Ухвала

від 29.01.2024 по справі 757/56933/21-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

1[1]

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2024 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_5 та обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Печерського районного суду міста Києва від 03 квітня 2023 року щодо ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6

в с т а н о в и л а :

Вироком Печерського районного суду міста Києва від 03 квітня 2023 року

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого :

- 06 грудня 2002 року Солом`янським районним судом м. Києва за ст. 187 ч.2 КК України на 4 роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від покарання з іспитовим строком на 3 роки;

- 21 грудня 2006 року Солом`янським районним судом м. Києва за ч.2 ст. 187, 71 КК України на 7 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений 21.03.2013 за відбуттям покарання,

визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч.2 ст. 186 КК України, та призначено покарання: - за ч.2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України у виді 3 років позбавлення волі; - за ч.2 ст. 186 КК України у виді 5 років позбавлення волі.

На підставі ч. ч. 1, 4 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого з призначених покарань більш суворим та часткового складання із невідбутою частиною покарання, призначеного вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 листопада 2022 року, призначено ОСОБА_6 остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень у виді 5 років 2 місяців позбавлення волі.

Згідно з вироком суду, 20 березня 2017 року приблизно о 14 години 20 хвилин, ОСОБА_6 прибув на громадському транспорті до центральної частини міста Києва, а саме ТРЦ «Гуллівер», що розташований за адресою: м. Київ, Спортивна площа, 1а.

Надалі, близько 14 години 30 хвилин, він зайшов до магазину «Пул енд Беа», що знаходиться в ТРЦ «Гуллівер», з метою подивитися на одяг. Знаходячись у приміщенні вказаного вище магазину, ОСОБА_6 підійшов до стелажу та на полицях побачив виставлений для продажу товар, де у нього раптово виник злочинний умисел, направлений на повторне таємне викрадення чужого майна.

В подальшому, реалізуючи свій злочинний умисел, діючи з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, ОСОБА_6 взяв з полиці жіночу сумку-рюкзак чорного кольору, арт.:4575/214/040, вартістю без ПДВ 439 гривень 20 коп., поклав її до своєї чоловічої сумки чорного кольору, яка висіла у нього через плече, та направився до виходу із магазину. Пройшов повз каси, не розрахувавшись за товар, ОСОБА_6 намагався вийти з викраденим майном з магазину, однак не зміг довести свій злочинний умисел до кінця з причин, що не залежали від його волі, так як при виході з магазину спрацювала антикрадіжкова рамка, до нього підійшов охоронець вказаного магазину, та при перевірці речей ОСОБА_6 було виявлено товар, який він намагався викрасти. Після чого ОСОБА_6 , був затриманий співробітниками охорони магазину.

Крім того, 09 березня 2019 року приблизно о 18 годині 30 хвилин ОСОБА_6 , перебуваючи у магазині «Colins», який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 17, керуючись раптово виниклим злочинним умислом, спрямованим на таємне викрадення чужого майна, вирішив умисно, повторно, таємно викрасти куртку синього кольору «Сolins» артикул CL1040627 штрих-код 8681597701062, що знаходилася у приміщенні вищевказаного магазину на вішаку, яка належить ТОВ «Колінс Україна». Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на повторне, таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_6 , шляхом вільного доступу, переконавшись та вважаючи, що ніхто не може завадити вчиненню протиправних дій, з метою обернення на свою користь чужого майна, підійшов до вішаку, на якій знаходилася куртка синього кольору «Сolins» артикул CL1040627 штрих-код 8681597701062, зняв її звідти, за допомогою заздалегідь заготовленого магніту вийняв антикрадіжну кліпсу та поклав куртку до своєї сумки.

Не бажаючи припиняти свої злочинні дії, з метою доведення до кінця злочинного умислу, спрямованого на повторне, незаконне заволодіння чужим майном, усвідомлюючи суспільно небезпечний та протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, ОСОБА_6 , діючи умисно, з корисливих спонукань, направився на вихід з вищевказаного магазину, подолав із викраденим майном лінію антикрадіжних рамок та почув сигнал їх спрацювання, а також крик охоронців магазину про те, щоб він зупинився. В цей момент у ОСОБА_6 виник умисел на продовження вчинення своїх протиправних дій, спрямованих на заволодіння чужим майном, але шляхом відкритого викрадення чужого майна. Реалізуючи вказаний злочинний умисел, ОСОБА_6 вибіг з приміщення магазину та направився праворуч до Пассажу, що по вул. Хрещатик в м. Києві, разом із викраденим майном, що знаходилось у нього в сумці. Таким чином ОСОБА_6 отримав можливість розпорядитись викраденим майном на власний розсуд, завдавши матеріального збитку ТОВ «Дельта Текс» (код ЄДРПОУ - 37357021) на суму 739 гривень 07 коп.

В подальшому ОСОБА_6 , якого переслідував співробітник магазину із криками повернути викрадене майно, забігши в арку будинку № 15, що по вул. Хрещатик, скинув сумку із викраденим майном на землю, де надалі його було затримано співробітниками поліції.

В апеляційній скарзі захисник Харченко просить вирок Печерського районного суду міста Києва щодо ОСОБА_6 змінити та призначити покарання за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років.

Захисник вважає його призначене ОСОБА_6 надто суворим та таким, що не відповідає принципам достатності покарання для виправлення винного, яке за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, а тому вирок суду підлягає до зміни.

Апелянт вказує, що обставиною, яка пом`якшує покарання підсудному ОСОБА_6 є визнання вини в повному обсязі, щиросердне розкаяння та активне сприяння слідству у розкритті злочину, а обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.

За час проведення досудового слідства ОСОБА_6 вже багаторазово пожалкував про скоєне ним кримінальне правопорушення, навчений та покараний наріканням оточуючих людей, у скоєному проявив щиросердне розкаяння.

Щодо даних, які характеризують особу обвинуваченого, то ОСОБА_6 є раніше судимим, проте має постійне місце проживання в місті Києві та на обліку у психіатра не перебуває.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 просить змінити вирок Печерського районного суду міста Києва від 03 квітня 2023 року в частині призначення покарання: за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України у виді 3 років позбавлення волі та зарахувати до строку покарання термін попереднього ув`язнення з 09 вересня 2021 року по час набуття законної сили вироку, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, на підставі ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону України №838 VIIIвід 26 листопада 2015 року.

Змінити вирок Печерського районного суду міста Києва від 03 квітня 2023 року в частині призначення покарання за ч. 2 ст. 186 КК України у виді 5 років позбавлення волі на призначене покарання у виді 4 років позбавлення волі, що відповідає угоді між прокурором та обвинуваченим. Термін попереднього ув`язнення з 09 вересня 2021 року, по час набуття законної сили обраховувати з 09 вересня 2021 року.

Обвинувачений вказує на те, що він не заперечує фактичні обставини справи та погоджується з доказами, які знайшли підтвердження в його показаннях, однак, не погоджується з вироком суду в частині призначення покарання за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України у виді 3 років позбавлення волі, оскільки суд не взяв до уваги, той факт, що епізод ним було скоєно 20 березня 2017 року, тобто під час дії норми Закону України №838 VIIIвід 26 листопада 2015 року.

Також обвинувачений не погоджується з покаранням суду по епізоду від 09 березня 2023 року за ч. 2 ст. 186 КК України у виді 5 років позбавлення волі, оскільки по даному епізоду між ним та прокурором була укладена угода, яка передбачала призначення покарання у виді 4 років позбавлення волі.

Проте, суд першої інстанції, порушуючи вимоги ст. 474 КПК України, відхилив укладену угоду, не пояснюючи причину такої дії.

Таким чином, апелянт вважає, що підставою для зміни судового рішення в частині призначеного покарання строком на 5 років є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, які обтяжують відповідальність ОСОБА_6 .

Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та захисника, які підтримали апеляційні скарги, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги до задоволення не підлягають, виходячи з таких підстав.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України в апеляційних скаргах обвинуваченого та захисника не оспорюються.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_6 суд врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, один з яких є тяжким, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_6 , який раніше багаторазово судимим, з 11 листопада 2002 року перебуває на обліку у лікаря-нарколога з діагнозом: розлади психіки і поведінки внаслідок вживання стимуляторів, синдром залежності, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, обставину, яка пом`якшує покарання - щире каяття, відсутність обставин, які обтяжують покарання та призначив покарання у межах санкції ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі.

Також суд першої інстанції з урахуванням обставин провадження і даних про особу обвинуваченого, пославшись на вимоги ч. ч. 1, 4 ст. 70 КК України, правильно призначив ОСОБА_6 остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим та часткового складання покарань, призначеного за цим вироком з покаранням, призначеним вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 листопада 2022 року у виді 5 років 2 місяців позбавлення волі.

Доводи захисника про наявність підстав для пом`якшення ОСОБА_6 покарання до 5 років позбавлення волі не можуть бути взятими до уваги, оскільки при призначенні покарання суд врахував у якості обставини, яка пом`якшує покарання, щире каяття, а така обставина, як активне сприяння слідству у розкритті злочину, матеріалами провадження не підтверджується.

