Постанова

від 07.02.2024 по справі 758/11320/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 758/11320/20

провадження № 61-10614 св 23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , правонаступником якої є ОСОБА_2 ,

відповідачі: ОСОБА_3 , товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Народна порука», товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова ініціатива»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Подільського районного суду м. Києва

у складі судді Якимець О. І. від 01 серпня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Шкоріної О. І., Поливач Л. Д.,

Стрижеуса А. М. від 31 травня 2023 року,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до

ОСОБА_3 , товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Народна порука» (далі - ТОВ «ФК «Народна порука»), товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Фінансова ініціатива» про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири та витребування майна.

В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що 01 липня 2011 року між ОСОБА_3 , яка є її дочкою, та АТ «Ерде Банк» укладено кредитний договір

№ К-83/11, відповідно до умов якого банк надав позичальнику грошові кошти

в сумі 350 000 грн.

Позивач вказувала, що на забезпечення виконання умов кредитного договору, між нею та банком укладено іпотечний договір від 01 липня 2011 року, відповідно до пункту 2.1. якого вона, як іпотекодавець, передав іпотекодержателю нерухоме майно, а саме двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

У зв`язку із скрутним фінансовим становищем у ОСОБА_3 сформувалася заборгованість за кредитним договором, тому позивач погодилася на умови банку підписати запропонований договір купівлі-продажу квартири, щоб її донька змогла укласти кредитний договір з ТОВ «ФК «Народна позика» та передати спірну квартиру в іпотеку.

07 листопада 2012 року між ОСОБА_3 та ТОВ «ФК «Народна позика» укладено кредитний договір № 0711001/000-КФШ/12, за умовами якого відповідно до

пункту 1.1. фінансова установа надала позичальнику грошові кошти на загальну суму 300 000 грн на придбання у матері квартири АДРЕСА_1 . При цьому, пунктом 1.2. договору визначено, що кредит надається позичальнику строком з 07 листопада 2012 року

по 07 листопада 2013 року. Умовами пункту 1.4. вказаного договору передбачено, що на забезпечення своїх зобов`язань за договором позичальник надає в іпотеку фінансовій установі нерухоме майно: двокімнатну квартиру

АДРЕСА_1 .

На виконання зазначеної вище домовленості з АТ «Ерде Банк» 07 листопада

2012 року між нею та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу квартири. Кошти мали бути спрямовані на погашення заборгованості ОСОБА_3 перед АТ «Ерде Банк» за кредитним договором від 01 липня 2011 року, банк надав довідку про погашення кредитної заборгованості. Вона кошти від продажу квартири не отримувала.

07 листопада 2012 року між ТОВ «ФК «Народна позика» та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки, екземпляр договору не був наданий іпотекодавцю, оскільки вони не були скріплені печаткою з боку ТОВ «ФК «Народна позика». Внаслідок ненадання екземпляру договору неможливо було виконувати зобов`язання за новим кредитним договором, так як лише в його тексті було зазначено реквізити, за якими можна було вносити кошти для погашення кредиту.

16 квітня 2013 року ОСОБА_3 від фінансової компанії надійшла вимога про погашення заборгованості за кредитним договором. Загальний розмір заборгованості становить 1 027 050 грн.

У подальшому, 04 листопада 2013 року ТОВ «ФК «Народна позика» направило на адресу ОСОБА_3 вимогу про звільнення квартири та зняття з реєстрації,

в якій зазначено, що оскільки нею не виконано умови вимоги від 04 червня

2013 року про погашення простроченої заборгованості за кредитним договором, тому відповідно до пункту 6.1. договору іпотеки ТОВ «ФК «Народна позика» задоволено забезпечену іпотекою вимогу шляхом реєстрації права власності на предмет іпотеки в порядку, передбаченому статтею 37 Закону України «Про іпотеку». Проте вказаної вимоги ОСОБА_3 надіслано не було.

Позивач зазначала, що, отримавши після реєстрації спірної квартири на ім`я ОСОБА_3 копію кредитного договору, вона та ОСОБА_3 прочитали, що за умовами пункту 1.3. договору відсотки за користування кредитом за фактичний час користування грошовими коштами встановлено у розмірі 42 % річних, з чого сторони зрозуміли, що в момент, коли їм пропонували погодитися на так зване перекредитування, вони були ошукані банком та фінансовою установою.

15 червня 2020 року ТОВ «ФК «Народна позика» квартира була продана

ТОВ «Фінансові ініціативи», яке знало про те, що в квартирі проживає вона, позивач, що квартира є спірною. Також ухвалою суду від 08 грудня 2016 року на квартиру було накладено арешт у справі № 758/13907/14 за її та ОСОБА_3 позовом до ТОВ «ФК «Народна позика» про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсним. Справа ще не вирішена. А тому цей правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила визнати договір купівлі-продажу квартири від 07 листопада 2012 року, укладений нею з ОСОБА_3 , недійсним, як укладений за складних обставин, щоб уникнути втрати спірної квартири як єдиного житла, на вкрай невигідних умовах для неї, оскільки в дійсності вона не отримувала коштів, за які б могла придбати собі інше житло. Більш того, за відсутності таких обставин, договір за жодних інших обставин не укладався б. Крім того, так як оспорюваний договір купівлі-продажу спірної квартири є недійсним з огляду на те, що її волевиявлення, як учасника правочину, не було вільним і не відповідало її внутрішній волі, тому вона згідно зі статтею 388 ЦК України має право витребувати у ТОВ «Фінансові ініціативи» належну їй квартиру.

Крім того, позивачка просила поновити строк позовної давності для звернення з позовом до суду, посилаючись на те, що з 2004 року хворіє, з червня 2013 року періодично знаходилася на стаціонарному лікуванні, довго вишукувала професійного адвоката для надання їй правової допомоги.

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 28 травня 2021 року заяву ОСОБА_3 про зупинення провадження у справі у зв`язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачки ОСОБА_1 задоволено. Зупинено провадження у зазначеній справі до залучення до участі у справі правонаступника чи законного представника.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 20 січня 2022 року клопотання ТОВ «ФК «Народна порука» задоволено. Поновлено провадження у зазначеній справі.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 11 лютого 2022 року залучено до участі у справі правонаступника позивача ОСОБА_1 - її сина

ОСОБА_2 .

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 01 серпня 2022 року

у задоволенні позову ОСОБА_1 , правонаступником якої є ОСОБА_2 , відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 31 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, рішення Подільського районного суду м. Києва від 01 серпня 2022 року залишено без змін.

Оскаржувані судові рішення мотивовано тим, щооспорюваний договір купівлі-продажу квартири вчинено сторонами з наміром створення відповідних правових наслідків за таким договором. Він не суперечить вимогам закону, відповідає волі сторін на встановлення цивільних-правових відносин передбачених таким договором, у зв`язку з чим відсутні підстави для визнання договору купівлі-продажу

від 07 листопада 2012 року недійсним. Оскільки вимога про витребування майна є похідною від вимоги про визнання правочину недійсним, в якій відмовлено, тому відсутні підстави для витребування квартири згідно зі статтями 216, 388 ЦК України.

Суд апеляційної інстанції вказав, що фактично позиція позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_3 вказує на фіктивність указаного правочину, тобто укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків. Проте вимог щодо недійсності договору купівлі-продажу з підстав його фіктивності ОСОБА_1 не заявляла.

Відмовляючи у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про закриття провадження у справі у зв`язку зі смертю правонаступника позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд апеляційної інстанції зазначив, що норми ЦПК України не передбачають можливості поєднання сторін судового процесу в одній особі, не передбачають й поняття «неналежний позивач», не визначають механізму заміни останнього, позаяк положення кодексу спрямовані на вирішення спору, якого не може бути із «самим собою». При цьому, у цій справі, правонаступником померлого правонаступника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 є відповідач ОСОБА_3 , унаслідок чого спірні правовідносини не допускають процесуального правонаступництва, тому наявні підстави, визначені частиною першою статті 377 ЦПК України. Водночас відповідно до частини третьої статті 377 ЦПК України, якщо судом першої інстанції ухвалено законне і обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи - сторони у спорі чи припинення юридичної особи - сторони у спорі, що не допускає правонаступництва, після ухвалення такого рішення не може бути підставою для застосування вимог

частини першої цієї статті.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що судом першої інстанції рішення за результатами розгляду цієї справи ухвалено 01 серпня 2022 року, смерть позивача ОСОБА_2 настала ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто після ухвалення судом рішення, тому для правильного вирішення даної справи суд апеляційної інстанції зобов`язаний перевірити законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, яке відповідає таким вимогам.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2023 року ОСОБА_3 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Подільського районного суду м. Києва від 01 серпня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 31 травня 2023 року, в якій,

з урахуванням уточненої касаційної скарги, просить вказані судові рішення скасувати й ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 у частині позовних вимог про витребування майна задовольнити, а в частині її позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу закрити провадження у справі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду

від 24 липня 2023 року визнано наведені ОСОБА_3 підстави для поновлення строку на касаційне оскарження неповажними, касаційну скаргу залишено без руху для усунення недоліків касаційної скарги.

У наданий судом строк ОСОБА_3 надіслала матеріали на усунення недоліків касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2023 року клопотання ОСОБА_3 про поновлення строку на касаційне оскарження задоволено й поновлено цей строк, відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу

№ 758/11320/20 з Подільського районного суду м. Києва та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У вересні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 січня 2024 року у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про розгляд справи за її участю відмовлено, справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Уточнена касаційна скарга ОСОБА_3 мотивована тим, що суди належним чином не дослідили зібрані у справі докази, неправильно застосували норми матеріального права та порушив норми процесуального права.

Вказує, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, оскільки суд безпідставно відніс справу до категорії малозначних, оскільки предметом позову є квартира, ринкова вартість якої становить 626 670 грн, що перевищує

250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на момент пред`явлення позову у 2020 році. Крім того, суд першої інстанції необґрунтовано відхилив клопотання позивача про витребування доказів у справі.

Суд апеляційної інстанції вказані порушення судом першої інстанції норм процесуального права не прийняв до уваги, формально розглянув справу, без дослідження всіх доказів в матеріалах справи.

Крім того, вказує, що суди взагалі не розглянули вимогу про витребування майна у незаконного володільця, чим порушили статтю 263 ЦПК України.

Також зазначає, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про відмови від частини позовних вимог та закриття провадження у справі в цій частині, а саме в частині позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, та необґрунтовано відмовив адвокату позивача в участі в апеляційному розгляді, що є порушенням права на правову допомогу гарантованого Конституцією України.

Відзиви на касаційну скаргу від учасників справи до суду не надходили.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

01 липня 2011 року між ПАТ «Ерде Банк» (іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (іпотекодавець) укладено договір іпотеки, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокудіною Л. Д. та зареєстрований

у реєстрі за № 1509. Предметом договору - іпотекодавець з метою забезпечення належного виконання зобов`язань, що випливає з кредитного договору від 01 липня 2011 року, укладеного між ПАТ «Ерде Банк» та ОСОБА_3 , кредит у розмірі

350 000,00 грн, строком до 30 червня2012 року, передає, а іпотекодержатель приймає в іпотеку в порядку і на умовах, майно - квартиру

АДРЕСА_1 . Вартість предмету іпотеки 880 000,00 грн.

07 листопада 2012 року між ОСОБА_3 та ТОВ «ФК «Народна позика» укладено кредитний договір № 0711001/000-КФІ/12. Відповідно до умов товариство надало позичальнику грошові кошти у національній валюті України на суму 300 000 грн на придбання двохкімнатної квартири АДРЕСА_3 , строком до 07 листопада

2013 року, зі сплатою 42 % річних за користування кредитом.

07 листопада 2012 року між ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_3 (покупець) укладено договір купівлі-продажу, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О. В. та зареєстрований у реєстрі за № 8588. Предметом договору стала квартира

АДРЕСА_1 , яка належала продавцю на праві власності.

На забезпечення зобов`язань за кредитним договором, того ж дня між

ОСОБА_3 (іпотекодавець) та ТОВ «ФК «Народна позика» (іпотекодержатель) було укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого предметом договору є квартира АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу

від 07 листопада 2012 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

У день укладення указаних договорів останні були посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О. В. та зареєстровані нею у Державному реєстрі правочинів. Також, до Державного реєстру іпотек та до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна внесено відомості про обтяження з 07 листопада 2012 року квартири

АДРЕСА_1 . Дані обставини підтверджено Інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 07 липня 2016 року № 62977165

07 листопада 2012 року ОСОБА_3 сплачено заборгованість за кредитним договором, укладеним нею з ПАТ «Ерде Банк» на загальну суму 216 033,92 грн,

що підтверджено квитанціями та довідкою про відсутність заборгованості

від 07 листопада 2012 року № 6672.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер правонаступник позивача ОСОБА_1 -

ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть

серія НОМЕР_1 , виданого Подільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 21 лютого 2023 року.

Заповітом від 27 березня 2021 року ОСОБА_2 всі свої права та обов`язки, які можуть належать йому на момент складення заповіту, а також інші права та обов`язки, які можуть належати йому в майбутньому та все своє майно, де б воно не було і з чого воно б не складалось, і взагалі те, що буде йому належати на день смерті і на що за законом він матиме право, заповів сестрі ОСОБА_3 , яка є відповідачем у справі.

Згідно з листа приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тетяни Осадчої від 07 квітня 2023 року вих. № 1/02-14/1/2023, 07 квітня 2023 року заведено спадкову справу № 1/2023 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 . Станом на 07 квітня 2023 року ОСОБА_3 є єдиним спадкоємцем по спадковій справі, інших заяв не надходило.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій

статті 389 ЦПК України.

В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на порушення судами норм процесуального права, а саме:

1) суд першої інстанції розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження;

2) суди необґрунтовано відхилили клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.

Згідно зі статтею 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу.

Процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи (правопопередника) іншою особою (правонаступником) у зв`язку з вибуттям із процесу суб`єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов`язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього.

Підставою процесуального правонаступництва є наступництво в матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони, зокрема, внаслідок смерті, зі спірних чи встановлених судом правовідносин майнового характеру. При процесуальному правонаступництві всі процесуальні дії, виконані попередником, є обов`язковими для правонаступника.

Відповідно до статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

У позовному провадженні процесуальне правонаступництво відбувається в тих випадках, коли права або обов`язки одного із суб`єктів спірного матеріального правовідношення в силу тих або інших причин переходять до іншої особи, яка не брала участі у цьому процесі.

Отже, процесуальне правонаступництво тісно пов`язане з матеріальним, оскільки процесуальне правонаступництво передбачає перехід суб`єктивного права або обов`язку від однієї особи до іншої в матеріальному праві. При цьому незалежно від підстав матеріального правонаступництва, процесуальне правонаступництво допускається лише після того, як відбудеться заміна в матеріальному правовідношенні.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер правонаступник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 , виданого Подільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 21 лютого 2023 року.

Заповітом від 27 березня 2021 року ОСОБА_2 всі свої права та обов`язки, які можуть належать йому на момент складення заповіту, а також інші права та обов`язки, які можуть належати йому в майбутньому та все своє майно, де б воно не було і з чого воно б не складалось, і взагалі те, що буде йому належати на день смерті і на що за законом він матиме право, заповів сестрі ОСОБА_3 , яка є відповідачем у справі.

