Постанова

від 30.01.2024 по справі 645/435/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

30 січня 2024 року

м. Харків

справа № 645/435/23

провадження № 22-ц/818/144/24

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.

суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,

за участі секретаря Сізонової О.О.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія кольорової поліграфії Україна-Юнь Чень»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія кольорової поліграфії Україна-Юнь Чень» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія кольорової поліграфії Україна-Юнь Чень» на рішення Фрунзенського районного суду м.Харкова від 11 серпня 2023 року, ОСОБА_2

в с т а н о в и в:

06 лютого 2023 року через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просив стягнути з ТОВ «КОМПАНІЯ КОЛЬОРОВОЇ ПОЛІГРАФІЇ УКРАЇНА- ЮНЬ ЧЕНЬ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 1 724 900 грн. 58 коп., за весь період затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 31.03.2020 року по 11.11.2022 року, за 662 робочих дні, із розрахунку середньоденної заробітної плати в розмірі 2605,59 грн., а також стягнути сплачений судовий збір в розмірі 10736 грн.

Рішенням Фрунзенського районного суду м.Харкова від 11 серпня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія кольорової поліграфії Україна-Юнь Чень» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені у розмірі 732021 гривню, з врахуванням утримання податку з доходів фізичних осіб й інших обов`язкових платежів. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія кольорової поліграфії Україна-Юнь Чень» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 4556 грн. 20 коп.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія кольорової поліграфії Україна-Юнь Чень» просить рішення скасувати та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; зазначає, що позивач отримав грошову компенсацію за невикористану відпустку та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі більшому ніж встановлено чинним законодавством України та визначено рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 09.06.2021р., постановою Полтавського апеляційного суду від 04.10.2022р. по справі № 645/1451/20, у зв`язку з чим виникла заборгованість у загальному розмірі 182 883,24 грн. Грошові кошти не повернув. Крім того, статтею 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців (в редакції станом на момент звернення з позовною заявою). При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті, тобто період виплати обмежений законодавством шестимісячним терміном. Таким чином, законодавець, встановивши обмеження щодо виплати роботодавцем працівнику сум середнього заробітку за час затримки терміном у шість місяців, закріпив на законодавчому рівні застосування принципів розумності, справедливості та пропорційності під час вирішення вказаної категорії трудових спорів, про необхідність застосування яких Велика палата Верховного суду зазначила в постанові від 26.06. 2019 року у справі N 761/9584/15-ц. Вважає, що стягнення середнього заробітку у розмірі 1 724 900, 58 грн. за період з 31.03.2020р. по 10.11.2022: суперечать наведеним вимогам ч. І ст. 117 КЗПП України, а також принципам добросовісності та співмірності.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оцінивши фактичні обставини, що виникли на підприємстві відповідача, для запобігання перетворенню стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку на каральну санкцію, суд застосовував право на її зменшення. Тому позовні вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі 732021 грн., суд вважав за можливе зменшити суму заявлену в позові на суму виниклої та отриманої позивачем заборгованості, яку своєчасно підприємство відповідача не виплатило, що відповідає принципам розумності, справедливості та пропорційності.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Судом встановлено, що з 23.08.2002 року по 09.12.2019 року позивач ОСОБА_1 працював у ТОВ «КОМПАНІЯ КОЛЬОРОВОЇ ПОЛІГРАФІЇ УКРАЇНА- ЮНЬ ЧЕНЬ».

Згідно трудового договору від 10.12.2018 року, укладеного між ТОВ «КОМПАНІЯ КОЛЬОРОВОЇ ПОЛІГРАФІЇ УКРАЇНА-ЮНЬ ЧЕНЬ та позивачем ОСОБА_1 , який був прийнятий на посаду генерального директора до 09.12.2019 року, визначений розмір посадового окладу позивача, який становить 80000 грн. на місяць (а.с.28)

09 грудня 2019 року ОСОБА_1 було звільнено на підставі п.2 ст. 36 КЗпП України, у зв`язку із закінчення строку трудового договору.

