Ухвала

від 07.02.2024 по справі 380/11162/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

про повернення касаційної скарги

07 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 380/11162/22

провадження № К/990/3398/24

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Єзерова А.А. (далі - Суд), перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ательєр» на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.12.2023 у справі №380/11162/22 за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ательєр», про скасування ухвали,

у с т а н о в и в:

У 2022 році ОСОБА_1 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Львівської міської ради, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ательєр», у якому просила:

- скасувати ухвалу за №2023 від 17.02.2022 «Про затвердження детального плану території, обмеженої вул. М. Вороного, вул. С. Руданського, вул. Ф. Ліста, вул. М. Коперника, пл. А. Міцкевича, просп. Т. Шевченка».

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19.06.2023 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.12.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, внаслідок чого:

- рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19.06.2023 у справі №380/11162/22 скасовано та прийнято постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено частково;

- визнано протиправною та нечинною ухвалу Львівської міської ради за №2023 від 17.02.2022 «Про затвердження детального плану території, обмеженої вул. М. Вороного, вул. С. Руданського, вул. Ф. Ліста, вул. М. Коперника, пл. А. Міцкевича, просп. Т. Шевченка».

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ательєр» оскаржило її у касаційному порядку та просило скасувати, натомість залишити у силі рішення суду першої інстанції.

Дослідивши зміст касаційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.

За правилом частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Розглядаючи питання про наявність підстав для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд бере до уваги таке.

Зі змісту касаційної скарги видно, що предметом касаційного оскарження є постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.12.2023 у справі №380/11162/22.

Також з відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, вбачається, що Львівський окружний адміністративний суд ухвалою від 05.09.2022 постановив здійснювати розгляд цієї справи за правилами загального позовного провадження.

Верховний Суд зазначає, що за змістом частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права винятково у тому разі:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Аналіз конструкції частини четвертої статті 328 КАС України дає підстави для висновку, що зазначена норма містить дві умови, які в сукупності складають зміст категорії «підстави касаційного оскарження судових рішень».

Зміст першої з цих умов полягає в тому, що у касаційній скарзі обов`язково має зазначатися, у чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права під час ухвалення судами першої та апеляційної інстанцій оскаржених судових рішень. Ця умова має бути дотримана під час касаційного оскарження усіх судових рішень, визначених частиною першою статті 328 КАС України - рішень суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, та постанов суду апеляційної інстанції.

Своєю чергою друга умова передбачає, що особа, яка подає касаційну скаргу, окрім зазначення неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права та (або) порушення норм процесуального права, має також навести одну з обставин, передбачених пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 КАС України.

Отже, підставою для касаційного оскарження судових рішень, ухвалених у справах, що не належать до справ незначної складності на підставі закону, є (1) зазначення фактів неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права та (або) порушення норм процесуального права, (2) й обов`язкове обґрунтуванням наявності однієї або кількох обставин, передбачених пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 КАС України.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу у касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі ж подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права суди першої та (або) апеляційної інстанцій застосували неправильно, а також обґрунтувати, у чому полягає помилка судів під час застосування відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма має застосовуватись.

Верховний Суд наголошує, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України треба зазначати, щодо яких саме правовідносин Верховний Суд ще не сформував правового висновку, а не абстрактно на це покликатися.

У разі, якщо скаржник вважає, що суди порушили норми процесуального права і неналежно дослідили зібрані у справі докази, неповно встановили обставини справи або встановили обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які суд не дослідив, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Перевіркою змісту касаційної скарги встановлено, що скаржник, на виконання вимог статті 330 КАС України, як на підставу звернення до суду касаційної інстанції посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що судом апеляційної інстанції не враховані висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2019 у справі №813/4993/15 та у постанові Верховного Суду від 27.07.2022 у справі №813/3269/17.

У свою чергу Верховний Суд зауважує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:

1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами;

2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено;

3) висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду;

4) обґрунтування, у чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

Подібність правовідносин означає, зокрема, подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.

Надавши належну оцінку доводам скаржника, Суд відхиляє посилання скаржника на неврахування постанови Верховного Суду від 27.07.2022 у справі №813/3269/17 з огляду на те, що Верховний Суд, своєю постановою від 12.12.2023 за результатами розгляду справи №813/3269/17 вирішив відступити від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 27.07.2022 у справі №813/3269/17 та в інших постановах, де цю позицію застосовано, стосовно того, що незатвердження Мінкультури меж історичного ареалу м. Львова у порядку, встановленому статтею 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» свідчить про фактичну відсутність таких меж та нівелює обов`язок суб`єктів містобудування отримувати дозвіл на проведення будівельних робіт в історичній частині міста Львова.

Також, Суд відхиляє посилання скаржника на неврахування постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2019 у справі №813/4993/15 з огляду на її нерелевантність справі №380/11162/22 та те, що у справі №813/4993/15 спірні правовідносини виникли щодо правомірності включено органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про готовність до експлуатації об`єкта, віднесеного до переліку пам`яток містобудування і архітектури місцевого значення Львівської області, а саму справу було передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду у зв`язку з тим, що учасник справи оскаржував судові рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

Крім того, скаржник посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначає, що суд апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови грубо порушив норми процесуального права частини 4, 7 статті 78 КАС України і висновок Верховного Суду щодо питання застосування такої норми права у подібних правовідносинах відсутній.

Проте, посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржником не зазначено:

1) які саме норми матеріального та/або процесуального права необхідно застосувати для формування вказаного вище висновку;

2) за результатами розгляду касаційної скарги, який саме висновок має бути сформований Верховним Судом з урахуванням зазначених норм матеріального та/або процесуального права.

Тож, саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.

Також, слід зауважити, що правові висновки Верховний Суд формулює лише щодо конкретно визначених правовідносин, а не висновок, який на думку скаржника буде підставою для відкриття касаційного провадження.

Отже, Суд вважає безпідставними посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.

Згідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

У касаційній скарзі заявник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням (рішеннями), беручи до уваги передбачені КАС України підстави для його скасування або змінення (статті 351-354 Кодексу), з вказівкою на конкретні висновки суду (судів), рішення якого (яких) оскаржується, та одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом чи не були ним застосовані.

Отже, касаційна скарга має містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їхнього) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом під час його (їхнього) ухвалення, та навести аргументи на обґрунтування своєї позиції.

Пункт 4 частини п`ятої статті 332 КАС України встановлює, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

З огляду на те, що заявник не виклав передбачених КАС України підстав для оскарження у касаційному порядку судових рішень, ухвалених у цій справі, касаційну скаргу слід повернути особі, яка її подала, з огляду на вимоги пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України.

Керуючись положеннями статті 248 та приписами пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, Верховний Суд

у х в а л и в:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ательєр» на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.12.2023 у справі №380/11162/22 повернути особі, яка її подала.

2. Роз`яснити заявникові, що повернення касаційної скарги не перешкоджає йому реалізувати право на повторне звернення до суду касаційної інстанції у порядку, встановленому законом.

3. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржникові надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і не оскаржується.

Суддя А.А. Єзеров