Постанова

від 17.01.2024 по справі 911/1187/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

(додаткова)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" січня 2024 р. Справа№ 911/1187/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Євсікова О.О.

Корсака В.А.

при секретарі судового засідання Алчієвій І.В.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат позивача на професійну правничу допомогу

понесених за результатами розгляду апеляційної скарги Садівницького товариства "Берізка" на рішення Господарського суду Київської області від 15.06.2023 та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 29.06.2023

у справі № 911/1187/22 (суддя: Саванчук С.О.)

за позовом ОСОБА_1

до Садівницького товариства "Берізка"

про визнання незаконним та скасування рішення загальних зборів

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Садівницького товариства "Берізка" про визнання незаконним та скасування рішення загальних зборів.

Рішенням Господарського суду Київської області від 15.06.2023 у справі № 911/1187/22 позов ОСОБА_1 до Садівницького товариства "Берізка" про визнання незаконним та скасування рішення загальних зборів задоволено повністю; визнано незаконним та скасовано рішення загальних зборів Садівницького товариства "Берізка" від 12 вересня 2021 року про зобов`язання та попередження звільнити частину земельної ділянки з кадастровим номером 3223186800:03:038:0077 площею 0,0725 га, що розташована на території Садівницького товариства "Берізка" у селі Підгірці (на території Підгірцівської сільської ради) Обухівського району Київської області, що є приватною власністю позивача ОСОБА_1 і відключення його будинку АДРЕСА_1 від електропостачання; відновлено становище позивача ОСОБА_1 , яке існувало до порушення його прав - зобов`язано відповідача Садівницьке товариство "Берізка" відновити електропостачання будинку АДРЕСА_1 на земельній ділянці з кадастровим номером 3223186800:03:038:0077 площею 0,0725 га, що розташована на території Садівницького товариства "Берізка" у селі Підгірці (на території Підгірцівської сільської ради) Обухівського району Київської області, що є приватною власністю позивача ОСОБА_1 ; стягнуто з Садівницького товариства "Берізка" на користь ОСОБА_1 4962,00 грн. судового збору за подання позову, 1240,50 грн. судового збору за подання заяви про забезпечення позову та 2481,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Київської області від 14.10.2022.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, Садівницьке товариство "Берізка" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати повністю рішення Господарського суду Київської області від 15.06.2023 та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 29.06.2023 у справі № 911/1187/22; відмовити в задоволенні позовної вимоги про визнання незаконним та скасування рішення від 12 вересня 2021 року загальних зборів Садівницького товариства "Берізка" про зобов`язання та попередження звільнити частину земельної ділянки з кадастровим номером 3223186800:03:038:0077 площею 0,0725 га, що розташована на території Садівницького товариства "Берізка" у селі Підгірці (на території Підгірцівської сільської ради) Обухівського району Київської області, що є приватною власністю позивача ОСОБА_1 і відключення його будинку АДРЕСА_1 від електропостачання; закрити провадження або відмовити в задоволенні позовної вимоги щодо відновлення становища позивача ОСОБА_1 , яке існувало до порушення його прав - зобов`язавши відповідача Садівницьке товариство "Берізка" відновити електропостачання будинку АДРЕСА_1 на земельній ділянці з кадастровим номером 3223186800:03:038:0077 площею 0,0725 га, що розташована на території Садівницького товариства "Берізка" у селі Підгірці (на території Підгірцівської сільської ради) Обухівського району Київської області, що є приватною власністю позивача ОСОБА_1 .

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2023 апеляційну скаргу Садівницького товариства "Берізка" на рішення Господарського суду Київської області від 15.06.2023 та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 29.06.2023 у справі № 911/1187/22 залишено без задоволення; рішення Господарського суду Київської області від 15.06.2023 та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 29.06.2023 у справі № 911/1187/22 залишено без змін; судові витрати, понесені стороною у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, покладено на Садівницьке товариство "Берізка".

26.12.2023 до Північного апеляційного господарського суду від представника ОСОБА_1 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення по справі № 911/1187/22, відповідно до якої заявник просить стягнути з Садівницького товариства "Берізка" на користь ОСОБА_1 понесені позивачем у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 15000,00 грн.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді від 26.12.2023 заява у справі № 911/1187/22 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Євсіков О.О., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.01.2024 заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі № 911/1187/22 призначено до розгляду на 17.01.2024.

15.01.2024 до суду надійшло клопотання відповідача про відмову у задоволенні поданої позивачем зави про ухвалення додаткового рішення. Свої доводи обгрунтовує тим, що позивач подав проміжний звіт про надані послуги № 2 із значним пропуском процесуального строку. Зауважує, що послуги із ознайомлення з документами, наданими клієнтом, підготовка заперечень на клопотання про призначення земельно-технічної експертизи з питань землеустрою поглинаються послугою зі складання відзиву на апеляційну скаргу.

Представник відповідача в судовому засіданні 17.01.2024 просив відмовити у задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового рішення у справі.

