Рішення

від 09.01.2024 по справі 199/1565/21

АМУР-НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 199/1565/21

(2/199/31/24)

РІШЕННЯ

Іменем України

09.01.2024 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді Якименко Л.Г.

за участю секретаря Свержевської В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), Державного підприємства «Сетам» та ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 , про визнання недійсними електронних торгів, протоколу їх проведення, акту проведення електронних торгів, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), Державного підприємства «Сетам» та ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 , про визнання недійсними електронних торгів, протоколу їх проведення, акту проведення електронних торгів.

В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що на примусовому виконанні у головного державного виконавця Центрального ВДВС м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Астаркіної Є.П. перебував виконавчий лист №205/498/18, виданий 09.10.2019 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 5318,06 доларів США (екв. 140 875,41 грн.).

У рамках виконавчого провадження, державний виконавець Добриднік Сергій Анатолійович, який, на думку позивача, не мав службових повноважень за виконавчим провадженням №60694416, провів виконавчі дії з примусового виконання виконавчого листа від 09.10.2019 з порушеннямиЗакону України «Про виконавче провадження», Порядку реалізації арештованого майна, затвердженогонаказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 №2831/5, що вбачається у знехтуванні обов`язків, які були покладені на нього приписами статей 2, 18, 28 Закону, зокрема неналежне направлення документів виконавчих проваджень, що призвело до необізнаності позивачем здійснення виконавчих дій із проведення оцінки її майна та передачі такого на електронні торги.

Крім цього, позивач зазначає, що відповідач ОСОБА_2 набув у власність незаконно реалізоване майно позивача за істотно заниженою ціною, у зв`язку із зменшенням її оціночної вартості.

Таким чином, посилаючись на вказані обставини та на порушення строків проведення електронних торгів, позивач просила суд:

-визнати недійсними електронні торги з реалізації арештованого нерухомого майна, а саме: частини двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , загальною площею - 51,7 кв.м, з них житлова площа - 27,8 кв.м, яка належить ОСОБА_1 , реєстраційний номер лота №457869;

-визнати недійсним та скасувати протокол проведення електронних торгів №520446 від 05.01.2021 року, сформованого ДП «СЕТАМ» 05.01.2021 року;

-визнати недійсним та скасувати акт державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Добридніка С.А. про проведені електронні торги від 20.01.2021 року.

Представником відповідача Державного підприємства «Сетам» надано до суду відзив, за змістом якого представникДП «СЕТАМ»вважає вимоги позивача незаконними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. У відзиві наголошено увагу на тому, що виконавцем було вчинено всі необхідні заходи відповідно до вимог законодавства із передачі спірної квартири на реалізацію.

У позовній заяві не доведено порушення норм Порядку під час проведення оскаржуваних торгів, впливу таких порушень на результат електронних торгів та порушення законних прав позивача у результаті проведення електронних торгів.

Тому, посилаючись на вказані обставини, у задоволенні позову просив відмовити у повному обсязі.

Начальник Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Лисенко Д. надав до суду відзив, у якому проти задоволення позову заперечував та зазначив, що позивач була повідомлена про початок примусового виконання рішення суду, оскільки постанову про відкриття виконавчого провадження отримала особисто під підпис.

Через ідентифікатор доступу, боржник мав право ознайомлюватися із матеріалами виконавчого провадження онлайн, у режимі реального часу. Також, усі документи виконавчого провадження було направлено боржнику рекомендованою кореспонденцією за його адресою, зазначеною у виконавчому документі, а саме: АДРЕСА_2 , тому доводи позивача щодо неповідомлення його про вчинення державним виконавцем дій та неотримання документів виконавчого провадження, не відповідають дійсності та свідчать про ухилення від виконання зобов`язань покладених на нього судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Крім цього зазначив, що державним виконавцем було здійснено вихід за адресою реалізованого майна, однак квартира була зачинена, опис було проведено за наявною технічною документацією, наданою БТІ, із застосуванням фото фіксації вхідний дверей та балкону зазначеної квартири, а боржника призначено зберігачем, згідно зі ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження».

Також вказав, що доводи позивача стосовно того, що державний виконавець Добриднік С.А. не мав службових повноважень за виконавчим провадженням №60694416, є безпідставними, оскільки відповідно до доручення начальника відділу Лисенко Д.Б., відповідно до п.5 розділу V «Інструкції з організації примусового виконання рішень», виконавче провадження №60694416 31.08.2020 року було передано до головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Добридніка Сергія Анатолійовича, копія якого разом із актом прийому-передачі виконавчих проваджень зберігається в архіві відділу у відповідній номенклатурі справ.

Тому, посилаючись на вказані обставини, просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 надав до суду відзив, у якому зазначив, що реалізація майна частини квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , була здійснена із дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження», Порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року №2831/5 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.09.2016.

У свою чергу, позивачем не було доведено належними та допустимими доказами факту порушення державним виконавцем норм чинного законодавства та її конституційних прав під час винесення постанов від 25.11.2020 року про опис та арешт майна боржника та від 07.12.2020 року про призначення суб`єкта оціночної діяльності-суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні.

Крім цього вказав, що доводам позивача вже надано оцінку в судовому рішенні, яке набрало законної сили у справі №205/498/18 за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Добридніка Сергія Анатолійовича.

Тому, враховуючи вищевикладене, у задоволенні позову просив відмовити у повному обсязі.

Позивачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, її представник адвокат Бардаченко В.В. надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

У судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з`явився, його представник адвокат Бесчасова Д.О. надала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності, у задоволенні позову просила відмовити у повному обсязі.

Представники відповідачів Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), Державного підприємства «Сетам» у судове засідання не з`явилися, про день та час судового засідання повідомлялися належним чином.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню із наступних підстав.

Судом встановлено, що 21.11.2019 року представник АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції із заявою про відкриття виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа №205/498/18, виданого Ленінським районним судом м. Дніпропетровська 09 жовтня 2019 року, про стягнення із ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» боргу в розмірі 5318,06 доларів США, що еквівалентно сумі у розмірі 140875,41 грн. (т.2, а.с. 67).

25.11.2019 року державним виконавцем Астаркіною Є.П. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження із примусового виконання виконавчого листа №205/498/18, виданого 09 жовтня 2019 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення із ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» боргу в розмірі 5318,06 доларів США, що еквівалентно сумі у розмірі 140875,41 грн., яка була направлена рекомендованим листом із повідомленням сторонам виконавчого провадження для відома, боржнику для належного виконання, що підтверджується Списком згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів (т.2, а.с.65, 59-60).

Також судом встановлено, що 25.11.2019 року державним виконавцем Астаркіною Є.П. винесені постанови про арешт майна боржника і про опис та арешт майна (коштів) боржника, які направлені для належного виконання на адресу боржника ОСОБА_1 за адресою, що вказана у виконавчому документі, а саме: АДРЕСА_2 , рекомендованим поштовим відправленням, що підтверджується Списком згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів (т.2, а.с. 57,48).

Відповідно до постанови від 07.12.2020 року державним виконавцем Добридніком С.А. було залучено суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання ОСОБА_4 у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа №205/498/18, виданого 09 жовтня 2019 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська (т.2, а.с.31)

Згідно зі звітом про оцінку майна від 08.12.2020 року, який складений оцінювачем ОСОБА_4 , вартість 1/2 частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , станом на 08.12.2020 року складає 174 000 грн. (т.2, а.с. 33-42).

Державним виконавцем 08.12.2020 року за вих. №35902 сторонам виконавчого провадження відправлені листи щодо вартості проведеної оцінки та роз`яснено право на оскарження проведеної оцінки з можливістю ознайомитись із висновком експерта. Повідомлення щодо визначення вартості арештованого майна, на підставі проведеної оцінки від 08.12.2020 за вих. №35902, було направлено на адресу боржника ОСОБА_1 за адресою, яка вказана у виконавчому документі, а саме: АДРЕСА_2 , (т.2, а.с.17). У той час, як матеріали виконавчого провадження №60694416 не містять підтвердження отримання боржником ОСОБА_1 вказаного звіту про оцінку майна.

Державним виконавцем було підготовлено проект заявки від 10.12.2020 року для проведення електронних торгів нерухомого майна боржника, відповідно до ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження» (т.2, а.с. 18-20).

05 січня 2021 року було проведено електронні торги по лоту №457869, під час яких 1/2 частина квартири АДРЕСА_1 була реалізована за стартовою ціною 174 000,00 грн., що підтверджується актом про проведені електронні торги від 20 січня 2021 року (а.с. 18-19).

Статтею 41 Конституції Українипередбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У статті 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованогоЗаконом України від 17.07.97 р. N 475/97-ВРзазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ч. 1, ч. 2ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Частиною 1ст. 15 ЦК Українипередбачене право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в п. 63постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 р. у справі №910/3009/18(провадження №12-204гс19), п. 50постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 р. у справі №925/642/19(провадження №12-52гс20).

Відповідно дост. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень інших органів (посадових осіб) сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗакону, а також рішеннями, які відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1, ч. 2ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження», реалізація арештованого майна здійснюється шляхом проведення електронних аукціонів або за фіксованою ціною. Реалізація за фіксованою ціною застосовується щодо майна, оціночна вартість якого не перевищує 30 мінімальних розмірів заробітної плати. Реалізація за фіксованою ціною не застосовується до нерухомого майна, об`єктів незавершеного будівництва, майбутніх об`єктів нерухомості, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден незалежно від вартості такого майна. Порядок проведення електронних аукціонів визначається Міністерством юстиції України.

Відповідно до ч. 1ст. 650 ЦК України, особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 4ст.656ЦК України до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

З аналізу змісту ч. 1 ст.650, ч. 1 ст.655та ч. 4 ст.656 ЦК Україниможна зробити висновок, що процедура набуття майна на прилюдних торгах є різновидом договору купівлі-продажу. Сторонами договору купівлі-продажу є продавець і покупець.

Частиною 1ст. 215 ЦК Українипередбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 3ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця учасника прилюдних торгів, та враховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акту проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином, який може визнаватися недійсним у судовому порядку.

Дотримання нормативно встановлених правил призначення та проведення прилюдних торгів є обов`язковою умовою правомірності правочину.

Правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей203,215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів, передбачених Порядком реалізації арештованого майна, затвердженимнаказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 р. №2831/5, який діяв на час проведення оспорюваних електронних торгів.

Згідно з Порядком електронні торги - продаж майна за принципом аукціону засобами системи електронних торгів через Веб-сайт, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну.

У постанові Верховного Суду України від 06.04.2016 р. по справі №3-242гс16 зроблено висновок, що при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити, чи мало місце порушення вимог Тимчасового порядку та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів.

Упостанові Верховного Суду України від 29.11.2017 р. у справі №668/5633/14-цтакож викладено правовий висновок, що головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому, окрім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів, повинні бути встановлені й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.

Аналогічні правові висновки викладені упостановах Верховного Суду України від 18.11.2015 р. у справі №6-1884цс15, від 25.11.2015 р. у справі №6-1749цс15, від 13.04.2016 р. у справі №6-2988цс15, від 29.06.2016 р. у справах №6-370цс16 та №6-547цс16.

Частиною 5ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено, що виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем. Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом.

Так, із матеріалів справи вбачається, що відповідно до звіту про оцінку майна від 08.12.2020 року, який складений оцінювачем ОСОБА_4 , вартість 1/2 частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , станом на 08.12.2020 року складає 174 000 грн. (т.2,а.с. 33-42).

