Рішення

від 07.02.2024 по справі 910/15674/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.02.2024Справа № 910/15674/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Зайченко О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні

клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Інком Рент"

про ухвалення додаткового рішення у справі

за позовом Громадської організації "Інвалідів по захисту їх прав і свобод" (04111, м. Київ, вул. С. Параджанова, буд. 30, кв. 4, ідентифікаційний код: 42523511)

до Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 18/9, ідентифікаційний код: 00032945)

Товариства з обмеженою відповідальністю "Інком Рент" (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, буд. 7, оф. 5, ідентифікаційний код: 42283072)

про визнання недійсним окремого положення договору та визнання права оренди.

за участі представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача-1: не з`явився

від відповідача-2: Кокоячук В.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Громадська організація "Інвалідів по захисту їх прав і свобод" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фонду державного майна України, Товариства з обмеженою відповідальністю "Інком Рент" про визнання недійсним окремого положення договору та визнання права оренди.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/15674/23, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 08.11.2023.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.01.2024 відмовлено у задоволені позовних вимог Громадської організації "Інвалідів по захисту їх прав і свобод" повністю.

21.01.2024 через підсистему ЕСІТС "Електронний суд" представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Інком Рент" подано клопотання про ухвалення додаткового рішення у справі №910/15674/23 та долучення доказів на підтвердження розміру витрат, у якому відповідач-2 просить суд стягнути на свою користь з позивача 28 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч. 2 ст. 221 Господарського процесуального кодексу України).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.01.2024 судове засідання для розгляду клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Інком Рент" про ухвалення додаткового рішення у справі №910/15674/23 призначено на 07.02.2024.

02.02.2024 через підсистему ЕСІТС "Електронний суд" позивачем подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в якому позивач просить суд зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, заявлених відповідачем-2, адвокатом Безносик А.О. до розміру не більше, ніж 10 000,00 грн.

У судовому засіданні 07.02.2024 судом розглянуто матеріали клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Інком Рент" про ухвалення додаткового рішення у справі, заслухано доводи представника відповідача-2 та встановлено наступне.

Так, відповідачем-2 заявлено до стягнення з позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 28 000, 00 грн.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу).

Як встановлено судом, правова допомога надавалася відповідачу-2 на підставі договору про надання правничої допомоги № АБ/43-23 від 30.08.2023 (далі - договір), який був укладений між Адвокатським бюро «Алли Безносик» (далі - адвокатське бюро) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інком Рент" (далі - клієнт).

За умовами пункту 1.1 договору адвокатське бюро зобов`язується здійснювати захист, представництво та надавати інші види правової допомоги клієнту на умовах і в порядку, що визначені цим договором (далі - послуга або правова допомога або захист та/або представництво), а клієнт зобов`язується оплатити наданні адвокатським бюро послуги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору.

У розділі 4.1. договору сторонами визначено вартість послуг та порядок їх оплати, зокрема: клієнт зобов`язується оплатити надані адвокатським бюро послуги згідно Рахунку протягом 5 (п`яти) днів з дня його отримання (п. 4.1.); розмір винагороди адвокатського бюро встановлюється виходячи з обсягу наданих послуг. Вартість послуг за даним договором визначається згідно з розцінками на послуги, вказані у додатку, що є невід`ємною частиною цього договору, та встановлюється сторонами в акті приймання0передачі наданих послуг (п. 4.3.); при належному виконанні умов цього договору, сторони підписують Акт про виконання робіт (надання послуг). Указаний акт підписується сторонами після виконання робіт (надання послуг), що випливають з цього договору, і є підставою для перерахування винагороди адвокатському бюро, яка є платою за виконані роботи (надані послуги) (п. 4.5).

Згідно з детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Адвокатського бюро «Алли Безносик», необхідних для надання правничої допомоги у справі № 910/15674/23, адвокатом надано правові послуги з правової допомоги у суду першої інстанції у справі № 910/15674/23 на загальну суму 28 000,00 грн, а саме: аналіз документів, судової практики та підготовка правової позиціях щодо способу захисту у цивільній справі - 3 000 грн; складання і подання до суду відзиву на позовну - 2 500 грн; складання та подання до суду заперечень на відповідь на відзив - 2 500 грн; складання і подання до суду клопотання про залишення позовної заяви без руху - 2 000 грн та участь адвоката в судових засіданнях (4 судові засідання (6 годин) - 18 000 грн.

За актом № 1 про виконання робіт (надання послуг) від 18.01.2024 до договору про надання правничої допомоги № АБ/43-23 від 30.08.2023 адвокатське бюро надало, а клієнт отримав послуги вартістю 28 000,00 грн, а саме: аналіз документів, судової практики та підготовка правової позиціях щодо способу захисту у цивільній справі - 3 000 грн; складання і подання до суду відзиву на позовну - 2 500 грн; складання та подання до суду заперечень на відповідь на відзив - 2 500 грн; складання і подання до суду клопотання про залишення позовної заяви без руху - 2 000 грн та участь адвоката в судових засіданнях (4 судові засідання (6 годин) - 18 000 грн.

При цьому, у вищевказаному акті сторони відмітили, що жодних претензій з приводу послуг бюро та їх вартості клієнт не має.

З урахуванням наданих доказів, представник відповідача-2 вказує про понесення адвокатських витрат у розмірі 28 000 грн за надану правничу допомогу в межах справи №910/15674/23.

Судом встановлено, що Безносик Алла Олександрівна є адвокатом в розумінні Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", що підтверджується інформацією, розміщеною на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України.

Частиною 4-5 ст. 126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Так, відповідно до статті 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності та з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених і поданих до суду відповідачем-2 документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру, суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору та складності даної справи, з урахуванням обсягу наданих послуг (п.2 ч.5 ст. 129 ГПК України).

Водночас, суд враховує, що включення до складу наданих адвокатом послуг, таких як "аналіз документів, судової практики та підготовка правової позиції щодо способу захисту у цивільній справі" не можуть бути виділені в окремий вид послуг, позаяк є обов`язковою передумовою здійснення представництва та захисту інтересів клієнта у справі, а відтак поглинаються послугами "складання та подання відзиву на позовну заяву" у даній справі.

Також судом враховано, що позивачем подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в якому позивачем вказано, що наведена представником відповідача-2 адвокатом Безносик А.О. інформація про те, що тривалість 4 засідань у справі складає 6 годин, не відповідає дійсності, а заявлені у цій частині витрати у розмірі 18 000,00 грн, є безпідставно завищеними, необґрунтованими та неспівмірними з часом, реально затраченим адвокатом на представництво інтересів відповідача-2 у суді.

За таких обставин, виходячи з критеріїв складності справи, ціни позову, обсягу матеріалів, кількості підготовлених документів, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для обмеження такого розміру з огляду на розумну необхідність судових витрат в даній справі та необхідність покладення на позивача витрат відповідача-2 на правову допомогу у розмірі 15 000, 00 грн.

Керуючись ст. 129, 234, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Інком Рент" про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/15674 задовольнити частково.

2. Стягнути з Громадської організації "Інвалідів по захисту їх прав і свобод" (04111, м. Київ, вул. С. Параджанова, буд. 30, кв. 4, ідентифікаційний код: 42523511) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інком Рент" (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, буд. 7, оф. 5, ідентифікаційний код: 42283072) витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 15 000 грн 00 коп.

3. В іншій частині відмовити.

4. Після набрання додатковим рішенням законної сили видати наказ.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст складено 07.02.2024.

Суддя Л.Г. Пукшин