Ухвала

від 16.12.2024 по справі 199/1565/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

16 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 199/1565/21

провадження № 61-16022 ск 24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), Державного підприємства «Сетам», ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_1 , про визнання недійсними електронних торгів, протоколу їх проведення, акту проведення електронних торгів,

ВСТАНОВИВ:

1. У березні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду з указаним позовом, у якому просила визнати недійсними електронні торги з реалізації арештованого нерухомого майна, а саме: 1/2 частини двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 , реєстраційний номер лота № 457869, визнати недійсним та скасувати протокол проведення електронних торгів № 520446 від 05 січня 2021 року, сформованого Державним підприємством «СЕТАМ» (далі - ДП «СЕТАМ») 05 січня 2021 року, визнати недійсним та скасувати акт державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Добридніка С. А. про проведені електронні торги від 20 січня 2021 року.

2. Обґрунтовуючи позов ОСОБА_2 зазначала, що на примусовому виконанні у головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Астаркіної Є. П. перебував виконавчий лист № 205/498/18, виданий 09 жовтня 2019 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 5 318,06 доларів США (екв. 140 875,41 грн).

2.1.В рамках виконавчого провадження, державний виконавець Добриднік С. А., який, на думку позивача, не мав службових повноважень за виконавчим провадженням № 60694416, провів виконавчі дії з примусового виконання виконавчого листа від 09 жовтня 2019 року з порушеннями Закону України «Про виконавче провадження», Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5, що вбачається у знехтуванні обов`язків, які були покладені на нього приписами статей 2, 18, 28 Закону, зокрема неналежне направлення документів виконавчих проваджень, що призвело до необізнаності позивачем здійснення виконавчих дій із проведення оцінки її майна та передачі такого на електронні торги.

2.2.Крім цього, позивач зазначає, що відповідач ОСОБА_3 набув у власність незаконно реалізоване майно позивача за істотно заниженою ціною, у зв`язку із зменшенням її оціночної вартості.

3. Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська рішенням від 09 січня 2024 року позов задовольнив частково. Визнав недійсними електронні торги із реалізації арештованого нерухомого майна, а саме: 1/2 частини двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , загальною площею - 51,7 кв. м, із них житлова площа - 27,8 кв. м, яка належить ОСОБА_2 , реєстраційний номер лота № 457869. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив. Вирішив питання судових витрат.

4. Дніпровський апеляційний суд постановою від 05 листопада 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнив частково. Скасував рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 січня 2024 року в частині задоволених позовних вимогах ОСОБА_2 , та ухвалив в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), Державного підприємства «Сетам», ОСОБА_3 , про визнання недійсними електронних торгів відмовив. В іншій частині рішення залишив без змін.

5. В грудні 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 листопада 2024 року, у якій скаржник просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 січня 2024 року.

6. Обґрунтовуючи касаційну скаргу скаржник вказує на те, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанова Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 910/856/17, від 22 липня 2022 року у справі № 750/2447/18 та від 10 березня 2020 року у справі № 927/1184/15 та не врахував, що продаж спірного майна за початковою ціною, що в три рази нижча за ринкову, з умови, що боржник реально не був ознайомлений з оцінкою майна, є безумовною підставою для визнання таких торгів недійсними.

7. Перевіривши доводи касаційної скарги та оскаржуване судове рішення, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі з огляду на таке.

8. Статтею 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), який, зокрема, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства, визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

9. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права, повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, обов`язковість судового рішення, неприпустимість зловживання процесуальними правами (пункти 1, 2, 7, 11 частини третьої статті 2 ЦПК України).

10. Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України встановлено, що однією з основних засад судочинства визначено обов`язковість судового рішення.

11. Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. (частини перша та друга статті 18 ЦПК України).

12. Разом із цим відповідно до положень статті 47 Конституції України, кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

13. Також відповідно до положень статті 321 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

14. Частиною першою статті 15 ЦК України також визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

15. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).

16. Так судом апеляційної інстанції встановлено, що представник АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції із заявою про відкриття виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа №205/498/18, виданого Ленінським районним судом м. Дніпропетровська 09 жовтня 2019 року, про стягнення із ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» боргу в розмірі 5 318,06 доларів США, що еквівалентно сумі у розмірі 140 875,41 грн.

16.1.25 листопада 2019 року державним виконавцем Астаркіною Є. П. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження із примусового виконання виконавчого листа №205/498/18, виданого 09 жовтня 2019 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення із ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» боргу в розмірі 5 318,06 доларів США, що еквівалентно сумі у розмірі 140 875,41 грн, яка була направлена рекомендованим листом із повідомленням сторонам виконавчого провадження для відома, боржнику для належного виконання, що підтверджується Списком згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів.

16.2.Встановлено, що 25 листопада 2019 року державним виконавцем Астаркіною Є. П. винесені постанови про арешт майна боржника і про опис та арешт майна (коштів) боржника, які направлені для належного виконання на адресу боржника ОСОБА_2 за адресою, що вказана у виконавчому документі, а саме: АДРЕСА_2 , рекомендованим поштовим відправленням, що підтверджується Списком згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів.

16.3.Відповідно до постанови від 07 грудня 2020 року державним виконавцем Добридніком С. А. було залучено суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання ОСОБА_4 у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа № 205/498/18, виданого 09 жовтня 2019 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська.

16.4.Згідно зі звітом про оцінку майна від 08 грудня 2020 року, який складений оцінювачем ОСОБА_4 , вартість 1/2 частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , станом на 08 грудня 2020 року складає 174 000,00 грн.

16.5.Державним виконавцем 08 грудня 2020 року за вих. № 35902 сторонам виконавчого провадження відправлені листи щодо вартості проведеної оцінки та роз`яснене право на оскарження проведеної оцінки з можливістю ознайомитись із висновком експерта.

16.6.Повідомлення щодо визначення вартості арештованого майна, на підставі проведеної оцінки від 08 грудня 2020 за вих. № 35902, було направлено на адресу боржника ОСОБА_2 за адресою, яка вказана у виконавчому документі, а саме: АДРЕСА_2 .

16.7.Державним виконавцем було підготовлено проєкт заявки від 10 грудня 2020 року для проведення електронних торгів нерухомого майна боржника, відповідно до статті 61 Закону України «Про виконавче провадження».

16.8.05 січня 2021 року були проведені електронні торги по лоту № 457869, під час яких 1/2 частина квартири АДРЕСА_1 була реалізована за стартовою ціною 174 000,00 грн, що підтверджується актом про проведені електронні торги від 20 січня 2021 року.

17. В межах доводів касаційної скарги Верховний Суд зазначає, що Дніпровський апеляційний суд, обґрунтовуючи своє рішення вказав на те, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі №914/881/17 (провадження № 12-18гс18) зроблено висновок, що за змістом статей 12, 33 Закону України від 12 липня 2001 року № 2658-III «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання висновки та його дії стосовно реалізації своєї практичної діяльності з визначених питань, що унеможливлює здійснення судового розгляду справ у спорах про визнання такого звіту недійсним.

17.1.Згідно з правовими висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 821/197/18/4440/16, (провадження № 11-1200апп18), від 12 червня 2019 року у справі № 308/12150/16-ц (провадження № 14-187цс19), визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам державний виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності - здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду. Тому оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців.

17.2.У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02 травня 2018 року у справі № 910/10136/17 зазначено: «як вбачається з матеріалів справи, позивач, як на підставу для визнання електронних торгів недійсними та скасування оскаржуваних рішень, якими відмовлено у задоволенні таких вимог, посилається на порушення порядку визначення вартості майна боржника, що було передано на реалізацію. […] Таким чином, у разі незгоди з результатами визначення вартості чи оцінки майна, сторони виконавчого провадження мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення про такі результати. З огляду на зазначені законодавчі положення, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо безпідставності доводів позивача про порушення державним виконавцем порядку визначення вартості майна з підстав заниження її вартості, оскільки, як встановлено судами, позивач був належним чином повідомлений про результати визначення вартості спірного майна, однак не скористався своїм правом на їх оскарження в судовому порядку у визначений законом спосіб та строк. […] Таким чином, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо того, що дії державного виконавця щодо визначення вартості майна боржника у виконавчому провадженні є підготовчими діями з метою проведення прилюдних торгів, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів та мають самостійний спосіб та строки оскарження, а відтак не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними, якщо їх не оскаржено та не визнано незаконними в зазначений спосіб».