У той же час, відповідно до Звіту про оцінку майна ТОВ «ПРАЙМ ОЦІНКА» від 01.07.2021 року (т.2, а.с.103-113 ), який був замовлений для оподаткування квартири при оформленні правочину на іншу 1/2 частину вищезазначеної квартири у нотаріуса - ринкова вартість зазначеної квартири складає 883195,14 грн., таким чином ринкова вартість 1/2 чатини квартири складає 441597,57 грн., що більш ніж у 2,5 рази більше. Суд враховує, що зазначений звіт є реєстровою оцінкою майна. Також, зазначений звіт можна перевірити за вказаним у ньому паролем пошуку БЛУМВЕ846480 «Єдиній базі даних звітів про оцінку».

Окрім того, в порушення чинного законодавства, позивач ОСОБА_1 не була ознайомлена з результатами визначення вартості майна, а отже була позбавлена можливості оскаржити в цій частині зазначений висновок про вартість майна, а саме в частині заниження вартості 1/2 частини квартири.

Так, ОСОБА_1 зверталася до суду зі скаргою на дії державного виконавця, однак оскаржувалися саме дії державного виконавця в частині проведення торгів та процедури (невідповідність вимогам закону) призначення і проведення експертної оцінки. Питання щодо невідповідності зазначеного у Звіті про оцінку майна від 08.12.2020 року, який складений оцінювачем ОСОБА_4 , вартості 1/2 частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , яка станом на 08.12.2020 року складає 174 000 грн. (т.2, а.с. 33-42), предметом розгляду в судовому порядку не було.

Статтею 48 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, 25.11.2020 року державним виконавцем було винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, якою було накладено арешт одразу на майно, а саме 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 (т.2, а.с.48).

Відповідно дост. 20 Закону України «Про виконавче провадження», для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання. Експерт або спеціаліст зобов`язаний надати письмовий висновок, а суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання письмовий звіт з питань, що містяться в постанові протягом 15 робочих днів з дня ознайомлення з постановою виконавця.

Матеріали виконавчого провадження, не містять доказів того, що державний виконавець чи оцінювач зверталися до позивача з вимогою забезпечити доступ оцінювача до об`єкта оцінювання.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що оцінка спірного нерухомого майна була проведена з порушенням норм чинного законодавства та зазначена сума є явно (очевидно) заниженою, а тому не підлягає застосуванню.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 10.08.2021 р. у справі №461/4240/17, оцінка майна без огляду майна, що підлягає оцінці, без наведення пояснень про неможливість особистого огляду об`єкта оцінки, обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки, здійсненої без особистого огляду, є безумовною підставою для визнання незаконними дій державного виконавця з проведення оцінки майна, а також визнання оцінки такою, що не підлягає застосуванню.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного суду від 16.12.2019 р. у справі №211/2171/15-ц, від 07.04.2021 р. у справі №753/3055/18, від 27.02.2023 р. у справі №755/6058/20.

Згідно з п. 3 розділу II Порядку реалізації арештованого майна, виконавець у строк не пізніше 5 робочих днів після ознайомлення сторін із результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна готує проект заявки на реалізацію арештованого майна, який містить інформацію, передбачену абзацами 3-16 п. 2 цього розділу.

Слід зазначити, що відповідачем не спростовано тієї обставини, що позивач не був ознайомлений з результатами оцінки арештованого майна, проведеної оцінювачем ОСОБА_4 , тому у державного виконавця не було підстав для подання заявки на реалізацію арештованого майна, а саме 1/2 частини квартири АДРЕСА_4 .