Що стосується доводів захисника про те, що ОСОБА_6 має постійне місце проживання в місті Києві, за час досудового розслідування та суду багаторазово пожалкував про скоєне ним кримінальне правопорушення, навчений та покараний наріканням оточуючих людей, є неспроможними, оскільки, обвинувачений, будучи неодноразово судимим, маючи не зняті і не погашені у встановленому законом порядку судимості, належних висновків для себе не зробив, суспільно-корисною працею не займався, а знову вчинив умисні корисливі злочини майнового характеру, що свідчить про його відверте небажання стати на шлях виправлення.

Доводи обвинуваченого про те, що він не погоджується з вироком суду в частині призначення покарання за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України у виді 3 років позбавлення волі, оскільки суд не взяв до уваги, той факт, що епізод ним було скоєно 20 березня 2017 року, тобто під час дії норми Закону України №838 VIII від 26 листопада 2015 року є безпідставними, оскільки суд призначив покарання в межах санкції вказаного закону.

Доводи обвинуваченого про те, що суд першої інстанції, по епізоду від 09 березня 2023 року за ч. 2 ст. 186 КК України, порушуючи вимоги ст. 474 КПК України, відхилив укладену між ним та прокурором угоду, не пояснюючи причину такої дії є безпідставними.

Так, з матеріалів кримінального провадження убачається, що 26 жовтня 2021 між прокурором Печерської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_8 , якій на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора в даному кримінальному провадженні, та підозрюваним ОСОБА_6 , в порядку, передбаченому ст. ст. 468, 469 та 472 КПК України, за участю захисника укладено угоду про визнання винуватості, у якій, серед іншого, сторонами угоди визначено узгоджене покарання, яке обвинувачений ОСОБА_6 має понести за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, у виді чотирьох років позбавлення волі.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 22 грудня 2022 року в затвердженні угоди від 26 жовтня 2021 року про визнання винуватості між прокурором ОСОБА_8 та підозрюваним ОСОБА_6 відмовлено.

Відмовляючи у затвердженні угоди, суд послався на те, що прокурором не було враховано, що ОСОБА_6 станом на день укладання угоди був обвинуваченим, а не підозрюваним, має не зняту і не погашену судимість (відповідно до змісту обвинувального акту та угоди), на час її укладання також ОСОБА_6 вже був підозрюваним у іншому кримінальному провадженні №12017100060001274 від 20 березня 2017 року за ч. 2 ст.15, ч. 2 ст. 185 КК України (подія мала місце 20 березня 2017 року).

Вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14.11.2022 ОСОБА_6 засуджено за ч. 3 ст. 289 КК України (подія мала місце 04 вересня 2021 року) та призначено покарання на підставі ст. 69 КК України у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.

Тобто на момент укладання угоди ОСОБА_6 був особою, яка вчинила ще два умисні злочини.

Отже, судом було встановлено, що за своїм змістом вищевказана угода про визнання винуватості є домовленість прокурора та обвинуваченого ОСОБА_6 про міру покарання, яка є мінімальною, проте така угода не відображає всіх відомостей щодо вчинення обвинуваченим інших кримінальних правопорушень, а тому прийшов до висновку, що вимоги угоди про визнання винуватості між прокурором і підозрюваним ОСОБА_6 , який фактично був обвинуваченим, суперечать вимогам Кримінального кодексу України та спрямована винятково на задоволення приватного інтересу обвинуваченого щодо пом`якшення покарання, без урахування інтересів держави (суспільства), а також без дотримання вимог кримінального закону.

Таким чином, посилання обвинуваченого на те, що суд відхилив укладену угоду, не пояснюючи причини та безпідставно призначив за ч. 2 ст. 186 КК України у виді 5 років позбавлення волі, а не у виді 4 років позбавлення волі, як визначено сторонами угоди про визнання винуватості, є безпідставним, оскільки суд розглянув угоду, укладену між обвинувачений та прокурором, та відповідно до вимог кримінального процесуального закону ухвалив законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення про відмову у затвердженні угоди та відповідно до вимог ч. 7 ст. 474 КПК України продовжив судове провадження у загальному порядку.

Колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_6 покарання відповідає вимогам ст. ст. 50, 65 КК України.

Таким чином, в апеляційній скарзі обвинуваченого та захисника не наведено переконливих доводів, які б слугували підставою для пом`якшення призначеного ОСОБА_6 покарання, тому колегія суддів не вбачає підстав для зміни вироку Печерського районного суду міста Києва від 03 квітня 2023 року щодо ОСОБА_6 .

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Вирок Печерського районного суду міста Києва від 03 квітня 2023 року щодо ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України, залишити без змін, а апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_5 - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

С у д д і :

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа № 757/56933/21-к

Провадження № 11-кп/824/116/2024

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_9

Доповідач ОСОБА_1