Вирок

від 08.02.2024 по справі 183/2120/21

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/2120/21

№ 1-кп/183/357/24

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Ухвалено 08 лютого 2024 року в м. Новомосковськ Дніпропетровської області.

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянув увідкритому судовомузасіданні обвинувальнийакт укримінальному провадженні №42020041500000009відносно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженця м. Дніпро, громадянина України, розлученого, з середньою освітою, перебуваючого па посаді генерального директора ТОВ «ВІЛАНТА 2018», несудимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченої у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 197-1 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

представника потерпілого ОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_3

в с т а н о в и в:

10.05.2018 року ОСОБА_3 у встановленому законом порядку зареєстрував Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІЛАНТА 2018» (ЄРДПОУ 42124544), основний вид діяльності Товариства 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, і згідно наказу № 1 від 10.05.2018 року обіймає посаду генерального директора вказаного товариства.

Так, 11.06.2018 року між КП «НОВОМОСКОВСЬКИЙ КОМСЕРВІС» Новомосковської міської ради та ТОВ «ВІЛАНТА 2018» укладено договори «Про надання в тимчасове платне користування об`єктів (елементів) благоустрою комунальної власності для потреб споживчого ринку і сфери послуг» відповідно до якого ТОВ «ВІЛАНТА 2018» надано в тимчасове користування конструктивний елемент благоустрою комунальної власності - тротуарне покриття за адресою: АДРЕСА_2 , для розміщення тимчасової споруди - торговий павільйон для продажу товарів продовольчої і не продовольчої групи.

Рішенням виконавчого комітету Новомосковської міської ради від 20.07.2018 р. № 441/0/6-18 ТОВ «ВІЛАНТА 2018» було дозволено виконання благоустрою території, прилеглої до ж/б АДРЕСА_2 з отриманням паспортів прив`язки на встановлення тимчасових споруд. На підставі заяви ТОВ «ВІЛАНТА 2018» та у відповідності до Наказу Мінрегіонбуду № 244 «Про затвердження Порядку розміщення паспорти прив`язки тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності» відділом містобудування та архітектури замовнику були видані паспорти прив`язки тимчасової споруди за адресою АДРЕСА_2 , які 16.01.2020 року анульовані, в зв`язку з тим, що встановлені з відхиленням від паспортів прив`язки.

Однак в кінці 2018 року, точна дата досудовим розслідуванням не встановлена, у ОСОБА_7 виник злочинний умисел на самовільне будівництво будівлі - торгівельного павільйону на самовільно зайнятій земельній ділянці з метою використання такої будівлі у господарській діяльності ТОВ «ВІЛАНТА-2018», та як об`єкт злочинного посягання останній визначив для себе земельну ділянку комунальної форми власності площею 505,2 кв.м. яка знаходиться поруч з будинком АДРЕСА_2 , яка є власністю територіальної громади м. Новомосковська.

В подальшому, відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна 26.01.2019 року за ТОВ «ВІЛАНТА 2018» (ЄРДПОУ 42124544) зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю (торгові павільйони), загальною площею 505,2 кв.м., та присвоєно адресу: Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Гетьманська, будинок № 46 б.

Підставою виникнення права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно зазначено повідомлення про початок виконання будівельних робіт ДП 06118363176 від 29.12.2018 та декларація про готовність об`єкту до експлуатації ДП 141190141446 від 14.01.2019 року. При цьому у повідомленні про початок виконання будівельних робіт ДП 06118363176 від 29.12.2018 за вищевказаною адресою зазначено, шо виконання будівельних робіт відбувається на земельній ділянці з кадастровим номером 1211900000:03:006:0098 та міститься посилання на договір суборенди вказаної земельної ділянки № б/н від 03.12.2018.

Однак згідно акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту з земельної, ділянки № 565-ДК/498/А ІІ/09/01/-20 від 15.05.2020 року встановлено, що земельної ділянки з кадастровим номером 1211900000:03:006:0098 фактично не існує.

Після чого, ОСОБА_3 , реалізуючи злочинний умисел, направлений на самовільне будівництво на самовільно зайнятій ділянці, достовірно знаючи, що вказана земельна ділянка у встановленому порядку не надавалась йому чи ТОВ «ВІЛАНТА 2018» у володіння чи користування, а також не передавались у власність або оренду, тобто за відсутності правочину щодо такої земельної ділянки, збудував на ній об`єкт нерухомого майна нежитлової будівлі (торгові павільйони) загальною прощею 505,2 кв.м. на залізобетонному фундаменті, навколо якого обладнував бетонне вимощення та встановив паркан, огородивши територію навколо павільйону, таким чином зайняв земельну ділянку комунальної форми власності площею 0,1822 га, частина якої згідно акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту з земельної ділянки № 565-ДК/498/АІІ/09/01/-20 від 15.05.2020 року площею 0,0566 га перебуває в охоронній зоні комунікацій та земель транспорту. Крім того, згідно даних комунального підприємства «Новомосковськ водоканал» торговельні павільйони побудовано в санітарній зоні. Чинним законодавством установлено особливий правовий режим використання земель в санітарній зоні.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 114 Земельного кодексу України у межах санітарно-захисних зон забороняється будівництво житлових об`єктів, об`єктів соціальної інфраструктури та інших об`єктів, пов`язаних з постійним перебуванням людей.

Таким чином, в період часу з 29.12.2018 року по теперішній час генеральний директор ТОВ «ВІЛАНТА-2018» ОСОБА_7 , усвідомлюючи відсутність будь-яких законних підстав, умисно, в порушення вимог:

- ст. 14 Конституції України, згідно з якою земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, право власності на яку гарантуються та набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону,

- за відсутності будь-яких підстав набуття права на землю, передбачених ст. 116 Земельного кодексу України, відповідно до якої громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону,

- нехтуючи вимогами ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України, згідно з якою громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю),

- ст. 125 Земельного кодексу України, згідно з якою право власності на земельну ділянку, або її оренди, право державної реєстрації цих прав виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності, право постійного користування, або оренди земельною ділянкою, та його державної реєстрації,

- ст. 125 Земельного кодексу України, охоронні зони створюються:

а) навколо особливо цінних природних об`єктів, об`єктів культурної спадщини, гідрометеорологічних станцій тощо з метою охорони і захисту їх від несприятливих антропогенних впливів;

б) уздовж ліній зв`язку, електропередачі, земель транспорту, навколо промислових об`єктів для забезпечення нормальних умов їх експлуатації, запобігання ушкодження, а також зменшення їх негативного впливу на людей та довкілля, суміжні землі та інші природні об`єкти,

самовільно, в порушення вищевказаних норм чинного законодавства, зайняв земельну ділянку комунальної форми власності загальною площею 1822 кв.м., розташовану біля будинку за адресою: АДРЕСА_2 , яка нікому не надана у власність чи користування, здійснив будівництво на залізобетонному фундаменті, навколо якого облаштував бетонне вимощення та встановив паркан, огородивши територію навколо павільйону, при цьому достовірно знаючи, що вказана земельна ділянка у встановленому порядку не надавалась йому у володіння чи користування, а також не передавались у власність або оренду, тобто за відсутності правочину щодо такої земельної ділянки.

Тим самим, генеральний директор ТОВ «ВІЛАНТА-2018» ОСОБА_3 самовільно збудував на самовільно зайнятій ділянці комунальної форми власності нежитлову будівлю (торгівельні павільйони) загальною площею 1822 кв.м. біля будинку за адресою: Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Гетьманська, будинок № 46, з них 0,0566 га перебуває в охоронній та санітарній зоні.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 обставини, викладені в обвинувальному акті не оспорював та повністю їх підтвердив, повідомив суду, що дійсно самовільно зайняв земельну ділянку щодо земель в охоронних зонах, зонах санітарної охорони та здійснив самовільне будівництво будівель і споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці. Зазначив, що злого умислу не мав, понадіявся на підрядників, які повинні були всі питання владнати і у нього підписати, розпочав будівництво в 2018 році, інформацію про анулювання паспортів прив`язки тимчасової споруди він не знав. Заходів щодо звільнення ним самовільно зайнятої земельної ділянки не вжито, оскільки у нього немає відповідних можливостей.

Представник потерпілого Новомосковської міської ради Дніпропетровської області - ОСОБА_6 в судовому засіданні зазначив, що збитки Новомосковській міській раді завдані не були, просив суд призначити покарання на розсуд суду.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_5 просив суд врахувати, що ТОВ «ВІЛАНТА 2018» вирішило побудувати законні споруди на підставі паспортів прив`язок, які на той час не були скасовані, ОСОБА_8 довірився підрядникам, тому були побудовані не тимчасові споруди і будівлі, а капітальні, згідно експертизою, умислу на будівництво таких споруд обвинувачений не мав.

В судовому засіданні учасники судового розгляду не оспорювали обставини, при яких скоєно кримінальне правопорушення, тому суд вважає не доцільним досліджувати докази.

У відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України судом було з`ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст наведених вище обставин, а також встановлено відсутність сумнівів у добровільності їх позиції.

Крім того, учасникам судового провадження судом роз`яснені вимоги ч. 3 ст. 349 КПК України щодо позбавлення права оскарження обставин, які ніким не оспорюються, в апеляційному порядку.

Суд вважає встановленою вину обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 4 ст. 197-1 КК України, тобто у самовільному зайняті земельної ділянки, щодо земель в охоронних зонах, зонах санітарної охорони та у самовільному будівництві будівель і споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці.

Обставин, які пом`якшують покарання, а також обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

При цьому, суд вважає, що визнання своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення обвинуваченим не є обставиною, яка пом`якшує його покарання.

Судом враховується те, що обвинувачений вчинив умисний злочин, який віднесено законом до категорії нетяжких, вину визнавповністю,на облікуу лікарянарколога неперебуває,не маєна утриманні неповнолітніхдітей таосіб похилоговіку,при цьомуз урахуванням його поведінки, якою він демонструє відверте нехтування встановленими законами України суспільними правилами поведінки, його зухвалого ставлення до норм моралі та кримінального законодавства, а також того, що негативні наслідки, які настали внаслідок вчинення кримінального правопорушення не усунені, для цього ОСОБА_3 не вчинено жодних заходів, оскільки зазначені будівлі і споруди на самовільно зайнятій ним земельній ділянці продовжують існувати, що дає суду підстави для призначення ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі та відсутності підстав для застосування ст. 69, 75 КК України.

Відомостей щодо характеристики ОСОБА_3 за місцем мешкання суду не надано.

Інформації щодо речових доказів у справі суду не надано, внаслідок чого, суд не вирішує це питання відповідно до вимог ст.100 КПК України.

Запобіжний захід у кримінальному провадженні обвинуваченому не обирався.

Під час досудового розслідування по даному кримінальному провадженню була проведена судова експертиза, вартість якої підлягає стягненню з обвинуваченого на користь держави відповідно до вимог ч. 2 ст. 124 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 374 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_3 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.4 ст. 197-1 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком 1 рік.

Запобіжний захід у кримінальному провадженні обвинуваченому не обирався.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати на проведення експертизи № 984/05-20 від 06.01.2021 року в сумі 5949 гривень 47 копійок.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду у відповідності з вимогами ч. 2 ст. 394 КПК України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України.

Копію вироку негайно вручити ОСОБА_3 та прокурору.

Суддя ОСОБА_1