Представник позивача в судове засідання 17.01.2024 не з`явився, про час та місце судового розгляду повідомлявся у встановлений процесуальним законодавством спосіб, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про доставку електронного документа.

Також, 11.01.2024 на адресу суду від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції з метою дотримання прав сторін на судовий розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи те, що явка представників сторін обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача, який належним чином повідомлений про судовий розгляд справи в апеляційному порядку.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши докази, що долучені до матеріалів заяви про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для прийняття додаткової постанови про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на таке.

За змістом статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України ).

Частинами 1, 3 статті 124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Так, у відзиві на апеляційну скаргу позивач вказав, що сплатив гонорар у сумі 15000,00 грн за надання адвокатських послуг у даній справі.

Статтею 131-2 Конституції України унормовано, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Згідно ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 ЦК України. Зокрема, стаття 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 ЦК України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 ЦК України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Правовий аналіз вищенаведених норм права дає підстави для висновку, що за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права. Ціна в договорі про надання правової допомоги є істотною умовою, встановлюється за домовленістю сторін шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару.

Ціна договору, тобто розмір адвокатського гонорару, може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата, кожний з яких відрізняється порядком обчислення. При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (аналогічна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 922/1948/19, від 12.08.2020 у справі № 916/2598/19, від 30.07.2019 у справі № 911/1394/18).

Як вже зазначалось раніше, позивач у відзиві на апеляційну скаргу та у заяві про ухвалення додаткового рішення просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн.

На підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем додано до відзиву на апеляційну скаргу:

- копію договору про надання правової допомоги №20/08 від 14.08.2023 між позивачем та адвокатським об`єднанням «ЮРКОМ»;

- копію рахунку №58 від 14.08.2023 на суму 10000,00 грн;

- копію рахунку №63 від 05.09.2023 на суму 5000,00 грн;

- копію квитанції до платіжної інструкції від 15.08.2023 на суму 10000,00 грн;

- копію квитанції до платіжної інструкції від 05.09.2023 на суму 5000,00 грн;

- копії виписки з АТ КБ «Приватбанк» від 15.08.2023 та від 05.09.2023;

- копію проміжного звіту про надані послуги № 1 від 08.09.2023.

При цьому, колегія суддів погоджується з доводами відповідача про те, що додані до заяви про ухвалення додаткового рішення докази надано до суду з пропуском встановленого ч. 8 ст. 129 ГПК України строку, а тому такі докази судом апеляційної інстанції до уваги не приймаються.

Разом з тим, зазначені вище документи, які було долучено до відзиву на апеляційну скаргу, підлягають оцінці судом апеляційної інстанції при прийнятті рішення за результатами розгляду поданої позивачем заяви про ухвалення додаткового рішення.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Зокрема відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Водночас, Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 зазначеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Тобто, норми, якими встановлено, що «суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони» та «суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачем відповідне клопотання» не є тотожними за своєю суттю, що фактично відповідає висновку, викладеному у вищевказаній постанові.

При цьому, у постанові від 05.10.2021 у справі №907/746/17 колегія суддів Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання учасника справи про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме норма права повинна застосовуватися.

Колегія суддів, серед іншого, враховує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При цьому, критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих у підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Окрім того, судом враховано, що метою стягнення витрат на професійну правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17 та від 21.10.2021 у справі №420/4820/19).

Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з відповідача не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Судова колегія звертає увагу на те, що надані позивачем документи на підтвердження розміру понесених ним витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію, зокрема, розумної необхідності таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18, від 18.06.2019 у справі №922/3787/17, а також у постанові Верховного Суду від 25.08.2022 у справі № 911/3323/14.

Стосовно того, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, вже висловлювалась Велика Палата Верховного Суду (пункт 21 додаткової постанови від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 підтримала цей висновок.

Зважаючи на вищенаведені обставини, оцінюючи фактичні витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і складності справи, а також обсягу фактично наданої правової допомоги, а також з огляду на співмірність та пропорційність, керуючись принципом розумності судових витрат, колегія суддів приходить до висновку про те, що справедливим та співмірним є стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн.

В іншій частині вимог заяви слід відмовити, з огляду на їх недоведеність та необґрунтованість.

Керуючись ст. ст. 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат позивача на професійну правничу допомогу понесених за результатами розгляду апеляційної скарги Садівницького товариства "Берізка" на рішення Господарського суду Київської області від 15.06.2023 та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 29.06.2023 у справі № 911/1187/22 - задовольнити частково.

2. Стягнути з Садівницького товариства "Берізка" (08710, Київська область, Обухівський район, село Підгірці, код ЄДРПОУ 35471397) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп.

3. Доручити Господарському суду Київської області видати наказ на виконання додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду.

4. Справу № 911/1187/22 повернути до Господарського суду Київської області.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст додаткової постанови складено 08.02.2024.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді О.О. Євсіков

В.А. Корсак