Також суд зауважує, що відповідно до практики ЄСПЛ, втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла. Концепція "житла" має першочергове значення для особистості людини, самовизначення, фізичної та моральної цілісності, підтримки взаємовідносин з іншими, усталеного та безпечного місця в суспільстві. Враховуючи, що виселення є серйозним втручанням у право особи на повагу до її житла, Суд надає особливої ваги процесуальним гарантіям, наданим особі в процесі прийняття рішення. Зокрема, навіть якщо законне право на зайняття приміщення припинено, особа вправі мати можливість, щоб співрозмірність заходу була визначена незалежним судом у світлі відповідних принципів статті 8 Конвенції. Відсутність обґрунтування в судовому рішенні підстав застосування законодавства, навіть якщо формальні вимоги було дотримано, може серед інших факторів братися до уваги при вирішенні питання, чи встановлено справедливий баланс заходом, що оскаржуються (KRYVITSKA AND KRYVITSKYY v. UKRAINE, №30856/03, § 41, 44 ЄСПЛ, від 02.12.2010 року) (постанова ВС від 03.11.2021 у справі №640/15036/18).

Статтею 89 ЦПК Українипередбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на порушення з боку відповідача норм чинного законодавства при організації та проведенні електронних торгів, а також враховуючи правові наслідки для позивача, які сталися внаслідок проведення зазначених торгів, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання недійсними електронних торгів.

Щодо оскарження позивачем протоколу та акта про проведені прилюдні торги, суд зауважує наступне.

За змістом статей15і16 ЦК Україникожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права чи інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Інакше кажучи, суд має захистити право чи інтерес у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (зокрема, постанови від 5 червня 2018 року у справі №338/180/17, від 28 вересня 2022 року у справі №483/448/20, від 14 грудня 2022 року у справі №477/2330/18).

Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі №910/3009/18, від 22 вересня 2022 року у справі №462/5368/16-ц).

Обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Дана правова позиція викладена, зокрема, упостановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі №916/1415/19, від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16-ц.

З огляду на те, що продаж майна на публічних торгах є правочином, то оскарженню може підлягати саме відповідний правочин, а не протокол як документ, який засвідчує вчинення цього правочину. Вимоги про визнання недійсними протоколу публічних торгів є неналежним і неефективним способом захисту. Такий самий підхід слід застосовувати і щодо оскарження іншого документа - акта про проведені електронні торги.

Наведена правова позиція узгоджується із викладеною впостановах Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі №910/12525/20, від 28 вересня 2022 року у справі №483/448/20, від 4 липня 2023 року у справі №233/4365/18.

Таким чином, відповідні вимоги позивача про визнання недійсними протоколу й акта про проведені прилюдні торги є неналежними та неефективними через обраний спосіб захисту, що зумовлює суд у задоволенні позову в цій частині відмовити.

Отже, суд, розглянувши справу в межах позовних вимог, на підставі доказів, поданих учасниками справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності, проаналізувавши вимоги Закону, що передбачають відповідні правовідносини, приходить до висновку про задоволення позовних вимог частково.

Крім цього, у зв`язку з тим, що при подачі позову позивач ОСОБА_1 була звільнена від сплати судового збору, на підставі п.10 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір», із відповідачів підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору на користь державни у розмірі 404,00 грн. із кожного.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 10, 202, 203, 215, 316, 317, 319, 321, 331, 355, 366, 371, 386, 650, 655, 656, 658 ЦК України, ст.ст. 2-5, 10-13, 18, 23, 76, 81, 89, 141, 209, 258, 259, 264, 265, 268, 354, 355, 392, 379 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), Державного підприємства «Сетам» та ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 , про визнання недійсними електронних торгів, протоколу їх проведення, акту проведення електронних торгів, - задовольнити частково.

Визнати недійсними електронні торги із реалізації арештованого нерухомого майна, а саме: частини двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , загальною площею - 51,7 кв.м, із них житлова площа - 27,8 кв.м, яка належить ОСОБА_1 , реєстраційний номер лота №457869.

Стягнути із Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), код ЄДРПОУ 34984540, 404 (чотириста чотири) гривні 00 копійок судового збору на користь держави.

Стягнути із Державного підприємства «Сетам», код ЄДРПОУ 39958500, 404 (чотириста чотири) гривні 00 копійок судового збору на користь держави.

Стягнути із ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , 404 (чотириста чотири) гривні 00 копійок судового збору на користь держави.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя