Постанова

від 15.11.2018 по справі 822/1621/18

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/1621/18

Головуючий у 1-й інстанції: Михайлов О.О.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

15 листопада 2018 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Моніча Б.С.

суддів: Капустинського М.М. Охрімчук І.Г. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Аніщенко А.О.,

представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 серпня 2018 року (м.Хмельницький) у справі за адміністративним позовом Житлово-будівельного кооперативу "Набережний квартал Житомир 2" до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Житлово-будівельний кооператив "Набережний квартал Житомир 2" звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Хмельницькій області, в якому просив:

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 18.08.2017 №0006161209 за формою "Р" на суму 918808 гривень в повному обсязі.

-стягнути на користь позивача з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що проведеною Головним управлінням ДФС у Хмельницькій області документальною позаплановою невиїзною перевіркою Житлово-будівельного кооперативу "Набережний квартал Житомир 2" (ПН 39448707) з питань дотримання податкового законодавства з питань взаємовідносин з ТОВ "Валіо Груп" (ПН 39200771) за період з 01.01.2015 по 31.12.2015, встановлені хибні висновки щодо порушення позивачем вимог пп. 133.4.3 п. 133.4 ст. 133 Податкового кодексу України.

Стверджує, що реальність господарських операцій Житлово-будівельного кооперативу "Набережний квартал Житомир 2" з ТОВ "Валіо Груп", попри заперечення відповідача, підтверджуються первинними документами бухгалтерського обліку. Також зазначає, що відповідачем незаконно застосовано пп. 133.4.3 п. 133.4 ст. 133 ПК України до податкового періоду з 01.01.2015 по 12.08.2015. Позивач також стверджує, що відповідач безпідставно в акті перевірки застосовує інформацію як джерело своїх висновків з матеріалів, які не стосуються періоду перевірки та покази фізичних осіб - не посадових осіб - підписантів укладених договорів підряду.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 серпня 2018 року позовні вимоги Житлово-будівельного кооперативу "Набережний квартал Житомир 2" задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 18.08.2017 року №0006161209 за формою "Р" на суму 918808 грн.

Вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищевказане рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач покликається на те, що судом неправильно та неповно досліджено докази та встановлено обставини у справі , що призвело до прийняття незаконного та необґрунтованого рішення і є підставою для його скасування. Зокрема, вказує що ЖБК "Набережний квартал Житомир 2" провів оплату за роботи ТОВ "Валіо Груп", які фактично не виконувались, відтак позивач провів оплату за вказані роботи для переведення таких коштів у готівку, а тому допустив нецільове використання коштів неприбуткової організації при цьому не відобразив дані кошти у відповідних деклараціях з податку на прибуток. Тому, є правомірним нарахування податкового зобов'язання на підставі податкового повідомлення-рішення від 18.08.2017 №0006161209.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вказує на те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Суд встановив, що позивач - Житлово-будівельний кооператив "Набережний квартал Житомир 2" зареєстрований Хмельницькою районною державною адміністрацією Хмельницької області 20.10.2014, №16731020000014116, код ЄДРПОУ - 39448707, основний вид економічної діяльності - комплексне обслуговування об'єктів.

У період, що підлягав перевірці, позивач був зареєстрований як неприбуткова організація, ознака неприбуткової установи (організації) - 0015 - житлово-будівельні кооперативи, співвласники багатоквартирних будинків.

На підставі наказу Головного управління ДФС у Хмельницькій області №2233 від 04.08.2017, посадовими особами відповідача у період з 08.08.2017 по 09.08.2017 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Житлово-будівельного кооперативу "Набережний квартал Житомир 2" (ПН 39448707) з питань дотримання вимог податкового законодавства з питань взаємовідносин з ТОВ "Валіо Груп" (ПН 39200771) за період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року.