17.3.Крім цього судом апеляційної інстанції у цій справі також встановлено, що в справі № 205/498/18 судами першої та апеляційної інстанцій, а саме ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 вересня 2021 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 18 січня 2022 року розглядалися доводи скарги ОСОБА_2 на дії державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Добриднік С. А., а саме при вчиненні ним виконавчих дій щодо передачі нерухомого майна на реалізацію, зокрема під час визначення суб`єкта оціночної діяльності, доручення йому подати звіт про оцінку майна та повідомлення сторін виконавчого провадження про вартість майна, та вказаними судовими рішеннями встановлено, що державний виконавець діяв в межах наданих йому повноважень, в порядок та спосіб, визначені Законом України «Про виконавче провадження».

17.4.Зокрема, суд апеляційної інстанції у справі № 205/498/18 обґрунтовуючи своє рішення вказав, що представником скаржника Піскуновим В. М. долучено до матеріалів справи звіт про оцінку майна від 01 липня 2021 року, що свідчить про розбіжності у визначенні ціни нерухомого майна у двох звітах про оцінку нерухомого майна, однак не вказує на неправомірність дій державного виконавця.

17.5.Законодавцем передбачено, що у разі незгоди боржника з оцінкою майна він має право вимагати рецензування звіту. Так, за приписами пункту 1 статті 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб`єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна). Положення пункту 1 статті 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» кореспондуються з положеннями пункту 57 Національного стандарту № 1. Аналіз наведених положень закону приводить до висновку, що у разі незгоди із результатами оцінки арештованого майна заявник мав право у порядку, визначеному законом, звернутися з клопотанням про призначення рецензування звіту про оцінку майна. Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що належним способом захисту, у разі з незгодою зі звітом про оцінку арештованого майна є звернення особи з клопотанням про рецензування звіту про оцінку майна. В матеріалах справи відсутні докази, що ОСОБА_2 у визначеному законом порядку та спосіб зверталася з клопотанням про рецензування звіту про оцінку арештованого майна. Встановивши вказані обставини справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що державний виконавець при вчиненні виконавчих дій щодо передачі нерухомого майна на реалізацію, зокрема під час визначення суб`єкта оціночної діяльності, доручення йому подати звіт про оцінку майна та повідомлення сторін виконавчого провадження про вартість майна, діяв в межах наданих йому повноважень, в порядок та спосіб, визначені Законом України «Про виконавче провадження».

18. Крім цього судами першої та апеляційної інстанцій у справі № 205/498/18 встановлено, що ОСОБА_2 було відомо про відкрите виконавче провадження відносно неї, а також встановлено, що державним виконавцем 08 грудня 2020 року за вих. № 35902 сторонам виконавчого провадження відправлені листи щодо вартості проведеної оцінки та роз`яснено право на оскарження проведеної оцінки з можливістю ознайомитись з висновком експерта. Повідомлення щодо визначення вартості арештованого майна, на підставі проведеної оцінки було направлено на адресу боржника ОСОБА_2 за адресою, яка вказана у виконавчому документі, а саме: АДРЕСА_2 , рекомендованим поштовим відправленням, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією конверту, який повернувся з відміткою - «за закінченням терміну зберігання».

19. Так, за приписами статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна. У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна. Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем.

