Постанова

від 06.02.2024 по справі 175/1359/14

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1778/24 Справа № 175/1359/14 Суддя у 1-й інстанції - Озерянська Ж. М. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Єлізаренко І.А.

суддів Красвітної Т.П., Свистунової О.В.

за участю секретаря Попенко Ю.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Чебикіна Сергія Віталійовича на ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23 жовтня 2023 року у справі за поданням приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Ванжі Олександра Володимировича, стягувач ОСОБА_2 , боржник ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_3 про визначення частки майна боржника, яким він володіє спільно з іншими особами,-

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2023 рокуприватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Ванжа О.В.звернувся до суду з поданнямпро визначення частки майна боржника, яким він володіє спільно з іншими особами, стягувач ОСОБА_2 , боржник ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_3 .

В обґрунтування вимог подання приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Ванжа О.В. посилався на те, що у нього на виконанні перебуває виконавче провадження ВП № 62767383 з примусового виконання виконавчого листа Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 22 жовтня 2014 року у справі № 175/1359/14-к, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суми у розмірі 10554 грн. 10 коп., у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином та суми у розмірі 600000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди завданої злочином. Приватний виконавець зазначає, ним здійснено комплекс заходів, покликаних на виявлення рухомого та нерухомого майна, а також грошових коштів, які належать боржнику ОСОБА_1 та за рахунок яких можливо задовольнити вимоги стягувача за виконавчим провадженням. У зв`язку з чим, ним винесено постанову про арешт майна боржника та постанову про арешт коштів боржника. Станом на поточну дату будь-яке рухоме майно (окрім транспортних засобів: ВАЗ 21081, 1991 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та DAEWOO LANOS 1498, 2005 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 місце знаходження яких не відоме, а розшук майна жодних результатів не дав) та грошові кошти за боржником не виявлені. Тому непогашеною так і залишається сума в розмірі 616 834 грн. 05 коп., з яких 560 758 грн. 17 коп. не відшкодована шкода перед ОСОБА_2 та 56 075 грн. 88 коп. основної винагороди. В межах виконавчого провадження боржником самостійно сплачено 10050 грн., з яких 500 грн. витрат виконавчого провадження, 8772 грн. 78 коп. заборгованості перед стягувачем та 777 грн. 22 коп. основної винагороди. Відповідно до наявної в матеріалах виконавчого провадження інформації, в тому числі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за ОСОБА_1 одноособово зареєстровано право власності на відповідні об`єкти нерухомості: будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 та відповідні земельні ділянки за тією ж адресою кадастровий номер 1221485600:02:001:0100 та кадастровий номер 1221485600:02:001:0101. Зазначене майно було придбано ОСОБА_1 у період перебування у шлюбі з ОСОБА_3 , у зв`язку з чим виникла необхідність звернення до суду з зазначеним поданням. На підставі викладеного приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Ванжа О.В. просив суд визначити частку майна ОСОБА_1 , яким вона володіє спільно з ОСОБА_3 , визнавши право власності на наступне майно: на 1/2 частину будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 ; на 1/2 частину земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,2500 га, кадастровий номер 1221485600:02:001:0100, цільове призначення для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд; на 1/2 частину земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,3256 га, кадастровий номер 1221485601:02:001:0101, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства.

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23 жовтня 2023 року задоволено подання приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Ванжі О.В., стягувач ОСОБА_2 , боржник ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_3 про визначення частки майна боржника, яким він володіє спільно з іншими особами. Визначено, що частка боржника ОСОБА_1 у наступному майні: будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 ; земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,2500 га, кадастровий номер 1221485600:02:001:0100, цільове призначення для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд; земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,3256 га, кадастровий номер 1221485601:02:001:0101, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, яке є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , становить 1/2 частину цього майна.

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 26 жовтня 2023 року Виправлено описку вухвалах Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 28 серпня 2023 року та 23 жовтня 2023 року, вказановірно по-батькові боржника ОСОБА_4 .

В апеляційнійскарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Чебикін С.В. просить ухвалу суду від 23жовтня 2023року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Ванжі О.В. про визначення частки майна боржника, яким він володіє спільно з іншими особами, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права.

Перевіривши матеріалисправи,законність таобґрунтованість рішеннясуду вмежах доводівапеляційної скаргита заявленихвимог,колегія суддіввважає занеобхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Виконання судовихрішень уцивільних справахє складовоюправа насправедливий судта однієюз процесуальнихгарантій доступудо суду,що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України Про виконавче провадження примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів.

Статтею 10 Закону встановлено, що заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 вказаного Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Цієї статтею встановлені обов`язки і права виконавців, обов`язковість вимог виконавців. Перелік заходів примусового виконання рішення, передбачений ст. 10 вказаного Закону.

Пунктом 1 частини першої статті 26 Закону встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно з ч. 6 ст. 48 Закону України Про виконавче провадження стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця.

У разі, якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Відповідно до ст. 443 ЦПК України, питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця.

