Постанова

від 21.05.2024 по справі 910/15674/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

(додаткова)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2024 р. Справа№ 910/15674/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Андрієнка В.В.

За участю секретаря судового засідання Місюк О.П.

та представників сторін:

позивача - не з`явилися;

відповідача - 1 - не з`явилися;

відповідача - 2 - Безносик А.О.

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Інком Рент" про ухвалення додаткового рішення,

за апеляційною скаргою Громадської організації "Інвалідів по захисту їх прав і свобод" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2024 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2024

у справі №910/15674/23 (суддя - Пукшин Л.Г.)

за позовом Громадської організації "Інвалідів по захисту їх прав і свобод"

до: 1. Фонду державного майна України;

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Інком Рент"

про визнання недійсним окремого положення договору та визнання права оренди.

ВСТАНОВИВ:

Громадська організація "Інвалідів по захисту їх прав і свобод" звернулася з позовом до Фонду державного майна України та Товариства з обмеженою відповідальністю "Інком Рент" про визнання недійсним окремого положення договору та визнання права оренди.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2023 відкрито провадження у справі №910/15674/23, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Рішенням Господарського суду міста Києва 17.01.2024 (повний текст складений 22.01.2024) у справі №910/15674/23 у задоволенні позову Громадської організації "Інвалідів по захисту їх прав і свобод" відмовлено повністю.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 07.02.2024 у справі №910/15674/23 стягнуто з Громадської організації "Інвалідів по захисту їх прав і свобод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інком Рент" витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 15000,00 грн.

Не погоджуючись з рішеннями Господарського суду міста Києва від 17.01.2024 та додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 07.02.2024, Громадська організація "Інвалідів по захисту їх прав і свобод" звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно якої просила скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю, а також скасувати додаткове рішення у разі задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2024 апеляційну скаргу Громадської організації "Інвалідів по захисту їх прав і свобод" у справі №910/15674/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Буравльов С.І., Андрієнко В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Громадської організації "Інвалідів по захисту їх прав і свобод" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2024 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2024 у справі №910/15674/23.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 апеляційну скаргу Громадської організації "Інвалідів по захисту їх прав і свобод" залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2024 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2024 у справі №910/15674/23 залишено без змін.

25.04.2024 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Інком Рент" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, згідно якої заявник просить стягнути з Громадської організації "Інвалідів по захисту їх прав і свобод" витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 11000,00 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Інком Рент" про ухвалення додаткового рішення у справі №910/15674/23 прийнято до розгляду та призначено в судове засідання на 21.05.2024, встановлено позивачу строк на подання клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами у даній справі.

До суду 08.05.2024 позивачем подано клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, згідно якого Громадська організація "Інвалідів по захисту їх прав і свобод" вказує, що заявлений до стягнення відповідачем-2 розмір витрат на правову допомогу є завищеним, не відповідає критеріям розумності, обґрунтованості та справедливості. На переконання позивача, заявлений розмір витрат на аналіз документів, судової практики та підготовки правової позиції щодо способу захисту в сумі 2500,00 грн не підлягає до стягнення, оскільки зазначений обсяг робіт є складовою частиною робіт з підготовки відзиву на апеляційну скаргу. Також позивач не погоджується з розміром заявленої до стягнення вартості послуги з участі в 2-х судових засіданнях у сумі 6000,00 грн вказуючи на незначну їх тривалість та вважає, що обґрунтованим до стягнення розміром витрат за надані послуги є 1000,00 грн. Відтак, позивач стверджує, що витрати відповідача-2 на правову допомогу підлягають зменшенню до 3500,00 грн, що відповідатиме критерію пропорційності, розумності та справедливості.

В судове засідання 21.05.2024 з`явився представник відповідача-2, натомість представник позивача не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що явка сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась, участь в судовому засіданні є правом, а не обов`язком сторін, беручи до уваги строк розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення (протягом 10 днів з дня надходження відповідної заяви), а також те, що представник позивача висловив свою позицію щодо заяви відповдіача-2 про ухвалення додаткового рішення шляхом подання клопотання про зменшення розміру витрат, які підлягають розподілу між сторонами у даній справі, суд вважає за можливе розглянути заяву про ухвалення додаткового рішення за відсутності представника позивача.

Представник відповідача-2 надав пояснення щодо поданої заяви. Вимоги заяви про ухвалення додаткового рішення підтримав, просив суд стягнути з позивача 11000,00 грн витрат на професійну правову допомогу.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Інком Рент" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про часткове задоволення зазначеної заяви з огляду на наступне.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. ч 5 та 6 ст. 126 ГПК України).

У розумінні положень ч. ч. 5 та 6 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у ч. 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, також визначені положеннями ч. ч. 6, 7 та 9 ст. 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5 та 6 ст. 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5- 7 та 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч. ч. 5- 7 та 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Висновки, аналогічні відображеним вище, викладені в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, а також у постанові Верховного Суду від 12.01.2023 у справі №910/8342/21.

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому згідно зі ст. 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам ст. ст. 75-79 ГПК України.

Відповідно до положень ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон №5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону №5076-VI).

Закон №5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Частинами 1 та 2 статті 30 Закону №5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру та погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення. Так, при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Північний апеляційний господарський суд звертається до правової позиції, зазначеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, згідно якої Велика Палата зробила наступні висновки.

За положенням ч. 2 ст. 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Пункт 1 частини 3 цієї статті визначає верховенство права однією із основних засад (принципів) господарського судочинства.

Зміст вказаного принципу неодноразово і досить детально аналізував Конституційний Суд України. Зокрема, в абзаці 2 підпункту 4.1 пункту 4 рішення від 02.11.2004 №15-рп/2004 ним акцентувалася увага на тому, що верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Так, ч. 3 ст. 126 ГПК України передбачає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Оцінюючи зміст зазначених приписів, Велика Палата Верховного Суду узагальнила, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Велика Палата Верховного Суду також зауважила, що ч. 3 ст. 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Статтею 126 ГПК України також не передбачено, що відповідна сторона зобов`язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

З матеріалів справи вбачається, що у відзиві на апеляційну скаргу відповідачем-2, крім іншого, повідомлено, що за результатами розгляду апеляційної скарги Громадської організації "Інвалідів по захисту їх прав і свобод" Товариство з обмеженою відповідальністю "Інком Рент" буде звертатись до суду із заявою про розподіл понесених витрат на професійну правничу допомогу та визначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат у розмір 30000,00 грн.

Водночас, згідно поданої відповідачем-2 заяви про ухвалення додаткового рішення останній просить суд стягнути з позивача 11000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції при розгляді справи №910/15674/23, відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, Товариством з обмеженою відповідальністю "Інком Рент" надано:

- договір про надання правничої допомоги №АБ/43-23 від 30.08.2023;

- додаток №1 до договору №АБ/43-23 від 30.08.2023;

- детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом Адвокатського бюро "Алли Безносик";

- акт №1 від 23.04.2024 про виконання робіт (надання послуг) до договору;

- ордер на надання правничої (правової) допомоги Серія АІ №1478555;

- копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 31.07.2020 Серія КВ №9145/10 Безносик А.О.

Згідно договору №АБ/43-23 від 30.08.2023 укладеного між Адвокатським бюро "Алли Безносик" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інком Рент", адвокатське бюро зобов`язалося здійснювати захист, представництво та надавати інші види правової допомоги клієнту на умовах і в порядку, що визначені цим договором (далі - послуга або правова допомога або захист та/або представництво), а клієнт зобов`язується оплатити наданні послуги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору.

У розділі 4 договору сторонами визначено вартість послуг та порядок їх оплати, зокрема: клієнт зобов`язується оплатити надані адвокатським бюро послуги згідно рахунку протягом 5 (п`яти) днів з дня його отримання (п. 4.1.); розмір винагороди адвокатського бюро встановлюється виходячи з обсягу наданих послуг. Вартість послуг за даним договором визначається згідно з розцінками на послуги, вказані у додатку, що є невід`ємною частиною цього договору, та встановлюється сторонами в акті приймання-передачі наданих послуг (п. 4.3.); при належному виконанні умов цього договору, сторони підписують акт про виконання робіт (надання послуг). Указаний акт підписується сторонами після виконання робіт (надання послуг), що випливають з цього договору, і є підставою для перерахування винагороди адвокатському бюро, яка є платою за виконані роботи (надані послуги) (п. 4.5).

В додатку №1 до договору сторони, зокрема, погодили, що вартість складання і подання документів правового і процесуального характеру становить 2500,00 грн за документ, за представництво інтересів клієнта в господарських справах - 3000,00 грн за 1 годину роботи.

Згідно детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Адвокатського бюро "Алли Безносик", необхідних для надання правничої допомоги у справі №910/15674/23, адвокатом надано правові послуги з правової допомоги в суді апеляційної інстанції на загальну суму 11000,00 грн, а саме: аналіз документів, судової практики та підготовка правової позиції щодо способу захисту - 2500 грн; складання і подання до суду відзиву на апеляційну скаргу - 2500 грн; участь адвоката в судових засіданнях (2 судові засідання) - 6000 грн.

23.04.2024 між сторонами підписано акт №1 про виконання робіт (надання послуг) до договору, згідно якого адвокатське бюро надало, а клієнт отримав послуги вартістю 11000,00 грн, згідно переліку, що наведений в детальному описі робіт.

Також в акті зазначено, що сторони не мають зауважень одна до одної стосовно наданих послуг.

Північний апеляційний господарський суд зазначає про те, що наведена в акті та детальному описі послуг інформація щодо наданих адвокатом Безносик А.О. відповідачу-2 послуг підтверджується матеріалами справи, а саме: під час розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції представником відповідача-2 було надано відзив на апеляційну скаргу, а також адвокат Безносик А.О. брала участь у судових засіданнях 02.04.2024 та 23.04.2024.

Таким чином, подані відповідачем-2 документи щодо наданих послуг на професійну правничу допомогу адвоката, в рамках розгляду спору у даній справі в апеляційної інстанції є належними і допустимими доказами в підтвердження обставин реальності понесених стороною витрат, визначених ст. 126 ГПК України.

Заперечуючи проти заяви відповідача-2 про відшкодування витрат на правову допомогу Громадська організація "Інвалідів по захисту їх прав і свобод" вказує, що заявлений до стягнення розмір витрат на правову допомогу не відповідає критеріям розумності, обґрунтованості та справедливості, оскільки заявлений розмір витрат на аналіз документів, судової практики та підготовки правової позиції щодо способу захисту (в сумі 2500,00 грн) є складовою частиною робіт з підготовки відзиву на апеляційну скаргу, а вартість послуг за участь в судових засіданнях у розмірі 6000,00 грн є необґрунтованою з огляду на незначну їх тривалість. Відтак, на переконання позивача, обґрунтований розмір судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, який підлягає розподілу між сторонами в даній справі, становить 3500,00 грн.

Північний апеляційний господарський суд звертає увагу, що при зменшенні витрат на правову допомогу слід враховувати: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої та апеляційної інстанцій, чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими протилежна сторона у справі обґрунтувала свої вимоги, та інші обставини (подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі №910/20852/20, додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі №927/153/22).

Досліджуючи обґрунтованість та пропорційність розміру заявлених до стягнення відповідачем-2 витрати на професійну правничу допомогу через призму принципу співмірності, який включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони, колегія суддів частково погоджується з доводами наведеними позивачем стосовно їх неспівмірності, фактичності та неминучості їх надання, з огляду на таке.

Так, дослідивши поданий відповідачем-2 відзив на апеляційну скаргу суд встановив, що під час розгляду справи в суді першої інстанції та апеляційного перегляду справи позиція Товариства з обмеженою відповідальністю "Інком Рент" фактично не змінювалася. Аргументи відзиву на апеляційну скаргу є подібними до аргументів, викладених у відзиві на позовну заяву.

Тобто, правова позиція Товариства з обмеженою відповідальністю "Інком Рент" щодо суті спору вже була сформована до апеляційного перегляду справи, а доказів додаткового комплексного та всестороннього вивчення юридичної природи спірних правовідносин не надано та з матеріалів справи не вбачається.

Також колегією суддів враховується, що послуга з аналізу документів, судової практики та підготовки правової позиції щодо способу захисту поглинається підготовкою відзиву на апеляційну скаргу, а тому заявлений відповідачем-2 до стягнення розмір витрат за надані послуги в сумі 2500,00 грн є необґрунтованим, не відповідає критерію необхідності та дійсності, а відтак не може бути покладений на позивача.

Разом з тим суд вважає, що надані адвокатом послуги з підготовки відзиву на апеляційну скаргу (в сумі 2500,00 грн), а також участь адвоката Безносик А.О. в судових засіданнях Північного апеляційного господарського суду 02.04.2024 та 23.04.2024 у даній справі (в сумі 6000,00 грн) є дійсними та необхідними послугами для захисту інтересів відповідача-2.

При цьому слід зазначити, що тривалість участі у судовому засіданні не може бути наперед відомою учасникам справи та короткий час такого засідання не може слугувати підставою для покладення судом таких витрат на сторону, яка заявила про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу (такі підстави визначені лише у ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, про що описано вище).

З урахуванням викладеного суд, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5-7 та 9 ст. 129 ГПК України, вважає, що розмір заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю "Інком Рент" витрат на правову (правничу) допомогу в сумі 11000,00 грн не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не мають характеру необхідних, тому їх розмір є необґрунтованим.

Північний апеляційний господарський суд наголошує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від №640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19 тощо). Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).

З огляду на зазначене, враховуючи, що у разі встановленого договором фіксованого розміру гонорару співмірність витрат оцінюється через співвідношення суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів (їх складності та необхідності), кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо, оцінивши подані заявником докази на підтвердження понесених ним витрат та врахувавши заперечення позивача щодо заявленого їх розміру, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення заяви відповідача-2 про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у цій справі та наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення Товариством з обмеженою відповідальністю "Інком Рент" розміру витрат на професійну правничу допомогу з 11000,00 грн до 8500,00 грн.

Оскільки апеляційна скарга позивача залишена судом без задоволення, а отже судове рішення ухвалено на користь відповідачів, витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Інком Рент" на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 8500,00 грн, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на Громадську організацію "Інвалідів по захисту їх прав і свобод".

Керуючись статтями 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Інком Рент" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

2. Стягнути з Громадської організації "Інвалідів по захисту їх прав і свобод" (04111, м. Київ, вул. С. Параджанова, буд. 30, кв. 4, ідентифікаційний код: 42523511) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інком Рент" (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, буд. 7, оф. 5, ідентифікаційний код: 42283072) 8500,00 грн (вісім тисяч п`ятсот гривень) витрат на професійну правничу допомогу.

3. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

4. Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст додаткової постанови складено 22.05.2024.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді С.І. Буравльов

В.В. Андрієнко