Ухвала

від 02.02.2024 по справі 462/4598/18

ЗАЛІЗНИЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 462/4598/18

УХВАЛА

02 лютого 2024 року Залізничний районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді: Бориславського Ю.Л.,

при секретарі судових засідань: Каралюс Т.Р.,

за участю стягувача/заявника: ОСОБА_1 ,

державного виконавця: Комлик Н.В.,

представника третьої особи

вільної професійної спілки

І-ТП «ДАП «Львівські авіалінії»: Вереса В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Львові скаргу ОСОБА_1 щодо незаконних дій державних виконавців та їх керівників,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся досуду зіскаргою,у якійпросить судвизнати незаконнимидії державнихвиконавців таїх керівниківщодо вигадуванняподатків таневиконання судовогорішення,зарахування їхне сторонамвиконавчого провадження:справа №462/4598/18,ВП №65772425;скасувати постановупро закінченнявиконавчого провадженняВП №65772425від 29.08.2023р.,оскільки рішеннясуду невиконане;зобов`язати державнихвиконавців таїх керівниківв повномуобсязі виконатирішення судувід 02.08.2021р. справа№462/4598/18 борг115251,41грн.,ВП №65772425,повернути вкраденікошти всумі 22547грн.15коп.Скарга обґрунтованатим,що 25.02.2022року Львівськийапеляційний суду справі№462/4598/18постановив стягнутиіз Державногоавіапідприємства «Львівськіавіалінії» накористь ОСОБА_1 115251,41грн.компенсації заневчасно виплаченудоплату досереднього заробітку.Виконавчий листвиданий 31.05.2021р.,де чітковказана сумастягнення:115251,41грн.,проте рішеннясуду невиконане. 22.08.2023 року Залізничний ВДВС у місті Львові двома виплатами перерахував ОСОБА_1 92704,25 грн., та, таким чином, сума невиплачених коштів становить 22547,15 грн. При цьому, 29.08.2023 року заступником начальника Залізничного ВДВС у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесена постанова про закінчення виконавчого провадження № 65772425. Таким чином, оскільки він отримав меншу суму, ніж визначено рішенням суду, вважає, що дії державного виконавця є незаконними, а тому скаргу просить задовольнити.

У судовому засіданні ОСОБА_1 скаргу підтримав, дав пояснення аналогічні викладеним у скарзі, додатково зазначив, що компенсація виплати заробітної плати працівнику з вини підприємства при звільнені не підлягає оподаткуванню, оскільки не пов`язана з оплатою праці, а тому просив скаргу задовольнити у повному обсязі.

Державний виконавець Комлик Н.В. у судовому засіданні заперечила доводи скаржника та вказала, що виконавче провадження закінчено у зв`язку із виконанням рішення суду та таке відповідає вимогам законодавства України.

У судове засідання з`явився ОСОБА_2 , який вказав, що приймає участь у розгляді скарги як представник третьої особи вільної професійної спілки І-ТП «ДАП «Львівські авіалінії» та підтримав скаргу ОСОБА_1 посилаючись на те, що Податковим кодексом України відповідно до ст. 165 визначено доходи, які не включаються до розрахунку оподаткованого доходу, зокрема компенсація виплат середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Інші учасники судового процесу не з`явилися, про дату, час і місце розгляду скарги повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень, а їх неявка не перешкоджає розгляду скарги по суті.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, вивчивши матеріали скарги, суд виходить з наступного.

Статтею 129-1Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і за її межами.

Статтею 5Закону України«Про виконавчепровадження» визначено,що примусовевиконання рішеньпокладається наоргани державноївиконавчої служби(державнихвиконавців)та упередбачених цимЗаконом випадкахна приватнихвиконавців,правовий статуста організаціядіяльності якихвстановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно ст.1Закону України«Про органита осіб,які здійснюютьпримусове виконаннясудових рішеньі рішеньінших органів» примусовевиконання судовихрішень ірішень іншихорганів (посадовихосіб)(далі-рішення)покладається наоргани державноївиконавчої службита увизначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців.

Відповідно до ст.1Закону України«Про виконавчепровадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом п.9 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі, зокрема, фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Згідно ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Судом встановлено, що Постановою Львівського апеляційного суду від 25.02.2020 року рішення Залізничного районного суду м. Львова від 10 січня 2019 року скасовано та ухвалено у справі нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Державного авіапідприємства «Львівські авіалінії», треті особи: Вільна професійна спілка інженерно-технічних працівників ДАП «Львівські авіалінії», Первинна профспілкова організація Державного авіапідприємства «Львівські авіалінії» професійної спілки авіапрацівників України про стягнення різниці середнього заробітку з урахуванням індексації задоволено частково. Стягнуто з Державного авіапідприємства «Львівські авіалінії» на користь ОСОБА_1 115251,41 грн. компенсації за невчасно виплачену доплату до середнього заробітку. В задоволенні решти позову відмовлено.

У зв`язку із наведеним, 31 травня 2021 року Залізничним районним судом м. Львова видано виконавчий лист.

Постановою заступника начальника Залізничного ВДВС у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Комлик Н.В. від 10.06.2021 року відкрито виконавче провадження № 65772425 про примусове виконання виконавчого листа №462/4598/18, виданого 31.05.2021.

Із роздруківки зі сайту Приват 24 вбачається, та таке підтверджується ОСОБА_1 , що Залізничним ВДВС у м. Львові здійснено зарахування коштів ОСОБА_1 на виконання виконавчого листа від 31.05.2021 року у справі №462/4598/18 про стягнення із ДП «Міжнародний аеропорт «Львів» коштів у межах виконавчого провадження № 65772425 двома платежами у розмірі 88100,72 грн. та 4603,54 грн., а всього: 92704,26 грн.