20. Верховний Суд у постанові від 09 липня 2021 року у справі № 923/713/19 зазначив: «У справі, яка розглядається, судами попередніх інстанцій установлено, що постанову про відкриття виконавчого провадження від 20.08.2020 щодо виконання наказу суду у справі № 923/713/19 направлено боржнику … 20.08.2020 рекомендованим поштовим відправленням на адресу, зазначену у виконавчому документі,…….проте боржник відправлення не отримував і воно було повернуто до Великолепетиського РВДВС 24.09.2020 з відміткою «за закінченням терміну зберігання», що підтверджується наявною у матеріалах справи копією конверта з трек-кодом 7450200514140. Ці встановлені обставини, як правомірно зазначено судами попередніх інстанцій, підтверджують законність вчинення виконавцем дій стосовно надіслання постанови про відкриття виконавчого провадження рекомендованим поштовим відправленням і повідомлення боржника про початок примусового виконання рішень відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження». При цьому, як обґрунтовано зауважено судом апеляційної інстанції, неотримання боржником кореспонденції державної виконавчої служби з причин «за закінченням терміну зберігання» не свідчить про помилкові чи неправомірні дії державного виконавця. Отже, зазначеними встановленими фактичними обставинами справи спростовуються твердження скаржника про його неналежне повідомлення про відкриття виконавчого провадження.».

21. Таким чином, доводи касаційної скарги не спростовують відсутність порушень з боку державного виконавця при виконанні рішення суду у № 205/498/18, зокрема, в частині опису і арешту майна боржника та проведення процедури оцінки такого майна встановлену судами як у справі № 205/498/18 та і у справі № 199/1565/21.

22. Отже, встановивши, що при проведенні оспорюваних електронних торгів не було допущено порушень правил їх проведення, які б давали підстави для визнання їх недійсними, суд апеляційної інстанції дійшов загалом законного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання таких торгів недійсними.

23. Щодо доводів касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції при розгляді справи висновків щодо застосування норм права викладених у постановах Верховного Суду постанова Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 910/856/17, від 22 липня 2022 року у справі № 750/2447/18 та від 10 березня 2020 року у справі № 927/1184/15, Верховний Суд зазначає таке.

24. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 13 липня 2022 року у справі № 199/8324/19 визначаючи критерій подібності правовідносин вказала на те, що спільність, подібність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин, якими є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, тобто взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Тому для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вживається термін «подібні правовідносини», зокрема пункту 1 частини другої статті 389 (пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України; пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України) та пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України (пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України; пункту 5 частини першої статті 339 КАС України), таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

25. Оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників є основним, а два інші - додатковими, на що вказує, зокрема, частина дев`ята статті 10 ЦПК України щодо можливості застосування аналогії закону, якщо правовідносини подібні саме за змістом.

26. Подібність спірних правовідносин, виявлену одночасно за трьома критеріями, можна кваліфікувати як тотожність цих відносин (однакового виду суб`єкти, однаковий вид об`єкта й однакові права та обов`язки щодо нього), що не вимагає процесуальний закон.

27. Якщо вважати подібними лише ті правовідносини, у яких тотожними (однаковими) є предмети та підстави позову, встановлені судами обставини, а також матеріально-правове регулювання, то такий підхід звузив би роль Верховного Суду як найвищого суду у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики (частина третя статті 125 Конституції України, частина перша статті 36 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів»).

28. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними, та порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій). Лише у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, установити суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

29. Посилання заявника в касаційній скарзі на висновки, викладені у постановах Верховного Суду, колегія суддів відхиляє, оскільки ці висновки зроблені за інших фактичних обставин справ.

30. Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (пункт 45 рішення Європейського суду з прав людини від 23 жовтня 1996 року у справі «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), пункти 37, 38 рішення Європейського суду з прав людини від 19 грудня 1997 року у справі «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).

31. Таким чином, враховуючи, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими, правильне застосування норм права судом апеляційної інстанції є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення і виповідає висновкам Верховного Суду, колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), Державного підприємства «Сетам», ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_1 , про визнання недійсними електронних торгів, протоколу їх проведення, акту проведення електронних торгів.

2. Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді В. В. Пророк

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров