині Акта перевірки відповідач вказав, що в закладі ресторанного господарства відвідувачам реалізуються тютюнові вироби (тютюн для кальяну), який реалізується з метою їх подальшого використання, а саме використання тютюну в поєднання з отримання споживачами послуги приготування кальяну, а саме зафіксовано використання чотирьох кальянів для вживання споживачами реалізованого суб`єктом господарювання тютюнових виробів (тютюн для кальяну), що є прямим стимулюванням продажу тютюнових виробів та використанням споживачами тютюнових виробів у приміщенні закладу ресторанного господарства в поєднанні з послугою приготування кальяну для подальшого вживання тютюну.
Відповідно до вимог статті 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», тютюнові вироби - сигарети з фільтром або без фільтру, цигарки, сигари, сигарили, а також люльковий, нюхальний, смоктальний, жувальний тютюн, махорка та інші вироби з тютюну чи його замінників для куріння, нюхання, смоктання, жування чи нагрівання.
Роздрібна торгівля - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб`єктах господарювання (у тому числі іноземних суб`єктах господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) громадського харчування.
Статтею 16 Закону № 2899-IV заборонена реклама, стимулювання продажу та спонсорство тютюнових виробів. Аналіз наведеної норми, зокрема у сукупності з статті 20 цього ж Закону, який передбачає фінансові санкції за порушення заборони щодо стимулювання продажу тютюнових виробів, дає підстав для висновку про те, що заборона продажу тютюнових виробів у наборі з будь-якими іншими товарами або послугами повинна мати місце там, де придбання інших товарів або послуг супроводжується продажем тютюнових виробів, або інший товар або послуга надається безкоштовно, що могло б стимулювати покупця придбати тютюновий виріб саме в такому асортименті.
Суд зауважує, що з акту перевірки та спірної постанови неможливо встановити, що саме відповідач вважає стимулюванням продажу тютюнових виробів, яке проявляється у продажі тютюнових виробів у наборі з будь-якими іншими товарами або послугами, оскільки у акті зазначено тільки («кальян»).
Водночас, суд зауважує, що надання послуг з організації паління кальяну не може вважатися способом для стимулювання продажу тютюнових виробів споживачам.
Відтак, продаж кальяну не є наданням послуг з продажу тютюнових виробів з метою їх подальшого використання, так як послуга з продажу тютюну до кальяну чи кальянної суміші та надання кальяну, не можуть бути окремими послугами, які надаються у закладах ресторанного господарства.
У постанові Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі №420/2004/22 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/108515764) сам по собі продаж тютюнових виробів або пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння (кальян), якщо такий продаж не передбачає здійснення заходів, визначених частиною першою статті 16 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення», не може вважатися стимулюванням продажу тютюнових виробів, оскільки інше тлумачення цієї норми означало б повну заборону продажу тютюнових виробів та як наслідок закриття усіх закладів, що спеціалізуються на такому продажі.
Також, відповідач у Акті перевірки посилається на те, що позивачем порушено абзаци 6 та 9 частини першої статті 16 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів i їх шкідливого впливу на здоров`я населення», а саме розміщено таблички з інформацією про наявні у продажу тютюнові вироби та розміщена інформація в мережі Інтернет з метою стимулювання продажу тютюнових виробів.
Позивач проти таких доводів відповідача заперечував та вказав, що на столах у закладі позивача розміщувались тримачі (підставки) для паперового меню на яких дійсно був перелік деяких товарів позивача, зокрема, вказано про наявність «Козацького кальяну» та його вартість. Однак, крім назви та ціни на такій підставці, жодної іншої інформації щодо «Козацького кальяну», як про його склад в який входить тютюну, не міститься, що не вказує на реалізацію жодних тютюнових виробів.
Суд щодо вказаного порушення зазначає, що відповідно до частини першої статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів» інформація про продукцію не вважається рекламою.
Тримач (підставки) для паперового меню не є рекламною табличкою, про яку йдеться в абзаці 6 частини першої статті 16 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів i їх шкідливого впливу на здоров`я населення».
Суд наголошує на тому, що законодавство забороняє розміщення інформації про виробника тютюнових виробів та/або тютюнові вироби, однак на вказаному меню, що розміщене на підставці для меню на столах, немає інформації ні про виробника, ні про сам тютюновий виріб, що підтверджується доказами наявними у матеріалах справи.