29.08.2023 року заступником начальника Залізничного ВДВС у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Комлик Н.В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 65772425 у зв`язку з тим, що стягувачу перераховано 4626,67 грн. компенсації втрати частини заробітної плати та 88150,72 грн. коригування середнього заробітку в період затримки виплати (на банківські реквізити визначені для сплати податків та зборів сплачено 20745,25 грн. прибуткового податку, 1728,77 грн. військового збору, оскільки відповідно до листа ДП «Міжнародний аеропорт «Львів» ім. Данила Галицького» роботодавець є податковим агентом при здійсненні виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за рішенням суду). Згідно розпорядження державного виконавця виконавчий збір та витрати виконавчого провадження стягнуто, чим фактично виконано виконавчий документ.

Відповідно до позиції, викладеної у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» справляння і сплата податку із заробітної плати є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, а суд визначає таку суму без утримання цього податку та інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Статтею 67Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктами 162.1.1, 162.1.3пункту 162.1статті 162Податкового кодексуУкраїни (далі ПК України) передбачено, що платниками податку є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; податковий агент.

Крім цього, підпунктом 164.2.1пункту 164.2статті 164ПК України визначено, що до загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податку включаються, зокрема, доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Згідно із пунктом 167.1 статті 167 ПК України, ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку.

Заробітна плата та премія є об`єктом оподаткування військовим збором за ставкою 1,5 відсотка об`єкта оподаткування (підпункт 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України).

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету здійснюється у порядку, встановленому статтею 168 ПК України.

Згідно підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України, податковий агент, поняття якого визначено підпунктом 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України, що нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 16цього Кодексу і ставку військового збору, встановлену підпунктом 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України.

У пункті 164.6 статті 164 ПК України, яка визначає базу оподаткування, зазначено, що під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - обов`язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 листопада 2020 року у справі № 607/3509/17 (провадження № 61-12609св20) зазначено, що оскільки справляння і сплата податку з доходів фізичних осіб є обов`язком працівника, податковим агентом якого в силу закону виступає роботодавець, суд, задовольняючи вимоги про оплату праці, визначає суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що вказує в резолютивній частині рішення.

Таким чином,судом встановлено,що діїдержавного виконавцяЗалізничного ВДВСм.Львів Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вчинені у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження» та зарахування коштів на виконання рішення суду після оподаткування таких відповідає вимогам Податкового кодексу України.

Щодо тверджень скаржника про те, що компенсація за невчасно виплачену доплату до середнього заробітку не підлягає оподаткуванню, оскільки не є заробітною платою, суд враховує наступне:

відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 грудня 2021 року в справі № 9901/407/19 (провадження № 11-43заі21) суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як заборгованість із заробітної плати та/або середній заробіток за час вимушеного прогулу, обчислюється без віднімання сум податків і зборів. Податки і збори із присудженої за рішенням суду суми заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із цієї суми при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума зменшується на суму податків і зборів. При цьому відрахування податків і обов`язкових платежів із середнього заробітку за час вимушеного прогулу не погіршує становище працівника, якого поновлено на роботі, оскільки за цей період у разі перебування на посаді працівник отримував би заробітну плату, із якої також відраховувались би податки і збори. Відповідно до підпункту 168.1.1пункту 168.1статті 168ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу(за загальним правилом 18 відсотків).

Наведене узгоджується із постановою Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі № 359/10023/16-ц (провадження № 61-14794св18), відповідно до якої відрахування податків і обов`язкових платежів із указаних видів виплат не погіршує становище працівника, оскільки за цей період, у разі перебування на посаді, працівник отримував би заробітну плату, із якої також відраховувались би податки і збори.

Таким чином, якщо юридична особа відшкодовує (виплачує) на користь фізичної особи заробіток, то ця особа, виступаючи щодо такої фізичної особи податковим агентом, зобов`язана (у випадках, передбачених ПК України) утримати і перерахувати податок і збори із суми такого доходу, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума зменшується на суму податків і зборів, а тому оскільки податки і збори із компенсації за невчасно виплачену доплату до середнього заробітку, присуджених ОСОБА_1 за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із такої суми, внаслідок чого виплачена стягувачу на підставі судового рішення сума зменшилась на суму податків і зборів, які підлягали сплаті податковим агентом, тобто боржником ДП «Міжнародний аеропорт «Львів» ім. Данила Галицького», що ним було при виконанні дотримано.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи (див. справи «Брумареску проти Румунії», «Пономарьов проти України», «Христов проти України»).

Згідно ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Враховуючи наведене,суд приходитьдо переконання,що діїдержавного виконавцяЗалізничного ВДВСм.Львів Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вчинені у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження», постанова Львівського апеляційного суду від 25.02.2020 у справі №462/4598/18 виконана у повному обсязі, а тому доводи скаржника є безпідставними та у задоволенні скарги слід відмовити.

Керуючись ст. 2, 4, 5, 18, 76-89, 258, 259, 260, 354, 355, 447-453 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд

п о с т а н о в и в :

у задоволенні скарги ОСОБА_1 щодо незаконних дій державних виконавців та їх керівників відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, або в порядку та строки, визначені ст. 354, 355 ЦПК України.

Повний текст ухвали суду складений 07.02.2024 року.

Суддя: Бориславський Ю. Л.