Рішенням Фрунзенського районного суду м.Харкова від 09 червня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія кольорової поліграфії Україна Юнь Чень» на користь ОСОБА_1 грошову компенсації за невикористану відпустку з індексацією доходу працівника у зв`язку з порушенням строку її виплати у сумі 732 021 (сімсот тридцять дві тисячі двадцять одна) грн. 18 коп.з урахуванням відрахування з неї прибуткового податку та обов`язкових платежів. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія кольорової поліграфії Україна Юнь Чень» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь період затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 09.12.2019 року по 30.03.2020 року у розмірі200 630(двісті тисяч шістсот тридцять) грн. 43 коп.з урахуванням відрахування з неї прибуткового податку та обов`язкових платежів. Вирішено питання щодо судових витрат.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 04.10.2022 року рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 09.06.2021 року та додаткове рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 11.01.2022 року залишені без змін (а.с.30-39 т.1).

Присуджена судом компенсація виплачена лише 11.11.2022 року.

Звертаючись у лютому 2023 року ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідача в порядку ст. 117 КЗпП суму середнього заробітку за час затримки розрахунку за період 31.03.2020 по 10.11.2022року.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. З врахуванням наведеного обов`язок щодо виплати сум компенсації за невикористану відпустку покладена не на звільненого працівника, а на власника підприємства або уповноважений ним орган.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України (в редакції, що діяла на час виникнення спору) в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ний органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до ст.117 КЗпЗ України(в редакції Закону від 01.07.2022 року) - у разі У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Конституційний Суд України у Рішенні від 22.02.2012 року № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень ст. 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями ст.ст. 117, 237-1 КЗпП України роз`яснив, що згідно зі ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, в строки, зазначені у ст. 116 цього Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дні після пред`явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівником, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100. Середньоденна заробітна плата позивача в розмірі 2605,59 грн., була розрахована судом на підставі зазначеної постанови КМУ та підтверджується постановою Полтавського апеляційного суду від 04.10.2022 року.

Повний розрахунок між сторонами проведено 11.11.2022 року, що не заперечується сторонами.

Відповідно до ст.233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Таким чином ОСОБА_1 06.02.2023 року звернувся до суду із вимогою про стягнення середнього заробітку у межах строку, встановленого законом.

Закон покладає саме на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Однак, встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

Певні намагання віднайти такий баланс простежуються у судових рішеннях Верховного Суду України(зокрема, у постанові від 27 квітня 2016 року у справі за провадженням № 6-113цс16), окремі з яких згадані Верховним Судом у складі Касаційного цивільного суду в ухвалі про передання цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Не застосовуючи положення ст. 117 КЗпП України (в редакції від 01.07.2022 року), суд першої інстанції виходив із того, що спірні правовідносини сторін виникли в грудні 2019 року, та продовжувались тривалий час, тому вважав за необхідне застосовувати ст. 117 КЗпП України, в редакції Закону, що діяв на час виникнення спірних правовідносин, з метою недопущення погіршення становища працівника, права якого були порушені.

Зазначені висновки суду в повній мірі відповідають закону, критерію розумності та виваженості.

Доводи апеляційної скарги про те, що сума стягнення має бути менша, оскільки відповідачем було перераховано на рахунок позивача більшу суму, ніж визначена судом, не ґрунтується на законі.

Правових підстав для додаткового зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку за рахунок суми, неправильно сплаченої відповідачем на виконання рішення суду, колегія суддів не вбачає.

Проте відповідач не позбавлений права ставити питання про повернення вказаних коштів у інший передбачений законом спосіб.

Рішення суду ухвалено з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія кольорової поліграфії Україна-Юнь Чень» залишити без задоволення.

Рішення Фрунзенського районного суду м.Харкова від 11 серпня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: Н.П.Пилипчук

О.Ю.Тичкова

Повний текст постанови складено 07.02.2024.