Суд зазначає, що суб`єкт господарювання має право знайомити клієнтів із меню, тобто доводити до споживача інформацію про наявну продукцію, з метою їх продажу товарів та послуг, бо в цьому власне і є суть господарської діяльності.
Також слід зауважити, що згідно вимог частини восьмої статті 7 Закону України «Про рекламу» розміщення інформації про виробника товару та/або товар у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві, у тому числі на елементах обладнання та/або оформлення місць торгівлі, а також безпосередньо на самому товарі та/або його упаковці, не вважається рекламою.
Також, позивач заперечував, проти доводів відповідача, що у закладі позивача на всіх столах розміщенні QR-коди, які містять посилання до мережі Інтернет, де наявне меню закладу ресторанного господарства, а також наявна інформація щодо продажу тютюнових виробів, а саме кальянів. Вказав, що з часів запровадження карантину та посилених протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 у 2020 році, практично у всіх закладах ресторанного господарства стала нормою заміна паперового меню на розміщення QR-кодів в інформаційних буклетах, розміщених на столах, або безпосередньо на самих столах, які мають посилання на меню закладу. Зауважив на тому, що розміщення електронного кальянного меню у мережі Інтернет не доступне для всіх у вільному доступі, оскільки QR-коди, що дають доступ до меню, розміщені безпосередньо в місцях реалізації товарів та послуг закладу позивача, тож таке розміщення меню за посиланням в мережі Інтернет є засобом дистанційного зв`язку для надання такої інформації.
З даного приводу суд зазначає, що відповідно до вимог частини першої статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.
Інформація про продукцію повинна містити:
1) назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються;
2) дані про основні властивості продукції, номінальну кількість (масу, об`єм тощо), умови використання;
3) відомості про вміст шкідливих для здоров`я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремої продукції, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами;
4) дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції.
Відповідно до вимог частини другої статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів», інформація, передбачена частиною першою цієї статті, доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), визначеним відповідними нормативно-правовими актами, у тому числі технічними регламентами, або, прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування.
Інформація про продукцію може бути розміщена у місцях, де вона реалізується, а також за згодою споживача доводитися до нього за допомогою засобів дистанційного зв`язку.
У той же час, порядок здійснення господарської діяльності у ресторанні сфері регламентується спеціальним нормативним актом, а саме «Правилами роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства» затвердженими Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України 24,07,2002 №219 (далі - Правила).
Відповідно до пунктів 1.1, 1.4 Правил, цими Правилами регламентуються основні вимоги щодо роботи суб`єктів господарської діяльності (закладів, підприємств) усіх форм власності, що здійснюють діяльність на території України у сфері ресторанного господарства.
Суб`єктами господарської діяльності здійснюється діяльність у сфері ресторанного господарства після їх державної реєстрації в установленому законодавством порядку. Роздрібна торгівля алкогольними напоями і тютюновими виробами в закладах (підприємствах) ресторанного господарства здійснюється суб`єктами господарської діяльності за наявності відповідних ліцензій.
Згідно з приписів пункту 2.1 Правил, суб`єктами господарської діяльності у сфері ресторанного господарства здійснюється діяльність згідно з асортиментом продукції, затвердженим відповідно до типу та класу даного закладу (підприємства) керівником підприємства, а також забезпечується наявність продукції, зазначеної у меню, прейскуранті.
Згідно з приписів пункту 3.4 Правил, у меню зазначається перелік страв, кулінарних, борошняних кондитерських, булочних виробів та напоїв власного виробництва, вихід і ціна однієї порції, зазначається перелік алкогольних і безалкогольних напоїв, пива, тютюнових, кондитерських виробів та інших закупних товарів, маса, об`єм і ціна на відповідну одиницю продукту, крім того, для алкогольних напоїв - ємність пляшки, ціна за пляшку, за 50 та 100 мілілітрів.
Згідно з приписів пункту 3.6. Правил, споживачам надаються можливості: ознайомитися з меню, прейскурантами алкогольних і безалкогольних напоїв, кондитерських і тютюнових виробів, фруктів, додаткових послуг, що надаються, до початку обслуговування.
А відтак, для суб`єктів ресторанного бізнесу встановлено спеціальний спосіб доведення до відома споживачів про продукцію, а саме через меню або прейскурант.
Таким чином суб`єкт господарювання у закладі ресторанного господарства може розмістити QR-код із написом «E-Menu», що дає клієнту зрозуміти, що за цим кодом здійснюється доступ до електронного меню.
Отже, електронне меню є аналогом паперового меню, та дає доступ до меню, розміщеного безпосередньо в місцях реалізації товарів та послуг закладу, тож таке розміщення меню за посиланням в мережі Інтернет є засобом дистанційного зв`язку для надання такої інформації, та не є рекламою та не має на меті стимулювання продажу тютюнових виробів.
Таким чином, суд повторно наголошує на тому, що сам по собі продаж тютюнових виробів або пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння (кальян), якщо такий продаж не передбачає здійснення заходів, визначених частиною першою статті 16 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення», не може вважатися стимулюванням продажу тютюнових виробів, оскільки інше тлумачення цієї норми означало б повну заборону продажу тютюнових виробів та як наслідок закриття усіх закладів, що спеціалізуються на такому продажі.
У рішенні у справі «Рисовський проти України» ЄСПЛ вказав на те, що принцип «належного урядування», зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків (заява № 29979/04, пункт 70).
У той же час, приписи частини першої статті 16 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення» є двозначними у тлумаченні.
Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен бути якісним, щоби виключити будь-який ризик свавілля. На думку Європейського суду з прав людини, поняття «якість закону» означає, що формулювання національного законодавства повинно бути достатньо передбачуваним, щоб дати особам адекватну вказівку щодо обставин та умов, за яких державні органи мають право вдатися до заходів, які вплинуть на їхні конвенційні права (див. mutatismutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах «C.G. та інші проти Болгарії» (C.G. andOthers v. Bulgaria, заява №1365/07, пункт 39), «Олександр Волков проти України» (Oleksandr. Ukraine, заява №21722/11, пункт 170)).
Верховний Суд у постанові від 11.05.2022 у справі № 640/10758/21 (№ в ЄДРСР 104258074) наголошує, що поняття «якість закону» (quality of law) або «принцип зрозумілих правил» (understandable rules) охоплює собою такі характеристики відповідного акта законодавства як, зокрема, чіткість, точність, недвозначність, зрозумілість, узгодженість, доступність, виконуваність, передбачуваність та послідовність. Ці характеристики стосуються як положень будь-якого акта (норм права, які в ньому містяться), так і взаємозв`язку такого акта з іншими актами законодавства такої ж юридичної сили.
Відтак, висновки відповідача про порушення вимог зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення, не відповідає вимогам законодавства.
Суд вважає, що в даному випадку контролюючий орган допустив свавільне трактування вищезазначеної норми Закону України № 2899-IV та надав помилкову оцінку діям позивача, що є неприпустимим.
З аналізу викладених обставин можна дійти висновку, що в діях суб`єкта господарювання відсутні порушення законодавчих приписів, перевірка дотримання яких була ціллю позапланового заходу державного контролю (перевірки) і наявні об`єктивні підстави для скасування постанови Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві № 11 від 07.06.2023 про накладення стягнень, передбачених статтею 20 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення» в частині застосування фінансових санкцій у розмірі 180000 грн.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваних дій.
Отже, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог.
Згідно частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як слідує з матеріалів справи при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір в сумі 2700,00 грн.
Відтак, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2700, 00 грн.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
в и р і ш и в:
позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ендорфін.» задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпродспоживслужби в м.Києві № 11 від 07.06.2023 про накладення стягнень, передбачених статтею 20 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення в вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення» в частині застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ендорфін.» фінансових санкцій у розмірі 180000 (сто вісімдесят тисяч) гривень 00 копійок.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ендорфін.» судовий збір в розмірі 2700 (дві тисячі сімсот) гривень 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби в м.Києві.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Шевченко А.В.
Суд | Київський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 05.02.2024 |
Оприлюднено | 08.02.2024 |
Номер документу | 116803377 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них акцизного податку, крім акцизного податку із ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції) |
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Оксененко Олег Миколайович
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Оксененко Олег Миколайович
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Оксененко Олег Миколайович
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Оксененко Олег Миколайович
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Оксененко Олег Миколайович
Адміністративне
Київський окружний адміністративний суд
Шевченко А.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні