Постанова

від 15.09.2021 по справі 640/14700/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/14700/19 Суддя (судді) першої інстанції: Катющенко В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Аліменка В.О., Кузьмишиної О.М.

за участю секретаря судового засідання: Матвєєвої С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Одеській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 липня 2021 року (повний текст виготовлено 19 липня 2021 року) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Гюріш до Головного управління ДПС у Одеській області, Державної податкової служби України, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання протиправними дій та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2019 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Гюріш , звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Одеській області від 19.04.2019 № 0017221409 та № 0017231409;

- визнати протиправними дії Державної фіскальної служби України з прийняття невмотивованого рішення від 10.07.2019 № 31774/6/99-99-11-04-01-25 про результати розгляду скарги ТОВ "Гюріш" від 17.05.2019 № 18287/6;

- скасувати рішення Державної фіскальної служби України від 10.07.2019 № 31774/6/99-99-11-04-01-25 про результати розгляду скарги ТОВ "Гюріш" від 17.05.2019 № 18287/6.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 липня 2021 року адміністративний позов задоволено частково:

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Одеській області від 19.04.2019 № 0017221409, № 0017231409.

У задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідачем подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на обставини, зафіксовані актом перевірки контролюючого органу, а також нормативне регулювання та практику Верховного Суду.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Одеській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 липня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Гюріш до Головного управління ДПС у Одеській області, Державної податкової служби України, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання протиправними дій та скасування рішення та приначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 15 вересня о 10:25 год.

09 вересня 2021 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю Гюріш`на апеляційну скаргу, в якому позивач повністю підтримує позицію суду першої інстанції.

Позивач вказує, що посилання відповідача в апеляційній скарзі зводяться фактично до незгоди з висновками суду першої інстанції щодо реальності господарських операцій. При цьому, апелянт вказує, що в апеляційній скарзі апелянт копіює висновки акта перевірки, що грунтуються на налізі тієї є ЄРПН та звітності контрагентів щодо недостатності трудових та матеріальних ресурсів в контрагентів, при цьому, ні звірки, ні перевірки щодо останніх не були проведені.

У відкритому судовому засіданні суду апеляційної інстанції 15 вересня 2021 року представник позивача підтримав поданий ним відзив та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представники відповідачів - Головного управління ДПС у Одеській області, Державної податкової служби України, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, у судове засідання не з`явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили

В подальшому, 15 вересня 2021 року о 15:01 год (тобто, вже після судового засідання), Шостим апеляційним адміністративним судом було зареєстровано клопотання Головного управління ДПС у Одеській області про відкладення судового засідання по справі та розгляд справи в режимі відеоклнференції.

Вищевказане клопотання було передано головуючому судді наступного дня - 16 вересня 2021 року.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, у період з 21.02.2019 по 06.03.2019 посадовими особами Головного управління ДФС в Одеській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Гюріш" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 30.09.2018, за результатами якої складено акт від 21.03.2019 № 000173/15-32-14-09/38224770 (том 1 а.с. 56-90).

Актом перевірки з питань, що оскаржуються позивачем, зафіксовано порушення останнім:

підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України від 02.12.2020 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого ТОВ "Гюріш" завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування податком на прибуток згідно декларації з податку на прибуток за три квартали 2018 року на суму 11794111,00 грн, у тому числі за рахунок завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток в розрізі звітних (податкових) періодів: за 2016 рік - на суму 1690560,00 грн; за 2017 рік - на суму 8472153,00 грн; за три квартали 2018 року - на суму 1631398,00 грн;

пунктів 198.1, 198.3 статті 198, пункту 200.1, підпункту "в" пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України від 02.12.2020 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого ТОВ "Гюріш" завищено суму від`ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд. 21 Декларації з податку на додану вартість за вересень 2018 року) на загальну суму 1630110,00 грн, у тому числі за рахунок завищення суми податкового кредиту в розрізі звітних (податкових) періодів: вересень 2016 року - у сумі 120034,00 грн; листопад 2016 року - у сумі 129201,00 грн; грудень 2016 року - у сумі 101815,00 грн; лютий 2017 року - у сумі 9101,00 грн; липень 2017 року - у сумі 34612,00 грн; серпень 2017 року - у сумі 6275,00 грн; жовтень 2017 року - у сумі 33167,00 грн; листопад 2017 року - у сумі 302145,00 грн; грудень 2017 року - у сумі 8750,00 грн; лютий 2018 року - у сумі 10622,00 грн; квітень 2018 року - у сумі 600,00 грн; вересень 2018 року - у сумі 873788,00 грн.

На підставі виявлених порушень 19.04.2019 Головним управлінням ДФС в Одській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

№ 0017221409, яким ТОВ Гюріш зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 11794111,00 грн (том 1 а.с. 91);

№ 0017231409, яким ТОВ Гюріш зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 1630110,00 грн (том 1 а.с. 92).

Не погодившись з рішеннями контролюючого органу, позивач звернувся до ДФС України зі скаргою від 14.05.2019 № 140519-1 (том 1 а.с. 93-98).

Рішенням від 10.07.2019 № 31774/6/99-99-11-04-01-25 ДФС України залишено без задоволення скаргу ТОВ Гюріш , а податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 19.04.2019 № 0017221409, № 0017231409, № 0017301402, № 0017311402, № 0010571307, № 0010581307, № 0010551307 - без змін (том 1 а.с. 99-109).

Вважаючи податкові повідомлення-рішення контролюючого органу, а також дії ДФС України під час адміністративного оскарження вказаних рішень протиправними, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Суд першої інстанції адміністративний позов задовольнив частково та зазначив, що висновки контролюючого органу ґрунтуються виключно на інформації баз даних ДПС, без проведення зустрічних звірок контрагентів, а тому є необ`єктивними та не можуть бути єдиною підставою для зняття витрат перевіреного періоду. Також, суд першої інстанції вказав, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договорів взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що фактичні обставини, встановлені під час судового розгляду справи, об`єктивно засвідчують правомірність віднесення відповідних сум до складу витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по актах прийняття робіт, виписаних на виконання умов зазначених вище договірних відносин.

Враховуючи наведене та те, що позивачем використано у межах власної господарської діяльності придбані роботи та послуги, суд вважав необґрунтованими висновки акта перевірки, позаяк останні не можуть спростовувати факт реального виконання господарських операцій за договорами, укладеними між позивачем та ТОВ "Десно", ТОВ "НКН-Будтранс", ТОВ "Амстер Консалтинг", ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , позивачем в повній мірі документально підтверджено реальність виконання правочинів, а надання контролюючому органу належним чином оформлених всіх первинних документів, передбачених законодавством, є підставою для формування витрат у перевіреному періоді.

Щодо визнання протиправними дій ДФС з прийняття невмотивованого рішення від 10.07.2019 № 31774/6/99-99-11-04-01-25 та скасування останнього, суд першої інстанції вказав, що рішення про результати розгляду скарги не відповідає критерію юридичної значимості, не створює для платника жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжують для нього будь-яких обов`язків, оскільки за своєю суттю лише підтверджує підстави прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Так, відповідачем не оскаржується рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог щодо визнання протиправними дій Державної фіскальної служби України з прийняття невмотивованого рішення від 10.07.2019 № 31774/6/99-99-11-04-01-25 про результати розгляду скарги ТОВ "Гюріш" від 17.05.2019 № 18287/6 та скасування рішення Державної фіскальної служби України від 10.07.2019 № 31774/6/99-99-11-04-01-25 про результати розгляду скарги ТОВ "Гюріш" від 17.05.2019 № 18287/6, відтак колегія суддів вважає за необхідне здійснювати перевірку законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги Головного управління ДПС в Одеській області.

Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п. 13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України Про судове рішення в адміністративній справі від 20 травня 2013 року №7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За приписами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Так, відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов`язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з частиною другою статті 9 Законі України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні № 996-XIV від 16.07.1999 первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерством фінансів України № 88 від 24.05.1995 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Отже, з системного аналізу приписів Закону № 996-ХІV та Положення № 88 від 24.05.1995 вбачається, що податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами першою, другою статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Також істотне значення для встановлення судом факту реальності виконання договору саме із заявленим контрагентом є фактичні обставини укладення та виконання договору, обґрунтованість вибору контрагента.

Так, висновок податкового органу про завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток та завищення суми від`ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту, ґрунтується на перевірці реального здійснення господарських операцій за участю позивача та його контрагентів - ТОВ "Десно", ТОВ "НКН-Будтранс", ФОП ОСОБА_2 , ТОВ "Амстер Консалтинг", ФОП ОСОБА_1 .

З матеріалів справи вбачається, що 15.06.2017 між ТОВ "Овід Вінд" (Замовник) та ТОВ "Гюріш" (Підрядчик) укладено договір підряду, за умовами якого Замовник доручає підрядчику виконати проектування і будівництво ВЕС 30МВт на території Овідіопольського району Одеської області, у тому числі завершення будівництва указаного об`єкта (том 2 а.с. 20-64).

Пунктом 2 вказаного договору перелічено вимоги Замовника:

- проектування: стадія "Проект";

- технічні специфікації і вимоги по вітротурбіні GE;

- креслення та вимоги до мобільної бази;

- дозвіл на початок проведення будівельних робіт;

- зустріч на будівельному майданчику 15.05.2016.

При цьому, умовами вказаного договору передбачено залучення Підрядчиком третіх осіб для виконання зобов`язань та відповідальність Підрядчика за діяльність обраних ним третіх осіб.

Перевіряючи доводи контролюючого органу щодо контрагентів позивача, колегією суддів досліджно госпдарські відносини позивача з ТОВ "Десно".

Так, 09.09.2016 між ТОВ "Гюріш" (Замовник) та ТОВ "Десно" (Виконавець) укладено договір підряду № 09/09-16-А, за умовами якого Виконавець за завданням Замовника зобов`язується виконати, Замовник зобов`язується прийняти та оплатити на умовах цього договору інженерно-геологічні роботи по об`єкту: "Інженерно-геологічні вишукування для розробки проектної документації будівництва ВЕС потужністю 30 МВт в Овідіопольському районі Одеської області. 10 ВЕУ, 30 свердловин".

Пунктом 1.2 вказаного договору встановлено, що результатом виконання робіт за цим договором є звіт про інженерно-геологічні вишукування по об`єкту: "Інженерно-геологічні вишукування для розробки проектної документації будівництва ВЕС потужністю 30 МВт в Овідіопольському районі Одеської області. 10 ВЕУ, 30 свердловин".

Відповідно до пункту 1.3 договору від 09.09.2016 № 09/09-16-А перелік робіт, склад та якість вишукувальної документації визначаються технічним завданням, затвердженим замовником, державними будівельними нормами, іншими нормативами у галузі будівництва, а також умовами цього договору.

Згідно з пунктом 2.1 договору вартість робіт визначена на підставі твердого кошторису та складає 1786308,00 грн (том 2 а.с. 116-123).

27.11.2017 ТОВ "Гюріш" (Замовник) та ТОВ "Десно" (Виконавець) уклали договір підряду № 27/11-17-А, відповідно до якого Виконавець за завданням Замовника зобов`язується виконати, Замовник зобов`язується прийняти та оплатити на умовах цього договору інженерно-геологічні роботи по об`єкту: "Інженерно-геологічні вишукування для розробки проектної документації будівництва ВЕС потужністю 51 МВт в Овідіопольському районі Одеської області. 17 ВЕУ, 34 свердловини".

Пунктом 1.2 вказаного договору передбачено, що результатом виконання робіт за цим Договором є звіт про інженерно-геологічні вишукування по об`єкту: "Інженерно-геологічні вишукування для розробки проектної документації будівництва ВЕС потужністю 51 МВт в Овідіопольському районі Одеської області. 17 ВЕУ, 34 свердловини".

Відповідно до пункту 1.3 договору від 27.11.2017 № 27/11-17-А перелік робіт, склад та якість вишукувальної документації визначаються технічним завданням, затвердженим замовником, державними будівельними нормами, іншими нормативами у галузі будівництва, а також умовами цього договору.

Згідно з пунктом 2.1 договору вартість робіт визначена на підставі твердого кошторису та складає 2052568,80 грн (том 2 а.с. 124-128).

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем додано до матеріалів справи належним чином засвідчені копії:

податкових накладних від 28.02.2017 № 5, від 13.09.2016 № 1, від 09.11.2016 № 7, від 30.12.2016 № 20, від 29.11.2017 № 75 (том 2 а.с. 133-137);

рахунків-фактур від 09.09.2016 № СФ-000001, від 22.12.2016 № СФ-000010, від 24.11.2017 № СФ-0000032, від 03.11.2016 № СФ-000007 (том 2 а.с. 138-141);

виписок по рахункам (том 2 а.с. 142, 143);

технічних звітів № 07/12-16-А-ЛЕП 110 кВ-ІГ-ТЗ; № 09/09-16-А-ВЕУ-1-ІГ-ТЗ; № 09/09-16-А-ВЕУ-2-ІГ-ТЗ; № 09/09-16-А-ВЕУ-3-ІГ-ТЗ; № 09/09-16-А-ВЕУ-4-ІГ-ТЗ; № 09/09-16-А-ВЕУ-5-ІГ-ТЗ; № 09/09-16-А-ВЕУ-6-ІГ-ТЗ; № 09/09-16-А-ВЕУ-7-ІГ-ТЗ; № 09/09-16-А-ВЕУ-8-ІГ-ТЗ; № 09/09-16-А-ВЕУ-9-ІГ-ТЗ; № 09/09-16-А-ВЕУ-10-ІГ-ТЗ (том 2 а.с. 144-253, том 3 а.с. 1-286, том 4 а.с. 1-148);

тижневих звітів з фотоматеріалами (том 4 а.с. 149-166);

актів приймання-передачі проектно-вишукувальної продукції від 30.12.2016 № 09/09-16-А-1, від 28.02.2017 № 07/12-16-А-1 (том 8 а.с. 60, 61).

Щодо господарських відносин позивача з ТОВ "НКН-Будтранс", апеляційний суд звертає увагу на наступне.

02.10.2017 між ТОВ "Гюріш" (Замовник) та ТОВ "НКН-Будтранс" (Виконавець) укладено договір № 02/10-17, предметом якого є вивіз ґрунту Виконавцем з розгрузкою в місці складування та завезення гранітного щебеню на дорогу з розгрузкою по об`єкту "Реконструкція технологічних доріг та будівництво платформ ВЕУ потужністю 30 Мвт в Овідіопольському районі Одеської області" (том 5 а.с. 2-4).

07.07.2017 між ТОВ "Гюріш" (Замовник) та ТОВ "НКН-Будтранс" (Виконавець) укладено договір № 07/07/17, предметом якого є роботи на об`єкті Замовника "Будівництво ВЕС потужністю 30 МВт" по виконанню робіт:

виконання ямочного ремонту з щебенчато пісчаної суміші під`їзної дороги до місця розташування управління ТОВ "Гюріш";

благоустрою майданчика: зняття рослинного і земляного покрову та улаштування щебенчато пісчаної суміші і відсіву на території ТОВ "Гюріш" у розмірі 1190 кв.м при будівництві ВЕС потужністю 30 МВт на території Овідіопольської селищної ради Овідіопольського району Одеської області з роботою будівельних машин/механізмів та усіх необхідних ресурсів згідно отриманого завдання (том 5 а.с. 5-10).

05.10.2016 між ТОВ "Гюріш" (Замовник) та ТОВ "НКН-Будтранс" (Виконавець) укладено договір № 05/10-01-2016, за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе обов`язки по виконанню наступних дослідних робіт: проведення комплексу дослідних робіт та видача рекомендацій по застосуванню ферментного препарату при будівництві технологічних доріг до вітрової електростанції в Овідіопільському районі Одеської області (том 5 а.с. 11-12).

У технічному завданні до вказаного договору сторони узгодили об`єм робіт (том 5 а.с. 13-14).

На підтвердження виконання виконання умов вказаних договорів позивачем додано до матеріалів справи належним чином завірені копії:

актів здачі-прийняття робіт від 27.10.2017 № ОУ-3107-3; від 08.11.2017 № ОУ-3107-4; від 11.10.2017 № ОУ-3107-2; від 17.11.2017 № ОУ-3107-6; від 23.11.2017 № ОУ-3107-6; від 29.12.2017 № ОУ-3107-14; від 29.12.2017 № ОУ-3107-15; від 18.04.2018 № ОУ-0000024 (том 5 а.с. 15-22);

актів виконаних робіт по ремонту дороги від 10.07.2017 (том 5 а.с. 23-25);

