Постанова

від 05.11.2024 по справі 199/1565/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4147/24 Справа № 199/1565/21 Суддя у 1-й інстанції - Якименко Л.Г. Доповідач - Макаров М. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого судді Макарова М.О.

суддів Барильської А.П., Свистунової О.В.

при секретарі Керімовій-БандюковійЛ.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційноюскаргою ОСОБА_1 нарішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 січня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), Державного підприємства «Сетам», ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_3 , про визнання недійсними електронних торгів, протоколу їх проведення, акту проведення електронних торгів, -

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), Державного підприємства «Сетам», ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_3 , про визнання недійсними електронних торгів, протоколу їх проведення, акту проведення електронних торгів.

Позовні вимоги ОСОБА_2 мотивовані тим, що на примусовому виконанні у головного державного виконавця Центрального ВДВС м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Астаркіної Є.П. перебував виконавчий лист №205/498/18, виданий 09 жовтня 2019 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 5318,06 доларів США (екв. 140 875,41 грн.).

У рамках виконавчого провадження, державний виконавець Добриднік С.А., який, на думку позивача, не мав службових повноважень за виконавчим провадженням №60694416, провів виконавчі дії з примусового виконання виконавчого листа від 09 жовтня 2019 з порушеннями Закону України «Про виконавче провадження», Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 рокум №2831/5, що вбачається у знехтуванні обов`язків, які були покладені на нього приписами статей 2, 18, 28 Закону, зокрема неналежне направлення документів виконавчих проваджень, що призвело до необізнаності позивачем здійснення виконавчих дій із проведення оцінки її майна та передачі такого на електронні торги.

Крім цього, позивач зазначає, що відповідач ОСОБА_1 набув у власність незаконно реалізоване майно за істотно заниженою ціною, у зв`язку із зменшенням її оціночної вартості.

Таким чином, посилаючись на вказані обставини та на порушення строків проведення електронних торгів, позивачка просила: визнати недійсними електронні торги з реалізації арештованого нерухомого майна, а саме: частини двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 , реєстраційний номер лота №457869; визнати недійсним та скасувати протокол проведення електронних торгів №520446 від 05 січня 2021 року, сформованого ДП «СЕТАМ» 05 січня 2021 року; визнати недійсним та скасувати акт державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Добридніка С.А. про проведені електронні торги від 20 січня 2021 року.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 січня 2024 року позовні вимоги задоволено частково, а саме, визнано недійсними електронні торги із реалізації арештованого нерухомого майна, а саме: частини двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , загальною площею - 51,7 кв.м, із них житлова площа - 27,8 кв.м, яка належить ОСОБА_2 , реєстраційний номер лота № НОМЕР_1 . В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення,яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що в діях державного виконавця не було встановлено жодних порушень закону. Апелянт вказує, що до предмету доказування у справах про визнання недійсними електронних торгів не входить визначення вартості майна, а результати оцінки майна мають, окремий, передбачений законом спосіб оскарження. При цьому, оцінка вартості майна не оскаржувалася.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, з наступних підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не був ознайомлений з результатами оцінки арештованого майна, проведеної оцінювачем ОСОБА_5 , а тому у державного виконавця не було підстав для подання заявки на реалізацію арештованого майна - 1/2 частини квартири АДРЕСА_2 . Крім того, суд вказав, що продаж майна на публічних торгах є правочином, тому оскарженню може підлягати саме відповідний правочин, а не протокол як документ, який засвідчує вчинення цього правочину. Вимоги про визнання недійсними протоколу публічних торгів та акту про проведені електронні торги є неналежним і неефективним способом захисту.

Колегія суддів в повній мірі не може погодитись із вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, матеріалами справи встановлено, що 21 листопада 2019 року представник АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції із заявою про відкриття виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа №205/498/18, виданого Ленінським районним судом м. Дніпропетровська 09 жовтня 2019 року, про стягнення із ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» боргу в розмірі 5318,06 доларів США, що еквівалентно сумі у розмірі 140875,41 грн..

25 листопада 2019 року державним виконавцем Астаркіною Є.П. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження із примусового виконання виконавчого листа №205/498/18, виданого 09 жовтня 2019 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення із ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» боргу в розмірі 5318,06 доларів США, що еквівалентно сумі у розмірі 140875,41 грн., яка була направлена рекомендованим листом із повідомленням сторонам виконавчого провадження для відома, боржнику для належного виконання, що підтверджується Списком згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів.

Встановлено, що 25 листопада 2019 року державним виконавцем Астаркіною Є.П. винесені постанови про арешт майна боржника і про опис та арешт майна (коштів) боржника, які направлені для належного виконання на адресу боржника ОСОБА_2 за адресою, що вказана у виконавчому документі, а саме: АДРЕСА_3 , рекомендованим поштовим відправленням, що підтверджується Списком згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів.

Відповідно до постанови від 07 грудня 2020 року державним виконавцем ОСОБА_6 було залучено суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання ОСОБА_5 у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа №205/498/18, виданого 09 жовтня 2019 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська.

Згідно зі звітом про оцінку майна від 08 грудня 2020 року, який складений оцінювачем ОСОБА_5 , вартість 1/2 частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , станом на 08 грудня 2020 року складає 174 000 грн..

Державним виконавцем 08 грудня 2020 року за вих. №35902 сторонам виконавчого провадження відправлені листи щодо вартості проведеної оцінки та роз`яснене право на оскарження проведеної оцінки з можливістю ознайомитись із висновком експерта.

Повідомлення щодо визначення вартості арештованого майна, на підставі проведеної оцінки від 08 грудня 2020 за вих. №35902, було направлено на адресу боржника ОСОБА_2 за адресою, яка вказана у виконавчому документі, а саме: АДРЕСА_3 .

Державним виконавцем було підготовлено проєкт заявки від 10 грудня 2020 року для проведення електронних торгів нерухомого майна боржника, відповідно до ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження».

05 січня 2021 року були проведені електронні торги по лоту №457869, під час яких 1/2 частина квартири АДРЕСА_1 була реалізована за стартовою ціною 174 000,00 грн., що підтверджується актом про проведені електронні торги від 20 січня 2021 року.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизначних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

У статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.97 р. N 475/97-ВР зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 650 ЦК України особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 655 ЦК України).

Частиною 4 ст. 656 ЦК України встановлено, що до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Таким чином, правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів, передбачених Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5 (далі Порядок).

Згідно з Порядком електронні торги - продаж майна за принципом аукціону засобами системи електронних торгів через веб-сайт, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну.

Відповідно до пунктів 3, 4 розділу II Порядку виконавець у строк не пізніше п`яти робочих днів після ознайомлення із результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна готує проект заявки на реалізацію арештованого майна, який містить інформацію, передбачену абзацами третім - шістнадцятим пункту 2 цього розділу.

Державний виконавець направляє заявку на реалізацію арештованого майна начальнику відділу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, для підписання та передачі організатору.

У разі встановлення відповідності документів вимогам законодавства чи після приведення їх у відповідність до вимог законодавства начальник відділу державної виконавчої служби підписує (за допомогою електронного цифрового підпису або власноруч у випадку, передбаченому пунктом 4 розділу 1 цього Порядку) заявку на реалізацію арештованого майна та надсилає її організатору разом із документами, передбаченими абзацами четвертим-тринадцятим пункту 3 розділу II цього Порядку, в електронному вигляді через особистий кабінет відділу державної виконавчої служби для знесення інформації про проведення електронних торгів у Систему.

Перевірка змісту заявки на відповідність вимогам законодавства організатором не здійснюється. За відповідність документів, на підставі яких вноситься інформація до Системи, а також за достовірність інформації, зазначеної у заявці, відповідають посадові особи відділу державної виконавчої служби (приватний виконавець).

ДП «СЕТАМ» розміщує інформацію в системі електронних торгів виключно на підставі документів, наданих відповідним органом державної виконавчої служби.

Обов`язок організатора торгів перевіряти законність дій державного виконавця щодо передачі майна на реалізацію та достовірність інформації, зазначеної у заявці на реалізацію арештованого майна, у тому числі наявність рішень щодо заборони органу ДВС вчиняти дії по виконанню виконавчого провадження чинним законодавством не передбачений.

Державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення електронних торгів, а самі електронні торги з реалізації рухомого майна організовує і проводить організатор електронних торгів.

Процедура реалізації майна на прилюдних торгах полягає у забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця-учасника прилюдних торгів за плату. Така процедура полягає в укладенні та виконанні договору купівлі-продажу. На підтвердження його укладення складається відповідний протокол, а на підтвердження виконання з боку продавця - акт про проведені прилюдні торги.

Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першоютретьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15, від 13 квітня

2016 року у справі № 6-2988цс15 та від 22 лютого 2017 року у справі

№ 6-2677цс16, головною умовою, яку повинні встановити суди при вирішенні питання про визнання прилюдних торгів недійсними, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, тобто не тільки недотримання норм закону під час проведення прилюдних торгів, а й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними. Тобто для визнання судом електронних торгів недійсними необхідним є наявність підстав для визнання прилюдних торгів недійсними (порушення правил проведення електронних торгів); встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Посилання ОСОБА_2 на відсутність доказів ознайомлення її з результатами визначення ринкової вартості нерухомого майна, колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на наступне.

У постанові Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі № 661/107/19 (провадження № 61-18549св20) зазначено, що «відповідно до частини третьої статті 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» акт оцінки майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна, здійсненої суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання, звіт про оцінку такого майна додається до акта оцінки майна.

Згідно зі статтею 3 цього Закону оцінка майна - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами з оцінки майна, і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі №914/881/17 (провадження № 12-18гс18) зроблено висновок, що за змістом статей 12, 33 Закону України від 12 липня 2001 року № 2658-III «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання висновки та його дії стосовно реалізації своєї практичної діяльності з визначених питань, що унеможливлює здійснення судового розгляду справ у спорах про визнання такого звіту недійсним.

Згідно з правовими висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 821/197/18/4440/16, (провадження № 11-1200апп18), від 12 червня 2019 року у справі № 308/12150/16-ц (провадження № 14-187цс19), визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам державний виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності - здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду. Тому оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02 травня 2018 року у справі № 910/10136/17 зазначено, що: «як вбачається з матеріалів справи, позивач, як на підставу для визнання електронних торгів недійсними та скасування оскаржуваних рішень, якими відмовлено у задоволенні таких вимог, посилається на порушення порядку визначення вартості майна боржника, що було передано на реалізацію. […] Таким чином, у разі незгоди з результатами визначення вартості чи оцінки майна, сторони виконавчого провадження мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення про такі результати.З оглядуна зазначенізаконодавчі положення,Верховний Судпогоджується ізвисновками судівпопередніх інстанційщодо безпідставностідоводів позивачапро порушеннядержавним виконавцемпорядку визначеннявартості майназ підставзаниження їївартості,оскільки,як встановленосудами,позивач бувналежним чиномповідомлений прорезультати визначеннявартості спірногомайна,однак нескористався своїмправом наїх оскарженняв судовомупорядку увизначений закономспосіб тастрок.[…]Таким чином,Верховний Судпогоджується ізвисновками судівпопередніх інстанційщодо того, що дії державного виконавця щодо визначення вартості майна боржника у виконавчому провадженні є підготовчими діями з метою проведення прилюдних торгів, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів та мають самостійний спосіб та строки оскарження, а відтак не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними, якщо їх не оскаржено та не визнано незаконними в зазначений спосіб».

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 вересня 2021 року (справа №205/498/18), яка залишена постановою Дніпровського апеляційного суду від 18 січня 2022 року, відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_2 на дії державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Добриднік С.А..

Судом під час розгляду вказаної скарги було встановлено: 14 вересня 2021 року представником скаржника ОСОБА_7 долучено до матеріалів справи звіт про оцінку майна від 01.07.2021 року, що свідчить про розбіжності у визначенні ціни нерухомого майна у двох звітах про оцінку нерухомого майна, однак не вказує на неправомірність дій державного виконавця. Законодавцем передбачено, що у разі незгоди боржника з оцінкою майна він має право вимагати рецензування звіту. Так, за приписами пункту 1 статті 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб`єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна). Положення пункту 1 статті 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" кореспондуються з положеннями пункту 57 Національного стандарту №1. Аналіз наведених положень закону приводить до висновку, що у разі незгоди із результатами оцінки арештованого майна заявник мав право у порядку, визначеному законом, звернутися з клопотанням про призначення рецензування звіту про оцінку майна. Таким чином, належним способом захисту, у разі з незгодою зі звітом про оцінку арештованого майна є звернення особи з клопотанням про рецензування звіту про оцінку майна. В матеріалах справи відсутні докази, що ОСОБА_2 у визначеному законом порядку та спосіб зверталася з клопотанням про рецензування звіту про оцінку арештованого майна. Враховує зазначене, судом встановлено, що державний виконавець при вчиненні виконавчих дій щодо передачі нерухомого майна на реалізацію, зокрема під час визначення суб`єкта оціночної діяльності, доручення йому подати звіт про оцінку майна та повідомлення сторін виконавчого провадження про вартість майна, діяв в межах наданих йому повноважень, в порядок та спосіб, визначені Законом України "Про виконавче провадження".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає безпідставним висновок суду першої інстанції про те, що в порушення чинного законодавства, позивач ОСОБА_2 не була ознайомлена з результатами визначення вартості майна, а отже була позбавлена можливості оскаржити в цій частині зазначений висновок про вартість майна, а саме в частині заниження вартості 1/2 частини квартири, оскільки вказане спростовується зазначеною вище ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська, яка набрала законної сили.

Більш того, колегія суддів не погоджується з висновком суду, що питання щодо невідповідності зазначеного у Звіті про оцінку майна від 08.12.2020 року, який складений оцінювачем ОСОБА_5 , вартості 1/2 частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , яка станом на 08.12.2020 року складає 174 000 грн. (т.2, а.с. 33-42), предметом розгляду в судовому порядку не було, так як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 звертаючись до суду зі скаргою на дії державного виконавця, окрім іншого, просила визнати звітФОП ОСОБА_5 про оцінкумайна від08.12.2020року таким,що невідповідає вимогамнормативно-правовихактів зоцінки майнаі використанню.

На вказане суд першої інстанції уваги не звернув, в зв`язку із чим дійшов передчасного висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2 ..

Враховуючи викладене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про визнання недійсними електронних торгів.

Законність рішення в частині відмови у задоволенні вимог позивачки щодо визнання недійсними та скасування протоколу та акта про проведені прилюдні торги, колегією суддів не перевіряється, так як по суті апелянтом не оскаржувалось.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Оскаржуване рішення, в частині задоволених позовних вимогах ОСОБА_2 та стягнутого судового збору, як таке, що суперечить нормам матеріального та процесуального права підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні цих вимог.

В іншій частині рішення підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 січня 2024 року скасувати в частині задоволених позовних вимогах ОСОБА_2 , стягнутого судового збору та в цій частині ухвалити нове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), Державного підприємства «Сетам», ОСОБА_1 , про визнання недійсними електронних торгів відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді А.П. Барильська

О.В. Свистунова