Постанова

від 06.02.2024 по справі 822/1621/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 822/1621/18

адміністративне провадження № К/9901/67849/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Гончарової І.А., Васильєвої І.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.08.2018 (головуючий суддя Михайлов О.О.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.11.2018 (головуючий суддя - Моніч Б.С., судді Капустинський М.М., Охрімчук І.Г.) у справі за позовом Житлово-будівельного кооперативу "Набережний квартал Житомир 2" до Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Житлово-будівельний кооператив "Набережний квартал Житомир 2" (далі - позивач, Кооператив) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Хмельницькій області (далі - відповідач, Управління), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.08.2017 №0006161209, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 918808,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначав про безпідставність тверджень Управління про порушення Кооперативом вимог підпункту 133.4.3 пункту 133.4 статті 133 Податкового кодексу України (далі - ПК України) щодо нецільового використання доходів (активів) при фінансуванні будівництва житла, адже відповідні кошти були перераховані Товариству з обмеженою відповідальністю "Валіо Груп" (далі - ТОВ "Валіо Груп") як оплата за будівельно-монтажні роботи, що відповідає досягненню цілей, завдань та напрямів діяльності позивача; вважає, що висновки акту перевірки від 09.08.2017 №1554/22-01-14-06/39448707 про нереальність господарських взаємовідносин з ТОВ "Валіо Груп" зроблені без надання належної оцінки первинним документам, на підставі яких формувались показники бухгалтерського і податкового обліку, й які, у свою чергу, підтверджують рух активів внаслідок господарських операцій, що відбулися у відносинах з вказаним контрагентом.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.08.2018, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.11.2018, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано оспорюване податкове повідомлення-рішення.

Ухвалюючи такі рішення, суди виходили з недоведеності відповідачем порушення Кооперативом вимог підпункту 133.4.3 пункту 133.4 статті 133 ПК України та нецільового використання доходів (активів), адже матеріали справи містять документи, які є достатніми для визначення реальності господарських відносин із ТОВ "Валіо Груп", а контролюючий орган не надав суду доказів на підтвердження документування безтоварних операцій. При цьому вказали на безпідставність посилань відповідача на наявність кримінальних проваджень стосовно ТОВ "Валіо Груп" та отримані свідчення (пояснення) його посадових осіб про непричетність до господарської діяльності підприємства, оскільки дані, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визнані як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

Управління, не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення процесуальних норм - неповне з`ясування усіх обставин справи, просило їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач вказує на невідповідність висновків судів попередніх інстанцій фактичним обставинам справи. Насамперед йдеться про нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Валіо Груп", а також про непідтвердження платником податку їх здійснення належними і допустимими доказами, які б свідчили про фактичне виконання контрагентом своїх зобов`язань, наявність ознак фіктивності господарської діяльності ТОВ "Валіо Груп", відсутність у нього відповідних ресурсів і умов, необхідних для виконання спірних операцій, тощо. Вважає, що позивач провів оплату за роботи, які фактично не виконувались, чим допустив нецільове використання коштів неприбуткової організації та занизив податкове зобов`язання з податку на прибуток.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними. На думку Кооперативу, рішення судів першої та апеляційної інстанцій ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права й ухвалені у відповідності до процесуальних норм.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання процесуальних норм, Верховний Суд виходить з наступного.

Суди встановили, що відповідно до наказу від 04.08.2017 №2233 Управлінням проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Кооперативу з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ТОВ "Валіо Груп" за період з 01.01.2015 по 31.12.2015, за результатами якої складено акт від 09.08.2017 №1554/22-01-14-06/39448707, яким встановлено порушення позивачем вимог підпункту 133.4.3 пункту 133.4 статті 133 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2015 рік в сумі 918808,00 грн., в тому числі: в серпні 2015 року на 341389,00 грн.; за ІІІ квартал 2015 року на 446023,00 грн.; за IV квартал 2015 на 131396,00 грн.

Вказаним актом констатовано, що позивачем в період з серпня по жовтень 2015 року грошові кошти в сумі 8942460,00 грн. перераховано ТОВ "Валіо Груп" виключно з метою їх переведення у готівкові, а не в рахунок оплати будівельних робіт, що суперечить його статусу, з огляду на наступне.

Згідно зі статутом Кооператив є неприбутковою організацією та не має на меті одержання прибутку; предметом його діяльності є забезпечення житлом та/або житловими приміщеннями членів (учасників) та асоційованих членів кооперативу і членів їх сімей шляхом сприяння будівництву багатоквартирних житлових будинків за власні кошти Кооперативу, а також наступної експлуатації та управління цими будинками.

За договором підряду від 08.05.2015 №8/05-42п позивачем на користь ТОВ "Валіо Груп" перераховано грошові кошти, водночас акти приймання виконаних будівельних робіт та довідки, складені за вказаним договором, містять дефекти форми; згідно баз даних ДФС України у ТОВ "Валіо Груп" відсутні трудові ресурси та основні засоби для здійснення господарської діяльності; податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податків, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) у 2015 році вказаним товариством не подавались; за даними Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ "Валіо Груп" будівельні роботи та будівельні матеріали не придбавало, а податковий кредит за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 сформувало за рахунок придбання іншої номенклатури товарів; крім того створення (придбання) ТОВ "Валіо Груп" з метою прикриття незаконної діяльності реального сектору економіки та пособництва в ухиленні від сплати податків встановлено в ході досудових розслідувань, здійснених в рамках кримінальних проваджень, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань (№32015100070000064 від 12.06.2015 та №32017100070000002 від 05.01.2017 за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 205, частиною 1 статті 212, частиною 5 статті 27, частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України (далі - КК України); №32015100020000162 від 08.12.2015 за ознаками складу злочину, передбаченого частиною 5 статті 27, частиною 3 статті 212, частиною 2 статті 200, частиною 1 статті 205 КК України; №22016000000000092 за ознаками злочину, передбаченого частиною 5 статті 191, частиною 2 статті 205 КК України).

За наведеного Управління дійшло висновку про фактичне нездійснення фінансово - господарських операцій між позивачем та ТОВ "Валіо Груп", а тому вважало, що Кооператив був зобов`язаний подати, але не подав податковому органу податкову декларацію з податку на прибуток за III та IV квартали 2015 року, в якій відобразити об`єкт оподаткування податком на прибуток та нарахувати податкове зобов`язання виходячи із суми операції нецільового використання коштів.

На підставі акту відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення від 18.08.2017 №0006161209, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на 918808,00 грн.

В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини Верховний Суд дійшов висновку про таке.

Конституційний правовий порядок у сфері оподаткування ґрунтується на положеннях частини першої статті 67, пункту 1 частини другої статті 92 Конституції України, згідно з якими кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори, що встановлюються виключно законами України, у порядку і розмірах, передбачених ними.

Так, згідно пункту 133.4 статті 133 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) не є платниками податку неприбуткові підприємства, установи та організації у порядку та на умовах, встановлених цим пунктом.

Відповідно до підпункту 133.4.1 пункту 133.4 статті 133 ПК України неприбутковим підприємством, установою та організацією є підприємство, установа та організація, що одночасно відповідає таким вимогам: утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації; установчі документи якої містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов`язаних з ними осіб; установчі документи якої передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення); внесена контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій.

Обов`язковою умовою для неприбуткових організацій, відповідно до підпункту 133.4.2 пункту 133.4 статті 133 ПК України, є те, що доходи (прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами.

За правилами підпункту 133.4.3 пункту 133.4 статті 133 ПК України у разі недотримання неприбутковою організацією вимог, визначених цим пунктом, така неприбуткова організація зобов`язана подати у термін, визначений для місячного податкового (звітного) періоду, звіт про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації за період з початку року по останній день місяця, в якому вчинено таке порушення, та зазначити суму самостійно нарахованого податкового зобов`язання з податку на прибуток. Податкове зобов`язання розраховується, виходячи із суми операції нецільового використання коштів. Така неприбуткова організація виключається контролюючим органом з Реєстру неприбуткових установ та організацій.

З першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому вчинено таке порушення, до 31 грудня податкового (звітного) року неприбуткова організація зобов`язана щоквартально подавати до контролюючого органу квартальну фінансову і податкову звітність (з наростаючим підсумком) з податку на прибуток та сплачувати податок у термін, визначений для квартального періоду.

З наступного податкового (звітного) року така неприбуткова організація подає фінансову і податкову звітність та сплачує податок на прибуток у порядку, встановленому статтею 57 цього Кодексу для неприбуткових організацій - платників податку на прибуток.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За визначенням статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Зміст наведених положень у їх системному зв`язку свідчить про те, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника та бути відображеною у належним чином оформлених первинних документах, які зазвичай супроводжують операцію певного виду. Для підтвердження даних податкового обліку можуть враховуватися лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з тим, за змістом статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що згідно статуту позивач є неприбутковою організацією та не має на меті одержання прибутку. Предметом діяльності Кооперативу є забезпечення житлом та/або житловими приміщеннями членів (учасників) та асоційованих членів кооперативу і членів їх сімей шляхом сприяння будівництву багатоквартирних житлових будинків за власні кошти Кооперативу, а також наступної експлуатації та управління цими будинками.

08.05.2015 між позивачем як замовником та ТОВ "Валіо Груп" як підрядником було укладено договір підряду №8/05-42п, за умовами якого підрядник за дорученням замовника зобов`язується на власний ризик виконати певну роботу, а замовник - прийняти та оплатити її.

Згідно договору: роботи передбачені кошторисною документацією й виконуються підрядником на будівельному майданчику Кооперативу; якість повинна відповідати вимогам законодавства, державних будівельних норм та умовам договору; роботи виконуються із матеріалів замовника, за винятком тих, які за умовами договору надав підрядник; підрядник зобов`язується розпочати роботи протягом 5 днів з моменту надання матеріалів, інструменту та необхідної документації; підрядник зобов`язується виконати роботу до 31.12.2015 з правом дострокового виконання; вартість та витрати по виконанню робіт визначаються згідно з кошторисом (додаток №1 до договору); витрати підрядника відшкодовуються із винагороди, що виплачуються замовником; термін оплати протягом 3 днів з моменту підписання договору - аванс у розмірі 100% вартості виконання робіт, розрахунки проводяться у безготівковій формі.

Як стверджував позивач, з доводами якого погодилися й суди попередніх інстанцій, у ході перевірки та розгляду справи подана вся необхідна первинна документація та інші докази на підтвердження реальності господарських операцій із контрагентом, а також того, що укладена угода мала на меті настання дійсних правових наслідків, що обумовлені нею.

Суд касаційної інстанції зазначає, що складені за результатами господарських операцій первинні документи повинні підтверджувати і розкривати суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету. Щоб так кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно послатися на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій.

Предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції, а відтак і дотримання Кооперативом порядку використання доходів (прибутків) як неприбутковою організацією.

Дійсно законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, складенням яких мають опосередковуватись господарські операції. Однак критерієм можливості відображення операцій у податковому обліку є забезпечення підтвердження фактичного їх здійснення на підставі наявних документів.

Умовою належного документального підтвердження операцій є можливість зробити обґрунтований висновок про те, що витрати фактично понесені, а роботи чи послуги виконані (надані). З цією метою первинні документи мають містити достатній обсяг інформації щодо змісту та суті наданих послуг, розкривати їх господарську доцільність.

Такий же підхід застосовано Верховним Судом у постановах від 21 лютого 2023 року по справі №820/4281/18 та від 12 квітня 2023 року по справі №807/2118/16.

Разом з тим, роблячи висновок про проведення згаданих операцій, суди попередніх інстанцій обмежилися лише загальним посиланням на документальне підтвердження їх здійснення, однак не навели обґрунтованих мотивів, із вказівкою на підтверджені належними доказами обставини, які б свідчили про реальне (фактичне) виконання контрагентом своїх зобов`язань.

Слід зазначити, що з огляду на специфіку та особливості обумовлених операцій, їх обсяг останні у будь-якому випадку вимагали наявності у відповідного суб`єкта господарювання (виконавця, підрядника) власного або орендованого (залученого) технічного персоналу з відповідною кваліфікацією та дозволом (ліцензією, допуском) на виконання робіт, виробничих активів, складських приміщень, транспортних та інших засобів (техніки, обладнання, інструменту тощо). Однак такі обставини, незважаючи на необхідність дотримання принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи, а також заперечення відповідачем спроможності контрагента виконати взяті на себе зобов`язання перед позивачем, залишились недослідженими і нез`ясованими у ході розгляду справи.

Визнаючи доводи контролюючого органу такими, що не свідчать беззаперечно про нездійснення операцій, так як підрядник не позбавлений права залучати для виконання договірних зобов`язань третіх осіб, суди, однак, не встановили, чи скористався контрагент позивача таким правом, як власне і не перевірили чи складені за результатом цих відносин документи підтверджують їх справжність та свідчать про участь саме працівників контрагента чи залучених ним осіб при виконанні зобов`язань, не з`ясували осіб та їх кількості, які виконували роботи, сам вид таких робіт, обставини передачі ТОВ "Валіо Груп" (підряднику) будь-якої проектної, відповідної дозвільної та погоджувальної документації, розробки контрагентом організаційно-технічної документації; замовлення та подачі ТОВ "Валіо Груп" до робочого місця на будівельний майданчик матеріальних ресурсів та будівельних матеріалів; перевезення персоналу до місць виконання робіт; вивезення після закінчення робіт техніки, інвентарю, відходів, допоміжних споруд; доказів наявності у контрагента дозволів (ліцензій, допусків) на право здійснення такого роду робіт (послуг), у тому числі на об`єктах підвищеної небезпеки, тощо.

У ході розгляду справи судами також не було встановлено, а матеріали справи не містять доказів: оформлення перепусток на територію відповідних об`єктів для працівників контрагента чи залучених ним осіб, передачі підряднику об`єктів робіт (площадки, обладнання та ін.) з оформленням нарядів-допусків, ознайомлення працівників із правилами техніки безпеки та пожежної безпеки тощо; яким чином укладалася наведена вище угода із ТОВ "Валіо Груп", виконувалась та контролювалася позивачем, враховуючи те, що обізнаність замовника відносно таких обставин обумовлюється звичайною діловою практикою, характером та специфікою угоди (обумовлених операцій).

Перевірка та встановлення таких обставин має значення для правильного вирішення спору, оскільки останні безпосередньо впливають на підтвердження чи спростування факту здійснення господарських операцій.

У зв`язку із наведеним слід також зазначити, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 дійшла висновку, зокрема, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.

У згаданій постанові Велика Палата вказала й на те, що до постановлення вироку в межах кримінального провадження протокол допиту під час досудового розслідування не може вважатися належним доказом в адміністративному судочинстві. Частиною четвертою статті 95 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що суд може обґрунтувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 255 цього Кодексу; суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

В той же час Верховний Суд неодноразово акцентував увагу на тому, що надання судом оцінки всім важливим аргументам, які були передумовою прийняття суб`єктом владних повноважень відповідного індивідуального акта, який є предметом судового контролю, є визначеною процесуальним законом гарантією справедливого судового розгляду, одним із елементів якого є мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Проте у цій справі, визнавши необґрунтованими твердження контролюючого органу про ознаки фіктивності ТОВ "Валіо Груп" та застосувавши принцип індивідуальної відповідальності платника податку, суди першої та апеляційної інстанцій продемонстрували формальний підхід до з`ясування фактичних обставин щодо виконання підрядних робіт за господарським договором, укладеним позивачем із контрагентом, та, як наслідок, не перевірили наявності руху активів на шляху до позивача у справі, участь ТОВ "Валіо Груп" у такому ланцюгу та її дійсний вплив на правові наслідки спірних операцій, чи викликали згадані господарські операції зміни в структурі активів та зобов`язань Кооперативу, його власному капіталі та чи спричинили вони реальні зміни майнового стану цього платника податків.

Водночас матеріали справи свідчать, що судом першої інстанції було відмовлено Управлінню у задоволенні клопотань про виклик до суду як свідків засновника ТОВ "Валіо Груп" ОСОБА_1 та засновника і одночасно його директора ОСОБА_2 , як наслідок, не відібрано відповідних пояснень у вказаних осіб з метою додаткової перевірки та оцінки спірних правовідносин; до того ж Кооператив не сприяв у встановленні судом дійсних обставин справи та не забезпечив явку засновників (директора) або інших посадових осіб ТОВ "Валіо Груп", які безпосередньо приймали участь у вчиненні розглядуваних господарських операцій і могли б підтвердити це.

Відтак висновки судів про здійснення господарських операцій і про те, що вони підтверджуються первинними бухгалтерськими та іншими документами, не можна визнати повними, всебічними та обґрунтованими. Зазначені недоліки щодо обсягу, змісту, необхідності та достатності доказів унеможливлюють формулювання правової позиції по суті спору.

Посилання ж позивача на постанови Верховного Суду від 19.03.2021 у справі №822/1713/18, від 13.05.2021 у справі №822/3618/17, у яких, як вказує Кооператив, суд касаційної інстанції визнав дотримання житлово-будівельними кооперативами вимог підпункту 133.4.3 пункту 133.4 статті 133 ПК України при взаємовідносинах із ТОВ "Валіо Груп", є безпідставними, адже відсутнє необхідне обґрунтування на підтвердження того, що в основі правозастосування судів лежать тотожні між собою фактичні обставини, які зумовили відповідне трактування правових норм і ухвалення судових рішень. До того ж позивач не був учасником згаданих справ.

Враховуючи, що допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, який процесуальним законом позбавлений можливості досліджувати докази і встановлювати нові обставини, судові рішення на підставі статті 353 КАС України підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, у ході якого необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Хмельницькій області задовольнити частково.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.08.2018 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.11.2018 скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник І.А. Гончарова І.А. Васильєва