Відповідно до ст. 50 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якій фактично проживає боржник.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 Закону одним із заходів примусового виконання рішень є звернення стягнення на майно боржника, у тому числі, якщо воно перебуває в інших осіб або належить боржникові від інших осіб.

Статтею 355 ЦК України передбачено, що майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Разом з тим, право спільної часткової власності регулюється 356-367 ЦК України, яким встановлені: поняття права спільної часткової власності; визначення часток у праві спільної часткової власності; здійснення права спільної часткової власності; розпорядження плодів, продукції та доходів від використання майна, що є у спільній частковій власності, утримання майна, що є у спільній частковій власності ; право співвласника розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності; переважне право купівлі частки у праві спільної часткової власності та момент переходу частки до набувача; виділ частки з майна, що є у спільній частковій власності; припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників; звернення стягнення на частку у майні, що є у спільній частковій власності ; поділ майна , що є у спільній частковій власності.

Згідно зі ст. 356 ЦК України право спільної часткової власності є власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності.

Відповідно до ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 60 СК України передбачено, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

У разі коли презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя не спростовано за відсутності належних доказів того, що майно придбане за особисті кошти одного з подружжя, таке майно вважається спільною сумісною власністю та підлягає поділу, при цьому частки чоловіка та дружини у майні є рівними.

Звернення стягнення на частку майна, що є у спільній сумісній власності, регулюється ст. ст. 366, 371 ЦК та ст. 73 ЦК України.

Відповідно до ст. 371 ЦК України кредитор співвласника майна, що є у спільній сумісній власності, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернене стягнення, може пред`явити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї, крім випадків, установлених законом. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, для звернення стягнення на неї здійснюється у порядку, встановленому статтею 366 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 366 ЦК України кредитор співвласника майна, що є у спільній частковій власності, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернене стягнення, може пред`явити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї.

Якщо виділ в натурі частки із спільного майна має наслідком зміну його призначення або проти цього заперечують інші співвласники, спір вирішується судом.

У разі неможливості виділу в натурі частки із спільного майна або заперечення інших співвласників проти такого виділу кредитор має право вимагати продажу боржником своєї частки у праві спільної часткової власності з направленням суми виторгу на погашення боргу.

У разі відмови боржника від продажу своєї частки у праві спільної часткової власності або відмови інших співвласників від придбання частки боржника кредитор має право вимагати продажу цієї частки з публічних торгів або переведення на нього прав та обов`язків співвласника-боржника, з проведенням відповідного перерахунку.

Відповідно дост.73СК України за зобов`язаннями одного з подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі. Стягнення може бути накладено на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, якщо судом встановлено, що договір був укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї і те, що було одержане за договором, використано на її потреби.

При вирішенні питання суд враховує, що виділ частки боржника із спільної сумісної власності у межах виконавчого провадження регулюється нормами цивільно-процесуального законодавства.

При розгляді подання державного виконавця в порядку ст. 443 ЦПК України вирішується питання не про виділ частки, що призводить до виділу її в натурі, припинення права спільної часткової власності на майно, а вирішується питання про визначення частки, що не є його поділом чи виділенням частки та не тягне за собою припинення права спільної часткової власності, а такий захід спрямований лише на забезпечення виконання рішення суду.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі №367/6231/16-ц, провадження №14-529цс19 суд зазначив, що частка у праві спільної часткової власності є самостійним об`єктом цивільних прав, яка може бути об`єктом продажу з публічних (електронних) торгів, передачі стягувачу в рахунок погашення боргу, без її виділу в натурі з об`єкта нерухомого майна; у разі виявлення державним виконавцем майна, яким боржник володіє спільно з іншими особами, і частка боржника у якому не визначена, для звернення стягнення на частку боржника державний виконавець звертається до суду з поданням про визначення частки боржника у такому майні.

У справі встановлено, згідно свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 від 13 серпня 1993 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 13 серпня 1993 року (а.с.83).

Вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 03 липня 2014 року обвинувачену ОСОБА_1 визнано винною за ч. 2 ст. 286 КК України та їй призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки. На підставі п. «є» ст. 1 та ст. 14 Закону України Про амністію у 2014 році від 08 квітня 2014 року з наступними змінами та доповненнями, обвинувачену ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного основного і додаткового покарання. Стягнуто з обвинуваченої ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів в розмірі 686 грн. 04 коп. Стягнуто з обвинуваченої ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_2 10 554 грн. 10 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином та 600 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди (а.с.177-180).

Вироком Апеляційногосуду Дніпропетровськоїобласті від19серпня 2015року апеляціюобвинуваченої ОСОБА_1 залишено беззадоволення. Апеляції прокурора,представника потерпілої ОСОБА_5 ,задоволено частково. Вирок Дніпропетровськогорайонного судуДніпропетровської областівід 03липня 2014року щодо ОСОБА_1 в частиніїї звільненнявід відбуванняпризначеного якосновного,так ідодаткового покаранняпо амністіїна підставіп.«є» ст.1та ст.14Закону УкраїниПро амністіюу 2014році від08квітня 2014року скасовано. Клопотання ОСОБА_1 про звільненнявід відбуванняпризначеного якосновного,так ідодаткового покаранняпо амністіїна підставіп.«г» ст.1та ст.14Закону УкраїниПро амністіюу 2014році від08квітня 2014року залишенобез задоволення. В іншійчастині вироксуду залишенобез змін. Строк відбування покарання ОСОБА_1 відраховувати з 22 жовтня 2014 року (а.с.177-180).