Проведеною перевіркою встановлено порушення ЖБК "Набережний квартал Житомир 2" пп. 133.4.3 п. 133.4 ст. 133 ПК України (в редакції з 13.08.2015 року) в результаті чого занижено податок на прибуток за 2015 рік в сумі 918808 грн в т.ч.:

- у серпні 2015 року в сумі 341389 грн;

- три квартали 446023 (в т.ч. за ІІІ квартал 2015 року в сумі 446023 грн);

- рік 2015 в сумі 577419 грн (в т.ч. за ІV квартал 2015 року в сумі 131396 грн).

На підставі вказаного акта Головним управлінням ДФС у Хмельницькій області прийняте податкове повідомлення-рішення від 18.08.2017 №0006161209 за формою "Р", яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі на суму 918808 грн.

Не погодившись з прийнятим відповідачем податковим повідомленням-рішенням від 18.08.2017 №0006161209 за формою "Р", позивач оскаржив його до ДФС України.

Скарга ЖБК "Набережний квартал Житомир 2" ДФС України на податкове повідомлення-рішення від 18.08.2017 №0006161209 залишена без розгляду, відповідно до п. 4 розд. 8 Порядку № 916, з підстав пропуску строку звернення повернула останню заявнику.

Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням відповідача позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 18.08.2017 №0006161209 за формою "Р" на суму 918808 гривень не відповідає критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, встановленим в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства, порушує права та законні інтереси платника податків, які підлягають до судового захисту шляхом скасування відповідного рішення суб'єкта владних повноважень.

Розглянувши справу в межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до вимог п.133.4 ст.134 Податкового кодексу України (в редакції з 13.08.2015) неприбутковим підприємством, установою та організацією є підприємство, установа та організація (далі - неприбуткова організація), що одночасно відповідає таким вимогам: утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації; установчі документи якої містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов'язаних з ними осіб; установчі документи якої передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення); внесена контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій латі - Реєстр).

Обов'язковою умовою для неприбуткових організацій, відповідно пп. 133.4.2 п.133.4 ст.133 Податкового кодексу України (в редакції, чинній з 13.08.2015 року) є те, що доходи прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами.

Відповідно до пп.133.4.3 п.133.4 ст.133 Податкового кодексу України (в редакції чинній з 13.08.2015 року) у разі недотримання неприбутковою організацією вимог, визначених цим пунктом, така неприбуткова організація зобов'язана подати у термін, визначений для місячного податкового (звітного) періоду, звіт про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації за період з початку року по останній день місяця, в якому вчинено таке порушення, та зазначити суму самостійно нарахованого податкового зобов'язання з податку на прибуток. Податкове зобов'язання розраховується, виходячи із суми операції нецільового використання коштів. Така неприбуткова організація виключається контролюючим органом з Реєстру неприбуткових установ та організацій та вважається платником податку на прибуток для цілей оподаткування з першого місяця, наступного за місяцем, у якому вчинено таке порушення.

З першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому вчинено таке порушення, до 31 грудня податкового (звітного) року неприбуткова організація зобов'язана щоквартально подавати до контролюючого органу податкову декларацію з податку на прибуток (з наростаючим підсумком та сплачувати податок у термін, визначений для квартального періоду) та подавати фінансову звітність та сплачувати податок на прибуток у порядку, встановленому цим розділом для платників податку на прибуток.

З наступного податкового (звітного) року така неприбуткова організація подає фінансову і податкову звітність та сплачує податок на прибуток у порядку, встановленому для платників податку на прибуток.

Відповідно до вимог п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо:

- платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об'єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством;

- дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно зі статутом ЖБК "Набережний квартал Житомир 2", останній є неприбутковою організацією та не має на меті одержання прибутку. Предметом діяльності Кооперативу є забезпечення житлом та/або житловими приміщеннями Членів (Учасників) та Асоційованих членів кооперативу і членів їх сімей, шляхом сприяння будівництву багатоквартирних житлових будинків, за власні кошти Кооперативу, а також наступної експлуатації та управління цими будинками.

Статутом Житлово-будівельного кооперативу "Набережний квартал Житомир 2" передбачено витрачання коштів виключно для здійснення діяльності, яка не має на меті отримання прибутку.

08.05.2015 Житлово-будівельний кооператив "Набережний квартал Житомир 2" (Замовник) та ТОВ "Валіо Груп" (Підрядник) уклали договір підряду на виконання будівельних робіт від 08 травня 2015 року №8/05-42п, відповідно до якого ТОВ "Валіо Груп" зобов'язане на власний ризик виконати певну роботу за умов цього договору, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити її.

Також, вказаним договором передбачено: п. 2 Відомості про роботу, що виконується Підрядником: роботи, передбачені кошторисною документацією, на будівельному майданчику обслуговуючого кооперативу ЖБК "Набережний квартал Житомир 2"; п. 3 Вимоги Замовника до предмету підряду: роботи передбачені кошторисною документацією. Якість предмету підряду повинна відповідати вимогам законодавства, державних будівельних норм та умовам договору; п. 4.1 - роботи виконуються із матеріалів Замовника за винятком тих, які за умовами договору надав Підрядник; п. 5.1-5.2 - підрядник зобов'язується розпочати роботи протягом 5 днів з моменту надання матеріалів, інструменту та необхідної документації. Підрядник зобов'язується виконати роботу до 31.12.2015 року з правом дострокового виконання; п. 6.1-6.4 - вартість та витрати по виконанню робіт визначаються згідно з кошторисом (додаток №1 до договору). Витрати Підрядника відшкодовуються із винагороди, що виплачуються Замовником. Термін оплати протягом 3 днів з моменту підписання договору - аванс у розмірі 100% вартості виконання робіт. Вид розрахунків безготівковий (п. 6.4).

За проведені роботи ЖБК "Набережний квартал Житомир 2" перерахував ТОВ "Валіо Груп" кошти в сумі 8942460,00 грн, у період з 15.06.2015 по 30.10.2015.

На підтвердження господарських операцій згідно з даним Договором позивачем надано до суду копію договору підряду на виконання будівельних робіт від 08.05.2015 №8/05-42п, довідки про вартість виконаних робіт та витрати за червень - жовтень 2015 року, акти б/н приймання виконаних будівельних робіт за червень - жовтень 2015 року, підсумкову відомість ресурсів, акт звірки взаємних розрахунків, виписки банку та податковий звіт про використання коштів неприбуткових установ та організацій.

На думку відповідача, вищезазначені кошти, які перераховані на рахунки TOB "Валіо Груп" для переведення їх в готівку, є нецільовим для даної неприбуткової організації використанням коштів. В обґрунтовання нецільового використання позивачем вказаних коштів, вказує виключно на те, що ЖБК "Набережний квартал Житомир 2" провів оплату за роботи ТОВ "Валіо Груп", які фактично не виконувались, тобто позивач здійснив оплату за вказані роботи з метою переведення таких коштів у готівку, адже в діяльності ТОВ "Валіо Груп" наявні ознаки фіктивності.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що жодним доказом не підтверджується зняття коштів з рахунків ТОВ "Валіо груп" позивачем, переведення саме цих коштів у готівку та передачу безпосередньо позивачу, наявність або ж використання такої готівки позивачем. Водночас, платіжними дорученнями підтверджується перерахування ЖБК "Набережний квартал Житомир 2" коштів у безготівковому порядку на рахунок ТОВ "Валіо груп" в якості оплати за будівельно-монтажні роботи згідно договору підряду на виконання будівельних робіт від 08.05.2015 №8/05-42п.

Щодо висновків контролюючого органу про фіктивність виконання робіт ТОВ "Валіо груп" згідно умов договору підряду на виконання будівельних робіт від 08.05.2015 №8/05-42п, через виявлені недоліки в первинних документах, наданих позивачем, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

При цьому відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

За вимогами частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону № 996-XIV).

Тобто, будь-які документи, у тому числі договори, акти, накладні, рахунки тощо, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх передбачених чинним законодавством формальних реквізитів таких документів.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

Водночас, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю.

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 19 червня 2018 року по справі №826/7704/16 (адміністративне провадження №К/9901/38191/18) та від 17 квітня 2018 року по справі №820/475/17 (адміністративне провадження №К/9901/4907/17).

Отже суд першої інстанції в контексті наведених вище норм чинного законодавства та наданих позивачем до податкової перевірки первинних документів вірно зазначив, що недоліки виявлені в первинних документах, наданих позивачем не можуть бути підставою для висновку про фіктивність виконання робіт ТОВ "Валіо груп" згідно умов договору підряду на виконання будівельних робіт від 08.05.2015 №8/05-42п, який є не скасованим.

Стосовно посилань апелянта на те, що в TOB "Валіо Груп" не має у власності трудових ресурсів на виконання будівельно-монтажних робіт, колегія суддів вказує на таке.

Відповідно ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, Верховний Суд в постанові від 06.02.2018 у справі 804/4940/14 зазначив, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Таких висновків дійшов Верховний Суд і в постанові від 19 червня 2018 року у справі №826/7704/16 (адміністративне провадження №К/9901/38191/18).

Колегія суддів звертає увагу, що відповідачем не доведено, а судом не встановлено неможливості залучення в даному випадку трудових ресурсів за цивільно-правовими угодами.

Обґрунтовуючи правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, скаржник посилається на матеріали досудового розслідування кримінальних проваджень: №22016000000000092, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.03.2016 за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України, № 32015100020000162, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.12.2015 за ознаками складу злочину, передбаченого ч.5 ст.27, ч.3 ст.212, ч.2 ст.200, ч.1 ст.205 Кримінального кодексу України; №32016100070000026, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.07.2016 за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.205, ч.1 ст.212, ч.5 ст.27, ч.3 ст.212 Кримінального кодексу України; №32017100070000002, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.01.2017 за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.205, ч.1 ст.212, ч.5 ст.27 ч.3 ст.212 Кримінального кодексу України.

Досудовим розслідуванням у рамках кримінальних проваджень встановлено, що на території м.Києва діє група осіб, які шляхом використання ряду підконтрольних "фіктивних" підприємств, а саме: ТОВ "Валіо Груп" та інших, вчиняють дії щодо пособництва службовим особам реального сектору економіки в ухиленні від сплати податків в особливо великих розмірах. У ході досудового розслідування встановлено, що невстановлені слідством особи створили (придбали) ТОВ "Валіо Груп" з метою прикриття незаконної діяльності реального сектору. Під час проведення обшуку квартири, де проживав та здійснював свою протиправну діяльність один з фігурантів "конвертаційного центру", вилучено печатку ТОВ "Валіо Груп", чорнові записи та чисті аркуші паперу формату А-4 з відтисками печатки ТОВ "Валіо Груп".

Відповідно до реєстраційних документів встановлено, що з лютого 2015 року до складу засновників ТОВ "Валіо Груп", з одночасним призначенням на посаду директора, увійшов ОСОБА_4, який повідомив, що службовою особою вказаного підприємства не являвся, відношення до фінансово-господарської діяльності не мав, банківськими рахунками не користувався, до складу засновників не входив, звітність до контролюючих органів не подавав, печаткою не користувався (ухвала Подільського районного суду м. Києва від 14.02.2017 у справі №758/1592/17).

Згідно з протоколом допиту засновника та директора ТОВ "Валіо Груп" ОСОБА_4 від 24.10.2016, останній повідомив, що не має жодного відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ "Валіо Груп", жодних документів, як директор цього товариства, не підписував та нікого на такі дії не уповноважував.

В акті перевірки і поясненнях наданих суду, контролюючий орган вказує, що використав матеріали Слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС України у Хмельницькій області та інших кримінальних проваджень, копії яких було надано суду, а саме пояснення ОСОБА_5 від 09.08.2016 та від 10.08.2016, ухвал слідчого судді Солом'янського районного суду Києва від 24.01.2017 №760/10922/16-к (№1-кс/760/1476/17), від 30.01.2017 №760/10922/16-к (№1-кс/760/1636/17), ухвал слідчого судді Подільського районного суду Києва від 17.06.2015 у справі №758/6798/15-к, від 18.01.2017 у справі №758/506/1, від 21.03.2017 у справі №758/3789/17, ухвали слідчого судді Печерського районного суду Києва від 14.12.2015 у справі №757/45833/15-к, ухвал слідчого судді Шевченківського районного суду Києва від 25.05.2016 у справі №761/19190/16-к (провадження №1-кс/761/11900/2016).

Так, відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини першої статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту визначено КПК України.

За правилами частини першої статті 23 КПК суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Частина друга цієї ж статті визначає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частиною четвертою статті 95 КПК України встановлено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Таким чином, протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

Відповідно до ч.6 ст.78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що як на момент проведення податкової перевірки та фіксації її наслідків, так і станом на час розгляду даної справи в судах першої та апеляційної інстанції, інформація стосовно винесення вироку щодо посадових осіб ТОВ "Валіо Груп" відсутня.

Як зазначив Верховний Суд в постанові від 27 березня 2018 року у справі №816/809/17 (адміністративне провадження №К/9901/1349/170, сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Аналогічні висновки містяться і в постановах Верховного Суду України від 05 березня 2012 року у справі №21-421а11 та від 22 вересня 2015 року у справі №810/5645/14 та в постановах Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №2а-9375/11/1370 (адміністративне провадження №К/9901/5919/18) та від 13 березня 2018 року у справі №826/13582/13-а (адміністративне провадження №К/9901/19905/18).

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що матеріали досудового розслідування за вказаними вище кримінальними провадженнями не можуть бути враховані як доказ фіктивності ТОВ "Валіо Груп".

Посилання відповідача на те, що господарські операції позивача з ТОВ "Валіо груп" здійснювались з метою заниження податкових зобов'язань, а також на те, що свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість TOB "Валіо Груп" №200176278 від 01.07.2014, анульоване 23.06.2015 року (причина анулювання свідоцтва - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням), жодним чином не свідчить про отримання певної вигоди позивачем, адже останній є неприбутковою організацією, не є платником ПДВ, а тому не міг отримати податкову вигоду за результатами документування господарських операцій з TOB "Валіо Груп". До того ж, всі платежі на рахунки TOB "Валіо Груп" позивач проводив без ПДВ, що вказує на неможливість формування податкового кредиту за наслідками таких операцій.

Колегія суддів також акцентує увагу на принципі індивідуальної відповідальності за вчинене порушення (ч.2 ст.61 Конституції України).

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України", якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, ЄСПЛ чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження факту отримання послуг, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені виконавцем, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи (постанови Верховного Суду від 20 лютого 2018 року по справі №813/4931/13-а, від 06.02.2018 по справі №802/4940/14).

Проте, посадовими особами відповідача під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Тому, можливі порушення контрагентом позивача вимог податкового законодавства щодо відображення господарських операцій в податковому обліку та сплати податків спричиняє негативні наслідки саме для нього, а не для позивача.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, при цьому відповідачем не доведено наявності того, що оплата "Набережний квартал Житомир 2" коштів за роботи ТОВ "Валіо Груп" є нецільовим використанням коштів "Набережний квартал Житомир 2", колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.08.2017 року № НОМЕР_1.

З огляду на викладене, з урахуванням сукупності встановлених у справі обставин та наявних у ній доказів колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції прийняте з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не встановлено.

Відповідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для скасування оскаржуваного рішення. Фактично вони зводяться, до повторення заперечень проти позовної заяви, висновків акту перевірки та незгоди з обставинами, які вірно встановлені судом першої інстанції та яким надана належна юридична оцінка.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 серпня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 16 листопада 2018 року.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_6 ОСОБА_7