актів здачі-прийняття робіт від 14.07.2017 № БТ-0000017, від 31.08.2017 № БТ-0000027; від 30.11.2017 № ОУ-3107-8; від 31.10.2016 № БТ-0000007; від 09.11.2016 № БТ-0000008; від 19.12.2016 № БТ-0000015; від 28.02.2018 (том 5 а.с. 26-32);

видаткової накладної від 10.07.2017 № БТ-0000004 (том 5 а.с. 33);

податкових накладних від 27.10.2017 № 2, від 08.11.2017 № 3, від 11.10.2017 № 1, від 17.11.2017 № 5, від 23.11.2017 № 6, від 29.12.2017 № 9, від 29.12.2017 № 10, від 18.04.2018 № 6, від 14.07.2017 № 4, від 21.08.2017 № 5, від 09.11.2017 № 4, від 24.11.2017 № 10, від 28.02.2018 № 10, від 10.10.2016 № 1, від 09.11.2016 № 2, від 10.11.2016 № 1, від 19.12.2016 № 4, розрахунок коригування від 11.11.2016 № 1 до податкової накладної від 10.11.2016 № 1 (том 5 а.с. 34-49, 58);

рахунків фактур від 26.10.2017 № СФ-0000003, від 06.11.2017 № СФ-0000064, від 04.10.2017 № БТ-0000057, від 15.11.2017 № СФ-0000066, від 23.11.2017 № СФ-0000078, від 11.12.2017 № СФ-0000087, від 12.12.2017 № СФ-0000088, від 28.02.2018 № СФ-0000013, від 10.07.2017 № БТ-0000023, від 04.08.2017 № БТ-0000036, від 09.11.2017 № СФ-0000065, від 23.11.2017 № СФ-0000077, від 07.03.2018 № СФ-0000015, від 08.10.2016 БТ-0000002, від 04.11.2016 № БТ-0000006, від 28.11.2016 № БТ-0000012 (том 5 а.с. 59-74);

банківських виписок (том 5 а.с. 75, 76);

технічного звіту від 25.11.2016 (том 5 а.с. 78-109).

Щодо господарських відносин позивача з ФОП ОСОБА_2

01.09.2016 між ТОВ "Гюріш" (Замовник) та ФОП ОСОБА_2 (Виконавець) укладено договір про надання послуг, відповідно до якого Виконавець зобов`язується за завданням Замовника здійснювати діяльність з організації та контролю розробки проектної документації проекту "Будівництво ВЕС потужністю 30 МВт в Овідіопольському районі Одеської області", яка здійснюється третіми особами (Підрядниками), та надавати послуги технічного консалтингу при проходженні державної експертизи розробленої проектної документації, за потреби, а Замовник зобов`язується прийняти результат виконаних робіт у вигляді затверджених розділів проектної документації та сплатити Виконавцю вартість виконаних робіт.

Пунктом 1.2 вказаного договору визначено перелік послуг, що надається, а саме:

організація та контроль коригування стадії "Проект" та отримання позитивного висновку державної експертизи для скоригованих частин проектної документації;

організація та контроль розробки проектної документації стадії "Робоча документація";

підготовка завдань на розробку проектної документації за цим договором здійснюється Виконавцем спільно з Замовником (том 5 а.с. 110-115).

На підтвердження фактичного виконання умов вказаного договору позивачем додано до матеріалів справи належним чином завірені копії:

акти прийому-передачі наданих послуг від 01.10.2016 № 1, від 04.11.2016 № 2, від 01.12.2016 № 3, від 03.01.2017 № 4, від 01.02.2017 № 5, від 02.03.2017 № 6, від 03.04.2017 № 7, від 03.05.2017 № 8А, від 03.05.2017 № 8, від 06.06.2017 № 9, від 04.07.2017 № 10, від 07.08.2017 № 11, від 04.09.2017 № 12, від 04.09.2017 № 13, від 09.10.2017 № 14, від 06.11.2017 № 15, від 18.12.2017 № 16 (том 5 а.с. 116-132);

рахунки на оплату від 30.09.2016 № 1, від 01.11.2016 № 2, від 01.12.2016 № 3, від 03.01.2017 № 4, від 01.02.2017 № 5, від 02.03.2017 № 6, від 03.04.2017 № 8, від 03.05.2017 № 9А, від 03.05.2017 № 9, від 06.06.2017 № 10, від 04.07.2017 № 11, від 07.08.2017 № 12, від 04.09.2017 № 14, від 02.03.2017 № 7, від 04.09.2017 № 13, від 09.10.2017 № 15, від 06.11.2017 № 16, від 18.12.2017 № 17 (том 5 а.с. 133-150);

банківські виписки (том 5 а.с. 151-153).

При цього, клегія суддів звертає увагу, що вказані обставини підтверджені і показами ФОП ОСОБА_2 як свідка в суді першої інстанції.

Також, як вірно зазначив суд першої інстанції, безпосередня участь ФОП ОСОБА_2 на всіх етапах будівництва ВЕС 30МВт на території Овідіопольського району Одеської області підтверджується довіреністю ТОВ "Гюріш" на представництво товариства у правовідносинах з будь-якими органами, установами, організаціями (том 5 а.с. 194).

Щодо господарських відносин позивача з ТОВ "Амстер Консалтинг".

20.07.2016 між ТОВ "Гюріш" (Замовник) та ТОВ "Амстер Консалтинг" (Виконавець) укладено договір про надання послуг, за умовами якого Замовник доручає Виконавцеві, а Виконавець зобов`язується виконати Замовнику за плату роботи з надання консультаційних послуг за напрямками, що цікавлять Замовника. Сторони погодили надання консультаційних послуг, управлінської та організаційної підтримки компанії з питань керування, корпоративного стратегічного й оперативного планування, визначення напрямів розвитку бізнесу (том 5 а.с. 196-198).

На підтвердження фактичного виконання умов договору позивачем до матеріалів справи додано:

акти надання послуг від 31.07.2016 № 1, від 31.08.2016 № 2, від 07.09.2016 № 3, від 30.09.2016 № 4, від 25.10.2016 № 5, від 31.10.2016 № 6, від 23.11.2016 № 8, від 30.11.2016 № 10, від 30.11.2016 № 11, від 10.01.2017 № 1, від 15.01.2017 № 2, від 31.01.2017 № 3, від 31.01.2017 № 4, від 28.02.2017 № 5, від 28.02.2017 № 6, від 31.03.2017 № 7, від 31.03.2017 № 8, від 28.04.2017 № 9, від 28.04.2017 № 10, від 19.05.2017 № 11, від 31.05.2017 № 12, від 31.05.2017 № 13, від 30.06.2017 № 15, від 30.06.2017 № 16, від 31.07.2017 № 18, від 31.08.2017 № 19, від 31.08.2017 № 20, від 29.09.2017 № 21, від 29.09.2017 № 22, від 31.10.2017 № 23, від 31.10.2017 № 24, від 30.11.2017 № 25, від 30.11.2017 № 26, від 29.12.2017 № 27, від 29.12.2017 № 28, від 30.06.2018 № 12, від 20.07.2018 № 13, від 20.07.2018 № 14, від 20.08.2018 № 16, від 20.08.2018 № 17, від 25.09.2018 № 20, від 25.09.2018 № 21 (том 5 а.с. 199-240);

рахунки на оплату від 09.11.2016 № 5, від 16.11.2016 № 6, від 09.12.2016 № 9, від 08.12.2016 № 8, від 13.01.2017 № 1, від 13.02.2017 № 3, від 13.02.2017 № 4, від 16.03.2017 № 5, від 16.03.2017 № 6, від 18.09.2017 № 20, від 22.06.2018 № 10/2018, від 20.07.2019 № 11/2018, віл 20.07.2018 № 12/2018, від 20.08.2018 № 15/2018, від 20.08.2018 № 16/2018 (том 5 а.с. 241-255);

банківські виписки (том 5 а.с. 256-259).

Окрім цього, судом першої інстанції було допитано в якості свідка консультанта ТОВ "Амстер Консалтинг" громадянина Бельгії ОСОБА_3 , який пітвердив наведені вище обставини щодо господарських операцій з ТОВ "Амстер Консалтинг".

Щодо господарських відносин позивача з ФОП ОСОБА_1

05.10.2016 між ФОП ОСОБА_1 (Виконавець) та ТОВ "Гюріш" (Клієнт) укладено договір надання послуг № 1016-02, за умовами якого Клієнт доручає, а Виконавець приймає на себе зобов`язання по наданню консультаційних послуг з питань ведення господарської діяльності, управлінської та організаційної підтримки, а саме: вдосконалення процесу управління компанією та комерційної діяльності, надання рекомендацій по вдосконаленню господарських процесів, надання консультаційних послуг в області планування, організаційних заходів, забезпечення контролю (том 6 а.с. 1, 2).

На підтвердження фактичного виконання умов договору позивачем до матеріалів справи додано:

акти надання послуг від 14.11.2016, від 25.11.2016, від 26.12.2016, від 20.01.2017, від 24.02.2017, від 24.03.2017, від 25.04.2017, від 25.05.2017, від 26.06.2017, від 24.07.2017, від 07.08.2017, від 28.08.2017, від 27.10.2017, від 05.11.2017, від 30.11.2017, від 29.12.2017, від 20.01.2018, від 28.02.2018, від 15.03.2018, від 10.04.2018, від 30.04.2018, від 25.05.2018, від 20.06.2018, від 04.07.2018, від 23.07.2018, від 20.08.2018, від 27.08.2018, від 10.09.2018, від 25.09.2018 (том 6 а.с. 3-31);

рахунки на оплату від 18.11.2016 № 14, від 24.11.2016 № 15, від 07.12.2016 № 16, від 26.12.2016 № 18, від 23.01.2017 № 1, від 27.02.2017 № 2, від 27.0.32017 № 3, від 25.04.2017 № 5, від 25.05.2017 № 6, від 26.06.2017 № 7, від 24.07.2017 № 12, від 07.08.2017 № 13, від 28.08.2017 № 14, від 27.10.2017 № 16, від 08.11.2017 № 17, від 20.11.2017 № 18, від 02.01.2018 № 1, від 27.11.2017 № 19, від 13.12.2017 № 21, від 25.01.2018 № 2, від 28.02.2018 № 5, від 18.02.2018 № 4, від 22.03.2018 № 6, від 24.04.2018 № 8, від 10.04.2018 № 7, від 04.05.2018 № 9, від 06.06.2018 № 11, від 21.05.2018 № 10, від 22.06.2018 № 14, від 02.07.2018 № 15, від 11.09.2018 № 22, від 09.08.2018 № 19, від 30.07.2018 № 17, від 09.08.2018 № 18, від 20.09.2018 № 24, від 28.08.2018 № 20, від 28.08.2018 № 21, від 11.09.2018 № 22, від 20.09.2018 №24, від 10.09.2018 № 25 (том 6 а.с. 32-71);

банківські виписки (том 6 а.с. 72-74);

огляд ринку вітроенергетики України: підсумки 2016 року (том 6 а.с. 75-88);

огляд вітроенергетичного ринку України та змін у законодавстві (том 6 а.с. 89-129);

огляд змін у законодавстві України (том 6 а.с. 130-132);

деталізація затрат часу (том 6 а.с. 133-160).

Дослідивши вищевказані документи у своїй сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вони підтверджують факт здійснених господарських операцій з контрагентами ТОВ "Десно", ТОВ "НКН-Будтранс", ТОВ "Амстер Консалтинг", ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , оскільки останні оформлені згідно з вимогами чинного законодавства, є належними, достатніми доказами та надані в обсязі, достатньому для підтвердження їх реальності.

При цьому, як вірно звернув увагу суд першої інстанції, ВЕС 30МВт на території Овідіопольського району Одеської області введено в експлуатацію, що підтверджується наявними в матеріалах справи сертифікатом серії ОД № 162190560438, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, технічним паспортом (том 2 а.с. 67-76), що також свдічить про те, що виконані контрагентами позивача роботи, які були необхідні для виконання останнім взятих на себе зобов`язань за договором підряду, укладеним з ТОВ "Овід Вінд".

Аналізуючи зміст акту перевірки, колегія суддів звертає увагу, що відповідачем фактично не заперечується надання позивачем первинних документів, не вказано наявність недоліків останніх чи їх невідповідність приписам Податкового кодексу та законодавчим нормам щодо бухгалтерського обліку.

В той же час, висновки, які стали підставою в подальшому для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, ґрунтуються лише на узагальненій податковій інформації та зводяться до інформації по ланцюгах постачання придбачних товарів у контрагентів позивача.

При цьому, відповідачем не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних операцій, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків.

Як вірно звернув увагу суд першої інстанції, висновки контролюючого органу ґрунтуються виключно на інформації баз даних ДПС, без проведення зустрічних звірок контрагентів, а тому є необ`єктивними та не можуть бути єдиною підставою для зняття витрат перевіреного періоду.

Надаючи оцінку посиланням відповідача на інформацію по ланцюгах постачання придбачних товарів у контрагентів позивача, колегія суддів зазначає, що доводи податкового органу щодо неможливості встановлення походження товару у ланцюгах постачання, не можуть бути покладені у провину позивачу та бути достатніми підставами для висновку про непідтвердженість тієї чи іншої господарської операції.

При цьому, позивач не наділений правом вимагати від контрагента документи, що підтверджують факт придбання останнім товару, тим більше до інших контрагентів у ланцюгу постачання, на яких відповідач вказує про підміну номенклатури товару.

Таким чином, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарських операцій, вчинених між замовником та його безпосередніми контрагентами.

Жодна норма законодавства не встановлює обов`язку покупця бути обізнаним про джерело походження товару та обов`язку з контролю за дотриманням попередніми контрагентами постачальника правил оподаткування.

Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок та виконання послуг, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи.

Проте, посадовими особами відповідача під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Висновки, викладені в податковій інформації, є відображенням дій працівників податкових органів і самі по собі не породжують правових наслідків для платника податків. Правомірність нарахування сум грошового зобов`язання не може мотивуватися виключно даними податкової інформації. Податкова інформація має оцінюватись судом з урахуванням інших доказів у справі.

Надання контролюючому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

У даному випадку, відповідачем і не встановлено, і не доведено, що відомості, які містяться в наданих позивачем документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, або недійсність яких установлена судом.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваного податкового-повідомлення рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 19.04.2019 № 0017221409, окільки позивачем використано у межах власної господарської діяльності придбані роботи та послуги за договорами, укладеними між позивачем та ТОВ "Десно", ТОВ "НКН-Будтранс", ТОВ "Амстер Консалтинг", ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , позивачем в повній мірі документально підтверджено реальність виконання правочинів, а надання контролюючому органу належним чином оформлених всіх первинних документів, передбачених законодавством, є підставою для формування витрат у перевіреному періоді.

Згідно з пунктом 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з:

постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

ввезення товарів на митну територію України;

вивезення товарів за межі митної території України;

постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Так, як вірно вказав суд першої інстанції та було підтверджено апеляційним судом обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання товару, робіт та послуг позивачем у ТОВ "Десно" та ТОВ "НКН-Будтранс", на які позивач посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) ПДВ до складу податкового кредиту.

Враховуючи наведене та те, що судом підтверджено правомірність формування позивачем витрат у перевіреному періоді, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивачем у відповідності до положень ПК України включено сплачені суми податку на додану вартість в ціні таких товарів до складу податкового кредиту, зазначивши, що підставою для нарахування податкового кредиту є наявність податкових накладних, оформлених належним чином та зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних з указаними контрагентами.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі статтею 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За встановлених вище обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені з порушенням принципу обґрунтованості, що є підставою для часткового задоволення позовних вимог, оскільки висновки контролюючого органу сформовані лише на підставі податкової інформації, а не безпосередньо наданих позивачем первинних документах.

Крім того, Головне управління ДПС в Одеській області в апеляційній скарзі обмежилось лише викладом обставин та норм права, проте не зазначили та не обґрунтували, у чому саме полягає неправильне застосування або порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, що саме не було досліджено судом першої інстанції, чи в чому полягає невідповідність висновків суду обставинам справи.

Отже, доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а відтак не є підставою для скасування рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 липня 2021 року.

Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Гюріш до Головного управління ДПС у Одеській області, Державної податкової служби України, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання протиправними дій та скасування рішення.

Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.

Заслухавши у судовому засіданні доповідь головуючого судді, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

П О С Т АН О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Одеській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 липня 2021 року - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 липня 2021 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст виготовлено 20 вересня 2021 року.

Головуючий суддя Л.В. Бєлова

Судді В.О. Аліменко,

О.М. Кузьмишина