22 жовтня 2014 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області видано виконавчий лист №175/1359/14-к про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суми у розмірі 10 554 грн. 10 коп., у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином та суми у розмірі 600 000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди завданої злочином (а.с.9).

07 серпня 2020 року представник ОСОБА_2 адвокат Падалка Ю.П. звернувся до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Ванжі О.В. із заявою про примусове виконання рішення, в якому просив прийняти до виконання виконавчий лист №175/1359/14-к, виданий Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області 22 жовтня 2014 року (а.с.7).

07 серпня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Ванжою О.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №62767383 з примусового виконання виконавчого листа №175/1359/14-к, виданого 22 жовтня 2014 року Дніпропетровським районного суду Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суми у розмірі 10 554 грн. 10 коп., у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином та суми у розмірі 600 000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди завданої злочином (а.с.11).

07 серпня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Ванжою О.В. винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди (а.с.13).

07 серпня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Ванжою О.В. винесено постанову про розмірі мінімальних витрат виконавчого провадження (а.с.15).

07 серпня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Ванжою О.В. винесено постанову про арешт майна боржника (а.с.17).

20 серпня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Ванжою О.В. винесено постанову про розшук майна боржника (а.с.27).

20 серпня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Ванжою О.В. винесено постанову про арешт коштів боржника (а.с.29, 30).

Приватним виконавцем здійснено комплекс заходів, покликаних на виявлення рухомого та нерухомого майна, а також грошових коштів, які належать боржнику ОСОБА_1 та за рахунок яких можливо задовольнити вимоги стягувача за виконавчим провадженням.

Згідно відповіді на запит від 07 серпня 2020 року до Міністерства внутрішніх справ щодо зареєстрованих за боржником траспортних засобів встановлено, за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на автомобіль DAEWOO LANOS 1498, 2005 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 (а.с.21)

Інше будь-яке рухоме майно та грошові кошти за боржником не виявлені.

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна вбачається, за ОСОБА_1 зареєстроване наступне майно:

- власником будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , загальна площа 56,2 кв.м., житлова площа 15,4 кв.м., з господарчими будівлями та спорудами, на підставі договору купівлі-продажу від 15 липня 2003 року, є ОСОБА_1 (а.с.99, 100, 103, 122);

- 02 жовтня 2014 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,2500 га, кадастровий номер 1221485600:02:001:0100, цільове призначення для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (а.с.121);

- 02 жовтня 2014 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,3256 га, кадастровий номер 1221485601:02:001:0101, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства (а.с.121).

Встановлено, будинок АДРЕСА_3 , земельнаділянка заадресою: АДРЕСА_2 ,площею 0,2500га,кадастровий номер1221485600:02:001:0100 та земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,3256 га, кадастровий номер 1221485601:02:001:0101 були придбані ОСОБА_1 у власність під час перебування у шлюбі з ОСОБА_3 .

Отже, виходячи з принципу рівності часток подружжя в майні, придбаному під час шлюбу, суд дійшов обґрунтованого висновку, що земельна ділянка - кадастровий номер 1221485601:02:001:0101 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, та земельна ділянка кадастровий номер 1221485600:02:001:0100 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , а також будинок АДРЕСА_3 є об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , що належать їм на праві спільної сумісної власності у рівних частках - по 1/2 частині кожному.

Доводи апеляційної скарги про те, що частка ОСОБА_1 у спільній сумісній власності з ОСОБА_3 не виділені в натурі, тому відсутні підстави для задоволення подання приватного виконавця є безпідставними, оскільки Велика Палата Верховного Суду 15 січня 2020 року по справі № 367/6231/16-ц зазначила, що поняття «визначення частки» і «виділення частки в натурі» є різними за своїм змістом правовими поняттями, а частиною шостою статті 52 Закону України Про виконавче провадження 1999 (частина шоста статті 48Закону України Про виконавче провадження в чинній редакції є тотожною) передбачена лише необхідність визначення частки боржника у спільному майні, якщо така частка не визначена.

Доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом норм матеріального права є необґрунтованими.

Приведені в апеляційній скарзі інші доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з ухвалою суду, переоцінки висновків ухвали суду та не спростовують правильність ухвали суду першої інстанції.

Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність ухвали суду в апеляційній скарзі не наведено, тому ухвалу суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23 жовтня 2023 року залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Чебикіна Сергія Віталійовича залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23 жовтня 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя І.А.Єлізаренко

Судді Т.П.Красвітна

О.В.Свистунова