Постанова

від 07.02.2024 по справі 640/14700/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 640/14700/19

касаційне провадження № К/990/17023/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Дашутіна І.В., Олендера І.Я.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області

на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 липня 2021 року (головуючий суддя - Катющенко В.П.)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2021 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Бєлова Л.В.; судді: Аліменко В.О., Кузьмишина О.М.)

у справі № 640/14700/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гюріш»

до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання протиправними дій та скасування рішення,

У С Т А Н О В И В:

У травні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Гюріш» (далі - ТОВ «Гюріш», позивач, платник, товариство) звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (далі - ГУ ДПС в Одеській області, відповідач, контролюючий орган, податковий орган), Державної податкової служби України (далі - ДПС України), в якому просило:

визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19 квітня 2019 року № 0017221409 та № 0017231409;

визнати протиправними дії ДПС України з прийняття невмотивованого рішення від 10 липня 2019 року № 31774/6/99-99-11-04-01-25 про результати розгляду скарги ТОВ «Гюріш» від 17 травня 2019 року № 18287/6;

скасувати рішення ДПС України від 10 липня 2019 року № 31774/6/99-99-11-04-01-25 про результати розгляду скарги ТОВ «Гюріш» від 17 травня 2019 року № 18287/6.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 липня 2021 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 19 квітня 2019 року № 0017221409, № 0017231409. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2021 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ГУ ДПС в Одеській області звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 липня 2021 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2021 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Мотивуючи касаційну скаргу, податковий орган посилається на порушення судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права. При цьому, наголошує на фіктивному характері господарських операцій платника з його контрагентами. Відповідач вказує, що судовими інстанціями не враховані правові висновки Верховного Суду, які викладені в постановах від 21 січня 2021 року у справі № 813/2204/17, від 21 січня 2021 року у справі № 820/10136/15, від 10 квітня 2020 року у справі № 826/17443/15, від 16 квітня 2020 року у справі № 826/7760/15, від 31 березня 2020 року у справі № 804/16516/15, від 20 лютого 2020 року у справі № 802/1255/17, від 08 квітня 2021 року у справі № 0240/2168/18.

Ухвалою від 25 липня 2022 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС в Одеській області.

29 серпня 2022 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що оскаржувані судові рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права, при цьому доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судових інстанцій.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судовими інстанціями встановлено, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Гюріш» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2016 року по 30 вересня 2018 року, за результатами якої складено акт від 21 березня 2019 року № 000173/15-32-14-09/38224770.

Відповідно до висновків названого акта перевірки контролюючим органом встановлено порушення платником вимог:

підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого ТОВ «Гюріш» завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток згідно з декларацією з податку на прибуток за три квартали 2018 року на суму 11 794 111,00 грн;

пунктів 198.1, 198.3 статті 198, пункту 200.1, підпункту «в» пункту 200.4 статті 200 ПК України, в результаті чого позивачем завищено суму від`ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 Декларації з податку на додану вартість за вересень 2018 року), на загальну суму 1 630 110,00 грн.

Обґрунтовуючи свою позицію, контролюючий орган зазначив про порушення платником правил формування податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат при обчисленні податку на прибуток при господарських операціях з контрагентами: Товариством з обмеженою відповідальністю «Десно», Товариством з обмеженою відповідальністю «НКН-Будтранс», Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , Товариством з обмеженою відповідальністю «Амстер Консалтинг», Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 .

На підставі висновків акта перевірки податковим органом 19 квітня 2019 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

№ 0017221409, яким платнику зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 11 794 111,00 грн;

№ 0017231409, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на 1 630 110,00 грн.

Скасовуючи спірні податкові повідомлення-рішення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що реальність господарських операцій, проведених позивачем із контрагентами, підтверджується належним чином оформленими первинними документами, тому висновки контролюючого органу про порушення платником вимог податкового законодавства є безпідставними.

Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом названих актів індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За приписами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно із пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК України).

За приписами статті 1 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Аналіз вказаних норм свідчить, що показники обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, визначаються на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування сум витрат та податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, судовими інстанціями встановлено, що вони є реальними та підтверджуються долученими платником до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій і господарський характер понесених за ними витрат, а саме:

щодо взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Десно»: податкових накладних; рахунків-фактур; виписок за рахунками; технічних звітів; тижневих звітів з фотоматеріалами; актів приймання-передачі проектно-вишукувальної продукції;

щодо взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «НКН-Будтранс»: актів здачі-прийняття робіт; актів виконаних робіт ремонту дороги; актів здачі-прийняття робіт; видаткових накладних; податкових накладних; рахунків-фактур; банківських виписок; технічного звіту;

щодо взаємовідносин з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 : актів прийому-передачі наданих послуг; рахунків на оплату; банківських виписок; (взаємовідносини платника з ФОП ОСОБА_1 також підтверджені останнім, допитаним як свідок в суді першої інстанції);

щодо взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Амстер Консалтинг»: актів надання послуг; рахунків на оплату; банківських виписок (судом першої інстанції було допитано в якості свідка консультанта Товариства з обмеженою відповідальністю «Амстер Консалтинг» громадянина Бельгії ОСОБА_3 , який підтвердив обставини щодо господарських операцій);

щодо взаємовідносин з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 : актів надання послуг; рахунків на оплату; банківських виписок; огляду ринку вітроенергетики України: підсумки 2016 року; огляду вітроенергетичного ринку України та змін у законодавстві; огляду змін у законодавстві України; деталізації затрат часу.

Судами також встановлено, що вітроелектростанція, потужністю 30 МВт, на території Овідіопольського району, Одеської області введено в експлуатацію, що підтверджується наявними в матеріалах справи сертифікатом серії ОД № 162190560438, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, технічним паспортом, що свідчить про виконання контрагентами позивача робіт, передбачених укладеними договорами підряду та надання послуг.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, а також не зазначено про здійснення платником розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Твердження податкового органу, що по ланцюгу постачання не встановлено придбання контрагентами позивача товарно-матеріальних цінностей та послуг у інших суб`єктів господарювання, обґрунтовано не прийнято судовими інстанціями, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами, ґрунтуються виключно на припущеннях, які, в свою чергу, базуються на узагальненій податковій інформації без проведення контрольних заходів щодо безпосередніх постачальників платника та дослідження відповідних первинних документів.

Колегія суддів не приймає посилання податкового органу на неврахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі № 813/2204/17, від 21 січня 2021 року у справі № 820/10136/15, від 10 квітня 2020 року у справі № 826/17443/15, від 16 квітня 2020 року у справі № 826/7760/15, від 31 березня 2020 року у справі № 804/16516/15, від 20 лютого 2020 року у справі № 802/1255/17, від 08 квітня 2021 року у справі № 0240/2168/18, оскільки за результатами касаційного перегляду справ, на які посилається відповідач, встановлені інші обставини.

З огляду на вищевикладене Суд погоджується з висновками судових інстанцій про те, що господарські операції позивача із контрагентами, зазначеними в акті перевірки, фактично виконувалися та підтверджені документально. Судами не встановлено фактів, які б свідчили про те, що зміст договорів не відповідає дійсним намірам сторін, і що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання укладених договорів.

Враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги податкового органу без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

У частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення судових інстанцій особами, які беруть участь у справі, не оскаржується, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам судів в рамках даного касаційного провадження.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 липня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. В. Дашутін

І. Я. Олендер