Згідно з листа приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тетяни Осадчої від 07 квітня 2023 року вих. № 1/02-14/1/2023, 07 квітня 2023 року заведено спадкову справу № 1/2023 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 . Станом на 07 квітня 2023 року ОСОБА_3 є єдиним спадкоємцем по спадковій справі, інших заяв не надходило.

Предметом позову ОСОБА_1 є визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, укладеному між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та витребування квартири від ТОВ «Фінансова ініціатива» на користь позивачки. У ході розгляду справи позивачка ОСОБА_1 померла і районний суд залучив до участі у справі її правонаступника - ОСОБА_2 , який помер після ухвалення рішення районним судом і правонаступником якого є один з відповідачів - ОСОБА_3 .

Предмет спору слід розуміти матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.

З урахуванням викладеного помилковим є висновок апеляційного суду про те, що спірні правовідносини не допускають правонаступництва, оскільки предметом спору є майно - спірна квартира, щодо якої є спадкоємець. Поєднання в одній особі позивача і відповідача, а саме ОСОБА_3 як законного представника позивача ОСОБА_2 і її, як відповідача, не має жодного правового відношення до матеріального правонаступництва, яке в цій справі наявне.

З урахуванням викладеного, застосування апеляційним судом положення частини третьої статті 377 ЦПК України, згідно з якою, якщо судом першої інстанції ухвалено законне і обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи - сторони у спорі чи припинення юридичної особи - сторони у спорі, що не допускає правонаступництва, після ухвалення такого рішення не може бути підставою для застосування вимог частини першої цієї статті, є помилковим. Ця частина вказаної статті передбачає, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач.

ЦПК України не передбачає можливості поєднання сторін судового процесу в одній особі, не передбачає й поняття «неналежний позивач», не визначає й механізму заміни останнього, позаяк положення кодексу спрямовані на вирішення спору, якого не може бути із «самим собою».

Таким чином, у випадку встановлення судом процесуального випадку за якого позивачем і відповідачем у справі є фактично одна і та сама особа, розгляд заявленого позову у цій частині є неможливим за відсутністю спору, як такого.

До подібних правових висновків дійшов Верховний Суду у складі Касаційного господарського суду, викладених у постанові від 29 червня 2021 року

у справі № 907/551/17, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у справі № 304/185/19, провадження № 61-4724св22.

У випадку встановлення судом процесуального випадку, за якого позивачем і відповідачем у справі є фактично одна і та ж сама особа, розгляд заявленого позову у цій частині є неможливим за відсутністю спору як такого (відповідно до

пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України).

У зв`язку з викладеним, оскільки представник позивача помер після ухвалення районним судом рішення, тому апеляційному суду слід було в порядку законного представництва обговорити питання щодо заміни його спадкоємцем - ОСОБА_3 . Після цього, оскільки вона одночасно є відповідачем, суду слід було вирішити її клопотання про закриття провадження у справі в частині вимог про визнання договору купівлі-проваджу недійсним і продовжити розгляд справи за її позовом (як представника позивача) до інших відповідачів про витребування на її користь квартири. У залежності від установленого суду слід ухвалити законне, обґрунтоване і справедливе судове рішення.

З урахуванням наведеного, Верховний Суд уважає, що висновки, зроблені апеляційним судом по суті вирішення спору, є передчасними, так як судом не встановлено всіх обставин справи, а встановленим обставинам не надано належної правової оцінки. Суд апеляційної інстанції не надав оцінку всім аргументам сторін, тому оскаржуване судове рішення не відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Усунути ці недоліки на стадії касаційного перегляду з урахуванням повноважень Верховного Суду та меж перегляду справи в касаційній інстанції (стаття 400 ЦПК України), коли необхідно встановлювати фактичні обставини та оцінювати докази, є неможливим.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта

статті 411 ЦПК України).

З урахуванням наведеного, постанова апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 418 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 31 травня 2023 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. Ю. Гулейков

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець